ПСИХОЛОГІЯ

ЯК НАУКА
Підготувала:
Студентка 31 ГРС ГО групи
Євтушенко Вікторія
 ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА
З найбільш ранніх етапів Тому і перші спроби
розвитку людства постає осягнути особливу внутрішню
проблема розуміння внутрішніх організацію людини
відбувались у первісних
(неявних) рушійних сил
суспільствах у міфологічному
людини. ключі, як певний дар вищих
сил.

Внутрішній світ завжди був Це так званий етап

певною таємницею, оскільки
саме особливості психічного
життя відрізняли людину з
тваринного світу природи.
стихійного вивчення
психології, який базувався на
загальних спостереженнях і не
мав теоретичних узагальнень.
 ДУША
Перші наукові узагальнення
щодо природи внутрішнього
життя людини, його
особливостей і будови було
здійснено у період античності.
Саме тоді і виникла назва науки:
Психологія в перекладі з
грецької - «псюхе» (душа),
«логос» - (наука, слово), тобто
наука про душу.
 Тому тогочасна наука демонструвала загальні тенденції переходу від
міфологічного типу світогляду до наукового.
Виникають два провідні напрями в тогочасній психології – ідеалістичний
та матеріалістичний

Психея
– богиня дихання і
душі,
нематеріального
начала в людині.
ІДЕАЛІСТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ
Основним представником був
ПЛАТОН, на думку якого ДУША є
безсмертною і незмінною, після смерті
людини вона покидає тіло і потім
може заново втілитись.
Позитивним результатом
платонівського вчення про душу є
виразна диференціація душі і тіла,
психічного і фізичного, і подальша
диференціація всередині душі різних її
частин - розумної, зверненої до ідей,
афективно-вольової і чуттєвої,
зверненої до жадання.
 МАТЕРІАЛІСТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ
Представники її розглядали душу в руслі
атомарної теорії будови Всесвіту.
ДЕМОКРІТ (V- IV ст. до н. е.), творець першої
в історії античної філософії - великої
матеріалістичної системи, будує першу послідовно
розроблену матеріалістичну психологію.
Розрізняючи вже, мабуть, психічне і фізичне, він
прагне пояснити психічні процеси як продукт руху
дуже тонких і досконалих атомів. Виходячи із
загального матеріалістичного вчення, він спеціально
розробляє теорію сприйняття, яке він пояснює як
результат проникнення в наші органи чуття
найдрібніших атомів, що виходять з речей.
Матеріалістичні традиції Демокрита отримують
потім подальший розвиток, особливо у Епікура і
пізніше в Римі у Лукреція Кара.
 АРИСТОТЕЛЬ вважав, що душа так само смертна, як і тіло, проте
складається зовсім з інших атомів, які створюють структуру, подібну до
воску, на якій все залишає свій відбиток.

Він розрізняє ніби три різні види душі

: рослинну, тваринну і розумну.
Кожну з них він відносить до певного
рівня органічного життя:
 перша специфічна для рослин, ще що не
володіють ні спеціальними органами
сприйняття, ні центральним регулюючим
органом;
 друга - для тварин, у яких вже є
диференційовані органи відчуття і руху, а
 третя - для людини, яка має
пізнавальний і діяльний розум.
 У XVI ст. вперше з'являється і сам термін «психологія» для позначення науки: у 1590
р. Гокленіус публікує першу роботу під цим заголовком, а в 1594 р. його учень Гасман -
другу.

Новий час
Проте, починаючи з 17 ст., душа
починає розглядатись у руслі
механістичної теорії, як одна з функцій
(механізмів) організму.

Саме в той час було відкрито

рефлекторну природу нервової системи.

Однак такий підхід був також дещо

однобічним, оскільки ігнорував
соціальний вплив на особистість.
 Особливе місце в історії
психології належить РЕНЕ
ДЕКАРТУ. Від Декарта ведуть
свій початок найважливіші
тенденції, що розкриваються в
подальшому розвитку психології.
Декарт вводить одночасно два
поняття: поняття
Рефлексу - з одного боку,
сучасне інтроспективне поняття
Свідомості - з іншого.
 ХІХ СТ.
Загальний розвиток філософії та гуманітарної сфери,
призводить до посиленого інтересу до внутрішніх
чинників соціальної поведінки людини, а відкриття у
фізіології та інших природничих науках - до виділення
окремого предмета дослідження – психіки, що дало
можливість психології розробити власну методологію,
відкрити перші лабораторії і остаточно відокремитись від
інших наук.

Психологія - наука про факти, механізми і

закономірності психічного життя особистості.
Внаслідок специфічності предмета
дослідження психологія перебуває на перетині
гуманітарних та природничих наук
 МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЧНИХ
ДОСЛІДЖЕНЬ
Метод – спосіб, шлях наукового пізнання, за
допомогою якого здійснюється пізнання
предмета науки.
Його ознаки:
1. Об҆єктивність.
2. Системність.
3. Цілісність.
4. Предметність.

Б.Ананьєв відповідно до етапів

психологічного дослідження поділив методи на 4
групи: організаційні, емпіричні, кількісний і
якісний методи обробки даних, інтерпретаційні.
 1. ОРГАНІЗАЦІЙНІ МЕТОДИ
1.1. Порівняльний – реалізується шляхом зіставлення
результатів дослідження окремих індивидів або груп.

1.2. Лонгітюдний – застосовують при вивченні

результатів багаторазових обстежень тих самих осіб
протягом тривалого часу.

1.3. Комплексний – доречний тоді, коли те саме

психічне явище вивчають різними засобами або
навіть у різних науках.
 2. Емпіричні методи
2.1. Спостереження – цілеспрямоване збирання психологічних фактів поведінки і
діяльності особистості з метою їх подальшого аналізу і тлумачення.

Види:
 Включене – дослідник на
деякий час приєднується до
групи, яка є об’єктом
дослідження;
 Невключене – ніхто у групі не
знає, що за ним спостерігають;
 Інтроспекція
(самоспостереження) – власних
психічних явищ.
2.2. Експеримент – метод збирання фактів у спеціально створених
умовах, які забезпечують активний прояв необхідних психічних
явищ.
Види:
• Констатувальний (вивчають наявні психічні факти без зовнішнього
втручання);
• Формувальний (психічні якості досліджують у процесі навчання і
виховання).
За місцем проведення й особливостями оснащення:
• Польовий (природний) – явища вивчають у звичних для того, кого
досліджують, умовах, причому особа навіть не здогадується про
участь у досліді;
• Лабораторний – у спеціально обладнаному приміщенні за
допомогою психологічної апаратури відповідно до інструкції.
 2.3. Тест – короткочасне стандартизоване
випробування, спрямоване на визначення у того,
кого досліджують, показників розвитку певних
психічних явищ.
За допомогою тестів визначають наявність
певних знань, навичок і вмінь, характеризують
деякі властивості особистості, встановлюють
професійну придатність людини тощо.

2.4. Бесіда – метод збирання

фактів про психічні явища в процесі
безпосереднього спілкування за
спеціально розробленою програмою.
Мета полягає у здобуванні
необхідної інформації з відповідей
співрозмовника на заздалегідь
підготовлені запитання.
 2.6. Анкета – метод збирання фактів на
основі письмового самозвіту досліджуваних за
спеціально розробленою програмою.

2.7. Соціометрія – метод кількісного

визначення взаємозв’язків, які утворюються
між членами групи в процесі
міжособистісного спілкування і взаємодії.
Є методом вивчення стосунків у малих
групах.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!