УКРАЇНСЬКЕ БАРОККО

Українське бароко або Козацьке бароко — мистецький стиль,

що був поширений на українських землях Війська
Запорозького у XVII–XVIII століттях. Виник унаслідок
поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського
бароко.

Корогод Ілля 8-Б

ЗАРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО БАРОКО
Період другої половини 17—18 століття називають епохою староукраїнської культури, тобто тієї, що
передувала новій, створеній за останні три століття. Мистецтво тієї доби розвивається в стилі бароко,
котрий проникає в усі культурні сфери і набуває свого розквіту у 18 столітті як відоме всьому світові
«українське бароко».
 Українське бароко 17 століття нерідко називають «козацьким». Це, звичайно, перебільшення, але якась
частина істини в такому визначенні є, бо саме козацтво було носієм нового художнього смаку. Відомо
чимало творів архітектури та живопису, створених на замовлення козацької старшини. Але козацтво не
лише споживало художні цінності, виступаючи в ролі багатого замовника. Будучи насамперед величезною
військовою і значною суспільно-політичною силою, воно виявилось також здатним утворити власне
творче середовище й виступати на кону духовного життя народу ще й як творець самобутніх художніх
цінностей. Козацькі думи, козацькі пісні, козацькі танці, козацькі літописи, ікони, козацькі собори — все
це не порожні слова. За ними — величезний духовний досвід 17—18 століть, значну частину якого
пощастило втілити у своїй художній діяльності саме козацтву. Все це залишило в культурній свідомості
народу глибокий слід. А краса козацького мистецтва породила легенду про золоте життя під булавою
гетьманів, про козацьку країну, країну тихих вод і світлих зір.

Стиль бароко найвиразніше проявився у кам'яному

будівництві. Характерно, що саме в автономній
Гетьманщині і пов'язаній з нею Слобідській Україні
вироблявсь оригінальний варіант барокової архітектури,
який називають українським, або «козацьким» бароко.
Позитивне значення мала побудова в Україні храмів за
проєктами Бартоломео Растреллі (Андріївська церква в
Києві, 1766 р.). Серед українських архітекторів, які
працювали в Росії, найвідоміший Іван Зарудний. У
кам'яних спорудах Правобережжя переважало
«загальноєвропейське» бароко, але і тут найвидатніші
пам'ятки не позбавлені національної своєрідності
(Успенський собор Почаївської лаври, собор св. Юра у
Львові, а також Києво-Видубицького монастиря,
Покровський собор у Харкові та ін.). Продовженням
бароко став творчо запозичений у Франції стиль рококо.
В ньому перебудовано Київську академію, дзвіниці
Києво-Печерської Лаври, Софійського собору, головної
церкви в Почаєві
МАЗЕПИНСЬКЕ БАРОКО
УКРАЇНСЬКЕ БАРОКО ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО СТРИМАНІШИМИ ОРНАМЕНТАМИ ТА
СПРОЩЕНИМИ ФОРМАМИ. З'ЯВИЛОСЯ У XVII СТОЛІТТІ. В УКРАЇНСЬКІЙ АРХІТЕКТУРІ ОТРИМАЛО ЩЕ НАЗВУ
КОЗАЦЬКОГО БАРОКО. ТА НАЙЧАСТІШЕ ЙОГО НАЗИВАЮТЬ МАЗЕПИНСЬКИМ БАРОКО, ОСКІЛЬКИ ВОНО НАБУЛО
НАЙВИЩОГО СВОГО РОЗВИТКУ ТА ЗАВЕРШЕННЯ В ЧАСИ ГЕТЬМАНСТВА ІВАНА МАЗЕПИ.
КУЛЬТУРА Й МИСТЕЦТВО ПОСІДАЛИ ВАЖЛИВЕ МІСЦЕ В ЖИТТІ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ГЕТЬМАНА, А В СВОЄМУ
МЕЦЕНАТСТВІ ІВАН МАЗЕПА НЕ МАВ СОБІ РІВНИХ В ІСТОРІЇ ГЕТЬМАНСЬКОЇ УКРАЇНИ.
МАЗЕПИНСЬКА ДОБА СТВОРИЛА СВІЙ ВЛАСНИЙ СТИЛЬ, ЩО МАВ ПРОЯВИ НЕ ЛИШЕ В АРХІТЕКТУРІ,
ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ ТА ЛІТЕРАТУРІ, АЛЕ Й В ЦІЛОМУ КУЛЬТУРНОМУ, І НАВІТЬ ПОБУТОВОМУ ЖИТТІ
ГЕТЬМАНСЬКОЇ УКРАЇНИ. ЦЕ БУВ БЛИЗЬКИЙ РОДИЧ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО БАРОКО, АЛЕ ОДНОЧАСНО Й
ГЛИБОКО НАЦІОНАЛЬНИЙ СТИЛЬ.
УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТОРИ ТОГО ЧАСУ НАМАГАЛИСЯ ОБ'ЄДНАТИ В КАМ'ЯНОМУ ХРАМОВОМУ БУДІВНИЦТВІ
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ВПЛИВ МИСТЕЦТВА БАРОКО ІЗ НАБУТИМИ НИМИ САМИМИ ТРАДИЦІЯМИ БУДІВНИЦТВА
ДЕРЕВ'ЯНИХ ХРАМІВ. ІСТОРИКИ МИСТЕЦТВА ВВАЖАЮТЬ, ЩО УКРАЇНСЬКЕ БАРОКО УТВОРИЛО ОРИГІНАЛЬНИЙ І
БЛИСКУЧИЙ СИНТЕЗ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИХ БАРОКОВИХ ФОРМ ТА МІСЦЕВИХ МИСТЕЦЬКИХ ТРАДИЦІЙ.
НАЙБІЛЬШ ЯСКРАВО І САМОБУТНЬО СТИЛЬ МАЗЕПИНСЬКОГО БАРОКО ПРОЯВИВСЯ У КУЛЬТОВОМУ ЗОДЧЕСТВІ. В
УКРАЇНСЬКИХ ЦЕРКВАХ ТОГО ПЕРІОДУ СПОСТЕРІГАЄТЬСЯ КІЛЬКА ТИПІВ, ОДИН З ЯКИХ — ЦЕ ЗДЕБІЛЬШОГО
МОНАСТИРСЬКІ СОБОРИ — СХОДИТЬ ДО ТРАДИЦІЙ ДАВНЬОРУСЬКОЇ АРХІТЕКТУРИ, А РЕШТА — ДО ТИПОВОГО
УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЕВ'ЯНОГО ЦЕРКОВНОГО ЗОДЧЕСТВА.
ЯК І ЧИСЛЕННІ БУДІВЛІ XVI—XVII СТОЛІТЬ, БАГАТО ДРЕВНЬОРУСЬКИХ ХРАМІВ XI—XII СТОЛІТЬ БУЛИ
ПЕРЕБУДОВАНІ У XVII—XVIII СТОЛІТТЯХ, ОТРИМАВШИ НОВЕ ОЗДОБЛЕННЯ, НОВИЙ ВИГЛЯД, І ТАКИМ ЧИНОМ
ВОНИ СТАЛИ ЯСКРАВИМИ ЗРАЗКАМИ МАЗЕПИНСЬКОГО БАРОКО. ДО НИХ ПЕРЕДОВСІМ НАЛЕЖАТЬ КИЇВСЬКІ
СОФІЙСЬКИЙ СОБОР, ЦЕРКВИ ВИДУБИЦЬКОГО ТА МИХАЙЛІВСЬКОГО ЗОЛОТОВЕРХОГО МОНАСТИРЯ, УСПЕНСЬКИЙ
СОБОР КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ ТА ІНШІ.
ОДНАК ПІД МАЗЕПИНСЬКИМ БАРОКО РОЗУМІЄТЬСЯ НОВА ЕПОХА НЕ ЛИШЕ В РОЗВИТКУ АРХІТЕКТУРНОГО СТИЛЮ.
ЦЕ ВЗАГАЛІ БУРХЛИВИЙ РОЗВИТОК ЯК МИСТЕЦТВА: АРХІТЕКТУРИ, ІКОНОПИСУ, ПОРТРЕТНОГО ЖИВОПИСУ,
ГРАВЮРИ, ХУДОЖНЬОГО ЛИТВА ТОЩО, ТАК І РЕМЕСЛА.
МАРІЇНСЬКИЙ ПАЛАЦ

 Було вирішено побудувати будинок за

зразком петербурзької резиденції.
Розкішна ліпнина, біло-блакитні
кольори і багате оздоблення – таким
представили проект палацу Її
Величності. Будівництво було
закінчено в 1752 році під
керівництвом І. Мічуріна, учня Б.
Растреллі. Сьогодні це святкова
резиденція Президента України і одна
з найбільш популярних пам’яток міста.
Маріїнський палац привертає увагу не
тільки гостей столиці, а й її жителів.
 АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА

 Проня Прокопівна та Голохвастов, Музей однієї вулиці, Театр

«Колесо» торгова площа етно-мистецтва. Поділ – джерело
натхнення. Архітектурною перлиною Подолу сміливо можна
назвати Андріївську церкву. Це єдиний храм в Києві без дзвонів.
Вважається, що сама Імператриця Єлизавета власноруч заклала
три цегли в майбутній фундамент. Будівництво тривало з 1747 по
1757 рік, це ще один київський проект Б. Растреллі. У 2015 році
почали реконструювати зовнішній вигляд церкви, ремонтні роботи
планують закінчити в 2020 році. Сьогодні на фасаді все ще
ведуться роботи, хоча храм проводить служби. Також навколо
храму є оглядовий майданчик, з якого відкривається вид на весь
лівий берег Києва. Це місце сміливо можна назвати однією з
найулюбленіших локацій для фотосесій сучасної молоді.
КЛОВСЬКИЙ ПАЛАЦ

 «Кам’яний будинок на Клові» – легенда,

яка пережила 8 пожеж. Громадянська
війна в 1919 році майже повністю
зруйнувала палац, але будівля встояла.
Кловський палац був задуманий для
прийому почесних гостей Києво-
Печерської лаври, однак, ніколи не
використовувався за призначенням.
Будівля в стилі бароко. Фасад вирішили
прикрасити елементами української
народної архітектури. Його побудували у
1756 році за проектом архітекторів Г. І.
Шеделя і П. І. Нейолова. Сьогодні будівля
служить резиденцією Верховного Суду
України.
 Дзвіниця була побудована на кошти Івана Мазепи. Це ще один
архітектурний проект Й. Г. Шеделя, який вважають найбільш
пам’ятною і видатною роботою майстра. За контрактом
будівництво дзвіниці мало тривати три роки, але робота
затягнулася на довгих 14 років. У 1745 році будівництво було
закінчено, дзвіниця мала 4 яруси і висоту 96 метрів. Товщина стін
нижнього ярусу склала 8 метрів, що дозволило підняти нагору
дзвони загальною вагою 96 тонн.

ВЕЛИКА ДЗВІНИЦЯ УСПЕНСЬКОГО СОБОРУ В КИЄВО-

ПЕЧЕРСЬКІЙ ЛАВРІ
СОФІЙСЬКИЙ СОБОР

 Національний пам’ятник архітектури,

святиня українського народу. Перший
камінь був закладений у 1037 році
київським князем Ярославом Мудрим.
На рубежі XVII-XVIII собор змінив
зовнішній вигляд. До реконструкції
собору XI століття Петро Могила
(відомий політично-культурний діяч,
засновник і меценат) привернув
італійського архітектора Октавіано
Манчіні. Сьогодні софійський собор є
серцем Національного заповідника
«Софія Київська».
Тризубоподібна Покровська Вежа-дзвіниця Церква-усипальниця Лизогубів в
церква (Київ). 1766 Чернігівського Седневі (1690)
колегіуму (1702)
Петропавлівська церква Катерининська церква в
Густинського монастиря (1693) м. Чернігів. 1715
Миколаївська церква в Глухові (1693)