ТЕМА 3.

«Нова» архітектурна сфера відпочинку середини XIX – початку XX

століття.
1. «Нова» архітектура. Ретроспективізм. Еклектика. Модерн.
2. Житлова архітектура. Архітектура суспільних будівель. Архітектура туристських
будівель і споруджень.
3. Основні принципи функціоналізму. Конструктивізм. Органічна архітектура.
Структурна або раціональна архітектура.
4. Нова архітектура суспільних будівель.
5. Архітектура санаторно-курортних будівель і споруд.
«Нова архітектура відпочинку» сер. XIX – поч. XX ст. ставала в найбільш складний
період розвитку нових економічних стосунків і визначилася появою сучасного вигляду
будівельних матеріалів: метал, залізобетон, стекло, і нових технологій.
Починаючи з 30-х років XIX століття в архітектурі використовувався який-небудь з
історичних стилів або їх поєднання (ретроспективізм − використання одного стилю,
еклектика- змішення стилів).
Історичні стилі в певній послідовності змінювали один одного: псевдоготика,
неогрек, псевдобароко, і неокласицизм.
У кінці XIX століття з’явився «новий стиль» − модерн, що набув широкого
поширення під різними назвами в різних країнах.
До середини XIX ст. визначилися два типи житла: індивідуальний будинок в селищі
і багатоквартирний будинок в місті. Найбільшого поширення в місті набули
багатоквартирні житлові будинки прибуткового типу з квартирами, що відрізняються
величиною, благоустроєм планувальною організацією. Прибуткові будинки з коридорним
розміщенням квартир готельного типу дістали назву «дешевих» прибуткових будинків.
У XIX столітті «згасало» будівництво житла палацового типу. Широкого поширення
набули особняки типу «готель», котеджі і вілли.
Міські особняки наближалися по розмірах до палаців, але з поліпшеним побутовим
комфортом.
Малоповерхове котеджне будівництво мало найбільше поширення в Англії і пізніше
вплинуло на заміську архітектуру житлового будинку в США («будинки прерій»).
У житловій архітектурі Росії на початку XX століття стали зводитися
багатоповерхові будинки на основі металевого каркаса: це були в основному прибуткові
будинки з конторами і магазинами на перших поверхах і квартирами на верхніх.
У Франції тоді ж був побудований житловий будинок на основі залізобетонного
каркаса.
Незвичайне застосування отримав залізобетон в іспанській архітектурі: 6-ти
поверховий житловий будинок в Барселоні, схожий на величезну скелю, із складним
планувальним рішенням.
Можливості металевих і залізобетонних конструкцій вплинули на появу нових типів
суспільних будівель: виставкові павільйони, криті ринки, торговельні ряди-пасажі,
універсальні магазини, видовищні будівлі, музеї, концертні зали, клуби спеціальні і для
різних зборів.
Архітектура виставкових павільйонів, зведених для міжнародних виставок, в
основному була прихильна до традиційних форм, національних мотивів і композиційних
прийомів. Тому, велика будівля павільйону − «Кришталевого палацу», виконана із заліза і
скла на Всесвітній виставці в Лондоні (1951 р.), уразила новизною конструктивного
рішення, легкості.
Металеві конструкції отримали успішне застосування при зведенні критих ринків,
але в зовнішньому вигляді будівель використовувалися елементи архаїчної стилізації.
Прикладом такої архітектури є критий ринок в Києві (1910 р.).
Серед торговельних споруджень другої половини XIX століття новими будівлями
стали торговельні ряди-пасажі (пасаж − внутрішня вулиця, перекрита заскленим
зведенням) і універсальні магазини, що отримали свій розвиток з крамниці, що
розміщується на першому поверсі житлового будинку.
Для театральних будівель понад усе була властива еклектика і стилізація.
Наприклад, фасад оперного театру в Одесі вирішений в барочно-ренесансному дусі.
На початку XX століття з’являються нові типи видовищних будівель − кінотеатри,
прибуткові підприємства, архітектура більшості з яких визначалася неокласицизмом.
Барочно-ренесансні фасади застосовувалися в музейній архітектурі, але частіше
були пронизані національними рисами.
Серед будівель, специфічних для кін. XIX – поч. XX ст., була характерна установа
різних клубів і зборів, в яких отримали розвиток приміщення ділового і розважального
призначення
Альпіністський клуб, створений в Лондоні в 1857 році проклав дорогу туристській
архітектурі. Формування і зростання будівництва готелів, санаторіїв, лікарень, вокзалів,
залізничних колій визначили основи інфраструктури туризму.
У містах будувалися готелі, монументальність фасадів яких підкреслювала
респектабельність власників. Палацовий стиль будівель готелів посилювався їх назвами:
«Асторія», «Вікторія», «Боярський двір», «Бристоль», «Національ», «Метрополь».
Готелі були переважаючим видом громадських будівель в Швейцарії. На початку
XX століття замість великих готелів в Швейцарії почалося будівництво селищ-готелів,
архітектура яких визначалася умовами гірського рельєфу.
Швейцарські міста, розташовані по берегах озер ставали містами-готелями
курортного типу. На курортах, окрім лікувальних установ і готелів, зводилися ресторани і
казино.
Сучасна архітектура розвивається починаючи з 20-х років ХХ століття. Виділяється
4-и головних напрямки.
1. Функціоналізм – напрямок в архітектурі, що зародився у Франції в 20-і роки.
Основоположником був Ле Корбюзьє. Даний напрямок був сформульований в рамках
програми «Афінська хартія». Значна увага приділяється формуванню простору для
відпочинку в умовах урбанізації, а саме розглянуто «п’ять основних пунктів сучасної
архітектури» − «будинки на стовпах», що передбачали створення під будинками садів,
парків та інших територій для короткочасного щоденного відпочинку; «дах-тераса», коли
дах використовується як місце для прогулянок з зеленими насадженнями; вільне
планування; вільне оформлення фасаду; стрічкове вікно, яке тягнеться вздовж всього
будинку і ніби напрями відкривається в природу.
2. Конструктивізм – протилежний попередньому напрямок в архітектурі, що
зародився в СРСР і довгий час був одним з найяскравіших напрямків ХХ століття.
Формування внутрішнього простору відбувається зсередини назовні, тобто окремі
конструкції визначають загальний зовнішній об’єм. Серед найвідоміших представників
були радянські архітектори Гінзбург, брати Весніни та інші.
3. Органічна архітектура – напрямок архітектури, що зародився в США і пропонував
організацію внутрішнього простору в гармонічному поєднанні з природою. Засновником
був Ллойд Райт, найвідоміші будинки – «вілла біля водоспаду», будівля американського
музею природничої історії та ін.
4. Раціоналізм – напрямок, що панував у 50-х роках ХХ століття і передбачає
раціональне використання будівельних матеріалів (хмарочоси з металу та скла).
Сучасна архітектура житлового будинку визначилася в радянській архітектурі у
кінці 20-х років в проектуванні будинків-комун. Такий будинок-комуна (будинок-
комплекс) був побудований в Москві (на Новинском бульварі) в 1928 році та в Марселі в
1956 році в "Житловій одиниці".
У 20-30-х роках XX століття триває зведення індивідуальних житлових будинків в
умовах заміської забудови і органічного зв'язку з природними умовами. Прикладом такого
зв'язку є вілла "У водоспаду" (США).
 Нові типи суспільних будівель сформувалися в 20-30-х роках в радянській
архітектурі: Двори праці, Народні будинки, Палаци і клуби робітників.
У цей період були розроблені цілі серії клубів. «Клуб нового соціального типу»
розглядався у вигляді великого комплексу, що є суспільно-культурним центром.
Проектуються нові театральні споруди, в яких увесь внутрішній простір відкривався
на вулицю і площу. «Просторовий театр» стає головною громадською будівлею міста.
У зарубіжній практиці в 20-30-х роках проектувалися різноманітні масові видовищні
споруди: театри, кінотеатри, кіноконцертні зали. Втілення проектних рішень здійснилося
тільки в 50-х роках з появою нових видів будівельних матеріалів для просторових
оболонок покриття. Наприклад, Оперний театр в Сіднеї (Австралія).
Нові пластичні форми покриття (зведення-оболонка) із залізобетону отримали свій
розвиток в будівництві спортивних споруд: плавальних басейнів, тенісних кортів,
стадіонів.
Нові типи громадських будівель визначилися і новим розумінням форм
усуспільнення побутових процесів: фабрики-кухні, лазні-басейни, універмаги.
Архітектура санаторно-курортних будівель і споруд визначалася природними
чинниками курортної місцевості.
Вже в 30-х роках в радянській архітектурі були визначені основні типи курортів
(бальнеологічний і кліматичний), почата робота по плануванню курортних районів і
розроблені проекти окремих санаторіїв.
Архітектура санаторних будівель в 30-і роки визначалася "неокласицизмом" і
"конструктивізмом". "Палацова" архітектура лікувально-оздоровчих установ визначила їх
унікальність до середини 50-х років.
На початок 60-х років намітився перехід від одиничного зведення санаторних
будівель до масового будівництва по типових проектах. Одночасно розширилася
географія курортних районів.
Зарубіжна санаторна архітектура 20-х - 30-х років визначалася прогресом в області
будівельних матеріалів (залізобетон, стекло) і планомірним освоєнням нових курортних
районів.