Мистецтво XVIII ст.

в Україні

Доповідачі:
Бордун Артем, Делі Анастасія
учні 8-А класу
Атмосферу староукраїнської культури XVIII ст. визначили
 наслідки повстання 1648 р.,
 визвольна війна українського народу під проводом гетьмана
Богдана Хмельницького
 і тривала руїна після неї в умовах розподілу території України
між трьома найближчими державами.

Осмислення історичної ситуації в Україні відбувалося в

категоріях барокової моделі світобудови
 з її ірраціональним образом світу як абсурдної реальності,
 трагізмом світосприйняття,
 почуттям песимізму,
 усвідомленням суперечливості людської природи.
 Українське бароко найяскравіше втілилося в храмовому будівництві, де
поєднання місцевих архітектурних традицій та рис європейського
барокового стилю вилилося у так зване козацьке бароко.
Хрещатий план храмів став результатом розвитку власне української традиції
дерев'яного храмового будівництва, а складність конструктивного рішення,
пишність пластичних форм, багатство декоративного оздоблення,
використання алегорій і символів, схвильованість і парадність образу –
впливу західного бароко.
Козацькі храми були в основному п'ятибанними з квадратними приміщеннями
між кінцями хреста, визначалися характерною пірамідальністю і
центричністю.

За композицією вони повторювали форми

традиційних дерев'яних церков, де в єдине
пластичне ціле об'єднані п'ять восьмериків,
кожний з яких вінчався куполом.
Центральна глава підносилася над
боковими.
Особливість козацьких церков –
всефасадність, що створювала
ірраціональне відчуття абсолютної
нескінченності часу і простору на відміну
від раціональної конструкції
середньовічних храмів з домінуючим
фасадом, втіленням концепції лінійного
часу в тричастковому членуванні від
бабинця до вівтаря.
 До відомих споруд козацького бароко
відносяться:
 Миколаївський собору Ніжині (1668),
 Георгіївський собор Видубицького
монастиря в Києві (1701),
 Єкатерининська церква в Чернігові
(1715),
 церква Преображення в Сорочинцях
(1732).

Розвитком такого типу храму став

 собор Різдва Богородиці у Козельці
(1746–1753),
 надбрамна церква Кирилівського
монастиря в Києві (1760)

архітектора Івана Григоровича-

Барського (1713–1785).

Георгіївський собор
Видубицького монастиря в
Києві (1701)
 Окрасою культового будівництва XVIII ст. стали
багатоярусні дзвінниці Успенського собору Києво-
Печерської Лаври (арх. Й. Шедель, 1731–1744),
Софійського собору (кін. XVII–XVIII ст., добудована
арх. Й. Шеделем), характерні висотною композицією,
багатством пластики та ліпної орнаментики.
 Цивільна архітектура довгий час мала в
собі ознаки оборонної стилістики.
 Поступово акцент переноситься на виразне
декоративне вирішення фронтонів з експресивним
ліпленням, як у Ковнірівському корпусі Києво-
Печерської лаври (1746–1772), названому на честь
його будівничого Степана Ковніра (1695–1786), який
об'єднав фасадною стіною споруди хлібопекарні,
книгарні та друкарні.
 Будинок митрополіта на подвір'ї Софії Київської (XVIII
ст.) вже має вигляд розкішного двоповерхового
палацу, що завершується мансардою під дахом із
заломом. Високий центральний фронтон, гранясті
ризаліти по кутах споруди, декоровані вікна надають
фасаду парадного характеру.
 Органічною складовою ансамблю стала брама
Брама Заборовського. Заборовського (1746–1748) архітектора Йогана
Арх. Й. Шедель. 1746–1748 Шеделя (1680–1752), обрамлена широкими
пілястрами та колонами, увінчана розкішним
бароковим фронтоном з гербом Заборовського з
палаючим серцем, вінками, пальмовими гілками.
 Розвинена палацова форма представлена на Україні XVIII ст.
спорудами Марїїнського (1755, арх. П. Неєлов) і Кловського
палаців (1754– 1758, арх. П. Неєлов і С. Ковнір) у Києві.
 Вони мають симетричну композицію на два поверхи з
акцентованою центральною частиною.
 Якщо Кловський палац за своїм декоруванням скромніший, то
Марийський вражає колористичним акордом білих колон на
бірюзовому тлі стін і органічним зв'язком із ландшафтним
парком.

Маріїнський палац
 Урочиста величність характерна також для Домініканського
костелу у Львові (1749–1764, арх. Я. де Вітте, М. Урбанік, С.
Фесінгер) з його овальним средохрестям, високим еліптичним
куполом і порталом з арковим завершенням.
 Барокові форми вирізняють також Домініканський костелу
Тернополі (1749–1779, арх. А. Мошинський) і Успенський собор
Почаївської лаври (1771–1783, арх. Г. Гофман і П.
Полейовський). Останній вражає терасністю композиції,
плавною лінією фасаду, високими стрункими вежами.
 Бароковий живопис України XVIII ст. повного
мірою увібрав у себе ірраціональність
світосприйняття, відчуття абсурдності світу та
суперечливості людської природи.
 Він відкрив для себе таємничий світ видінь,
осяянь, прозрінь, містичних уявлень,
фантастичних образів, незвичних інтерпретацій
релігійних і міфологічних мотивів. Художники
прагнули відтворити абстрактні поняття
жертовності, совісті, смирення,
добропорядності.
 Особливе місце посіли такі запозичені із
західної християнської традиції євхаристичні
сюжети, як “Дерево життя”, “Христос у точилі”,
“Христос у чаші”, “Христос-Лоза виноградна”,
“Недремне око”, “Пелікан”, що висвітлювали
основний догмат християнської символіки –
тайну спокутувальної жертви Христа,
сприймались як відображення його
жертовності.
 Ірраціональність барокового
мислення відобразилася у
суперечливості сприйняття
природи людини, де гостро
відчувалася внутрішня боротьба
між земним і небесним, профанним
і сакральним, між смаком до
матеріального благополуччя та
прагненням духовного подвигу
обмеження.
 У знаменитих парних іконах
великомучениць Варвари і
Катерини, Анастасы й Іулянії
(пер. пол. XVIII ст.) розкішні дорогі
строї, пишні тіла та повновиді
рум'яні лики святих поєднано з
жахаючими знаряддями
мучеництва і сповненими
меланхолії виразами розгублених
очей, натякаючими на душевний
сум від усвідомлення
скороминущості щастя, відчуження
від сповненої спокус реальності,
тугу за втраченою ілюзією гармонії,
гіркоту від суєтної марноти марнот
життя.
 Особливим досягнення українського архітектурного класицизму стала розбудова
цілісних міських ансамблів, заснована на раціональності планування,
геометрично чітких периметрах, прямих і широких вулицях, фасадному типовому
будівництві, обмеженні декорування.
 Планування Одеси (1794–1814) орієнтувалося на відкриту перепективу до моря.
Приморський бульвар розплановано паралельно до берега моря з фасадами
палаців Воронцова, Наришкіна, Потоцького з композиційним центром у вигляді
півкруглої площі, оточеної будинками з увігнутими фасадами, пам'ятником
Рішельє скульптора І. Мартоса і Потьомкінськими сходами, що утворювали
урочистий вхід в місто з порту.
 Центром Полтави (1803–1811, арх. М. Амвросимович) стала Кругла площа,
оточена типовими будинками, до якої сходяться вісім головних вулиць міста.
 У плануванні Києва (1787–1829, арх. А. Меленський) було визначено домінантну
магістраль Хрещатика, яка поєднала три основні райони міста – Старе місто,
Поділ і Печерськ.
 У цей же період забудовано Севастополь, Харків, Херсон, Катеринослав,
Миколаїв, Єлисаветград.