Загальна психологія

Tuesday, October 4, 2022

9:32 AM
 
Синельников Роман Іванович - програма Погорільської - Мясоїд, Трофімов, Максименко,
С.Л. Рубінштейн - основи общей психологии. https://psylib.org.ua/books/rubin01/index.htm
 
1. Олександра Романович Лурія/Лурій? Маленька книжка про велику пам'ять.
2. Олівер Сакс. Людина яка сприйняла дружину за шляпу
 
04.10.22
 
 Наука про психіку
 Закономірності розвитку про психіку
 
Наука - сфера людської діяльності для отримання знання і систематизації такого знання.
 
Наукова картина світу - узагальнення та систематизовані наукові знання
 
Буденне пізнання Наукове пізнання

 Емпіричне узагальнення  Теоретичні

 Інтуітивний характер узагальнення
 Індивідуальне  Носить
 Обмежене в передачі інформації раціональний
 Метод отримання знань - не важливо характер
яким чином  Універсальне
 Велике
можливості для
обману
 Питання методу
 
Карта - не територія, це наше уявлення про територію.
 
Відміна життєвої психології від наукової?
 Життєві знання - конкретні, повязані з конкретними життєвими ситуаціями,
 Життєві знання - мають інтуїтивний характер
 ЖЗ - передаються дуже обмежено
 У ЖП - одержання знань здійснюється через спостереження.
 Наукова психологія - має величезний і унікальний фактичний матеріал, який є недоступним
носієві життєвої психології. Є
 
Концепція соціального научіння
 
Психологія як наука:
 Фундаметальна - те про що говоримо в межаї курсу. Визначення та дослідження щодо
психічних явищ, та можуть екстраполюватися на інші галузі.
  Практична - безпосереднє використання псих знань на практиці
 Прикладна - стосується галузі де це відбувається.
 
Ненаукова психологія:
 Популярна - надає наукові знання для шикорих верств населення/аудиторії. Шлях передачі
інформації. Максимально спрошенний/ілюстративний вигляд. Психологічна культура
населення.
 Повсякденна. Складається стиїхійно, на основі часто неправомірних узагальнень. В
фольклор, установки, забобони. Вінегрет
 Парапсихологія. Біля психології. Клінічна смерть, ясновидіння.
 
Астрологія і тд по маніпулюванню людей - Ефект Форера / Ефект Барнума. Генералізована
інформація, в якій кожен чує щось своє.
 
 Узагальння
 Упущення
 Когнітивне викривлення
 
Майкл Холл. Магія Коммунікації.
 
Ротер Локус контролю
 Екстернальни локус - все що в мене відбувається - відповідальність на комусь
 
До античеності - різноманітні вірування
 
Предмети дослідження психологія:
 Душа
 Свідомість
 Психічна активність/явища - психіка
 Поведінка
 
Умовні рефлекси - формують динаміни навички та поведінку людина
Безумовні - інтуіція
 
Лейпциг, Вільгельм Вунт - експерименти психосоматичні. Час реакції. Учень - Пренсіс Гальден
(двоюрідний брат Чарльза Дарвіна)
 
Структура сучасної психології (галузі психології):
 Загальна психологія - відпвовідь на принципові, фундаментальні питання "в цілому".
Психікка, закономіирність, методологія, і тд.
 Екстремальна/кризова психологія
 Зележно від проблем розвитку психіки В філогенезі:
o Порівняльна - людина/тварина
o Зоопсихологія
 В залежності від процесу розвитку:
o Вікова
o Спеціальна
Патопсихологія - поза клінічної норми.
 Психологія соматично хворих людей,
Психофізіологія
Нейропсихологія
 
 Соціальна психологія:
o Великих груп
o Малих груп
o Соц психологія особистості
 Психологія праці:
o Інженерна
o Авіаційна
o Психологія управління
 
Предмет, об'єкт загальної психології.
 
Об'єкт - та сторона реальності, на яку спрямована певна галузь науки. В загальних психології -
психіка це обєкт.
Предмет - це частина об'єкта. Предметом загальної психології - психічні явища.
 
Тривожність особливості. Тривожні стани учнів 7-9 класів під час війни. Предмет - конкретизація
обєкту.
 
Світ психічних явищ особистості
 
 Психічні процеси
Різні форми суб'єктивного відображення об'єктивної дійсності. В деяких джерелах - психічні
функції. Первинні регулятори людської поведінки. Мають певну динаміку - початок, перебіг,
завершення. До динаміки - тривалість і стійкість психічного процесу. На основі психічних
процесів - формуються стани. Відбувається пізнання зовнішнього світу, засвоєння
навичок/знань, навчання, діяльність.
o Пізнавальні - пов'язані зі сприйманням та переробкою інформації. Відчуття, сприймання,
пам'ять, уявлення, уява, мислення, мовлення, увага. Отримання інформацію/відомості про
навколишній світ та про себе у світі. Самі по собі знання не грають великої ролі, якщо
немають значення.
o Емоційні
o Вольові - прийняття рішень. При регуляції своєї поведінки, при управлінні своєї поведінки.
Певні труднощі та перешкоди.
 Психічні стани - характеризують часову динаміку психічної діяльності особистості.
Спрямованістю, тривалістю, інтенсивністю та стійкістю - характеризується. Впливають на
перебіг та результат психічних процесів. Відповідно або стимулювати або пригнічувати
діяльність людини. Ряд станів - втома, страх, бадьорість.
o Піднесення
o Пригнічення
o Напруга - переклад стресу. Еустрес - корисний стрес. Ди-стрес - руйнівний.
 Стрес - фази
 Тривоги
 Опору
  Виснаження - синдром емоційного вигорання, астенічні аспекти -
байдужість, синдром хронічної втоми - негативне відношення до
життя. Психологічна втоми - підвищена подразливість,
дратівливість, необгрунтувана агресивність, в мові - мовленнєві
штампи, коли людина починає використовувати більшу кількість
слів, коли щось пояснює.
o Смуток
 Психічні властивості - індивідуальні властивості особливості, відрізняють людей один від
одного, визначають типологічні та індивідуальні відмінності.
o Спрямованість особистості
o Темперамент - незмінна річ. Вроджена. Типи реакцій. Залежить від властивостей
нервової системи. Ідея темпераментів - Гіпократа. Назви - сангвініки/меланхоліки і
тд. Гіпократ вважав що залежно від домінування крові/слизу/жовчі - типи
темпераменту. А павлов - ввів на підставі сили, врівноваженості, рухливості -
ригідність або лабільність (гнучкість/адаптація). Холерик - сильний,
неврівноважений, рухливий. Сангвінік - сильний, врівноважений, рухливий.
Меланхолік - несильний, неврівноважений, може бути рухливий а може бути ні.
Сила - стійкість реакції на подразник.
o Здібності
o Характер - набута річ, яка змінюється протягом життя
 
Основні принципи психології
 Принцип детермінізму. Психіка визначається способом життя і змінюється відповідно до
зміни зовнішніх умов. Причинно-наслідкові дослідження. Явища в розрізі + яке явище несе.
Демокріт - все відбувається з причини. Все з атомів, атоми рухаються за певною
траєктроію, визначеною. Відповідно, так як все з атомів - то все визначено. Ядром тоді була
свобода волі. То за Демокрітом - свободи волі немає. За це Епікур - критикував Демокріта,
але забрав собі цю ідею.
Каузальна атрибуція - помилка причинно-наслідкової логіки. Дивимося на поведінку
людей, і приписуємо причину, чому вони так зробили. По зовнішньому вигляду.
 Принцип єдності свідомості й діяльності. Розвиток - в основном в СССР Леонтьєв,
Рубенштейн. Свідомість і діяльність перебувають у нерозривній, стійкій єдності. Свідомість
- утворює внутрішній план діяльності. А здійснена діяльність - коректує свідомість. Лев
Семенович Вигодський - культурно-історична концепція породження психічного, і
свідомості у тому числі. Яким чином народжувалася людська свідомість/психіки? Яким
чином на це впливала діяльність людини? Коли ускладнювалася діяльність,
ускладнювалась психіка. Вилилося все в колективної психіки, мови, і тд. Ускладнування і
розвиток психіки людини. І потім ми беремо з зовнішнє у внутрішнє - інтерналізація.
Спочатку рахуємо на палучках/яблучках (екстирилізація).
 Принцип розвитку психіки. Як процес і результат діяльності.
 Особистісний підхід. Індивідуальний підхід до особи і до індивідуальних властивостей
кожної людини.
Диференціальна психологія - психологія відмінностей. Наука категорізує відмінності. За
здібностями, темпераментами, і тд.
 Обєктивність - відповідність реальній дісності, неупередженость пізнання.
 Науковість - система закономірностей, методологій, і тд.
 
Методологія - наука про метод/наукові підходи
Метод - підхід
Методика - конкретний інструмент в цьому підході
 
Науковий метод - прийоми і засоби, за допомогою яких отримають данні необхідні для надання як
практичних рекомендацій, так і побудови наукових теорій.
 
Концепція - теорія, до якої не підступитися.
 
Психологічні методи - це способи організації психологом власної діяльності, за допомогою яких він
може досягає поставленої мети. Обєктивні/субєктивні.
 
Субєктивні методи - засновані на самооцінках/самозвітах досліджуваних а також на думці
дослідників про те чи інше спостереення або про ту чи іншу інформацію, яку вони отримали
 
Методи за за Ананьєвим
 Організаційні - визначають стратегію дослідника
o Порівняльний метод (співставлення різних вікових груп, співставлення груп за
видом діяльності)
o Лонгітюдний метод - тривалий, багатократне дослідження одних і тих же осіб
протягом довгого періоду часу
o Комплексний метод - у дослідженні беруть участь представники різних наук. Як
правило - обєкт дослідження вивчають різними способами/підходами
 Емпіричні
o Спостереження - основний 1. Наукове с
o Експериментальні - основний 2
o Психодіагностичні
o Аналіз діяльності
o Біографія
 Обробки даних
o Кількісний аналіз - мат статистика
o Якісний аналіз - диференціація за групами
 Інтерпаційні
o Генетичний- аналіз матеріалу, планів розвитку і виділення окремих
фаз/стадій/розвитку психічного явища.
o Структурний аналіз - встановлення структурних звязків між всіма характеристиками
експерименту.
 
 
Дослідницькі стратегії:
 Дискриптивна - описувальна. Акти спостереження. Результати спостереження за
поведінкою і станом обєктів в реальному світі. Функції - допоогає ідентифікувати
поведінкові явища і виокремити основну незалежну змінну для подальших досліджень.
Залежна змінна - що ми досліджуємо. Незалежна зміна - чим ми впливаємо на залежну
зміну. Іннумерація - перерахування певних особливостей в процесі спостереження
 Кореляційна = зв'язок. Коли досліджуємо звязки між психічними явищами. Наприклад
агресія/тривоги. Досліджується сила звязку. Прямий або обернений зв'язок.
  Маніпулятивна - екперимент. Ми активно чимось впливаємо/маніпулюємо. Маніпуляція
однією або більшою кількістю незалежних змінних.
 
Додаткові і побічні змінні в експерименті.
 
Навіщо нам це все потрібно.
Куди зможемо використовувати?
Мета, обєкт, предмет дослідження психіки.
Майкл Хол - Магія Комунікації
 
Э. Аронсон, Т. Уилсон, Р. Эйкерт
Социальная психология.
Психологические законы поведения
человека в социуме
 

From <https://knygy.com.ua/index.php?productID=9785938781344>

 
Закони поведінки людини в соціумі
 
Фільм - експеримент
 
Сприйняття - стан
Сприймання - процес
 
05.10.22
 
Науковий експеримент - спосіб отримання надійних, доступних перевірці, і повторному
відтворенню певних данних для перевірки нашої раціонально сформульованої гіпотези.
 
Валідність експерименту - наскільки експеримент відповідає дійсності і результатом, який ви
отримали в ході експерименту.

Надійність - можливість пересвідчитися в данних, повторити експеримент і отримати подібні

результати. Яскраво має виражатися тенденція/зв'язок, яка була заявлена в гіпотезі в перший раз.
 
Андерсон і Борковські, етапи експерименту:
1. Для чого ми проводимо цей експеримент. Встановлюємо ключову ціль.
2. Визначення теми - визначаємо залежну (очікуваний результат) та незалежна змінна (чим
маніпулюємо).
3. Вибір досліджуваних. Узгодження генеральної сукупності (можна віднести до обраної
категорії) і вибірка (конкретна та група людей, яка бере участь в експерименті).
 4. Підбір методів (набір певних наукових підходів) та статистичних інструментів (дають змогу
опрацювати масив данних, та довести математико-стат шляхом наявність тенденцій)
5. Загрози забрудення самого експерименту. Шум, мотивація участі в експерименті.
Контроль, щоб ця зміна не коливалася, і був контроль.
6. Експериментальний план - каркас нашого експерименту. Вибудовуємо експеримент,
аналізуємо плюси та недоліки, робимо формат нашого дослідження. Кількість груп,
контрольні групи, елементи забруднень це може нести.
Наприклад, ефект втомлюваності/звички досліджуваних. Тому зазвичай - кілька груп
досліджуваних.
Квазі експерементальні плани - псевдо. В природних умов
7. Коли отримали результати - аналіз даних. Як? Коефіцієнт кореляції - етап обробки
інформації - правильна інтерпретація, і донесення психологічного змісту.
 
Чотири види експерименту:
1. Лабораторний - пропонує створення штучної ситуації, в які може бути краще і частіше
оцінена
2. Природний - брудніший в контексті оцінювання. Але не вириваємо досліджуваних зі
звичайних умов. Це є великий плюс та мінум.
3. Констатуючий - констатація певних показників, тенденцій, значень
4. Формуючий - намагаємося сформувати якусь рису. Розробили програму на замовлення
МО психокорегуючи, для того, щоб учні менше курили. Наскільки наша программа є
ефективною та дієвою. Первинний зріз - чи всі курять? Мотивація? Цінності? Проводимо
програму. Можливо - кілька зрізів. Оцінюєте первинний/останній зріз. І діагностуєте чому,
коефіцієнт статистичної значимості.
 
Додаткові методи:
1. Тестування - опитувальники, засновані на аналізі відповідей досліджуванних на конкретні
питання або оцінки конкретних тверджень, які дозволяють отримати достовірну
інформацію щодо наявності/вираженості певної психологічної характеристики/ознаки.
Судження здійснюється на підставі кілької відповідей, які співпали за своїм змістом на те як
ми бачимо певну характеристику.
Надійсність тесту, валідність тесту, і тд. Конкуруюча валідність - не гірші ні інші тести
Надійність конкретної шкали Альфа Кронбаха - наближений до одиниці.
2. Опитування - отримання необхідної інформації від досліджуваних шляхом
питань/відповідей. Декілька варіантів. Три формати:
a. Усне - застосовується в тих випадків коли досліджується
b. Письмове - економить час. Більший охват. Метод незакінченого речення.
c. Вільне - різновид письмового і усного опитування, за яким перелік питань, які
задаються заздалегіть - не визначається.
3. Моделювання - ок в тому плані що не потрібно використовувати досліджуваних. Збираємо
інформацію, вибудовуємо модель.
 
MMPI
Лічко методики
Акцентуація характера
 
Міждисциплінарні аспекти
 
Біологія. - всех к єндокринологу.
Генетика - психогенеитка. Локус - місце, ЛЛ - стан гену. Що в людині більше - генетичного впливу
чи соціуму.
Психофармокологія - яким чином лікарські препарати на психіку людину.
Соцологія - зв'язок - соціальна психологія
Мовознавство
Психолінгвістика
Математика
Філософія/політика
Піар/менеджмент
 
Природа психічного
 
Стадії розвитку психіки:
1. Елементарна сенсорна психіка - розвиток психіки/поведінки тварин зумовлено певною
оргранічною власитвістю предметів/речовин. Які оточують, супроводжують організм,
сигналізують. Хімічні світлові температурні, які подразнюють організм і на які організм
реагує. Безхребетні та ті хребетні, які в водному середовищі (земноводні, амфібії, рептилії)
- в них відсутнє предметне сприйняття. Диференціація чутливості (до світла, запахів,
дотику, рухова чутливість) - розвиток відповідних аналізаторів. Ступінь розвитку
аналізаторів- залежить від середовища. Середовище сприяє чи не сприяє розвитку
аналізаторів.
2. Перцептивна психіка. Для цієї стадії характерне відображення предметів як цілого, а не як
окремих властивостей. Наприклад ссавця відгородити від їжі - тварина буде реагувати не
тільки на їжу, але і на загорожу. Тварина буде аналізувати перешкоду і шукати варіант
оминання. Поява цієї стадії - низка анатомо-фізіологічних змін, розвиток великих півкуль
мозку + кора. + Розвиток дистантих аналізаторів (зір/слух). Зростають варіанти
інтерпретабельності як функції кори мозку. Підгрунтя до зародження уявлень про щось.
Одноразове збудження образної пам'яті. Складні зміни в процесах розрізнення та
узагальнення уявлень. Виникає диференціація та узагальнення образів предметів.
Еволюційний розвиток кори великих півкуль. Призводить до розвитку відчуття та
здійснення конкретних операцій. В півкулях - поля чутливості та поля рухові. Більшість
ссавців тут.
3. Інтелект. Виключення по ссавцям: артропоїжи/людино подібні мавпи.
Відображальна/психічна діяльність на щабель вище ніж перцевтина стадія. Стадія "ручного
мислення".
Гештальт психологія 10-20 рокі. Вертгеймер, Ковка, Келлер - тріумвірат. Гештальт -
формування образу/ідеї. Дослідження на Тенеріфе над людино подімними мавпами.
Келлер - людино-подібні мавпи можуть вирішувати поставлені задачі. Мавпа в клітці - за
кліткою банан. Біхевіористи говорили що виключно шляхом проб та помилок. Палка банани.
Не тільки методом проб і помилок. Інсайт - новий образ виконання завдання з двома
палками. Двофазні задачі. Поєднання в один акт дві дії/послідовні операції. Перша операція
- підготовча, друга - фінішна і вирішальна.
Інформаційний обмін - мовою тварин. Так чи інашке це має інстиктивний характер, виявом
емоцій. Не є засобом трансляції індивідуального досвіду іншій людині.
Лобні ділянки півкуль.
 
Експерименти:
 1. Всесвіт 25 - щури. Джон Кехл, 1972 року. Песимістичний. Стоврили рай для щурів. 4 пари.
Максимально сприятливі умови для життя щурів. Призвело до катастрофи. Спочатку - все
було ок. Зі збільшенням популяції - елементи конкуренції. Група знедолених. Група
ледачих - відмова від виконання соц функцій, гедоністи. Самиці - ставали більш
агресивними, бо самці відмовлялися охороняти родини, відмовлялися боротися за блага,
самиці - ставали на захист і агресивнішими. Формування групи - красиві, метросексуали в
суспільстві щурів. Виключно собою, харчування, зовнішім виглядом, не піклувалися не про
що інше, навіть про продовження роду.
2. Мавпи. Суспільство мавп намагалися ввести грошову одиницю. Приємнощі харчування
замінили пластиковими монетками. Вийшов грошовий обіг товарами та послугами. Хтось
купував виноград, хтось послугою почистити іншу мавпу. Суспільний феномен -
злочинність, поведінка безхатченків (мавпи не хотіли заробляти монетки, жили як
доведеться), віджимали продукти/грошову одиницю, прослідковувалася проституція за
монетки.
 
 
Взаємодія середовища та спадковості
 
Частіше - в диференціальній психології (відмінностей, індивідуальність).
 
Індивідуальні відмінності - взаємодія між
 Спадковість - стійкість існування біологічного виду
 Середовище - мінливість та можливість до адаптації
 
Три найбільш впливові особистості науки:
 Дарвін
 Фройд
 Енштейн
 
Генетичне/біологічне/соціальне - чого більше?
 
Ламброзо - концепція генетичної схильності до злочинних дій в суспільності в 19 столітті.
 
1876 - Злочинець робота. 1899 - Злочини, його причини та способи викорінення.
 
Групи теорій і поглядів на надання переваги біологічного і соціального:
1. Біогенетичні теорії. Формування індивідуальності розуміється як приречене вродженими
та генетичними задатками. Розвиток є поступовим розгортанням властивостей особистості
в часі. Домінування генетичного. Френсіс Дарвін, Стенлі Холл - теорія рекапітуляції
(повторення). Біогенетичний закон Ернста-Геккеля щодо ембріогенензу. Ідея - онтогенез
це коротке та швидке повторення філогенезу. Цей закон був перенесений на процес
онтогенезу дитини. Дитина від свого народження - дитинство, полювання, догляду за
тваринами, землеробства - повторює проходення людства. Відповідно - послідовність та
зміст розвитку - задана генетично.
2. Соціогенетичні теорії. Спочатку дитина - табула раса, чиста дошка. Всі її досягнення і
індивідуальні особливості - зумовлені зовнішніми умовами. Джон Лок- поділяв. З одного
боку - більш прогресинві. Недолік - дитина первинна/пасивна істота як обєкт.
 Сенсуалістичний підхід в філософській парадигмі. Акцент на домінування досвіду над
генетикою
3. Двофакторні теорії. Теорії конвергенції двох факторів. Представники - розвиток як
результат взаємодії зовншіних факторів, і генетичних причин. Вільям Штерн, Альфред Біне.
Середовище накладається на генетичні, спадкові фактори. Основоположеник - Вільям
Штерн відзначав що ні про одну функцію неможно однозначно стверджувати або
апостилювати що вона є зовнішнюю або внутрішнюю.
Вчення про вищі психічні функції. Культурно-історичний підхід Льва Семеновича
Вигодського. Розвиток індивідуальності можливий за умови наявності культури -
узагальненний розвиток людства. Вроджені властивості - умови розвитку, середовище -
джерело розвитку людини - там міститься те, чим людина має володіти протягом свого
становлення. Вищі психічні функції - опосередковані знакова та предметна діяльність. Це ї є
зміст культури. Для того, щоб дитина могла привласнити такий зміст. Потрібно щоб вона
вступила в специфічні, індивідуальні відносини з навколишнім середовищем. Не адаптація, а
активна діяльність. За Юнгом - колективні несвідоме людини - диференційовані сітки
архетипів.
 
 
Фройд запозичів у Індії, книга Вед
Я - свідоме
Над Я - Я суспільне + моральність
Воно - наші потяги, страхи, і тд.
 
 
Свідомість - значення/смисле
Несвідоме - образами.
Підсвідоме - не перебуває у свідомості, але може перейти в цю сферу.
 
Пізнавальна сфера особистості - Когнітивна сфера особистості  
 
Пізнавальний процес - пізнаємо навколишній
Пізнавальна діяльність - відображення в мозку людини предметов і явищ дійсності, складається з
певної серії пізнавальних психічних процесів:
1. Відчуття
2. Сприймання
3. Увага
4. Пам'ять
5. Уява
6. Мислення
7. Мовлення
 
Відображення реальності в людській свідомості може відбуватися на рівні:
1. Чуттєвого - предмети і явища обєктивного світу безпосередньо діють на органи чуття
людини. І на аналізатори. Належать такі познавальні процеси як:
a. Відчуття
b. Сприймання
2. Абстрактного пізнання - вище форма пізнання людини. Лище людині :
 a. Мислення
b. Уява
 
Мислення та уява - мають опосередкований характер. Відображення їми дійсності - використання
раніше здобутих знань та роздумів. Вибудовування гіпотез.
 
Об'єктом пізнання у процесах мислення та уяви - внутрішні дані (процеси та образи), які не надані
у відчуттях/сприйманні. Немає підкріплення через відчуття та сприймання.
 
Важлива роль - пам'ять. Відображення, фіксування, зберігання та відтворення.
 
Емоційність і Воля - характеристики пізнавальної діляьності. Емоційні і вольові процеси -
підштовхують, спонукають особистість до здійснення вольової діяльності, або до прояву вольових
актів.
 
Сфера пізнання - здійснюється всіма психічними процесами.
 
Підгрунтям всього - чуттєве пізнання. І сприймання, і запамятовування і відтворення - є теж
ключовими елеменатами. Відмінність може полягати в тому, що в залежності від ситуації - якісь
процеси основні, а якісь допоміжні.
 
Відчуття    
 
Найпростіший процес, якій полягає у відображенні окремих властивостей предметів та явищ
навколишнього світу, а також відображення навколишніх станів організму при безпосередній дії
подразників на відповідні рецептори.
 
Органи чуття накопичують інформацію і передають її в мозок і потік передають в мозок стало все
 
Адекватне відображення навколишнього світу. Та відображення актуального стану організму.
На цій основі - формуються нервові імпульси, які надходять до виконавчих органів, відповідальних
за регуляцію. Багато тисяч операцій за секунду.

Органи чуття - єдині канали через які зовнішній світ проникає у людську свідомість
 
Боткін - око бачила, дотик на невеликій ділянці руки. Сон
 
Треба постійно отримувати інформацію Для дотримання балансу між середовищем та організмом.
1. Інформаційне перевантаження
2. Інформаційне недовантаження. Сенсорне недовонтаження- порушення.
 
Дослідження з обмеженням сенсорної інформації - підготовка космонавтів. Поміщали в камери
майже повна сенсорна ізоляція. Монотонний звук, матові окуляри - слабке світло. Руки/ноги -
ціліндри Через кілька годин - стан гострої тривоги та просили зупинити цей експеримент, тому що
0 інформації.
 
Погляди на природу відчуття:
 
1. Відчуття як істинне відображення світу. Предмети та їх властивості - первинні. А відчуття -
результат дії подразиків на відчуття. Відчуття - відображають світ таким яким він існує в
реальній дійсності. Ідеальність субєкт
2. Субєктивний ідеалізм - Девід Юм, Берклі, Мах. Відчуття - це єдина реальність яка в нас є. І
світ розглядається не який він є насправді, те що ми вважаємо обєктивним - світ
побудований нашими відчуттями.
3. Відчуття, як умовні знаки. Герман Гольц, Мюллер. Виходить з ідеї спеціалізації рецепторів
до певних видів подразників і окремих факторів. Подразники - впливають на різні органи
чуття і можуть зумовити різні відчуття. Сітківка ока - дає світлові відчуття, при дії світла,
електричний струм, тиск. В одночас, механічний подразник може зумовити відчуття звуку,
світла, тиску.
 
Фізіологічно - аналізаторна система, рефлекторна система.
Павлов - аналізатор - переферійний відділ, рецептор; шляхи аффекторних - доцентрові та
еффекторні - відцентровані; та підкіркові структури та конкретних зон кори головного мозку.
 
Нервовий процес у нервовий імпульс, шляхи - передають збудження у розташовані вище нервові
центри.

В корі великих півкуль - інформація опрацьовується та по ефекторам інформація у вигляді нервого

імпульсу передається далі, на нижчі рівні.
 
Кора головного мозку - аналітична інформація - якщо є реакція - надається по ефекторним шляхам
до конкретного органу/зону ділянки тіла.
 
Аналізатор - вихідна та найважливіша частина нервових процесів - рефлекторна дуга - аналізатор +
ефектор
 
Ефектор - може бути орган/мяз до якого надходить нервовий імпульс з ЦНС. Взаємозвязок
елементів рефлекторної дуги - забезпечує основу орієнтування складного організму в
навколишньому середовищі, його діяльності.
 
Досліди - штучне подразнення - локалізація в корі тих чи інших видів чутливості. Зорова чутливість
- в основному в потиличних ділянках кори великих півкуль. Слухова - в середній частині верхньої
скроньової ізвилини. Дотик/рух - задня центральна ізвилина.
 
Класифікація відчуттів - велика кількість. Перед класифікацією, певна критеріальність, на підставі
якої проводимо. Критеріальність:
 Аналізатори
 Контакт з органами чуття. В залежності від ступеня контакту органів чуттів з подразником:
o Почуття контактні - роздратування при безпосередньому контакті - дотик, смак,
біль
o Почуття дистантні - дистантні рецептори реагують на подразнення, яке йде від
віддаленого обєкту - слух, нюх, зір
 Властивості подразників
 Властивості рецепторів:
 o Відчуття екстрацептивні - відображають властивості предметів і явищ зовнішнього
світу - зорові, слухові…
o Відчуття інтрацептивні - інформація про внутрішній стан організму - стан органів
(втоми, голоду, насичення, спрага), стан тіла загалом (кінестетичні, статичні)
 Проприоцептивні відчуття - передають чутливість руху (кінестезія, а
рецептори - кіностетичні), інформацію про положення нашого тіла, інше.
 
Класичний варіант видів самостійних відчуттів, які мають свій аналізатор:
 Зір. Орган - око. Розрізняють світлозаломлююча частина (рогівка, зіниця, скловидне тіло) і
світлочутлива частина (сітківка з чутливими до денного кольорового світу ковбочками і до
темряви - паличками). Світлість кольору - це відмінність певного кольору від чорного.
Яскравість кольору залежить від інтенсивності світлової хвилі - амплітуди коливання. За
звичайних умов людина розрізняє до 150 кольорів за кольоровим тоном, за насиченістю -
20 відтінків, і близько 200 за світлістю. Такі речі - тренабельні, під впливом прав - ми
можемо кольорову чутливісь розвивати та збільшувати. Послаблюється чутливість, може -
внаслідок хвороб і внаслідок травм. Від 5-7 чоловіків і від 1-1,5 % жінок спостерігається
дальтонізм.
 Слух. Орган - вухо, збудження передається слуховим нервом до слухової ділянки півкуль
головного мозка - скронева частина. Функція - аналіз звуків з коливанням від 16 до 20 000
герц. Диференціація цих звуків на шуми та тони. Серед тонів - музичні (від 27,5 до 4434
коливань).
 Смак - чутливі до хімічних подразників колбочки на язиці та піднебінні. Середня та нижня
частина язика - таких рецепторів не мають. Чутливість до гіркого і найменше до солодкого.
Смаки можуть змішуватися . Значення для життя - ступінь придатності харчових продуктів
до вживання. Розвиток смакових відчуттів, в залежності від роду діяльності та задач, які
стоять перед людиною.
 Нюх - сигналізують про стан придатності продуктів до вживання, стан придатності повітря.
Носовими бульбашками
 Додитк - Тактильні, больові - орган шкіра. Міра рівності та рельєфності поверхні
обєкта/предмета. Велика роль у сприйманні форму, розміру предметів, розташування їх у
просторі. Больові відчуття - відвернення уваги послаблює больові відчуття. В центральній
частині больового аналізатора, в корі головного мозку. Інколи спричиняє ілюзію болю,
наприклад - ситуація з ампутованими кінцівками. Сілес Вейрмітчел 1960 році - фантомна
кінцівка.
 
Але, відчуття вібрації, температури, мязово-суглобні, больові відчуття, статеві відчуття
 
Температурні відчуття холоду тепла - контакт з оточуючим світом, температурою середовища.
Парадоксальні відчуття тепла і холоду. Парадоксальність. Дотик до холодного - дає відчуття що
рука гаряча. Сигналізують про ступінь сприятливості для життя в середовищі і про стан власного
організму.

В загальному процесі орієнтування - відчуття рівноваги та прискорення. Вестибулярний апарт +

моззочок.
 
 Гравітаційні
 
Гіпоталамус - цент регуляції вегетативних функцій організму.
 
Епіфіз - біологічний годинник
Гіпоталамус - дає команди
Гіпофіз - виконує команди
 
Ветромедіальний гіпоталомічний синдром - сильні емоційні прояви в поведінці, чи не лютує?
Напади люті, іноді супроводжуються бажанням вбити. Емоційна лабільність. Ненажерливість,
ожиріння, розумовий/інтелектуальним регресом.
 
 Статеві - сигналізують про потребу організму в сексуальній розрядці. Забезпечують
задоволення шляхом подразнення ерогенних зон. Фолікуло - стимулюючі, гормони.
 
ВЛАСТИВОСТІ ВІДЧУТТІВ
 
Різні відчуття - різні спільні властивості:
 Якість - основна особливість відчуття, яка відрізняє його від інших відчуттів. Наприклад -
слухові відрізняються за висотою, тембром гучністю. Зорові за кольором, насиченістю.
Якісне різноманіття відчуттів - безкінченне різноманіття форм руху матерії.
 Інтенсивність. Кількісна характеристика. Визначається силою подразника. Може залежити
від функціонального стану рецепторною системи і аналізатора загалом.
 Тривалість - часова характеристика відчуття. Також визначає функціональний стан органу
чуття. Час дії подразника та інтенсивність подразника визначає. Під час дії подразника не
відразу виникає подразнення. Латентний або прихований період відчуття - від початку дії
подразника, до моменту, коли ми починаємо чути. Для всіх відчуттів - латентний час
різний, в мілі секундах. Не відразу відчуваємо, і не від разу перестаємо відчувати - інерція
відчуттів/післядія подразника.
 Просторова локалізація подразника. Якщо дистантні - визначаємо де. Якщо контактні -
визначаємо де саме болить.
 
ЗАКОНОМІРНОСТІ ВІДЧУТТІВ, пороги чутливість
 
Чутливість органу чуття визначаються мінімальною силою подразника, який спричиняє ледве
помітне відчуття - нижній абсолютний порог чутливість
 
Верхній абсолютний поріг чутливості - максимальна сила подразника, за якою ще виникає
адекватне відчуття щодо подразника, але у випадку подальшого зростання - зумовлює відчуття
болю.
 
Фактори: характер діяльності, вік людини, функціональний стан рецептора, сила і тривалість дії
подразника, інше.
 
За допомогою органів чуття можемо розрізняти подразники за якістю і їх силою. Мінімальна
відмінність дії між двома подразниками які ми можемо визнаачити - порогова різниця/порог
розрізнення. Відносна величина, яка є постійною для відповідного аналізатора. Для зорового -
1/100, для слухового 1/10, для тактильного - 1/30. Експериментально - тільки для подразників
середньої сили.
 
Закон Вебера - Фехнера - фізіолог/матек. Середина 20 століття. Інтенсивність відчуття пропорційна
логарифми сили подразника. При геометричній прогресії подразника - відчуття збільшується в
арифметичній.
 
Адаптація/пристосування - зміну чутливості органів чуття під впливом дії подразників. Варіанти
адаптації:
 Як суцільне зникнення відччуття в процесі тривалої дії подразника (негативне). Виразне
зникнення запоху коли атмосфера з неприємним запахом;
 Як притуплення відччуття під впливом дії сильного подразника (негативна);
 Адаптація як підвищення чутливості під впливом дії слабкого подразника (позитивна).
Наприклад адаптація до темряви. Перебування в тиші.
 
Сенсибілізація - явища збільшення чутливості аналізатора до подразника під дією уважності, під
дією мотиваційних факторів, установки (настанови):
 Яку стихійно зумовлює необхідність компенсації. Вібраційні відчуття у людей з
порушенням слуху - у деяких вони можуть слухати музику, тактильні при порушенні зору,
сліпоглухоніма - нюхова чутливість - асоціювала друзів/відвідувачів/спогди.
 Зумовлена діяльністю, спеціальними вимогами професії, діяльності.
 
Контраст відчуттів - зміна інтенсивності і якості відчуттів під впливом попереднього або супутнього
подразника. Явища послідовного контрасту/образу - добре показано о зорових відчуттях.
 
Синестезія відчуттів - виникнення під впливом подразника одного аналізатора відчуттів, який
характерний для іншого аналізатора відчуттів. Під час дії звукових подразників - знаємо що саме
летить.
 
СПРИЙМАННЯ
 
Психічне явище постійно у пізнавальному тандемі з відчуттям. Сприймання - психічний процес,
Сприйнятт - психічний стан
 
Сприймання - цілістне відображення предметів та явищ під час безпосереднього впливу на органу
чуття.
 
Особливості:
 Предметність. Виявляється в тому, що предмет або будь-яке явище як механічна сума
якостей та властивостей у форматі відчуттів. Образ сприймання не просто сукупність
властивостей. Призначення, зміст, і тд
 Цілісність. Образи постають не лише у форматі сукупності властивостей, але вже коли в нас
є готовий образ - в нього є якості та властивості, сприймаються цілістно, не фрагментуючи
його.
 Структурність. В протилежному :) Виявляється в відображенні предметів та явищ в їх
цілісності, людина виокремлює структурні компоненти, структури та контекст.
 Константність. Відносна постійність величини, форми, кольору предметів та явищ, які
сприймаються. Необхідна умова для життя людина. Формується у процесі діяльності
людини. Забезпечується досвідом людини, в процесі розвитку, в процесі виконання
практичних занять. Важливість - інакше новий світ кожну секунду.
  Осмисленість - відображується предмети і явища в порівнянні з минулим досвідом,
відомостями і знаннями про образи. На основі чого виникає певне ставлення до образів.
 Вибірковість. При відображенні предметів та явищ - виокремлення одних образів
порівняно з іншими.
 Ілюзорність/Ілюзія - неадекватне сприймання, яке є неправильним, викривленим,
спотвореним - як наслідок помилково відображають об'єкти, які діють на наші аналізатори.
Можуть бути зумовлені всім спектром причин. Одна з них - активізація старих тимчасових
зв'язків з новими. Чітко підкреслюють відмінності нових від старих звязків.
 Контекст/ситуація відіграє велику роль.
 
Класифікація сприймання, типологізація по людям:
 Аналітичних - менша міра схильності до узагальнення явищ дійсності. Є характерним
намагання вирізняти деталізацію. Вникають у всі подробиці, важливі всі подробиці.
Проблема - інколи зрозуміти загальну суть.
 Аналітико-синтетичних. Однаковою мірою намагаються зрозуміти основну суть явища і
фактично його підтвердити. Завжди співставляють аналіз окремих частин з висновками.
Приділяють увагу деталям, фактам та трактуванням цих деталей/фактів.
 Синтетичні - властива схильність до узагальненого відображення явищ. І до визначення
основної суті того, що відбувається. Не надають значення деталям. Як наслідок - не схильні
заглиблюватися в деталі. Це не сильно турбує.
 Емоційні - притаманна підвищена емоційна збудливість до різноманітних подразників.
 
Стадії становлення образу сприймання - необхідна для індикаторів автоматизованих систем
управління, для реклами і впливу на людей:
1. Стадія розрізнення розміщення об'єкта в просторі. На цій стадії образ по суті є - образом
відчуття зі всіма властивостями. Спостерігач може сказати який самий подразник, та
потенційність інтенсивність дії цього подразника.
2. Мерехтіння контуру. Простежується при наближенні до об'єкта, або при збільшення
спостереження часу за обєктом. Чітко відображається замкнутий контур обєкта, який
відокремлює його від оточення.
3. Стадія становлення образу. Передаються найбільш характерні елементи форми, які
свідчать про структурування образу.
4. Глобальне відображення образу без чітко розрізненних деталей. Образ набуває ознак
предметності та усвідомленості.
5. Стадія досягнення абсолютної адекватності образу. Венгр та Ломов.
 
Повнота сприймання за певних умов - може значно відрізнятися, змінюватися, так як залежать від
особистісних властивостей. Залежить від потреб особистості, від досвіду, від настанов, актуального
емоційного стану людини, від завдань/задач людини.
 
Аперцепція механізм - залежність сприймання від змісту психічного життя людини. Суть впливу
аперцепції на сприймання. Ті самі предмети - сприймаються по різному людьми залежно від
актуально стану та завдання.
 
Установки/Настанови - мають велику роль. Певні тенденції так чи інакше сприймати явища. Це
відбувається ще до зустрічі з обєктом сприймання. Настанови складаються в процесі попередньої
діяльності обєкти. Виникнувши на пізнавальні процеси активно сприймання. Установи - можуть
сприйматися як упередження, упереджене ставлення, забобони, приховуючи від людини реальні
факти.
 
Адекватність сприймання - не абсолютна. Збіг образу сприймання і обєкту. Якщо конгруентно
збіглися, якщо не збіглися, маємо те що маємо.
 
Сприймання - модель майбутньої діяльності.
 
Відчуття і сприймання як активні процеси пошуку і обробки інформації. Психофізіологічний грунт -
є рефлекторним. Це рецептор/імпульс - і далі рефлекторна дуга. Зміна функціональна стану як
результат і активізація моторних зон кори.
 
Дії в розвитку - розгорнуті зовнішні дії, поступово, зовнішня персептивна діяльності і створюється
система внутрішньої персептивної діяльності/дії = певні механізми зрілого сприймання, що має
вигляд миттєвого відображення об'єкта. Процес згортання персептивних дій зумовлений
формування у суб'єкта численних систем еталонів. Цими еталонами є певні фіксовані в памяті
образи найбільш інформативних ознак предмету.. Велика кількість еталонів - засвоюється в
процесі цілеспрямованого навчання. Специфічні еталони переносять процес сприймання на рівень
вищих психічних функцій. В контексті вищих психічних функцій - визначальна роль і риси
людського відчуття і сприймання - воно зводиться до пошуку/переробки/інтерналізація етаплонів
ТА ДОСВІД індивідуальний та суспільно зумовленпй.
 
Процес інтералізації (наприклад діти з яблуками)/екстералізації.
 
Сприймання - включення певного змісту в певну систему людських понять. Така включеність - не
тільки включення в індивідуальну образну пам'ять, але й продукт історичного досвіду. Чим більш
різноманітними і глибокими є знання - тим більшим за масшатабом, глибиною та сприйняття є світ
сприймання і світ в цілому.
 
 
УВАГА
 
Увага - особлива форма психічної діяльності, яка проявляється у спрямованості і зосередженості
нашої свідомості на певних предметах та явищах навколишньої дійсності або/та на власних
переживаннях.
 
Фізіологічна база. Олексій Олексій Ухтомський - ідея/концепція про домінанту. Домінант - кора
великих півкуль головного мозку. Панівна ділянка, яка приваблює до себе хвилі збудження з
найрізноманітніших джерел. Коли є домінанта - інші збудники/збудження
гальмуються/пригнічуються (інгібується). Загальмовані, відносно слабші збудження -
Субдомінантні.
 
Виникнення уваги та відволікання - взаємна індукція збудження і гальмування. Стійкість,
інтенсивність. Відволікання уваги, переключення уваги, і тд.
 
Розподіл уваги. Здатність буде уважним до кількох об'єктів/дій, пояснюється тим що звичну
діяльність можуть здійснювати ті ділянки кори, які перебувають у стадії гальмування.
 
Переведення уваги з одного об'єкта на інший - переміщення оптимального збудження з однієї
ділянки кори на іншу, у зв'язку з виникненням нового подразника.
 
Швидкість переведення уваги - має індивідуальні особливості у різних людей. Темперамент.
Властивості нервової системи.
 
Властивості/особливості та види уваги:
1. Мимовільна - виникає несподівано, непередбачено, незалежно від свідомості, може
виникати як за умови діяльності, так і за умови відпочинку під дією найрізноманітніших
подразників, які впливають на конкретний аналізатор. Фізіологічним підгрунтям - є
безумовна рефлекторна діяльність. Інстинктивна діяльність. Збудниками - не лише
зовнішні предмети/середовищні обставини, але також і внутрішні
проблеми/потреби/емоційні стани/прагнення. - все те, що може людину хвилювати. Є
короткочасною, і в залежності від міри впливу сторонніх подразників - може виникати
досить часту і бути побічним ефектом. Заважати виконанню нашої провідної діяльності.
2. Довільна - свідоме спрямоване зосередження особистості на предметах і явищах
навколишньої дійсності та на внутрішній психічній діяльності. Основний компонент - воля
людини. Силою волі - здатна мобілізувати та зосередити свідомість на виконання чіткої
діяльності впродовж якогось часу. Тривалість - також залежить від вольових зусиль
людини. Особливості - цілеспрямованість, організованість діяльності, усвідомленість
послідовності дій, дисциплінованість, здатність боротися з сторонніми відволікаючими
стимулами. За фізоологією - підгрунтям є умовні рефлекси, які формують динамічні
стеоретипи, представлені у вигляді навичок і звичок. Головний тригер - усвідомлювані
людиною потреби та обовязку. Важлива роль - засоби діяльності, якими оперує та людські
інтереси.
3. Післядовільна увага. Виникає в результаті свідомого зосередження на предметах та явищах
у процесі довільної уваги. Долаючи труднощі під час довільного зосередження людина
звикає до них. А діяльність - збуджує певний інтерес.
 
Можуть переходити з однієї в іншу
 
Залежно від змісту
1. Назовні - рухи тіла, і тд. Сенсорний/руховий
2. Внутрішня/інтелектуальна увага. Аналіз діяльності психічних процесів. Аналіз
різноманітних психічних процесів і внутрішніх переживань. Приклад розмірковувань,
намагаємося щось пригадати. Важлива роль - внутрішнє мовлення. Самосвідомість -
неможливо без зосередження на внутрішніх суб'єктивних станах, індивідуальних
особливостях. Чутливість органів чуття знижується у стані внутрішньої уваги.
В будь-якій діяльності - недоцільно одночасно завантажувати себе і зовнішньо і внутрішньо.
 
Властивості уваги:
1. Зосередженість - виявляється у міра інтенсивності концентрації у предметах розумової і
фізичної діяльності. Не помічає навколо
2. Стійкість - тривалість зосередження на об'єктивність. Залежить від сили або інтенсивності
збудження, що забезпечується силою впливу об'єктів діяльності. Характеристика
особливістю. Важливістю, зацікавленістю
3. Коливання - періодичне підвищення та зниження зосередженості. Професор Ланге. Від 2-3
до 12 секунд.
 4. Переключення уваги. Це навмисне перенесення уваги з одного предмета на інший
предмет/обєкт.
5. Розподіл уваги. Людина одночасно виконує кілька різновидів діяльності. Або одночасно
контролює кілька об'єктів. Передумовою - одна дія є звичною, виконується автоматично, а
інша - свідомою. Враховувати - певна діяльність певний осередок кори головного мозку.
Відмовідно домінанта + субдомінанта.
6. Спрямованість - утримання під контролем лише тих чи інших обєктів, які цікавлять
особистість. Виділяють ступінь уваги - інтенсивності уваги.
7. Обсяг - кількість елементів, які увага може охопити та сприймати за короткий час. Або
вузька або широка за діапазоном. Широта обсягу залежить від спорідненості матеріалу,
над яким працюємо/сприймаємо + індивідуальні + вікові особливості. + гендерні? Ступінь
та обсяг уважності - обратная пропорция.
8. Розсіяність. Перестрибування від одного зовнішнього об'єкта до іншого. Увага з
мінімальною вольовою регуляцією. Людина підпорядковується зовнішнім обєктам та
стимулам.
 
Увага залежить від стану, інтенсивності, спрямованості, мотивації до пізнання та емоційним
забарвленням + воля.
 
Теорії уваги.
 
Базис - теорія інтроспективної психології, інтроспективний підхід:
 Школа структуралізму. Вундт, Тітчінер, Герберт. Увага - стан свідомості, який
характеризується ясністю, чіткістю, інтенсивністю наявного в ній змісту, інтенсивністю
перебігу процесів. Психолог Рібо, який базувався на психофізіологічних ідеях Сечінова,
автора "рефлексу" в тому вигляді, в якому ми знаємо цей термін зараз. Рібот - уваги без її
фізичного виявлення не може існувати. Висунув теорію рухової уваги. Стверджував що
увага - не тільки духовний/душевний акт, який таємничий і незбагненний, і неможливо
зрозуміти дослідницьким шляхом, це своєрідний руховий механізм. Тобто такий, що
впливає на мязи у формі затримки. Людина, яка не може керувати власними мязами - не
може зосереджувати власну увагу.
 Біхейвіоризм. Розглядаючи як науку про поведінкові акти. Увага - орієнтація поведінки.
Готовність, настанова організму щодо певних
 
 
Початок дослідження уваги в науці. Почали досліджувати когнітивісти. Аспекти вибіркового
слухання, вимога яка ставилася до досліджуваних полягала в уважному відстежуванні в часі тільки
тої інформації, яка була в дослідженні, і ігнорування будь-якої іншої інформації. Метод
вибіркового слухання Черрі - "вечірка с коктефлем". Під час предявлення аудіальних стимулів
одночасно - текст. Ці тексти записувалися в ліве і праве вухо. Дихотомічне предявлення - перше
повідомлення в праве вухо, інше ігноруємо. Важливо було врахувати інтенсивність, висота звуку,
характер запису.
 
Експеримет Нейсера - подібний до черрі. Візуальні стимули. Два відео. Гра перекидання мяча і гра
в ладоні. Дві події одночасно - що саме має фіксувати досліджений, натискав важель рахуючи
скільки разів перекидувався мятч.
 
Розподіл уваги. Методики. Прості варіанти, які застосовуються в нейрпсихології. Під час фіксування
центральної точки - для зорового аналізатора одночасно представляють два просторово
розміщених стимули. Запамятовуєш все.
 
Найпопулярніший варіант - методики пошуку. Тести Бурдона. Сам стимульний матеріал - набор
незвязаних літер. Звертати увагу на літери А Б і Ф. Дослідуваним треба максимально швидко
рухатися далі. Швидкість/обєм
 
Методики повного відтворення.
 
Змога досліджувати обсяг уваг через аналіз кількості одночасно запропонованих елементів, які
суб'єкт може якісно сприйняти. Якщо прості символи і розкидані безладно, то обсяг уваги не
перевищує 5-7 елементів.
 
Методика стерлінга.

Методики реєстрації рухів очей. Гіппенрейтер. Спрямовані на дослідення напряму уваги під час
виконання різної діяльності. Наприклад, розглядання зображень, карток, картинон, читання
текстів. Окрім цього - відео. Аналізуючи погляд людини і специфіку руху оченй можна робити
висновки про ступінь напруженості уваги, включеність в діяльність, і тд. Нейробіологи - активно
користуються цими прийомами.
 
Методики, які використовують фізіологічні кореляти уваги. Метод реєстрації викликаних
потенціалів. Фізіологічне розуміння зміни уваги - нові можливості для дослідження.
Натискаємо/не натискаємо, коли саме показують той стимул, який був показаний.
 
Вікові особливості розвитку уваги
 
Вікова мінливість у вигляді певних спадів і підйомів, сенситивні вікові фази, особливості
статистичного плато/спади/підйоми:
1. Період зрілості. Дві тенденції:
a. Поступове нарастання величин, які відображають характеристики уваги, рівнів
увагу, обєм, переключення, вибірковіть. 18-33
b. Зниження - з 54 років. Початкові інволюційні зміни.
i. 18-26 - яскраво виражені коливанні, відносно високі величини вікових
рівнів показників уваги.
ii. 27-33 - найбільш високий рівень показників обєму, переключення
вибірковості, менше - різких коливань.
iii. 34-40 - не відбувається зростання, але додаються коливання.
У кожному періоді - додаткові мікрогрупи.
 
ПАМЯТЬ
 
Процес запамятовування, закріплення, зберігання, подальше відновлення попереднього
досвіду людини. + забування
 
Теорії пам'яті:
 
Перші спроби пояснити феномен памяті - представники ассоціанізму. Ассоціативний напрям
психології. Ценральне поняття - поняття зєднування, звязку, асоціації. Асоціація це - обовязковий
принцип усіх психічних утворень. І суть механізму - встановлення звязку між враженнями, які
одночасно виникають у свідомості. Кілька групп асоціацій, в залежності від умов, необхідних для їх
утворення:
1. За суміжністю. Відображення звязків між предметами та явищами, які йдуть одним за
одним. Суміжніст у часі/просторі. Виникають під час згадування подій, свідком яких була, у
випадку заучування матеріалу.
2. За схожістю. Наявні тоді, коли у психіці є звязки між предметами, які схожі між собою в
певному контексті. Із цього - помилкове сприймання. Сприймання людини за знайомим
3. За контрастом. Утворюються під час відображення предметів та явищ оточуючого
середовища, пов'язаними протилежними ознаками.
+ бонус - асоціації, які породженні пізнавальною діяльністю/життям. Причинно-наслідкові
асоціації. Відображають не тільки збіг подразників у час і просторі. Не тільки
схожість/Відмінність, а характеризують певними причинами залежності між ними.
Причинно-наслідкові асоціації. Базові щодо розмірковвування, логічноо вибудовування
звязків. Невимовне джерело для зибності Каузальна атрибуція - приписування рис/причин.
Бачить вчинок , асоціація, автматизм, порівняння з власним досвідом. Висновки щодо
причинно-наслідкові звязки
 
Гештальт психології. Келлер….
 
Макс Вейгеймер - трубоскопічний звязкок. Послідовно загорання лампочка. Швидкість загорання -
може сприйматся нами як рух суцільної лінії.

Кукрт Келлер - більше діти, і їх формування сприймання. Ряд експериментів. Гарно пояснюють що
таке гештальт. Дослідження - як дитина ідентифікує матір перший час. Коли дитина починає
ідентифікувати близьку дитину - формує певний гештальт. Не просто обличча, а комплекс образу.
 
Шафа, на шафі іграшка, дитини просили обрати предмет. Пропонувалося три інструменти -
драбина, стілець, якщик. Причина вибору домінантного предмету. Найбільше обирали - драбину.
БО призначення таке. А чому не стілець - він йде в стійкому гештальту зі столом. Застосовувати до
шафи - то порушення гештальту.
 
Гештальт - образ або цілісно організована структура. Вони не зводяться до суми елементів цього
образом, а є окремою одиницею
 
За принципом подібності і за формою - пам'ять
 
Фізіологічні теорії
 
Академік павлов. Матеріальна основа памяті - пластичність кори великих півкуль головного мозку.
Її здатність утворювати нові, тимчасові нервові звязки, які в його теорії - зображалися не лише як
звязки головного мозку, а й як умовні рефлекси. Згасання от цих звязків -
Запамятовуване - зберігається не як образ, а як слід. Тимчасові, як утворилися на дію подразника.
 
З Платона:
1. Пам'ять як слід
 2. Пам'ять як дія
 
Біохімічна теорія памяті
 
Пощабельний характер процесу запамятовування. Дві ланки
1 ) Перша ланка - відразу після впливу подразника - у мозку відбувається короткочасна хімічна
реакція, яка зумовлює зворотні фізіологічні процеси в клітині. Триває секунди є механізмом
короткочасної памяті. Оперативної
2. Здійснення біохімічної реакції, яка повязана з утворенням протеїнів. Механізми
довготривалої памяті.
 
Специфічні зміни в біології - мезанізм закріплення, збереження, відтворення
 
 
Модель памяті найпопулярніша за авторством Аткінсона і Шиффріна. Повязана з потенційною
стимуляцією - ефективна/неефективна. Якщо ефективна - то спочатку іконічна пам'ять
(іконки/образи - секунди), потім короткострокова - десятки секунд і якщо важлива інфа - ми шось з
цим робимо і пам'ять рухається далі щаблями. Не важлива - швидке забування. Проговорюавння,
розуміння, переведення в образи - допомогає запмятати надовго. Якщо давно не використовували
- деталізація падає .
 
 
Сугестія - зараження емоціями - дурні пісенькі
Стереотипізація - масло їсть тільки счастливі родини
Міфологізація - вишиванке на йогуртах, козаки в рекламі горілки, і тд. Звернення до несвідомого,
До Карла Густафа Юнга. В росії - пиво, а поті на російський ринок
 
 
ПРОЦЕСИ
 
Запамятовування - утворення і закріплення тимчасових звязків. Чим матеіал складніше - тим
складніше звязки.
 
Із сенсорної памяті потраплять при сіставлення з еталонами . Еталони - у довгостроковій памяті.
Після того як образ потрапив у короткострокову пам'ять, цей образ - перекладається на мову,
звукову і він існує в такому форматі памяті далі. Здебільшого саме в такій формі.

У процесі перетворення - матеріал класифікації на основі певних смислових ознак. І після цього - у
довгострокову пам'ять.
 
Процес ще складніше - встановлення смислових звязків між отриманим матеріалом і семантично
спорідненими узагальненнями, які зберігаються у довгостроковій памяті. Переробка і
трансформації. Переробка матеріалу + структури нашої довгострокової памяті. Як тільки
закріпилися звязки - залишажться у довгостроковій памяті на дуже тривалий період.
 
Успішність встановлення звязків, які залежать від ряду сукупних факторів.
1. Від обсягу матеріалу, який міститься у короткостроковій памяті. Має не перевищувати
класичну формулу. 7 +/- дві одиниці
 2. Час, в контексті часу перебування матеріалу в короткостроковій памяті. Час можна
збільшувати завдяки повторам інформації.
3. Наявність факторів, які заважають. Побічні фактори.
4. Залежність від дії нашої мотивації, в різноманітних проявах. Емоції, інтерес, виразність
нашого мотиву запамятовування.
5. Різноманітність форм представлення матеріалу в короткостроковій памяті -
законодаваність
 Візуальний
 Аудіальний
 Понятійний
6. Ступінь ознайомленості/обізнаності з матеріалом. Тобто його осмисленість. Наявність
аналогічних за змістом знань, які зберігаються в нашій довгостроковій памяті.
7. Залежність від кількості смислових звязків, які встановлюються в процесі запамятовування.
Повторне відтворення інформації/знань в різних контектсах - підвищує + сприяє процесу
осмислення.
 
Мимовільне запамятовування - здійснюється без спеціальної поставленою мети, щоб запамятати.
Впливає - яскравість, емоційна забавленість предметів. Все що сильно впливає в емоційному
аспекті на нас. І ми як наслідок реагуємо запамятовуючи цю інформацію, матеріал, незалежно -
ставили чи не ставили задачу. На мимовільну запамятовуваність впливає наш інтерес.
 
Довільне - вольовим актом. Є задача + мотиви. Цілеспрямований характер. Спеціальні засоби та
прийоми запамятовування. Залежно від ступіня розуміння матеріалу - може бути механічним або
логічним. Механічне - зубрежка, не задумуючись.
 
Зберігання інформації - ступінь збереження обсягу і змісту інформації в продовж часу. Для цього -
повторення потібно. Наявність в довгостроковій, що не означає доступність інформації
 
Відтворення інформації. Є показником міцності запамятовування і в одночас
результатом/квітесенцією цього процесу запамятовування/памяті взагалі. Активізація нервових
звязків в корі великих півкуль. Відтворення матеріалу в довгостроковій памяті - його перехід з
довгострокової в короткострокову. Актуалізація інформації у свідомості людини. Залежить від
запамятовування і забування.
 Впізнання - відтворення, що виникає під час повторного сприймання предметів оточуючої
дійсності. Буває повним/неповним. Під час повного - повторний процес одразу
ототожнюють з раніше відомим предметом і як наслідок відновлюється час, місце, деталі
та характеристики минулого разу, коли ми з цим стикалися. Коли добре знайома людина.
Або знайомі вулиці. Неповне впізнання - характерна певна невизначеність. Тобто наші
труднощі зі співставленням об'єктів, з еталонними об'єктами.
 Пригадування/згадування. Відбувається без повторного сприйняття об'єкту/предмету.
Може бути - мимовільне (не потрібно пригадувати слово) Називається - персеверація - та
інформація, яка може мати навязливий характер. Образні - після багаторазового
сприймання певних предметів та явищ, або під час сприймання - супроводжувалося
сильними емоціями, які дуже на нас вплинули. Ремінісценції - також мимовільне -
виринання у свідомості того, що не можна було згадати одразу після запамятовування. Не
можемо пригадати - втома. Проблема з очагами тта шляхами які активізуються кора
головного мозку - ЦНС!!!! Втома, зацикленість - пригадуємо. Інший варіант - довільне.
  Спогади або пригадування. Найвищий левел - особлива форма. Пошук необхідного
матеріалу в довгостроковій памяті, який має свою специфіку. Оскільки матеріал
організований певним чином, і організація - на основі смислових ознак. Пошук тієї чи
інформації/образу - є процесом чіткого шляху, а не порпання в матеріалі. За системою
симантичного пошуку по семантичному дереву.
 
Зовнішній інструмент пригадування. Процес забування - проявляється в тому, що втрачається
чіткість, зменшується обсяг, інформація - з часом неможлива для відтворення/пізнання, і потроху
усувається з нашої памяті. Деякі події можуть витіснятися з нашої памяті. Інші події - не можемо
забути.
 
Якщо не актуалізовані відповідні точки кори півкуль - вони згасають.
 
Характеристики забування залежно від наших стратегій:
 Темпоральні - час
 точнністні - фрагментність
 Модальність інформації - в якому вигляді інформація перебувала. Вербальний/образний.
 
Різновиди памяті залежного від того що саме:
 Образна - запамятовування образів/уявлень про предмети, явища, їхні властивості, їхні
співвідношення між собою (звязки)
 Емоційна - запамятовування і відтворення людиною своїх емоцій та почуттів.
Запамятовують не так емоції, як предмети і явища, які викликають ці емоції. Наявна вже у
піврічної дитини. Розквітає в 3-5 років. Спогади дитинства - повязані з глиокими
емоційниими переживаннями. Яскраві, емоційно-насичені події - зберігаються в памяті
дуже довго. Еффект Блюми Вольфівни Зейгарнік. Феномен - людина краще запамятовує
перервані дії/значення ніж завершені.
 Рухова - у запамятовуванні та відтворенні людиною рухів. Формування різних умінь та
навичок - основа. Проявляється у мовленні, наприклад у засвоєнні письма і усного
мовлення. Проявляється у запамятовуванні, зберіганні і відтворення певних рухів.
Зберігаються схеми певних рухів і їх комбінації. Зберігають автоматизованіть в рухах і діях.
Для деяких діяльностей є основню.
 Словесно-логічна або словесно/абстрактна - запамятовування думок, понять, суджень,
умовиводів. Які відображабть істотні звязки і загальні властивості про предмети і явища.
Мовлення і мислиння повязао. Формується протягом тривалого часу. Створюється пізніше.
 
Індивідуальні відмінності:
1. Вроджені аспекти. Типи темпераменту - по різному сприймають, зберігають, відтворюють.
Швидкість і точність процесу - можуть відрізнятися. Меланхоліки/флегматики - повільніше
але точніше запамятовують ніж холерики/сангвініки.
2. Тривалість збереження
3. Обсяг пам'яті
4. Готовність відтворювати інформацію.
5. Рівень організації памяті Павлов
a. Художній - образна память
b. Розумовий - словесно-логічна память
 
 
Види пам'ять - за типом аналізаторів (зорова/слухова) + мішана пам'ять (декілька аналізаторів
відразу). За діяльністю
 
Успішне запамятовування:
 Настанова/установка на запамятовування, яка включає певне визначене коло обєктів або
на час - термінальність/темпоральність.
 Стійкої концентрації уваги.
 Обсяг матеріалу
 Співвідношення матеріалу, який ми намагаємося запамятати і те що є в нашій памяті, який
ми намагаємося запамятати.
 
Продуктивність памяті впливає:
 Стан організму
 Тип нашого запамятовування
 Наша зацікавленість
 Наш попередній досвід.
 
Обєктивні характеристики на продуктивність памяті:
 Обставини
 Кількість матеріал
 Характер матеріалу - звязність, усвідомленість, зрозумілість, наочність, ритмічність.
 
Правила формування розвитку памяті:
1. Завжди розвивається в діяльності
2. Чим самостійніша наша діяльність - тим краще розвивається наша пам'ять.
3. Швидше і міцініше запмятовується те, що має реальну потребу для людини
4. Логічна цілісність зрозумілість
5. Емоційна насиченість.
 
Розвиток памяті, онтогенез:
1. Перше ставлення дитини до найближчих осіб - проявляється певними реакціями на
людину. 3-4 місяці починається створюватися образи предметів. Розрізняє предмети
годування/пляшечку молока.
2. 5 місяців - голоси різні розпізнає.
3. 6 місяців - улюблена іграшка - пам'ять про неї.
4. 7-8 місяців - може знаходити предмети знайомі.
5. 8-9 місяців - може впізнати людину після розлуки (до 2х тижнів)
6. До 12 місяців - запамятовуються примітивні рухи, розрізнення музики. Дитяча пам'ять
функціонує у системі почуттів та сприймання. Лише мимовільного характеру. Передумови
до розвитку словесної памяті.
7. До 3х років - не сильно збільшується обєм памяті, але активно розвивається
відтворюванність.
8. Від 3х років - бурхливий сплеск мовлення + інших психічних процсів, у тому числі памяті.
9. До школи - головний вид памяті - образна пам'ять. Велика роль - зацікавленість дитини.
Яскраві образи, звуки, слова, іид. Покращення і збільшення обсягу моторної памяті.
Зявляється та розвивається діяльність, повязана з працею і всіма елементами
запамятовування тих чи інших операцій. Протягом усього дошкільного періода -
 мимовільна пам'ять - важко встановлювати якусь мету. Наприкінці дошкільного віку -
довільна пам'ять.
10. Молодший шкільний вік. Не окремі предмети та явища, а й особистісний рівень -
значення/смисли і тдю Довільна пам'ять + відтворення. Зорова/слухова/образна - дуже
розвиненні. Запамятовуються краще конкретні предмети, обличча, кольори.
11. Підлітковий вік - суцільна довільність памяті. Молодший підлітковий вік - вимагає певної
зацікавленості особистості, але образи які закарбовуються в цей період- є довольно
значимими, та закарбовуються на все життя.
12. Юнацький вік. Загально-інтелектуальна діяльність особистості. В період ранньої
дорослості, та інші періоди - характеристики особливостей - загальна. ЗА різними
джерелами порізному До 25 - підвищення рівня розвитку памяті.
13. Після 25 - відбувається плато. Немає стрімкого розвитку, але задача - збереження плато.
Інтелектуально чогось досягнути - радять до 33 років. Тому що всі психічні процеси якраз
на піку.
 
МИСЛЕННЯ ТА МОВЛЕННЯ
 
Мислення - процес опосередкованого та узагальнення відображення предметів та явищ
обєктивної дійсності в їх істотних звязках та відношеннях
 
Особливості мисленнєвого процесу.
 
1. Виражається в опосередкованому характеру. Опосередкований характер мисленнєвого
процесу відображення дійності. Різна ступінь складності. Залежить від особливостей
пізнавального завдання та самого предмету пізнання.
2. Відображає істотні ознаки, які виражають ступінь предметів та явищ та їхні причинно-
наслідкові залежності та характеристики.
3. Генералізований характер процесу мислення. Узагальнений.
 
Теорії мислення:
 Вродженість мисленневих здібностей та задатків. - Які не змінюється під час набутого
життєвого досвіду.
 Набутість. Розвиваються протягом життя.
 
У психоаналізі - ідеї, повязані із залучення уваги до несвідомих форм мислення, а також до
вивчення залежності мислення від мотивів та потреб особистості.
 
Як особливі форми мислення можна розглядати психологічні захисні механізми. Вперше - вивчати
у психоаналізі. Зігмунт Фройд - 8 механізмів + Анна Фройд ще 2.
 
Інтроспективний підхід - внутрішнє самоспостереження. Структуралісти Вундт Тітчінер.
Вюрнсберська школа - Кюльпе. Мислення - сукупність чистих операцій, тобто безсловесних та
безобраних актів та свідчень. Мислення, яке не включає внутрішнє мовлення.
 
Біхейвіоризм + Гештальт. Простежується в понятті схем. Зауважується, що мислення, якщо не
повязаються з конкретним, зовнішньо детермінованим завданням, в такому разі внутрішньо воно
підкоряється певній схемі/лозіці, яка вибудовується. Внутрішно вибудована логіка особистості, з
якої випливає хід думок = схема. Важливий елемент - відсутній зовнішній тригер, який може
змінити ход думок. Схема - народжується на рівні внутрішньої мови, а потім керує розгортанням
думки, додаючи внутрішньо сконструйовану особиснісну логіку і посвідовністю. Думку без схеми,
внутрішньої логіки - зазвичай називають аутичною думкою. Сама схема має свій гененизис, який
відображається і відбувається за рахунок створення особистісних засобів керування думкою. Своїх
особисністних інструментів. Якщо певну схему використовують досить часто, без особливих змін =
перетворюється на автоматизовану навичку, операцію.
 
Інформаційна теорія. Важливий момент - своєрідність перебігу мисленнєвого процесу. Проходить
в кілька етапів.
1. Створення образу, який відповідає умовам задачі, яка поставлена
2. Операція аналізу ,Синтезу Узагальнення
3. Знаходження принципу розвязання задачі/завдання
4. Отримання результату якогось
 
Теорія планомірного формування розумових дій та понять - П.Я. Альперіна, Тализіної та
послідовники. "Концепція планомірного формування розумових дій". Етапи інтералізації зовнішніх
дій (виокремив), визначив умови які забезпечують, їх найповніший переклад у внутрішні дії з
певними властивостями, без допомоги зовнішніх обєктів.
Процес переносу зовнішніх у внутрішні, поетапно, з чітко визначеними стадіями. На кожному етапі
- перетворення дії за певними параметрами. Стверджує, що повноцінна дія, дія вищого
інтелектуального рівня не може складатися без опори на попередні способи виконання тієї чи
іншої дії. В кінцевому підсумку на вихідну, практичну, научно - дійову, найбільш повну розгорнуту
форму.
Чотири параметри при переході з зовнішньої на внутрішню:
1. Рівень виконання. Дія може міститися в трьох підрівнях:
a. З матеріальними предметами
b. В плані голосової мови
c. Дія подумки.
2. Ступінь узагальнення - характеризують і далі - якість.
3. Повнота фактично виконуваних операцій
4. Ступінь освоєння.
 
Процес формування/етапи формування розумових дій:
1. Ознайомлення зі складом майбутньої дії та вимогами/шаблонами/зразками
2. Виконання завданної дії у зовнішній формі.
3. Виконання дії без безпосередньої опори на зовнішні предмети. Перенесення самої дії із
зовнішнього плану у план голосової мови. Вираження дії і представлення її в мові ТА мовне
виконання предметної, конкретної дії.
4. Перенесення голосової/мовної дії у внутрішній план. Коли людина вільно може
проговорювати ці дії подумки.
5. Виконання дії в плані внутрішньої мови з відповідними її перетвореннями, спрощеннями,
скороченнями. Менше контролюємо свідомості - щабель навичок.
 
Нейропсихологічна теорія. + Неврологи + О. Лурі + Бехтєрєв (з однією з гіпотез - отруїли в
большому театрі, через те що поставив діагноз Йосипу сталіну.
Мислення базується на спільній роботі різних систем мозку. Як і інші психічні явища - мають свою
локалізацію в мозку. Чітко сказати яка структура/ділянка відповідає з а мисленнєві процеси - не
можемо одназночно. Мозок - не настільки досліджней і однозначний. Ряд досліджень
нейрофізіологів довели певні закономірності окремих ділянок мозку і зв'язок з нашими
мисленнєвии процесами. Наочно образне мислення - тімяно потиличні відділи лівої півкулі + лобні
частини. При ураженні тімяно-потиличного відділю - порушується можливість обєднання різних
елементів інформації - не може скласти цілістно схему з якихось елементів. Хворі з такими
ураженнями - не можуть зрозуміти логіко-граматичні формулювання тих завдань, які перед ними
ставляться. Не здатні побудувати конструкцію з кубіків за завданим зразком, хоча розуміють
загальний принцип, бажання та намір - але не можуть. Ураження інших ділянок - не позначається
на розвязанні завдань, які передбачають пошук потрібних часових та просторових відношень, але
по суті - такі хворі втрачають здатність до міркування та орієнтуватися в умовах задачі. Відносно
добре утримуючи умови завдання інколи здатні спрощувати їх під впливом сформованих раніше
стериотипів і вони також втрачають здатність до оціночного судження. Не можуть оцінити
якрозвязали
 
Всі функціональні блоки півкуль кори - прийом, переробка і збереження - переважають.
 
Ураження - призводити може до кількох типів симптомних комплексів:
1. Порушення процесу узагальнення. Спотворення узагальнення.
Функціональна система, яка обслуговує процес мислення - нейродинамічна система, обєднує різні
відділи мозку і зони кори півкуль.
 
Особлива роль -ліва півкуля, в якій кодується значення мови
 
Нейронні клітини мозки - командні структури на нейронному рівні - і сама кора і підкіркові
структури. Частота імпульсної активності нейронів залежить від хаактеру операцій мислення.
Найбільша частота імпульсів нейровнів - операції узагальнення за значенням та процеси
формування та виконання програм потрібних дій. В свою чергу позначаються на активності
нейронів. Після багаторазового виконання однотипних дій така активність нейронів згасає.
Складно оцінювати, бо і зовнішні і внутрішні процеси впливають.
 
2. Порушення логічного процесу мислення. Стрибки ідей. "зісковзування с теми" і реагування
на вільні асоціації. Супроводжується це непослідовністю міркувань та суджень. В'язкість
мислення - надмірна деталізація, рухомість мислєнєвого процесу відбувається туго.
Ускладнюється процес переходу з однієї думки на іншу. Проблеми з виокремленням
головного.
3. Розлад цілеспрямованості мислення та порушення різноплановості та критичності.
 
Теорія розвитку інтелекту людини, Операційональна теорія розвитку інтелекту та когнітивних
здібностей дитини. Автор - Жан Піаже. Когнітивна сфера + моральність.
 
 
 
Операція за Піаже - внутрішня дія, продукт перетворення зовнішньої предметної дії,
скоординованої з іншими сукупними діями перетвореної на єдину певну систему, основною
властивістю якої зворотність. Як інтерналізація так і ектсералізація
 
Стадії розвитку інтелекту/когнітивної сфери.
1. Сенсомоторна стадія. Від народження до 18 місяців. Когнітивний розвиток - заснований
переважно на сенсорному досвіді і моторній активності. Почавши з цієї стадії - коли
 переважають безумовні рефлекси, рух в сторону поведінка більшої гнучкості та
цілеспрямованості. Є шість стадій.Циркулярні дії
2. Доопераційного мислення. Від 18 м. до 7 років. Відмінна риса - здатність міркувати про
обєкти та події, який в данний момент не було. Дитина здатна подумки представляти
відстуні предмети у вигляді звуків, Картин, образів, слів, інші форми. Дозволяє вийти за
межі наявної ситуації. Дитина може усвідомити що предмети існують, навіть якщо їх немає
в полі зору. На цій стадії навичка формування демонстрації відстроченого наслідування.
Імітація поведінки, яку вони спостерігали за деякий час до того. Здатні шукати заховані речі
навіть через певний час - наявність уявного образу обєкту і уявлень про його
місцезнаходження. Характерна поява символічних ігр, де нормально - заміщення одного
обєкта на інший. Використання симовілів - інтенсивне розширення словникового запасу.
3. Конкретних операцій. З 7 років до 12 років. Одне з основних досягнень - здатність
застосовувати гнучкі і повністю зворотні операції. Усвідомлюється збереження незмінності
кількості речовин після їх перетворення. Здатність до впорядкування обєктів за певною
ознакою - серилізація? Категоризація - здатність віднесення обєктів до певних категорій.
Обмежені ситуацією тут і зараз, вільно тільки пр оте що спостерігають, з абстракцією та
припушенням - великі проблеми.
4. Формальних операцій. Старше 12/15. Характеризується найбільш високим рівнем
когнітивного розвитку. Розвивається здатність міркувати як про нааявну\актуалізовану
ситуацію, так і про гіпотетичну. Щоб могло б бути, якщо що.
 
Розумові дії та операції мислення
 
Розумові дії - дії з предметами, відображеними в образах, уявленнях та поняттях про них.
Відбуваються подумки за допомогою мовлення. В залежності від того, які образи відограють
провідну роль: сенсорні - відчуття, перцептивні - сприймання, уявними, мислиннєвими.
 
Елементи розумових дій/операції/процеси
 Аналіз - розчленування предметів та явищ у свідомості, виокремлення в них їхніх частинок
- аспектів, елементів, ознак, властивостей.
 Синтез - обєднання окремих частин …. У єдине якісно нове ціле.
 Порівняння - встановлення подібності та відмінності між предметами і явищами
 Абстрагування - Уявне відокремлення одних ознак і властивостей предметів та явищ від
інших рис. І від самих предметів та явищ, яким вони властиві. Виокремлення в процесі
абстрагування і розгляд предмета від елементів - стають самостійними операціями
мислення. Переміщення в просторі різних за характером обєктів - хмара людина машина
птах - виокремлюємо рух, як спільну властивість і осмислюємо як самостійну категорію.
Абстрагування - готує підгрунтя до глибокого узагальнення.
 Узагальнення - обєднання явищ в группи за важливими/істотними ознаками, які
виокремлені в процесі абстрагування.
 Класифікація - групування обєктів за видовими, родовими, іншими ознаками
 Систематизація. Упорядкування знань на підставі гранично широких спільних ознак груп
обєктів.
 
Форми та види мислення
 
Результати процесу мислення:
  Судження - форма мисленєвого відображення, яке полягає в заперечені або ствердженні
будь-якого факту, зв'язку чи відношення між предметами та явищами.
 Міркування - низка суджень, повязаних, зкерованих на те. Щоб зясувати істинність певної
думки, довести цю істинність або її заперечити. Доведення теореми, наприклад.
 Умовивід - у міркуванні ми з одних суджень виводимо нові шляхом умовиводів. Така
форма мислення, в якій ми з одного або кількох суджень виводимо якісно нове судження.
За допомогою умовиводів - на підставі наявного знання здобуваємо нове.
o Індуктивні - судження в якому на підставі окремих фактів робляться узагальнення
o Дедуктивні - судження в якому на підставі загальних висновків таположень -
здобуваються знання про конкретні та часткові.
 Поняття - форма мислення, за допомогою якоъ пізнаються сутність предметів та явищ в
дійсності в їх істинних звязках та відношеннях узагальнюючи їх істотні ознаки.
 
Види мислення
1. Наочно-дійове. Розв'язання завдання, яке безпосередньо є включеним в саму діяльність.
Особливо необхідно, коли найбільш-ефективне розв'язання можливе саме в процесі
виконання конкретної практичної діяльності.
2. Наочно-образне. Виявляється в тому, що людина оперує образами предметів та явищ,
аналізуючи, порівнюючи чи узагальнюючи істотні ознаки. Присутнє і у вищих тварин.
Функції у образного мислення пов'язані з уявленням ситуації, змін ситуації, які людина хоче
отримати в результаті своєї діяльності. За допомоги такої форми мислення повніше
відтворюється вся різноманітність всіх фактичних характеристик предмета. В образі може
бути зафіксовано та відображено одночасне бачення предмета з кількох точок зору.
Важлива особливість - встановлення незвичних, неймовірних поєднань предметів та їх
якостей. Ситуація змінюється лише в форматі образу, на відміну від наочно-дійового
мислення. Значно розширює наші пізнавальні можливості і дає змогу більш змістовніше і
різномантніше відображати реальність. Розвиток відбувається також в діяльності. Характер
- має специфіку, так як оперування образами різного ступеня узагальненості, схематичного
зображення предметів, і їх символічного відображення.
3. Словесно-логічне. Абстрактне мислення. Відбувається в словесній формі, за допомогою
понять, які не мають безпесереднього чуттєвого підгрунтя. Які не базуються на
властивостях відчуття та сприймання. Цей різновид мисення - дає нам змогу виявляти
загальні закономірності природи і суспільства на рівні максимальних узагальнень і таким
чином дає нам змогу вибудовувати наукові гіпотези, теорії. Виокремлюють як один з
основних видів мислення. Використання понять, логічних конструкцій, які існують,
функціонують і використовуються за допомогою різноманітних мовних засобів. Вважається
провідним, для якого притаманне використання логічних конструкцій. Сучасна психологія
не розглядає цей вид мислення як єдиний.
 
Всі три варіанти мислення - співіснують в дорослій особистосі, і доповнюють один одного
 
Доп види - повязане з типами розвязувальних завдань
1. Теоретичне- пізнання законів та правил. Відкриття таблиці менделеєва - продукт
теоретичного мислення. Психологія наукової творчості. Темпоральність зазвичай не має
значення.
2. Практичне. Розгортається в умовах гострого дифіциту часу. Складання плану будівництва -
має бути до початку будівництва.
 
Відмінність між інтуітивним та логічним мисленням.
1. Часова ознака. Тривалість процесу.
2. Структурна ознака. Розчленування на поетапність.
3. Рівень перебігу. В якому форматі відбувається перебіг - усвідомлене/ні

Логічне/аналітичне мислення:
1. Чітко визначене в часі, розтягнуте, розтягнуте
2. Чітко визначені етапе
3. Представлене в свідомості
 
Інтуїтивне:
1. Швидкість перебігу
2. Відсутність чіткого вираження етапів
3. Мінімально усвідомлене.
 
Ще один:
1. Реалістичне - спрямоване на зовнішній світ, регулюється логічними законами.
2. Аутичне - повязане з реалізацією бажань людини. Бажання видавати бажане за дійсне.
Егоцентричне мислення. Ми не можемо прийняти думку іншої людини.
 
Ще один за ступінєм новизни:
1. Продуктивне -
2. репродуктивне
 
 
Індивідуальні особливості/критерії мислення:
1. Самостійність - вміння людини ставити нові завдання і розвязувати їх, не вдаючись до
допомоги інших людей. Грунтується на врахуванні знань і досвіду інших людей, не
звертаючись по допомогу. Людина якій властива ця якість - творчо підходить до
пізнавальної діяльності, знаходити нові шляхи і способи щоб розвязати конкретну задачу.
2. Критичність - виявляється в здатність людини не підпадати під вплив чужих думок,
протистояти маніпалювативні дії. Намаганням обєктивно оцінювати позитивні/негативно
аспекти явища/факту/предмету. Залежить від життєвого досвіду + багатства та глубини її
знань.
3. Гнучкість мислення. Уміння людини швидко змінювати дії при зміні ситуації. Звільнятися
від залежності закріплених в попередньому досвіді способів і прийомів розвязання задач.
4. Глибина мислення - уміння проникати в сутність нових питань. Розкривати причини явищ
прихованих за нашаруваннями неістотних виявів . Бачити проблему там, де не помічають
інші. Властива особистостям з глибоким розумом.
5. Широта мислення. В здатності охопити широке коло питань. Є показником ерудованості
особистості і інтелектуальної різнобарвності різнобічності.
6. Послідовність мислення. Проявляється в умінні дотримуватися логічної структури суджень.
І в умінні обгрунтування цих суджень. Мислення людини, яка точно дотримується теми
міркувань, не відхиляється від неї, не перестрибує з однієї думки на іншу, доказовість.
7. Швидкість мислення. Здатність оперативно розібратися складній ситуації, швидко
обдумати правильне рішення і його прийняти. Залежить від знаь, міри сформованості
мисленнєвих навичок, знань, рухливість нервової системи.
 
Діагностика
 
Найпопулярніший варіант - прогресивні матриці Равена. Аналітико -синтетичної діяльності
людини.
 
Методика Коуена - дослідження особливості прояву лабільності та ригідності мислення при
проходженні словесних лабіринтів.
 
Шахова дошка тюріна - дослідження інтелектуальні властивості.
 
В бібліотеці - Лариса Гаріна Терелецька? Методичні рекомендації.
 
Мовлення
 
Мова і мовлення - не тотожні
 
Мовлення - процес використання людиної мови для спілкування. В залежності від віку, специфіки
діяльності, середовища мовлення людини, людське мовлення може мати свої особливості.
 
Людини одного віку - якісні відмінності у стилистиці. Індивідуальний стиль -в артикуляції,
логічності, інтонації
 
Мовлення - рефлекторний процес, який здійснюється за участю павлівської другої сигнальної
системою (мова та мовлення) - розрізняє людину від тварин, у звязку з першою системи (чуттєва).
 
Павлов, на підставі Сєчєнова -
 
Ділянки ключові і важливі - локалізовані мовленєві центри - слухання, говоріння, сприймання мови
як знакової символічної системи.
Брока - задня частина третього лобового витка лівої півкулі. Порушення цієї ділянки - порушення
мовної артикуляції. Моторна афазія. Втрачення здатності довільно висловлювати думки. Ключовий
артикуляційний апарат - в нормі, здоровий і не ушкоджений. Ця ділянка - цент моторних образнів
слів
 
Верніке - ураження верхнього скроневого завитка лівої півкулі - порушення розуміння мови.
Висновок - локалізуються сенсорні образи слова. В разі ушкодження - виникає сенсорна афазія.
Порушення здатності розуміти мову інших. Не може повязати звучання з певним значенням.
 
Сприйняття мовлення - поетапне переведення сприйнятого на смисловий, предметно-
зображувальний код. Ототожнення окремих слів та словосполучень, фраз з мовним досвідом.
Мовна афазія за Лурі:
 Динамічна - порушення здатності говорити фразами. Окремі слова - немає проблем.
 Сенсорна - втрата фонематичного слуху. Порушення між звуковим складом і значенням
слова. Чую, але не розумію.
 Семантична афазія - труднощі знаходити слово в контексті семантичних відносин між
словами. Порушення знаходження слово і порушення семантичних відносин між словами.
Сестра батька - не розуміє.
  Еферентна/моторна афазія - характерне руйнування структури висловлювання. Але
збереження окремих слів. Характерна втрата послідовності слів.
 Афарентна моторна афазія - порушення членороздільних мовних артикуляцій. Дискомфорт
і неможливість підбору звуку до вимови слова/словосполучення.
 
Всі афазія - кори мозку, ураження кори мозку.

Функціональні розлади - діяльність мовно-рухового апарату. Судоми мязів, які відповідають за

мову - заїкання. Судоми обличча, рук, і тд.
 
Причини заїкання - може бути сильне нервове збудженння, генетика, травма певна психологічна.
 
Види мовлення - усне/Письмове.
Внутрішнє мовлення. Виникло в процесі мовного спілкування, через ускладнення завдань та змісту
діяльності. Природа та породження внутрішнього мовлення - перед тим як щось виразити -
спланувати свою мову.
 
Особливості мовлення - темп, ритм, емоційність, вираженість, емоційність, плавність, звучання,
прсутність образності мови. Вольова регуляція мови.
 
Метамоделі мовлення - модель внутрішньої реальності особистості.
 
Метамодель - модель мови і мислення, яка визначає певні лінгвістичні патерни, конструкти, котрі
роблять незрозумілим зміст комунікації і викликають запитання, ціль яких поставити під сумнів
або прояснити неточності мови щоб відновити зв'язок мовлення/мислення з сенсорним досвідом
людини.
 
Метамодель мови - містить опис правильної лінгвістичної структури, всяких порушень, критерії цих
порушень і варіанти реакції на ці порушення. Дає уявлення про те, що таке семантично-правильне
висловлювання. Порушення семантичної правильності - може відображатися та здійснюватися в
трьох формаціях. :
 Видалення/упущення. Вибірково звертаємо увагу на одні сторони нашого досвіду та
пропускаємо інші. 5 видів упущення
o Прості упущення/видалення. Відсутні певні характеристики. Втрата референтного
індексу. Використання надузагальнення термінів. Наприклад "Люди лякають мене "
- треба проідексувати конкретніше. Узагальнюючи категорії неконкретних іменних -
люди, політики, студенти
o Невизначені референтні індекси. Неспецифічні іменники і дієслова - Люди дякають
мене. Лякають - що це значить. Неспецифічне- бо не зрозуміло що значить лякають.
Свій індивідуальний досвід.
o Використання порівняльних і перевершених ступенів. Невизначеність відношень.
Наявність порівняння, але не вказують на субєкт з яким порівнюється. Коли
наприклад клієнт говорить - вона значно странніша. Старанніша ніж хто?
o Невизначені процеси. Прикметники, модифікуючі іменники. Спосіб завдяки якому
слова глибинної структури, які означають процес можуть проявлятиися в
поверхневій структурі у вигляді прикметників чи іменників. Мені не подобаються
незрозумілі люди.
 o Невизначені процеси прислівники. Модифікуючі дієслова. Приклади Мені прикро,
що ти не знайшов для мене час. Це, я мені та інших -
 Узагальнення/генералізація.
o Квантори всезагальності - всезагальність. Вид узггальнення, використовуючи який
люди розповсюджують властивості одного або декілька предметів на цілий клас.
Кодують свої виловлювання "Все або нічого", "Всі, будь-який, ніхто, завжди, ніколи,
абсолютно, повністю, і тд. ". Розширення, уточнення інформації - відбувається через
запитання.
o Модальні оператори - вказують на образ дії. Узагальнення,повязані з правилами і
шляхами дії в оточуючому світі. Я повинен. Решим необхідності. Чи повинні ви
ходити на роботу - режим необхідності. Чи бажаєте - режим бажаання. Що
трапиться якщо не будете ходити на роботу.
o Втрачені перформативи - висловлювання, які містить загальний принцип. Всі лисі -
такі сякі. Всі лисі = ідіодти. Невизначенні висловлювання, творці карт.
Узанальнення, нікому не належать.
 Викривлення/Спотворення
o Читання думак
o Номінація
o Пресупозиції
 
 
Науковість - уніфікований понятійно-категоріальний апарат
 
 
 
 
Колберга - діагностика - варіації з відповіді без відповдей
Тест на моральність особистосі. Шість стадій розвитку моралі.
Моральні дилени - не схожий на інші тести.
 
Концепція Чарльза Озгуда - Теорія семантичного диференціалу
Джордж Келлі - методика репертуарних решіток. Ідея про симантичний конструкт.