УЯВА ЯК ПІЗНАВАЛЬНИЙ ПРОЦЕС

Вступ. Визначення уяви.

1. Характерні особливості уяви.

2. Види уяви.

3. Процеси уяви.

ВСТУП. ВИЗНАЧЕННЯ УЯВИ

Уява належить до вищих пізнавальних процесів. Вона є необхідним аспектом

будь-якої людської діяльності.

Уяву породжують потреби, які виникають у житті людини, і насамперед

потреба змінити ті чи інші предмети навколишнього світу.

Уява - це відтворення у психіці людини предметів та явищ, які вона

сприймала коли-небудь раніше, а також створення нових образів предметів
та явищ, котрих раніше вона ніколи не сприймала.

1. ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ УЯВИ

Уява - це психічний процес створення нового у формі образу, подання або

ідеї.

Людина може подумки уявити собі те, що в минулому не сприймав або не

здійснював, у нього можуть виникати образи предметів і явищ, з якими він
раніше не зустрічався.
Процес уяви властивий тільки людині і є необхідною умовою його трудової
діяльності.

Уява завжди спрямована на практичну діяльність людини. Людина, перш ніж

що-небудь зробити, уявляє, що треба і як він буде це робити. Таким чином
він вже заздалегідь створює образ матеріальної речі, яка буде виготовлятися
в подальшій його практичної діяльності. Ця здатність людини заздалегідь
представляти кінцевий підсумок своєї праці, а також процес створення
матеріальної речі, різко відрізняє людську діяльність від "діяльності" тварин,
іноді дуже майстерною.

Фізіологічну основу уяви складає утворення нових сполучень з тих

тимчасових зв'язків, які вже сформувалися в минулому досвіді. При цьому
проста актуалізація вже наявних тимчасових зв'язків ще не веде до створення
нового. Створення нового припускає таке поєднання, яке утворюється з
тимчасових зв'язків, раніше не вступали в поєднання один з одним. При
цьому важливе значення має друга сигнальна система, слово. Процес уяви
являє собою спільну роботу обох сигнальних систем. Всі наочні образи
нерозривно пов'язані з ним. Як правило, слово служить джерелом появи
образів уяви, контролює шлях їх становлення, є засобом їх утримання,
закріплення, зміни.

Уява завжди є певний відхід від дійсності. Але в кожному разі джерело уяви -
об'єктивна реальність.

У психології розрізняють довільне і мимовільне уяву. Перше виявляється,

наприклад, в ході цілеспрямованого вирішення наукових, технічних і
художніх проблем при наявності усвідомленої і відрефлексувати пошукової
домінанти, друге - в сновидіннях, так званих змінених станах свідомості і т.д.

Особливу форму уяви утворює мрія. Вона звернена до сфери більш-менш

віддаленого майбутнього і не припускає негайного досягнення реального
результату, а також його повного збігу з образом бажаного. Разом з тим мрія
може стати сильним мотивуючим фактором творчого пошуку.
 2. ВИДИ УЯВИ
Можна виділити кілька видів уяви, серед яких основні - пасивне і активне.
Пасивне, у свою чергу, ділиться на довільне (мрійливість, мрії) і мимовільне
(гіпнотичний стан, Сновидові фантазія). Активна уява включає в себе
артистичне, творче, критичне, відтворює і антиципирующую. Близько до цих
видів уяви знаходиться емпатія - здатність розуміти іншу людину,
перейматися його думками і почуттями, співчувати, сорадоваться,
співпереживати.

Активна уява завжди спрямоване на вирішення творчої або особистісної

завдання. Людина оперує фрагментами, одиницями конкретної інформації в
певній галузі, їх переміщенням в різних комбінаціях відносно один одного.
Стимуляція цього процесу створює об'єктивні можливості для виникнення
оригінальних нових зв'язків між зафіксованими в пам'яті людини і
суспільства умовами. В активному уяві мало мрійливості і "безпідставною"
фантазії. Активна уява направлено в майбутнє і оперує часом як цілком
певною категорією (тобто людина не втрачає почуття реальності, не ставить
себе вис тимчасових зв'язків і обставин). Активна уява направлено більше
зовні, людина зайнята в основному середовищем, суспільством, діяльністю і
менше - внутрішніми суб'єктивними проблемами. Така уява, нарешті, і
пробуджується завданням, і нею направляється, воно визначається
вольовими зусиллями і піддається вольовому контролю.

Відтворює уяву - один з видів активного уяви, при якому відбувається

конструювання нових образів, уявлень у людей відповідно до сприйнятої
ззовні стимуляцією у вигляді словесних повідомлень, схем, умовних
зображень, знаків і т.д.

Незважаючи на те що продуктами відтворює уяви є абсолютно нові, раніше

не сприймані людиною образи, цей вид уяви заснований на колишньому
досвіді. К. Д. Ушинський розглядав уяву як нову комбінацію колишніх
вражень і минулого досвіду, вважаючи, що відтворює уяву є продуктом
впливу на мозок людини матеріального світу. Головним чином відтворює
уяву - це процес, в ході якого відбувається рекомбінація, реконструкція
колишніх сприйнять в новій їх комбінації.
Антиципирующую уяву лежить в основі дуже важливою і необхідною
здібності людини - передбачати майбутні події, передбачати результати своїх
дій і т.д. Етимологічно слово "передбачати" тісно пов'язане і походить з
одного корп зі словом "бачити", що показує важливе значення усвідомлення
ситуації і перенесення певних елементів її в майбутнє на основі знання або
передбачення логіки розвитку подій.

Завдяки цій здатності людина може "уявним поглядом" побачити, що

станеться з ним, з іншими людьми або оточуючими речами в майбутньому.
Ф. Лерш назвав це "прометеївської (яка дивитиметься вперед) функцією
уяви", яка залежить від величини життєвої перспективи: чим молодша
людина, тим більше і яскравіше представлена орієнтація його уяви вперед. У
літніх і старих людей уяву більше орієнтоване на події минулого.

Творча уява - це такий вид уяви, в ході якого людина самостійно створює
нові образи та ідеї, що представляють цінність для інших людей або
суспільства в цілому, і які втілюються ("кристалізуються") у конкретні
оригінальні продукти діяльності. Творча уява є необхідним компонентом і
основою всіх видів творчої діяльності людини.

Образи творчої уяви створюються за допомогою різних прийомів

інтелектуальних операцій. У структурі творчої уяви розрізняють два типи
таких інтелектуальних операцій. Перший - операції, за допомогою яких
формуються ідеальні образи, і другий -Операції, на основі яких
переробляється готова продукція.

Один з перших психологів, які вивчали ці процеси, Т. Рібо виділив дві

основні операції: дисоціацію і асоціацію. Дисоціація - негативна і підготовча
операція, в ході якої раздробляется чуттєво даний досвід. У результаті такої
попередньої обробки досвіду його елементи здатні входити в нове поєднання.

Без попередньої дисоціації творчу уяву немислимо. Дисоціація - перший етап

творчої уяви, підготовки матеріалу. Неможливість дисоціації - суттєва
перешкода для творчої уяви.
Асоціація - створення цілісного образу з елементів вичленованих одиниць
образів. Асоціація дає початок новим сполученням, новим образам. Існують і
інші інтелектуальні операції, наприклад, здатність мислити за аналогією з
приватним і чисто випадковим схожістю.

Пасивне уяву підпорядковане внутрішнім, суб'єктивним чинникам.

Пасивне уява підлегла бажанням, які мисляться в процесі фантазування

здійсненими. В образах пасивного уяви "задовольняються" незадоволені,
здебільшого неусвідомлені потреби особистості. Образи і представлення
пасивного уяви спрямовані на посилення та збереження позитивно
забарвлених емоцій і на витіснення, редукцію негативних емоцій і афектів.

У ході процесів пасивного уяви відбувається нереальне, уявне задоволення

будь-якої потреби чи бажання. У цьому пасивне уява відрізняється від
реалістичного мислення, яке спрямоване на дійсне, а не уявне задоволення
потреб.

Матеріалами пасивного уяви так само, як і активного, є образи, уявлення,

елементи понять та інша інформація, почерпнута з допомогою досвіду.

Синтез, реалізований у процесах уяви, здійснюється в різних формах:

- Аглютинація - "склеювання" різних в повсякденному житті непоєднуваних

якостей, частин;
- Гіперболізація - збільшення чи зменшення предмета, а також зміна окремих
частин;
- Схематизація - окремі подання зливаються, відмінності згладжуються, а
риси схожості виступають чітко;
- Типізація - виділення істотного, повторюваного в однорідних образах;
- Загострення - підкреслення будь-яких окремих ознак.
3. ПРОЦЕСИ УЯВИ
 Уява відтворює образ предметів та явищ, що сприймалися раніше, чи
створює нові образи та ситуації, які раніше не виникали. Тобто механізм уяви
базується на основі тих образів, що має людина, але ці образи постають у
нових неочікуваних зв'язках і сполученнях. Слово «новий» має подвійне
значення: розрізняють об'єктивно нове і суб'єктивно нове. Об'єктивно нове -
це образи, ідеї, що не існують у даний момент ані в матеріальному, ані в
ідеальному плані. Суб'єктивно нове - це нове для кожної конкретної людини
(дитини). Новий образ уяви може бути матеріалізовано або ж він залишається
на рівні ідеального.

Синтез образів у процесах уяви здійснюється в різних формах.

Найбільш уживаними із них є:

• Аглютинація (від лат. agglutinare - склеювати) – створення нового

образу шляхом сполучення елементів, узятих з різних уявлень. Наприклад,
образ русалки в казках, де голова і тулуб - жінки, а хвіст - риби. Цей прийом
не набув великого поширення, оскільки образи його важко втілюються в
предметні речі. А втім, приклади матеріалізації таких образів у реальному
житті маємо - це танк, бойова машина піхоти, амфібія тощо.

• Гіперболізація - збільшення предмета (велетень Гуллівер, літаки

«Мрія», Ан-74).

• Літота - на відміну від гіперболізації, зменшення предмета (хлопчик-

мізинчик). Ці прийоми використовують у народних казках, фантастичних
творах.

• Підкреслення - акцентування якоїсь частини образу чи певної якості.

За допомогою такого прийому створюються шаржі, карикатури.

• Схематизація - образ уяви, коли розбіжності зменшуються, а риси

схожості виходять на перший план. Прикладом може бути орнамент,
елементи якого художник узяв із рослинного світу.
 • Типізація - виокремлення істотного в однорідних фактах і втілення їх
у конкретних образах. Це найскладніший прийом. Його широко застосовують
у літературі.

• Комбінування - сполучення даних у досвіді елементів у нові, більш-

менш незвичні комбінації. Це найпростіша техніка уяви, саме її мали на увазі
дослідники минулої доби, коли вважали механізмом уяви асоціацію.

• Алегоризація, створення алегорії - використання образу в

переносному значенні. Образ є лише умовно обраним знаком якогось явища
дійсності.

• Метафоризація, побудова метафор. Метафора є глибшим уявним

відображенням явища, ніж алегорія, оскільки між метафоричним образом та
його значенням існує певна подібність, аналогія.

• Символізація, використання символів, є найглибшою за значенням,

сутнісним наповненням технікою уяви. Розуміння мови символів допомагає
людині свідомо отримувати послання від власного несвідомого (сни тощо).
Символ відрізняється від знака тим, що він є не умовно обраним для
позначення, а глибинно, сутнісно єдиним із тим, що він позначує. На відміну
від поняття, символ має необмежений обсяг значення. Вираженню через
символи підлягає тільки загальнолюдське, приналежне до самого способу
існування людини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Варій М. Загальна психологія: Підручник для студентів психологічних і
педагогічних спеціальностей/ Мирон Варій,; М-во освіти і науки України,
Львівський державний університет внутрішніх справ. - 2-е вид., випр. і доп.. -
К.: Центр учбової літератури, 2007. - 967 с.

2. Гуцало Е. Загальна психологія: Навчально-методичне забезпечення

самостійної роботи студентів за КМСОНП/ Емілія Гуцало,; кіровоградський
держ. педагог. ун-т ім. В. Винниченка. Кафедра психології. - Кіровоград:
РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2005. - 426 с.

3. Загальна психологія: Практикум/ В. В. Волошина, Л. В. Долинська, С. О.

Ставицька, О. В. Темрук. - К.: Каравела, 2005. - 279 с.

4. Загальна психологія: Навч. посібник/ Авт. кол.: О. Скрипченко, Л.

Долинська, З. Огороднійчук та ін.. - К.: А.П.Н., 2002. - 461 с.

5. М'ясоїд П. Загальна психологія: Навч. посібник для студ. вуз./ Петро

М'ясоїд,. - 2-е вид., доп.. - К.: Вища школа, 2001. - 487 с.

6. Макарова Л. Загальна психологія: Навчальний посібник для студентів

вищих навчальних закладів, які навчаються за спеціальністю "Психологія"/
Любов Макарова, Віктор Синельніков,; М-во освіти і науки України,
Макіївський економіко-гуманітарний ін-т. - К.: Центр навчальної літератури,
2005. - 198 с.

7. Максименко С. Загальна психологія: Навч. посібник для студ. вуз./ Сергій

Максименко, Валентин Соловієнко; Міжрегіональна академія управління
персоналом. - 2-е вид., стереотип.. - К., 2001. - 455 с.

8. Цимбалюк І. М. Загальна психологія: Модульно-рейтинговий курс для

студентів вищих навчальних закладів: Навчальний посібник/ І. М. Цимбалюк,
О. Ю. Яницька; М-во освіти і науки України, Міжнар. ун-т "РЕГІ" ім. акад.
Степана Дем’янчука. - К.: ВД "Професіонал", 2004. - 303 с.