Петро Іванович Ніщінський

Біографія,"Вечоринці"- музична картина до п'єси Т.Г.Шевченка "Назар Стодоля"

Біографія • Петро́ Іва́нович Ніщи́нський (псевдонім Петро
Байда; нар. 9(21).9.1832 — пом. 4(16).3.1896) —
український композитор, поет-перекладач. Автор обробок
українських народних пісень, романсів. Найвизначніший
твір - "Вечорниці" до вистави "Назар Стодоля" за
Т.Шевченком - вище досягнення тогочасної української

хорової музики.  
Петро Іванович Ніщинський народився у с. Неменка
(тепер Іллінецького р-ну Вінницької обл.). Навчався у
Київській духовній семінарії. В 1856 р. закінчив Афінський
університет (філософський і богословський факультети),
пізніше - здобув ступені магістра наук. Після повернення
на батьківщину викладав російську і грецьку мови у
навчальних закладах Петербурга (1857-60), Одеси (з 1860),
Ананьєва (з 1855, тепер Одеська обл.), Бердянська (1888-
90). Збирав та здійснював обробку українських народних
пісень ("Байда", "Ой, гук, мати, гук"), писав музичні твори,
організовував музичні колективи і керував ними
• В 1875 р. П.Ніщинський створив музичну картину
"Вечорниці", як вставну сцену до вистави "Назар Стодоля"
Т.Шевченка (вперше виконана в цьому ж році артистичним
гуртком М.Кропивницького у Єлисаветграді). 
• Широковідомим став чоловічий хор з "Вечорниць" - "Закувала
та сива зозуля". Ніщинський підтримував зв'язки з відомими
українськими культурними і громадськими діячами
М.Лисенком, М.Кропивницьким, І.Карпенком-Карим,
П.Саксаганським, А.Желябовим та ін. 
• З 1820 жив у с. Ворошилівці (тепер Тиврівського р-ну
Вінницької обл.). П.Ніщинський перекладав на українську
мову твори античних класиків ("Антігону" Софокла, 1883р,
"Одіссею" Гомера, 1889, 1892 6 пісень з "Іліади" Гомера, 1902-
03), а також переклав на грецьку мову "Слово о полку
Ігоревім" (1881). Автор підручника з грецької граматики та
розвідок про грецьку музику. 
• Помер 4 березня 1896 року у селі Ворошилівка на Вінниччині,
де гостював у своєї доньки. Там і похований. 
"Вечоринці"
• В діяльності П.Ніщинського музика
займала незначне місце: вона була
проявом домашнього музикування.
Музична сцена «Вечорниці» зазвичай
вставляється в II  акт «Назара Стодолі» Т.
Шевченка. Відповідно до драматургічного
розвитку п’єси, «Вечорниці» є типовим
дивертисментом, що складається з кількох
сольних та хорових номерів.  №3 – «Віють вітри» (хор парубків)
Розпочинається твір хоровою інтродукцією,
в якій чуються інтонації українських
народних пісень.(« Плавай плавай
Лебедонько»- дещо схожі також інтонації до
«Пісні господині» - №1).
№1 – «Пісня господині» (соло)
№2 – «Добрий вечір, пані – матко» (хор
дівчат)
№4 – «А ми коляди не дамо» (хор дівчат і
парубків)
№5 – «Закувала та сива зозуля» (хор
парубків)
№6 – «Ой хто п’є тому наливайте» (пісня
господині з хором)
№7 – «Ворожіння» (хор)
 • Майже вся без винятку музика
«Вечорниць» побудована на
матеріалі інтонацій народної пісні
Опис музики після й танцю, а в окремих випадках
прослуховування використана безпосередньо
народна пісня, лише гармонізована
самим Ніщинським (хор «Віють
вітри», сцена «Ворожіння»). 
• Центральний номер «Вечорниць» - хор парубків «Закувала та сива зозуля» є зразком оригінальної
творчості Ніщинського, спорідненої з інтонаційною основою народної пісні. Цей хор – один з
найкращих чоловічих хорів в українській хоровій літературі.         Драматургічний розвиток
«Вечорниць» дуже простий: господиня, чекаючи гостей , співає; заходять дівчата, знімають свитки й
співають пісню-привітання: «Добрий вечір, паніматко ». Далі з'являються парубки, співають «Віють
вітри, ще й буйнесенькі». Саме ці хори є типовими для Ніщинського зразками використання музичних
засобів. У першому хорі – подвоєння в терцію головної мелодії, у другому - гармонічні підголоски, які
не виходять за межі акорду. Сама гармонія надзвичайно проста: ведення голосу ясне, але при цьому
без найменшого натяку на «шкільну» примітивність.
• Після останнього хору звучать колядки і та пісні у такому ж викладі. Завершується дивертисмент
святковою сценою ворожіння – виконанням обрядових пісень у обробці подібними художніми
засобами.
• Головна цінність цієї музики полягає у її безпосередньому
зв’язку з українською народною піснею, гармонізованої
просто й виразно, зручно для виконання.