МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

ПРЕЗЕНТАЦІЙНА РОБОТА
на тему:

“СТАТИЧНА ЕКСПРЕСІЯ АБО ФІЗІОГНОМІКА”

Виконавець: Грабовська Аліна Миколаївна

Київ, 2024
 Спілкування як особливого роду діяльність – це творча гра 2

інтелектуальних та емоційних сил співбесідників, це, надалі,

взаємне навчання партнерів, досягнення ними нових знань
під час обговорення предмета розмови, це, нарешті,
досягнення встановлених кожною стороною мети
переговорів (обмін думками, враженнями).
 Люди можуть обмінюватись різними типами інформації на
різних рівнях. Відомо, що спілкування не вичерпується
усними або письмовими повідомленнями. В цьому процесі
важливу роль грають емоції, манери партнерів, жести.
 3

Комунікативний процес реалізується за допомогою певних засобів — знакових систем.

Їх поділяють на:
 вербальні (лат. verbalis — словесний);
 невербальні (безсловесні).

Невербальна комунікація відбувається, як правило, не усвідомлено, мимовільно.

Здебільшого люди контролюють своє мовлення, але на підставі аналізу їх міміки,
жестів, інтонації можна оцінити правильність, щирість мовної інформації.
 Деякі дослідники стверджують: частка невербальних сигналів у 4
міжособистісному спілкуванні становить 60–80 %. Існують різні
типології невербальних засобів спілкування, оскільки їх утворюють і
сприймають різні сенсорні системи: зір, слух, тактильні відчуття, смак,
нюх, а також ураховується момент, коли відбувається спілкування.

Австралійський спеціаліст «з мови рухів

тіла» А. Піз стверджує, що за допомогою
слів передається лише 7 % інформації,
зате за допомогою звукових засобів
(включаючи тон голосу, інтонацію тощо)
– 38 %, міміки, жестів, пози – 55 %.
 5

На мій погляд,
класифікація Флорія
Сергійовича
Бацевича є
найкращою і
невербальні засоби
спілкування
поділяються на
акустичні, оптичні,
тактильно-
кінестетичні,
ольфакторні,
темпоральні.
 СТАТИЧНА ЕКСПРЕСІЯ АБО ФІЗІОГНОМІКА 6

 Фізіогноміка — метод визначення типу особистості

людини, її душевних якостей та стану здоров'я за
допомоги аналізу зовнішніх рис обличчя та його
виразу.
Представники експериментальної психології
відносять фізіогноміку до числа псевдонаук, ставлячи
її в один ряд з месмеризмом, френологією і
спіритуалізмом.
 Предмет вивчення
7
 У загальному розумінні предметом фізіогноміки є психодіагностика
особистості за зовнішнім виглядом, перш за все по обличчю. Однак були
періоди, коли психодіагностиці піддавалися різні частини тіла. У
широкому розумінні, предметом фізіогноміки були як особа, так і тіло,
характерні гримаси, жести і пози, статура і постава.

Ілюстрація з книги по фізіогноміці (19 ст.)

Багато вчених намагалися довести необхідність фізіогноміки, наприклад, Чарльз Дарвін, 8
відповідаючи на питання: «Що є наукового в так званій науці про фізіогноміку?», Писав
«Кожен індивідуум скорочує переважно тільки певні м'язи обличчя, слідуючи своїм
особистим схильностям. Ці м'язи можуть бути сильніше розвинені, і тому лінії і зморшки
особи, утворені їх звичайним скороченням, можуть стати більш глибокими і помітними».
Але ніяких доказів науковості методу отримано не було.
«Фізіогноміка протягом тисячоліть вивчала взаємозв'язок будови обличчя і рис характеру,
накопичила величезний масив спостережень і гіпотез, більшість з яких, однак, не витримує
серйозної наукової перевірки».
Проте, спроби використовувати фізіогноміку не припиняються. «Педагогам і лікарям,
акторам і політикам, бізнесменам і менеджерам вміння моментально знімати інформацію з
обличчя ділового партнера, співрозмовника, підлеглого вельми корисно»
 Фізіогноміка Нового часу
9
 Широку популярність в 60-х рр. XIX ст. здобули праці психіатра, засновника
біокриміналістики, професора Туринського університету Чезаре Ломброзо. У праці
«Злочини, причини, засоби боротьби» (1899 р.) Ч. Ломброзо розроблена класифікація
чинників злочинів, що включає фізичні, біопсихологічні і соціальні чинники з наукового
підходу до фізіогноміки. Праці Дюшена і Дарвіна багато в чому сприяли створенню
нової фізіогноміки, чому сприяли такі умови: "розвиток антропології ; успіхи психології
і більш точна психологічна класифікація почуттів (внутрішні знаки); застосування до
справи (з ініціативи французьких психіатрів) поетичних зображень душевних станів і,
нарешті, застосування художніх творів для наукових та фізіогномічних ціле.

Дюшен де Булонь, «Механізм виразів

обличчя людини» експерименти
Дюшена.
 XXI століття в історії фізіогноміки
10
 У 2014 році група вчених розробила математичну модель, яка дозволяє по
характерних ділянках особи передбачити однонуклеотидний поліморфізм
людини. Точність їхнього методу залишилася невисокою.
Види фізіогноміки
1. вивчення невербальної поведінки (міміки, тілесної моторики);
2. вивчення особливостей особи — фізіогноміки, будови тіла.
 Принципи та основні положення фізіогноміки
11

 принцип внутрішнього і зовнішнього підкреслює взаємозв'язок видимого і невидимого, вказує на

взаємозв'язок форми і змісту, фізичного і психічного, морфологічних особливостей будови обличчя з
внутрішнім змістом особистості;
 принцип цілісності має на увазі, що ціле завжди щось більше, ніж просто сума його частин. Чим
сильніше зв'язок різних елементів, тим більше і якісніше цілісність. Виходячи з цього принципу, кожна
частина тіла може нести інформацію про ціле. Але ця інформація може бути трохи неповною. Тому
інформація, отримана тільки на діагностичних даних, не може дати повного уявлення про особистість;
 принцип суб'єктивності вказує на те, що будь-яка інформація зчитується людиною тільки на тому рівні,
до якого вона дорісла, і з тією точністю і цілісністю, на яку здатна завдяки своїм можливостям і
компетенції (розвитку);
 принцип вибірковості констатує, що все, що відповідає особистості — її світогляду, цінностям,
мисленню, спрямованості і т. ін., — сприймається швидше, якісніше. Суб'єктивна оцінка сприйняття
дуже залежна від мотивації, інтересів і потреб людини;
 принцип рівноваги проявляється через баланс і пропорції фізичного і психічного. Будь-яке порушення
рівноваги свідчить про дисгармонію, внутрішню боротьбу, конфлікти з самим собою;
 принцип співвідношень є основоположним при зчитуванні інформації. Співвідношення форм,
кольорової гами, твердих і м'яких тканин та інших ознак частин обличчя.