Микола Лисенко – знаменитий український композитор, піаніст, хоровий

диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч. Народився 22

березня 1842 у селі Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської губернії у
дворянській родині. Початкову освіту отримав від мами, Ольги Єреміївни. У 10
років вступив до приватного чоловічого пансіону в Києві, а пізніше закінчив 2-
гу Харківську гімназію. Під час навчання починає записувати народні пісні.
Згодом успішно виступає у студентських концертах. Вивчає музичні твори. У
1859 pоці Лисенко вступає до Харківського університету. Але, провчившись рік,
переводиться на природничий відділ фізико-математичного факультету
університету Святого Володимира. Ще під час навчання в університеті Лисенко
долучився до діяльності «Київської громади», брав участь у підготовці
«Словаря української мови» Бориса Грінченка, диригував студентським хором.
Водночас він збирає й обробляє народні пісні. Готує до видання дві збірки
пісень для голосу з фортепіано. У 1867 pоці Лисенко виїжджає до Лейпцига, де
два роки навчається в консерваторії, опановує гру на скрипці й органі, бере
додаткові лекції з композиції й теорії музики. Тут він видає підготовлену ще в
Києві збірку українських народних пісень. Тоді ж починає писати музику на
тексти "Кобзаря" Т.Г. Шевченка. 1868 р. М. Лисенко написав музику до
"Заповіту" Т. Шевченка на прохання молодих композиторів Галичини.
З 1874 по 1876 рік продовжує навчання у Петербурзі у класі Римського-
Корсакова. Після закінчення повертається до Києва, де поринає в музичне
життя та громадську діяльність. Працює в музичній школі, збирає та
популяризує народні пісні. Пише п'єси для фортепіано, оперети "Чорноморці" і
" Різдвяна ніч". 1874 р. у Київському оперному театрі автори-аматори поставили
"Різдвяну ніч" М. Лисенка у вигляді музичної комедії. Вистава мала великий
успіх. 1876 р. побачив світ третій випуск народних пісень в обробці М.
Лисенка, але за кордоном - оскільки того ж року вийшов Емський указ,
спрямований на придушення національної культури. Тому збірку Лисенка не
було допущено в Україну. 1880 р. Лисенко береться за створення свого
найкращого твору - опери "Тарас Бульба", над якою працював 10 років. У цей
час він створює лірико-фантастичну оперу "Утоплена" за повістю М. Гоголя,
закінчує останню редакцію "Різдвяної ночі", пише кантату на 5 частин
"Радуйся, ниво неполитая". Як композитор, Лисенко писав у різних жанрах. Це
і продовження серії музики до "Кобзаря", і пісні на тексти Івана Франка, Лесі
Українки, Генріха Гейне. друкує збірки українських народних пісень для голосу
з фортепіано, для хорів. Одна за одною з'являються опера "Наталка Полтавка",
дитячі опери "Коза-Дереза", "Пан Коцький", "Зима і Весна". Микола Лисенко -
автор хору "Боже великий єдиний...". Разом з Олександром Кошицем
організував 1905 року музично-хорове товариство «Київський Боян», головою
якого був до кінця життя. восени 1904 року у Києві було відкрито музично-
драматичну школу. Тут уперше в Україні працювали відділ української драми та
класи народних інструментів, зокрема бандури, і теорії музики. Помер 6
листопада 1912.
Творчість
Творча спадщина Миколи Лисенка вражає. Він – автор 10 опер – «Різдвяна ніч»,
«Утоплена», «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», «Енеїда», 120 камерно-
вокальних творів (більшість на тексти Тараса Шевченка – 88), 40 хорових
творів, серед них чотири кантати для солістів, хору та симфонічного оркестру,
симфонічні твори (симфонія, фантазія, увертюра), камерно-інструментальні, з
них – 60 фортепіанних, записав понад 1500 українських народних пісень та
виконав понад 500 опрацювань пісень.
ХОРОВА ТВОРЧІСТЬ
Твори М. Лисенка для хору становлять яскраву сторінку його музичної
спадщини. Можна відзначити два періоди в біографії митця, коли він найбільше
уваги приділяє хорові,— це кінець 70-х — 80-ті та 90-ті роки. Звернення до
вокально-хорової музики зумовлювалося рядом причин. По-перше, це віковічні
традиції народного і професіонального співу на Україні. По-друге, цей вид
мистецтва — найбільш масовий і доступний для широких слухацьких кіл. Крім
того, вокально-хорова музика могла тоді швидше знайти виконавця, ніж
оркестрова чи оперна. Композитор періодично організовував хори із студентів,
семінаристів, які славилися високим професіональним рівнем.
Хорова творчість Лисенка — одне з найцінніших надбань української музичної
культури. Більшість хорів написано на вірші Т. Шевченка. Композитор глибоко
пройнявся ідейністю та драматизмом поезій Великого Кобзаря. Лисенко
написав понад три десятки творів для хору. Вони різноманітні за ідейно-
образним змістом та формою. Тут є великі вокально-симфонічні полотна, хорові
поеми, мініатюри. Всі вони нерозривно пов'язані з фольклором.
Кантата «Радуйся, ниво неполитая» це вагомий твір у спадщині Лисенка,
написаний у1883 р . Він втілює почуття радості, весняних надій, віру у світле
прийдешнє. У важких тогочасних суспільних умовах ця тема була особливо
актуальною і важливою. «Радуйся, ниво неполитая» – п'ятичастинна циклічна
композиція для солістів, жіночого і мішаного хору та симфонічного оркестру. За
характером це піднесено-урочистий твір.
Оперна творчість М. В. Лисенка - одна з яскравих сторінок української
музичної культури. Лисенко збагатив види й жанри української опери. У його
творчості вперше в умовах України сформувалася історико-героїчна народна
музична драма, опера лірико - побутова, казково-фантастична, опера-сатира,
дитяча опера. Опери Лисенка зачаровують щирістю і безпосередністю музики,
простота й оригінальний музичний склад, надзвичайно багатий і цікавий
народний звуковий матеріал, що вносить аромат свіжої, оригінальної музичної
інтонації. Опери зрілого періоду - "Різдвяна ніч", "Утоплена", "Тарас Бульба",
"Наталка Полтавка", "Енеїда" - заслужено належать до української оперної
класики. Першим серйозним кроком композитора в цій області є оперета
"Чорноморці", що почала важливу лінію оперної творчості композитора - лінію
народно - побутову. "Різдвяна ніч" виявляє собою відхід від типу побутової
діалогічної опери й починає історію опери наскрізного типу. Лисенкові вдалося
відтворити у своїй опері колорит відомої повісті М. В. Гоголя. "Побут
українського села з його звичаями і типовими рисами, колядування, взаємини
молоді, любовні пригоди. З цією оперою українська музика стала нарівні з
музикою інших національних музичних шкіл.
Фортепіанна творчість
До фортепіанної творчості звертається протягом усього свого життя, особливо в
70-ті та 90-ті роки. На жаль, цей жанр не став для композитора провідним. За
ідейно-образним змістом, яскравістю й оригінальністю музичної мови його
фортепіанні твори поступаються романсам, хорам, операм та обробкам
народних пісень. Перші фортепіанні опуси композитора написано в
консерваторські роки. В 70-ті роки композитор створює понад півтора десятки
фортепіанних творів. Тут і великі форми — соната, два концертні полонези, дві
рапсодії на українські теми, і невеликі п'єси — «Пісні без слів», «Мрії»,
мазурка, баркарола тощо. З одного боку, в музиці Лисенка відчувається вплив
Ф. Шопена і Ф. Ліста, а з іншого — спостерігається інтерес до фольклорних
джерел, як це ми бачимо і в творчості російських композиторів.
Одним з найвідоміших і найбільш виконуваних творів Лисенка для фортепіано
великої форми є його «Друга рапсодія». В її основі лежать народні теми: думка і
шумка. В 90-ті роки Лисенко створює понад два десятки п'єс. Провідними в
них є образи лірико-елегійного характеру. Фортепіанна творчість М. Лисенка
поповнила репертуар виконавців вітчизняним матеріалом, дала імпульс для
домашнього музикування, сприяла розвитку камерно-інструментальної
творчості та виконавства на Україні.
РОМАНСИ
У доробку Лисенка — понад 100 романсів. Творчий шлях митця почався саме з
сольної вокальної музики. Найбільше солоспівів композитор написав у 60—80-
ті роки. Два періоди в романсовій творчості Лисенка — це два етапи його
мистецьких пошуків. У 60— 80-ті роки Лисенко звертається до поезій Тараса
Шевченка. Лисенка привабила поезія Великого Кобзаря передусім глибокою
народністю, правдивістю зображення подій, палким революційним пафосом,
щирістю висловлення. Для ранніх романсів Лисенко вибрав тексти, в яких
ідеться про важку жіночу долю, соціальне гноблення. Цікавими є пошуки
композитора в галузі форми. Тут він також прагне бути близьким до народної
пісні, до принципів її формотворення. Композитор відбирає для романсів не
тільки пісенні, а й масштабніші музичні форми та жанри, наприклад, баладу,
поему.
Оригінальний за формою його романс «Садок вишневий». Лисенко виступив у
цьому творі як тонкий колорист, що вміє кількома штрихами створити
переконливий образ, втілити переживання героя, змалювати пейзаж. Романси на
поезії Т. Шевченка різноманітні за темами, образами, музичними формами.
Усього їх більше 50-ти.
Наступний етап у романсовій творчості пов'язаний з іншими поетичними
образами й музичними тенденціями. В 90-ті роки Лисенко звертається до
багатої своєю ліричною палітрою поезії Генріха Гейне. З-під пера композитора
з'являються такі чудові вокальні твори, як «Чого так поблідли троянди ясні», «У
мене був коханий, рідний край», «Не жаль мені», «Коли настав чудовий май».
Невдовзі Лисенко пише п'ять романсів на слова І. Франка, ліричних за змістом.
У 90-ті роки було створено солоспіви на вірші Лесі Українки, Олександра Олеся
та інших поетів. Лисенко поєднує надбання професійної європейської музики з
основами українського фольклору. У солоспівах Лисенка бере свій початок
українська класична камерно-вокальна музика. Вони становлять одну з
найкращих сторінок духовної культури нашого народу.
ФОЛЬКЛОРИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Інтерес до народної музики виникає у М. Лисенка ще в дитинстві. Лисенко
записує фольклор, вивчає його, науково підходячи до народної мелодії і слів,
прагне точно зафіксувати ладоінтонаційну будову, метроритм і музичну форму.
Протягом усього свого свідомого життя займався збиранням народних пісень.
Фольклорні зразки він згрупував за жанрами й публікував окремими випусками.
Вийшли у світ сім випусків, по 40 пісень у кожному, для голосу з супроводом
фортепіано, тринадцять хорових десятків. Крім того, було надруковано п'ять
випусків обрядових пісень: два збірники «Веснянок», «Купальська справа»,
«Колядки та щедрівки», «Весілля», збірка танків і веснянок «Молодощі» та
«Збірник народних українських пісень в хоровому розкладі, пристосованих для
учнів молодшого, середнього і старшого шкільного віку в школах народних». В
цілому Лисенкові фольклорні збірники охоплюють майже всі пісенні жанри:
обрядові, побутові, історичні та думи. Значне місце займають пісні з
соціальною тематикою. Усі народні пісні Лисенко залишав недоторканими як
щодо мелодій, так і щодо тексту.
«Ой не світи, місяченьку» — це пісня-романс, витримана в гармонічному до
мінорі з переважанням тоніко-домінантової гармонії, фортепіанна партія лише
підтримує мелодію. Цікавою є інструментальна прелюдія, де композитор зробив
цікаве відхилення в паралельний мі-бемоль мажор.
В хорових творах Лисенко глибоко розкриває ладогармонічну природу
народних пісень. «Верховино, світку ти наш» є цікавим зразком опрацювання
фольклорної мелодії.