Лабораторне заняття 7

Тема: Фізіологія вищої нервової діяльності

Теоретичні передумови:

1. Фізіологічні основи поведінки. Вроджені (безумовно-рефлекторні)

форми поведінки.
2. Інстинкти, значення для пристосування організму.
3. Біологічні потреби, мотивації та емоції, механізми їх формування,
біологічна роль.
4. Набуті (умовно-рефлекторні) форми поведінки. Види умовних
рефлексів, механізм утворення та зберігання.
5. Гальмування умовно-рефлекторної діяльності, види, механізм
формування, біологічна роль.

Завдання:

 З'ясувати та пояснити зв'язок між типологією поведінки та типом ВНД

людини.
 Ознайомитись з основними методами визначення типів ВНД.
 Визначити тип ВНД конкретної людини, обґрунтувати свої висновки.

І.П. Павлов створив учення про вищу нервову діяльність. Він звернув
увагу на те, що функція головного мозку пов’язана не лише з прямим
впливом подразників, які мають певне біологічне значення для організму, а й
залежить від умов, що супроводжують ці стимули. Таку реакцію І.П.
Павлов назвав умовним рефлексом, оскільки таке слиновиділення залежало
від певних зовнішніх умов. В основу вчення про вищу нервову діяльність
(ВНД) І.П. Павлов поклав поняття про безумовні та умовні рефлекси. Цей
напрям у вивченні фізіології поведінки нині успішно розвивається і
забезпечує нейрофізіологічний підхід до вивчення центральних механізмів
навчання.

Мотивація поведінки позначає такий стан організму, коли виникає

внутрішня потреба, що спонукає до дії, активної поведінки при
відсутності видимих зовнішніх подразників. Інстинктивну поведінку,
спрямовану на задоволення потреби, забезпечує стимул на ліквідацію
даного мотиваційного збудження. Основні центри, що контролюють
виникнення спонукань, розташовані в гіпоталамусі і лімбічній системі.
Виділяють три групи мотивацій: біологічні, властиві людині і тварині;
соціальні, властиві людині і частково тваринам; духовні – властиві лише
людині.

Емоції. За допомогою емоцій визначається особистісне ставлення

людини до навколишнього світу і самого себе. Емоційні стани
реалізуються в певних поведінкових реакціях. Емоції виникають на етапі
оцінки ймовірності задоволення або незадоволення виникли потреб, а
також при задоволенні цих потреб. Біологічне значення емоцій полягає у
виконанні ними сигнальної і регуляторної функцій. Сигнальна функція
полягає в тому, що емоції сигналізують про корисність чи шкідливість
даного впливу, успішність чи неуспішність виконуваної дії. Незадоволені
потреби супроводжуються негативними емоціями. Задоволені потреби,
як правило, супроводжується приємним емоційним переживанням і веде
до припинення подальшої пошукової діяльності. Емоції ділять на нижчі
і вищі. Нижчі пов'язані з органічними потребами і поділяються на два
види: гомеостатичні, спрямовані на підтримку гомеостазу, і інстинктивні,
пов'язані із статевим інстинктом. Вищі виникають тільки у людини у
зв'язку із задоволенням соціальних і ідеальних потреб (моральних,
естетичних та ін.) Сьогодні прийнято вважати, що нервовим
субстратом емоцій є лімбіко-гіпоталамічний комплекс. Нова кора на
основі взаємодії з іншими структурами, особливо гіпоталамусом,
лімбічною і ретикулярною системами, відіграє важливу роль у
суб'єктивній оцінці емоційних станів.
Свідомість – це суб'єктивний світ людини від найпростішого
елементарного відчуття до абстрактного мислення. Свідомість допомагає
людині пізнати властивості, якість предметів, явищ, зрозуміти їх
внутрішні закономірності, відокремити істотне від несуттєвого. Завдяки
свідомості людина може цілеспрямовано організувати свою працю, для
неї відкриваються широкі можливості спілкування з навколишнім
середовищем. Свідомість – умовно-рефлекторний процес. Інтуїція –
підсвідома реакція. На рівні підсвідомості відбувається умовно-
рефлекторна діяльність внутрішніх органів. У підсвідомих реакціях
організму бере участь невелика група нервових клітин підкіркових
структур і кори. Свідомість є найвищим регулятором поведінки людей.
 Типи ВНД
При визначенні типу ВНД орієнтуються на властивості нервових
процесів. Основними з них є:
1) сила процесів збудження і гальмування (пов'язана з
працездатністю нервових клітин). Сила процесів збудження
характеризується: високою працездатністю; ініціативністю; рішучістю;
сміливістю; мужністю; завзятістю в подоланні життєвих труднощів.
Сила процесів гальмування характеризується: самовладанням;
терплячістю; високою здатністю до зосередження. Слабкість нервових
процесів характеризується: низькою працездатністю; підвищеною
стомлюваністю; слабкою витривалістю; нерішучістю в складних
ситуаціях, і швидким настанням при цьому неврогенних зривів;
прагненням уникнути труднощів, перешкод, активної роботи і напруги.
2) врівноваженість нервових процесів (пов'язана із
співвідношенням процесів збудження і гальмування по їх силі).
Характеризується рівною поведінкою і ставленням до людей;
стриманістю; здатністю до самоконтролю, зосередженості, очікуванню.
Неврівноваженість характеризується підвищеною вразливістю;
нервозністю поведінки, причому по сильному типу це виражається в
схильності до крику, по слабкому типу – в замкнутості, в слізливості;
неспокійним сном з частими сновидіннями кошмарного змісту; швидкою
мовою (скоромовкою).
3) рухливість процесів збудження і гальмування (пов'язана зі
здатністю нервових процесів змінювати один одного). Рухливість
характеризується: легким і швидким переходом до нової справи; швидкої
переробкою звичок і навичок; легкістю засинання і пробудження.
Інертність нервових процесів характеризується: складністю переходу
до нової справи і переробки звичок і навичок; складністю пробудження.
На основі всілякої комбінації трьох основних властивостей нервових
процесів відбувається формування великого розмаїття типів ВНД.
Виділяють чотири основних типи ВНД:
Холерик – сильний, неврівноважений, в корі переважає збудження.
Це енергійні люди, легко збудливі, запальні.
Меланхолік – слабкий тип, нервові процеси неврівноважені,
малорухомі, переважає процес гальмування.
Сангвінік – сильний, урівноважений і рухливий тип. Люди
життєрадісні, працездатні.
 Флегматик – сильний, урівноважений, інертний тип. Нервові
процеси урівноважені, але малорухливі. Це рівні, спокійні люди,
наполегливі, наполегливі трудівники.
Однак у житті такі «чисті» типи ВНД зустрічаються рідко, зазвичай
комбінація властивостей більш різноманітна.

Знати:
 Вища нервова діяльність.
 Поняття свідомості.
 Мотивації та емоції
 Фізіологічні основи поведінки.
 Фізіологія формування умовно-рефлекторні форми поведінки

Вміти:
1. Пояснювати правила утворення умовних рефлексів.
2. Пояснювати фізіологічні основи функціонування ВНД через особливості
прояву процесів збудження та гальмування.

Поняття:
 Механізм виникнення мотивацій, емоцій
 Типи ВНД
 Сила та слабкість процесів збудження
 Сила та слабкість процесів гальмування

Література

1. Філімонов В.І. Фізіологія людини у питаннях та відповідях: Посібник для

студентів вищих навчальних закладів. — Вінниця: Нова книга, 2009. —
488 с.
2. Філімонов В.І. Фізіологія людини: Підручник для мед. ВНЗ І—ІІІ рівнів
акред. — К.: Медицина, 2011 — 488 с.
3. Філімонов В.І. Фізіологія людини: Підручник. — К., 2010. — 776 с.
4. Плахтій П.Д. Фізіологія людини. Обмін речовин і енергозабезпечення
м’язової діяльності. — К.: Професіонал, 2006. — 464 с.