КУРСОВА РОБОТА

ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНИХ
ІГОР І ВПРАВ ЯК ЗАСОБУ ФОРМУВАННЯ
СЕНСОРНОЇ КУЛЬТУРИ У ДОШКІЛЬНИКІВ
 2
ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНИХ

ІГОР І ВПРАВ ЯК ЗАСОБУ ФОРМУВАННЯ СЕНСОРНОЇ КУЛЬТУРИ У
ДОШКІЛЬНИКІВ……………………………………………………………………6

1.1. Теоретичні підходи до проблеми формування сенсорної

культури у дітей дошкільного віку…………………………………………..6

1.2. Психолого-педагогічні особливості використання дидактичних

ігор та вправ в навчально-виховному процесі ДНЗ………………………...13

1.3. Дидактичні ігри та вправи як засіб формування сенсорної

культури дітей дошкільного віку……………………………………………21

ВИСНОВКИ ДО 1 РОЗДІЛУ……………………………………………………….27

РОЗДІЛ 2. ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНИХ

ІГОР І ВПРАВ ЯК ЗАСОБУ ФОРМУВАННЯ СЕНСОРНОЇ КУЛЬТУРИ
ДОШКІЛЬНИКА…………………………………………………………………….29

2.1. Особливості сформованості сенсорної культури дітей

дошкільного віку……………………………………………………………...29
2.2. Методика використання дидактичних ігор і вправ як засобу
формування сенсорної культури дошкільника………………………………36

ВИСНОВКИ ДО 2 РОЗДІЛУ……………………………………………………….50

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ……………………………………………………………52

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………...54

 3
ВСТУП

Сучасний етап розвитку дошкільної освіти характеризується пошуком

нових підходів у педагогічній теорії та практиці. Національною доктриною
розвитку освіти в Україні ХХІ століття, Базовим компонентом дошкільної освіти
визначено, що особливої уваги потребує розвиток дитини як особистості, яка
формується, засвоєння нею всього розмаїття досягнень суспільства та здатності
використовувати набуті знання, уміння та навички в самостійній пізнавальній і
творчій діяльності.
Вчені (Л.Венгер, О.Запорожець, М.Монтессорі, Є.Тихєєва) наголошують,
що сенсорне виховання є одним з головних завдань дошкільного виховання,
напрямом, який впливає на успішність подальшої соціалізації й навчання
дитини. Також значний вклад в процес сенсорного виховання дошкільників
зробили педагоги радянського періоду: З.М.Богуславська, О.О.Гребєнщикова,
Д.Б.Ельконін, Н.С.Карпінська, М.Ю.Кистяківська, О.Г.Пілюгіна, М.П.Сакуліна,
І.Б.Тепліцька, Є.І.Удальцова, О.П.Усова, О.Л.Фрухт та ін. В Україні свої праці
сенсорному вихованню та сенсорному розвитку присвятили І.А.Барбашова,
З.П.Дорошенко, Н.В.Маліновська, Т.А.Маркова, Т.І.Поніманська, І.Є. Свєтлова,
С.В.Трикоз [30].
Сенсорне виховання, направлене на формування повноцінного сприйняття
навколишньої дійсності, служить основою пізнання світу, першим ступенем
якого є чуттєвий досвід. Саме дошкільний вік є найбільш сприятливим для
вдосконалення діяльності органів чуття, що забезпечують повноцінні й
різнобічні уявлення про довкілля. Успішність розумового, естетичного і
етичного виховання в значній мірі залежить від рівня сенсорного розвитку дітей,
тобто наскільки абсолютно дитина чує, бачить, відчуває оточуюче.
Учені одним із центральних моментів розвитку сприймання визначають
засвоєння і використання сенсорних еталонів (В.Аванесова, Л.Венгер,
Н.Ветлугіна, Л.Журова, О.Запорожець, В. Зінченко, Г.Кислюк, Є.Корзакова,
Л.Пеньєвська, М.Поддьяков, А.Рузька, Н.Сакуліна) [44].
 4
Сенсорні еталони – це вироблені людством уявлення про основні
властивості і відношення предметів і явищ навколишньої дійсності.
Головний напрямок сенсорного виховання полягає в озброєнні дитини
сенсорною культурою – культурою сприйняття зовнішнього світу. Протягом
дошкільного дитинства сенсорна культура формується у взаємозв’язку з
розвитком мовлення і мислення [23].
Провідним засобом сенсорного виховання дошкільників є дидактична гра.
Дидактична гра спрямована на формування у дитини потреби в знаннях,
активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення
пізнавальних умінь та навичок. Зокрема, дидактичні ігри розвивають
спостережливість, уяву, пам’ять мислення, мовлення, сенсорні орієнтації дітей у
розмірах, формах, кольорах.
Дидактична гра збагачує чуттєвий досвід дитини, забезпечує розвиток
сприймання.
Питаннями теорії та розробки дидактичних ігор займалися такі педагоги
як А.П.Усова, Д.В.Менджирицька, А.К.Бондаренко, А.І.Сорокіна та ін.
Видатними представниками дошкільної педагогіки (Я.Коменський,
Ф.Фребель, М.Монтессорі, О.Декролі, Е.Г.Пілюгіна, В.М.Аванесова, Л.А.Венгер,
О.П.Усова, Е.І.Тіхєєва) були розроблені різноманітні дидактичні ігри і вправи по
ознайомленню дітей з властивостями і ознаками предметів [27].
Отже, сенсорне виховання виступає обов’язковим складовим компонентом
розвитку дитини, який потребує усвідомлених дій з боку вихователів, що
підтверджується наявністю значної кількості методичного та практичного
матеріалу (Д.Альтхауз і Е.Дум, Н.Антонова, Л.Артемова, Н.Бібік, М.Богданович,
А.Бондаренко, Л.Васильєва, М.Вашуленко, Н. Венгер, Т. Доронова, П.Естей,
Б.Жебровський, Л.Занков, В.Котирло, Л.Кочина, С. Кулачківська, С.Ладивір,
З.Максимова, Т.Михальчук Л.Олійник, О.Савченко, Л.Сисуєва) [41].
Разом з тим слід відмітити, що в практиці дошкільної освіти сенсорне
виховання дітей дошкільного віку здійснюється нецілеспрямовано. У більшості
сучасних програм навчання і виховання дітей дошкільного віку відсутні
 5
завдання із сенсорного виховання й розвитку дитини, а їх реалізація
відбувається стихійно і не систематизовано в окремих напрямах роботи
вихователів, спрямованих на розумовий розвиток дитини, розвиток мовлення,
ознайомлення з довкіллям. Все це спонукає до подальшого розроблення
теоретичних та практичних аспектів даної проблеми.
Об’єкт дослідження: сенсорна культура дитини дошкільного віку.
Предмет дослідження: педагогічні умови використання дидактичних ігор і
вправ як засобу формування сенсорної культури дошкільника.
Мета дослідження: визначити особливості використання дидактичних ігор
і вправ як засобу формування сенсорної культури дошкільника.
Завдання дослідження:
— обґрунтувати теоретичні підходи до проблеми формування сенсорної
культури у дошкільників;
— розкрити особливості використання дидактичних ігор та вправ в роботі
з дітьми;
— визначити місце дидактичних ігор та вправ у формуванні сенсорної
культури дитини дошкільного віку;
— визначити стан сформованості сенсорної культури у дітей дошкільного
віку;
— розробити методику використання дидактичних ігор та вправ для
формування сенсорної культури дошкільника.
Методи дослідження: для розв’язання поставлених завдань було
використано комплекс теоретичних та емпіричних методів аналізу, синтезу та
узагальнення представлених у науковій літературі матеріалів щодо сучасного
стану досліджуваної проблеми; методи спостереження, ігрові вправи,
практичного експерименту, поєднання яких забезпечує дослідження.
Дослідно-експериментальна робота проводилась на базі ДНЗ №59
(м.Київ).
Структура курсової роботи складається зі вступу, двох розділів, висновків
до кожного розділу, загальних висновків та списку використаних джерел.
6
 7
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНИХ
ІГОР І ВПРАВ ЯК ЗАСОБУ ФОРМУВАННЯ СЕНСОРНОЇ КУЛЬТУРИ У
ДОШКІЛЬНИКІВ

1.1. Теоретичні підходи до проблеми формування сенсорної культури у

дітей дошкільного віку

Слово "сенсорний" походить від латинського "sensus" — почуття,

відчуття.
Чуттєве пізнання має особливо важливе значення у дошкільному
дитинстві, оскільки цей період найсприятливіший для формування і
вдосконалення діяльності органів чуття, нагромадження уявлень про світ. Це
налаштовує на серйозну увагу до сенсорного розвитку дитини у дошкільний
період.
Важко переоцінити значення розвитку сенсорно-перцептивної сфери
дошкільника. Саме цей вік, як вважають науковці, є найбільш сприятливий для
вдосконалення діяльності органів чуття, накопичення уявлень про навколишній
світ. Вивченням проблеми сенсорного розвитку та сенсорного виховання
займалися багато видатних вітчизняних та зарубіжних педагогів і психологів.
Т.І.Поніманська визначає сенсорний розвиток дитини як «розвиток її
відчуттів і сприйняття, формування уявлень про зовнішні властивості предметів
(форму, колір, розмір, положення у просторі тощо)».
Сенсорний розвиток дошкільника включає дві взаємопов'язані сторони —
засвоєння уявлень про різноманітні властивості предметів і явищ та оволодіння
новими діями, які дають змогу повніше та більш диференційовано сприймати
світ.
І.А.Барбашова вважає, що сенсорний розвиток, з одного боку, складає
фундамент загального розумового розвитку дитини, з іншого боку, має
самостійне значення, оскільки повноцінне сприйняття необхідне і для успішного
навчання дитини в багатьох видах праці.
З праць Т.І.Поніманської також випливає те, що сенсорний розвиток
необхідний людині для оволодіння будь-якою практичною діяльністю. Він не
 8
втрачає значення зі вступом дитини до школи і відіграє важливу роль у житті
дорослої людини, відбувається на основі функціонування системи аналізаторів,
що забезпечує багатомірний зв'язок зі світом, сприяє життєвій активності
людини. Із сенсорного розвитку виростає логічне пізнання, яке прискорює
накопичення нових чуттєвих даних, сприяє їх включенню до раніше створеної
системи знань і досвіду. Чим вищий сенсорний розвиток дитини, тим більше
фактів і явищ потрапляє у сферу її сприйняття [23].
Сенсорний розвиток є процесом засвоєння соціального досвіду,
оволодіння системою відповідних еталонів.
Сенсорні еталони — загальноприйняті зразки зовнішніх властивостей
предметів, створені людством у процесі суспільно-історичного розвитку.
Поняття «сенсорні еталони» запропоноване О.В.Запорожцем.
Властивості сенсорних еталонів:
— узагальненість (у них закріплені найістотніші, головні якості);
— усвідомлюваність (за образом-еталоном закріплено назву – слово);
— системність (фонеми рідної мови, спектр кольорів, шкала музичних
звуків, система геометричних форм і ін.) (О.В.Запорожець).
Основним методом формування уявлень про еталони науковці вважають
обстеження дітьми різновидів властивостей предметів.
Еталонами кольору є сім кольорів спектра та їх відтінки; еталонами форми
— геометричні фігури; величини — метрична система мір. Свої види еталонів є
в слуховому сприйнятті (це фонеми рідної мови), свої — у смаковому,
нюховому сприйнятті. Засвоєння сенсорних еталонів не обмежується
дошкільним віком, а є досить складним і тривалим процесом. Засвоїти
сенсорний еталон — це зовсім не означає навчитися правильно називати ту або
інша властивість (як іноді вважають не дуже досвідчені педагоги). Необхідно
мати чіткі уявлення про різновиди кожної властивості і, головне, вміти
користуватися такими уявленнями для аналізу і виділення властивостей
найрізноманітніших предметів в самих різних ситуаціях. Інакше кажучи,
 9
засвоєння сенсорних еталонів — це використання їх як „одиниці вимірювання"
при оцінці властивостей предметів [43].
Л.А.Венгер виокремив і дослідив два шляхи засвоєння систем сенсорних
еталонів — перцептивний і інтелектуальний. Перцептивний шлях повинен лягти
в основу розробки способів сенсорного виховання молодших дошкільників.
Засвоєння дитиною системи сенсорних еталонів виступає як основний засіб
здійснення перцептивних дій. Зіставляючи знов сприйняті якості предметів з
відповідними елементами цих систем, дитина точніше і глибше пізнає різні
властивості конкретних предметів, її сприйняття набуває цілеспрямованості і
організованості.
Психологи виокремлюють такі періоди засвоєння еталонів у дошкільному
віці:
1) перед еталонний період (від народження до початку 3-го року життя);
дитина відображає окремі особливості предметів, здебільшого суттєві, важливі
для безпосереднього використання;
2) період предметних еталонів (до 5-ти років); образи якостей предметів
дитина зіставляє з певними предметами;
3) набуття якостями предметів еталонного значення (від 5-ти років і далі);
дитина співвідносить якості предметів із загальноприйнятими еталонами: вода
холодна, стільниця прямокутна, електролампочка скляна тощо.
Сенсорний розвиток відбувається в залежності від загального психічного
розвитку дитини. Слід відмітити, що у період дошкільного дитинства проходить
становлення основних психічних функцій, властивостей і якостей індивіда, від
яких залежить його успішний сенсорний розвиток. Виходячи із вікової
періодизації, можна запропонувати наступні етапи сенсорного розвитку дитини
(рис. 1.1) [4].
Значення сенсорного розвитку дитини для її майбутнього життя висуває
перед теорією і практикою дошкільного виховання задачу розробки і
використовування найефективніших засобів і методів сенсорного виховання в
дитячому садку.
 10

1 етап: 2 етап: 3 етап:

1-2 роки 3-4 роки старше 5 років

Систематизаці
Накопичення Створення я сенсорних
сенсорних сенсорних еталонів
відчуттів еталонів

Розвиток Поява і розвиток Розвиток

сенсорних мовлення, довільної уваги,
рецепторів, поява наочно- уяви і пам'яті,
мимовільної образного поява образного
уваги і пам'яті мислення, мислення
довільної уваги

Рис. 1.1. Залежність періодизації сенсорного розвитку від розвитку психологічних

властивостей дошкільника

Сенсорне виховання — це планомірний керований педагогом вплив,

спрямований на розвиток сенсорних процесів дитини (відчуття, сприймання,
уявлення). Воно забезпечує повноцінний сенсорний розвиток дитини, який є
результатом цілеспрямованого сенсорного виховання.
Роль сенсорного виховання у розвитку дітей дошкільного віку безперечна:
9/10 усього їхнього розумового багажу — результати діяльності органів чуття.
Видатні педагоги Ф. Фребель, М. Монтессорі, О. Декролі, К. Ушинський,
Є. Тихеєва, С. Русова відзначали його як одну з основних сторін дошкільного
виховання.
Є. Водовозова вважала, що процес сенсорного виховання має відбуватися
одночасно з розвитком вищих психічних функцій, пізнавальних процесів, з
якими пов’язаний розвиток мислення, мовлення, пам'яті. Дитину слід вчити
усвідомлено сприймати навколишній світ, розвивати спостережливість.
М. Монтессорі вбачала у сенсорному вихованні неабиякі можливості щодо
підготовки дитини до повноцінного життя у природному і соціальному
 11
середовищах. Метод М. Монтессорі не просто вказує дитині на якості предметів
і явищ навколишнього світу, а дає можливість самостійно набувати знання і
відкривати свій внутрішній світ, що значно важливіше, ніж повідомлення з боку
дорослих. Формування повноцінної особистості, на її погляд, неможливе без
належного розвитку органів чуття, оскільки чуттєве сприймання є основою
розумового і морального буття. Це означає, що розвинуті органи чуття є
передумовою інтелекту й вихованості особистості [20].
Сучасна система сенсорного виховання створена на основі наукових даних
про психологічний і фізіологічний розвиток дитини. У дошкільному віці
інтенсивно розвиваються всі органи чуття. Особливо сприятливий ранній вік
дитини, коли ознайомлення з якостями предметів є вирішальним у розумовому
розвитку (М. Щелованов). Цей період називають «золотою порою» сенсорного
виховання. А обмеження зовнішніх вражень породжує у дитини відчуття
«сенсорного голоду», уповільнює її розумовий розвиток.
До головних завдань сенсорного виховання належать:
— формування у дітей системи перцептивних (обстежувальних) дій;
— формування системи сенсорних еталонів;
— розвиток уміння самостійно використовувати сенсорні еталони у
власній діяльності.
На кожному етапі дошкільного дитинства завдання і зміст сенсорного
виховання конкретизують його загальну мету.
Процес сенсорного виховання у дошкільному віці поділяють на такі етапи:
1) підготовчий етап (перші три роки життя). На першому році життя
головний зміст сенсорного виховання полягає у забезпеченні дитині
різноманітних зовнішніх вражень. З розвитком хапальних рухів слід допомогти
пристосувати їх до форми, розмірів і місцезнаходження предмета. Поступово
для дитини ці якості набувають певного значення (маленьке береться однією
рукою, велике — двома).
На другому і третьому роках життя дитину необхідно ознайомити з
властивостями предметів: формами, кольорами, розмірами та ін. Дії з
 12
предметами слід організовувати так, щоб для досягнення результату доводилося
зіставляти предмети за формою, розміром, установлювати їх схожість або
відмінність. Виконуючи продуктивні дії, дитина на 3-му році життя вже знає, що
форма, розмір, колір — постійні ознаки предметів, як користуватися цими
предметами;
2) систематичне засвоєння дитиною сенсорної культури. Після трьох років
слід переходити до систематичного ознайомлення із сенсорними еталонами та
способами їх використання. У сприйманні кольору сенсорними еталонами є
хроматичні (забарвлені) кольори спектра (червоний, оранжевий, жовтий,
зелений, блакитний, синій, фіолетовий) та ахроматичні (білий, чорний).
Спочатку слід формувати уявлення про білий і чорний, далі про хроматичні
кольори (із блакитним знайомлять трохи пізніше). Діти повинні засвоїти також і
відтінки кольорів [10].
Ознайомлення з еталонами форми (геометричними фігурами) у
сенсорному вихованні відрізняється від їх вивчення у процесі формування
елементарних математичних уявлень. Його метою є пізнавання відповідної
форми, називання і вміння діяти з нею, а не аналізувати її.
Еталонами величини є умовні мірки. У процесі сенсорного виховання, на
відміну від математичної підготовки, можна не використовувати метричну
систему, а встановлювати розміри предмета залежно від місця, яке він займає в
ряду однорідних (великий, маленький, найбільший).
Уявлення про розмір ускладнюються у процесі переходу від порівняння
двох-трьох предметів до багатьох, що утворюють ряд величин, які зменшуються
або збільшуються.
3) Етап систематизації й синтезу уявлень про сенсорну інформацію (від 5-
ти років і далі). У цій час діти на основі інформації про первинні сенсорні
еталони і про їх використанні на практиці та в ході занять, можуть самостійно
співвідносити різні зовнішні якості і властивості предметів, надавати якостями
предметів еталонного значення. Дитина сама співвідносить якості предметів із
загальноприйнятими еталонами: вода холодна, стільниця прямокутна,
 13
електролампочка скляна тощо. Дітей ознайомлюють з відтінками кольору,
варіантами геометричних фігур, відношеннями за розміром, що виникають між
елементами ряду, який складається з більшої кількості предметів. Одночасно їм
розкривають способи обстеження предметів: групування за кольором і формою
на основі зразків-еталонів, послідовний огляд і опис форми, виконання дій
окоміру. І, нарешті, слід розвивати аналітичне сприймання — вміння
орієнтуватись у поєднанні кольорів, виділяти окремі виміри величин, розрізняти
форму предметів [10].
Головний напрям сенсорного виховання полягає в озброєнні дитини
сенсорною культурою.
Сенсорна культура — культури сприйняття зовнішнього світу.
Сенсорна культура дитини — результат засвоєння сенсорної культури,
створеної людством (загальноприйняті уявлення про колір, форму та інші
властивості речей). Дитина, яка оволоділа сенсорною культурою, не тільки
звертатиме увагу, виокремлюватиме якості предметів і явищ навколишнього
світу, а й самостійно набуватиме знань, відкриватиме свій внутрішній світ, що
значно важливіше для неї, ніж готові повідомлення дорослих.
У кожному віці перед сенсорним вихованням стоять завдання формування
певної ланки сенсорної культури.
Протягом дошкільного дитинства сенсорна культура формується у
взаємозв'язку з розвитком мовлення і мислення, оскільки сприйняття живить
мислення чуттєвим матеріалом, а мислення сприяє розвитку сприйняття,
збагачує його. Відчуття і сприйняття не є пасивними процесами. Вони
розгортаються як особливі дії аналізаторів, спрямовані на обстеження предмета,
його якостей і властивостей. Протягом дошкільного дитинства сенсорні процеси
виокремлюються у самостійні довільні дії, на основі яких формуються способи
спостереження, розглядання, пошуку [40].
 14
1.2. Психолого-педагогічні особливості використання дидактичних
ігор та вправ в навчально-виховному процесі ДНЗ

Використання дидактичних ігор у практиці дошкільного виховання

відіграє важливе значення. Вони сприяють всесторонньому розвитку дитини.
Дидактична гра – це практична діяльність, в якій діти використовують
знання, здобуті на заняттях. Вона створює життєві умови для різноманітного
застосування цих знань, активізації розумової діяльності.
Дидактичні ігри особливі тим, що створюються дорослими з метою
навчання і виховання, наповнені конкретним змістом і супроводжуються
певними правилами. Проте, навіть створені в дидактичних цілях, вони все-одно
залишаються іграми. Саме ця особливість дидактичних ігор обумовлює їх
цінність як методу навчання.
Мета дидактичних ігор – формування в дітей вміння поєднувати
теоретичні знання з практичною діяльністю.
Сутність дидактичних ігор полягає у вирішенні пізнавальних завдань,
поставлених в цікавій формі. Саме вирішення пізнавальної задачі пов’язано з
розумовою напругою, з подоланням труднощів, що привчає дитину до розумової
праці.
Характерними ознаками дидактичної гри є:
 моделювання ситуацій навчально-виховного характеру та прийняття
навчально-педагогічних рішень;
 розподіл ролей між учасниками гри;
 різноманітність рольових цілей при виробленні рішення;
 взаємодія учасників гри, які виконують ті чи інші ролі;
 наявність спільної мети учасників гри;
 колективне вироблення рішень;
 багатоальтернативність рішень;
 наявність системи індивідуального чи групового оцінювання
діяльності учасників гри [25].
 15

На думку Д.Ельконіна дидактичній грі притаманна багато-

функціональність. Серед функцій навчальної дидактичної гри він виділяє:
формування базових засад особистості; збагачення емоційно-почуттєвої сфери;
адаптаційна; мотиваційна; розвивальна; виховна, дидактична; коригуюча;
здоров’язберігаюча; компенсаторна та ін.
Дидактичні ігри виконують різні функції:
 активізують інтерес та увагу дітей;
 розвивають пізнавальні здібності, кмітливість, уяву;
 закріплюють знання, вміння і навички;
 тренують сенсорні вміння, навички тощо.
Складним питанням в теорії дидактичних ігор є питання їх класифікації.
До теперішнього часу єдина класифікація не прийнята. Систематизація
дидактичних ігор не є універсальною, ігри можна розрізняти за різними
показниками.
За Р.Жуковською дидактичні ігри класифікуються:
 за змістом (ігри з розвитку мовлення, математичних уявлень,
фонетичного слуху тощо);
 за використанням дидактичних ігрових матеріалів (ігри з предметами,
словесні, сенсорні, настільно-друковані ігри);
 за рівнем активності дітей (ігри-вправи, ігри-заняття, автодидактичні
ігри тощо).
Н. Седж також пропонує більш широку класифікацію дидактичних ігор за
розділами відповідно до програми, навчального плану:
 ігри з рідної мови;
 ігри для підготовки до математики;
 ігри з ознайомлення з навколишнім світом;
 музичні ігри;
 підготовчі ігри до образотворчої діяльності;
 16

 рухомі або фізичні ігри [1].

За класифікацією дидактичних ігор О.Сорокіної відокремлюють:

1. ігри-подорожі (відображають реальні факти і події через незвичайне).
Вони покликані
Вони покликані посилити враження, надати пізнавального змісту,
казкової незвичайності, звернути увагу дітей на те, що існує поряд, але вони
цього не помічають. Це може бути подорож у намічене місце, подолання
простору і часу, подорож думки, уяви тощо;
2. ігри-доручення (ігрове завдання та ігрові дії в них ґрунтуються на
пропозиції що-небудь зробити);
3) ігри-припущення (їх ігрове завдання виражене в назвах: вони
спонукають дітей до осмислення наступної дії, що потребує вміння зіставляти
знання з обставинами або запропонованими умовами, встановлювати причинні
зв'язки, активної роботи уяви);
4) ігри-загадки (розвивають здатність до аналізу, узагальнення, формують
уміння розмірковувати, робити висновки);
5) ігри-бесіди. (основою їх є спілкування вихователя з дітьми, дітей між
собою, яке постає як ігрове навчання та ігрова діяльність). Цінність таких ігор
полягає в активізації емоційно-розумових процесів (єдності слова, дії, думки,
уяви дітей), у вихованні вміння слухати і чути питання вихователя, питання і
відповіді дітей, уміння зосереджувати увагу на змісті розмови, висловлювати
судження.
На думку В.Аванесової, відповідно до характеру ігрових дій дидактичні
ігри поділяють на:
 ігри-доручення (ґрунтуються на інтересі дітей до дій з іграшками і
предметами: добирати, складати, роз’єднувати, з’єднувати, нанизувати та ін.);
 ігри з відшукуванням предметів (їх особливістю є несподівана поява
і зникнення предметів);
 ігри з відгадуванням загадок (вибудовуються на з’ясуванні
невідомого);
 сюжетно-рольові дидактичні ігри (ігрові дії, передбачені у них,
 17
полягають у відображенні різних життєвих ситуацій, у виконанні ролей);
 ігри в заборонений «штрафний» предмет (картинку) (пов’язані з
цікавими для дітей ігровими моментами: скинути картку, утриматися, не
вимовити забороненого слова тощо) [27].
Дидактична гра має сталу структуру, що відрізняє й від інших видів
ігрової діяльності. Основними елементами, які одночасно надають їй форми
навчання і гри, є дидактичні та ігрові завдання, правила, ігрові дії, результат.
Дидактичні та ігрові завдання. Кожна дидактична гра має специфічне
дидактичне (навчальне) завдання, що відрізняє її від іншої. Ці завдання
обумовлені передбаченим програмою навчальним і виховним впливом педагога
на дітей і можуть бути різноманітними (наприклад, з розвитку мовленнєвого
спілкування — розвиток мовленнєвого апарату, зв'язного мовлення, закріплення
звуковимови, уточнення і розширення словникового запасу при ознайомленні з
живою і неживою природою тощо). Наявність дидактичного завдання (або
кількох) підкреслює спрямованість навчального змісту гри на пізнавальну
діяльність дітей.
Виконуючи під час гри ігрове завдання, діти виявляють активність,
бажання і потребу розв'язати його. Як і дидактичні, ігрові завдання можуть бути
найрізноманітнішими. Дидактичні та ігрові завдання відображають
взаємозв'язок навчання і гри.
Правила гри. Правила кожної дидактичної гри обумовлені її змістом та
ігровим задумом, вони визначають характер і способи ігрових дій дитини,
організовують і спрямовують її стосунки з іншими дітьми, спонукають
дошкільника керувати своєю поведінкою, оскільки йому часто доводиться діяти
всупереч безпосередньому імпульсу.
Ігрові правила можна поділити на три групи:
1. Операційні правила, які обмежують виконувані в грі дії і операції.
2. Процесуальні правила, які задають логічні і часові характеристики
навчально-ігрової діяльності і визначають спосіб зміни ігрових циклів. В них
відображається ігрова процедура.
 18
3. Організаційно-управлінські правила. Вони визначають
організаційну структуру гри (індивідуальної, групової), задають спосіб взаємодії
учасників навчально-ігрової діяльності, визначають способи контролю і
оцінювання для учасників гри.
Дотримання правил вимагає від дитини вольових зусиль, уміння
взаємодіяти з іншими, переборювати негативні емоції у зв'язку з невдачами
тощо. У дидактичній грі правила є критерієм правильності ігрових дій, їх оцінки.
Вони по-різному впливають на поведінку дошкільників: одні діти беззаперечно
приймають ігрові правила і стежать за їх виконанням іншими учасниками; інші
підкоряються правилам лише у провідних ролях, а у звичайних — порушують їх,
намагаючись виграти; ще інші за недотримання правил іншими учасниками
мовчки підтримують їх. Тому підвищення дієвості ігрових правил в організації і
спрямуванні поведінки дітей є важливим педагогічним завданням [34].
Ігрові дії. Основою дидактичної гри є ігрові дії, завдяки яким діти
реалізовують свої ігрові задуми. Без підпорядкованих певним правилам дій
неможлива гра.
Увага дитини в грі спрямована на розгортання ігрової дії, а захопленість
ігровою ситуацією є передумовою мимовільного розв'язання дидактичного
завдання. Завдяки ігровим діям і правилам дидактичні ігри, що
використовуються на заняттях, роблять навчання цікавішим, сприяють розвитку
довільної уваги, формуванню передумов для глибокого оволодіння змістом
передбаченого програмою матеріалу.
Ігрові дії малюків полягають у перестановці, збиранні предметів, їх
порівнянні, доборі за кольором, розміром, імітуванні рухів, голосів тощо. Ігрові
дії дітей середнього і старшого дошкільного віку виражають значно складніші
стосунки між ними. Вони можуть полягати у виконанні конкретної ролі у
конкретній ситуації, загадуванні і відгадуванні, своєрідному змаганні (хто
скоріше закриє порожні клітинки великої картки маленькими тощо).
Результат гри. Результатом дидактичної гри є її фінал. Відгадування
загадок, виконання доручень, ігрових завдань, вияв кмітливості є результатом
 19
гри і сприймається дитиною як досягнення. Виявляється він і в задоволенні
учасників гри від участі в ній. Для вихователя результатом гри є рівень
засвоєння дітьми знань, їхній успіх у розумовій діяльності, налагодженні
гармонійних взаємин.
Ігровий задум, ігрові дії та правила тісно пов'язані між собою: задум
визначає характер ігрових дій, а дотримання правил допомагає в їх здійсненні та
розв'язанні ігрового завдання. Відсутність, ігнорування хоча б одного з цих
елементів унеможливлює гру [3].
Сам термін «дидактична гра» підкреслює її педагогічну спрямованість.
Цікаві думки про дидактичні ігри та їх значення у навчанні підростаючого
покоління висловив вчений В. Сорока-Росинський. Він зазначав, що, по-перше,
ігри значно підвищують дитячу працездатність: в ігрових умовах дитина може
зробити значно більшу кількість вправ, не стомлюючись, ніж тоді, коли виконує
завдання як дорослий. По-друге, ігри виявляють і вдосконалюють властиву
дітям спостережливість.
Дидактична гра – самостійний метод навчання. Її слід розглядати у певних
системах. У світовій педагогіці відомі системи дидактичних ігор, які вперше
розробили для дошкільного виховання Ф.Фребель і М.Монтессорі.
Як ігровий метод навчання дидактична гра постає у двох видах:
1) власне дидактична гра. Ґрунтується на автодидактизмі (самонавчанні) та
самоорганізації дітей;
2) гра-заняття (гра-вправа). Провідна роль у ній належить вихователю,
який є її організатором. Під час гри-заняття діти засвоюють доступні знання, у
них виробляються необхідні вміння, удосконалюються психічні процеси.
Ефективне опанування знань і вмінь відбувається в практичній діяльності за
активізації мимовільної уваги і запам'ятовування.
У дидактичній грі як формі навчання взаємодіють навчальна (пізнавальна)
та ігрова (цікава) сторони. Відповідно до цього вихователь одночасно навчає
дітей і бере участь у їхній грі, а діти граючись навчаються. Здатність дидак-
 20
тичної гри навчати і розвивати дитину через ігровий задум, дії і правила О.
Усова визначає як автодидактизм.
Пізнавальний зміст навчання виявляється в його дидактичних завданнях,
які педагог ставить перед дошкільниками не прямо, як на занятті, а пов'язує їх з
ігровими завданнями та ігровою дією. Дидактична мета, прихована в ігровому
завданні, стає непомітною для дитини, засвоєння пізнавального змісту
відбувається не навмисне, а під час цікавих ігрових дій (приховування і пошуку,
загадування і відгадування, елементів змагання у досягненні ігрового результату
тощо) [28].
Основним стимулом, мотивом виконання дидактичного завдання є не
пряма вказівка вихователя чи бажання дітей чогось навчитися, а природне
прагнення до гри, бажання досягти ігрової мети, виграти. Саме це спонукає
дошкільників до розумової активності, якої вимагають умови і правила гри
(краще сприймати об'єкти і явища навколишнього світу, уважніше
вслуховуватися, швидше орієнтуватися на потрібну властивість, підбирати і
групувати предмети та ін.). Так у старшому дошкільному віці на основі ігрових
інтересів виникають і розвиваються інтелектуальні.
Дидактична гра як самостійна ігрова діяльність можлива лише за
доступності дидактичних завдань для сприйняття дітьми, наявності у них
інтересу до гри, засвоєння ними правил та ігрових дій, які, у свою чергу,
залежать від рівня ігрового досвіду. Такими є передумови використання
дошкільниками набутих знань про предмети і явища навколишнього світу.
Постійний розвиток дидактичних ігор неможливий без наявності
достатньої кількості ігрового матеріалу. Ігри з дидактичними іграшками,
природним матеріалом, картинками сприяють естетичному розвитку, оскільки,
навчившись розрізняти кольори і форми, дитина починає помічати, оцінювати
їх.
У дидактичних іграх ігрова діяльність спеціально планується і
пристосовується до навчальних цілей і є дієвим засобом формування
різноманітних навчальних умінь і навичок.
 21
Дидактичні ігри, ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність
сприймання дітьми навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну
діяльність, вносять у неї елемент цікавості.
Зокрема, використовують дидактичні ігри у навчанні та вихованні дітей
усіх вікових груп за необхідності актуалізувати їхній досвід, повторити,
уточнити, закріпити набуті знання і уявлення про природні явища, працю і побут
людини. Вдаються до них і після спостережень, екскурсій, бесід та інших занять.
Нерідко ігри з дидактичними матеріалами є основним засобом навчання і
виховання, за допомогою яких вихователь готує дитину правильно сприймати
об'єкти і явища навколишнього світу [26].
Участь у різноманітних дидактичних іграх сприяє розвитку
спостережливості, довільної уяви, мислення, уваги, пам’яті та мовлення дітей.
Розв'язання дидактичного завдання формує також і волю. Добросовісне
виконання правил вимагає витримки, дисциплінованості, привчає до чесності,
справедливості, впливає на розвиток довільної поведінки, організованості. Зміст
і правила дидактичних ігор допомагають формуванню у дітей моральних
уявлень і понять (про бережне ставлення до предметів як продуктів праці
дорослих, про норми поведінки, стосунки з однолітками і дорослими тощо).
Цікава дидактична гра викликає позитивні емоції, поліпшує самопочуття.
В ній зміцнюються м'язи рук, що сприяє підготовці дітей до письма,
образотворчої діяльності тощо.
О. Жорник запевняє, що дидактична гра дає змогу яскраво реалізувати всі
провідні функції навчання: освітню, виховну та розвивальну. Вони діють в
органічній єдності. Гра стимулює пізнавальний інтерес. Використання ігор
допомагає сформувати пізнавальну самостійність – якість особистості, що
проявляється у готовності власними силами здійснити цілеспрямовану
пізнавальну діяльність. Ігри створюють певний емоційний фон в дитячому
колективі, але й потребують певного емоційного настрою [28].
Дидактичні ігри покликані пом’якшити вплив перевантаження від
одноманітної механічної роботи в процесі багаторазового повторення, сприяють
 22
загостренню уваги на етапі усвідомлення нових знань, термінів, понять,
визначень.
Отже, дидактична навчальна гра несе в собі значний потенціал активізації
навчально-пізнавальної діяльності. Але не варто оцінювати дидактичну гру
лише з позиції навченості дитини. Її цінність передусім у тому, що вона виконує
роль емоційної розрядки і запобігає втомі дітей [27].
1.3. Дидактичні ігри та вправи як засіб формування сенсорної
культури дітей дошкільного віку

В дошкільній педагогіці дидактичні ігри і вправи здавна вважались

провідним засобом сенсорного виховання. На них майже повністю покладалось
завдання формування сенсорики дитини: знайомство з формою, величиною,
кольором, простором.
В дитячому садку дитина вчиться малюванню, ліпленню, конструюванню,
знайомиться з явищами природи, починає засвоювати основи математики і
грамоти. Оволодіння знаннями і вміннями з усіх галузей вимагає постійної уваги
до зовнішніх якостей предметів. Отже, як зазначають численні дослідники, в
дошкільному віці безпосереднє, чуттєве пізнання – основне джерело знань про
навколишнє. Тому дуже важливо піклуватися про формування у дітей точних
уявлень про предмети та речі, про удосконалення їхнього сенсорного досвіду,
що містить велику кількість взаємопов’язаних завдань.
Саме дидактичні ігри і вправи сенсорного спрямування збагачують
чуттєвий досвід дитини, забезпечують розвиток сприйняття.
Сприйняття в дітей молодшого дошкільного віку має активно-дійовий
характер. Сприйняти певний предмет для дитини означає виконати з цим
предметом якусь практичну дію. Поступово сприйняття перетворюється в
самостійний процес. Молодші дошкільники ще не вміють підпорядковувати
сприйняття заздалегідь поставленій меті. Насамперед дитина сприймає яскраве і
кольорове, хоч воно й не завжди відображає суттєве в змісті.
 23
Використання дидактичних ігор і вправ допомагає завершенню процесу
відокремлення власного сенсорного досвіду дитини зі сприйняття нею якостей
предметів, розширює практику життєвого використання сенсорних еталонів та
допомагає визначити, що засвоїла дитина [19].
Так, різноманітні види дидактичних ігор і вправ сенсорного спрямування
були запропоновані Ф.Фребелем, М.Монтессорі, О.Декролі. Також велика
кількість дидактичних ігор  представлена в роботах таких вітчизняних
дослідників та педагогів, як Є.І.Тихеєва, Б.І.Хачапурідзе, О.П.Усова,
В.М.Аванесова, Е.Г.Пілюгіна, Л.А.Венгер та інших.
Спеціально організовані дидактичні ігри – гарне доповнення до навчання
на заняттях. Використання дидактичних ігор в першу чергу важливо тому, що
організація сенсорного досвіду дітей на заняттях з образотворчої діяльності є
хоча і суттєвим, але лише одним з багатьох навчальних завдань. А в
дидактичних іграх це може бути основною і єдиною метою.
Дидактичні ігри і вправи по сенсорному вихованню повинні бути різними
для вікових груп, а для кожної групи – різнитися за видами зовнішніх
властивостей предметів, з якими працюють діти (форма, величина, колір,
поєднання різних властивостей).
Проводити дидактичні ігри слід систематично. Велика частина ігор і вправ
для дошкільних груп, починаючи з другої молодшої, може проводитися
одночасно зі всією групою. Це дає можливість використовувати їх на заняттях
по ознайомленню з оточуючим. Багато з ігор можна проводити і поза заняттями,
у вільній діяльності дітей. Окремі ігри типу лото і доміно призначені тільки для
використання поза заняттями [8].
Розвиток сенсорних здібностей у дидактичній грі відбувається разом із
розвитком логічного мислення і вміння виражати думки словами, адже для
розв'язання ігрового завдання дитині доводиться знаходити характерні ознаки
предметів і явищ, порівнювати, групувати, класифікувати їх, робити висновки,
узагальнення.
 24
Педагоги підкреслюють, що доступність і корисність для дітей кожного
виду завдань визначається не стільки віком, скільки попередньою підготовкою,
яку одержали діти. Тому система завдань може бути "стислою" або
"розтягнутою" залежно від конкретних умов роботи по сенсорному вихованню в
даній дитячій установі. Для виокремлення певних груп якостей потрібні як
прості дії (дотик, погладжування – для визначення гладкості поверхні), так і
складніші системи обстежувальних (перцептивних) дій, якою є, наприклад,
система виявлення звукового складу слова. Також важливо перемежати
завдання, що передбачають роботу з різними властивостями предметів.
В основу дидактичних ігор сенсорного спрямування повинні бути
закладені такі принципи:
— діяльність дітей повинна бути цікавою, мотивованою, продуктивною;
— завдання із сенсорного розвитку слід тісно пов’язувати з навколишнім
життям;
— пропонуючи дитині завдання, потрібно дати їй змогу відшукати
розв’язок самостійно;
— у процесі виконання ігор і вправ необхідно розвивати мову, пам’ять,
мислення дітей;
— важливо врахувати індивідуальні особливості дітей і застосувати
індивідуальний підхід до кожного;
— завдання полягає в тому, щоб не стільки домогтися, аби дитина врешті–
решт правильно виконала ту чи іншу дію, скільки виробити в неї певні способи
діяльності [19].
Значний зміст стосовно сенсорного виховання з використанням
дидактичних ігор мають освітні програми дошкільного виховання «Зернятко» та
«Я у світі», розроблені згідно з концептуальними засадами та змістом Базового
компонента дошкільної освіти і акцентують увагу на питаннях, пов’язаних з
особистісним зростанням дітей дошкільного віку.
Сенсорному вихованню в програмі "Зернятко" приділена значна частина
уваги, хоча в самостійний напрям розвитку воно не виокремлено. Окремі
 25
елементи розвитку сенсорної культури реалізуються через наступні напрями
виховання: фізичний розвиток, емоційно-соціальний розвиток, пізнавальний
розвиток, розвиток мовлення, екологічний розвиток, художньо-естетичний
розвиток.
Навчання і виховання дітей, згідно програми «Зернятко», автори педагоги
Л.А. Грицюк і М.І. Каратаєва пропонують проводити у вигляді тематичних
проектів тривалістю від одного до чотирьох тижнів. Від проекту до проекту
поступово відбувається ускладнення дидактичних ігор на сенсорику,
розширюється та поглиблюється їх зміст. У таблиці 1.1 наведений приклад
дидактичних ігор, що відбуваються в рамках перших трьох проектів: "Давайте
познайомимось", "Золота осінь", "Я і мій дитячий садок" і які спрямовані на
закріплення сенсорних еталонів кольору, форми, величини [14].
Таблиця 1.1.

Тематика дидактичних ігор для розвитку сенсорики в програмі "Зернятко"

На закріплення
Мета дидактичної ігри, що спрямована на якої групи сен-
№ Назва дидактичної ігри
закріплення сенсорних еталонів сорних еталонів
спрямована гра
1 2 3 4
Проект: «Давайте познайомимось»
Вчити дітей знаходити в групі предмети
1 «Знайди в групі» Колір
одного кольору, називати червоний колір.
Вчити добирати іграшки одного кольору.
2. «Іграшкове лото» Закріплювати знання назв основних Колір
кольорів.
Вчити дітей розрізняти кольори (жовтий,
3. «Наведи лад» Колір
червоний, синій).
Вчити діяти за вказівкою дорослого,
4. «Знайди пару» шукати іграшку відповідного кольору. Колір
Закріплювати основні кольори.
Вчити групувати однорідні предмети за
5. «Хто сховався?» Форма
однією із сенсорних ознак – формою.
Вчити дітей виділяти форму з названих
«Знайди предмет такої
6. предметів довкілля, користуючись Форма
самої форми»
геометричними фігурами.
Вчити розрізняти величину кульок різної
«Сховай кульку в
7. величини. Закріпити поняття «велика», Величина
долонях»
«маленька».
Проект «Золота осінь»
 26
1. «Ходить гарбуз по Вчити добирати предмети відповідно до Колір
городу» кольору, розрізняти колір
«На якому листочку Вчити розрізняти червоний колір
2. Колір
сховався жучок?»
Вчити розрізняти чотири основні кольори,
3. «Грибочки по місцях» Колір
знаходити певний колір і називати його
Вчити співвідносити предмети за
4. "Постав квітку у вазу" кольором (чотири основні кольори), Колір
знаходити жовтий колір
Закріплювати вміння дітей групувати
5. "Знайди своє гніздечко" Форма
предмети за формою
6. "Чарівний мішечок" Вчити визначати форму предмета на Форма, колір
дотик. Називати форму і колір.
7. "Кольорові листочки" Вчити добирати половинки листочків за Форма, колір
формою, співвідносити за кольором.
8. "Посади квіти на Вправляти в умінні вставляти круглі Форма, величина
клумбу" предмети (квіти) в отвори різної величини
 27
Продовження таблиці 1.1
1 2 3 4
Вправляти в умінні називати овочі та
9. "Відгадай і назви" Величина
фрукти, визначати величину
Вправляти в умінні вставляти в отвори
10. "Збери грибочки" кольорові кульки. Закріпити поняття Колір, величина
"великий" і "маленький"
Проект "Я і мій дитячий садок"
Продовжувати вчити дітей співвідносити
1. "Знайди іграшку" предмети за кольором (4 основних Колір
кольори), знаходити жовтий колір.
Закріпити поняття про червоний, жовтий,
2. "Чарівний віночок" синій, зелений кольори. Співвідносити Колір
предмети за кольором.
Закріпити вміння дітей вставляти в отвори
"Якого кольору
3. втулочки відповідного кольору; розрізняти Колір
іграшка?"
кольори, розуміти їх назви.
Вчити чергувати предмети за кольором,
4. "Мозаїка" здійснювати вибір предметів однакової Колір, форма
форми.
Продовжувати вчити співвідносити
"Залатаємо ковдру для
5. предмети за формою, розміщуючи Колір, форма
зайчика"
геометричні форми у відповідних отворах.
"В якому будиночку Продовжувати вчити добирати віконця
6. Форма
заховався м’ячик?" відповідної форми, називати форму.
"Яка фігура Закріплювати знання про форму
7. Форма
заховалася?" предметів.
Уточнити розуміння дітьми понять
8. "Великий – маленький" Величина
"великий", "маленький", "найменший".

Програма "Я у світі" є першою державною програмою, в якій від ображено

вимоги до оновленого змісту освіти дитина від народження до шести (семи)
років життя. Програма "Я у світі" – це програма, що має зміст, викладений на
більш високому рівні узагальнення, ніж програма "Зернятко". Велике значення в
цій програмі приділено змісту сенсорного виховання (рис. 1.3).
Автори програми О. Богініч, А. Гончаренко, О. Долініна, О. Кононко,
Т. Піроженко, З. Плохій, Т. Поніманська, Л. Якіменко та ін. виходять з того, що
весь оточуючий простір (сфери "Культура", "Природа", "Люди") має для
виховання дошкільника (для його внутрішньоособистісного простору "Я") дуже
велике значення, і саме контакт з цим простором, організований педагогами в
ДНЗ за певною методикою, здійснює розвиваючий, виховний вплив на дитину
[13].
 28

Програма "Я У СВІТІ"

Загальнопізнавальні Спеціальні (логіко-

завдання математичні) завдання

– Вчити порівнювати між собою предмети – Вчити знаходити подібність і

– Збагачувати досвід використання
сенсорних еталонів
– Збагачувати враження про предмети,
об'єкти природи, людей, явища
суспільного життя, самого себе
– Вчити розрізняти колір, форму, фактуру,
просторові характеристики об'єктів
– Формувати узагальнені уявлення про
об'єкти конструювання, способи створення
цілого з частин
– Навчати виділяти загальні ознаки
предметів, об'єктів, людей
відмінність, систематизувати та групувати
їх за різними критеріями
– Вчити порівнювати предмети за
довжиною, шириною, товщиною,
називати їх форму
– Розвивати елементарні уявлення про
час і простір; навчати визначати напрямок
руху, положення предметів навколо себе
– Вчити знати назви та основні
властивості геометричних фігур
(квадрата, круга, трикутника, кулі, куба,
циліндра), порівнювати їх між собою

Показники сенсорного розвитку молодших

дошкільників

Сфера Сфера Сфера Сфера "Я

"Природа" "Культура" "Люди" сам"

– Розрізняє за – Втілює у кольорі, – Може назвати – Концентрує увагу

кольором, формою і лінії, співах, рухах, особливості людей з на окремих частинах
величиною різні музикуванні життєві 1-2 країн світу (колір свого тіла, розглядає
рослини і тварин враження від шкіри, волосся, їх, аналізує
– Порівнює форму спілкування з розріз очей, статуру) –Зіставляє форму
об'єктів природи з предметним – Може відображати частин свого тіла з
геометричними довкіллям в малюнку геометричними
фігурами (квадратом, – Знаходить у зовнішність своїх фігурами, передає це
кругом, трикутником, предметному рідних та близьких, у зображенні (тіло
кулею, кубом, довкіллі основні деталізує їхні фігури, жінки –трикутник,
циліндром) елементи та одяг чоловіка –
– Диференціює властивості – Радіє оздобленню прямокутник тощо).
положення об'єктів геометричних фігур приміщення у свята
природи в довкіллі, (квадрата, круга,
визначає напрям їх трикутника, кулі,
розташування. циліндра),
використовує їх як
еталони для
Рис. 1.3. визначення форми
Система сенсорного виховання за програмою "Я у світі"

Тому сенсорне виховання також не виокремлено в даній програмі в

окремий розділ, а є складовою частиною більш широкого напряму –
 29
пізнавального розвитку, а також частково: мовленнєвого, художньо-естетичного
розвитку, що відбувається у сферах "Культура", "Природа", "Люди", "Я сам"
[13].
Таким чином, в системі сенсорного виховання в дитячому садку
дидактичні ігри сприяють вирішенню навчальних завдань, крім того, вони —
гарна школа використання дітьми отриманого сенсорного досвіду, уявлень і
знань, а також вони виконують функцію контролю за розвитком процесу
сенсорного виховання.

ВИСНОВКИ ДО 1 РОЗДІЛУ

Дошкільний вік є найбільш сенситивним для сенсорного виховання

дитини. Воно направлене на формування повноцінного сприйняття
навколишньої дійсності, служить основою пізнання світу. Успішність
розумового, естетичного і етичного виховання в значній мірі залежить від рівня
сенсорного розвитку дітей, тобто наскільки абсолютно дитина чує, бачить,
відчуває оточуюче.
Сенсорні еталони – уявлення, які склалися в суспільстві про основні якості
предметів (колір, форма, величина, висота звука і т.д.). Поступове ознайомлення
дітей з різними видами сенсорних еталонів та їх систематизація — одне з
найважливіших завдань сенсорного виховання в дошкільному віці.
На базі сенсорного виховання у дитини постає і розвивається сенсорна
культура – культура сприйняття зовнішнього світу. Протягом дошкільного
дитинства сенсорна культура формується у взаємозв'язку з розвитком мовлення і
мислення, оскільки сприймання живить мислення чуттєвим матеріалом, а
мислення сприяє розвитку сприймання, збагачує його.
Провідним засобом сенсорного виховання дошкільників є дидактична гра.
Дидактична гра спрямована на формування у дитини потреби в знаннях,
активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення
пізнавальних умінь та навичок. Вона є самостійним методом навчання. В ній
взаємодіють навчальна, виховна та ігрова (цікава) сторони. Зокрема, дидактичні
 30
ігри розвивають спостережливість, уяву, пам’ять мислення, мовлення, сенсорні
орієнтації дітей у розмірах, формах, кольорах.
Дидактична гра збагачує чуттєвий досвід дитини, забезпечує розвиток
сприймання.
Значний зміст стосовно сенсорного виховання з використанням
дидактичних ігор мають освітні програми дошкільного виховання «Зернятко» та
«Я у світі», розроблені згідно з концептуальними засадами та змістом Базового
компонента дошкільної освіти. В них сенсорне виховання, крім самостійної
своєї реалізації, також входить складовою частиною в усі інші види виховання
дітей, в ході якого вони продовжують опановувати сенсорними еталонами.
 31
РОЗДІЛ 2. ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНИХ
ІГОР І ВПРАВ ЯК ЗАСОБУ ФОРМУВАННЯ СЕНСОРНОЇ КУЛЬТУРИ
ДОШКІЛЬНИКА

2.1. Особливості сформованості сенсорної культури дітей дошкільного

віку

Для перевірки і підтвердження теоретичних положень в даній роботі було

організоване і проведене практичне дослідження дітей старшого дошкільного
віку. Важливість такого дослідження обумовлена двома причинами: 1) необхід-
ністю вдосконалення загальних методик, що спрямовані на покращення якостей
вихованців; 2) необхідністю контролю ефективності та дієвості виховних заходів
конкретного дошкільного освітнього закладу, що пов’язані з формуванням
сенсорної культури у дітей.
Педагогічними умовами формування сенсорної культури дошкільників є:
— застосування загально-педагогічних принципів у роботі з
дошкільниками;
— залучення дітей в активну сенсорно-пізнавальну діяльність;
— поступове ускладнення пропонованих дітям дидактичних ігор та вправ;
— створення сприятливого психологічного клімату;
— сприяння саморозвитку дитини.
Дослідження проводили в дитячому садочку № 59 у старшій групі. У
дослідженні брали участь 20 дітей. Мета експерименту визначити рівень
сенсорних здібностей дітей.
Критеріями сенсорного розвитку старших дошкільників є: обізнаність
дітей із сенсорними еталонами, що характеризується показниками: обізнаність із
кольором, обізнаність із формою, обізнаність із величиною, орієнтування дитини
в просторі; а також співвідношення якостей і властивостей предметів із
сенсорними еталонами, що характеризується показниками: уміння виконувати
дії ідентифікації, уміння виконувати дії віднесення до еталону, уміння
виконувати дії перцептивного моделювання [4].
 32
На їх основі можна виділити рівні сенсорного розвитку старших
дошкільників: високий, середній і низький.
Високий рівень сенсорного розвитку старших дошкільників: розрізнення і
вживання в мовленні назв усіх кольорів спектра та їх складних відтінків,
площинних і об’ємних геометричних фігур, а також відхилень від простої
форми; порівнювання знайомих і незнайомих предметів на око та за допомогою
умовної мірки за довжиною, шириною, висотою, товщиною зі словесним
позначенням виділених відмінностей; повне розуміння відношень ряду; вільне
орієнтування в просторі та словесне позначення виділених просторових ознак;
вільне володіння всіма типами перцептивних дій; здатність самостійно помічати
та виправляти власні помилки й неточності.
Середній рівень: нездатність дітей виправляти власні помилки під час
виконання сенсорних завдань; вживання в мовленні назв кольорів спектра та
основних геометричних фігур, за наявності помилок; відсутність повного
розумінням відношень ряду, переважне орієнтування дітей на парні відношення:
великий-маленький з їх словесним позначенням; орієнтування на руку у
визначенні правого або лівого боків та нездатність дитини словесно позначити
положення предметів щодо інших; відсутність орієнтування на ознаки складної
форми під час виконання перцептивних завдань і наявність орієнтування на ті
самі ознаки в разі їх попарного аналізу; успішне виконання дітьми одних
завдань та незадовільне виконання інших, а отже, нерівність сенсорних знань
дітей.
Низький рівень сенсорного розвитку: непідготовленість дітей до
виконання сенсорних завдань, недостатність їх словникового запасу для
визначення розмаїття ознак предметів та їх положення в просторі, а також
орієнтування у виконанні перцептивних завдань без урахування відповідних
сенсорних еталонів [4].
Для встановлення рівня сенсорних здібностей дітей ми провели наступне
заняття.
 33

Дидактичне заняття-гра «Дорисуй фігуру»

Для гри потрібні декілька рисунків із зображеннями фігур різної форми

(рис. 2.1). Дитині пропонується сказати, як називається кожна фігура, і
дорисувати їх. Пояснюється, що під час дорисовування не можна ні зменшувати,
ні спотворювати форму фігури. Якщо виконання цього завдання викликає
труднощі, необхідно показати, як потрібно дорисовувати, на одній із фігур. Коли
дитина дорисує усі фігури, слід попросити вирізати їх і розкласти так, щоб разом
опинилися фігури однакової форми (окремо — квадрати, окремо — ромби і т.д.).
Необхідно звернути увагу дитини на різновиди одної форми.

Рис. 2.1. Зразки фігур різної форми

Дидактичне заняття-гра «Квадрат і його друзі»

Мета: закріплювати назви геометричних фігур та їх ознаки. Ігровий

матеріал: квадрати, прямокутники, трикутники, круги, овали однакових і різних
кольорів.
Хід гри:: Вихователь, пропонує дітям знайти в кімнаті чотирикутні, пря-
мокутні, трикутні, круглі й овальні предмети.
Завдання різної складності за бажанням дітей.
• Викласти в ряд геометричні фігури з кутами.
• Викласти в ряд геометричні фігури без кутів.
 34
• Викласти геометричні фігури, які їм подобаються.
Під час виконання завдання вихователь нагадує дітям прийоми порівняння
фігур: накладання, прикладання, обведення контуру фігур пальцем. Не поспішає
виправляти їхні помилки. Після завершення всі роботи з фігурами, що мають
кути, покладаються на один стіл, а з круглими краями — на інший.
Вихователь пропонує дітям назвати геометричні фігури, які мають кути.
• Чим схожий квадрат на інші фігури? Чим відрізняється від них?
Скільки кутів у кожної фігури?
• У яких фігур більше кутів? У яких — менше? У яких — однакова
кількість кутів?
• Позначте кількість кутів квадрата, прямокутника, трикутника
цифрами. Чим відрізняються кути чотирикутника, прямокутника, трикутника?
• Що спільного у формі пральної машини та мила? Що відмінне в
їхній формі та розмірі?
• Що спільного у різних формах дзеркал? Чим вони відрізняються?
• Що спільного і відмінного є у формі телевізора і пилососа? Що
відмінне в їхніх розмірах?

Дидактичне заняття-гра «Добери пару»

Мета: виявити здатність дітей порівнювати предмети за формою,

розміром, кольором, призначенням. 
Матеріал: Знайомі дітям геометричні форми або тематичні добірки
зображень різних предметів, які можна об'єднати у пари (наприклад, яблука
різного кольору, великі та маленькі; кошики різного розміру і т.д.). За тим же
принципом можна підібрати іграшки: ляльки і одяг, будиночки, машини і т.д.
Хід гри. Дайте дітям можливість уважно розглянути картинки, а потім
запитайте у них, що спільного між зображеними на них предметами, і чим вони
відрізняються. Далі, на прохання різних іграшок (ляльок, тваринок), діти
вибирають потрібний їм предмет (наприклад, морквинку для зайчика), а потім
шукають пару (наприклад, такої ж довжини огірок або такого ж кольору
 35
апельсин). Потім пояснюють за якою ознакою підібрана пара. Наступне
завдання підібрати пару за певною ознакою. Діти, які сидять за одним столом,
контролюють один одного, радяться з іграшками.
Варіант 1. Діти, які сидять за одним столом, ділять всі картинки між собою
і складають з них пари. Якщо предмети не можна об'єднати за жодною ознакою,
запропонуйте дітям обмінятися ними з товаришами, щоб підібрати пару самому
і допомогти іншим.
Варіант 2. У групі з'являється мудра змія, яка цікавиться, чи готові діти
виконати більш складне завдання — взяти яку-небудь картинку і за однією з
ознак — колір, форма, призначення — дібрати пару серед обладнання кімнати.
Діти починають виконувати завдання, а змія заохочує їх, обіцяючи допомогу
інших дітей, які тихими оплесками повідомлятимуть, що той, хто вирушив на
пошуки, знаходиться далеко від потрібного предмета, а гучними оплесками, що
він наближається до нього. Таким чином, завдання виконуватимуть фактично всі
діти.

Дидактичне завдання-гра «Кольорове доміно»

Мета: виявити вміння розрізняти і називати основні кольори та їхні

відтінки.
Матеріал: штучні квіти різного кольору (по дві на кожну дитину) на
гумках.
Хід гри. Діти вибирають по дві квітки різного кольору. Попросіть їх
допомогти одне одному одягти ремінці з квітами на зап'ястя або вище ліктя. При
цьому діти повинні називати квітку та її забарвлення. Потім під музику або
наспівуючи, вони піднімають руки, милуються квітами. Запропонуйте їм
повторювати за вами рухи (поплескати в долоні, піднявши руки над головою,
покрутити зап'ястями, поплескати в долоні попереду і позаду тулуба і т. д.).
Походжаючи по кімнаті, пританцьовуючи, наспівуючи, діти демонструють свої
квіти і одночасно шукають тих, у кого квіти такого ж кольору. За сигналом, про
який ви домовитесь з дітьми раніше, вони повинні попарно взятися за руки так,
 36
щоб разом опинилися квіти однакового забарвлення (іноді для цього дітям
доведеться перехрестити руки).
Варіант. За сигналом діти утворюють коло, з'єднуючи руки з квітами
одного забарвлення. Потім всі піднімають з'єднані руки вгору. Помилки
виявляються і виправляються.

Дидактичне заняття-гра «Підбери за кольором»

Мета: Закріпити уявлення про 4 основні кольори. Навчити виділяти колір,

як ознаку предметів (форма, величина, функціональне призначення).
Наочний матеріал: лялька.
Роздатковий матеріал: картки-килимки (30х20), розділені на 4 клітини
(10х10) різних кольорів; по дві чи три, геометричні фігури різного кольору
(червоний, синій, жовтий, зелений), величини з картону.
Хід гри:
1. Діти сидять за столом. Чути стук у двері. Вихователь відкриває двері і
бачить ляльку з кошиком в руках. У кошику лежить гра. «Дивіться діти, до нас у
гості прийшла лялька Таня і принесла цікаву гру. Здрастуй Катя, привітайтеся з
Катею хлопці. Лялька Таня хоче з нами погратися. Давайте подивимося, що
лежить у кошику».
2. «Діти ми будемо грати в гру «Підбери за кольором». У вас є килимки з
різнокольорових клітин. Подивіться, які геометричні фігури лежать на ваших
тарілочках. Розкладіть їх по клітинках килимка, так щоб їх не було видно. У вас
є 2 фігурки однакового кольору, на таку ви їх і покладіть. А тепер починайте
розкладати, а ми з лялькою Танею подивимося, що у вас вийде. Якщо фігура
буде іншого кольору, то вона буде видно. Колір фігури повинен збігатися з
кольором килимка і сама нижня збігатися за величиною».
3. Після того як, діти розклали геометричні фігури лялька Таня ходить з
вихователем по рядах і перевіряє правильність виконання завдання. Якщо
дитина помиляється, то пояснюю, чому і куди правильно треба покласти фігуру.
Підводимо підсумок. «Всі діти молодці, добре впоралися із завданням. А хто
 37
помилився, той обов'язково зробить правильно наступного разу. Тепер я піду до
інших дітей, щоб з ними теж пограти. До побачення».

Дидактична гра «Чий колір?»

Мета: виявити вміння дітей розрізняти предмети різних кольорів.

Матеріал: Два столи. На одному в підставках сім різноколірних прапорців,
на другому — по п'ять предметів різного кольору.
Хід гри: Вихователь пояснює, що кожному предмету має відповідати свій
прапорець, потрібно підібрати їх один до одного. Потім показує червоний
прапорець і запитує, якого він кольору, які предмети слід покласти до червоного
прапорця. Діти виконують завдання, називають предмети (червоний олівець,
червоний кубик, червоне кільце, червоний ґудзик, червона  квітка).  Гра
продовжується [19].
Провівши завдання та проаналізувавши їх, було встановлено (табл. 2.1):

Таблиця 2.1.
Рівень сенсорних здібностей дошкільників

Ім’я Рівень
Даша М. високий
Данило К. низький
Віка Н. середній
Сергій Щ. високий
Катя К. середній
Дмитро М. середній
Олег Ж. середній
Богдан К. низький
Настя С. високий
Олексій Ч. високий
Іван Д. середній
Микола Л. середній
Віктор Н. низький
Жанна Н. високий
Євген В. середній
Сергій К. низький
Данил М. середній
Таня У. високий
Діана З. середній
 38
Дана П. середній

Отже, в експериментальній групі високий рівень мають 30% дітей; середній

– 50% дітей; низький – 20% дітей.
 39
2.2. Методика використання дидактичних ігор і вправ як засобу
формування сенсорної культури дошкільника

Опанування дитиною сенсорних дій поєднується з різноманітною

діяльністю, що забезпечує життєву придатність сенсорних знань і вмінь. У
дошкільних навчальних закладах є всі умови для організації відповідних занять,
дидактичних ігор та інших заходів, що спрямовані на сенсорне виховання. Воно
передбачає спеціально організовану роботу щодо ознайомлення дітей із
сенсорними еталонами, спеціальними способами зіставлення якостей предметів
із засвоєними зразками, тобто із способами обстеження предметів. Отже, для
організації дидактичних ігор і вправ з сенсорного виховання дітей у ДНЗ
доцільно дотримуватися певної методики, яка враховує вікові особливості дітей,
їх мовний, інтелектуальний розвиток, завдання кожного з етапів сенсорного
виховання, напрямок сенсорного виховання (закріплення різних сенсорних
еталонів).
У процесі сенсорного виховання важливо організувати, за словами
М. Монтессорі, педагогічне “підготовче середовище”, яке є передумовою
реалізації дитиною можливостей власного розвитку через самостійну діяльність.
Одним із головних чинників цього середовища є дидактичний матеріал. Він
зорієнтований на розвиток окремих сфер відчуттів, вироблення уміння слухати
тишу і звуки, розрізняти кольори, форму, вагу тощо. Дидактичний матеріал
зосереджує дитячу увагу на певній ізольованій властивості предмета (об'ємі –
циліндри, куби і призми; довжині – поділені на дециметри палиці; кольорах –
шматочки шовку; шумах – циліндричні коробочки з різним змістом тощо). Цей
матеріал не лише розвиває органи чуття дитини, а й спонукає до розумової дії,
вчить розрізняти, впорядковувати враження, забезпечує дитині змогу повторити
посильні для її віку вправи. Такі вправи з дидактичним матеріалом сприяють
самовихованню, оскільки передбачають контроль можливих помилок.
Вправляючись, дитина швидко починає помічати свої помилки, а намагаючись
їх виправити, досягає правильного вирішення поставленого завдання, вчиться
 40
надалі уникати неправильних рішень і дій. Під час такої роботи дитина "виховує
в собі чіткість, акуратність і цілеспрямованість" [29].
Систему сенсорного виховання М. Монтессорі високо оцінила
С. Русова, яка також вважала розвиток органів чуття першим кроком до
самостійної свідомості дитини, доводила необхідність “якнайраніше давати
раціональний розвиток чуттям”. Це слід робити “постійно, щодня потроху,
одночасно стежачи за усіма чуттями, бо вони разом виявляються і не працюють
нарізно, поодинці”.
Методика сенсорного виховання розрізняється в залежності від етапу сен-
сорного виховання.
1. Стихійний сенсорний розвиток. В ході вікового розвитку дитини до 3-х
років вона практично не підлягає цілеспрямованому педагогічному впливу, що
організовується в дошкільних навчальних закладах. Головним і майже єдиним
суб’єктом виховання в даному випадку є батьки. Сенсорний розвиток дитини у
значній мірі залежить від контактів батьків з дітьми. Це може бути тактильний і
комунікативний контакт.
Тактильний контакт – погладжування дитини, пригортання до себе, ласки.
Велике значення мають дії з догляду за дитиною: годування, купання, одягання.
В цей час дитина отримує значну частину відчуттів та почуттів, що є наслідками
роботи сенсорних шкіряних рецепторів.
Комунікативний контакт – контакт, що виникає в ході вербального і невер-
бального спілкування з дитиною. Дитина першого року життя не розуміє
значення слів, однак, виразно реагує на інтонацію, тембр голосу, розпізнає, де
свій і чужий. З часом набирає значення отримання сенсорних зорових відчуттів.
Дитина починає реагувати на колір предметів, слідкує за їх переміщенням.
2. Цілеспрямований сенсорний розвиток. Він організовується фахівцями
освітніх дошкільних закладів. В період від 3 до 5-х років, коли вважається, що
діти формують найголовніший ресурс своїх відчуттів про світ, необхідно приді-
ляти дитині більш уваги для проведення спеціалізованих занять з сенсорного ви-
ховання. Такими заняттями можуть бути заняття з навчання дитини розпізнавати
 41
та правильно називати кольори, форми предметів, суттєві властивості найголов-
ніших явищ природи, а також фізичні характеристики предметів найближчого
оточення. В цей час багато уваги приділяється навчанню дитини орієнтувати та
переміщати в просторі своє тіло, розуміти напрям руху, здатність пересувати
предмети по вказівці дорослого. В ході спеціалізованих занять відбувається
активне накопичення базових сенсорних уявлень про світ, здійснюється
закріплення сенсорних еталонів, що стає основою для подальшого розвитку
дитини.
3. Інтегрований сенсорний розвиток. Від 5 років і до початку шкільного
навчання з дитиною практично не проводиться спеціалізованих занять з
сенсорного розвитку, однак сенсорне виховання на цьому не припиняється. Воно
активно включається в усі види навчальної, ігрової, творчої, трудової діяльності,
в ході яких дитина отримує нові сенсорні відчуття, працює з новими
предметами, іграшками, знаряддями праці, одержує нові емоційні переживання
[8].
Стрижнем сенсорного виховання є накопичення дитиною уявлень про
фізичні властивості оточуючого середовища та про своє місце в ньому. Чим бі-
льше дошкільник отримує різноманітного досвіду в спостереженні за природою,
людьми, предметами, у відчуванні їх якостей і властивостей та безпосередньому
контакті з ними, тим продуктивніше відбувається його сенсорний розвиток. В
цей час особлива увага повинна бути приділена формуванню сенсорних
еталонів, що містить у собі не тільки психологічне відчування певних
властивостей предметів та явищ світу, а й вербальне оформлення у свідомості
індивіда понять, що пов’язані з ними.
Методика сенсорного виховання спирається на головний принцип будь-
якого навчання – від простого до складного. Наприклад, спочатку дошкільників
знайомлять з основними зразками, а пізніше – з їх різновидами. Важливо, щоб
вихователь, показуючи і називаючи їх, пропонував дітям завдання, направлені
на зіставлення різних еталонів між собою, підбір однакових, закріплення
кожного еталона в пам'яті. У момент дій з еталонами від дошкільників потрібне
 42
запам'ятовування і використовування їх назв. Це закріплює уявлення про кожен
еталон і дає можливість виконувати дії за словесною інструкцією.
Знайомство з кожним видом еталонів має свої особливості, оскільки з
різними властивостями предметів можуть бути організовані різні дії. Діти краще
запам'ятовують кольори спектру і особливо їх відтінки, якщо одержували їх
самостійно (наприклад, одержували все більш бліді відтінки при розведенні
фарб). Знайомлячи дітей з геометричними формами і їх різновидами, педагог
навчає їх прийому обведення контуру з одночасним зоровим контролем за рухом
руки, а також зіставленню фігур, сприйманих зорово і дотиком. Формуванню
уявлень про величину сприяє вибудовування предметів в ряди убуваючої або
наростаючої величини. При цьому спочатку дитина орієнтується на загальну
форму зразка, а потім починає усвідомлювати відносини між елементами (кожен
наступний елемент більше або менше попереднього). Уявлення про основні
різновиди кольору, форми, про співвідношення величин, які діти засвоюють,
стають сенсорними еталонами і застосовуються як зразки при обстеженні
різноманітних предметів [19].
Дитина повинна спочатку навчитися сприймати колір конкретних предме-
тів, застосовуючи одержані уявлення про хроматичні і ахроматичні кольори, а
пізніше – і про їх відтінки. Це досить легко, коли предмети мають порівняно
чистий колір, але стає значно важче, якщо цей колір складний, містить елементи
різних колірних тонів, причому виражених в різній степені (колір морської
хвилі, кавовий, бордовий та ін.).
Одним із методичних прийомів є такий, при якому дошкільників учать
групувати предмети, що розрізняються формою, величиною, призначенням, але
мають при цьому однаковий колір. Далі виробляють уміння групувати предмети,
що мають однаковий колір, представлений різними відтінками. Після цього
здійснюється перехід до виділення і пізнавання відтінків.
Складнішим є навчання дітей обстеженню форми предметів. Перш за все
виникає необхідність відділити геометричні фігури від інших предметів, надати
їм значення зразків. Це досягається тим, що кожну фігуру порівнюють з рядом
 43
предметів схожої з нею форми. Предмети (або їх зображення) групуються
навколо відповідних фігур. Потім здійснюється перехід до словесного
позначення форми предметів ("круглий", "квадратний", "овальний" та ін.). Проте
небагато предметів мають просту форму, що наближається до тієї або іншої
геометричної фігури. В більшості випадків форма предметів складніша: у ній
можна виділити загальні контури, форму основної частини, форму і
розташування дрібніших (другорядних) частин, нарешті, окремі додаткові
деталі.
При обстеженні предмету дітей привчають до дотримання строгої
послідовності огляду по певній схемі. Цьому порядку повинен відповідати і
словесний опис форми. На всіх етапах навчання діям по обстеженню форми
може використовуватися прийом обведення дітьми контуру предмету і його
частин. Він допомагає зіставленню форми, що обводиться, із засвоєними
еталонами.
При порівнянні предметів по величині відбувається розвиток окоміру. Для
вдосконалення окоміру необхідно учити дітей розв’язанню окомірних задач, що
поступово зростають за складністю. Простою окомірною задачею, доступною
для дітей трьох років, є вибір на око більшого (або меншого) предмету з двох,
потім – вибір предмету за зразком (коли з двох предметів потрібно вибрати на
око такий, який відповідає зразку). Ще складніше виробити окомірне
"складання" — підібрати на око два предмети, які за своєю сумарною
величиною дорівнюють третьому. Нарешті, впродовж дошкільного віку діти
можуть навчитися порівнювати на око не тільки величини окремих предметів,
але і відношення між ними, тобто оволодіти зоровою оцінкою пропорцій [29].
Таким чином, можна виділити основні задачі в сенсорному вихованні
дітей від народження до 6 років.
На першому році життя це збагачення дитини враженнями. Слід створити
для малюка умови, щоб він міг стежити за рухомими яскравими іграшками,
хапати предмети різної форми і величини.
На другому-третьому році життя діти повинні навчитися виділяти колір,
 44
форму і величину як особливі ознаки предметів, накопичувати уявлення про
основні різновиди кольори і форми і про відношення між двома предметами по
величині.
Починаючи з четвертого року життя у дітей формують сенсорні еталони:
стійкі, закріплені в мові уявлення про кольори, геометричні фігури і відносини
по величині між декількома предметами. Пізніше слід знайомити їх з відтінками
кольору, з варіантами геометричних фігур і з відносинами по величині,
виникаючими між елементами ряду, що складається з більшої кількості
предметів.
Одночасно з формуванням еталонів необхідно вчити дітей способам обсте-
ження предметів: їх групуванню за кольором і формою за зразками-еталонами,
послідовному огляду і опису форми, виконанню все більш складних окомірних
дій. Як особлива задача виступає необхідність розвивати у дітей аналітичне
сприйняття: уміння розбиратися в поєднаннях кольорів, розчленовувати форму
предметів, виділяти окремі вимірювання величини.
Методичні прийоми повинні орієнтуватися на розуміння того, що не всім
дітям однаково легко даються опанування деякими еталонами і зразками.
Деяким дітям важко дається пізнання просторових відношень. Нелегким є
формування в дітей також уявлень про час. У формуванні часових уявлень
важливо досягти розуміння часової послідовності й тривалості. Для цього слід
спрямовувати пізнання дитини від розуміння короткого проміжку часу до
усвідомлення частин доби, від правильного розуміння понять “учора”,
“сьогодні”, “завтра” до засвоєння послідовності днів тижня, пір року та ін. [8].
Важливо вміло включати завдання сенсорного виховання у діяльність
дітей. Дидактичні ігри і вправи по сенсорному вихованню повинні бути різними
для вікових груп, а для кожної групи – різнитися за видами зовнішніх властивос-
тей предметів, з якими працюють діти (форма, величина, колір, поєднання
різних властивостей). Вихователь повинен творчо підходити до
використовування дидактичних ігор і вправ, пов'язуючи їх із загальною
системою сенсорного виховання. Важливо тільки перемежати завдання, що
 45
передбачають роботу з різними властивостями предметів. Інакше існує
небезпека фіксувати увагу дітей на виділенні однієї з властивостей в збиток
іншим.
Велика частина ігор і вправ для дошкільних груп, починаючи з другої
молодшої, може проводитися одночасно зі всією групою. Це дає можливість ви-
користовувати їх на заняттях по ознайомленню з оточуючим. Багато з ігор
можна проводити і поза заняттями, у вільній діяльності дітей. Окремі ігри типу
лото і доміно призначені тільки для використовування поза заняттями.
Педагоги підкреслюють, що доступність і корисність для дітей кожного
виду завдань визначається не стільки віком, скільки попередньою підготовкою,
яку одержали діти. Тому система завдань може бути "стислою" або
"розтягнутою" залежно від конкретних умов роботи по сенсорному вихованню в
даній дитячій установі. Для виокремлення певних груп якостей потрібні як
прості дії, так і складніші системи обстежувальних (перцептивних) дій. Все це і
становить зміст сенсорного виховання [39].
Заняття з сенсорного виховання повинні будуватися, на думку
Л.А.Венгера на основі чотирьох дидактичних принципів.
У основу першого принципу покладено збагачення і поглиблення змісту
сенсорного виховання, що припускає формування у дітей починаючи з раннього
віку широкого орієнтування в предметному оточенні, тобто не тільки традиційне
ознайомлення з кольором, формою і величиною предметів, але і вдосконалення
звукового аналізу мови, формування музичного слуху, розвиток м'язового від-
чуття з урахуванням тієї важливої ролі, яку грають ці процеси в здійсненні
музичної, образотворчої діяльності, мовному спілкуванні, простих трудових
операціях.
Другий принцип припускає поєднання навчання сенсорним діям з різними
видами змістовної діяльності дітей, що забезпечує поглиблення і конкретизацію
педагогічної роботи, дозволяє уникнути формальних дидактичних вправ. В про-
цесі цих видів діяльності дитина орієнтується на властивості і якості предметів,
враховуючи їх значення в вирішенні важливих життєвих задач. В більшості
 46
випадків вони виступають не самі по собі, а як ознаки більш важливих якостей
(наприклад, величина і колір плодів є сигналами їх зрілості). Тому
вдосконалення сенсорного виховання і повинно бути направлено на з'ясування
значення властивостей предметів і явищ або з'ясування їх «сигнального
значення».
Третім принципом теорії сенсорного виховання зумовлюється
повідомлення дітям узагальнених знань і вмінь, пов'язаних з орієнтуванням в
навколишній дійсності. Властивості і якості предметів, явищ настільки
різноманітні, що ознайомлення дитини зі всіма ними без обмеження, так само як
і повідомлення їй знань про кожне з них окремо, неможливе. Правильне
орієнтування дітей в оточуючому може бути досягнута в результаті специфічних
дій по обстеженню величини, форми, кольору предметів. Особливу цінність
представляють узагальнені способи обстеження певного роду якостей, що
сприяють рішенню ряду схожих задач.
Четвертий принцип припускає формування систематизованих уявлень про
властивості і якості, які є основою – еталонами огляду будь-якого предмету,
тобто дитина повинна співвідносити одержану інформацію із знаннями, що вже
є у неї, і досвідом. Дуже рано дитина починає використовувати свої знання як
засіб сприйняття і усвідомлення нового предмету.
У своїй багатовіковій практиці людство виділило певну еталонну систему
величин, форм, колірних тонів. Нескінченна їх різноманітність була зведена до
небагатьох основних різновидів. Опановувавши такого роду системою, дитина
одержує як би набір еталонів, з якими вона може зіставити будь-яку знов
сприйняту якість і дати їй належне визначення. Засвоєння уявлень про ці різно-
види дозволяє дитині оптимально сприймати навколишню дійсність.
Дидактичні ігри для розвитку сенсорних здібностей дітей дошкільного
віку можна згрупувати у таблицю (табл.. 2.2) згідно того, що саме є об’єктом
сприйняття – колір, форма чи величина [19].
 47
Таблиця 2.2

Дидактичні ігри для розвитку сенсорних здібностей

СЕНСОРНІ ЗДІБНОСТІ РОЗВИВАЮЧІ ІГРИ

Сприйняття кольору “Різнокольорові крижинки “
“Летіть у свою зграйку”
“Кольори”
“Якого кольору предмет”
Сприйняття форми “Дорисуй фігуру”
“Форми”
“Опиши предмет”
Сприйняття величини “Звірята шикуються”
“Порівняй предмети”

Гра «Різнокольорові крижинки»

Мета: Гра спрямована на закріплення уявлень дитини про основні кольори

спектру, розвиток вміння створювати відтінки кольорів за допомогою
змішування фарб.
Хід гри: Перед початком гри поговоріть з дитиною про те, що таке лід,
крижинки, як вони утворюються і як можна зробити кольорові крижинки. Якщо
вона не зможе здогадатися, поясніть, що кольорові крижинки утворяться, якщо
заморозити кольорову воду. Поставте на стіл перед дитиною гуаш червоного,
жовтого і синього кольорів і скажіть, що перед нею чарівні фарби. Якщо їх
змішувати одна з одною, можуть утворитися інші кольори. Спитайте, наприклад,
які кольори слід поєднати, щоб утворився помаранчевий, зелений чи фіолетовий
колір? Перед тим як дитина відповість на це запитання, дозвольте їй
поекспериментувати з фарбами. Якщо щось не буде вдаватися, допоможіть
знайти відповідні поєднання. Але зробіть це так, щоб у дитини виникло
відчуття, що то він сам зробив це відкриття.
Дитина повинна побачити на власні очі, що коли змішати червону і жовту
фарби, то утвориться помаранчевий колір, якщо змішати синю і жовту фарби –
він отримає зелений колір, а якщо червону і синю – то фіолетовий.
Дитині буде значно цікавіше, якщо гра не зупиниться лише на отриманні
зеленого, фіолетового і помаранчевого кольорів. Нехай вона спробує створити
 48
різні відтінки цих кольорів – жовто-зелений, синьо-зелений, світло-фіолетовий
та інші. Коли усі можливі поєднання кольорів будуть приготовлені, розлийте
воду у маленькі форми і заморозьте. Влітку це можна зробити у холодильнику, а
взимку – на дворі. Дитині буде дуже цікаво виготовити лід, до того ж
кольоровий, влітку. А взимку можна запропонувати дитині прикрасити
кольоровими крижинками ялинку біля будинку чи в парку [19].

Гра «Летіть у свою зграйку»

Мета: Гра дає можливість ознайомити дитину з поділом кольорів на теплі і

холодні, вправляти її здатність розрізняти відтінки кольорів за насиченістю, а
також співставляти і узагальнювати предмети за кольором. Бажано, щоб в гру
грали відразу декілька дітей.
Хід гри: Приготуйте 24 – 30 карток: по 4 – 5 відтінків за насиченістю із 7
кольорів спектру. На семи стільцях, розставлених у кімнаті, розкладіть 6 карток
– червоного, помаранчевого, жовтого, зеленого, голубого, синього і фіолетового
кольорів — по одній на кожний стілець. Покажіть дітям приготовлені картки і
поясніть, що вони чарівні. Їх чари полягають в тому, що варто лише взяти якусь
картку в руку, як відразу перетворишся на веселу пташку такого ж кольору, як
та картка. Роздайте кожній дитині по одній картці різних відтінків. Поясніть
дитині, що коли ведучий (на перших порах цю роль доведеться виконувати вам)
дасть команду: “Летіть до своєї зграї”, кожна “пташка” повинна полетіти до
стільця, на якому лежить картка відповідного кольору, потім повернутися до
ведучого, щоб взяти наступну “пташку” і знову знайти схожий на неї колір і т. д.
Коли діти навчаються швидко і правильно співставляти основний колір з
його відтінками, гру можна ускладнити і запропонувати дітям розмістити
“пташок” у їхній зграйці за спаданням чи зростанням насиченості відтінку – від
темнішого до світлішого і навпаки.
Другий варіант гри відрізняється від першого тим, що дітей знайомлять з
поділом кольорів спектру на теплі і холодні. Розкажіть і покажіть дітям, що
червоний, помаранчевий і жовтий кольори називаються теплими. Зазвичай
 49
явища природи, які мають такі кольори, теплі: сонце, вогонь. А кольори від
зеленого до фіолетового – холодні. Явища природи цих кольорів — також
холодні (сніг, лід). Є й опосередковані кольори – ні теплі, ні холодні — це
жовто-зелений колір і червоно-фіолетовий (пурпурний). Переконавшись, що
діти зрозуміли і запам’ятали поділ кольорів на теплі і холодні, можете починати
гру.
Поставте справа стілець з картками теплих кольорів, а зліва – стілець з
картками холодних кольорів. Роздайте дітям картки різних відтінків основних
кольорів спектру і поясніть, що тепер після команди “Летіть до своєї зграї” дітям
потрібно знайти свою групу кольорів – теплих або холодних.
Пізніше гру можна ускладнити. На стілець справа покласти малюнок із
зображенням сонця, а на стілець зліва – із зображенням бурульки. Дітям слід
здогадатися: до теплого чи холодного кольору належить та картка, яку вони
тримають в руці?

Гра «Кольори»

Мета: закріпити уявлення дитини про різні кольори і відтінки, а також

розвинути вміння розрізняти предмети різних кольорів.
Хід гри: запропонуйте дитині протягом 1 хвилини назвати 3 предмети
певного кольору. Якщо він назве їх правильно — отримує один бал, і тоді настає
ваша черга зробити те саме; а якщо помилиться — не отримує жодного балу, але
наступний хід все одно переходить до вас. Повторювати предмети не
дозволяється. Варто почати з основних кольорів спектру, а потім перейти до
різноманітних відтінків.
Щоб ускладнити гру, можна збільшити кількість предметів, які слід
назвати.

Гра «Якого кольору предмет?»

Мета: Під час цієї гри дитина вчиться розрізняти і називати кольори та їх
відтінки. Для гри можна використовувати інтер’єр кімнати, а також предмети,
які знаходяться навколо вас.
 50
Хід гри: Запропонуйте дитині уважно роздивитися колір стін, стелі, вікон,
гардин і т. д. Потім виберіть якийсь об’єкт і попросіть дитину сказати, з яких
кольорів він складається. Якщо дитина відповідає правильно, то далі вона може
вибрати якийсь предмет і запитати вас, якого він кольору, а ви повинні
відповісти.
Почніть гру з об’єктів достатньо простих за кольором, а далі ускладнюйте
завдання – вибирайте предмети з декількома відтінками, з рідкісними
поєднаннями кольорів. Якщо виникнуть ускладнення, допомагайте дитині
визначити колір предмета, порівняти предмети за кольором, знайти
якнайточнішу назву для кожного кольору чи відтінку [29].

Гра «Дорисуй фігуру»

Мета: закріплення уявлень дитини про різноманітні форми і їх різновиди, а

також розвиває здатність розрізняти ці форми; тренує дрібну моторику рук. Для
гри потрібні декілька рисунків із зображенням фігур різної форми (зразки
показані на малюнку).
Хід гри: Запропонуйте дитині сказати, як називається фігура, і дорисувати
їх. Поясніть дитині, що під час дорисовування не можна ні зменшувати, ні
спотворювати форму фігури. Якщо їй важко дається виконання цього завдання,
покажіть, як потрібно дорисовувати, на одній із фігур. Коли дитина дорисує усі
фігури, попросіть вирізати їх і розкласти так, щоб разом опинилися фігури
однакової форми (окремо квадрати, окремо ромби і т. д.). Зверніть увагу дитини
на різновиди одної й тої ж форми.

Гра «Форми»

Мета: Гра розвиває сприйняття форми.

Хід гри: Ви вибираєте одну з форм – квадрат, прямокутник, ромб,
трикутник, круг, овал, п’ятикутник чи трапецію. Ціль – за 1 хвилину назвати 3
предмети, які мають подібну форму. Наприклад. Ви вибрали прямокутник,
дитина може назвати такі предмети: книга, телевізор, шафа. Якщо дитина
 51
виконала завдання правильно, отримує 1 бал. Тепер називати предмет може
наступний учасник гри. Повторювати предмети не можна.
Гра стане складнішою, якщо встановити за правило називати не 3, а 5
предметів аналогічної форми за той же час.
Другий варіант гри – використання зображень предметів, які нагадують
різні форми. Покажіть дитині картинки з такими предметами (дивитися
малюнок) і запитайте, на які форми вони схожі.

Гра «Опиши предмет»

Мета: З допомогою цієї гри дитина здобуває навички зорового обстеження

і аналізу предметів, а також словесного опису їх форми.
Хід гри: Для гри можна використовувати різноманітні предмети або
іграшки. Візьміть якусь іграшку і на її прикладі покажіть дитині, як потрібно цей
предмет досліджувати. Спершу дайте йому загальну характеристику – яка це
іграшка, як з нею граються, яку форму має її контур і т. п. Потім зверніть увагу
на окремі частини і дрібні деталі з погляду форми (круглі колеса,
трапецієподібне лобове скло, круглі фари, п’ятикутні двері і т. п.). Після цього
виберіть інший предмет і запропонуйте дитині зробити те ж, що перед тим
робили ви. У грі переможцем стає той, хто правильно назве більшу кількість
деталей.
Граючи, дитина повинна оволодіти такою послідовністю обстеження
предмета:
1) виділяти загальну форму предмета за його контуром;
2) виявляти основні частини предмета і називати їх форму ( круглі
колеса, трапецеподібне лобове скло і т. д.);
3) визначати просторове розміщення основних частин;
4) вказувати просторове розташування дрібних частин одна відносно
одної;
 52
Якщо дитина, описуючи предмет, має якісь труднощі, ви можете
допомогти їй навідними запитаннями, можна навіть виділити якусь деталь і
попросити назвати її форму і т. д. [19]

Гра «Звірята шикуються»

Мета: У цій грі вдосконалюється вміння розрізняти і впорядковувати

предмети за величиною. Приготуйте 10 кольорових картонних смужок однакової
ширини, які відрізняються за довжиною на 1 сантиметр (від 1 до 10 см). Смужки
розкладіть перед дитиною на столі вертикально (тобто так, щоб “ширина” була
по горизонталі, а довжина – по вертикалі; дивитися малюнок) і розкажіть про
них дитині казку: “В одному лісі жили — були звірята. Усі вони були різні: і
маленькі, і великі. Одного разу лев, цар звірів, вирішив зібрати усіх мешканців
лісу і визначити, хто з них якої висоти: хто найвищий, я хто найнижчий.
Зібралися звірі біля лева і почали шикуватися в ряд від найнижчого до
найвищого. Штовхалися, сопіли, а вишикуватися так і не змогли. Допоможи їм
виконати це завдання.”
Порадьте дитині вибрати спершу найменшу смужку, потім — найменшу
серед тих, що залишилися і т. д. Якщо виникнуть труднощі, запропонуйте дитині
поміряти смужки. Коли усі звірі вишикуються в ряд, запитайте дитину, хто з
тварин, на його думку, міг би потрапити у цей ряд; нехай назве звірів маленьких,
середніх і великих за висотою.
Ту ж гру можна провести, запитуючи, для прикладу, хто найширший (чи
найтовстіший) незалежно від зросту. У цьому випадку слід повернути смужки на
90 градусів, щоб вони відрізнялися одна від одної за шириною.

Гра «Порівняй предмети»

Мета: Гра спрямована на порівняння предметів, які мають різні параметри

величини.
Перед початком цієї гри бажано навчити дитину способу “порівняння“.
Приготуйте різні предмети, наприклад, дві книжки однакової товщини, але
 53
різного формату, дві пірамідки (широку і вузьку), два олівці (довгий і короткий)
і т. ін. (малюнок додається).
Хід гри: Покажіть дитині олівці і запитайте, чим вони відрізняються, а чим
схожі. Потрібно ,щоб дитина визначила, що вони відрізняються за довжиною, а
подібні за товщиною. Потім запропонуйте їй порівняти у такий самий спосіб
книжки, дві пірамідки і т. д. Якщо ці дії будуть вдаватися непогано,
запропонуйте порівняти книжку з олівцем чи якимось іншим предметом.
Таким чином, провівши дослідження, можна зробити висновок, що
ефективність дидактичних ігор у розвитку сприйняття форми, кольору,
величини, дуже велика [29].

ВИСНОВКИ ДО 2 РОЗДІЛУ

Педагогічними умовами формування сенсорної культури є:

— застосування загально-педагогічних принципів у роботі з
дошкільниками;
— залучення дітей в активну сенсорно-пізнавальну діяльність;
— поступове ускладнення пропонованих дітям дидактичних ігор та вправ;
— створення сприятливого психологічного клімату;
— сприяння саморозвитку дитини.
Взагалі, можна вважати, що в українській сучасній педагогіці досить
розробленою є методика сенсорного виховання та розвитку сенсорної культури.
Програми розвитку дитини і практична діяльність вихователів ДНЗ
показує, що сенсорне виховання підкоряється певним закономірностям, які
полягають в урахуванні віку дитини, диференціації занять в залежності від
особливостей підгруп ДНЗ.
На кожному етапі дошкільного дитинства існують відмінності в формах і
засобах сенсорного виховання. Якщо з дитиною раннього віку і молодшими
дошкільнятами проводяться цілеспрямовані заняття з сенсорики, то, починаючи
з с середнього і старшого дошкільного віку, дитина все частіше залучається до
інтегрованих видів занять, в ході яких дитина розвивається комплексно, а
 54
сенсорні відчуття і еталони формуються на базі інших відчуттів, почуттів
індивіда, а також його фізичних дій і поведінки.
Методика занять ґрунтується на розумінні того, що для кожних видів
сенсорних відчуттів необхідні свої вправи. Заняття з сенсорного виховання, що
проводяться у дитячому садку, показують, що діти, як правило, з задоволенням
приймають в них участь, якщо вони організовуються у вигляді гри. Результати
цих занять з дітьми показали, що не всі вони мають однаковий рівень розвитку
сенсорної культури і засвоєння сенсорних еталонів. Це відображається на якості
і результативності роботи з ними.
 55
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Отже провівши теоретичне та практичне дослідження процесу формування

сенсорної культури дошкільника з використанням дидактичних ігор можна
зробити наступні висновки. Дошкільний вік є найбільш сенситивним для
сенсорного виховання дитини. Воно направлене на формування повноцінного
сприйняття навколишньої дійсності, служить основою пізнання світу.
Успішність розумового, естетичного і етичного виховання в значній мірі
залежить від рівня сенсорного розвитку дітей, тобто наскільки абсолютно
дитина чує, бачить, відчуває оточуюче.
Зміст сенсорного виховання будується на основі принципу збагачення і
поглиблення шляхом формування у дітей (починаючи з раннього віку) широкого
орієнтування у навколишньому світі.
Сенсорні еталони – уявлення, які склалися в суспільстві про основні якості
предметів (колір, форма, величина, висота звука і т.д.). Поступове ознайомлення
дітей з різними видами сенсорних еталонів та їх систематизація — одне з
найважливіших завдань сенсорного виховання в дошкільному віці.
На базі сенсорного виховання у дитини постає і розвивається сенсорна
культура – культура сприйняття зовнішнього світу. Протягом дошкільного
дитинства сенсорна культура формується у взаємозв'язку з розвитком мовлення і
мислення, оскільки сприймання живить мислення чуттєвим матеріалом, а
мислення сприяє розвитку сприймання, збагачує його.
Провідним засобом сенсорного виховання дошкільників є дидактична гра.
Дидактична гра спрямована на формування у дитини потреби в знаннях,
активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення
пізнавальних умінь та навичок. Вона є самостійним методом навчання. В ній
взаємодіють навчальна, виховна та ігрова (цікава) сторони. Зокрема, дидактичні
ігри розвивають спостережливість, уяву, пам’ять мислення, мовлення, сенсорні
орієнтації дітей у розмірах, формах, кольорах. Вона також збагачує чуттєвий
досвід дитини, забезпечує розвиток сприймання.
 56
На сьогоднішній день у дитячих навчальних закладах використовують
освітні програми дошкільного виховання «Зернятко» та «Я у світі», де велика
увага приділяється сенсорному вихованню.
Взагалі, можна вважати, що в українській сучасній педагогіці досить
розробленою є методика сенсорного виховання та розвитку сенсорної культури.
Програми розвитку дитини і практична діяльність вихователів ДНЗ
показує, що сенсорне виховання підкоряється певним закономірностям, які
полягають в урахуванні віку дитини, диференціації занять в залежності від
особливостей підгруп ДНЗ.
На кожному етапі дошкільного дитинства існують відмінності в формах і
засобах сенсорного виховання. Якщо з дитиною раннього віку і молодшими
дошкільнятами проводяться цілеспрямовані заняття з сенсорики, то, починаючи
з с середнього і старшого дошкільного віку, дитина все частіше залучається до
інтегрованих видів занять, в ході яких дитина розвивається комплексно, а
сенсорні відчуття і еталони формуються на базі інших відчуттів, почуттів
індивіда, а також його фізичних дій і поведінки.
Методика занять ґрунтується на розумінні того, що для кожних видів
сенсорних відчуттів необхідні свої вправи. Заняття з сенсорного виховання, що
проводяться у дитячому садку, показують, що діти, як правило, з задоволенням
приймають в них участь, якщо вони організовуються у вигляді гри. Результати
цих занять з дітьми показали, що не всі вони мають однаковий рівень розвитку
сенсорної культури і засвоєння сенсорних еталонів. Це відображається на якості
і результативності роботи з ними.
 57
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Артемова Л.В. Окружающий мир в дидактических играх дошкольников.

— М., 1992.

2. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі" / АПН

України / О.Л. Кононко (ред.та упоряд.). – К.: Світич, 2008. – 430 c.

3. Бондаренко А. К. Дидактические игры в детском саду. — М., 1991. –

160 с.

4. Венгер Л.А., Пилюгина З.Г. Воспитание сенсорной культуры ребенка от

рождения до 6 лет: Кн. для воспитателя дет. сада. — М.: Просвещение, 1988.

5. Выготский Л.С. Педагогическая психология. – М.: Просвещение, 1991.

6. Генезис сенсорных способностей / Под ред Л.А.Венгера. — М., 1976.

7. Григорьева Л.П. Развитие восприятия у ребенка – М.: Школа–Пресс. –

2001.

8. Дидактические игры и упражнения по сенсорному воспитанию

дошкольников / Под ред. Венгера Л. А. – М., 1978.

9. Дуткевич Т.В. Дошкільна психологія: Навч.пос. – К.: Центр учбової

літератури, 2007. — 392 с.

10. Запорожец А.В. Сенсорное воспитание дошкольников. – М.:

Просвещение, 1963 – 98 с.

11. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні / Наук.

ред. Кононко О. Л. — К.: Знання, 2003. – 182 с.

12. Мартиненко С.М., Москаленко А.М. Організація науково-

дослідницької роботи студентів з педагогічних дисциплін: Навчально-
методичний посібник. – К., 2007. – 84 с.
 58

13. Методичні аспекти реалізації Базової програми розвитку дитини

дошкільного віку «Я у Світі». — К.: Світич – 2009.

14. Методичні рекомендації до програми розвитку та виховання дитини

раннього віку "Зернятко" / Під. ред. О. Л. Кононко. – К.: Кобза, 2004. – 188 с.

15. Павелків, Р.В., Цигипало О.П. Дитяча психологія: навч. Посібник. – К.:
Академвидав, 2008. – 432 с.

16. Пилюгина Э.Г. Занятия по сенсорному воспитанию с детьми раннего

возраста: пособие для воспитателя детского сада. – М., Просвещение, 1989. –
93 с.

17. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: Навчальний посібник для

студентів вищих навчальних закладів. — К.: Академвидав, 2006. — 456 с.

18. Програма "Зернятко". Програма розвитку, навчання дитини раннього

віку / За редакцією О.Л. Кононко. – К: Кобза, 2004. – 188 с.

19. Сенсорное воспитание в детском саду: Пособие для воспитателей / Под

ред. Поддьякова Н.Н., Аванесовой В.Н. – М.: Просвещение, 1981. – 192 с.

20. Сорокова М.Г. Система М. Монтессори. Теория и практика: Учеб.

пособие. – М.: Академия, 2003. – 384 с.

21. Теория и практика сенсорного воспитания в детском саду / Под ред.

Усовой А.П., Сакулиной Н. П. — М., 1965.

22. Удальцова Е. И. Дидактические игры в воспитании и обучении

дошкольников. – М., 1976.

23. Широкова Г.А. Сенсомоторное развитие детей раннего возраста:

диагностика, игры, упражнения. – Ростов на Дону: Феникс, 2006. — 251 с.
 59
24. Янківська О.П. Дидактичні ігри в дитячому садку. — К.: Педагогіка,
1985. – 144с.

25. Болотина Н. И. Дидактическая игра – одно из средств активизации

познавательной деятельности детей шестилетнего возраста // Начальная школа.
– 1987. – № 12. – С. 42-44.

26. Бурова А. Дидактичні ігри: Організація та керівництво. // Дошкільне

виховання. – 2002. – №7. – с 12.

27. Денис С.А. Дидактичні ігри // Початкова школа. – 2004. – № 8. –

С. 48-52.

28. Жорник О. Використання дидактичних ігор у навчанні // Рідна школа. –

2000. – № 4. – С. 63-64.

29. Любода С. Сенсорні дидактичні ігри. // Дошкільне виховання. – 2007. –

№ 10. – С. 28.

30. Малікова Ю.В. Сенсорне виховання в сучасній теорії і практиці

дошкільної освіти // Наук. вісн. – Одеса, 2005. – №3-4. – С.154-159.

31. Маліновська Н.В. Проблеми сенсорного розвитку і виховання дітей у

педагогічній спадщині С.Ф. Русової // Наук. записки. – Рівне, 2003. – Вип.27. –
С.29-32.

32. Саюк В. Ігрові методи та їх дидактичне значення // Рідна школа. –

2001. – № 4. – С. 18-20.

33. Семенов В. Г.Дидактична гра як форма навчання // Радянська школа. –

1989. – № 3. – С. 61-65.

34. Щербань П. Дидактичні ігри у навчально-виховному процесі //

 60
Початкова школа. – 1997. – № 9. – С. 18-20.

35. Алексеева Г.Г. Развитие сенсорных способностей дошкольников в

контексте образовательной программы «Развитие». [Електронний ресурс]
(http://lyc.zelenogorsk.ru/joomla/components/com_mtree/attachment.php?
link_id=272&cf_id=24).

36. Бахмацька О. Дидактична гра як засіб формування пізнавальної

активності у дітей старшого дошкільного віку. [Електронний ресурс]
(http://www.ird.npu.edu.ua/files/%D0%B2%D1%96%D1%81%D0%BD
%D0%B8%D0%BA%204.pdf).

37. Германович О.Е. Сенсорное воспитание детей дошкольного возраста.

[Електронний ресурс] (http://nii21.ucoz.ru/aktual.pdf).

38. Качуренко С.Б. Формирование у дошкольников знаний о сенсорных

эталонах в раннем возрасте [Електроний ресурс].
(http://doshvozrast.ru/metodich/konsultac30.htm).

39. Малікова Ю.В Дидактична гра як засіб засвоєння старшими

дошкільниками системи сенсорних еталонів. [Електронний ресурс]
(http://www.rusnauka.com/7._DN_2007/Pedagogica/20511.doc.htm).

40. Никоненко И.В. Воспитание сенсорной культуры — основа

умственного развития детей. [Електронний ресурс]
(http://festival.1september.ru/articles/562680/).

41. Никулина Ф.Х. Сенсомоторное развитие детей дошкольного возраста.

[Електронний ресурс] (http://www.conf-p.narod.ru/Nikulina.pdf).

42. Редозубова С.Л. Использование дидактических и ассоциативных игр в

развитии познавательных процессов и мыслительной активности дошкольников.
Електронний ресурс] (http://festival.1september.ru/articles/577058/).
 61
43. Терешко Т. Формування когнітивної сфери у дітей раннього віку в
процесі ознайомлення з сенсорними еталонами. [Електронний ресурс]
(http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vird/2009_4.pdf).

44. Шабанова Т.С. Значение сенсорного развития ребенка в дошкольном

возрасте. [Електронний ресурс] (http://festival.1september.ru/articles/413707/).