Вид мистецтва Особливості розвитку Представники/твори

Архітектура Помітні зміни відбулися і в Славнозвісний монумент

мистецтві скульптури. Від на честь гетьмана Богдана
другої Хмельницького, що височіє
половини XIX ст. більшого на Софійському майдані в
громадського звучання, Києві і є
зокрема, одним із символів міста,
набула монументальна створив Михайло
скульптура. Микешин.
Розмах міського Видатним
будівництва: українським скульптором,
який у малих формах
внаслідок зростання художньо
чисельності міського зображував різні типи
населення, людей та їхні заняття, був
Леонід
потреба в нових Позен (1849-1921 рр.).
приміщеннях для установ, Широковідомими стали
банків, контор, залізничних його
вокзалів, композиції «Шинкар»,
елеваторів, критих ринків «Кобзар», «Переселенці»,
тощо «Скіф»,
«Запорожець у розвідці».
— усе це зумовлювало Йому належить низка
посилені пошуки нового пам’ятників,
стилю в архітектурі, який установлених у Полтаві,
би відповідав зокрема Івану
новим умовам життя. Котляревському.
При будівництві різних Так, у Києві в 70-ті роки
споруд в той час XIX ст. на Хрещатику виріс
використовували різні будинок міської думи в
стилі. стилі
Для церков обирали бароко, а на прилеглих
візантійський стиль, театри вулицях — готель
будували в «Континенталь», будівля
ренесансному, особняки - театру. У кінці 90-х
у романському, синагоги - років XIX ст. у місті
у мавританському. побудували оперний
Хоча такий підхід і не був театр.
загальноприйнятим.
На межі XIX і XX ст. Модернізаційні процеси
почався новий етап викликали зміни в
в архітектурі. Як архітектурі. З початком XX
протиставлення ст. поширюється
відтворенню стилів новаторський український
минулого набув стиль, піонером і
поширення стиль модерн. послідовним виразником
Український архітектурний якого був Василь
модерн — один з Кричевський (1873-1944
українських оригінальних рр.). Архітектори цього
архітектурних стилів. напряму охоче
Виник на початку XX ст. В використовували мотиви
основі українського українського
модерну лежать народні бароко і народного
традиції хатнього і дерев’яного будівництва,
церковного будівництва і традиції і
досягнення української модерн, основним засобом
професійної архітектури, виразу якого став
перш за все барокової, орнамент.
вплив якої, починаючи з Приміром, у Києві у стилі
1910 р. був помітним і французького ренесансу
навіть зростаючим. споруджено будівлю
Національної опери (за
проектом петербурзького
архітектора Віктора
Шретера). У 1899-1909
рр. архітектор Владислав
Городецький у
неоготичному стилі
спорудив Миколаївський
костьол.
Яскравим зразком
архітектурного модерну є
Будинок з
хімерами архітектора
Владислава Городецького,
збудований в 1902-1903
рр. До відомих споруд
цього часу
належить також
«Ластівчине гніздо» в Ялті,
створене
архітектором В. Шервудом
у 1912 р.

Будинок з химерами в
Києві. 1902-1903 рр.

«Ластівчине гніздо» в Ялті.

1912 рр.

Найвидатнішою пам’яткою
національного стилю
українського модерну є
Будинок Полтавського
земства, зведений за
проектом Василя
Кричевського в 1903-1908
рр.

Будинок Полтавського
земства

У західноукраїнських
землях поєднання
елементів
 модерну та народної
архітектури втілено в
будівлі
страхового товариства
«Дністер» у Львові,
спорудженій у 1905-1906
рр. архітектором Іваном
Левинським. Її силует
нагадує традиційні
споруди
Карпат. Будівля оздоблена
ліпниною та майолікою, в
орнаментиці якої
використано популярні
тоді мотиви
гуцульської кераміки.

Будівля страхового
товариства «Дністер» у
Львові.

Як зрілий майстер
архітектури
зарекомендував
себе Юліян Захаревич
(1837-1898 рр.), за
проєктами
якого споруджено ряд
будівель у Львові,
Чернівцях та
інших містах. Це будинок
Львівського
політехнічного інституту,
зведений у стилі
італійського Відродження,
будинок Галицької
ощадної
каси тощо.

Живопис В образотворчому Одним із найяскравіших

мистецтві другої половини митців був українець за
XIX ст. активно походженням Ілля Рєпін
розвивався побутовий (1844—1930), автор
жанр, тематика якого була
спрямована на відомих полотен на
зображення українську тематику:
повсякденного життя «Запорожці пишуть
народу за принципами
реалізму. листа турецькому
султану»,
Істотну роль відігравав і
реалістичний пейзаж як «Вечорниці» та інших.
самостійний жанр та як
елемент
побутової картини.
Активно розвивався
портретний жанр.
Під впливом ідей
народників художники-
реалісти
створили Товариство
пересувних художніх
виставок,
яке ставило собі за мету
поширення мистецтва в
маси. Ідейною основою
художників-передвижників
був критичний реалізм,
тобто реалістичне
відображення недоліків
суспільно-політичного
життя.
Серед художників-
передвижників і
прихильників
інших мистецьких течій
було чимало українців, які
у структури, які, вбачаючи в
своїй творчості прагнули
відтворити краєвиди,
побут,
національний характер
українців.
Наприкінці XIX - на початку
XX ст. творчість нового
покоління українських
митців зазнала впливу
поширеного в Європі
модернізму, зокрема однієї
з мистецтва. Із 1869р. він
його течій - імпресіонізму.
мпресіонізм (у перекладі з
фр. враження) -
мистецький
напрям, представники
якого прагнули
Любов до України та її
народу прослідковується у
творчості В.Маяковського
(«Ярмарок у
Полтаві», «Святковий день
на Україні»),
уславленого мариніста І.
Айвазовського
(«Чумацький шлях»,
«Весілля на Україні»), М.
Ге
тощо.
Художні полотна Миколи
Пимоненка (18621912), у
яких зображено українські
землі та їх народ,
неодноразово
виставлялися за
кордоном. Такі картини,
як «Жертва фанатизму»,
«Конокрад», «Проводи
рекрутів», «На Далекий
Схід», «Ворожіння» та інші,
викривали темні сторони
життя тогочасного
українського села.
Розвиток українського
мистецтва
занепокоїв владні
цьому
прояв національно-
визвольного руху, почали
чинити
йому всілякі перешкоди.
Інший видатний
український митець
Микола Мурашко
(1844—1909) був не лише
художником, а й
педагогом,
ідеологом українського
викладав
малювання в київських
середніхшколах, а 1875 р.
відкрив
Київську малювальну
школу, якою керував
протягом 25
найточнішого років.
відображення мінливого
реального світу і своїх Серед українських митців
вражень від нього. Назву цього періоду також слід
напряму дала картина К. відзначити творчість
Моне «Враження. Схід Миколи Самокиша (1860—
сонця». 1944),
одного з найвідоміших
баталістів. Він навчався в
Парижі й
ставив собі за мету
відтворити історичні події
та національні
особливості життя й
побуту українського
народу. Так
виникла ціла низка
батальних картин із
козацької доби.

Українські митці почали не

тільки приділяти більше
уваги побутовим
темам українського села,
але й звертатися до
історичних тем, зокрема
героїчних подій козацької
доби. Одним із
найвидатніших українських
малярів, знавцем
народного орнаменту й
мистецтва був Сергій
Васильківський (1854—
1917). Разом з істориком
Д. Яворницьким та
художником М.
Самокишем він працював
надальбомом «З
української
старовини». Його картини
на історичну тему
відображали героїко

романтичне минуле: «Бій

запорожців з татарами»,
«Обрання
полковником Мартина
Пушкаря»,«Сторожі
запорозьких вольностей»
тощо. Світову славу С.
Васильківський здобув
пейзажами, у яких
відображав красу й велич
рідного краю: «Весна на
 Україні», «По Дінцю»,
«Після
дощу»,«Бездоріжжя»,
«Захід сонця» та
інші.
Видатним портретистом,
майстром пейзажу та
побутового жанру був Іван
Труш. Художник залишив
більш як 350 портретів
видатних діячів культури
та
науки того часу. Справжній
шедевр у галереї
трушівських портретів -
портрет Лесі Українки.
Малював його художник з
натури 1900 р. Цей
портрет
вважають одним із
найкращих прижиттєвих
портретів
Лесі Українки.

Музика Розвиток літератури й Значний вплив на розвиток

театру в другій половині музичного мистецтва
XIX ст. надав потужного України
імпульсу процесу справила творчість
творення національної композитора й оперного
класичної музики. актора Семена
Значний вплив на Гулака-Артемовського
українську класичну музику (1813-1873 рр.). Його
мало хорове мистецтво — опера
як «Запорожець за Дунаєм»
галицьке, так і ставилася на сценах
наддніпрянське. багатьох
театрів і поклала початок
українській опері.
Популярність
мали опери Петра
Сокальського (1832-1887
рр.) «Мазепа»,
«Майська ніч», «Богдан
Хмельницький» та ін., самі
назви
яких говорять про їхній
зміст.
Основоположником
української класичної
музики був Микола
Лисенко, який написав
опери
«Різдвяна ніч»,
«Утоплена», «Наталка
Полтавка»,
«Тарас Бульба», «Енеїда»,
оперету «Чорноморці»,
опери для дітей «Пан
Коцький», «Коза-дереза»
тощо, що базувалися на
величезному
етнографічному матеріалі.

Також він поклав на музику

майже 80 творів із
«Кобзаря» Т. Шевченка.
Створений
М. Лисенком варіант
«Заповіту» Т. Шевченка ми
співаємо й досі, а
«Молитва за Україну»
стала
духовним гімном.

У 1904 р. композитор на
кошти, зібрані
українською громадськістю
на святкування його
ювілею, заснував музично-
драматичну школу.

У 1911 р. в театрі М.
Садовського було
поставлено оперу М.
Лисенка «Енеїда». Однак
здійснити постановку
опери «Тарас Бульба»
композитор не зміг через
заборону влади.

Композитор М. Леонтович
створив
оригінальні композиції на
основі
народних пісень
«Щедрик», «Мак»,
«Дударик».

Монументальна симфонія-
кантата
«Кавказ» за поемою Т.
Шевченка
належить до творчості
західноукраїнського
композитора
С. Людкевича.

Література У другій половині XIX ст.
романтизм у літературі
поступився місцем
реалізму.
Реалізм передбачав
відображення реальної
дійсності й оточення
героя, точне відтворення
всіх аспектів життя. Як і в
літературі країн
Європи, в українській
літературі зародки
реалістичного стилю були
пов’язані з фольклором, із
народними
гумористичними й
сатиричними
оповіданнями, а також із
давньою літературою.
Однак у творчості
письменників другої
половини XIX ст. реалізм
співіснував із
романтизмом, якому були
притаманні захоплення
героїзмом минулого,
поетизація сильних
почуттів і людей козацької
доби.
Художні й публіцистичні
твори видатних діячів
української культури
Творчість Михайла
Вербицького (1815—1870)
мала велике значення для
становлення
національної
самосвідомості населення
західноукраїнських земель.
А музика до вірша
П. Чубинського «Ще не
вмерла України...»
стала українським
національним, а з 1992 р.
—
Державним гімном
України.
Перехід від романтизму
до реалізму добре
помітний у творах Марка
Вовчка (Марія Вілінська-
Маркович) (1834—1907).
Вона продовжила тему
творчості Т. Шевченка,
присвячену становищу
покріпаченого селянства,
особливо
жінок («Одарка»,
«Горпина», «Козачка»).
Засобами фольклору
письменниця
скористалася в казках та
оповіданнях для дітей.
Долею простої селянки
переймалася у своїх
творах
Ганна Барвінок
(1828—1911).
Народницько-
просвітницьку ідеологію
сповідував Степан
Руданський (1833—1873).
Популярними стали його
гумористичні
«Співомовки», де
переплелися національні й
соціальні спостереження.
другої половини XIX ст. Добре знали в школах
містять глибокі роздуми байки Леоніда Глібова
про сучасне й (1827—1893).
майбутнє українського
народу, відображають Вдало поєднав вплив
історичні подвиги західноєвропейської поезії
минулого, оспівують з буковинським
визвольну боротьбу за фольклором Юрій
державну Федькович (1834—1888).
незалежність.
Початок XX ст. в Реалістично змалював
українській літературі історію українського села
пов’язаний із Іван Нечуй-Левицький
пошуком нових шляхів. (1838—1918) у повістях
Поряд із реалістичним «Микола Джеря» та
підходом «Кайдашева сім’я», у яких
до зображення дійсності з
поширювалися любов’ю та болем за
модерністські рідний
течії. Популярним стає народ розкрито бідність і
жанр новели (короткого обмеженість сільського
оповідання). життя.
Модернізм (від фр.
moderne - сучасний) - Найвидатніший соціальний
загальноприйнятий термін роман своєї доби — «Хіба
для позначення ревуть воли, як ясла
мистецтва кінця 19 - повні»
першої половини 20 ст. Він — написав Панас Мирний
застосовується до різних (1849—1920)
за ідейними шуканнями
шкіл, об’єднуючи Неперевершеним
нереалістичні течії в надбанням української
мистецтві і літератури
літературі в один напрям. стала творчість
письменника Івана Франка
(1856—1916).

Майстерність стилю,
злободенність проблем,
багатство жанрів і
багатоплановість тем, а
також
активна громадська
позиція вирізняли І.
Франка в
історії української
культури.

Від романтизму й
побутового реалізму
письменник
перейшов до реалістичних,
психологічно насичених
творів.
 Прозові твори, зокрема
«Борислав сміється»,
«Захар
Беркут», дитячі оповідання
І. Франка стали
хрестоматійними.

До високохудожніх зразків
світової поезії належать
цикл «Осінні думи» і
«Картка любові», вірш «Ой
ти,
дівчино, з горіха зерня...»
та інші.

Театр Незважаючи на урядові Драматургія і театр

переслідування піднялися на принципово
українства, новий
у другій половині XIX ст. рівень. З’явилося багато
українське театральне драматичних творів на
мистецтво продовжувало українську
розвиватися. Українські п’ тематику. Михайло
єси користувалися Старицький (1840-1904
значною популярністю на рр.) написав
сценах 25 п’єс . Перероблена М.
російських театрів. Старицьким комедійна
п’єса «На
Кожум’яках» під новою
назвою «За двома
зайцями» не
сходить зі сцени й
сьогодні.

Нових висот досягла

драматургія Івана
Карпенка-
Карого (справжнє прізвище
— Тобілевич, 1845-1907
рр.).
Його драми й комедії
позначені особливою
гостротою
висвітлення питань
нелегкого життя широких
мас
українців, яскравістю
образів. Найкращі твори І.
Карпенка-
Карого — «Безталанна»,
«Наймичка», «Мартин
Боруля»,
«Сто тисяч», «Хазяїн» —
стали неоціненним
надбанням
української культури.

ТЕАТ
Р

Драматург Михайло
Старицький

Брати Тобілевичі (зліва

направо: Микола
Садовський, Іван
Карпенко-Карий, Панас
Саксаганський)

Театр корифеїв. Перший

ряд зліва
направо: М. Садовський, Г.
Затиркевич-Карпинська, М.
Кропивницький, М.
Заньковецька

Після гастролей до Києва

в 1883
р. до трупи М.
Кропивницького
приєдналася аматорська
трупа
Михайла Старицького,
який і
очолив «Театр корифеїв».

Визнаними діячами
першого
професійного українського
театру були Іван Карпенко-
Карий
(Тобілевич), Панас
Саксаганський, Микола
Садовський, Марія
Заньковецька
та інші.

Марія Заньковецька (1854-

1934)

Марко Кропивницький
(1840-1910)

У 1882 р. під керівництвом

Марка Кропивницького в
Єлисаветграді було
створено
першу українську
професійну
трупу «Театр корифеїв».

У 1907 р. М. Садовський
заснував у
Києві перший український
стаціонарний театр.

Його вистави відбувалися

в
Троїцькому народному
будинку.