ОСНОВИ ВИЩОЇ

НЕРВОВОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ (ВНД)
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ВНД
 Вища нервова діяльність – функціонування
вищих відділів центральної нервової
системи, яка забезпечує індивідуальне
поведінкове пристосування людини і
вищих тварин до умов оточуючого й
внутрішнього середовища, які
змінюються. Вища нервова діяльність має
рефлекторний характер, здійснюється
безумовними й умовними рефлексами.
ЗАВДАННЯ 1
 Чи можна вважати правильним
твердження: Вища нервова діяльність –
сукупність рефлексів, які забезпечують
різноманітні (найбільш досконалі) форми
взаємозв’язку тварин і людини з
навколишнім середовищем.
 А)Так Б)Ні
 БЕЗУМОВНІ РЕФЛЕКСИ
 Безумовні рефлекси - видові рефлекси. Безумовні
рефлекси – відносно постійні, стереотипові, генетично
закріплені реакції організму на внутрішні та зовнішні
подразники, що здійснюються за участю ЦНС. Термін
„безумовний рефлекс” був запропонований
І.П.Павловим для позначення рефлексів, що виникають
у відповідь на дію певних подразників на
рецептори(виділення слини у відповідь на потрапляння
їжі у ротову порожнину). Цей рефлекс, як і всі інші
безумовні рефлекси, здійснюється через певну
рефлекторну дугу, яка сформувалась ще під час
ембріонального розвитку.
 БЕЗУМОВНІ РЕФЛЕКСИ
 До безумовних рефлексів належать харчові,
захисні, статеві, орієнтовні рефлекси. Вони
підтримують цілісність організму, постійні
показники внутрішнього середовища
(гомеостаз) та розмноження. Системи
безумовних рефлексів, які забезпечують
складні пристосувальні реакції організмів –
інстинкти. Однак поведінка, що базується
лише на безумовних рефлексах, інстинктах,
не може забезпечити пристосування до
майбутньої події, що не настала.
ЗАВДАННЯ 2
 Який з наведених прикладів є безумовним
рефлексом?
 А пам’ять
 Б свідомість
 В мислення
 Г інстинкт
 УМОВНІ РЕФЛЕКСИ
 Рефлекси, які виникають на основі
безумовних, І.П.Павлов назвав умовними
рефлексами. Їхнє здійснення визначається
певними умовами. Одна з них – це
неодноразова дія на організм двох
подразників у певній послідовності. Так,
першою має бути дія подразника
сигнального (який надалі стане умовним), а
потім дія безумовного подразника. Таким
чином, умовний рефлекс – це рефлекс
набутий організмом протягом життя, який
формується внаслідок поєднання умовних
подразників з безумовними.
ЗАВДАННЯ 3
 Умовні рефлекси:
 А забезпечують пристосування організму
до умов існування і є видовими
 Б забезпечують пристосування організму
до умов існування і є індивідуальними
 В забезпечують збереження цілісності
організму
 Г підтримують сталість показників
внутрішнього середовища
УМОВНИЙ РЕФЛЕКС
ЗАВДАННЯ 4
 Який подразник повинен впливати першим
на організм на початку вироблення
умовного рефлексу?
 А сильний незнайомий подразник
 Б умовний подразник
 В безумовний подразник
 Г байдужий подразник
 УМОВНІ РЕФЛЕКСИ
 Здіснення умовних рефлексів
можливо лише завдяки
формуванню у корі великих
півкуль тимчасових зв’язків
між двома центрами. Перший
центр представництва
рефлексу на умовний
подразник (наприклад,
зоровий сигнал) і другий центр
представництва безумовного
рефлексу (наприклад,
харчовий рефлекс). Такий
рефлекс є суто індивідуальним
і супроводжує життя організму
лише за умови підкріплення
УМОВНІ РЕФЛЕКСИ
 Якщо сумісна дія умовного та безумовного
подразників припиняється, то такий
умовний рефлекс втрачає доцільність для
життя організму і поступово зникає Тому
умовні рефлекси є тимчасовими. Умовні
рефлекси мають надзвичайно велике
значення у житті тварин і людини. Так,
саме вони становлять основу навичок,
звичок, навчання й виховання, розвитку
мовлення й мислення у дитини, трудової,
суспільної і творчої діяльності.
ЗАВДАННЯ 5
 Які процеси в нервовій системі
забезпечують здійснення рефлексів?
 А біосинтез
 Б скорочення
 В розслаблення
 Г збудження
 ЗБУДЖЕННЯ І ГАЛЬМІВАННЯ НЕРВОВИХ ПРОЦЕСІВ
 Формування умовних рефлексів забезпечується процесами
збудження в корі великих півкуль, яке охоплює обидва
нервових центри безумовного рефлексу і умовного подразника.
Поряд із збудженням у корі головного мозку виникають і
процеси гальмування. Гальмування може бути як зовнішнім так
і внутрішнім. Зовнішнє гальмування умовних рефлексів
пов’язано з дією третього подразника, який викликає
орієнтувальний рефлекс і загальмовує умовний рефлекс.
Наприклад, якщо під час дослідження умовного рефлексу на
приймання їжі під час запалювання лампочки дати сторонній
звук, то рефлекс загальмовується. Внутрішнє гальмування
відбувається внаслідок відсутності підкріплення умовного
подразника безумовним, що призводить до поступового
зникнення умовного рефлексу (згасальне гальмування).
Гальмування умовних рефлексів відбувається і в тих випадках,
коли змінюються умовні подразники однієї природи (наприклад,
тварина має розрізняти звуки різної частоти).
ГАЛЬМУВАННЯ
 ОСОБЛИВОСТІ ВНД ЛЮДИНИ
 Механізми утворення і динаміки умовних рефлексів є
спільними у людини і тварин. Саме умовні рефлекси
забезпечують індивідуальне пристосування організмів
до умов середовища. Однак людина різко
відрізняється за своєю поведінкою від тварин завдяки
особливим механізмам нервової діяльності. Такі
особливості вищої нервової діяльності людини, як
мовлення, свідомість, абстрактне мислення,
розвинулись у зв’язку з колективною працею, яка
вимагала активного спілкування і розвитку мови. Це
супроводжувалось розвитком суспільства. Тому
головна відмінність вищої нервової діяльності людини –
це мислення й мовлення, які з’явились внаслідок
трудової суспільної діяльності.
 МИСЛЕННЯ
 Мислення - процес пізнавальної
діяльності людини, який
характеризується узагальненням,
опосередкованим
віддзеркалюванням дійсності, її
передбаченням. Мислення
дозволяє одержати знання про
такі об’єкти і явища, які не
можуть безпосередньо
сприйматись органами чуттів.
Мислення можна класифікувати
на: словесно-логічне,
абстрактне, емоційне,
практичне. Мислення –
результат функції всієї кори
головного мозку.
  Мовлення – це засіб
спілкування між людьми в
МОВЛЕННЯ процесі виконання спільних
завдань, соціального,
духовного та особистого
життя. Завдяки використання
слова виникає можливість
узагальнення понять,
здатність до логічного
мислення. Слово як
подразник викликає у людини
велику кількість умовних
рефлексів. Саме на них
ґрунтуються навчання,
виховання, вироблення
трудових навичок, звичок.
 ПЕРША І ДРУГА СИГНАЛЬНІ СИСТЕМИ
 Особливості ВНД людини стали основою для створення
І.П.Павловим вчення про першу та другу сигнальні системи.
Перша сигнальна система зумовлює сприймання за
допомогою органів чуття чуттєво-конкретних образів.
Перша сигнальна система є і у тварин, і у людини. Друга
сигнальна система сформувалась лише у людини і
проявляється в спілкуванні за допомогою слова, мовою,
поняттями. З появою цієї сигнальної системи стали
можливими абстрактне мислення, узагальнення численних
сигналів першої сигнальної системи. Саме за допомогою
слів утворюються поняття. За допомогою слів передаються
сигнали про конкретні подразники, і в цьому випадку слову
слугує принципово новим подразником – сигналом сигналів.
Головний мозок людини – це одночасно центр мислення й
пов’язаний з мисленням центр мовлення
 ЦЕНТРИ МОВЛЕННЯ. ЦЕНТР БРОКА
 Центр Брока  — ділянка кори головного мозку,
названа на честь французького антрополога і хірурга
Поля Брока, що відкрив його в 1865, що знаходиться
в задньонижній частині третьої лобової звивини лівої
півкулі (у правшів), роботою якого забезпечується
моторна організація мовлення і переважно пов'язана з
фонологічними та синтаксичними кодифікаціями.
Центр Брока — це кінетико-моторний вербальний
аналізатор, у якому переробляється насамперед
пропріоцептивна інформація
ЦЕНТРИ МОВЛЕННЯ. ЗОНА ВЕРНІКЕ
 Зона Верніке (сенсорно-мовна зона) — зона кори
головного мозку, що бере участь в роботі з
інформацією, пов'язаною з вимовою. Область Верніке
названа на честь німецького нейролога Карла Верніке
(1848–1905) , який вперше описав її в 1874 році.
Розташована в задньому відділі верхньої скроневої
звивини домінантної (частіше лівої) півкулі мозку.
Раніше вчені вважали, що область Верніке відповідає
за розуміння інформації, а центр Брока — за
відтворення мови, але тепер існує думка, що вони
спільно виконують ці завдання.
ЦЕНТРИ МОВЛЕННЯ
 ПРОЦЕС ПІЗНАННЯ
 Здатність живих організмів бачити, чути, відчувати на
дотик, відчувати смакові подразники або нюхові – це
процес пізнання, у якому явища оточуючого світу
відбиваються у вигляді відчуттів, образів або символів.
Отже процес пізнання починається з аналізу інформації,
яка надходить від відповідних рецепторів. Це початковий
етап пізнання. Він одержав назву сприйняття.
Цілеспрямоване сприйняття вимагає включення уваги.
Увага – здатність під час аналізу інформації здійснювати її
вибір. Увага забезпечується ретикулярною формацією
стовбуру мозку, таламусом і гіпоталамусом у взаємодії
з відповідними ділянками кори великих півкуль. Саме в
таламусі відбуваються процеси фільтрації інформації,
загострення уваги. Інформація, яка сприймається
організмом, може залишатись на певний час. Тут
вступають у силу механізми, що забезпечують пам’ять.
 ПАМ’ЯТЬ
 Пам'ять – здатність головного мозку тривалий
час зберігати інформацію, отриману під час
навчання, про певні події, реакції організму і
при потребі відтворювати її. Пам’ять – це
комплекс психофізіологічних процесів, що
відбуваються в центральній нервовій системі. У
ці процеси забезпечують накопичення,
зберігання та відтворення індивідуального
досвіду та досвіду інших людей. Функціональний
стан пам’яті залежить від роботи певних ділянок
півкуль головного мозку, насамперед зон кори,
які відповідають за зорову, слухову та рухову
пам’ять. Кора лобової та скроневої часток кори
відповідає за стан пам’яті в цілому.
КОРОТКОТРИВАЛА ТА
ДОВГОТРИВАЛА ПАМ’ЯТЬ
 Сенсорна пам'ять, як розпізнавання звуків,
зберігається протягом мілісекунд. Під час
інтерпретації цього сенсорного явища ,
формується короткотривала пам'ять (на
декілька хвилин). Перетворення
короткотривалої пам'яті на довготривалу
відоме як перехід процесу отримання
інформації у процес зберігання і включає
увагу, запам'ятовування та асоціативність.
Від того як інформація закріплена,
залежить, як легко вона відтворюється.
 ВИДИ ПАМ’ЯТІ
 Виділяють чотири види пам’яті : моторну, образну,
емоційну та словесну. Моторна пам’ять – це
запам’ятовування та відтворення рухів. Вона є
основою рухових навичок, вироблення навичок
письмової мови, а також трудових, побутових,
спортивних тощо. Образна пам’ять – це здатність
запам’ятовувати і відтворювати колись сприйняті
життєво важливі об’єкти та відчуття (звуки, запахи,
форми різних предметів тощо). Емоційна пам’ять –
це збереження в пам’яті пережиті колись почуття.
Словесна пам’ять – це запам’ятовування,
збереження і відтворення почутих, або прочитаних
думок. Усі види пам’яті взаємопов’язані,
 ЕМОЦІЇ
 Емоції – це реакції, в яких проявляється ставлення
людини до навколишнього середовища і до самої себе.
Емоції поділяють на позитивні (радість, задоволення,
захоплення тощо) і негативні (жах, гнів, огида тощо).
Під час емоцій збуджуються певні частини нервової
системи, в організмі виробляються біологічно активні
речовини, що впливають на функціонування різних
систем, а саме серцево-судинну, дихальну, травну
тощо. Емоції пов’язані з мобілізацією сил організму
для активної діяльності, захисту. Виникнення реакцій,
що супроводжують емоції, пов’язане з
функціонуванням кори півкуль великого мозку
(скронева та лобова частки) та відділів проміжного
мозку. Уміння керувати власними емоціями людина
набуває внаслідок виховання та життєвого досвіду.
СВІДОМІСТЬ
 Свідомість - це вид вищої нервової
діяльності, сутність якого полягає у
відображенні дійсності в корі головного
мозку та спрямованому регулюванні
взаємозв’язків людини з навколишнім
середовищем. На формування свідомості
людини значний вплив справляє
суспільство. Розвиток свідомості
неможливий без спілкування людей між
собою. Свідомість – це результат
суспільного життя людини.
 ТИПИ ВНД ЛЮДИНИ
ВЛАСТИВОСТІ НС
 Видатний російський фізіолог
І.П.Павлов виділив чотири основні типи
вищої нервової діяльності людини.
І.П.Павлов поклав в основу розподілу
три основні функціональні властивості
нервової системи: а) силу збудження та
гальмування; б) врівноваженість
нервових процесів; в) рухливість
процесів збудження та гальмування.
 ТИПИ ВНД ЛЮДИНИ
 Перший тип – сильний нестримний,
характеризується сильними процесами збудження і
гальмування, але неврівноваженістю цих процесів з
різким переважанням процесів збудження над
гальмуванням.
 Другий тип – сильний живий, характеризується
великою силою нервових процесів,
врівноваженістю і значною рухливістю, швидкою
зміною збудження гальмуванням і навпаки.
 Третій тип – сильний спокійний, відрізняється
сильними врівноваженими процесами збудження та
гальмування, але малою їх рухливістю.
 Четвертий тип – слабкий тип, характеризується
слабкими нервовими процесами як збудження, так
і гальмування.
ЗАВДАННЯ 6
При меланхолічному характері:
 А спостерігається велика рухливість
нервових процесів
 Б спостерігається мала рухливість
нервових процесів
 В переважають процеси збудження над
процесами гальмування
 Г слабко розвинене як збудження, так і
гальмування
ТИПИ ВНД І ТЕМПЕРАМЕНТ
 Типи нервової системи відповідають
чотирьом типам темпераменту людини.
Так, нестримний тип відповідає
холеричному темпераменту, живий –
сангвінічному; спокійний – флегматичному,
слабкий - меланхолічному.
ЗАВДАННЯ 7
 При холеричному характері:
 А спостерігається велика рухливість
нервових процесів
 Б спостерігається мала рухливість
нервових процесів
 В переважають процеси збудження над
процесами гальмування
 Г слабко розвинене як збудження, так і
гальмування
ТИПИ ВНД ЛЮДИНИ
 З урахуванням особливостей розвитку та
взаємодії першої та другої сигнальних систем
виділяють три основні типи вищої нервової
діяльності людини. Перший – художній,
характеризується переважанням першої
сигнальної системи над другою (письменники,
музиканти, художники та ін.).
 Другий – розумовий, характеризується
переважанням другої сигнальної системи над
першою (математики, філософи та ін.).
 Третій – середній , який характеризується
врівноваженим розвитком як першої так і другої
сигнальних систем.
 СОН І СНОВИДІННЯ
 Сон – це специфічний стан центральної
нервової системи, який
супроводжується складними
фізіологічними реакціями: тимчасове
„вимкнення” свідомості, пригнічення
рухової діяльності та обмінних
процесів, зниження всіх видів
чутливості. Під час сну настає
відносний спокій, втрачається активний
зв’язок з навколишнім середовищем.
 ВИДИ СНУ
 Сон буває фізіологічний і патологічний. Фізіологічний
(нормальний) сон залежно від віку людини може бути
моно- фазним (стан бадьорості змінюється на стан сну
один раз на добу). Такий сон характерний для дорослої
людини. Але фізіологічний сон може бути полі фазним
(стан сну змінюється на стан бадьорості декілька разів
протягом доби). Такий сон характерний для немовлят.
Крім фізіологічного розрізняють ще наркотичний сон,
який виникає під дією наркотиків (морфію,
хлороформу, ефіру, барбітуратів тощо), гіпнотичний,
який являє собою гальмування діяльності певних
ділянок кори головного мозку, і нарешті, патологічний.
Останній настає внаслідок порушення діяльності
центральної нервової системи.
 МЕХАНІЗМИ СНУ
 Є декілька теорій, які пояснюють механізм сну. Згідно з
хімічною теорією, сон настає внаслідок утворення в
організмі спеціальних речовин. У свій час достатньо
поширеною була теорія сну, яку розробив І.П.Павлов.
Згідно з цією теорією сон є наслідком загального
гальмування діяльності кори великих півкуль головного
мозку. Проте зараз більш прийнятною є інформаційна
теорія сну, яка підтверджується сучасними
електрофізіологічними даними. Виявляється, що під
час сну в корі головного мозку можна зареєструвати
фізіологічну активність, наявність процесів збудження,
які охоплюють значні ділянки кори великих півкуль.
ЗАВДАННЯ 8
 Згідно до теорії І.П.Павлова сон настає
внаслідок:
 А утворення спеціальних речовин
 Б загального суцільного гальмування
діяльності кори головного мозку
 В активації центрів сну
 Г впливу ретикулярної формації на кору
головного мозку
 ФАЗИ СНУ: ПОВІЛЬНА І ШВИДКА
 Електрофізіологічними дослідженнями встановлено також
наявність двох фаз сну – повільної та швидкої, які
відповідають частотам коливань електричних потенціалів
мозку. У стані повільного сну, який настає відразу після
засинання, сповільнюється обмін речовин та перетворення
енергії, частота дихання і скорочень серця, знижується тонус
скелетних м’язів та температура тіла. Через 1-1,5 години
повільний сон змінюється фазою швидкого сну, під час якої
спостерігаються зростання частоти дихання та скорочень
серця, активується діяльність більшості внутрішніх органів,
швидкими стають рухи очних яблук, виникають мимовільні
скорочення деяких груп скелетних м’язів. Швидкий сон
триває 10-15 хвилин. Протягом 7-8 годин сну відбуваються 4-5
змін циклів сну. Причиною сну є втома. Пробудження настає
при дії сигналів, що надходять з навколишнього середовища
та від внутрішніх органів.
ЗАВДАННЯ 9
 Які зміни відбуваються в організмі людини
під час швидкого сну?
 А послаблення та гальмування всіх функцій
організму
 Б активація діяльності функцій всіх
органів та частково скелетних м’язів
 В відсутність сновидінь
 Г рухи очних яблук
ЗАВДАННЯ 10
 На швидкий сон припадає:
 А 80% часу
 Б 50% часу
 5% часу
 20% часу
 СНОВИДІННЯ
 Під час сну можуть виникати сновидіння. Сновидіння є
наслідком пере- комбінації, перегляду інформації, що
зберігається в пам’яті. Сновидіння людина звичайно
сприймає як дію світла на органи зору. Це пояснюють тим,
що під час сну активується діяльність кори саме потиличних
часток півкуль великого мозку, коди надходить збудження
від зорового аналізатора. Рідше сновидіння пов’язані зі
слуховими, нюховими, смаковими та іншими відчуттями.
Характер сновидінь визначають раніше пережиті події та
переживання. Невипадково видатний російський фізіолог
І.М.Сєченов вважав сновидіння „небувалими комбінаціями
минулих вражень”. У фазі швидкого сну виникають яскраві
та фантастичні за змістом сновидіння, у фазі повільного -
більш реалістичні та менш емоційні образи.
  
ЗАВДАННЯ 11
 Які зміни відбуваються в організмі людини
під час повільного сну?
 А послаблення та гальмування всіх функцій
організму
 Б активація діяльності функцій всіх
органів та частково скелетних м’язів
 В виникнення емоційних сновидінь
 Г часткова активізація скелетних м’язів
ЗАВДАННЯ 12
 Згідно до сучасної теорії під час сну
спостерігається:
 А загальне гальмування діяльності кори
 Б аналіз та обробка інформації
 В постійні сновидіння
 Г активація рефлекторної діяльності