Структура

свідомості

Підготували курсанти 114-мв Головецький та Іванов

 СВІДОМІСТЬ
Свідомість - це специфічно людська форма
відображення і духовного освоєння дійсності, властивість
високоорганізованої матерії - людського мозку, яка
полягає у створенні суб'єктивних образів об'єктивного
світу, в утриманні, зберіганні і переробці інформації, у
виробленні програми діяльності, спрямованої на
вирішення певних завдань, в активному управлінні цією
діяльністю. Свідомість є суспільно-історичним продуктом.
Вона виникає разом із людським суспільством у процесі
становлення і розвитку трудової діяльності і мови,
формуючись тільки в умовах соціального середовища,
постійного спілкування індивідів між собою.

Функції свідомості - пізнавальна;- оціночна;-

регуляторна;- цілепокладальна;- прогностична;-
комунікативна
 ОСНОВНІ СКЛАДОВІ СВІДОМОСТІ
 Знання - Це головний компонент, ядро свідомості, засіб її існування. Знання - це розуміння людиною дійсності,
відображення її у вигляді усвідомлених чуттєвих і абстрактних логічних образів. Завдяки знанням людина може "охопити",
осмислити все, що її оточує і становить предмет пізнання.

 Емоції - юдина пізнає навколишній світ не з холодною байдужістю автомата, а з почуттям задоволення, ненависті або
співчуття, захоплення або обурення.

 Воля - це усвідомлене цілеспрямоване регулювання людиною своєї діяльності. Це здатність людини мобілізовувати і
спрямовувати свої психічні та фізичні сили на досягнення мети, на розв'язання завдань, що постають перед її діяльністю і
вимагають свідомого подолання суб'єктивних і об'єктивних труднощів та перешкод.

 Мислення - процес пізнавальної діяльності індивіда, який характеризується узагальненим та опосередкованим

відображенням дійсності. Цей процес завершується створенням абстрактних понять, суджень, які являють собою
відображення суттєвих, закономірних відношень речей на основі відомого, відчутного на дотик, почутого і т. ін.

 Увага та пам’ять: Увага - це форма психічної діяльності людини, що виявляється в її спрямованості та зосередженості на
певних об'єктах. Пам'ять - це психічний процес, який полягає в закріпленні, збереженні і відтворенні в мозку індивіда його
минулого досвіду.

 Самосвідомість - це усвідомлення людиною себе як особистості, усвідомлення здатності приймати самостійні рішення і
вступати на цій підставі у свідомі відносини з людьми та природою, нести відповідальність прийняті рішення й дії.
 РІВНІ СВІДОМОСТІ
Чуттєво-афективний пласт  Ціннісно-вольовий рівень
Воля – здатність людини ставити
перед собою мету і мобілізовувати
відчуття – відображення в мозкові окремих себе для її досягнення
властивостей предметів та явищ об'єктивного
світу, що безпосередньо діють на наші органи
чуттів;– сприйняття – образ предмета в цілому, Емоції – ціннісно-забарвлені реакції
який не зводиться до суми властивостей та сторін; людини на зовнішній вплив

уявлення – конкретні образи таких предметів чи явищ, які

в певний момент не викликають у нас відчуттів, але які Мотиви
раніше діяли на органи чуттів; (більш детально про
відчуття, сприйняття, уявлення див. пит. 48 "Єдність
чуттєвого і раціонального пізнання");– різного роду афекти,
тобто сильні мимовільні реакції людини на зовнішні
подразники (гнів, лють, жах, відчай, раптова велика Інтереси
радість).
 РІВНІ СВІДОМОСТІ
Абстрактно-логічне мислення
Поняття - відображення в мисленні загальних,
найбільш суттєвих ознак предметів, явищ Самосвідомість – це
об'єктивної дійсності, їх внутрішніх, вирішальних виділення себе, ставлення
зв'язків і законів; до себе, оцінювання своїх
можливостей, які є
судження – форма думки, в якій необхідною складовою
відображається наявність чи відсутність у будь-якої свідомості;
предметів і явищ яких-небудь ознак і
зв'язків;
умовивід – форма мислення, коли з одного чи кількох
суджень виводиться нове судження, в якому міститься Рефлексія – це така форма
нове знання про предмети та явища свідомості, коли ті чи інші
явища свідомості стають
предметом спеціальної
аналітичної діяльності
різні логічні операції. суб'єкта
 СТРУКТУРА
Розглядаючи структуру свідомості, ми повинні розуміти певну умовність та
відносність будь-яких її внутрішніх поділів: якщо свідомість передбачає
ідеацію, то вона початково ( і принципово) постає у характеристиках цілісного
явища. Звідси випливає, що в людській свідомості не існує чіткої та
однозначної межі між мисленням та волею. Тому ми здатні радіти
інтелектуальним винаходам, прозрінням відкривати нові горизонти для
мислення; волю, наприклад, можна вважати свідомістю в її дійовому
спрямуванні, а сама воля неможлива без свідомого людського самоконтролю.
Через це в сучасній філософії інколи вживаються дещо несподівані
характеристики свідомості: свідомість це є можливість більшої свідомості.

Така структура свідомості засвідчує, що свідомість не тотожна психіці.

Поняття "психіка людини" ширше порівняно з поняттям свідомості. Психіка
людини вбирає у себе як свідоме, так і несвідоме та підсвідоме. Тобто значна
частина людських реакцій, дій і т.п. відбувається на інстинктивному, або
автоматичному рівні, не стає предметом усвідомлення, не освітлена
променями розуму. Свідоме і несвідоме перебувають у постійній взаємодії.
Психічні процеси стають предметом свідомого становлення людини, що їх
вона контролює і спрямовує. У свою чергу, значна кількість усвідомлених дій
людини внаслідок багаторазового повторення набуває значення автоматизму,
звички, що не потребує втручання свідомості. Такі дії забезпечує несвідоме чи
підсвідоме функціонування психіки.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ