ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ У
ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ.
1.1. Аналіз наукової літератури з проблеми розвитку емоційного
інтелекту у дітей дошкільного віку .
1.2. Особливості розвитку емоційного інтелекту у дітей дошкільного віку
1.3. Фактори, що впливають на розвиток емоційного інтелекту у дітей
дошкільного віку
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОГО
ІНТЕЛЕКТУ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
2.1. Методика та організація дослідження розвитку емоційного інтелекту у
дітей дошкільного віку
2.2. Аналіз результатів дослідження емоційного інтелекту дошкільників
2.3. Рекомендації щодо підвищення емоційного інтелекту у дошкільному
віці
Висновки до розділу 2
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
 ВСТУП

Актуальність дослідження. В даний час дуже важливим стає розвиток

розуміння дитиною-дошкільником власних емоцій та емоційного стану
навколишніх людей. Проблема розвитку емоційного інтелекту найбільш актуальна
в дошкільному віці, тому що він є періодом становлення психічних функцій,
особистісних утворень.
Термін «емоційний інтелект» вперше вжив Джон Майер і Пітер Селовей.
Автори під ним розуміли здатність сприймати та виражати емоції, розуміти їх та
пояснювати, асимілювати емоції та думки, регулювати власні емоції та емоції
інших людей.
У групі дитячого саду нерідко існують конфліктні відносини, пов’язані з
проявом агресивності, демонстративності, уразливості серед частини дітей,
самоствердження за рахунок однолітка, в цілому прояви неуваги до нього.
Конфлікти породжують у дитини важкі і гострі переживання (образи, неприязнь,
заздрість, злість, страх).
Не менш важливо відзначити про те, що сімейний клімат має істотне
значення у профілактиці негативних соціальних явищ. Адже сімейні конфлікти
створюють несприятливий фон для емоційного та особистісного розвитку дітей.
Звідси випливає найважливіше завдання вихователя, педагога і психолога: вчасно
розпізнати ці небезпечні тенденції і допомогти дитині подолати їх. У практичному
відношенні важливо, спираючись на комунікативний досвід дошкільника
розвивати його навички безконфліктного спілкування, навички співпраці.
Вивченням емоційного інтелекту займалися багато вітчизняних та
зарубіжних психологів: І.М. Андрєєва, Р. Бар-Он, Д. Гоулмен, Дж. Мейєр, Д.
Карусо, П. Селовей, Д.В. Ушаків, Д.В. Люсін та інші. Усвідомлення власних
емоцій та емоцій інших людей дітьми розглядали Г.М. Бреслав, Є.І. Ізотова, Я.З.
Неверович, М.А. Нгуєн, О.М. Прусакова, А.М. Щетиніна та інші.
 Мета роботи: вивчення розвитку емоційного інтелекту в дошкільному віці.
Відповідно до поставленої мети було визначено такі завдання
дослідження:
1. Здійснити теоретичний аналіз поняття емоційного інтелекту в
науковій літературі.
2. Дослідити особливості розвитку емоційного інтелекту у дітей
дошкільного віку.
3. Емпірично дослідити особливості розвитку емоційного інтелекту
дошкільників.
4. Розробити практичні рекомендації щодо підвищення ефективності
емоційного інтелекту у дошкільному віці
Методи дослідження. Методи дослідження, які були використані в роботі:
теоретичний аналіз, опитування та анкетування дітей дошкільного віку,
математичні методи, класифікація, синтез, дедукція, індукція.
Об’єкт дослідження: емоційний інтелект у дітей дошкільного віку.
Предмет дослідження: особливості розвитку емоційного інтелекту в
дошкільному віці.
У процесі проведення емпіричного дослідження, для аналізу результатів і
одержання висновків використовувались такі методи: діагностична методика
«Емоційна ідентифікація» О.І. Ізотової для дітей дошкільного віку. Діагностична
серія №2, діагностична методика «Емоційна піктограма» для дітей дошкільного
віку у модифікації М.А. Кузьмищевої, методика «Що – чому – як» М.А. Нгуєн.
Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів,
висновків до кожного розділу, загального висновку, списку використаних джерел.
Основний зміст роботи викладено на сторінках. Загальний обсяг роботи складає
сторінок.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ У
ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.1. Аналіз наукової літератури з проблеми розвитку емоційного інтелекту у дітей

дошкільного віку

Протягом усієї історії людського суспільства проблема емоційного

інтелекту людини завжди залишалася актуальною.
Сучасні психологи також, як мислителі старовини акцентують увагу на
актуальність проблеми розвитку емоційної компетентності – відкритості людини
власним емоційним переживанням, поєднуючи її здібності зі злагодженою
взаємодією розуму та серця, інтелекту та афекту .
В рамках зарубіжної психології тема емоційного інтелекту вивчено набагато
більше. Роботи Д. Гоулмена [6], Р. Бар-Она, Дж. Майєра, П. Саловея, Д. Карузо
представляють більшість цікавих рішень практичних та теоретичних проблем
емоційного інтелекту.
У вітчизняній психології над проблемою емоційного інтелекту працюють І.
Н. Андрєєва, Т.П. Березовська, О. І. Власова, Г. Г. Гарскова, Н. В. Ковріга, А. П.
Лобанов, Д. В. Люсін, М. А. Манойлова, А.С. Петровська, Е. Л. Носенко, Г. В.
Юсупова та інші вчені.
Саме поняття емоційного інтелекту виникло з поняття соціальний інтелект,
який розробили автори Дж. Гілфорд, Д. Векслер, Е. Торндайк, Г. Айзенк та ін.
Появі терміна «емоційний інтелект» передувала «поступова зміна поглядів
на співвідношення емоційних і інтелектуальних процесів. Дослідження проблеми
емоційно-когнітивної взаємодії ми можемо зустріти в ранніх античних роботах
філософів. Вони виділяли емоції та розум у окремі сфери. Також підкреслювалося
домінування розуму над емоціями. Потім, у міру розвитку психологічних знань у
рамках філософії, спостерігається активізація емпіричних досліджень у галузі
мислення та емоцій.
 Тут автори пов’язували взаємовплив емоцій та інтелекту з функціонуванням
людини у повсякденному житті. Далі був етап диференційованого вивчення
емоцій та інтелекту, де особливості взаємодії емоцій та інтелекту розглядалися в
руслі психології інтелекту та окремо в рамках психології емоцій У психології
емоцій визнавалася важлива, але все-таки допоміжна роль когнітивних процесів, а
в психології інтелекту другорядна роль відводилася емоційним переживанням.
Далі відзначається зростання інтересу до вивчення особливостей взаємовпливів
емоцій та інтелекту».
Ідея сучасного розуміння емоційного інтелекту «у тому вигляді, якому цей
термін існує зараз, виросла з поняття «соціальний інтелект», авторами-
розробниками якого є Е. Торндайк, Дж. Хілфорд, Г. Айзенк. У розвитку
психологічної науки та її складової – психології інтелекту, у певний період часу
стало багато уваги приділятись інформаційним моделям інтелекту, а афективна
складова мислення відійшла на далекий план. Поняття «соціальний інтелект» і
стало тією сполучною ланкою між когнітивною та афективною сторонами процесу
пізнання».
На думку, Є. А. Аляб’євої, «саме емоційний інтелект у сучасному його
розумінні був головним для виживання людини в доісторичні часи, оскільки він
проявляється у здатності адаптуватися у навколишньому середовищі, жити у світі
та знаходити спільну мову з одноплемінниками та сусідніми племенами».
Питанням емоцій та контролю над ними чимало займався і основоположник
психоаналізу З. Фрейд. Значний внесок у вивчення інтелекту привніс Д.Уекслер,
який аналізував інтелект як «сукупну здатність індивіда діяти цілеспрямовано,
доцільно мислити та ефективно взаємодіяти з оточуючим світом».
І лише у 1960-х роках вперше стало фігурувати поняття саме емоційного
інтелекту. У 1964 році воно з’явилося у праці М. Белдока, а 1966 року у роботі Б.
Лойнера.
Розквіт теорії емоційного інтелекту припав на 1980-1990 роки. У 1983 році
Говард Гарднер «видав свою знамениту модель інтелекту, в якій розділив інтелект
на внутрішньо-особистісний та міжособистісний». У 1985 році У. Пейн
опублікував свою роботу, присвячену розвитку емоційному інтелекту. А в 1988
році Р. Бар «у своїй докторській дисертації запровадив поняття емоційного
коефіцієнта – EQ».
Автор Х. Гарднер, розділяє «інтелект на просторовий, міжособистісний та
внутрішньо-особистісний, логіко-математичний, лінгвістичний, моторний та
музичний». Він характеризує виділені види емоційного інтелекту в такий спосіб.
1. «Просторовий інтелект – здатність сприймати просторові властивості
та відносини, змінювати наявні образи та вирішувати розумові завдання,
використовуючи зорово – просторові уявленнями.
2. Внутрішньо-особистісний інтелект – здатність, що дозволяє людині
вкрадатися в таємні глибини своїх переживань та думок.
3. Міжособистісний інтелект – здатність до емпатії, розуміння настрою
людей, їх намірів та почуттів, ладити з людьми та добиватися свого за допомогою
оточуючих».
4. Логіко-математичний інтелект – математичні здібності, здатність до
висновків, що лежать в основі наукової діяльності.
5. Вербальний інтелект – обумовлює здатність ставити і вирішувати
проблеми, використовуючи мовні засоби, а також персональної сприйнятливістю
до звучання слова та фрази, до їх граматичного строю.
6. Моторний інтелект – здатність до певних до практичних діям із
предметами, і навіть вміння володіти своїм тілом.
7. Музичний інтелект – здатність сприйняття музичних образів та
вираження їх у мелодії та ритмі».
«Емпатія є основою емоційного інтелекту. Відчувати емпатичні реакції, що
означає ототожнювати себе з почуттями іншої людини і таким чином
співпереживати та співчувати їй. Емпатія проявляється у розпізнаванні емоцій,
чуйності, розумінні та демонстрації емпатичних переживань об’єкту».
 Поінформованість. Для того, щоб підтримувати емоційний стан, потрібно
бути компетентним у своїх почуттях. Для цього потрібно вміти розрізняти та
приймати продуктивні та непродуктивні емоції. При цьому має вміти
диференціювати їх у потрібний час, тобто саме тоді, коли вони мають
переживатися.
Рівнява. Досвід випробуваний в емоційному житті людини зберігається у
підкіркових відділах мозку, тобто у так званому вісцеральному мозку. Нова кора
як раціональний мозок концептуалізує, розглядає та оцінює ситуації, визначає
ймовірність ризику чи отримання нагороди.
Найважливіший принцип теорії емоційного інтелекту у тому, що люди з
високим емоційним інтелектом здатні врівноважувати функціонування двох
областей мозку, що взаємодіють між собою.
Відповідальність. Людина з високим рівнем емоційного інтелекту бере
відповідальність за власний благополучний стан, яке обумовлюється розумовим та
психічним здоров’ям. Емоції завдяки характерним їм здібностям активації
спонукають людину до вчиненню певного вибору, що призводить до конкретних
діям та встановленому поведінці ».
Відповідно до цих уявлень емоційний інтелект розуміється, як здатність
переробляти інформацію, що міститься в емоціях, він включає чотири
компоненти, кожен з яких відноситься як до власних емоцій людини, і до емоцій
інших людей .
Згідно з Д. Гоулманом, «структура емоційного інтелекту включає чотири
компоненти: самосвідомість, самоконтроль, соціальне розуміння та управління
взаємовідносинами.