Фольклористична діяльність Миколи Лисенка

Підготувала Дяченко Єлизавета

Микола Лисенко був не
тільки композитором, а й
музично-громадським
діячем, фольклористом,
піаністом, педагогом. Це був
митець із «високогуманною
суспільною душею» (вислів
С. Людкевича). Уся його
діяльність була спрямована
на те, щоб зберегти й
розвивати українську
культуру, яка на той час була
в заблокованому стані.

Микола Пимоненко “Пасха”

У листах і фольклористичних працях М. Лисенка щодо
цього є висловлювання: «Фольклор – це саме життя! Я,
бувши студентом університету, кожне літо, що
траплялося мені, їздив на село, залюбки віддавався тій
роботі. Через те я, між іншим, і стався перейнятий
духом народної пісні; вона мене споріднила з людом».

Костянтин Трутовський “Повінь”

 М. Лисенко писав, що народна
музика «змальовує історичне
минуле й буденне життя народу
з його заповітними ідеалами та
з сімейно-домашніми
радощами й горем» і дає
«багатющий запас матеріалу
для естетичної характеристики
особистості народу».

Сергій Васильківський “Ловці снігурів”

У подальшому композитор
власноруч записував пісні з
голосу І. Франка, Лесі Українки,
Олени Пчілки, Є. Красковської,
А. Бибика, М. Загорської, думи й
пісні від кобзарів О. Вересая та
П. Братиці, співпрацював з
іншими етнографами,
обмінювався матеріалом,
допомагав влаштовувати
експедиції.

Соколов Іван “Провод

 Серед українських народних пісень,
записаних Миколою Лисенком, є
чимало творів, які вражають
витонченістю мелодичної лінії. До
прикладу: «Ох і не стелися,
хрещатий барвінку», «Ой не шуми,
луже», «Ой не пугай, пугаченьку»,
«Ой зійди, зійди, ясен місяцю», «Ой
не світи, місяченьку»; «Тихо, тихо
Дунай воду несе», «Ой гай мати»,
тощо

Микола Пимоненко “Весілля в Київській губернії”

Результатом збирацької роботи М.
Лисенка стали сім випусків збірника
народних пісень для голосу у супроводі
фортепіано, по 40 пісень в кожному, що
було на той час «найповнішим зібранням
українських пісень в музичних записах».
Крім того, у 1875 році було опубліковано
«Молодощі» — збірник танків та
веснянок, з 1885 року почали виходити
«Десятки» в обробках для хору у
супроводі фортепіано. У 1895 році
видано обрядові «Веснянки», «Весілля»,
«Купальську справу», «Колядки й
щедрівки».
 Не менш важливого значення
набула й наукова складова
фольклористичної діяльності
М. Лисенка — його праці
«Характеристика музичних
особливостей малоруських
дум і пісень, виконуваних
кобзарем Вересаєм», «Дума
про Хмельницького і
Барабаша, від кобзаря Павла
Братиці», «Про торбан і
музику пісень Відорта» та
«Народні музичні
інструменти на Україні».

Володимир Орловський “Хати в лісі. Затишшя”

Наявні у них деякі спірні з
позицій сьогодення твердження
— про хроматику українських
пісень, симетричність їхньої
будови, не заперечують
цінності зробленого в цілому.
Композитор був переконаний,
що тільки зі створенням
національно самобутнього
мистецтва на народній основі
українська музика може бути
«почута» у світі і може стати
вагомим внеском у світову
музичну культуру.

Ілля Рєпін «Українська хата»

 Художньо-естетичні принципи
Миколи Лисенка, його досягнення
у галузі перетворення образних
багатств і стильових особливостей
народнопісенної культури суттєво
вплинули на становлення і
розвиток творчості таких видатних
українських майстрів, як К.
Стеценко, Я. Степовий, В.
Барвінський, М. Вериківський, В.
Кирейко, Г. Майборода, Л.
Майборода, Л. Ревуцький.

Іван Айвазовський “Вечір на Україні”

Дякую за увагу!