Інтро

Сьогодні свій день народження святкують двоє яскравих представників «старої школи»
нової української літератури — Віктор Неборак і Юрко Позаяк. Альтернативна поезія,
епатажний стиль, гостра й глибока іронія і гумор, над яким трохи соромно сміятись - усе
це в сьогоднішньому дописі!

[цитату можна на найперший шот:]

«Єдиною метою автора було розважати себе й читача, хоча слава та гроші, звичайно
ж, теж не завадять...»

Юрко Позаяк, «Шедеври»

Шот 2

Про зірку українського літературного аванґарду, Віктора Неборака, ми згадували в

нещодавньому дописі про «Бу-Ба-Бу». Один з творців цього зіркового об’єднання і
гордість Яворівщини, Віктор розпочав літературну кар’єру в далекому 1987 році, проте
дійсно розкриватись Неборак почав під час свого бубабістського періоду з виходом збірки
«Літаюча голова».

Шот 3

Збірка сповнена еклектики, контрастів і несподіваних поєднань, при цьому зберігаючи

концептуальну послідовність та ідейну тяглість. За словами Івана Малковича, у цій збірці
«засобами гротеску, іронії та бурлеску молодий поет освоює сучасну урбаністичну
стихію». Пізніше химерний і моторошний образ літаючої голови використала в романі
«Записки українського самашедшего» Ліна Костенко.

Шот 4

ВОНА ПІДНІМАЄТЬСЯ, ЯК ГОЛОВА,

відрубана голова волоцюги.
Вона промовляє уперше, і вдруге,
і втретє свої потойбічні слова:
Я ЛІТАЮЧА ГОЛОВА!
Над юрмищем площі нависло навскіс
її всевидюще летюче бароко.
Кров гусне в повітрі, розчахнутий зріз
тінь відкидає, важку і глибоку:
Я ЛІТАЮЧА ГОЛОВА!
Віктор Неборак, «Генезис літаючої голови (віршоване шоу), Х»

Шот 5

Специфічна ритмічна структура, лексичні й сенсові поєднання, різноманітні віршові форми

та стилістичні прийоми — Віктор Неборак вміє водночас спантеличити і зацікавити.
Завдяки епатажності, зухвалості й відвертості текстів та грайливій «пікантності» образів
близько двадцяти віршів з «Літаючої голови» стали піснями у виконанні «Мертвого Півня»,
«Плачу Єремії», Віктора Морозова тощо.

Шот 6
[тут - відео-шот з піснею Мертвий півень – Міський бог Ерос]

Ти повертаєшся – зір зоряний – перлинний

Зблиск – стріла пройшла.
Вона – пройшла. Вона – минулась.
Назустріч – ніч. Два джерела. Уста – пустеля.
Два плоди від погляду напнулись
Ти обертаєшся. Пахучий слід. Овали два. І розріз прагне втрати...
В його вершину ціляться котячі очі в глибині фіата.

Віктор Неборак, «Міський бог Ерос»

Шот 7
За межами бубабістської естетики поезії молодого Віктора Неборака перегукуються з
тогочасними текстами київського поета Юрка Позаяка. Головними героями сповненої
урбаністичних і постмодерністських мотивів гротескно-гоголівської лірики Позаяка є
безхатьки, студенти, блазні й алкоголіки. Повним несприйняттям радянщини, цинізмом і
скептицизмом просякнуті рядки його «Шедеврів».

Шот 8

Я був в Ленінграді,
Я пив там вино
Вино в Ленінграді
Це справжнє гівно!

Я був за кордоном,
Я пив там коньяк -
Коньяк за кордоном -
Сциклистий шмурдяк!

Ніде так не п’ється

Як в тихим дворі
У Києві ріднім
О пізній порі.

Юрко Позаяк, із збірки «Шедеври»

Шот 9

Віршам поета притаманний іронічний, бурлескно-травестійний стиль, котрим просякнута

«Пропала грамота» — дебютна збірка однойменного київського літературного
угрупування. Юрко Позаяк, Віктор Недоступ та Семен Либонь — промовисто-кумедні
псевдо, що підкреслюють характерну для «Пропалої грамоти» цілком «антикуртуазну»,
гумористичну і зухвалу традицію.

Ти увійшов у мене наче спис

Й обвис...
Юрко Позаяк, «Обірваний жіночий сонет про кохання»

Шот 10

Юрко Позаяк творчий псевдонім Юрія Лисенка, колишнього керівника Служби підготовки
виступів Президента України, працівника МЗС України, який багато років присвятив
побудові дружніх дипломатичних стосунків з балканськими країнами. Хто би міг подумати,
що під вусами геніального аванґардиста ховається звичайний держслужбовець…