ОСНОВНІ ЕТАПИ

РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ
ЛІТЕРАТУРИ ВІД
РОМАНТИЗМУ ДО
МОДЕРНІЗМУ
Підготували курсанти Головецький, Іванов та Рогов
Етапи розвитку літератури
другої половини ХІХ ст.

24.10.2022
 Становлення української мови
Середові діячі культури України, за підтримки й участі російських прогресивних
громадських і культурних діячів, відстоювали право українського народу на свою
національну мову, на користування нею, піклувалися про її розвиток. У 18-18 р. в
Петербурзі була опублікована перша граматика української мови, складена
російським філологом О. Павловським. Відомі вчені І. Срезневський, М. Максимович у
своїх працях по-науковому спростували безпідставні твердження російських і
польських великодержавників про те, що начебто українська мова не окрема мова, а
говірка російської або польської мови. Підкреслюючи її близькість до російської та
інших слов'янських мов, вони доводили, що українська мова — це мова повноцінна,
багата за словесним складом, живописна, поетична, музична.
Г. Квітка-Основ'яненко, Т. Шевченко та інші українські письменники у відповідь на
напади російських і польських реакціонерів на українську мову різко виступали на її
захист і робили все для її дальшого розвитку.
Окремі вчені й письменники розробляли проблеми української лексикографії,
збирали матеріали, підготовляли й частково публікували словники української мови.
П. Куліш у виданні «Кобзаря» Т. Шевченка 1860 року та в інших виданнях застосував
розроблений ним український правопис, що ґрунтувався на фонетичному принципі
(«кулішівка»), який і був покладений в основу пізнішого українського правопису.

Вирішальну роль у повному становленні української національної мови відіграли твори основоположників
нової української літератури — І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, П. Гулака-Артемовського Є.
Гребінки і особливо великого українського національного поета Т. Шевченка.
 Романтизм
Романтизм – це художній напрям, що розвинувся наприкінці XVIII ст.
в Німеччині, Великобританії та Франції, поширився на початку ХІХ
століття у Польщі, Російській імперії, Австрії, згодом – у Америці,
зокрема в США.
Романсова
невеликий за обсягом вірш і
лірика
музичний твір про кохання,
Романс призначений для сольного
співу з інструментальним
акомпанементом

один із жанрів лірики

Елегії медитативного, журливого,
особистої

меланхолійного змісту
Лірика

журби

Посвяти
Медитації
Послання
Романтизм
 Романтизм – цілковите заперечення класицизму
•    незадоволення реальним життям, зосередження уваги на розкритті

О
внутрішнього світу людини;

•    поєднання просвітительських і романтичних ідейно-естетичних засад;

З •    ідеалізація патріархальних відносин, людських почуттів, наявність

Н
релігійної свідомості;

•    посилення уваги до проблеми літературної мови, національно-

А історичної тематики;

•    особливо тісний зв'язок із фольклором (сюжет, герої, художні засоби,

К стилістичні фігури);

•    наявність символів, антитез, персоніфікацій, метафор для вираження

И тужливих настроїв;

•    піднесена, емоційна, насичена яскравими народнопоетичними засобами

художньої виразності мова.
 Представники
Харківська школа Микола Костомаров Віктор Забіла
романтизму

Представники:

І. Срезневський,

Л. Боровиковський, Письменник (поет, прозаїк, Поет-романтик. Пантелеймон Куліш згадував, що

А. Метлинський, драматург), публіцист, історик, В. Забіла в українські пісні «улив стільки душі,
фольклорист, професор Київського та що співались вони або читались у рукописі геть
М. Костомаров,
Петербурзького університетів широко по Україні між панами, а деякі чував я й
О. Корсун,
(літературний псевдонім Ієремія між простацтвом». Багата мова, наспівний ритм,
Й. Бодянський, Галка). Поезія «Соловейко» — близькість поетики до народної пісні, глибокий
О. Афанасьєв-Чужбинський, класичний зразок української ліризм твору В. Забіли «Соловей» сприяли тому,
романтичної лірики з усіма що він став улюбленим народним романсом «Не
П. Гулак-Артемовський,
характерними її ознаками. щебечи, соловейку», який прикрашає репертуар
В. Забіла, багатьох усесвітньо відомих співаків.
 Представники
Альманах
Михайло Петренко «Русалка Дністрова»

Український поет Харківської У “Русалці Дністровій”:

школи романтиків. • друкували народні пісні, думи, перекази,

історичні документи;
Найвідоміший його твір — поезія
• звеличували боротьбу українського народу за
«Небо» («Дивлюсь я на небо») —
своє визволення,
покладений на музику Людмилою
• проголошували необхідність возз’єднання всіх
Александровою. українських земель;
Вірш набув широкої популярності • засуджували іноземних поневолювачів
як українська народна пісня українців;
літературного походження. • оспівували героїчну визвольну боротьбу народу.
 Суспільно-політичні умови розвитку
літератури другої половини ХІХ ст
Українська література XIX ст. розвивалася в умовах
постійних урядових заборон і репресій. У 1863 р. вийшов 1. Колоніальний гніт з боку Росії та Австоро-Угорщини
так званий Валуєвський циркуляр, який суттєво обмежив
права української культури. Наступною перешкодою для
розвитку української літератури став Емський указ 1876 2. Геополітична розірваність України, бездержавність
р. Заборони національного життя помітно визначили
специфіку українського письменства: естетичні завдання 3. Негативні наслідки скасування кріпацтва для
українського селянства
поступалися захисним, першорядним лишалося питання
етнічного самозбереження. Своєрідною захисною 4. Перенос центру українського національно-
реакцією стала концентрація уваги літераторів на культурного руху в Галичину
простонародному, селянському середовищі, що через
5. Посилення національних утисків (Валуєвський
свій консерватизм чи не єдине послідовно зберігало циркуляр 1863 р., Емський указ 1876 р. )
національні ознаки та було джерелом аргументів мовної
та етнографічної своєрідності українців.
 Реалізм
Реалізм - літературний напрям, що характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності завдяки
типізації життєвих явищ. Цей стиль розвинувся в усіх видах мистецтва, розкриваючи взаємини людини зі
світом, який її оточує, вплив соціально-історичних обставин на формування духовного світу особистості. На
перший план у літературі висувається пізнавально-аналітичне начало, а типізація дійсності сприймається як
універсальний спосіб художнього узагальнення.

- усебічне, конкретно-історичне, правдиве зображення типових подій і героїв у типових

обставинах; раціоналізм;

- поєднання типового та індивідуального в характерах героїв; характер і вчинки героя

пояснюються умовами його повсякденного життя та соціальним походженням; зазвичай
відсутня ідеалізація характеру героя;

- конфліктність - сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди; головний

конфлікт породжений соціальною несправедливістю;

- розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей; ослаблення ліричного струменя

мистецтва й надання переваги епічним жанрам;

- перевага розмовної мови в усій її стильовій розмаїтості.

24.10.2022
 Реалізм
Основними критеріями мистецької вартості
художніх творів письменники-реалісти визнавали Основна проблема
об'єктивність і достовірність змалювання
дійсності. На відміну від романтиків, вони
реалістів:
досліджували не стільки почуття і переживання А) проблема людини і природи;
героїв, скільки всебічно осмислювали людину та
її вчинки, звертаючи увагу на соціально-
Б) проблеми людей;
економічні чинники, умови щоденного буття і
питання спадковості, які впливають на
формування характеру особистості. Свого часу В) проблема людини і середовища;
Іван Франко зазначав: «Людина - це продукт
свого оточення, продовження своїх предків, Г) людського життя
природи та суспільства».
У художніх творах образи-персонажі наділяють як типовими, так і індивідуальними
рисами. Ті, у яких переважають індивідуальні риси, іменують образами-
характерами (Ганна з поеми Тараса Шевченка «Наймичка», Петро Шраменко з роману
Пантелеймона Куліша «Чорна рада»); ті ж, у яких переважають типові риси, - образами-
типами (або типовими образами).

Цюрупа с.д.
 Реалізм
Український романтизм охоплює період
20—60-х років XIX століття

Марко Вовчок І.Нечуй- Панас І.Франко

Левицький Мирний

Цюрупа с.д.
 Зміни в суспільно-політичному і культурному
житті кін. ХІХ – поч. ХХ ст.
Початок ХХ ст. характеризується економічною кризою і загостренням соціальних суперечностей, подальшим
розгортанням національного руху в Російській імперії, революційними подіями 1905 – 1907 рр.

Боротьба українського народу за своє національне самовизначення.

З’являється нове покоління діячів – “національно свідомих українців”, які вимагали для свого народу національних
прав і політичних свобод.

1891 р. – поява першої організації молодих свідомих українців “Братства тарасівців”(І. Липа, Б. Грінченко, М.
Міхновський). Учасники закликали українських письменників наслідувати європейські зразки замість російських.

1900 р. – Революційна українська партія у Харкові.

Відставання українців Російської імперії від їх західних співвітчизників, які вже утворили перші політичні партії,
кооперативи, товариства “Просвіта”, мають українські школи і наукові товариства.

Літературу вже не задовольняють форми критичного реалізму.

 Модернізм
Модернізм (від французького moderne – “сучасний”) – комплекс літературно-мистецьких напрямів,
що виникли наприкінці ХІХ ст. як заперечення натуралізму в художній дійсності, як спростування
заангажованості митця і проіснували до кінця ХХ ст.
Ознаки

• Новизна та антитрадиційність
• У творах затверджується перевага форми над змістом
• Визнання інтуїтивного поряд із логічним шляхом Напрями модернізму
пізнання
• Індивідуалізм, зосередження на “Я” автора, героя,
читача
• Психологізм, увага до внутрішньої боротьби
роздвоєного людського “Я”
Футуризм та
• Широко використовуються такі художні прийоми, як Символізм Неоромантизм Імпресіонізм Експресіонізм
інші.
“потік свідомості” та монтаж, що прийшов у літературу
з кіномистецтва
• Використання символу як засобу пізнання і відтворення
світу
• Ліризм
• Естетизм
Український реалізм був здебільшого народницьким, “селянським”, тому модерністи і
висунули антинародницькі гасла

Оновлення і розширення тем і проблем.

Відхід від переважно селянської тематики і проблематики,

характерів, навіть мови, лексики.

Перевага індивідуального над колективним.

Перевага права особистості над абстрактними інтересами

суспільства.

Проте українські митці, що поділяли принципи естетики модернізму, не

поривали із соціальною тематикою, національною традицією, а поєднували її з
новими західноєвропейськими віяннями
 Особливість
Активні пошуки нових мистецьких форм у Модернізм в українській
літературі з поодинокими спробами літературі характеризується:
автономізувати дистанціювати художнє явище •трагічним розривом між духовністю та
від ідеологічного, громадсько-політичного існуванням («Камінний господар», «Лісова
контексту викликають критичний розголос: пісня» Лесі Українки);
1.листування М. Вороного, пов’язане з •наголошенням на біологічній сутності
виданням альманаху «З-хмар і з долин»; людини, глибинних природних інстинктах (Г.
Хоткевич, В. Винниченко);
2.полеміка навколо виступів С. Єфремова за
•психологічним самозаглибленням та
участю І. Франка, В. Коцьовського, Г.
ослабленням зв’язків героя з оточенням
Хоткевича;
(М. Коцюбинський, О. Кобилянська);
3.декларації «молодомузівців» О. Луцького та •розкриттям стихійності масового,
М. Яцьківа; колективного життя (М. Коцюбинський, М.
4.критична діяльність М. Євшана, М. Яцків).
Сріблянського та інших в «Українській хаті», Д.
Донцова у «Дзвоні».
 Особливості українського
модернізму
Модернізм поривав зв’язки з традиціями Для творів молодих прозаїків, які в
класичної літератури, йому був властивий пошук літературознавстві отримали назву «нової
нових виражальних засобів, він звертався до школи» (Ольга Кобилянська, Михайло
новаторських для українського письменства ідей Коцюбинський, Василь Стефаник,
емансипації, фемінізму, ніцшеанства. Володимир Винниченко, Богдан Лепкий),
властиві інтелектуалізовані роздуми
◦ Емансипація – буквально: звільнення від героїв про індивідуальні й
залежності, вирівнювання у правах. загальнокультурні проблеми, елементи
◦ Фемінізм – громадські рухи за досягнення рівних психоаналізу в розкритті характерів. На
прав жінок із чоловіками. перший план виходять новітні форми й
засоби зображення: міфологічні образи,
◦ Ніцшеанство – філософська течія, започаткована символи, імпресіоністичне нюансування
німецьким ідеологом Ф. Ніцше, наріжним людських почуттів і думок.
каменем якої був культ сильної особистості.
 Представники

Б. Лепкий
В. Винниченко

В. Стефаник
О. Кобилянська
М.Коцюбинський
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ