Безлуцька Валерія Вадимівна 9303

Тема 3. Порушення відчуття та сприйняття

1. Що таке відчуття (визначення) і сприйняття (визначення) ? Наведіть
загальноприйняту класифікацію розладів відчуття та сприйняття.
Відчуття – це відображення в свідомості людини окремих властивостей предметів
і явищ матеріального світу, що безпосередньо впливають на органи чуття.
Сприйняття є процес отримання інформації про навколишнє та внутрішнє
середовище.
Класифікація:
1) Гіпестезії і анестезії.
2) Гіперестезії.
3) Парестезії, синестезії, сенестопатії.
4) Психосенсорні розлади.
1. Зорові психосенсорні розлади: а) мікропсії; б) макропсії;
в)дисморфопсії.
2. Інтеро- і пропріоцептивні розлади: порушення схеми тіла.
3. Дереалізація і деперсоналізація
5) Ілюзії.
1. За аналізаторами: зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні,
загального почуття (вісцеральні і пропріоцептивні).
2. За механізмом виникнення: а) фізичні; б) фізіологічні; в) психічні(афективні,
вербальні, парейдолічні).
6) Галюцинації.
1. За аналізаторами: зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні,
загального почуття (вісцеральні і пропріоцептивні).
2. За складністю: прості (фотопсії, акоазми), складні (що мають зміст).
3. За повнотою розвитку: повні (справжні) і неповні(псевдогалюцинації,
галюциноїди).
4. Стосовно особистості хворого: нейтральні, коментуючі, імперативні.
5. Особливі види галюцинацій: гіпнагогічні, гіпнапомпічні,
екстракампінні, рефлекторні, функціональні
2. Порівняйте ілюзії та галюцинації. Вкажіть класифікацію ілюзій. Вкажіть
методи дослідження розладів сприйняття.
Ілюзії Галюцинації
Спотворене сприйняття реального Сприйняття без реального об’єкту
предмета чи явищ
Сприймає певні існуючі зовнішні Реагує на внутрішні подразники
подразники
Більшість людей поряд можуть Особисті, бачить тільки 1 людина
сприймати ілюзію
Частіше пов’язані з фізичними, Як правило, пов’язані з психічним
фізіологічними чинниками, а також з розладами як шизофренія, деменція та
незначними захворюваннями інші.

Класифікація ілюзій:
1. За етіологією:
1) фізичні iлюзiї - виникають внаслідок прояву певних фізичних
властивостей предметів та речовин (оптичних, електромагнітних,
гравітаційних);
2) фiзiологiчнi iлюзiї - обумовленi фізіологічними особливостями
функціонування аналізатора (зорового, вестибулярного, дотикового та
iн.);
3) психiчнi ілюзії - виникають при афективно (афект - дуже сильна
емоцiя) змiненiй свiдомостi, появi застійної домінанти якихось певних
уявлень, змінах деяких інших психічних функцій.
2. За аналізаторами: зоровi, слуховi та iн.
3. За складністю: прості, складні (парейдолiчнi, коли в звичайних силуетах людина
вбачає фантастичнi, частіше загрозливі, картини).
3. Порівняйте істинні і псевдогалюцинації. Вкажіть розлади, для яких
притаманні істинні та псевдогалюцинації.
Диференційна діагностика істиних та псевдогалюцинацій надзвичайно важлива в
психіатричній практиці і проводиться за декількома основними ознаками:
1. Критерій проекції. Справжні мають зовнішню, а псевдогалюцинації внутрішню
проекцію в межах чуттєвого горизонту.
2. Критерій об’єктивної реальності і чуттєвої яскравості. Справжні галюцинації
мають для хворого всі ознаки реального сприйняття і трактуються, як існуючі
насправді.
3. Критерій зробленості. Справжні, на відміну від псевдогалюцинацій не
переживаються як навіяні, "зроблені” кимось.
4. Критерій актуальності поведінки. При псевдогалюцинаціях поведінка хворих не
завжди відповідає їх змістові, є певні елементи розуміння хворобливості свого
стану.
5. Критерій соціальної впевненості. При справжніх галюцинаціях хворі впевнені,
що люди, які знаходяться поряд, відчувають ті самі переживання.
6. Критерій спрямованості на фізичне і психічне "Я". Справжні галюцинації
спрямовані переважно на фізичне "Я", а псевдогалюцинації - на психічне “Я”
особи.
7. Критерій залежності від часу доби. Істині галюцинації, як правило,
посилюються надвечір, а псевдогалюцинації не мають добових коливань.

Якщо справжні галюцинації можуть зустрічатися при безлічі розладів, то

псевдогалюцинації фактично завжди вказують на наявність у людини шизофренії.
Псевдогалюцинації зазвичай входять у структуру синдрому Кандинского —
Клерамбо. Спостерігають при систематичній парафренії (у основному, зорові),
при хронічних екзогенних психозах (у основному, зорових).
4. Що таке психосенсорні розлади? Наведіть приклади.
Психосенсорні розлади — спотворене сприйняття власного тіла, простору,
життєвих реалій, власної особи.
До психосенсорних розладів належать метаморфопсії—спотворення величини чи
форми предметів і простору. Усі предмети здаються хворому зменшеними
(мікропсія), збільшеними (макропсія), видовженими, розширеними, скрученими
(галопсія). За спотвореного сприйняття величини предметів зазвичай
спостерігають зміни бачення простору, що здається вкороченим, коли всі
предмети наближені, або ж нескінченно видовженим (поропсія). Предмети, що
оточують хворого, можуть у його уяві неприродно переміщуватися (психічна
алестезія). Метаморфопсія часто супроводжується автометаморфопсією —
відчуттям спотворення форми та величини власного тіла.
Дереалізація. Усі предмети, що оточують хворого, здаються йому чужими,
віддаленими, несправжніми, нечіткими, застиглими, такими, що втратили кольори
або стали неприродно яскравими. Відчуття часу та простору здається зміненим.
Хворі сумніваються в реальності існуючого світу.
Дереалізація часто поєднується з деперсоналізацією (відчуженням від самого
себе), що належить до розладів сфери сприйняття з порушенням свідомості
(самосвідомості). Характерними для деперсоналізації є відчуття зміни власного
“Я”, зміни та втрати почуттів, думок, спогадів, які сприймаються як “чужі”,
“пороблені”, навіяні ззовні.

Тема 4. Порушення мислення

5. Що таке мислення як процес? З чого він складається?
Мислення – психічний процес, за допомогою якого людина відображає
найістотніше, головне в явищах навколишнього світу, усвідомлює їхній зв'язок.
Завдяки мисленню забезпечується рівень суджень, узагальнення фактів,
умовиводів, накопичуються знання, вибудовуються гіпотези, теорії, розв'язуються
завдання, які ставить особистість і суспільство. Мислення – активна функція
інтелекту.
Мислення починається з проблемної ситуації, для виходу з якої індивід повинен
знайти і застосувати нові для себе знання чи дії. Вона включає в себе невідоме
(шукане), індивідуальну потребу індивіда, його здібності та досвід.
Аналіз умов задачі є обов’язковим для розуміння того, як протікає і чим
визначається процес мислення. Процес аналізу є взаємодією суб’єкта, з
можливостями його мислення, і об’єкта – умов задачі. При цьому, змінюючись,
об’єкт викликає новий процес мислення, що знову ж таки змінює об’єкт, тобто
результат одного акту мислення включається у подальший його процес, пізнання
об’єкта, відповідно, поглиблюється. І так триває доти, доки індивід не отримає
бажаний результат. Загалом, процес розв’язання задачі є актом конкретизації –
переходу від загального і вкрай нечіткого уявлення про майбутній результат до
його конкретного образу.
Пошук невідомого в межах акту конкретизації здійснюється як безперервний
процес прогнозування – створення образу очікуваного результату. Цей процес
здійснюється шляхом мислительних дій та операцій.
Це одні й ті самі структурні одиниці мислення, але з різним ступенем
автоматизованості:
 аналіз  абстрагування
 синтез  узагальнення
6. На чому ґрунтується загальноприйнята класифікація розладів мислення
за формою. Вкажіть її, дайте визначення, наведіть якомога більше прикладів.
Розлади мислення за зв’язком асоціацій (формою):
Зісковзування мислення – хворий промовляє фрази, кілька осмислених
конструкцій, а потім без причин переключається на розповідь про щось інше,
також правильне, але зовсім не пов'язане з попереднім.
Розірване мислення виявляється в розриві смислових зв'язків між поняттями за
збереження граматичної й синтаксичної форми речення.
Незв'язне мислення характеризується втратою здатності до утворення
асоціативних зв'язків між відчуттями, уявленнями і поняттями, відображення
дійсності у її взаємозв'язках, аналізу та синтезу.
Шизофазія полягає в розірваності мислення, що досягає ступеня безладності,
"мовної мішанини", коли хворий промовляє в нормальному темпі, з нормальною
інтонацією слова або навіть склади, що не мають жодного логічного зв'язку.
Амбівалентне мислення – це виникнення у хворого водночас антагоністичних
взаємопротилежних ідей.
Аутистинне мислення виявляється відірваністю від реальності. Паралогічне
мислення – це порушення логіки, коли певне поняття замінюється символом чи
знаком, зрозумілим тільки хворому, який робить на основі цього об'єктивно
незрозумілі умови сновки, що не відповідають судженням, з яких вони
виводяться. Цей розлад мислення виникає в разі шизофренії.
Атактичне мислення характеризується неправильним, парадоксальним
поєднанням понять і думок, що без логічних зв'язків нанизуються одна на одну.
Може виявлятись у мовній безладності.
Резонерське мислення (безплідне мудрування) – це поява в мисленні пустих
вербальних посилів, які не відповідають темі розмови і не досягають мети.
Персевераторне мислення характеризується тривалим переважанням однієї
думкичи уявлення, що зовні виявляється стереотипним повторенням одних і тих
самих слів, відповідей. Наприклад, хворий, давши правильну відповідь на перше
запитання, потім продовжує її повторювати й на інші. Може спостерігатися як
наслідок черепномозкової травми.
Символічне мислення – стан, за якого одне поняття стає символом іншого, іноді
на основі випадкових, другорядних ознак. Це порушення властиве хворим на
шизофренію.
Мислення кататимне (кататимічне, афективне) — втрата логічного мислення
внаслідок впливу афективно забарвлених уявлень, бажань, побоювань.
Мислення конкретне (формальне, примітивне), тобто обмежене конкретними,
примітивними поняттями, судженнями, що не досягає рівня абстракції.
Мовна ітерація – словесний тик, мимовільне часте повторення; можливі такі її
варіанти:
• палілалія – повторення останнього слова в реченні;
• логоклонія – повторення останнього складу;
• вербігерація – безглузде, часто ритмічне повторення одних і тих самих слів,
рідшефраз та їхніх уривків
7. Як класифікують розлади мислення за змістом? Порівняйте їх.
Розлади мислення за змістом асоціацій
1.Нав’язливі.
2.Надцінні.
3.Маятникоподібні.
4.Маячні
 Маячні ідеї (маячення) – розлад мислення з помилковим, неправильним
судженням, що спотворено відображає дійсність та цілком оволодіває
свідомістю хворого і не піддається логічній корекції (переконанню). З точки
зору хворого, він мислить правильно, отож не сумнівається. Маячення
неможливо виправити ні переконанням, ні за допомогою наочних доведень.
Саме цим воно відрізняється від помилкових суджень, вірувань.
 Маячноподібні ідеї – хворобливі ідеї переоцінки або недооцінки власної
особистості, що виникають на тлі зміненого настрою (підвищеного чи
зниженого). Вони базуються на певних реальних фактах. Такі ідеї, на
відміну від маячних, деякою мірою можна корегувати, але не завжди і не
надовго. Вони ніколи не бувають безглуздими. Найчастіше маячноподібні
ідеї спостерігаються в структурі маніакального і депресивного станів.
 Домінантні (надцінні) ідеї – це думки, що переважають над усіма іншими.
Виникають вони внаслідок реальних обставин, але згодом набувають
надмірного емоційного забарвлення, займають у свідомості людини
домінуюче місце і впливають на процес мислення в цілому. Всі інші думки
гальмуються. За прогресуванням хвороби можлива їхня трансформація в
маячні ідеї. Над цінні ідеї коригуються дуже тяжко. Найчастіше над цінні
ідеї спостерігаються в психопатичних осіб паранойяльного типу.
 Нав'язливі ідеї – думки, що виникають у людини, чужі для її свідомості в
даний момент. Хворий критично оцінює їх, вважає безглуздими, бореться з
ними, прагне позбутися їх. До нав'язливості відносять безплідне
мудрування, нав'язливі спогади.
 8. Вкажіть етапи утворення маячення, основні види маячення (бажано
структурувати їх, щоб було 3 підгрупи).
Стадії розвитку маячення
1. Маячний настрій — впевненість в тому, що навколо відбулись якість зміни,
звідкись (але поки невідомо конкретно) насувається лихо;
2. Маячне сприйняття — в зв’язок з наростанням тривоги з’являються маячні
пояснення значення окремих явищ;
3. Маячні тлумачення—маячні тлумачення всіх сприйнятих явищ;
4. Кристалізація маячення — утворення струнких, закінчених маячних ідей;
5. Затухання маячення — поява критики до маячних ідей;
6. Резидуальне маячення — залишкові маячні явища. Спостерігається при
галюцинаторно-параноїдних станах, після делірій, і при виході із епілептичного
сутінкового стану.
Основні види маячення :
Маячні ідеї діляться на первинні (інтерпретативні) та пов’язані з афектами або
розладами сприйняття (вторинне, образне маячення).
9. Опишіть маячні синдроми (паранойяльний, параноїдний, парафренний),
порівняйте їх.
Параноїдний с-м: наявні маячні ідеї різного змісту, часто мало систематизовані,
які поєднуються із порушенням сприймання: ілюзіями, галюцинаціями, явищами
психічного автоматизму, страхом, розгубленістю, тощо. Різновидом параноїдного
синдрому є с-м Кандінського-Клерамбо, який включає в себе психічні
автоматизми.
Паранойяльний синдром характеризується наявністю систематизованого
монотематичного маячення, пов’язаного з реальними подіями, але факти
реальності відображаються упереджено, відповідно до маячення, іноді при
формальному збереженні логічної структури доводів, але ці доведення мають 1-
бічний, упереджений характер. Паронойяльні психопати.
Парафренний синдром містить абсурдні, фантастичні ідеї величі, особливої місії
(Ісус Христос), надприродності, як правило, на фоні зниження інтелекту, нерідко
включає явища психічного автоматизму та псевдогалюцинації.
Тема 5. Порушення емоцій
1. Перерахуйте порушення емоцій. У чому полягає тріада Крепеліна для
манії та тріада Крепеліна для депресії?
КЛАСИФІКАЦІЯ ПОРУШЕНЬ ЕМОЦІЙ
I. Порушення сили емоцій:
1. Патологічне посилення: а) гіпертимія; б) ейфорія; в) морія; г) екстаз; д)
гіпотимія; є) депресія; ж) тривога; з) гнівливість; и) манія.
2. Патологічне ослаблення: а) параліч емоцій; б) апатія; в) емоційне
сплощення; г) емоційна тупість.
II. Порушення рухливості емоцій:
1) слабкодухість (нетримання емоцій);
2) лабільність;
3) інертність (застрягання) емоційних переживань;
4) експлозивність.
III. Порушення адекватності емоцій:
1) неадекватність;
2) амбівалентність;
3) фобії;
4) дисфорії;
5) дистимії;
6) патологічний афект
Тріада Крепеліна
А) Для манії:
1) Ейфорія – неадекватно підвищений настрій;
2) Прискорення асоціативних рефлексів (розумово-мовне збудження –
прискорення темпу перебігу мислення і мови);
3) Рухове збудження з прагненням до діяльності.
Б) Для депресії:
1) Гіпотимія – знижений настрій;
2) Брадифренія – гальмування асоціативного процесу, загальмованість темпу
перебігу мислення і мови;
3) Гіпобулія – ослаблення спонукань до активності і уповільнення
психомоторних реакцій.
 2. Вкажіть спільне і відмінне для маніакального та маніоформного
синдромів. (Можливо, у вигляді таблиці)
Ознака Маніакальний синдром Маніоформний синдром
Визначення Афективний стан психіки При шизофренії з
та поведінки, який являє нападоподібним
собою фазу манії, куди перебігом також
належать гіпоманічні або спостерігаються подібні
маніакальні епізоди у симптоми, але, на відміну
осіб, які мали один або від маніакального стану,
декілька попередніх при циркулярному
афективних епізодів, є психозі, вираженість
одною з фаз біполярного гіпертимії менша,
афективного розладу емоційні реакції
відрізняються деякою
монотонністю,
одноманітністю. Більш
стереотипні дії хворих.
Характеристика Характерна маніакальна Характерна дисоціація
тріада: ейфорія, мислення, формально-
прискорення паралогічне мислення,
асоціативних процесів і типові зміни особистості
рухове збудження з хворого
прагненням до діяльності
Статеве бажання Статевий потяг буває Спостерігаються
посиленим, хворі легко симптоми зниження
вступають у контакти, статевої функції. Інколи
заводять сексуальні можливе різке посилення
зв’язки, одружуються, лібідо, потреба у все
дають необґрунтовані нових зносинах, що
обіцянки потенційно можуть
супроводжуватися
зниженням яскравості
оргазму
При яких хворобах Маніакально- Шизофренія
наявний депресивний психоз

3. Симптоми та види депресій.

Депресія — патологічно пригнічений, меланхолійний, тужливий настрій,
глибокий сум, смуток. Нерідко супроводжується різними фізичними тяжкими
відчуттями, почуттям стиснення, важкістю в області серця (передсерцева туга).
Види депресії :
  Велике депресивний розлад (Симптоматика зазвичай проявляється кожен
день і, здебільшого, не залежить від того, що відбувається навколо. Людина
може вести абсолютно нормальний спосіб життя, але при цьому, відчувати
смуток або печаль)
 Стійке депресивний розлад (Це форма хронічної депресії і вміщує в себе два
діагнози: дистимія і велике депресивний розлад. Симптоми аналогічні
попередньому випадку і проявляються протягом як мінімум 2 років)

 Маніакальна депресія або біполярні розлади (Розлад складається з постійно

змінюваних фаз манії або гіпоманії (стан при якому людина відчуває себе
дуже щасливим) на депресію)
 Депресивний психоз (стан, що характеризується втратою зв'язку з
реальністю і може включати психотичні розлади: галюцинації та марення)
 Перинатальна (післяпологова) депресія (виникає під час вагітності або
протягом чотирьох тижнів після пологів)
 Предменструальное дисфоричного розлад ( це важка форма
передменструального синдрому і включає як фізичні, так психологічні
зміни. Спостерігаються здуття живота, болючість грудей, перепади
настрою)
 Сезонна депресія (розлад пов'язаний зі зміною сезонів і зазвичай з'являється
в осінній період)
 Ситуативна депресія (клінічно цей стан відомо, як розлад адаптації з
пригніченим настроєм. Воно схоже на класичну депресію, але викликано
конкретними подіями)
 Атипова депресія ( це депресія, що виникає у відповідь на будь-які події,
навіть позитивні )
4. Діагностика депресій за допомогою клінічних шкал Гамільтона,
Монтгомері-Асберг, Бека та ін.
Шкала Гамільтона, що складається з 21 пункту, заповнюється при проведенні
клінічного інтерв'ю (що займає приблизно 20-25 хвилин). При заповненні шкали
Гамільтона може застосовуватися спеціально розроблене для неї структуроване
клінічне інтерв'ю. Пункти шкали повинні відображати стан пацієнта протягом
останніх днів або попереднього тижня. За допомогою повторного та послідовного
використання шкали клініцист може документувати результати лікування
(медикаментозного або психотерапевтичного).
Сумарний бал перших 17 пунктів:
  0-7 — норма
 8-13 — легкий депресивний розлад
 14-18 — депресивний розлад середнього ступеня тяжкості
 19-22 — депресивний розлад тяжкого ступеня
 більше 23 — депресивний розлад вкрай тяжкого ступеня
Шкала Монтгомері-Асберга для оцінки депресії (MADRS)
Шкала призначена для швидкої та точної оцінки тяжкості депресії та зміни
тяжкості стану в результаті терапії. Враховує основні симптоми депресії (за
винятком рухового гальмування).
Інструкція: “Оцінка повинна базуватися на клінічному інтерв’ю від найменш
прямих до уточнюючих питань про стан і ступінь його тяжкості. Час, необхідний
для заповнення бланка шкали, варіюється від 20 хвилин до 1 години, в залежності
від стану пацієнта”.
При інтерпретації даних бали розраховуються наступним чином: кожен пункт
шкали оцінюється від 0 до 6 відповідно з наростанням тяжкості симптому.
Максимальний сумарний бал становить 60 балів. Сума балів відповідає:
 0-15 балів – відсутності депресивного епізоду;
 16-25 балів – малому депресивного епізоду;
 26-30 балів – помірному депресивного епізоду;
 понад 30 балів – великому депресивному епізоду
Шкала депресії А.Т. Бека
Методика дозволяє виявити наявність депресії та ступінь тяжкості депресивних
розладів.
Інструкція: “Прочитайте кожне твердження, розміщене проти порядкових цифр, і
виберіть те, яке найбільш точно визначає Ваше самопочуття в даний момент. В
рамках пронумерованих позицій можна вибрати декілька тверджень. Отже,
спочатку ознайомтеся зі всіма буквеними пунктами розділу, а потім вирішіть, що
вірно по відношенню до Вас”.
Обробка результатів . За відповіді нараховується:
 “а” − 0 балів,  “в” – 3 бали,
 “б” – 1 бал,  “г” – 4 бали.
Підраховується загальна сума набраних балів (в тому випадку, якщо в окремих
позиціях респондент обирає не одне, а декілька тверджень, рахують їх теж).
Інтерпретація результатів
Ступінь депресії:
 0-4 бали – депресія відсутня;
 5-7 бали – легкий ступінь
депресії;
 8-15 бали – середній ступінь
депресії;
 16 і більше балів – високий
рівень депресії.

5. У чому відмінності реакції горя та депресії? У чому відмінності апатії і

депресії? (можливо у вигляді таблиці).
Ознака Реакція горя Депресія
Тривалість Чергування періодів Постійне пригнічення
поганого настрою і настрою
покращення емоційного
стану
Здатність функціонувати Часто не уникають Не здатні змусити себе
соціальних обов’язків, йти на роботу чи
відвідують заняття та навчання, виконати будь-
працюють. які інші завдання
Прийняття підтримки Уникають гучних Часто самоізолюються,
компаній, багатолюдних замикаються та уникають
заходів, але можуть спілкування з рідними та
приймати підтримку друзями
рідних

Ознака Апатія Депресія

Визначення Стан емоційної тупості Стан, коли хворий
байдужості, бездумності. перебуває у
Ніщо у хворого не пригніченому настрої,
викликає інтересу, смутку, який
емоцій, у тому числі й супроводжується
особиста життєва зниженням фізичної
перспектива. активності,
загальмованістю
мислення.
Думки по самогубство Відсутні Виникають
Самооцінка Може бути знижена Дуже низька