Сіденко Дмитро (ІН-103)

Як пов'язані мислення, уява та об'єктивна реальність?

Наша уява тісно пов'язана з пізнавальними процесами людини. Вона одночасно

є його об'єктивною опорою. А чи може наша уява створювати об'єктивну
реальність? Якщо ми не є прихильниками магічних мистецтв та вважаєм себе
матеріалістами, то, скажемо – ні. При цьому основними нашими аргументами
будуть наукові знання, за якими об'єктивна реальність – це те, що існує
незалежно від нас, нашої свідомості та уяви. Отже, скільки не уявляй перед
собою валізу, набиту грошима, вона не з'явиться. Але уявою ми можемо
створювати образи, зокрема фантастичного характеру. Для того, щоб наша уява
створила щось у тілі, необхідно використання рук та відповідних інструментів.
Виявляється, є об'єктивно реальні явища, які ми створюємо виключно силою
своєї уяви. Наприклад, явище сходу й заходу Сонця(одночасно) існує лише у
свідомості й уяві спостерігачів.

Уява перебуває у нерозривній єдності з мисленням. Їх взаємозв'язок у тому, що

у самому нестримному фантазуванні неминуче будуть наявні елементи
розумової діяльності, як і у найсуворішому міркуванні неминучі елементи
фантазії. Деякі психологи вважають, що й мислення «позбавити» уяви, воно
буде творчо безплідним.

Досить часто певна розумова побудова людини заздалегідь планується нею як

результат синтетичної діяльності мислення та уяви. До них належать гіпотези.
Щоб із гіпотез отримати істину, треба позбавитися всього фантастичного, але
при цьому не можна забувати, що початком створення гіпотези, як і всього
наукового пошуку, є фантазія вченого. Тому можна сказати, що уява – це
початок розумової діяльності. Проте зв'язок між уявою та мисленням має свої
особливості. Вони дуже схожі, але було б помилковим ототожнювати їх.
Головна відмінність стосується розв'язуваних ними завдань. Основне завдання
уяви – перетворення минулих вражень у нові. Завдання мислення – пізнання
істини. Мислення на вирішення своїх завдань використовує розумові операції.
Уява має власний набір «технік» створення образів( гіперболізація, схематизація
та ін).Для уяви є обмеження, пов'язані з обсягом образів, якими ми оперуємо, а
можливості мислення безмежні. Недостатнє співвідношення образів уяви з
об'єктивною реальністю веде до розвитку фантазерства. Передбачається, що
уява бере участь у формуванні в людини чуйності, тактовності, співчуття та
вміння співпереживати іншій людині.

Отже, наша уява може в тих чи інших випадках створювати об'єктивну

реальність.Таким чином, щоб побачити бейсбол, футбол, хокей тощо, необхідно
не лише нормальний зір, а й знання правил гри. У свою чергу правила
неможливо побачити простим зором, для цього нам необхідно використовувати
уяву( гравці розводяться по різних командах і у кожного своя функція). У такий
же спосіб ми бачимо мету гри - забити гол або поставити супротивнику мат.