Практична робота № 2

з предмету: історія українського

мистецтва
На тему:"ОСОБЛИВОСТІ
УКАЇНСЬКОЇ АРХІТЕКТУРИ"

Виконала студентка 2 курсу

Стороженко Ксенія ОМ-21
 1. Стиль українського бароко.

Українське бароко або Козацьке бароко — мистецький

стиль, що був поширений на українських землях у XVII–XVIII
століттях. Виник унаслідок поєднання місцевих
архітектурних традицій та європейського бароко.

Церква святих апостолів Петра й Павла, відома як

Костел єзуїтів, була зведена італійським архітектором
Джакомо Бріано у 1610-1630 роках. Якщо заходити зі
сторони нинішньої вулиці Театральна, то одразу помітна
головна принада костелу – вражаючий бароковий портал
(вхід у будівлю). Так почалась історія бароко в Україні.
 Починаючи з другої половини XVII ст.,
бароко починає проникати в
староукраїнську культуру. Але під
впливом місцевих майстрів набуває свого
розквіту та колориту. Оскільки у ті часи
Україна була поділена на Правобережну та
Лівобережну, вплив західноєвропейського
стилю не був рівномірним.
Найочевиднішим він був у західних
областях, особливо в церковній
архітектурі.

Одним з перших зразків нового

українського стилю можна вважати
Іллінську церкву в Суботові, яку у 1653 році
наказав побудувати гетьман Богдан
Хмельницький.
 Найбільш яскраво українське бароко відобразилося у
культовій архітектурі. У цьому неабияку роль зіграв
митрополит Київський Петро Могила. під
заступництвом якого пройшли відновлювальні роботи
та реставрація Софійського собору, Собор Успіння
Пресвятої Богородиці, Десятинна та Васильківська
церкви.
 українське бароко швидко виробляє свої стильові
особливості. Від західноєвропейського воно
відрізняється тим, що має помірніший орнамент і
простіші форми, а тому вважалося більш
конструктивістським.

Але головною особливістю стилю стали новаторські та

водночас традиційні композиційні прийоми з гармонією
та відчуттям пропорцій, розкриттям внутрішнього
простору, що органічно поєднується із зовнішніми
формами.

в архітектурі українського бароко відчуваються

візантійські мотиви архітектури Київської Русі. Барокова
химерність форм врівноважується чистими площинами
стін – стіна з'єднує, домінує, забезпечує загальну
гармонію елементів.

Нові мистецькі уподобання найвиразніше проявилися у

будівлях Києво-Печерської лаври та самого Києва, які
справили вирішальний вплив на всю українську
архітектуру 1720-50-х рр.