Professional Documents
Culture Documents
Презентация 2
Презентация 2
Неокласицизму
Архітектур ́ а неокласици́зму — архітектурний стиль,
створений неокласичним рухом, в останній третині
XIX і XX століть. Представникам притаманне
звернення до традицій мистецтва античності,
мистецтва епохи Відродження або класицизму.
Причини виникнення
• У XIX столітті з нових будівельних матеріалів застосовувалася тільки сталь
. Наприкінці XIX — початку XX століття почали застосовувати залізобетон, що складається з
тонких круглих сталевих стрижнів товщиною від 8 до 32 міліметрів і бетону. Француз
Огюст Перре перший зумів створити типові для залізобетону
архітектурні форми. Його конструкції дуже раціональні, наприклад жилий будинок на вулиц
і Франкліна в Парижі і гараж на вулиці Понтье. Перре мав не тільки талант архітектора, але
і знання інженера.
О. Перре захопився спорудами, заснованими на класичних зразках. Кращими його неокласи
чними роботами можна назвати церква Нотр-Дам у Ле-Ранси, побудовану в 1922 році,
і жилий будинок на вулиці Ренуара в Парижі (1930 рік). У церкві знаходиться вівтарна апсида
, де збірні бетонні елементи несущої стіни утворюють орнамент у виді хреста.
При будівництві житлового будинку він широко використовував еркери, як і
в більш ранньому будинку на вулиці Франкліна. Театральність будинку додають сильно вине
сені карнизи, криволінійні балконні огородження і ступінчастість у побудові обсягу. Як
і Перре, принципи класичної «елементаристської» композиції при проєктуванні будинків і ці
лих міст сповідував інший француз — Тоні Гарнье (1869—
1948). Йому належить солідна праця — проєкт Промислового міста, уперше продемонстров
аний в 1904 році.
Грецьке Відродження
• Приблизно з 1800-х років почалося відродження грецьких
архітектурних форм, яке можна простежити в офортах та
гравюрах. В той час було небагато знань про грецьку
цивілізацію, допоки в середині 18 століття, в західній Європі,
експедиція, яка фінансувалася Товариством дилетантів, не
розпочала серйозну археологічну розвідку під проводом
Джеймса Стюарта та Ніколаса Реветта. Стюарту, після його
археологічних розвідок в Греції, було доручено збудувати першу
грецьку будівлю в Англії, храм садів при Гаґлі Хол (1758-59).[1]
Багато британських архітекторів в другій половині століття
зацікавилися темою грецької архітектури, проте до початку 19
століття це був тільки як особистий ентузіазм цінителів
мистецтва.
• На початку 1800-х років грецька архітектура відродження
поширилася вже й на публічні будівлі у Великій Британії як
ствердження тенденціям націоналізму, який проявився у Акті
про Унію Великої Британії та Ірландії, Наполеонівських війнах та
вимоги політичних реформ. Так на публічному конкурсі проектів
для створення будівлі Даунінг-Коледжу переміг неокласичний
дизайн Вільяма Вікінса, який заявив що грецький стиль буде
домінантною ідіомою в архітектурі. Вікінс та Роберт Сміркл були
задіяні в будівництві найважливіших будівель регіону,
включаючи Королівський театр Ковент-Гарден (1808—1809),
Головне поштове відділення (1824—1829), Британський музей
(1823—1848), Британська національна галерея (1832—1838). В
Шотландії Томас Томас Гамільтон (1784—1858) у співтоваристві з
Ендрю Вілсоном (1780—1848) та Гюгом Вільямом
Вільямсом)1773-1829) створили пам'ятки та будівлі
міжнародного значення: пам'ятник Бернсу в Еловеї (1818) та
Королівську вищу школу в Единбургу (1823—1829).
Німеччина
• У Німеччині до послідовників
неокласицизму відносять Петера
Беренса. У його творчості тенденція до
класичного розуміння форм помітна в
побудованому в Берліні в 1910 році
будинку заводу високовольтної
апаратури фірми «АЕГ». Мотиви
класичної архітектури помітні в
оформленні головного входу, який
знаходжиться між могутніми вежами
сходових кліток, ніби заводський
будинок перетворився в монумент. Такі
ж тенденції проявилися у будинку
німецького посольства в Петербурзі
(1912 рік).
Франція