АРХІТЕК

ТУРА
БАРОККО 

Архітекту́ ра баро́ ко — цей стиль дуже

швидко охопив країни Західної Європи та
протримався 150-200 років як стиль.
Періо Барокко почався в кінці 16
століття, азавершився в кінці 18 століття.
Барокко найбільше відзначався у
яскравомо живописі,театрі, музиці,
архітектурі
П е р і од б а р о ко п оч а в с я в к і н ц і  
П е р і од б а р о ко п оч а в с я в к і н ц і   X V I с толі т т   і з а ве р ш и вс я в
кінці XV
Бароко змінює принцип горизонтального та
вертикального поділу будівель, відмовляється
від слідування золотому перетину.Бокові
частини поступаються самостійною роллю
задля збільшення центрального нефа.У
флорентійських базиліках раннього
Відродження співвідношення бокового нефа
до головного дорівнювало 1:2, цим же
визначався поділ площин та їх
співвідношення.У церкві Іль-Джезу бачимо
фактично один неф з капелами. На відміну
від епохи Ренесансу, де головною була
гармонійність твору, співвідношення великих
і малих частин будівлі, відображення цілого в
кожній деталі, бароко подає лише величезне
й колосальне за розмірами.
Для демонстрації цих архітектурних принципів
можна порівняти собор Св. Петра Браманте та
собор Св. Петра Мікеланджело. У Браманте
форма поперечних частин хреста повторюється
двічі, кожного разу в менших пропорціях.
Обидва архітектори використовують
колосальний ордер, проте Браманте для
закінчення рукавів хреста зберіг оформлення
невеликими колонами, співрозмірними людині.
За допомогою такого методу грандіозне стає
зрозумілим та гармонічним для людини.
Мікеланджело прибирає ці портики з
проєкту.Фасади церков та приватних будинків
збільшуються в горизонтальному напрямку.
Фронтон низько спущено, з обох боків часто
розміщено важкі акротерії, цоколь занижено,
опорні частини перевантажені високими
аттиками над антаблементом. Напівкруглу арку
замінює еліптична відповідно стиснено цоколі
колон. Верхній поверх Палаццо-деї-
Консерваторе у Римі тяжко поставлено на
непропорційно низькі та тонкі колони,
інтервали між якими зменшено.мінюється і саме
відношення до матеріалу: камінь
використовується більш м'яко, стіни являють
собою цільну масу. Цегла приховується тиньком.
Гострота ліній пом'якшується, кути
заокруглюються.У декорі мармур часто
замінюється травертином
Архітектура Розвиненого
бароко в Італії

◦Франческо Борроміні(1599—1667) наступне покоління

архітекторів бароко який дивно проєктував, дивно креслив,
дивно будував. Саме Борроміні сміливо відходив від
класичних канонів, авторитетних рішень, попередніх
правил. Це Борроміні справжній спадкоємець нервової,
емоційно насиченої архітектури Мікеланджело Буонаротті,
ніж Лоренцо Берніні чи П'єтро да Кортона.
 Ювара та його бароко

◦ Цікавий шлях як архітектор бароко пройшов 

Філіппо Ювара. Він починав як сценограф і помічник
в перебудові театральних будівель. Не всі його
проєкти здійснювались. Але від будівлі до будівлі він
набирав досвіду. Ювара підсилює виразність своїх
палаців діагональними побудовами, ризалітами, грою
різних за висотою об'ємів.Декор стає дедалі менш
стриманим, не цурається русту, пілястр і колон. Але
будівлі не стають зразками класицизму, зберігаючи
велич, різноманітність і красу саме бароко.Важливою
відзнакою архітектурного стилю Ювари стали
надзвичайно виразні силуети будівель (замок 
Ступініджі, палац Орьєнте, базиліка Суперга).
Бароко Австрії

В 17 столітті Австрія як держава мала недовгий період піднесення. Будівництво в стилі бароко
почалося задовго до 1690-х років. Один з перших зразків барокового собору в місті Зальцбург виник
у 1611—1628 роках. Собор в Зальцбурзі будував італієць Сантіно Соларі. Учнівський період
закінчився приблизно через 70 років. Вже найбільша барокова споруда Відня — палац Шенбрунн —
будується австрійцями Йоганом Бернгардом Фішером фон Ерлахом та його сином Йозефом
Еммануелєм. Не всім архітекторам і в Австрії вистачало замовлень. Вони їдуть на заробітки. Так
шедеври австрійського бароко поширюються і їх можна зустріти як в самій Австрії, так і в колись
підлеглих, захоплених країнах
БАРОКО ПРАГИ

◦ Власні особливості запровадження архітектури бароко

мало місто Прага.Видатним зразком архітектури бароко в
Празі став і Валдштейнський палац, над яким плідно
попрацювало одразу декілька архітекторів-італійців,
серед яких Джованні П'єроні, Андреа Спецца, Ніколо
Себрегонді. Останній розпланував дивний сад бароко на
несиметричній ділянці, значно прикрасивши і палацовий
ансамбль, і саму Прагу, практично перший сад бароко в
столичному місті. Серед представників періоду
Розвиненого бароко слід назвати батька і особливо сина 
Дінценгофера Кіліана Ігнаца. Зразки барокових споруд в
Празі обмежувались спочатку поодинокими палацами та
церквами. Середньовічне планування Праги не
постраждало. Але в місті з'явились виразні архітектурні
домінанти, що надали місту значного художнього
забарвлення вдруге після доби готики.
Архітектура бароко в Україні

◦ оба бароко в Україні припала на період, коли країна була роздерта

між міцними сусідніми державами. Тому Правобережна Україна
мала зразки бароко, що йшли з католицького центру світу — Риму
 та Польщі. Один з перших зразків бароко у Львові — Стрітенський
костел босих кармеліток (1642—1644 рр.), це копія церкви Св.
Сусани у Римі (арх. Карло Мадерна, 1603 рік). Надзвичайними
стали і комплекси барокових будівель у Почаєві (арх. Г. Гофман) та
у Кременці (Єзуїтський колегіум і костел, 1731—1743 рр., арх. П.
Гіжицький). Великим бароковим центром став лише Київ, де
домінувало церковне будівництво. Київ став справжнім перехрестям
різноманітних впливів, що йшли від самої України (арх.
Григорович-Барський, Ковнір Степан Дем'янович), Польщі,
Німеччини (арх.Шедель Йоган-Ґотфрід), Растреллі (Російська
імперія). Недослідженими і зруйнованими залишились барокові
польські костели Києва.Поодинокими зразками світського бароко в
Києві стали Будинок митрополитів (1722, 1748-57 рр.) та колишня
Бурса (1763—1767 рр.)
 Скульптура та живопис
◦ Скульптура і живопис знову стають помічниками архітектури, вони опускаються на другорядну роль декоративного
мистецтва. Схильність до створення ілюзій, до містифікації глядача стає загальною нормою. Часто, наприклад,
робиться одна прикраса, наполовину виліплене, інша половина фарбується. Нарешті, картина часто має на меті
створити враження, що простір, прикрашений нею і закритий між стінами будівлі, розривається, що небо видно,
звідки спускається хтось знає, що за ангельські хори, або де є диво супроводжує тріумф життя святого.
Архітектори часто приймають
рішення про місце та форму, які
прикраси, пластик чи кольори будуть
займати на фасаді чи всередині
будівлі. Насправді ситуація дещо
складніша і нюансована, так що
багато важливих архітекторів
одночасно є скульпторами або
художниками, які прикрашають стелі.
Отже, не можна стверджувати, що за
будь -яких обставин архітектор
наказує скульптору, а, навпаки,
просить його, коли мова йде про
особистість великого значення, дуже
тісну співпрацю. Так сталося з
Джованні Лоренцо - фамільярним
ім'ям Джанлоренцо -Берніні. Він -
одна з воістину блискучих постатей
цієї епохи, і його багата, різноманітна
особиста праця у перетвореннях, які
вона зазнає, плутається з еволюцією
самої скульптури бароко.
◦Одним із головних творів італійського мистецтва є колонада
Святого Петра, грандіозне досягнення, яке можна порівняти з
будь-яким іншим, яким би відомим він не був з XVIII
століття, автором якого був Джанлоренцо-Берніні.
◦ Французька архітектура, як і італійська,
розвивається у двох сферах: релігійній та
цивільній. Спочатку релігійна архітектура,
запозичена з італійських форм, поки деяким
архітекторам не вдалося злити іноземний внесок зі
старими елементами епохи Відродження, нині
традиційними у Франції, склавши той
французький стиль, більше пов'язаний з
класичною концепцією. Представлений,
наприклад, при будівництві церкви Валь-Де-Грейс
або купола Інвалідів у Парижі.
◦ Плани купола інвалідів задумав Жуль Хадруен
Мансарі, де ми зустрічаємо вигнуті лінії, ліхтар та
волюти, характерні для бароко.
◦ Ніщо у Франції або даремно серед будівель XVII
століття не може зрівнятися з Версальським
замком. Це найяскравіший ансамбль французької
архітектури. Це робота Жюля Хардуена Мансара,
який завершив план, започаткований Ле Во.
Обидва використовували класичні елементи,
змішані з кількома бароковими орнаментами, але
розташовані з трохи більшою мірою та смаком
того, як було в італійському бароко. Двері
вирізьблені або пофарбовані, ручки, засувки, все
з металу зроблено із золотої бронзи та виточені.
◦ Скульптура піде у XVIII столітті у Франції тим самим
шляхом, яким пішла архітектура. Одна відмінність,
важлива в порівнянні з тим, що ми знаходимо в галузі
архітектури: скульптори будуть звертатися у своїх творах,
особливо до людського тіла, тому що оголене обличчя є їх
основною темою, виходячи з їхнього утворення в Римі,
під час навчальних поїздок чи в Парижі. послідували
уроки членів Академії. Для більшості з них пам’ять про
греко-римські статуетки незаперечна.
◦ Зображуючи фігуру та оголене тіло, особливо коли мова
йде про молоде тіло, ми пропонуємо реальне життя,
бадьорість і теплоту віку, силу м’язів, гармонію
пропорцій, що випливає не з дотримання канону, а з
контакту з природою. Зараз французька скульптура XVIII
століття не знає собі суперника.
 ДЯКУЮ ЗА
ВІДДАНИЙ
ЧАС

Підготувала студентка 201 групи Скріпкару Тетяна