Тема 8. Проблема інтелекту тварин – 4 год.

1. Мислення людини та розумова діяльність тварин

2. Визначення поняття мислення у тварин
3. Передумови і елементи інтелектуальної поведінки тварин.
4. Біологічна обмеженість інтелекту тварин.
5. Елементарне мислення або розумова діяльність тварин.
6. Критерії інтелектуальної поведінки тварин.
7. Методи дослідження інтелекту тварин.

1.Мислення людини та розумова діяльність тварин.

Мислення - це опосередковане й узагальнене відображення дійсності, в
основі якого є довільне оперування образами, що дає знання про найістотніші
властивості, зв’язки і відносини між об’єктами навколишнього світу.
Мислення є складною формою психічної діяльності людини, вершиною її
еволюційного розвитку, тому різні автори підкреслюють різні прояви цього
багатогранного процесу. О.К. Тихомиров визначав мислення як пізнавальну
діяльність, продукти якої характеризуються узагальненим, опосередкованим
відображенням дійсності (1984).
А.В. Брушлінський (1983) зазначав, що мислення — це є «відшукання і
відкриття суттєво нового».
С.Л. Рубінштейн (1958): розумна поведінка має бути адекватною ситуації і
доцільно використовувати співвідношення між предметами для опосередкованого на
них впливу. Така поведінка має бути новим для даного індивіда актом і досягатися
не випадково, а в результаті пізнавального виділення об’єктивних умов, суттєвих для
дії. Він підкреслював також, що мислення не зводиться до використання в цьому
процесі вже готових знань; воно має бути розкрите насамперед як продуктивний
процес, здатний привести до нових знань.
Данилова (1997): мислення - це «процес пізнавальної діяльності, під час якого
суб’єкт оперує різними видами узагальнень, включаючи образи, поняття і категорії.
Поява мови змінила функції мозку людини — з’явився новий апарат кодування
інформації за допомогою абстрактних символів. Мова - не тільки засіб спілкування,
але й апарат мислення, наявність якого суттєво ускладнює його структуру. Суть
мислення — у виконанні деяких когнітивних операцій з образами, які складають
внутрішню картину світу. Ці операції дозволяють її добудовувати і робити
досконалішою».
Інтелект.
Термін «інтелект» вживають як у широкому, так і у вузькому розумінні. У
широкому розумінні інтелект — це сукупність усіх пізнавальних функцій індивіда,
від відчуття і сприйняття до мислення й уяви, у вужчому — це власне мислення.
Виділяють три функції інтелекту в пізнанні людиною дійсності:
• здатність до научіння;
• оперування символами;
• здатність до активного оволодіння закономірностями навколишнього
середовища (Психологічний словник, 1996).
 Прийнято вважати, що процес мислення здійснюється за допомогою
розумових операцій
- аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення й абстрагування.
Результатом процесу мислення в людини є поняття, судження й умовиводи.
Мислення людини і розумова діяльність тварин.
Критерії точного визначення тих актів поведінки тварин, які дійсно можна
вважати зародками мислення, сформульовано А.Р.Лурієм (1966). Його визначення
поняття «мислення» (стосовно до людини) дозволяє точніше розмежувати процес
мислення з іншими типами психічної діяльності і дає надійні критерії для виявлення
зародків мислення у тварин.
Дослідження елементів мислення у тварин проводяться в двох основних
напрямках, які дозволяють виявити, чи є у них:
1) здатність у нових ситуаціях розв’язувати незнайомі задачі, для яких немає
готового рішення, тобто негайно сприймати структуру задачі (інсайт);
2) здатність до узагальнення й абстрагування у вигляді формування понять і
оперування символами.
Разом з тим в усі періоди вивчення цієї проблеми дослідники намагалися
відповісти на такі два важливі і тісно пов’язані між собою запитання:
1) які вищі форми мислення доступні тварині;
2) якого ступеня схожості з мисленням людини вони можуть досягати?
Відповідь на це запитання пов’язано з вивченням психіки антропоїдів та їхньої
здатності до оволодіння мовами-посередниками.

2. Визначення поняття мислення тварин

За А.Р.Лурієм, «акт мислення виникає тільки тоді, коли в суб’єкта існує
відповідний мотив, який робить задачу актуальною, а розв’язання її необхідним, і
коли суб’єкт виявляється в ситуації, стосовно виходу з якої у нього немає готового
рішення — звичного, тобто набутого в процесі научіння, або вродженого». І
Іншими словами, йдеться про акти поведінки, програма виконання яких має
створюватися негайно, відповідно до умов задачі, і за своєю природою не вимагає
підбору «правильних» дій методом «проб і помилок».
Для виявлення у тварин зародків мислення характерні ознаки:
• екстрена поява відповіді за відсутності готового рішення (Лурія, 1966);
• пізнавальне виділення об’єктивних умов, суттєвих для дії (Рубінштейн, 1958);
• узагальнений, опосередкований характер відображення дійсності; відшукання
і відкриття суттєво нового (Брушлінський, 1983);
• наявність і досягнення проміжних цілей (Леонтьєв, 1979).
У високоорганізованих тварин (приматів, дельфінів, воронових птахів)
мислення:
- не обмежується здатністю до розв’язання окремих задач,
- є системною функцією мозку, яка виявляється при розв’язанні різноманітних
тестів в експерименті та різних ситуаціях у природних умовах життя.
На яких етапах філогенезу виникли перші, найпростіші зародки мислення і
наскільки широко вони представлені у сучасних тварин? Для вирішення цієї
проблеми необхідні широкі порівняльні дослідження хребетних різних рівнів
філогенетичного розвитку.
 3.Передумови і елементи інтелектуальної поведінки тварин.
Загальновизнано, що інтелектуальна поведінка є вершиною психічного
розвитку тварин. Після численних експериментів довели, що інтелектуальна
поведінка характерна тільки вищим хребетним, але не обмежується лише
приматами. На думку К.Е. Фабрі, «…інтелектуальна поведінка не тільки
найтісніше пов’язана з різними формами інстинктивної поведінки і навчання,
але й сама складається (на вродженій основі) з індивідуально-мінливих
компонентів. Вона є вищим підсумком і виявом індивідуального накопичення
досвіду, особливою категорією навчання з властивими їй якісними
особливостями.
Передумовою і основою розвитку інтелекту тварин є маніпулювання
перш за все з біологічно «нейтральними» об’єктами. Особливо це стосується
мавп, для яких маніпулювання служить джерелом якнайповніших відомостей
про властивості і структуру наочних компонентів середовища, бо в
маніпулюванні відбувається найбільш глибоке і всебічне ознайомлення з
новими предметами або новими властивостями вже знайомих тварині об’єктів.
Маніпулювання, особливо виконання складних маніпуляцій, узагальнює
досвід тварини, формує узагальнені знання про компоненти навколишнього
середовища. Саме цей узагальнений рухово-сенсорний досвід складає
найголовнішу основу інтелекту мавп.
В обстеженні об’єкта маніпулювання беруть участь нюх, смак, тактильна
чутливість, іноді слух. Ці види чутливості поєднуються з шкірно-м’язовою
чутливістю ефекторів (ротового апарату, передніх кінцівок). У результаті
тварини отримують комплексну інформацію про об’єкт як єдине ціле і такий,
що володіє різними властивостями. Саме у цьому і полягає значення
маніпулювання як основи інтелектуальної поведінки.
Першочергове значення для інтелектуальної поведінки мають зорові
узагальнення, які представлені у вищих хребетних. За результатами
експерименту, окрім приматів, зорове узагальнення добре розвинене у щурів,
деяких хижих ссавців, з птахів –у воронячих (ворони, грачі, сороки, галки,
сойки та ін.). У цих тварин зорове узагальнення часто близьке до
абстрагування, властивого розумовим процесам.
Наскільки розвинена здібність до формування узагальнених зорових
образів навіть у щурів, показує наступни експеримент, в якому щурі з успіхом
розв»язували дуже важке завдання:вибирали з трьох фігур (вертикальні і
горизонтальні смуги) одну несхожу з двома іншими. Місце знаходження і
малюнок такої фігури постійно змінювався: вертикальні або горизонтальні
смуги були розташовані то зліва, то справа, то посередині (у неправильній
послідовності). Піддослідна тварина могла орієнтуватися лише за однією
узагальненою ознакою –несхожість одного малюнка з іншим. Тут спрацьовує
зорове узагальнення, близьке до абстрагування, властивого розумовим
процессам.
Л. Кардош відзначив, що в психічній діяльності тварин переважає
пізнання просторових стосунків, що осягається ними за допомогою
локомоторних дій.
Надзвичайно важливою передумовою інтелектуальної поведінки є і
здібність до широкого перенесення навиків в нові ситуації. Ця здатність
цілком розвинена у вищих хребетних, хоч і виявляється у різних тварин
різною мірою. В.П. Протопопов наводить такий приклад перенесення
набутого досвіду в нову ситуацію у собаки. Спочатку піддослідний собака
навчився відкривати натисненням лапи клямку на дверцях «проблемної
клітки», в якій знаходилася приманка. У інших дослідах той же собака
навчився підтягати зубами і лапами шматок шматок м»яса за мотузок, який
лежав перед ним на підлозі.
Отже, здібності вищих хребетних до різноманітного маніпулювання, до
широкого узагальнення, до розв'язання складних завдань і перенесення
складних навиків в нові ситуації, до повноцінної орієнтації і адекватного
реагування в новій обстановці на основі колишнього досвіду є
найважливішими елементами інтелекту тварин. Однак, цього не достатньо,
щоб служити критерієм інтелекту, мислення тварин.

4.Біологічна обмеженість інтелекту тварин.

Водночас потрібно чітко уявити собі біологічну обмеженість
інтелектуальної поведінки мавп. Як і всі інші форми поведінки, вона цілком
визначається способом життя і чисто біологічними закономірностями, рамки
яких не може переступити навіть найрозумніша мавпа. Так, наприклад,
шимпанзе на волі кожен вечір влаштовують собі майстерно переплетені
спальні кубла з гілок і листя,але, за свідченням англійського дослідника
поведінки мавп Дж.ван лавік-Гудолл, вони ніколи не споруджують навісів і
залишаються абсолютно беззахисними під проливним тропічним дощем.
Біологічну обмеженість інтелекту антропоїдів розкриває і аналіз
результатів експерименту. Так, Н.М. Ладигіна-Котс виявила, що зорові образи,
уявлення людиноподібних мавп значно слабші, ніж у людини і завжди
пов’язані з компонентами навколишнього оточення.
Ця обмеженість інтелектуальної поведінки неодноразово виявляється в
дослідах Н.М. Ладигіної-Котс, коли шимпанзе допускав «безглузді» помилки
у вживанні предметів, наданих йому для виштовхування приманки з труби.
Так, наприклад, він намагався виштовхнути в трубу шматок фанери всупереч
явній невідповідності її ширини і починав обгризати його лише після кількох
таких невдалих спроб. Н.М. Ладигіна-Котс зробила висновок, що «шимпанзе
виявився нездібним перейти від шаблонного звичного прийому
виштовхування приманки. Шимпанзе, за Н.М. Ладигіною-Котс, «не в змозі
відразу зрозуміти істотні особливості в новій ситуації і встановити нові
зв’язки на основі осмислення безпосередньо сприйманих зв’язків між
предметами”.
Навіть найскладніші вияви інтелекту мавп є врешті-решт не що інше, як
застосування в нових умовах філогенетично виробленого способу дій. Ця
біологічна зумовленість всієї психічної діяльності мавп, зокрема й антропоїдів
і є причиною обмеженості їх інтелектуальних здібностей, нездатності до
встановлення уявного зв’язку між одними лише уявленнями і їх
комбінуванням в образи. Нездатність у думках оперувати одними лише
уявленнями з неминучістю призводить до нездатності розуміти результати
своїх дій, розуміти дійсні причинно-наслідкові зв’язки. Це можливе лише за
допомогою понять, яких у мавп, як і у всіх інших тварин немає.
Інтелект тварин вивчений ще недостатньо. Власне, грунтовні
експериментальні дослідження проведені тільки над мавпами, переважно
вищими. Натомість про можливість інтелектуальних дій у інших хребетних
ще майже немає доказових експерементальних відомостей. Водночас,
сумнівно, щоб інтелект був властивий лише приматам.

5. Елементарне мислення або розумова діяльність тварин.

Мислення або розумова діяльність (за Л.В. Крушинським) – це
«здатність тварини уловлювати емпіричні закони, які пов’язують предмети і
явища зовнішнього світу, і оперувати цими законами в новій для неї ситуації
для побудови програми адаптивного поведінкового акту».
Американський дослідник Д. Рамбо розглядає мислення тварин як
«адекватну поведінку, що ґрунтується на сприйнятті зв’язків між предметами,
на уявленнях про відсутні предмети, на прихованому оперуванні символами”.
Д. Прімек розробив і значною мірою здійснив комплексну програму
вивчення мислення тварин. Він виділив такі ситуації, які необхідно
досліджувати для доведення наявності мислення у тварин:
-розв’язання завдань, які моделюють природні для тварини ситуації;
- здійснення операцій логічного висновку;
- здатність до самоусвідомлення.
За допомогою розумової діяльності здійснюється адаптивна поведінка
на першій зустрічі тварини із зовнішнім світом. Цей тип поведінки для
тварини найбільш важчий. Вияви розумової діяльності дуже різноманітні.
Вони виразно помітні в уникненні твариною небезпек, подоланні перешкод,
зокрема ловлі дичини тощо.
Розумова діяльність –це виконання твариною адаптивного акту
поведінки у певній ситуації. Ця можливість пристосування організму до
середовища можлива тільки у тварин з добре розвиненою нервовою системою.
Собаки мають високорозвинений головний мозок і розумова діяльність
у них сильно виражена. Лабораторні дослідження показують, що за рівнем
розвитку розумової діяльності представники сімейства вовчих займають
наступне місце після мавп і дельфінів.
Риби й амфібії практично не в змозі розв’язувати завдання, доступні
рептиліям, птахам і ссавцям. Птахи і ссавці успішно виконують різноманітні
завдання.
Проте розумова діяльність далеко не завжди виявляється у
повсякденному житті, переважно тварина вважає за краще діяти за звичним
шаблоном. У поведінці людини шаблони також відіграють важливу роль,
часто ми вважаємо за краще діяти автоматично, не замислюючись. Наприклад,
людині, звиклій їздити щодня одним і тим самим маршрутом на роботу, буває
важко змінити його.
 Науковці сформулювали такі уявлення про мислення тварин:
-зародки мислення є у досить широкого спектра видів хребетних –
рептилій. птахів, ссавців різних видів. У найбільш високорозвинених ссавців –
людиноподібних мавп – здатність до узагальнення дозволяє засвоювати і
використовувати мови-посередники;
- елементи мислення виявляються у тварин в різних формах: у
виконанні багатьох операцій, наприклад, узагальнення, абстрагування,
порівняння, логічного висновку, екстренного прийняття рішення;
- розумні акти пов’язані з опрацюванням різноманітної сенсорної
інформації (звукової, нюхової, різних видів зорової –просторової, кількісної,
геометричної) у різних функціональних сферах – добування їжі, захисній,
соціальній, батьківській тощо.
- мислення тварин – не просто здатність до розв’язання того чи іншого
завдання, це системна властивість мозку, за якої чим вищий філогенетичний
рівень тварини і відповідна структурно-функціональна організація її мозку,
тим вищим діапазоном інтелектуальних можливостей вона володіє.
У високоорганізованих тварин (приматів, дельфінів, воронових птахів)
мислення не обмежується здатністю до розв’язання окремих завдань, а є
системною функцією мозку, яка виявляється у розв’язанні різноманітних
тестів у експерименті та різних ситуаціях у природних умовах життя.
До структури процесу мислення багато авторів включали як здатність до
негайного розв’язання якихось елементарних логічних завдань, так і до
узагальнення.
В. Келер, котрий вперше досліджував проблему мислення тварин в
експерименті, прийшов до висновку, що людиноподібні мавпи мають інтелект,
який дозволяє їм виходити з проблемних ситуацій не методом спроб і
помилок, а за рахунок особливого механізму –«інсайту», тобто за рахунок
розуміння зв’язків між стимулами і подіями.
В основі інсайту лежить, на думку В. Келер, тенденція оцінювати всю
ситуацію і завдяки цьому приймати адекватнее рішення, а не тільки
автоматично реагувати окремими реакціями на окремі стимули.
Наявність мислення у тварин припускав І.П. Павлов. Він оцінював цей
процесс як «зародок конкретного мислення, яким і ми орудуємо», і
підкреслював, що його не можна ототожнювати з умовними рефлексами.
Американський психолог Н. Майєр довів, що різновид мислення тварин
– здатність у новій ситуації реагувати адекватно за рахунок екстреної
реорганізації раніше надбаних навичок, тобто за рахунок здатності «спонтанно
інтегрувати ізольовані елементи минулого досвіду, створюючи нову,
адекватну ситуації поведінкову реакцію».
Н.М. Ладигіна-Котс писала, що «мавпи мають елементарне конкретнее
образнее мислення (інтелект), здатні до елементарних абстракцій та
узагальнень. І ці риси наближають їхню психіку до поведінки людини. «..Їхній
інтелект якісно, принципово відмінний від понятійного мислення людини, яка
володіє мовою, оперує словами як сигналами сигналів, системою кодів,
натомість звуки мавп, хоча і надзвичайно різноманітні, але виражають лише
емоційний стан і не мають спрямованого характеру. Мавпи, як і всі інші
тварини, мають лише першу сигнальну систему дійсності».

6. Критерії інтелектуальної поведінки тварин.

Відмінна риса інтелекту у тварин полягає в тому, що вони здатні до

відображення не тільки окремих предметів, а й зв’язків між ними. Це
відображення відбувається у процесі діяльності, яка за своєю структурою, є
двохфазовою (О.Леонтьєв). Приклади доводять, що складні навички тварин у
більшості випадків є багатофазовими. Вирішення багатофазових завдань у
мавп вивчалося багатьма дослідниками, передусім Н.Ладигіною-Котс. Проте
ці фази – це сума однозначних рівноякісних етапів послідовного вирішення
завдань. По мірі розвитку інтелектуальних форм поведінки фази вирішення
завдань диференціюються на фазу підготовки і фазу здійснення. Саме фаза
підготовки є характерною рисою інтелектуальної поведінки. Як наголошує
О.Леонтьєв, інтелект виникає вперше там, де виникає процес підготовки
можливості здійснити ту чи іншу операцію чи навичку.
Н.Ладигіна-Котс детально вивчала процес підготовки і навіть
виготовлення знаряддя, необхідного для вирішення технічно нескладного
завдання – виштовхування приманки з вузької трубки. На очах у шимпанзе у
трубку заштовхували приманку так, щоб її не можна було дістати пальцями.
Одночасно тварині давали різні предмети, що могли бути пристосовані для
виштовхування приманки. Піддослідна мавпа успішно справлялася із
завданням.
В цих дослідах чітко виявляється двохфазовість інтелектуальної дії:
1) приготування знаряддя, 2) діставання приманки. За Леонтьєвим,
перша, підготовча фаза активізується не самим предметом (палкою), на
який вона спрямована, а об’єктивним відношенням палиці до приманки.
Реакція на це відношення і є підготовкою другої фази, фази здійснення, яка
спрямована на об’єкт («ціль»). Вона включає в себе певну операцію,
закріплену як навичку.
Важливим критерієм є і та обставина, що при рішенні завдання
тварина використовує не один стереотипний спосіб, а пробує різні
способи, які є результатом накопиченого досвіду. Отже, замість спроб
різних рухів, як це мало місце у неінтелектуальних діях, при інтелектуальній
поведінці мають місце спроби різних операцій, що дозволяють вирішувати
завдання різними способами.
Отже, в інтелектуальній поведінці має місце переніс операцій, зокрема
цей переніс відбувається в новій ситуації, не схожій до попередніх.
Мислення тварин – не тільки здатність до вирішення того чи іншого
завдання. Це системна властивість мозку, причім, чим вищий філогенетичний
рівень тварини і відповідно структурно-функціональна організація її мозку,
тим більшим є діапазон інтелектуальних можливостей, яким володіє тварина.
Безпосереднім експериментальним дослідженням зародків мислення
тварин вперше почав займатися В.Келлер (1930). В його дослідах
створювалися проблемні ситуації, рішення яких можливо за умови
використання різних знарядь. Задачі, запропоновані В.Келлером, були різного
ступеня складності й різної вірогідності використання попереднього досвіду.
Це були досдіди з кошиком, який підв’язували під дахом вольєра і
розгойдували за допомогою мотузки. Банан, що знаходився у кошику,
неможливо було отримати без того, щоби не залізти на крокву вольєра в
певному місці і спіймати мотузку. Також підтягування приманки за мотузки;
використання палиць, коли мавпа не могла дістати банан, який знаходився за
решіткою. Використання мавпами палиць як знаряддя розглядалися вченими
не як результат випадкових маніпуляцій, а як усвідомлений і цілеспрямований
акт. Проте зауважимо, що «усвідомленість» дій шимпанзе викликає сумніви.
Так, є чимало спостережень, де тварини поряд із вдалим маніпулюванням,
здійснюють чимало випадкових, помилкових і безглуздих дій.
Поряд із цим з’ясувалося, що шимпанзе володіють широкими
можливостями використання не тільки готового знаряддя, а й предметів, що
вимагають конструктивної діяльності. Результати більш ніж 650 дослідів
продемонстрували, що діапазон конструктивної діяльності вельми значний.
Так, Парис ( піддослідний Н.Ладигіної-Котс), як і мавпи в дослідах В.Келлера,
успішно використовували предмети різної форми і розміру, розмотували
мотузки, розкручували дроти, виймали зайві деталі тощо. Н.Ладигіна-Котс
таку діяльність шимпанзе відносить до проявів мислення, хоча й підкреслює
його специфіку й обмеженість у порівнянні з мисленням людини.
Таким чином, психіка вищих тварин здатна відображати лише
просторово-часові зв’язки і відношення між предметними компонентами
середовища, але не глибокі причинно-наслідкові зв’язки.

7. Методи дослідження інтелекту тварин.

Методи і способи за допомогою яких вивчають інтелект тварин,
зазвичай групують так:
1) методики, пов’язані з підтягуванням приманки, прив’язаної до однієї з
багатьох поруч розміщених мотузок, для виявлення можливості тваринами
встановлювати зв’язки і співвідношення між різними об’єктами;
2) використання тваринами як примітивних знарядь, різних предметів,
побудова пірамід для реалізації своїх потреб, які безпосередньо не можуть
бути задоволені;
3) обхідні завдання з жорсткими і змінними лабіринтами на шляху до
мети, яка не завжди знаходиться в межах постійної видимості для тварини, для
цього на шляху проходження розташовуються перешкоди;
4) відтерміновані реакції активного вибору, що вимагають утримання в
пам’яті слідів від подразника у вигляді образу або уявлення як елементів
складних психічних процесів;
5) вибір на зразок (метод парних пред’явлень) для вивчення тотожності,
спільності, дискримінації сигналів, їх форми, контурів, розмірів тощо;
6) проблемні ситуації в різних лабіринтах;
7) рефлекси на перенесення досвіду в нові умови як методика
відображення елементарних форм узагальнення;
 8) навчання початкам мови (мова жестів, знаків, складання
різноколірних пластикових фішок різної форми, фраз, звукові комунікації;
9)вивчення групової поведінки, суспільна кооперація;

Запитання для самоконтролю:

1.Які передумови виникнення інтелектуальної поведінки тварин?
2.Охарактеризувати інтелектуальну поведінку тварин.
3.У чому полягає біологічна обмеженість інтелекту тварин?
4.Охарактеризувати методи дослідження інтелекту тварин.