ПАДАЛКА ОЛЕСЯ 10-ЗППР

Українська барокова культура

Бароко в художній культурі України XVII - XVIIIст.

Архітектура та образотворче мистецтво Лівобережної України.

«Козацьке бароко»

Першою ластівкою стало зведення дзвіниці Києво-Печерської лаври, яку

спроектував Ф. Васильєв, а побудував І. Шедель. Характерною її
особливістю є те, що в основу архітектурної композиції покладено систему
ордерів, що дало можливість створити певний архітектурний образ, декор її
має підпорядкований характер.
Творчість відомого архітектора В. Растреллі справила великий вплив на
розвиток архітектури Лівобережної України. Під його прямим і
опосередкованим впливом сформувався і зміцнив свою майстерність
самобутній київський архітектор І. Григорович-Барський, який виробив свою
естетику розуміння архітектурної споруди, максимально поєднаної із
середовищем, - проста, людяна, приваблива, не перенасичена декором і
ліпними прикрасами.
Архітектура українського бароко - це концентрований матеріальний вияв
"психічного стану", того гармонійного світогляду, на який здатна нація у
часи високого духовного злету, а той злет невід’ємний від усвідомлення
особистої і національної свободи.
Архітектура бароко не терпить прямих ліній й чітко окреслених статичних
площин. Відмовляється від прямих ліній і півкіл ренесансу, але і не
повертається до сполучення прямих ліній у гострому куті, характерному для
готики, у її спорудах домінують вигнуті й хвилеподібні лінії, площини стін
маскуються прикрасами і теж починають вигинатися або ж тонуть у
напівтемряві.
 Барочні фасади подібні до хвилеподібної лінії, завдяки чому стираються
чіткі обриси будівлі, вона немовби розчиняється у просторі. Високі й величні
бані барочних храмів прагнуть створити ілюзію безодні зоряного неба.

Львівське бароко

Від другої половини XVII ст. починається повільний занепад Львова,

спричинений війнами, а також внутрішніми причинами політично-суспільно-
економічного характеру.
Бароко, що є панівним стилем цього часу, розпочався у Львові будовою
костелу і монастиря Єзуїтів 1610-1740 рр. На жаль, ані одна пам'ятка
барокового будівництва церковного чи світського, не збереглася у тій формі,
яку мала в XVII ст.
У першій половині XVII століття будівництво у Львові досягає
інтенсивного розвитку. У більшості зводяться споруди за межами передмістя.
У 1615- 1639 роках на місці дерев'яного виріс кам'яний костел Магдалини -
яскрава пам'ятка раннього львівського бароко XVII століття. Нині в костелі -
концертний зал камерної та органної музики. Поблизу костелу Магдалини
збудований костел Св. Лазаря. Позбавлений декоративних прикрас, суворо
простий, він справляє враження фортеці.
Але перед початком визвольної війни українського народу було зведено
споруду, що стала справжньою окрасою Підзамча, перлиною львівської
архітектури. Це П'ятницька церква, що збудована в 1643-1644 роках на місці
старої церкви ще з XIII століття. Її збудувало українське братство на кошти
молдавських воєвод. В інтер'єрі храму - іконостас, який є унікальною
пам'яткою українського мистецтва. Він створений львівськими живописцями
та різьбярами і складається із сімдесяти ікон. Це яскраве поєднання
живопису та декоративної різьби.
Напад шведського короля Карла XII на Львів 1704 р. спричинив до його
цілковитого занепаду значення міста. Міщанство зубожіло, усунене від
торгівлі політикою шляхти, воно відійшло в тінь і було позбавлене впливу на
міські справи.
Видатними пам'ятками архітектури пізнього бароко, що з'явилися у XVIII
столітті, є собор Св. Юра та Домініканський собор, які виділяються своєю
величчю і красою. У цих двох шедеврах львівська архітектура досягла свого
апогею.
Кафедральний собор Св. Юра збудовано у XVIII столітті в дусі
візантійських традицій. В ансамбль входить храм, дзвіниця, капітула,
митрополичі палати, сад. Такого поєднання декоративної різьби та
архітектури не має жодна споруда міста. Особливою мальовничістю наділена
тераса навколо храму. Це головна святиня Української греко-католицької
церкви, резиденція її митрополитів. Саме тут правили Сильвестр
Сембратович, Андрей Шептицький, Йосиф Сліпий, Мирослав-Іван
Любачівський. У митрополичих палатах зупинявся Папа Римський Іван
Павло II, коли відвідував Львів у 2001 році.
Саме місто знелюдніло, кам'яниці стояли порожні, башти й мури валялися,
тільки на землях, викуплених у міста, шляхта і монастирі закладали свої
двори, звільнені від міської влади, сплати міських податків і повинностей, з
правом судівництва над своїми людьми. Найважливіші з них це
Коморівщина, Сінявщина, Яблонівщина, Хорущина, Зборівщина. Їх назви
стали опісля назвами вулиць чи частин міста.
Бароковий костел Святого Антонія 1718 року (вулиця Личаківська, 49а) -
гармонійне поєднання архітектури, скульптури і природи.
Костел кармеліток босих Матері Божої Громничої (вулиця Винниченка,
30а, зараз греко-католицький храм Стретіння) - одна з найгарніших пам'яток
львівського бароко першої половини XVII століття.
Костел Петра і Павла ордену єзуїтів (вулиця Театральна, 13) - барокова
святиня 1610-1630 років, один з найбільших храмів Львова.
 Домініканський собор, тепер греко-католицька церква Святої Євхаристії
(Площа Музейна, 1) - велична архітектурна пам'ятка пізнього бароко з
оригінальним скульптурним оздобленням.