Чарльз Айвз

1874-1954
Особливості американської музичної
кльтури першої половини ХХ ст.
 Багатокомпонентний генетичний склад (індіанські, європейські, африканські
традиції, кожна з яких теж є синтетичним полінаціональним феноменом); в
європейському блоці можна виділити англійські, французькі, німецькі
(включно з чеськими) та іспанські компоненти;
 Культ свободи - дієва ментальна установка. Незламний дух художньої
свободи, право вільного вибору пріоритетів, експериментаторський підхід до
творчості й відмова від будь-яких стереотипів (окрім комерційно вигідних);
 На рубежі ХІХ-ХХ ст. американська муз. культура вже віднайшла свої опорні
видові конструкції, стабілізувала жанровий ряд, усвідомила власну двоїсту
природу: 1) популярна в широкому розумінні, наївна, безпретензійна,
утилітарна, розважальна, байдужа до філософії та художніх проблем (джаз,
пісенна і театральна традиція, що існують у вигляді цілої системи сценічно-
розважальних жанрів: оперета, ревю, мюзикл; утворили феномен під назвою
Broadway); 2) художня, яка спирається на європейські зразки та матеріали.
Нью-Йорк

 Урбаністичний гігант, обличчя країни

 Грандіозний конгломерат земель і вод (річок і морів), етносів і культур,
фінансів і комерції, політики й науки. Відносно європейстких конкурентів
(Париж, Лондон, Рим) – молоде місто, «місто-вундеркінд».
 Гігантоманія: 500 станцій метрополітену, 5000 хмарочосів, котрі
утворюють неймовірний «архітуктурно-космічний» ландшафт (вистоні
будинки – новий культурний маркер, ознака урбаністичногор прогресу,
економічного процвітання та фінансового успіху), ділове осердя світу.
Мангеттен – внутрішня «столиця», «пульт керування світом», вирішувати
долю якого допомагають місцеві газети (перш за все – The New York
Times).
 Нью-Йорк
 Заклади муз. культури:
 Нью-Йоркський філармонічний оркестр
(1842); головні диригенти – Ґустав Малер,
Артуро Тосканіні, Бруно Вальтер, Леонард
Бернстайн, П’єр Булез
 Нью-Йоркський симфонічний оркестр
(проіснував з 1878 по 1928 роки до початку
Великої депресії); завдяки йому з'явився
Карнеґі-хол (1891)
 Метрополітен-опера (відкриття 1883 р.,
А.Тосканані вплинув на художню політику
закладу).
 Окрім цього – десятки театрів на Бродвеї.
 Музична освіта:
 Національна консерваторія музики Америки
(заснована 1885 р.). Демократичний заклад.
Освіта надавалася включно жінкам і
афроамериканцям. Найвідоміший директор
закладу – А.Дворжак. Припинила існування у
часи Великої депресії.
 Інститут музичного мистецтва (майбутня
Джульярдська школа).
 Чарльз Айвз (1874-1954)
«Модерніст з узбіччя
суспільства»

 Центральна фігура
американської муз. культури
п.п. ХХ ст., беззаперечний лідер
її академічної гілки, прямий
попередник Дж.Кейджа.
 Життєве «резюме» митця
настільки яскраве, що
перекриває будь-які уявляення
про американську
екстравагантність.
Історична складова Айвзівського
парадоксу
 Був однолітком А.Шенберга (1874) та ровесником М.Равеля (1875), але просунувся значно далі обох у справі
оновлення технологічних засад музичного мислення й заклав фундамент для розвитку майже всіх авангардних
композиторських технік.
 І.Стравінський: «Айвз здолав “межі тональності” більш ніж за десятиліття до Шенберга, застосував
політональність двома десятиліттями раніше за “Петрушку” й експериментував із поліоркестровими
групами за півстоліття до Штокгаузена».
 Незалежно від європейських радикальних новаторів використовував атональність, серійність, алеаторику,
конкретну музику, поліпластовість і чвертьтоновість. Не доводив до системності.
 Charles Ives - Three Quarter-Tone Pieces I Largo (два фортепіано, одне з яких настроєне на чверть тону нижче)
 Відкриття Айвза, зроблені на початку ХХ ст., прокладають шлях до постмодерністських новацій останнього рубежу
століть (свобода залучення чужого матеріалу, запровадження принципів колажної техніки, фактичний винахід
полістилістики).
 Charles Ives - Central Park in the Dark (1906)
«Ця п'єса претендує на те, щоб втілити у звуках звуків природи і подій, які люди чули років тридцять тому (до того, як
двигун внутрішнього згоряння і радіо монополізували землю і повітря), сидячи на лавці в Центральному Парку
спекотної літньої ночі» На нічний музичний пейзаж (струнні) нашаровуються звуки Казино, «мелодії тих днів», марш
першокурсників, вуличний парад, вигуки газетярів, відгомін регтайм-батлів, звуки вуличного транспорту…
Художнє наповнення парадоксу Айвза
 Творчість композитора є прямим відображенням сучасної та історичної
Америки, її інтелектуальних практик, реалій мистецтва й
американського способу життя: скаутських, студентських і релігійних
табірних зібрань, прогулянок ньюйоркців у Центральному парку,
урочистих і щиросердних святкувань Дня незалежності, запеклих
філософсько-політичних і суто партійних дебатів тощо.
 Charles Ives - Charlie Rutlage
 Charles Ives - Songs My Mother Taught Me
 Музику Айвза, складно організовану й багатошарову як у
композиційному, так і смисловому плані, неможливо зрозумтіи без
знання американської історії, внутрішнього устрою протестантизму,
прози М.Твена, новелістики О.Генрі, поезії В.Вітмена, романістики
Г.Мелвілла, сотень фактів культурного, якщо не газетного, фактажу.
 Художній світ Айвза нерозривно пов'язаний із питомо американською
філософією трансценденталізму (засновник Ральф Волдо Емерсон,
ключова праця – есе «Природа» (1836) – нині розглядають як одне з
джерел сучасного екологічно орієнтованого світогляду). Довкола
Емерсона, котрий проживав у Конкорді, утворилася своєрідна спільнота
«конкордських мудреців» (поет Г.Д.Торо, практик-фермер Е.Б.Олкотт,
письменник Н.Готорн).
 С.Павлишин: «Філософія, на яку спирався Айвз, була своєрідним
практичним ідеалізмом, що сполучив віру в збагнення істин і
чесноти через єднання людини з природою і Творцем, - із закликом до
дії, до вдосконалення світу».
 Художнє наповнення
парадоксу Айвза
 Ця філософія має підкреслено оптимістичне,
навіть «екстатичне» звучання. Всесвіт –
унікальна модель світоустрою, всі елементи
якого духовно повязані між собою. Механізм
цього зв'язку – трансценденція – таїна
всезагального проникнення складових Всесвіту.
Ця ідея була близькою пошукам Айвза, який
поєднував «несумісні» звукові пласти –
академічний і пісенно-популярний, квазі-
романтичний і церковно-протестанський.
Близька також ідея Емерсона стосовно
цитування, як прояву трансценденції (робота
«Цитування й оригінальність»): «Кожна книга є
цитатою, і кожна домівка – то є цитата з усіх
лісів, і копалень, і кам’яних кар’єрів; і кожен
чоловік є цитатою з його прабатьків».
 Зацікавлення трансценденталізмом – від діда й
бабусі, які були адептами цього вчення. Згодом
перетворюється на справу творчу. Фортепіанна
соната №2 «Конкорд. Штат Массачусетс. 1840-
1860» (1915) – представляє «конкордських
мудреців» на чолі з Емерсоном ( 4 частини циклу
– «портретні музичні есе»).
Психологічний вияв
айвзівського
парадоксу
 Відмова від офіційної творчої кар’єри в найменш
виправданий для цього момент: завершення
навчання у Єльському університеті, початок
музичної діяльності на посаді церковного
органіста й успішна прем'єра кантати «Небесна
країна».
 Низка дивних біографічних фактів:
 У 1902 році раптово пориває усі музичні зв'язки й
розпочинає просувати новий для США страховий
бізнес (компанія Mutual Life Insurance). Досяг
серйозного фінансового успіху у цій сфері, на що
пішло приблизно 20 років життя. Продовжував
писати музику, у відриві від професійного
середовища, демонструючи нечуваний темп
просування.
А.Росс: «Практично в повній інтелектуальній
ізоляції він почав американську музично революцію,
відкинувши правила, котрим навчався в Єлі, або ж
віднаходив їх заново, вже по-своєму»
Припинив активну композиторську діяльність
приблизно на середині життєвого шляху, тобто в 1920-
х роках, присвятивши решту біографії (не менше 30
років) затвердженню головної цінності кожного
американця – духовної свободи: насолоджувався
життям і спілкуванням з друзями-інтелектуалами.
Композиторський спадок
 Головна сфера – симфонічна твори, котрі принесли йому запізніле визнання у вигляді Пулітцерівської премії
1947 року за Симфонія №3 The Camp Meeting («Табірні збори»).
 Найоригінальніший з його симфонічних задумів – Univers Sumphony, утопічний проєкт, котрий залишився
незавершеним.
 Оркестрова мініатюра Unanswered Question (1908) – візитівка творчості Айвза. «Одвічно нерозв'язане питання» -
не менше, ніж про сенс людського буття. Космічно об’ємна муз. тканина облаштована в партитурі як цілісність
трьох звукових шарів різного принципу організації: тонального, серійного, атонально-алеаторного. Кожен пласт
має свою образно-смислову роль, розписану за темброво-інструментальними параметрами:
 тонально-хоральний шар струнного оркестру уособлює вічні істини світоустрою, недосяжні для людського
розуміння (існує в автономному метричному вимірі);
 нервове соло труби, що складається з 5-звукового серійного мотиву, озвучує одвічне запитання, вперто
повторюючи його не менше 7 раз;
 Невротичний алеаторний шар (4 флейти) – «грає роль» людства, роздратованого та спантеличеного, наляканого
незбагненністю існування.
Усе разом – звукова модель нашого буття.
 Charles Ives - The Unanswered Question