МИКОЛА ДМИТРОВИЧ

ЛЕОНТОВИЧ
(1877-1921)

Огляд творчості.
Біографія.
Виконала
викладач теоретичних дисциплін Волочиської
ДШМ – Рябова Т.Я.
 Микола Дмитрович Леонтович – видатний український
композитор, педагог, фольклорист, хоровий диригент, життя якого є
прикладом самовідданого служіння Україні, її народу. Разом з тим,
це ще одна трагічна постать в історії української культури.
 Його творчість зосереджена навколо жанру обробки народної пісні,
який він підніс до рівня високого професійного мистецтва.
 Основні твори композитора:
 Більше 150 обробок народних пісень;
 4 оригінальних хори на слова українських поетів – «Легенда»,
«Льодолом», «Літні тони», «Моя пісня»;
 Опера «На русалчин великдень»;
 Духовна музика

ХАРАКТЕРИСТИКА ТВОРЧОСТІ
 М.Д.Леонтович народився на Поділлі, в
селі Монастирьок (Вінничина) 1 грудня
1877 року в родині священника.
 Освіту здобував спочатку у Немирівській
гімназії (1887), Шаргородському

повітовому училищі (1888-1892), потім у Родина Леонтовичів

Камянець-Подільській духовній семінарії

(1892-1899), де зробив свої перші
композиторські спроби в жанрі обробки
народної пісні.

 Подільська духовна семінарія

ПОЧАТОК ЖИТТЄВОГО ШЛЯХУ

 Закінчивши семінарію у 22 роки, Леонтович обирає
професію не священника, а сільського вчителя.
 В селі Чуків на Вінничині він викладає не лише
музику, а й арифметику, географію, російську та
українську мови. Організовує хор. За власні кошти
він купує необхідні музичні інструменти і створює
самодіяльний оркестр. Для цих колективів
Леонтович пише обробки народних пісень:
«Дударик», «Мала мати одну дочку», «Ой, вийду я на
вулицю» та інші. Згодом він об’єднує ці обробки в
«Першу збірку пісень з Поділля». Школа в селі Чуків, в якій

вчителював М.Леонтович
У 1902 році Леонтович переїжджає до Вінниці, де
викладає музику в церковно-вчительській школі,
організовує там хор і оркестр.

ВИКЛАДАЦЬКА РОБОТА
 Для вдосконалення своєї професійної
освіти Леонтович під час канікул 1903,
1904 рр. навчається у Петербурзькій
співацькій капелі, яка мала вікові
традиції музично-хорової освіти. Після
закінчення курсів в капелі він отримав
право бути регентом церковних хорів,
проте не зрадив своєму вчительському
покликанню.
 У 1903 р. композитор опублікував «Другу
збірку пісень з Поділля» і присвятив її
М.В.Лисенкові.
Петербурзька співацька капела

ТВОРЧЕ ЗРОСТАННЯ
У 1904 р. композитор з родиною
їде на Донбас.
Там, на станції Гришино (нині
м.Красноармійськ), він викладає
співи в школі, організовує хор
робітників, в репертуарі якого
були твори М.Лисенка,
українські народні пісні та пісні М.Леонтович з дружиною і
інших народів: російські, донькою
грузинські, єврейські, польські,
німецькі.

НА ДОНБАСІ
Вокзал станції Гришино
 У 1908 р. Леонтович знову переїхав на Вінничину
і оселився у м.Тульчин. Тут він викладав музику
в жіночому єпархіальному училищі, де
навчалися доньки священників.
 Його обробки народних пісень стають
популярними в аматорських і професійних
мистецьких колах. Проте композитор продовжує
 Тульчинське єпархіальне училище
професійне навчання. Із 1909р., на канікулах, він
їздить до Москви, де бере уроки у відомого
теоретика Болеслава Яворського.
 Під час занять з Яворським Леонтович створює
низку найцікавіших своїх творів: «Щедрик»,
«Козака несуть», «Пряля», «За городом качки
пливуть», тощо.

Б.Яворський
ВЕРШИНА ТВОРЧОСТІ
 Під час революційних подій 1917 р. Леонтович
переїжджає до Києва. Там він викладає у
вчительській семінарії, зустрічається з
К.Стеценком, Б.Яворським.
 Його хорові обробки отримують визнання і
включаються до програм професійних хорових
капел. Окрилений успіхом, композитор пробує
сили в оригінальній творчості, розпочинає М.Леонтович. Фото 1919 року
роботу над оперою «На русалчин великдень».
 Наступ білогвардійських військ Денікіна змушує
композитора знову переїхати до Тульчина.

ОСТАННІ РОКИ ЖИТТЯ

 Життя М.Леонтовича обірвалося раптово 23 cічня
1921 р. Він гостював у свого батька в с.Марківка,
неподалік Тульчина. Ввечері до хати постукав
незнайомий і попросився переночувати. Вранці
сестра композитора почула постріл і коли
прибігла в кімнату, де ночували Леонтович і
незнайомець, то композитор був вже мертвим, а
незнайомець втік через вікно.
 Лише у 1995 р. музикознавець Валентина Кузик
віднайшла в державних архівах України  Могила М.Леонтовича в селі Марківка
документи, які засвідчували, що вбивство та меморіальний комплекс навколо неї
Леонтовича було здійснене агентом ВЧК
А.Грищенком.

ТРАГІЧНА ЗАГИБЕЛЬ
СТИСЛА БІОГРАФІЯ
М.Д.ЛЕОНТОВИЧА