САМООСВІТА ВИХОВАТЕЛЯ

Тема « Адаптація дітей до

перебування в ДНЗ».

Вихователя дітей раннього віку

Мета: підвищення свого теоретичного рівня, професійної майстерності і
компетентності.
Завдання.
 допомогти дитині адаптуватися до умов в дитячому садочку;
 зміна позиції педагога та дитини в освітньому процесі з суб’єкт-
об’єктних на суб’єкт-суб’єктні. вивчення психолого-педагогічної
літератури;
 розробка програмно - методичного забезпеченя навчально-
виховного процесу;
 проектна і дослідницька діяльність;
аналіз і оцінка результатів своєї діяльності і діяльності дітей;
 продовжувати вивчати педагогічний досвід інших педагогів;
 планомірне і систематичне вдосконалення методів навчально-
виховного процесу.
 надання пріоритету заняттям інтегрованого типу.
 різноманітність методів і прийомів, які доцільно використовувати
під час занять
 згуртувати дитячий колектив.
 організація життєдіяльності дошкільників в ДНЗ.
ЕТАПИ РОБОТИ

№ Зміст роботи Терміни

Теоретичний етап
Вивчення методичної літератури з данної
проблеми:
1. Гурковська Т. Проблеми раннього віку. Протягом року
Дошкільне виховання. – 2001.- № 12 с 15 –
16 .
2. Маковецька Н. Увага адаптація. Дошкільне
1 виховання – 2001. № 12 с 13 – 14
3. Теплюк С. Посмішка малюка в період Протягом року
адаптації. Дошкільне виховання – 2006 № 3 с
29 – 35
Вивчення статей в журналах
 «Вихователь ЗДО» Протягом року
 « Дошкільне виховання»
 « Дитина в дитячому садку».
Методичний та практичний етап Протягом року
1. Вивчення досвіду педагогів ЗДО.
2
2. Адаптація дітей до перебування в ДНЗ. Вересень
3. Особливості адаптації дітей до умов ДНЗ.
3 1. Індивідуальна робота з раннього віку. Жовтень
1. Консультація для вихователів « Як
допомогти дитині в період адаптації». Листопад
4
2. Ігри в адаптаційний період з дітьми двох –
трьох років».
1. Консультація для вихователів « Успішна
адаптація дітей до дитячого дошкільного Грудень
5
закладу за допомогою забезпечення
сприятливих умов».
6 1. Консультація для батьків « Адаптація дітей Січень
до дитячого садочка».
 2. Організація життєдіяльності дошкільників. Протягом року
1. Форми та методи роботи з дітьми Протягом року
7 дошкільного віку в ДНЗ з дошкільниками.
2. Виховна робота в ДНЗ. Лютий
1. Особливості розвитку дітей раннього віку.
8
2. Конспекти занять з дітьми раннього віку. Березень
1. Рекомендації батькам в адаптаційний період
9
дітей раннього віку. Квітень
1. Як привчити дитину до порядку?
10
2. Яка іграшка потрібна дитині? Травень

ВЕРЕСЕНЬ
Адаптація дітей до перебування в ДНЗ

Адаптація – це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини

дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим
оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес
призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному,
соціальному, психологічному. Адаптація – активне засвоєння прийнятих у
суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.

Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені,
вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші – менш упевнені,
більше спостерігають, деякі – виявляють негативізм, небажання йти в групу,
відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.

Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння

гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна
причина – недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.

Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально.

Середній строк адаптації дітей раннього віку – 7-15 днів, молодшого
дошкільного віку – 2-3 тижні, старшого дошкільного віку – 1
місяць.виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її
неготовність до виходу із сім’ї.

ВИОКРЕМЛЮЮТЬ ТАКІ СТУПЕНІ АДАПТАЦІЇ:

 Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) –

фізіологічна, природна адаптація;

 Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без

ускладнень;

 Важкий (триває від 2 місяців і більше) – паталогічна адаптація.

Виходячи з цього, виокремлюють три групи дітей за характером пристосування
до нових умов життя.

Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Такі діти
комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.

Друга група – малюки, котрі адаптуються повільніше і важче. Зацікавлення

грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри у
ставленні до вихователів, інших дітей навички гри та спілкування розвинені
недостатньо. Діти малоініціативні, менш самостійні, дещо можуть робити самі
але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується
нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються
криком, погрозами або збільшенням вимог.

Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони

зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У
досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки – зайвої
поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя
або повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім
відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового
оточення й до нових вимог.

ЩОБ ПРОЦЕС АДАПТАЦІЇ НЕ ЗАТЯГУВАВСЯ, НЕОБХІДНО:

 Давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в

садок;

 Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями,

тоді вона швидше звикає;

 У перші дні – короткочасне перебування у групі – 1-2 години;

 Наблизити домашній режим до садкового;

 Утримуватися від шумних масових вистав, або зменшити емоційне

навантаження;
  Навчати навичок самообслуговування (одягання, умивання, складання
іграшок).

Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до дитячого

садочка є єдність вимог до малюка в сім’ї та в дитсадку.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ПРАВИЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ

РІДНИХ У ПЕРІОД АДАПТАЦІЇ:

 Дитині потрібно говорити, що вона вже доросла;

 Не залишати дитину на цілий день у групі;

 Гуляти на майданчику після відвідування садка;

 Давати із собою улюблені іграшки;

 Повідомляти вихователя про особливі звички дитини;

 Придумати ритуал «прощання» й обіграти його вдома;

 Зустрічати дитину з посмішкою;

 Розповідати якомога більше позитивного про садок;

 Підтримувати самостійність дитини вдома.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ: ДО ДИТЯЧОГО САДКА БЕЗ СЛІЗ

 Налаштовуйте дитину на те, що в дошкільному
закладі на неї чекає багато цікавого: знайомство з новими друзями,
яскраві книжки, гарні іграшки, багато веселих розваг тощо.

 Зберігайте спокій, не виявляйте перед дитиною свого занепокоєння, адже

ваше хвилювання передається їй. Тоді дитина плакатиме, нервуватиме та
відмовлятиметься йти до дитячого садка.

 Дозвольте дитині взяти із собою в дошкільний заклад улюблену іграшку

або якийсь інший безпечний предмет із дому, аби в дитячому садку вона
відчувала домашній затишок.

 Щоразу вигадуйте новий цікавий спосіб прощання з дитиною на порозі

дошкільного закладу. Наприклад , ласкаві обійми, повітряний поцілунок,
«секретне слово».тощо. Так, дитина буде зацікавлена виконанням цього
ритуалу і легко відпускатиме вас.

 Наклейте в особистій шафі дитини в дошкільному закладі фото вашої

родини. Це заспокоюватиме дитину у хвилини занепокоєння.

 Завжди будьте уважні до дитини, коли забираєте її з дитячого садка.

Зокрема розпитуйте, чим вона займалася протягом дня, хваліть її
малюнки чи інші творчі вироби, щиро дякуйте за подарунок, який дитина
виготовила власноруч тощо.

 Усіляко демонструйте свою любов і турботу. Наприклад, скажіть, що

протягом дня думали про неї, планували спільні заняття на вечір,
приготували для неї щось смачне тощо.
  Обмежте відвідування гостей та масових заходів у період адаптації
дитини до умов дошкільного закладу, не перевантажуйте її вдома
розвивальними заняттями.

 Говоріть про дошкільний заклад у піднесеному настрої, ніколи не лякайте

ним дитину, і головне – будьте терплячими

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ: ЯК СЛІД СПІЛКУВАТИСЯ З ДИТИНОЮ В

ПЕРІОД АДАПТАЦІЇ

 Не карайте дитину й не гнівайтеся на неї за те,

що вона плаче в момент розлуки з вами на порозі дошкільного закладу
або ще вдома при згадці про необхідність йти до дитячого садка.
Пам’ятайте, що дитина має право на таку реакцію. Водночас суворе
нагадування дитині про те, що вона «обіцяла не плакати», теж зовсім не
ефективне. Позаяк дитина цього віку ще не вміє тримати слово. Тож
ліпше ще раз нагадайте їй, що ви невдовзі обов’язково прийдете й
заберете її додому.

 Не лякайте дитину дошкільним закладом, використовуючи фрази на

кшталт: «Ось будеш погано поводитися, знову до дитячого садка підеш!».
Місце, яким лякають, ніколи не стане для дитини ні улюбленим, ні
безпечним.
 Не відгукуйтеся негативно про вихователів і дошкільний заклад загалом у
присутності дитини. Це може навести на думку, що дитячий садок – це
нехороше місце, у якому працюють погані люди. У такому разі
тривожність дитини не зникне взагалі.

 Не обманюйте дитину, кажучи, що ви прийдете дуже скоро, якщо

насправді їй доведеться перебувати в дошкільному закладі півдня чи
навіть повний день. Нехай ліпше дитина знає, що мама прийде нескоро,
аніж марно чекатиме її цілий день. Адже в такому випадку вона може
втратити довіру до найближчої людини.
Особливості адаптації дітей до умов дошкільного навчального закладу

          Відомо, що процес адаптації – це постійний процес, який супроводжує

людину впродовж усього життя. Науковці визначають адаптацію як
пристосування будови і функцій організму, його органів і клітини до умов
середовища, спрямоване на збереження рівноваги.
         
         Адаптація (з лат. «пристосування») – пристосування організму, що
відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному.

         Залежно від того, на якому рівні відбувається адаптація організму,

існують декілька класифікацій цього процесу. В межах висвітлення проблеми
адаптації дитини до умов дошкільного закладу слід зу¬пинитися на
дослідженнях, автори яких доводять існування таких видів адаптації як
фізіологічна та соціальна.

         Розглянемо більш докладно тлумачення цих термінів. Фізіологічна

адаптація – реакція функціональних систем організму, яка найбільш повно
відповідає потребам певної ситуації.

          Під соціальною адаптацією розуміють постійний процес активного

пристосування індивіда до умов соціального становища, а також результати
цього процесу .

         Відомо, що навіть незначні зміни умов життя маленької дитини

викликають порушення її емоційного стану, сну, апетиту тощо. Саме тому
створення умов для успішної адаптації є досить серйозною проблемою, яка
хвилює лікарів, психологів, педагогів.

Які ж особливості формування здатності до адаптації у малюка?

         Слід зазначити, що народження дитини – це один з найяскравіших
прикладів фізіологічної адаптації. Отже, системи дихання, кровообігу,
травлення на момент народження повинні мати відповідний рівень готовності
всіх адаптаційних механізмів. Дослідження доводять, що здоровий малюк має
цей рівень готовності й достатньо швидко пристосовується до існування в
нових для нього умовах. Звичайно, впродовж наступних років відбувається
вдосконалення адаптаційних механізмів, формуються передумови соціальної
адаптації.

        Які ж фактори можуть негативно вплинути на формування адаптаційних

механізмів дитячого організму? Результати спостережень засвідчують, що,
насамперед, це такі антенатальні фактори, як токсикози І, ІІ половини
вагітності, гострі інфекційні захворювання, загострення хронічних
захворювань, прийом ліків, стресові ситуації, шкідлива робота, вживання
алкоголю, паління. Серед інтранатальних факторів ризику медики визначають
наявність асфіксій у дитини, пологові травми, хірургічне втручання,
несумісність за резус-фактором між матір'ю та дитиною тощо.

        Неабияке значення для формування адаптаційних механізмів дитини має і 

постнатальний період. Саме тому такі фактори, як велика маса тіла дитини,
захворюваність упродовж 1 місяця життя, вживання матір'ю алкоголю, паління
під час вигодовування дитини, штучне вигодовування, наявність хронічних
захворювань, затримки нервово-психічного розвитку можуть стати гальмом у
формуванні та розвитку адаптаційних механізмів. Серед соціальних слід
звернути увагу такі фактори ризику, як незадовільні матеріально-побутові
умови життя,  конфлікти в сім'ї, відсутність батька чи матері.

          Впродовж дошкільного дитинства малюк неодноразово реалізує власні

адаптаційні можливості – це  і прихід до дитячого садка, і перехід із однієї
групи в іншу, а потім і в школу. Не потребує доказу той факт, що до дитячого
садка дитина повинна приходити з прогнозом на адаптацію. Якщо ж прогноз
відсутній, його складає лікар дошкільного, закладу разом із психологом. Згідно
з прогнозом вони визначають особливості організації режиму, харчування, сну
кожної дитини. Саме цими призначеннями бажано керуватися вихователям під
час адаптації малюка до умов дошкільного закладу. 

        Звикання дитини до нових умов супроводжується порушенням сну,

апетиту, загальним ослабленням організму, негативних емоцій, що передається
цілою палітрою плачу від скиглення де ревіння. Супутником негативних емоцій
є страх – джерело  стресового стану дитини. На жаль, у період адаптації прояв
малюком позитивних емоцій є дуже рідкісним явищем. Окрім цього,
порушується функціональний стан нервової системи – деякі діти кличуть матір,
не можуть заснути тощо, інші – тривалий час перебувають у загальмованому
стані, неохоче спілкуються з дорослими й однолітками,  а іноді зовсім мовчать.
Спостерігаються зрушення і в деяких вегетативних реакціях, а саме:
втрачається вага, загострюються алергічні реакції, раптово підвищується
температура тіла тощо. Досить часто у дітей порушуються   вже   набуті   
культурно-гігієнічні   навички, знижується імунітет.

         Хоча ці негативні прояви зустрічаються не у всіх дітей і є тимчасовими, не

звертати уваги на них не можна, адже вони свідчать про порушення
нормального функціонування кори великих півкуль, негативно впливають на
поведінку дитини. Такі зміни пояснюються перебудовою звичного динамічного
стереотипу поведінки, набутого під впливом домашніх умов, на новий
стереотип в умовах дошкільного закладу.
  
         Розрізняють три ступені адаптації: легкий, середній і важкий.
Легкий ступінь адаптації

         За легкої адаптації впродовж місяця у дитини нормалізується поведінка.

Малюк починає спокійно чи радісно ставитися до дитячої групи. Настрій
бадьорий, проявляє зацікавленість довколишнім, у поєднанні з незначним
ранковим плачем. Апетит погіршується, проте не дуже і на кінець першого
тижня стає звичайним, сон поновлюється протягом 10-15 днів.

         Стосунки з рідними за легкої адаптації у дитини не порушуються, малюк

легко прощається вранці, швидко відволікається, його цікавлять й інші дорослі,
він доволі активний, але не збуджений. До дітей в групі може бути байдужим
або зацікавленим. Інтерес до навколишнього поновлюється впродовж 2-3
тижнів з допомогою дорослого.

         Мова загальмовується, але дитина відгукується і виконує певні прохання

чи вказівки дорослого. До кінця першого місяця поновлюється активне
мовлення.

         Зниження захисних сил організму значно не виражено і до кінця 2-3 тижня
відновлюється. Хворіє не більше разу на місяць, тривалістю не більше десяти
днів, без ускладнень.

Середній ступінь адаптації

         Під час адаптації середнього ступеня порушення в поведінці і загальному

стані дитини виражені виразніше і триваліше. Сон нормалізується лише через
20-40 днів, якість сну теж незадовільна. Апетит поновлюється в такі самі
строки. Настрій нестійкий впродовж всього місяця, значно знижується
активність: малюк стає плаксивим, малорухливим, не намагається досліджувати
нове оточення, не використовує набутих раніше побутових навичок. Мова або
не використовується, або знижується. У грі дитина також не застосовує набутих
навичок, гра ситуативна. Всі ці зміни тримаються протягом 5-6 тижнів.

          Ставлення дитини до близьких – емоційно-збуджене (плач, крик під час

розлучення). Ставлення до дорослих вибіркове. Ставлення до дітей, як правило,
байдуже, проте може бути й зацікавленим.
         Захворюваність – до двох разів, терміном не більше 12 днів, без
ускладнень. Вага не змінюється або дещо знижується. З'являються ознаки
невротичних реакцій: вибірковість у ставленні до дорослих і однолітків,
спілкування лише за певних умов.

Важкий ступінь адаптації

         Особливу тривогу викликає стан важкої адаптації. Дитина починає

тривалий час і важко хворіти, одне захворювання майже без перерви змінює
інше, захисні сили організму підірвані і вже не виконують своєї ролі – не
запобігають численним інфекційним захворюванням, з якими постійно
доводиться стикатися малюку. Це несприятливо позначається на його
фізичному і психічному розвиткові.

         Інша форма перебігу важкої адаптації – неадекватна поведінка дитини, яка
межує з невротичним станом. Дитина погано засинає, сон короткий, скрикує,
плаче уві сні, прокидається зі слізьми. Сон чутливий, короткий. Апетит
погіршується сильно і надовго, дитина може відмовлятися від їжі або блювати
за спроби її нагодувати, можуть виникати функціональні порушення
випорожнень, безконтрольні випорожнення.

          Під час періоду неспання дитина пригнічена, не цікавиться оточенням.

Ставлення до дітей відчужене, однолітків уникає або проявляє агресію.
Ставлення до близьких емоційно-збуджене, позбавлене практичної взаємодії.
Не реагує на запрошення взяти участь у будь-якій діяльності. Мовою не
користується або простежується затримка мовленнєвого розвитку на значний
період. Немає настрою, дитина тривалий час плаче, напружено стискає у
кулачку носову хустинку чи домашню іграшку. Нам, дорослим, важко
усвідомити ступінь її страждань.

         Слід пам’ятати, що дитина, яка бурхливо виражає свій протест проти
нових умов криком, голосним плачем, вередуванням, чіпляється за маму, падає
в сльозах на підлогу, незручна і бентежлива для батьків і вихователів, проте
викликає менше хвилювань у дитячих психологів і психіатрів, ніж дитина, яка
ціпеніє, стає байдужою до того, що з нею відбувається, до їжі, мокрих штанців,
навіть холоду. Така апатія є типовим проявом дитячої депресії.

         Отже, ви вже зрозуміли, що адаптація дитини до нових для неї умов
середовища – важкий та болючий процес. Тепер ви знаєте, що відбувається з
дитиною, з її поведінкою.

         Звикання до дошкільного навчального закладу залежить також від типу

темпераменту. Гірше за інших почуваються діти з флегматичним
темпераментом. Вони не встигають за темпом життя дитячого садка: не можуть
швидко одягнутися, зібратися на прогулянку, поїсти. Найлегше
пристосовуються діти-сангвініки.

         Ускладнюючим чинником адаптації слід також назвати і конфлікти в сім’ї,

нетовариськість батьків. Діти мимоволі засвоюють негативні риси поведінки
батьків, що ускладнює їхні стосунки з однолітками. Вони поводяться
невпевнено і нерішуче, багато хвилюються, тому не можуть бути легко
прийнятими в групі.

        Отже, соціально-психологічна адаптація до дитячого садка відбувається

неоднаково у різних дітей, відповідно до віку, типу вищої нервової системи,
стану здоров’я, стилю виховання в сім’ї, родинних взаємин, рівня розвитку в
дитини ігрових навичок, її контактності, доброзичливості, емоційної залежності
від матері.
 
Як правильно підготувати дитину до вступу в дитячий садок?

1. Передусім слід організувати життя дитини в сім'ї відповідно до режиму

 дня, якого дотримуються в дошкільному навчальному закладі.
 

2. Готуючись до дитячого садка, докладно розкажіть малюку, що вдень він

буде ходити до дитячого садка, а ввечері ви разом з ним будете займатися
вдома цікавими справами.
 

3. Варто зацікавити сина чи доньку дитячим садком, викликати бажання йти

туди. Для цього під час прогулянок покажіть будівлю дошкільного
навчального закладу, ігрові майданчики; разом поспостерігайте за грою
дітей, розкажіть про їхнє життя в садочку. Не можна дитину залякувати
садком, погрожувати: «Не слухатимеш – віддам у садочок». Це викличе
страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в
період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати
бажання в неї ходити до садка: «Якщо слухатимеш, не плакатимеш, то
підеш у дитячий садок». Про вступ до садка треба говорити в сім'ї як про
радісну, очікувану подію.
 

4. Ідучи будь-куди, завжди розповідайте малюкові, що буде, коли ви

повернетесь, щоб у нього була впевненість в тому, що він потрібен вам!
 

5. Навчайте дитину вдома всіх необхідних навичок самообслуговування та

взаємодії. Дитина значно легше пристосується до умов суспільного
виховання, якщо в сім'ї вона оволодіє елементарними навичками
самостійності. Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі
вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї
необхідних умінь. Так діти, звикнувши до надмірної опіки, у яслах
почуваються безпорадними і самотніми.
 

6. Обираючи дитячий садок, звертайте увагу на вихователів. Чи хочете ви

 щодень приводити сюди свою дитину? Якщо так, робіть це впевнено.
Щоб полегшити звикання, познайомте сина чи доньку з майбутнім
вихователем, поговоріть з ним так, щоб дитина чула про те, що ваш
малюк уже підріс і ходитиме до ясел, де про дітей піклується добра
вихователька, яка гуляє і грається з ними. Слід викликати в дитини
позитивні спогади про відвідування дошкільного закладу, бажання
швидше підрости і піти в садочок.
 

7. Збираючись вести малюка до дитячого садка, домовтеся з вихователем,

що певний час відвідуватимете його разом з дитиною, проте дослухайтеся
до рекомендацій вихователя щодо цього.
Як допомогти дитині пережити період адаптації?

1. В перші дні перебування в дитячому садку залишайте дитину на 2-3

години, поступово збільшуючи час знаходження в дитсадку. Не
запізнюйтесь, хоча б у перші дні забирайте дитину вчасно.
 

2. Не поспішайте відразу забрати дитину додому. Побудьте з дитиною на

ігровому майданчику, разом подивіться, як гуляють діти, чим
займаються, як спілкуються один з одним та вихователем.
 

3. Відводячи малюка до дитячого садка, дайте йому улюблену іграшку,

сказавши при цьому: «Якщо ти захочеш, щоб я про тебе подумала, візьми
і притисни її до себе. І я відразу про тебе подумаю». Ілюзія керування
батьками дуже важлива для малюка. Вона знижує реакцію стресу на нову
ситуацію. Нехай іграшка ходить із дитиною кожен день і знайомиться з
іншими, розпитуйте, що з іграшкою сталося в дитячому садку. Хто з нею
дружить, хто ображав, чи не було їй сумно. Таким чином ви багато
дізнаєтеся про те, як ваша дитина звикає до садочка.
4. Пограйтесь з дитиною домашніми іграшками в дитячий садок, де якась з
них буде самою дитиною. Поспостерігайте, що робить ця іграшка, що
говорить, допоможіть разом з дитиною знайти їй друзів і вирішіть
проблеми дитини через неї, орієнтуючи гру на позитивні результати.
 

5. Не хвилюйтесь і не показуйте своє хвилювання дитині. Не забувайте

надавати дитині емоційну підтримку і показувати значимість для вас її
нового статусу.
 

6. Утримуйтесь від шумних масових вистав, аби зменшити емоційне

навантаження.
 

7. Частіше говоріть дитині про свої почуття і проявляйте їх.

 

8. Завжди знаходьте час вислухати, що непокоїть вашу дитину, які у неї

труднощі, чого вона досягла.
 

9. Створіть спокійний, безконфліктний клімат для дитини в сім'ї та

оптимальний режим дня. Оберігайте нервову систему дитини!
 

10.Повідомте вихователів про особливі звички дитини, що вона любить, що

ні, які має захоплення.

11.Придумайте ритуал «прощання» й зустрічайте дитину з посмішкою.

 

12.Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями,

тоді вона швидше звикає. Ніколи не з’ясовуйте відносин з вихователем
(щоб не трапилось!) у присутності дитини.
  

13.Відвідувати дитячий садок дитині треба лише здоровою.

 

14.Найголовніше — почувайтеся компетентними батьками, тобто вірте, що з

будь-якою складною ситуацією можна справитись, якщо її вирішувати, а
не відкладати!

            Головною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є

єдність вимог до малюка в сім'ї та дитсадку.

            Спрогнозувати  адаптацію дитини до умов дошкільного навчального

закладу допоможе наступна анкета.
Анкета для батьків

1. Чи легко розсмішити Вашу дитину?

2. Чи часто вона капризує? Не частіше, ніж 1-2 рази на тиж¬день?

3. Чи спокійно лягає спати?

4. Чи все їсть, чи не капризує під час годування?

5. Чи є у Вашої дитини друзі, які добре ставляться до неї, охоче граються?

6. Чи часто Ваша дитина виходить із себе?

7. Чи завжди треба приглядати за нею?

8. Чи  не страждає Ваша дитина на енурез?

9. Чи немає у Вашої дитини шкідливих звичок?

10.Чи можна дитину залишити саму на недовгий час, знаючи, що, вона не
розплачеться так, наче її покинули назавжди?

11.Чи добре малюк поводить себе з однолітками, чи не потребує від Вас

підтримки?
 12.Чи немає у Вашого малюка якихось незначних страхів?

            Відповіді позитивного характеру на 7-12 запитань дають змогу

прогнозувати успішну адаптацію дитини до умов дошкільного закладу.

ЖОВТЕНЬ
Індивідуальна робота з дітьми раннього віку.
В своїй роботі з малятами, я використовую індивідуальну роботу, яка
допомагає краще розвинути у малят розумові, емоційні, вольові та фізичні
властивості.

З усього розмаїття індивідуальних проявів у своїй практиці з дошкільниками я

враховую індивідуальні, психічні відмінності: тип нервової системи,
особливості пізнавального ставлення до оточуючого та до себе. Вони
виявляються у поведінці і діяльності дитини, а саме: як вона приймає та
виконує доручення, відгукуються на прохання однолітків, як налагоджує
контакти з іншими людьми, як поводиться у спільній діяльності з дорослими, як
реагую на труднощі, та долає їх.

Індивідуальні відмінності дитини можуть бути вродженими і набутими. Є

малята більш стабільні, і дуже важко піддаються педагогічному впливу. В них
можуть бути різні задатки: 

• Типологічні особливості нервової системи; 

• Вроджені дефекти органів чуття і мовлення.

Ці особливості не є вирішальними у розвитку здібностей дитини, але мають

вплив на темп, спосіб і якість володіння певним видом діяльності. 

Я уважно стежу за кожною дитиною, аналізую її поведінку у різних ситуаціях,

вдивляюся, спів ставляю свої враження, піддаю сумніву попередні ознаки, та
роблю вірні висновки щодо розвитку кожного малюка.

Одні діти завжди готові відповісти на запитання, охоче це роблять у

спілкуванні зі мною, та дітьми. А інших потрібно спеціально стимулювати
пізнавальну активність, підштовхую їх до пошуку правильної відповіді. Є такі
діти, які швидко відгукуються і навіть включаються в ситуацію, але так само
швидко розхолоджуються, не доводячи справу до кінця і припускаються
помилок.
Під час проведення занять з сенсорики, мовлення, фізичної культури,
спостережень, бесід та ігор деякі діти не засвоюють належно матеріал, тож я
обов’язково йду дитині на допомогу. Проводжу з нею індивідуальну роботу з
різних розділів програми «Дитина». Я займаюсь індивідуально з дітьми у вільні
години під час (ранкового прийому, прогулянок, в другу половину дня), в
груповій кімнаті або на свіжому повітрі. 

Наприклад: складаємо пірамідки; закріплюємо кольори; складаємо ціле з

частин, втулочки; шнуруємо; закріплюємо вірші, забавлянки; цифри. Поняття:
один – багато; великий – маленький; високий – низький; довгий – короткий;
ліпимо з тіста, пластиліну; малюємо нетрадиційними техніками та багато
іншого. 

Наведу один з прикладів індивідуальної роботи, який використовую я:

«Веселі курчатка»

Збираю дітей біля себе.

• Погляньте, малята, хто до нас сьогодні завітав! (на руці одягнена рукавичка
курочки, або м’яка іграшка).

• Так, це Курочка. Давайте привітаємося з Курочкою і познайомимося з нею.

• Добрий день! (по черзі підходить до кожної дитини і вітається, знайомиться).

• Діти, Курочка кличе нас на галявину, хоче з нами погратися: Давайте

візьмемося за ручки і підемо всі разом. (йдуть за вихователем, тримаючись за
ручки).

Вихователь: 

Ко-ко-ко!

На галявину йдемо.
Ко-ко-ко!

Гратися там будемо.

Під час читання вірша діти разом з вихователем виконують рухи, що

відповідають словам дорослого.

Нумо, діточки малі,

Вгору крильця підняли,

Низько-низько нахилились,

Із струмочка гарно вмились.

А тепер присіли, встали,

Посміхнулись, заспівали:

Пік-пік-пік.

(повторюють 2 рази)

Вихователь: -А тепер пограємо, зерняток у відерце назбираємо. Розсипаємо

різнокольорові кришечки на килимку – діти бігають і збирають «зернята» у
одне велике відерце.

Всі курчатка, як могли,

Добре лапками гребли. (імітація рухів)

Весело погралися

Ще й поро звивалися,

А тепер додому час,

Зачекалися там нас.

(беруться за руки і йдуть разом з вихователем по килимку).

А в цей час інші діти граються або дивляться мультфільми, а також сідають
півколом та запам’ятовують, закріплюють потрібну інформацію.

Отже вивчення індивідуальних особливостей кожної дитини, для вихователя в

тому числі для мене має бути невід’ємною складовою. Потрібно збирати
інформацію про необхідність проведення індивідуальної роботи наступними
методами: цільовими спостереженнями, бесідою, аналізом результатів дитячих
видів діяльності.

ЛИСТОПАД
Консультація для вихователів « Як допомогти дитині в період адаптації».
Коли дитина вступає до дошкільного закладу, змінюються»; усталені
стереотипи: зі знайомої сімейної обстановки малюк по трапляє в незвичне
середовище, що приховує чимало невідомого., Чіткий режим дня, відсутність
батьків, інший стиль спілкування, нові вимоги до поведінки, постійний контакт
з однолітками, нове приміщення, — всі ці зміни створюють для дитини стресо-
ву ситуацію. Вікова незрілість системи адаптаційних механізмів призводить до
психічного напруження, через що порушується сон, апетит, з'являються різні
страхи, малюк відмовляється грати з іншими дітьми, часто хворіє тощо.

На рівень адаптації впливають кілька факторів:

1. вік (найважче переносять зміну умов життя діти від 10-11 місяців до півтора
року);

2.стану здоров'я та рівня розвитку дитини;

3.біологічний та соціальний анамнез (перебіг вагітності матері, ускладнення під

час пологів; умови, забезпечені дитині після народження, — режим дня,
харчування, ігри та ін.; захворювання протягом перших трьох місяців життя
тощо).

Комплексний підхід до розв'язання проблеми адаптації:

1. Створення емоційно сприятливої атмосфери в групі.

2.Робота з батьками, яку бажано розпочати ще до того, як дитину зарахували до

дитячого садка.

3.Правильна організація в адаптаційний період ігрової діяльності, спрямованої

на формування емоційних контактів «дитина — дорослий» і «дитина —
дитина», що обов'язково передбачав ігри та вправи.

Робота з батьками

Необхідна умова успішної адаптації — узгодженість дій батьків і вихователів,

зближення підходів до індивідуальних особливостей дитини в сім'ї та дитячому
садку.
Доцільно рекомендувати батькам у перші дні приводити дитину тільки на
прогулянку — так їй простіше познайомитися з вихователями та іншими
дітьми. Причому бажано приводити малюка не тільки на ранкову, а й на
вечірню прогулянку, коли, можна звернути його увагу на те, як мами і тата
приходять за дітьми, як вони радісно зустрічаються. У перші дні слід
приводити дитину до групи пізніше 8 години, щоб вона не бачила можливих
сліз і негативних емоцій інших дітей уранці.

Батьки, віддаючи дитину до дитячого садка, відчувають тривогу за її долю.

Відчуваючи настрій своїх близьких, особливо мами, дитина теж тривожиться.
Тому завдання вихователя — заспокоїти насамперед дорослих: запросити їх
оглянути групові приміщення, показати шафку, ліжко, іграшки, розповісти, чим
дитина буде займатися, у що грати, ознайомити з режимом дня, разом обгово-
рити, як полегшити період адаптації.

У свою чергу батьки повинні уважно прислухатися до порад педагога, брати до

уваги його консультації, спостереження та побажання. Якщо дитина бачить
гарні доброзичливі відносини між своїми батьками та вихователями, вона
набагато швидше адаптується в нових умовах.

Ігри в адаптаційний період з дітьми двох – трьох років.

Основна задача ігор в цей період - формування емоційного контакту,

довіри дітей до вихователю. Дитина повинна побачити в доброго вихователя,
завжди готового прийти на допомогу людини (як мама) і цікавого партнера у
грі. Емоційне спілкування виникає на основі спільних діях супроводжуваних
посмішкою, ласкавою інтонацією проявом турботи до кожного малюка. Перші
ігри повинні бути фронтальними, щоб жодна дитина не відчував себе
обділеним увагою. Ініціатором ігор виступає дорослий. Ігри вибираються з
урахуванням ігрових можливостей дітей, місця проведення і т.д.

Ігри - розваги

Іди до мене

Хід гри. Дорослий відходить від дитини кілька кроків і манить його до себе,
ласкаво примовляючи: "Іди до мене, мій хороший!" Коли дитина підходить,
вихователь його обіймає: " Який до мене хороший Коля прийшов!" Гра
повторюється.

Прийшов Петрушка

Матеріал. Петрушка, брязкальця.

Хід гри. Вихователь приносить Петрушку, розглядає його з дітьми.

Петрушка гримить брязкальцем, потім роздає брязкальця дітям. Вони разом з

Петрушкою струшують брязкальцями, радіють.

Видування мильних бульбашок

Хід гри. Вихователь на прогулянці видуває мильні бульбашки. Пробує

отримати бульбашки, похитуючи трубочкою, а не дмухаючи в неї. Рахує,
скільки бульбашок може втриматися на трубочці за один раз. Намагається
спіймати на льоту всі бульбашки, поки вони не торкнулися землі. Настає на
мильну бульбашку і здивовано запитує дітей, куди він зник. Потім вчить
кожного дитини видувати мильні бульбашки.

(Напружувати м'язи рота дуже корисно для розвитку мовлення.)

Хоровод

Хід гри. Вихователь тримає дитину руки і ходить по колу, примовляючи:

Навколо рожевих кущів,

Серед трав і квітів,

Кружляємо, кружляємо хоровод.

До того ми закружляли,

Що повалилися на землю.

БУХ!

При проголошенні останньої фрази обидва "падають" на землю. Варіант гри:

Навколо трояндових кущів.

Серед трав і квітів,

Водимо, водимо хоровод.

Як закінчуємо коло.

Дружно ми стрибаємо раптом,

ГЕЙ! Дорослий і дитина разом підстрибують.

Сонячні зайчики

Матеріал. Маленьке дзеркальце.

Хід гри. Вихователь дзеркалом пускає сонячних зайчиків і говорить при цьому:
Сонячні зайчики Грають на стіні. Помани їх пальчиком, Нехай біжать до тебе!

За сигналом "Лови зайчика!" діти намагаються його зловити.

Гру можна повторити 2-3 рази.

Покружимся

Матеріал. Два іграшкові ведмедики.

Хід гри. Вихователь бере ведмедика, міцно притискає його до себе і крутиться з
ним. Дає іншого ведмедика малюкові і просить також покружляти,
притискаючи до себе іграшку.
Потім дорослий читає віршик і діє у відповідності з його змістом. Дитина
слідом за ним виконує ті ж рухи.

Я кружусь, кружусь, кружусь,

А потім зупинюся.

Швидко-швидко покружусь.

Тихо-тихо покружусь,

Я кружусь, кружусь, кружусь

І на землю повалюсь!

Ховаємо ведмедика

Хід гри. Вихователь ховає знайому дитині велику іграшку (наприклад, ведмедя)
так, щоб вона трохи було видно. Кажучи: "Де ведмедик?", шукає його разом з
дитиною. Коли малюк знайде іграшку, дорослий ховає її так, щоб шукати було
складніше. Після гри з мишком ховається сам вихователь, голосно
промовляючи "ку-ку!" Коли дитина знайде його, він перебігає і ховається в
іншому місці. В кінці гри дорослий пропонує сховатися дитині.

Хоровод з лялькою

(проводиться з двома-трьома дітьми)

Матеріал. Лялька середніх розмірів.

Хід гри. Вихователь приносить нову ляльку. Вона вітається з дітьми, гладить по
голові. Дорослий просить дітей по черзі потримати ляльку за руку. Лялька
пропонує потанцювати. Вихователь ставить дітей у гурток, бере ляльку за одну
руку, іншу дає дитині і разом з дітьми рухається по колу вправо і вліво,
наспівуючи просту дитячу мелодію (наприклад, "Веселу дудочку" М. Красева).

Варіант: гра проводиться з мишком.

Дидактичні ігри
Наведені нижче гри не тільки підбадьорили боязкого і розвеселять плаче, але і
заспокоять занадто бешкетника, переключать увагу і допоможуть розслабитися
розлюченому, агресивному дитині.

Гра з собачкою

Матеріал. Іграшкова собачка.

Хід гри. Вихователь тримає в руках собачку і каже:

Гав-гав! Хто там? Це песик в гості до нас. Я собачку ставлю на підлогу. Дай,
собачка, Петі лапу! Потім підходить з собачкою до дитини, ім'я якого названо,
пропонує взяти її за лапу, погодувати. Приносять миску з уявної їжею, собачка
"їсть суп", "гавкає", говорить дитині "спасибі!"

При повторенні гри вихователь називає ім'я іншого дитини.

Збирання "скарбів"

Матеріал. Кошик.

Хід гри. На прогулянці вихователь збирає разом з дитиною "скарби"

(камінчики, стручки, гілочки, листя, раковини) і складає їх у кошик. З'ясовує,
які "скарби" викликають у малюка найбільший інтерес (це підкаже подальші
шляхи спілкування). Потім називає якесь "скарб" і просить дістати його з
кошика.

Робимо колаж

Матеріал. Обрізки кольорового паперу, вітальні листівки, мотузочки, шматочки

пінопласту, пряжі і т. п.

Хід гри. Вихователь розстеляє на столі великий аркуш щільного паперу або
картону. Пензликом промазує клеєм з одного боку шматочок пінопласту
(листівку тощо) і передає дитині, щоб він наклеїв його на папір. Дозволяє
маляті самому обирати предмети, які йому хотілося б наклеїти. Уважно
спостерігаючи за діями дорослого, дитина зуміє сам намазувати клей.
Завершений колаж можна повісити на видному місці, щоб всі могли їм
милуватися.

(Гра сприяє розвитку творчих навичок).

Ловися, рибка

Матеріал. Картонна коробка, металеві пробки від пляшок ("рибки"), магніт,

паличка і мотузка (для вудки).

Хід гри. У картонну коробку поміщають кілька металевих пробок від пляшок,
бажано різного кольору. До одного кінця мотузки (або тасьми) прив'язують
паличку, а до іншого - брусок магніту. Вихователь показує дитині, як
вивуджувати "рибок" з коробки, притягаючи металеві пробки магнітом. Якщо
пробки різного кольору, то малюкові можна запропонувати витягнути,
наприклад, червону рибу.

Після того як будуть вилучені всі пробки, дорослий вважає їх ("Ось скільки риб
ми зловили!"), і гра починається спочатку.

(Гра сприяє розвитку узгодженості рухів.)

Покатаємося на конячці

Матеріал. Конячка-гойдалка (якщо конячки немає, можна посадити дитину на

коліна).

Хід гри. Вихователь садить дитину на конячку-гойдалку і каже: "Маша їде на

конячці, (вимовляє тихим голосом) нно-нно". Дитина повторює тихо: "Нно-
нно". Дорослий: "Щоб конячка бігла швидше, голосно скажи їй: "Нно-нно,
біжи, конячка!" (Дужче розгойдує дитини.) Малюк повторює фразу разом з
вихователем, потім самостійно. Дорослий домагається, щоб дитина вимовляв
звук "н" протяжно, а всі звукосполучення - голосно і чітко.

(Гра розвиває мовну активність).

Дути в що-небудь і що-небудь

Хід гри. Вихователь дме на маленький повітряну кульку через соломинку,
змушуючи його переміщатися по кімнаті. Дме на всі пальці, потім на кожен
окремо. Здуває листочок з долоні дитини. Дме на квітку чи травинку. Дитина
повторює дії дорослого.

Подми на кульку, подми на вертушку, подми в ріжок

Матеріал. Повітряна кулька, вертушка, ріжок.

Хід гри. На рівні особи дитини підвішується повітряна кулька, а перед ним на
стіл кладуть вертушку і ріжок. Вихователь показує, як треба дути на повітряну
кульку, щоб він високо злітав, і пропонує дитині повторити дію. Потім
дорослий дме на вертушку, щоб вона закружляла, дудить в ріжок, дитина
повторює.

(Гра сприяє розвитку мовного апарату).

Книжка - вгадай-ка

Матеріал. Записна книжка з дротовою спіраллю.

Хід гри. Наклеюють в записній книжці через сторінку (на правій стороні)
картинки із зображенням відомих дитині предметів. Кожну сторінку без
картинок розрізають на кілька горизонтальних смужок, починаючи з лівого
краю. Розглядаючи книжку разом з малюком, вихователь поступово відвертає
смужку за смужкою. Дитина намагається здогадатися, що зображено на
картинці.

(Гра розвиває уяву і логічне мислення).

Забава з збільшувальним склом

Матеріал. Збільшувальне скло (переважно пластмасове).

Хід гри. На прогулянці вихователь дає дитині травинку. Показує, як дивитися

на неї через лупу. Пропонує дитині подивитися крізь збільшувальне скло на
пальці і нігті - це зазвичай зачаровує малюка. Прогулюючись по ділянці, можна
досліджувати квітка або кору дерева, розглянути шматочок землі: немає там
комах і т.д.

(Гра розвиває спостережливість).

Прогулянки за обрисами різних фігур

Матеріал. Широка щільна стрічка (тасьма).

Хід гри. За допомогою стрічки на підлозі зображують круги, квадрати,

трикутники тощо Вихователь показує дитині, як йти по стрічці (починають з
кола). Дорослий бере дитину за руку, йде разом з ним і співає на будь-який
мотив: "Ми йдемо по колу, тра-ля-ля, тра-ля-ля. Ми йдемо по колу, тра-ля-ля,
тра-ля-ля". Так проходять всі фігури. Потім вихователь пробує разом з дитиною
пройти з ним задкуючи назад, боком, навшпиньках, перестрибуючи через
фігуру і т.д,

(Гра сприяє розвитку уявлень про предмети).

Разом з мишком

Матеріал. Іграшковий ведмедик.

Хід гри. Вихователь розмовляє "на рівних" з мишком і дитиною, наприклад:

"Катя, тобі подобається пити з чашки?", "Міша, подобається Стукає кулаком об
кулак, плескає в долоні. Чергуючи такі дії, вихователь створює певну
послідовність звуків, наприклад: стук-хлоп, стук-стук-хлоп, стук-хлоп-хлоп і
т.п.

Ігри з пальчиками

Особливої уваги та індивідуального підходу потребують боязкі, сором'язливі

діти, які відчувають себе дискомфортно в групі. Полегшити їх душевний стан,
підняти настрій можна пальчиковими іграми. Крім того, ці ігри навчають
узгодженості і координації рухів.

Хто в кулачку?
Хід гри. Вихователь розкриває кисті рук і ворушить пальцями. Потім щільно
стискає кулаки таким чином, щоб великі пальці опинилися всередині. Показує
дитині кілька разів, як це зробити, і просить його повторити. Можливо,
доведеться допомогти йому прибрати великий палець в кулак.

Читає віршик і разом з дитиною виконує рухи.

Хто заліз до мене в кулачок?

Це, може бути, цвіркун? (Стиснути пальці в кулак.)

Ну-ка, ну-ка, вилазь!

Це пальчик? Ай-ай-ай! (Виставити вперед великий палець.)

Гра з кистями рук

Хід гри. (Виконуючи рухи, вихователь просить дитину повторювати їх.)

Дорослий опускає пальці вниз і ворушить ними - це "струмені дощу". Складає
пальці кожної руки колечком і прикладає до очей, зображуючи бінокль. Малює
пальцем - "пензликом" гуртки на щоках дитини, проводить зверху вниз лінію
по його носі і робить плямочка на підборідді.

Стукає кулаком об кулак, плескає в долоні. Чергуючи такі дії, вихователь

створює певну послідовність звуків, наприклад: стук-хлоп, стук-стук-хлоп,
стук-хлоп-хлоп і т.п.

Солимо капусту

Хід гри. Вихователь робить жести руками, аналогічні словами вірша:

Ми січемо капусту, рубаємо, (долоня до долоні, зображуємо топірець)

Ми капусту мнемо, мнемо, (розкриваємо і стискаємо кисті рук, ворушачи

пальцями)

Ми капусту солимо, солимо (перебираємо пальчиками)

Ми морквину тремо, тремо. ( трьом уявну моркву на тертці, кулаком однієї
руки водимо по долоні іншої)

                                               Рухливі ігри

               М'яч у колі

Хід гри. Діти (8-10 осіб) сідають у коло і прокочують м'яч один одному.
Вихователь показує, як відштовхувати м'яч двома руками, щоб він котився в
потрібному напрямку.

Все далі і вище

Матеріал. Яскравий м'яч.

Хід гри. Дитина сидить. Вихователь, стоячи на деякій відстані, кидає йому м'яч
і примовляє: "Кинемо далі, кинемо вище". Малюк ловить м'яч.

Вправа повторюється з іншим дитиною.

               Бігом до дерева

Хід гри. В двох-трьох місцях ділянки - до дерева, до дверей, до лавці -

прив'язані кольорові стрічки. Вихователь говорить дитині; "Я хочу побігти до
дерева". Бере його за руку і біжить разом з ним. Потім біжить з дитиною в інше,
зазначене стрічкою місце, всякий раз пояснюючи, що збирається робити.

Після цього дорослий пропонує малюкові самостійно побігти до дерева, до

дверей і т. д. Хвалить дитину, коли він досягне місця призначення.

               Ледве-ледве, ледве-ледве

Хід гри. Діти разом з дорослим біжать по колу, тримаючись за руки.

Вихователь говорить або співає:

Ледве-ледве, ледве-ледве

Закрутилися каруселі,

А потім, а потім
Все бігом, бігом, бігом!

Тихіше, тихіше, не біжіть,

Карусель зупиніть.

Раз і два, раз і два,

Ось і скінчилася гра!

У відповідності зі словами пісеньки діти біжать по колу все швидше і швидше,

а потім повільніше і зупиняються.

               Ми тупотів ногами

Хід гри. Гравці стають у коло на такій відстані один від одного, щоб при русі не
зачіпати сусідів. Вихователь разом з дітьми вимовляє текст повільно, з
розстановкою, даючи їм можливість зробити те, про що говориться у вірші:

Ми тупотів ногами.

Ми ляскаємо руками.

Киває головою.

Ми піднімаємо руки,

Ми опускаємо руки,

Ми руки подаємо. (Діти беруться за руки, утворюючи коло.)

Ми бігаємо довкола.

Через деякий час вихователь каже: "Стій". Всі зупиняються. Гра повторюється.

               М'яч

Хід гри. Дитина зображує м'яч, стрибає на місці, а вихователь, поклавши на

його голову долоню, примовляє: "Один веселий, мій м'ячик. Усюди, усюди він
зі мною! Раз, два, три, чотири, п'ять. Добре мені з ним грати!" Після цього
"м'ячик" тікає, а дорослий ловить його.
               Огуречик - огуречик...

Хід гри. На одному кінці майданчика - вихователь (ловишка), на іншому - діти.

Вони наближаються до ловишке стрибками на двох ногах. Вихователь каже:

Огуречик, огуречик,

Не ходи на той конечик,

Там мишка живе,

Тобі хвостик відгризе.

При останніх словах діти тікають, а вихователь їх наздоганяє.

               Сонечко і дощик

Хід гри. Діти сідають навпочіпки позаду стільців, розташованих на деякій

відстані від краю майданчика або стіни кімнати, і дивляться в "віконце" {в отвір
спинки стільця). Вихователь говорить: "На небі сонечко! Можна йти гуляти".
Діти бігають по всій майданчику. За сигналом: "Дощик! Швидше додому!" -
біжать на свої місця і сідають за стільцями. Гра повторюється.

               Поїзд

Хід гри. Вихователь пропонує пограти в "поїзд": "Я - паровоз, а ви -

вагончики". Діти стають в колону один за одним, тримаючись за одяг, який
стоїть попереду. "Поїхали", - каже дорослий, і всі починають рухатися,
примовляючи: "Чу-чу-чу". Вихователь веде поїзд в одному напрямку, потім в
іншому, потім уповільнює хід, зупиняється і каже: "Зупинка". Через деякий час
поїзд знову вирушає в дорогу.

(Ця гра сприяє відпрацюванню основних рухів ~ бігу і ходьби.)

               Догонялки

(проводиться з двома-трьома дітьми)

Хід гри. Лялька, знайома дітям з гри "Хоровод з лялькою", говорить, що хоче
пограти в догонялки. Вихователь спонукає дітей тікати від ляльки, ховатися за
ширму, лялька їх наздоганяє, шукає, радіє, що знайшла, обіймає: "Ось мої
хлопці".

Варіант: гра проводиться з мишком.

Головною фігурою і центром уваги для дворічних дітей завжди залишається

дорослий, тому вони з великим інтересом спостерігають за його діяльністю.
Якщо малюки не розташовані в даний момент до рухливим іграм, можна
почитати їм казку або пограти в спокійні ігри.
ГРУДЕНЬ
Консультація для вихователів « Успішна адаптація дітей до дитячого
дошкільного закладу за допомогою забезпечення сприятливих умов».

Актуальність проблеми адаптації дітей до ДНЗ займає в дошкільній

педагогіці провідне місце. Це пов'язано з тим, що дитячий сад - новий період в
житті дитини і вступ у нього пов'язане з важкими переживаннями,
супроводжується зміною поведінкових реакцій дитини. Адже адаптація - це
складний процес пристосування організму, який відбувається на різних рівнях -
фізіологічному, психологічному, соціальному.
Труднощі, які виникли у дітей в період адаптації можуть призвести до самої
несприятливої її формі - дезадаптації, що проявляється у порушеннях
дисципліни, ігрової і навчальної діяльності і взаємин з однолітками і
вихователями.
Останнім часом підвищення вікового порогу початку відвідування дошкільного
закладу з 1,5 років до 3 років, з одного боку, і посилення освітньої
навантаження, з іншого боку, роблять проблему звикання молодшого
дошкільника до умов дитячого садка особливо актуальною.
У процесі адаптації беруть участь всі системи організму. У тому числі
знижуються захисні сили організму, що може привести до захворювання
дитини. Аналіз захворюваності показує, що пік припадає на перший місяць
надходження в дитячий дошкільний заклад, тобто на період адаптації.
На жаль, нерідко цей процес протікає складно і болісно. Дитина може
відмовитися від їжі, сну, спілкування з однолітками і дорослими, у нього
з'являються небажані звички.
Складність пристосування організму до нових умов і нової діяльності, висока
«ціна», яку платить організм дитини за досягнуті успіхи, визначає необхідність
ретельного врахування всіх факторів, які сприяють адаптації дитини до
дошкільного закладу і, навпаки, уповільнюють її, заважають адекватно
пристосуватись.
Тому необхідно допомогти дитині адаптуватися, звикнути до нових умов
існування, необхідна така організація життя дитини в дошкільному закладі, яка
приводила б до найбільш адекватного, майже безболісного пристосування його
до нових умов, дозволяла б формувати позитивне ставлення до дитячого садка,
навички спілкування, перш за все з однолітками.
Провідна педагогічна ідея досвіду полягає у створенні сприятливих умов для
успішної адаптації дітей до дошкільного закладу.
Наукова проблема, на вирішення якої спрямований досвід роботи, відображена
у багатьох дослідженнях і працях великих російських педагогів і психологів,
ідеї яких взято за основу мого досвіду роботи. Більшість вітчизняних
досліджень з проблеми адаптації носять теоретико-аналітичний характер. Про
складність адаптаційного періоду для дітей і батьків писали Е. В. Антонова, Р.
М. Грановська, Л. Р. Дика, В. А. Джидарьян, В. П. Лапін, А. В. Махнач, В. М.
Нікольська, Н.А.Русина, Н.І.Сирота. В результаті аналізу наукової літератури, я
прийшла до розуміння того, що адаптація дитини до ДНЗ складається з
психологічної та фізіологічної адаптації. Причому психологічна адаптація
полягає у відриві від домашньої обстановці, входження в соціум, є ключовою
проблемою «дитсадівців». Саме тому основний акцент у своїй роботі я зробила
на психологічну адаптацію, при цьому фізіологічна адаптація дітей жодною
мірою не зменшується і робота з нею проводиться паралельно.
Виділяють три стилю, з допомогою яких дитина може адаптуватися до
навколишнього середовища: а) творчий стиль - дитина намагається активно
змінювати умови навколишнього середовища, пристосовуючи її до себе, і
таким чином пристосовується сам; б) конформный стиль - дитина просто
звикає, пасивно приймаючи всі вимоги і обставини навколишнього середовища;
в) уникає стиль - дитина намагається ігнорувати вимоги середовища, не хоче
або не може пристосуватися до них. Найбільш оптимальним, є творчий стиль.
Найменш оптимальним - уникає. При узагальненні досвіду мною були
використані методичні розробки і рекомендації Е. Арнаутовой, Е. В. Жердєвої,
Л. В. Бєлкіна, Н. В. Тонковой-Ямпільської, Л. Р. Голубєва, А. В. Мышкис.
Проаналізувавши наукові розробки Р. В. Тонковой-Ямпільської, Л. Р. Голубєва,
А. В. Мышкис, а також психолого-педагогічні праці Ш. А. Амонашвілі, Р. Ф.
Кумарину, А. В. Мудрик, В. П. Підласий, Е. А. Ямбург з проблеми
психологічної та фізіологічної адаптації дітей до умов ДНЗ я прийшла до
висновку про необхідність допомогти дитині адаптуватися, звикнути до нових
умов існування.Ступінь новизни полягає у створенні цілеспрямованого
комплексу заходів, в результаті проведення яких полегшується звикання
дитини до умов ДНЗ.
Метою досвіду є успішна адаптація дітей до дитячого дошкільного закладу
допомогою забезпечення сприятливих умов.
При досягненні поставленої мети вирішувалися наступні завдання:

1. Оптимізувати процес психологічної адаптації дітей в ДНЗ:

- знизити рівень тривожності;
- створення комфортної ситуації;
- формування соціальної комунікабельності

2. Оптимізувати процес фізіологічної адаптації:

- знизити рівень захворюваності вихованців ДНЗ;
- підняти рівень фізичної культури дітей.

3. Гармонізувати психологічну і фізіологічну адаптацію.

Враховуючи вищевикладене при узагальненні досвіду я дотримувалася

наступних принципів роботи:
- принцип відповідності віковим і психологічним особливостям;
- принцип послідовності та поетапності впровадження і застосування методик;
- принцип комплексності;
- принцип творчої активності.

Робота з організації адаптації дітей до дошкільного закладу починалася задовго

до надходження дитини в ДНЗ. Щорічно складався окремий план роботи з
неорганізованими дітьми та їх батьками, який дозволяв врахувати соціальний
замовлення мешканців мікрорайону, укомплектування дітьми; знайомили
батьків з досвідом роботи ДНЗ. Кожен батько, який записував в ДНЗ N57 своєї
дитини, отримував пам'ятку «Як підготувати дитину до дитячого дошкільного
закладу»
Вивчення дитини до вступу в ДНЗ починалося зі знайомства із способом життя
його сім'ї. Для цього проводилося анкетування батьків з якого робилися
висновки про готовність дитини до вступу в ДНЗ. Тривало знайомство з
дитячим садом заочно за фотоальбомів: «Наш улюблений дитячий садок», «Ми
чекаємо тебе, малюк», де розповідалося про життя дітей у дитячому садку.
З метою забезпечення успішної адаптації дітей до дошкільного закладу мною
був організований клуб для батьків «Малишкіна школа».

Основні завдання роботи клубу:

- встановлення довірчих відносин між дитиною, батьками та педагогами;
- навчання батьків практичним прийомам виховання, навчання і оздоровлення
дітей;
- знайомство батьків з режимом дня, особливостями адаптаційного періоду та
факторами, від яких залежить його перебіг.
З метою забезпечення індивідуалізації і диференціації підходу до дітей, мною
була проведена діагностика фізичного стану та психологічної готовності
дитини до відвідування ДНЗ. Для цього використовувалися наступні методи:
- вивчення карт здоров'я дітей - це дозволило скласти думку про фізичний стан
кожної дитини, виявити певні захворювання та враховувати отримані дані в
ході побудови подальшої роботи;
- анкетування та бесіди з батьками з метою визначення ступеня соціалізації
дитини, приученности до режиму дня, нервово-психічному стані дитини,
виявлення індивідуально-особистісних особливостей дитини.
- спостереження - коли дитина вже прийшов у групу. На даному етапі дуже
важливим є оцінити характер адаптації дитини до ДНЗ, визначити ступінь
тяжкості її перебігу.

Всі спостереження за дитиною оформлялися в листах адаптації, які по

закінченні підшивалися в історію розвитку малюка і в картах нервово-
психічного розвитку.
Як параметр для порівняння, який може бути виявлений як на початку
адаптаційного періоду, так і в кінці і який би відображав і характеризував стан
дітей, було обрано емоційне благополуччя. Розроблено методи діагностики
рівня емоційного благополуччя (Е. П. Арнаутова, В. Ю. Ільїна).
Проведена модифікована малюнкова методика оцінки «Намалюй свій дитячий
садок» (С. Кауфман, Р. Бенс). В результаті такого комплексного дослідження
було сформовано думку про емоційному стані знову надійшли в дитячий садок
дітей. Отримані дані абсолютно ідентичні характером перебігу адаптації у
дітей. Це свідчить про те, що між цими позиціями, протягом адаптації та
емоційне благополуччя, існує пряма кореляція.
На наступному етапі роботи реалізувалася система медико-психолого-
педагогічних заходів, спрямованих на полегшення адаптації у дітей.

Робота, під час адаптаційного періоду дітей велася за такими напрямами:

- створення емоційно сприятливої атмосфери у групі;
- формування почуття впевненості в дітях.

Одне із завдань адаптаційного періоду - допомогти дитині як можна швидше і

безболісніше освоїться в новому середовищі, відчути себе впевненіше,
господарем ситуації. А так він відчує себе лише тоді, коли дізнається і зрозуміє,
які люди його оточують, в якому приміщенні він живе. Розв'язання цієї задачі,
починаючи з першого дня в дитячому саду, присвячується все перше півріччя.
Для формування почуття впевненості в навколишньому світі знайомство
проводиться в ігровій формі.
Для цього перше знайомство з вихователями та дітьми проходило в
сприятливій, насиченою позитивними емоціями обстановці. При цьому були
присутні обидва вихователя групи і батьки дітей. Вихователі знайомили дітей і
батьків з групою, проводився «Свято знайомства»
Після представлення нового члена дитячого колективу я провела серію ігор,
закріплюють у пам'яті дітей інформацію про знову прибулому товариша. При
цьому використовувалися ігри знайомства з дітьми і вихователем: «Давайте
познайомимося!», «Я йду до вас у гості з подарунками», «Приходьте до мене в
гості я буду пригощати», «Назви одного ласкаво», «Зазирни до мене у віконце»,
«Чий голосок?». Після ігор, спрямованих на знайомство, застосовувалися
відволікають увагу від нового дитини, ігри на території дитячого майданчика:
«Карусель», «Одягни і попляши».
Наступним ключовим моментом було знайомство з групою в ігровій формі:
«Розкажи вірші руками», «Знайди іграшку», «Чиї речі», «Як пройти».
В напрямках «Граємо і будуємо» я використовувала гри з пластмасовими і
дерев'яними конструкторами, а також конструювання з м'яких модулів:
«Башточка з кубиків для матрьошки», «Побудуємо поїзд і поїдемо в гості»,
«Будиночок з кубиків», «Доріжка для машини», «Ведмедик іде до зайчика по
доріжці».

В організації адаптаційного періоду мною включалися елементи

театралізованої діяльності:
- показ настільного театру «Теремок»,
- драматизація казки «Як собака одного шукала»
- інсценування потішки «Курочка Рябушечка»
гра - інсценізація «Зваримо з овочів смачний суп»
Протягом всього адаптаційного періоду проводились ігрові заняття, основними
завданнями яких були: подолання стресових станів у дітей, емоційного та
м'язового напруження; зниження імпульсивності, надмірної рухової активності,
тривоги, агресії; розвиток навичок взаємодії дітей один з одним; розвиток
мовленнєвої активності, сприймання, уваги; розвиток загальної та дрібної
моторики, координації рухів; розвиток ігрових умінь і навичок. Такі як:
«Покладемо ляльку спати», «Ох красивий теремок - дуже-дуже він високий»,
«Чаювання», «Влаштуємо ляльці кімнату», «Ми зустрічаємо гостей», «Купання
ляльки Каті», «Зустріч з доктором Айболитом», «Рассмешим наші іграшки».

Я використовувала у роботі прийоми, які дозволяли затормаживать

негативні емоції малюків:
- ігри з піском і водою: «Ловись рибка», «Дощик як-кап-кап», «Пливи
кораблик», «Печемо пиріжки», «Вимиємо машину».
- пальчикові ігри: «Погладимо кошеня», «Наш малюк», «Хлопчик-мізинчик»,
«Сорока», «Будиночок».
- монотонні рухи руками (нанизування кілець пірамідки або кульок з отвором
на шнур).
- стискання кистей рук (дитині пропонували гумову іграшку-пискавку).
- малювання фломастером, фарбами.
- слухання спокійними ної музики: «Ранок» (А. Гріг), «Мелодія» (Глюк).
- заняття смехотерапией.

В основну частину заняття входили ігри й вправи, які дозволяють дітям

інтенсивно рухатися, вільно виражати емоції виникають, взаємодіяти з
оточуючими.
Завершувалося заняття іграми малої рухливості, що підводять дітей до
заспокоєння. Діти цього віку добре сприймають матеріал, об'єднаний єдиним
казковим - ігровим сюжетом. Кожне заняття проводилося в кілька етапів, гри
по ходу варіювалися мною в залежності від реактивності дітей. Виявляється в
цьому віці у дітей синтония (емоційне зараження), за допомогою ігор дозволяє
швидко переключати увагу дітей з дружного плачу на стрибки, ляскання,
топание, наслідування, таким чином, об'єднуючи дітей та створюючи
позитивний емоційний настрій.
Я щодня в роботі використовувала мову поетичних образів, так співзвучний
дитячої душі. З допомогою потішок, пестушек, колискових пісень, пісеньок
малюки набували необхідні знання, що дають впевненість у своїх силах, тепло,
ласку, любов, радісні сприйняття навколишнього світу.
Важливу роль у полегшенні адаптації грала предметно-розвиваюче середовище
в групі, яка сприяла зниженню стресу у дітей, забезпечувала їх комфортне стан.

Предметно - розвиваюче середовище я створювала по таким

характеристикам:
- різноманітність (наявність всілякого ігрового та дидактичного матеріалу для
сенсорного розвитку, продуктивної і музичної діяльності, організації рухової
активності);
- оптимальна насиченість (без надмірного багатства і без нестачі);
- стабільність (матеріали і посібники мали постійне місце);
- доступність (виключали високу меблі і закриті шафи);
- эмоциогенность (середа яскрава, привертає увагу дитини, викликає позитивні
емоції);
- зонування (не перетинаються ігрові і навчальні зони).

Також, в процесі адаптації, віталося, коли діти приносили з собою з дому

улюблені іграшки, іноді чашку і тарілочку, якою користувалися вони вдома.
У групі були фотоальбоми дітей і їх батьків, що б малюк міг у будь-який
момент побачити своїх близьких і не тужив далеко від дому.
У груповій кімнаті розміщувалася м'які меблі: диван, крісла, де дитина могла
побути один або пограти з улюбленою іграшкою, просто відпочити. Поруч з
«Куточком тиші» розташовувався «Живий куточок».
Гнучкий графік відвідування в період адаптації дозволяв розробити
індивідуальний режим дня для кожної дитини. Так, діти з легкою адаптацією,
як правило, приходили з ранку, дітей із середнім або тяжким адаптацією
запрошували спочатку на прогулянку або в другій половині дня. Перші дні
дитина перебувала в групі з мамою, час його перебування збільшували
поступово, також поступово новачка привчали до системи вимог дитячого
садка.

Я розробила і використовувала в роботі з дітьми систему оздоровчих

заходів:
I. Загартовування повітрям:
- ранковий прийом на свіжому повітрі;
- повітряні ванни з вправами;
- повітряні ванни;
- сонячні ванни;
- прогулянка в групі в холодну погоду;
- постійне полегшення одягу з урахуванням сезону і температурного режиму
II. Загартовування водою
- умивання протягом дня холодною водою
- поступове навчання полоскання рота прохолодною водою по мірі
проходження адаптаційного періоду, питво прохолодної води;
- ходьба з корегувальним і масажних килимках;
Топтання по мокрим доріжках.
III. Додаткові загартовуючі процедури:
- збереження домашніх звичок;
- елементи самомасажу;
- пальчикова гімнастика;
- ходіння босоніж;
Сон без майки.
В період адаптації взаємодія вихователя з батьками набувало особливого
значення. Ні батько, ні педагог не можуть полегшити процес адаптації в
поодинці.
При спілкуванні з сім'ями вихованців мною враховувалися типи сімейних
відносин. Я прагнула зробити батьків своїми союзниками в питаннях адаптації.

Основними формами роботи дитячого садка і сім'ї мною були обрані:

- консультації;
- анкетування;
- батьківські збори;
- бесіди;
- виставки;
- відвідування на дому;
- папки пересування.

Збори на тему «Адаптація дітей до умов дитячого садка» проводилося в

нетрадиційній формі. Мною був представлений відеоматеріал, в якому
продемонстровано режимні моменти протягом всього дня. У висновку зібрання
проводилося анкетування. Для батьків були розроблені Пам'ятки та
рекомендації. Показниками закінчення адаптаційного періоду були: спокійний,
бадьорий, веселий настрій дитини в момент розставання і зустрічей з батьками;
врівноважений настрій протягом дня; адекватне ставлення до пропозицій
дорослих; спілкування з ними за власною ініціативою; уміння спілкуватися з
однолітками, не конфліктувати; бажання їсти самостійно, доїдати покладену
норму до кінця; спокійний денний сон в групі до призначеного за режимом
часу; спокійний нічний сон, без пробудження до ранку. Якщо малюк з радістю і
багато говорить про дитячий садок, якщо поспішає туди, якщо у нього там
друзі і купа невідкладних справ, можна вважати, що адаптаційний період
закінчився. Останній завершальний етап - етап аналізу і висновків, на якому
відбувається обробка всіх даних. У 2008 р. було проведено повторне
дослідження дітей. Проведена оцінка фізичного стану дітей, проведено аналіз
захворюваності дітей за рік, причин не відвідування ДНЗ. При цьому було
встановлено, що випадки захворювання дітей, безсумнівно, відзначалися, але їх
кількість у порівнянні з іншими групами цього ж ДОУ були трохи нижче. Була
проведена також оцінка емоційного благополуччя дітей, ця характеристика
була обрана як показник адаптації дитини до ДНЗ. При цьому
використовувалися вже випробувані методики дослідження емоційного
благополуччя дітей.

Узагальнюючи результати досліду видно, що при надходженні дітей у групу,

тобто на початку адаптаційного процесу емоційне благополуччя дітей було
низьким - 11 осіб (55%) показали саме такий рівень, лише у 2 дітей (10%)
рівень емоційного благополуччя був високим, тобто адаптація протікала легко.
Наприкінці адаптаційного періоду вивчаючи емоційне благополуччя дітей
спостерігаємо зовсім іншу картину. До кінця дослідного періоду ніхто з дітей
не відчував емоційного дискомфорту від перебування в групі, в ДНЗ, в
більшості своїй 12 дітей (60%) відчувають себе комфортно в групі, в ДНЗ. У 8
дітей (40%) відзначений високий рівень емоційного благополуччя, це означає,
що вони пройшли адаптаційний період до ДОУ, і відвідування дитячого саду
більше для них не є стресом. Отримані дані говорять про те, що діти
відрізняються один від одного за своїм емоційним станом, темпераменту, стану
здоров'я, фізичного розвитку - по ключових характеристиках, які впливають на
процес адаптації дітей до ДНЗ. І це нормально, так як всі люди володіють
індивідуальністю.

Проводячи аналіз результатів, можна зробити висновок, що робота пройшла

успішно, так як спостерігається значне поліпшення показників емоційного
благополуччя дітей, а саме ця характеристика була прийнята в досвіді як
характеризує перебіг адаптації.
Таким чином, слід вважати, що обрана методика адаптації дітей до ДНЗ є
успішною, а умови створювані - благополучними. Я, при вибраному підході до
дітей в період адаптації, допомагала їм соціалізуватися, придбати навички і
звички необхідні для відвідування дитячого садка.
Успішна адаптація - це запорука фізичного і психологічного благополуччя
дитини, що й показали результати проведеного досвіду.
Критерії ефективності даної роботи: соціалізація дітей молодшого дошкільного
віку; підвищення рівня емоційного благополуччя; розвиток фізичної і
психологічної культури дітей.
СІЧЕНЬ
Консультація для батьків « Адаптація дітей до дитячого садочка».

Дитина повинна пристосуватись до нових умов, тобто адаптуватись.

Термін «адаптація» означає пристосування і, щоб уникнути стресових ситуацій
в період адаптації дитини до дитячого садочку, необхідно грамотно підійти до
цієї проблеми. Спільна задача вихователів і батьків – допомогти дитині по
можливості безболісно ввійти в життя дитячого садочка. Для цього батькам
потрібно:

По-перше, пояснити дитині, що таке дитячий садочок і навіщо туди ходять

діти. Головне, намагатися простими словами створити позитивний образ
садочку (наприклад, «у дитячий садочок приходять такі ж діти, як і ти, вони там
разом граються, вчаться, їдять», «там багато іграшок і добрі вихователі, які
піклуються про дітей» тощо).

По-друге, познайомити дитину з обраним дитячим садочком під час

прогулянки. Можна під час прогулянок ненадовго заходити з дитиною на
територію садочку, у групи, щоб дитина поступово звикала.

По-третє, завчасно ознайомтесь із розпорядком дня у садочку і поступово

вводьте цей режим дня вдома, а також навчайте тому, що знадобиться в
дитячому садку (вміння самостійно одягатися, умиватися, їсти).

По-четверте, якщо вдається, то віддавайте дитину в ту групу, в якій вона вже

знає кількох дітей (дітей ваших друзів або знайомих, сусідів, з якими ваша
дитина вже спілкується). Але важливо й вчити дитину, як знайомитися з
новими дітьми і як потрібно поводитися з друзями. Адаптація дитини буде
залежати й від того, наскільки легко вона зможе встановлювати стосунки в
колективі. Ви самі можете допомогти дитині встановити контакти з іншими
дітьми, познайомивши малюка з ними та їхніми батьками, запрошуйте нових
друзів вашої дитини на вихідні до вас додому.

По-п’яте, заздалегідь познайомте дитину з вихователем групи, до якої

ходитиме ваш малюк. Повідомте лікаря і вихователів про особливості стану
його здоров’я та характеру. Поясніть дитині, до кого вона може завжди
звернутися за допомогою, якщо їй вона буде потрібна.

По-шосте, перед тим, як відвести дитину в дитячий садочок, можна провести

комплекс заходів щодо загартовування дитини, а також потрібно пройти
медичний огляд, щоб переконатися, що дитина здорова. У перші два-три тижні
залишайте дитину лише на кілька годин в дитячому садочку, поступово
збільшуючи цей час. Якщо у вас є така можливість, перші кілька днів ви
можете разом з дитиною ходити в дитячий садочок (залишайтеся там на 2-3
години).

Важливо! У присутності дитини ніколи не показуйте, що ви нервуєте і

переживаєте з приводу того, що вона йде в дитячий садочок. Не дозволяйте собі
також критики на адресу дитячого садка в присутності дитини, оскільки все це
буде відразу негативно сприйнято нею, що викличе страх, невпевненість і
небажання йти в це місце.
Період адаптації в середньому займає півроку, саме тому батькам слід
запастися терпінням і з розумінням ставиться до примх дитини в перші місяці
відвідування дитячого садочку.

І ще декілька порад батькам дошкільника. Ніколи не обговорюйте у

присутності дитини вихователів, що може призвести до втрати авторитету
педагога в очах дитини. Майте на увазі: все, що Ви говорите або робите вдома
при дитині, стає надбанням громадськості. Адже діти люблять ділитися з
вихователем і одногрупниками всім, що дізналися і побачили нового. Нерідко
вихователь розповідає, як діти повідомляють їй про те, що не будуть її слухати,
тому що мама казала, що вихователь щось неправильно
зробила або сказала.
Щовечора цікавтеся у дитини про те, як пройшов день, що сталося нового і
цікавого. Обговорюйте з нею останні події у садочку, розпитуйте про друзів,
про ігри, в які вони гралися.

Якщо період адаптації у вашої дитини затягнувся на дуже тривалий час,

зверніться до психолога дитячого садка. Психолог проведе з вашою дитиною
корекційну роботу (тренінг, який складається з цікавих ігор), спрямовану на
прискорення періоду адаптації до умов дитячого садка.

Що може бути причиною психологічного дискомфорту в дитини в період

відвідування дошкільного закладу?
До речі кажучи, небажання дитини йти в дитячий сад, страх перед ним у перші
дні, і навіть тижні, після початку відвідування цілком зрозумілі і природні.
Більше того – вони свідчать про те, що психологічний розвиток дитини
протікає абсолютно нормально. Існує кілька основних факторів, що
доставляють дитині найбільший психологічний дискомфорт:
• Навколишня обстановка
Як всім відомо, найголовнішою умовою для психологічного комфорту і
впевненості дитині життєво необхідна стабільність. Однак навколишнє
оточення в дитячому саду радикально відрізняється від домашньої обстановки.
Причому найчастіше дитину з душевної рівноваги можуть виводити такі
дрібниці, на які доросла людина навіть і уваги ніякого не звернув би – колір
фіранок, постільної білизни, освітлення та інше.
• Режим дня
Існує одна побита істина – перед тим, як віддати дитину в дитячий сад,
обов'язково поступово переводите його на той режим дня, який буде в садку.
Проте практично завжди батьки ігнорують цей дуже розумну пораду. І в
результаті дитина, яка звикла спати до 10 – 11:00 ранку, неминуче буде
протестувати проти того, що його в 7 ранку насильно витягають з теплого ліжка
і практично волоком тягнуть в дитячий сад. Та ще й улюблена матуся піде. Ну
як тут гірко не розплакатися?
Для того щоб уникнути зайвого дратівної фактора для психіки дитини,
необхідно заздалегідь дізнатися розпорядок дня у тому дитячому саду, який
буде відвідувати дитина. І починати, як мінімум за місяць до передбачуваної
дати першого відвідування дитячого саду починати привчати дитину до нього.
Цим самим батьки в дуже великій мірі полегшать життя і собі, і своєму
малюкові.
• Приниження Его дитини
Ще один фактор, проти якого дуже сильно протестують дуже багато дітей – це
колектив. І в цьому немає нічого дивного – кілька років весь світ крутився
навколо дитини, її почуттів, бажань і потреб. А тепер дитина оточений великою
кількістю дітей, і він більше не є центром уваги, так як вихователь при всьому
своєму величезному бажанні просто фізично не може віддавати всю свою увагу
кожній дитині окремо.
Як правило, особливо сильним травмуючим фактором це є для тих дітей, які в
сім'ї одні, або молодші. Адже чого гріха таїти – молодші дітки завжди бувають
трохи більше розпещеними, навіть в тому випадку, якщо батьки з усіх сил
намагаються ні в якому разі не розділяти дітей. Для того щоб знизити ступінь
тяжкості даного травмуючого фактора, психологи радять якомога частіше
оточувати малюка дітьми – на дитячих майданчиках, дитячих святах.
• Незнайомі люди
Досить велика кількість незнайомих людей, які починають оточувати дитини,
який пішов у дитячий садок. Вихователі, няні, музичні та фізкультурні
працівники – дитині вкрай важко звикнути до них. Дитина починає відчувати
серйозний психологічний стрес, який і виявляється криками і плачем.
Для того щоб уникнути цього, необхідно своєчасно потурбуватися питанням
соціалізації малюка. Не варто тримати дитину вдома, далеко від суспільства.
Чим частіше дитина буде спілкуватися з дорослими людьми, тим безболісніше
для нього пройде період адаптації в дитячому саду. Дитина може спілкуватися з
далекими родичами, друзями мами і тата, в кінці – кінців, з бабусями на лавці
біля під'їзду.
До речі кажучи, дуже багато дитячих психологів радять батькам знайти
можливість, і заздалегідь познайомити дитину з вихователем в дитячому саду.
Як правило, педагоги не бувають проти подібного і з задоволенням дозволяють
приводити малюка трохи раніше, ніж він піде в дитячий садок.
Крім того, у жодному разі не можна ігнорувати під час адаптаційного періоду і
так рекомендований і психологами, і педагогами спільне перебування в групі
мами і дитини. Воно в значній мірі полегшує перебіг адаптаційного періоду. І
це не дивно: з одного боку, дитина постійно перебуває з мамою, а з іншого боку
– він має можливість знайомитися з колективом, навколишнім оточенням. І ті
батьки, які відразу ж приводять дитину на весь день, стикаються з набагато
більшою кількістю проблем, ніж ті, хто був у цей непростий для дитини час
адаптації до дитячого садка поруч з ним.
• Відсутність поруч мами
Для будь-якої дитини мама – це навіть не центр всесвіту, це весь всесвіт. А в
садочку дитина змушена розлучатися зі своєю гаряче улюбленої матусею. І це
не дивно – адже раніше – то ви були разом нерозлучно практично весь час.
Найчастіше цей стресовий фактор є одним з найбільш важких в період
адаптації дитини.
Не варто злитися на плач дитини, яка відчайдушно хватає вас за одяг – вона
дійсно щиро вірить в те, що мама може піти і не повернутися за ним. І той факт,
що і вчора, і позавчора ви поверталися за ним, і сьогодні теж повернетеся, і
будь-які інші розумні доводи не в силах вгамувати панічний страх дитини. Для
того щоб полегшити моральний стан дитини, необхідно заздалегідь привчати
дитину до того, що мама іноді йде. Але завжди повертається назад. З самого
раннього залишайте малюка хоча б на короткий проміжок часу – з татом,
бабусею, подругою. І під час адаптаційного періоду в дитячому саду дитині
буде набагато легше.
До речі кажучи, дитячі психологи дають батькам ще одну дуже корисну пораду.
Найчастіше буває так, що вихователь відволікає дитину розмовами, або
іграшками. І коли увага малюка переключиться з мами на щось інше, дає їй
знак, щоб вона непомітно йшла. Однак цього робити ні в якому разі не можна.
Подумайте самі – адже дитина дуже швидко знову згадає про вас. І які почуття
зазнає дитина, виявивши, що мами немає поруч? Розчарування, образа, а в
гіршому випадку гірке почуття того, що його зрадили. І що найстрашніше –
дитина з дуже високою часткою ймовірності перестане вам довіряти. І вже
повірте – це призведе до виникнення величезної кількості проблем, причому на
все життя. Адже не дарма психологи стверджують, що абсолютно всі
психологічні проблеми людей беруть своє коріння саме з дитинства.
• Невідомість
Ще однією причиною того, чому дитина не хоче йти в дитячий сад, є банальний
страх перед невідомістю. Дитина просто – напросто боїться того, чого вона не
знає. Найчастіше батьки, чуючи про це від психологів, дивуються і заперечують
– але ж дитина ходить у дитячий садок вже тиждень – два! Однак пам'ятайте,
що для дитини вкрай важлива стабільність? А відчуття стабільності у будь-якої
людини, а не тільки у дитини, виробляється приблизно через місяць після
радикальних змін у житті. Так невже ж в цьому випадку не можна нічого
вдіяти? Звичайно ж, можна. Батьки повинні заздалегідь, напередодні,
дізнаватися у вихователя про те, що очікується на наступний день – які заняття,
які ігри, меню. І обов'язково дуже докладно розповідайте дитині про все
ввечері, перед сном. А по дорозі в садок ще раз розкажіть про це. Через кілька
днів, коли дитина переконається в тому, що він заздалегідь точно обізнаний про
те, чого йому очікувати, він перестане боятися невідомості в дитячому саду.
 Організація життєдіяльності дошкільників

Життєдіяльність в ДНЗ відбувається згідно вимог програми "Дитина" —

це різні аспекти її життя, форми активності, всі види діяльності.В них
проявляється її енергійність, життєва сила, прагнення заявити про себе іншим
та самій собі. Дошкільник є суб'єктом пізнавальної, предметно-практичної та
комунікативної діяльностей, завдяки чому задовольняє свої потреби у
фізичному, психічному та соціальному зростанні. Як суб'єкт життєдіяльності
він активно орієнтується в довкіллі, пристосовується й впливає на нього,
розвивається, вчиться чинити опір зовнішнім неї негативним впливам.

Організовуючи життєдіяльність дитини в дошкільному закладі, слід

ураховувати: її вікові та індивідуальні особливості; сучасні тенденції в
оновленні змісту дошкільної освіти та навчально-виховних технологій;
побажання батьків, специфіку та можливості закладу. Буття дитини в
дошкільному закладі — це послідовний перебіг певних його складових, які
нормують чергування активної діяльності та відпочинку.

Основні з них

• ранкові, денні, вечірні прогулянки;

• різноманітні гігієнічні процедури;

• харчування(сніданок, обід, підвечірок, вечеря);

• ігри(самостійні та організовані);

• спілкування (з дорослими та дітьми);

• заняття(колективні, підгрупою, індивідуальні, самостійні);

• відпочинок(релаксація), сон.

Наш день в дитячому садочку

Зміст життєдіяльності дошкільників у першу половину дня

ПРИЙОМ ДІТЕЙ

1. Спілкування вихователя з дітьми: індивідуальні бесіди, ігри для спілкування і

створення настрою дітей.

2. Організація самостійної діяльності дітей: різні види ігор, праця в куточку

природи, образотворча діяльність.

3. Формування культурно-гігієничних навичок: використання носової хустки,

контроль за зовнішнім виглядом, охайністю зачіски.

4. Формування культури поведінки: вітання, ввічливі взаємини з однолітками,

дорослими. Підготовка до ранкової гімнастики.

Ранкова гімнастика.
 СНІДАНОК

1. Гігієничні процедури, (закріплення правил миття рук).

2. Сервірування столу: бесіда з черговими; ознайомлення з меню, оголошення

його дітям; привернення уаги дітей до естетичного оформлення столів.

3. Привернення уваги дітей до їжі; індивідуальна робота з виховання культури

їжі; правила етикету; оцінювання діяльності.

ЗАНЯТТЯ

1. Підготовка до заняття, (прибирання іграшок, переведення уваги на інший вид

діяльності, оцінювання діяльності дітей);

2. Прибирання робочих місць після заняття.

3. Організація ігор.

ПРОГУЛЯНКА

1. Підготовка до прогулянки: створення інтересу; ігрові прийоми; індивідуальні

бесіди; добирання ігрового матеріалу; мотивація діяльності дітей на
прогулянці.

2. Одягання: послідовність, вихід на прогулянку.

3. Спостереження на прогулянці.

4. Рухливі ігри: 2-3 гри великої рухливості; 2-3 гри малої та середньої
рухливості; ігри на вибір дітей.

5. Праця на ділянці: мотивація діяльності дітей; визначення обсягу роботи;

розподіл обов'язків; підготовка обладнання; виконання трудових дій;
прибирання обладнання; оцінювання діяльності.

6. Індивідуальна робота.
7. Самостійна ігрова діяльність: створення умов для розвитку сюжетно-
рольових ігор; ігри з природним матеріалом; інші види діяльності;
індивідуальна робота із зображувальної діяльності, розвитку мовлення,
театралізація в теплу пору року; ліплення Снігових Баб взимку.

8. Повернення з прогулянки: ігри; самоконтроль дітей; контроль і оцінювання

їх діяльності; послідовність роздягання; вільна діяльність дітей.

ОБІД

1. Підготовка до обіду.

2. Гігієничні процедури: залучення уваги дітей до гігієничних процедур;

закріплення правил миття рук; розповідь вихователя про чистоту; самоконтроль
дітей; оцінювання діяльності.

3. Сервірування столу: бесіда з черговими; ознайомлення з меню, оголошення

його дітям; залучення уваги дітей до естетичного оформлення столів.

4. Залучення уваги дітей до їжі; індивідуальна робота з виховання культури їжі;

правила етикету; оцінювання діяльності.

5. Полоскання ротової порожнини після прийому їжі.

6. Підготовка до сну: гігієничні процедури; створення умов для організації сну;

казкотерапія; укладання спати.

Організація режимних процесів у другу половину дня

ПІДЙОМ ДІТЕЙ

1. Поступовий підйом, спілкування вихователя з дітьми.

2. Індивідуальна робота з дітьми, створення умов для самостійної діяльності.

3. Коригувальна гімнастика після сну: підготовка до коригувальної гімнастики,
привернення уваги дітей.

4. Загартовуючі процедури: "доріжка здоров'я", масаж.

5. Формування культурно-гігієничних навичок: привернення уваги дітей до

гігієничний процедур; гігієничні процедури; закріплення правил миття рук;
розповідь вихователя про чистоту; прийоми самоконтроля; оцінювання
діяльності дітей; послідовність миття рук; послідовність одягання; контроль за
зовнішнім виглядом, охайність зачіски.

6. Формування культури поведінки; доброзичливі взаємини з однолітками,

дорослими.

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Спілкування з дітьми, індивідуальна робота, ігри.

ПОЛУДЕНОК

1. Підготока до полудня, сервірування столу; бесіда з черговими; ознайомлення

з меню, оголошення його дітям; залучення уваги до естетичності оформлення
столів.

2. Залучення уваги дітей до їжі; індивідуальна робота з виховання навичок

культури їжі; правила етикету; оцінювання діяльності дітей; прибираня столів.
 ПРОГУЛЯНКА

1. Підготовка до прогулянки; створеня інтересу; ігрові прийоми; індивідуальні

бесіди; добирання ігрового матеріалу; мотивація діяльності дітей.

2. Одягання, відпрацювання послідовності одягання (ігрові, словесні, наочні,

практичні прийоми).

3. Рухливі ігри: 2-3 ігри великої рухливості; 2-3 ігри малої та середньої
рухливості; на вибір дітей.

4. Індивідуальна робота з розвитку рухів, фізичних якостей: самостійна ігрова

діяльність; створення умов для розвитку сюжетно-рольових ігор; ігри з
природним матеріалом; індивідуальна робота із зображувальної діяльності,
розвитку мовлення; театралізація в теплу пору року; ліплення Снігових Баб
взимку.

5. Організація самостійної діяльності дітей спокійних ігор; індивідуальна

робота з дітьми та поступове повернення додому.

Правила та обов'язки батьків, діти яких відвідують дошкільний заклад

 Поважати людську гідність і професійну честь працівників дошкільного

навчального закладу. Виявляти до них повагу в присутності дитини.

 Неприпустимо розмовляти в дошкільному навчальному закладі

ненормативною лексикою та підвищеним тоном будь з ким - батьками,
дітьми, працівниками.

 Поважати гідність своєї дитини та інших дітей.

 Виконувати рекомендації педагогічних та медичних працівників

дошкільного навчального закладу щодо розвитку, виховання, зміцнення
здоров'я дитини та її гігієни.
 Своєчасно приводити дитину до дошкільного навчального закладу. Про
можливе запізнення попереджати завчасно.

 Про відсутність дитини через хворобу або сімейні обставини та прихід її

після відсутності обов'язково попередити заздалегідь. Адже завідувач
дошкільного навчального закладу затверджує меню та кількість дітей на
харчування за даними попереднього дня.

 Про відсутність дитини через інфекційне захворювання терміново

повідомити в дошкільний навчальний заклад з метою термінової обробки
групового приміщення та запобігання захворюванню інших дітей.

 У шафі дитини мають бути гребінець та носова хустинка, а на верхньому

одязі - петелька. Також у дитини раннього або молодшого дошкільного
віку має бути змінне взуття та одяг, у дитини старшого дошкільного віку
- за потреби.

 Дитині заборонено приносити до дошкільного навчального закладу дрібні

іграшки, монети, насіння рослин, гострі предмети та пігулки. Тому слід
щодня перевіряти кишені дитини.

 З метою збереження життя і здоров'я дітей, запобігання травматизму

заборонено пересуватися на транспортних засобах територією
дошкільного навчального закладу та приходити з будь-якими домашніми
тваринами.

 Приводити дитину до дошкільного навчального закладу в чистому одязі,

у взутті, що відповідає розміру її ноги та санітарно-гігієнічним вимогам. З
метою запобігання травматизму заборонено одягати дитині шльопанці,
незручне взуття.

 Приводити до дошкільного навчального закладу здорову дитину. Слід

повідомляти вихователям про стан здоров'я дитини вдома, про будь-які
падіння та ушкодження, а також скарги дитини на погане самопочуття.
 Батьки або особи, які за їх дорученням приводять дитину до дошкільного
навчального закладу мають передати дитину вихователеві або
працівникові, який приймає дітей у цей час.

 Неприпустимо відправляти дитину до дошкільного навчального закладу

саму, без супроводу дорослого. Увечері вихователь зобов'язаний
передати дитину батькам або іншій особі, яка за їх дорученням прийшла
за дитиною.

 Неприпустимо залишати дитину саму в приймальній кімнаті групового

приміщення. Якщо запізнилися на ранкову гімнастику, слід дочекатися,
коли діти вашої вікової групи повернуться, та передати дитину
вихователеві.

 Слід заздалегідь поінформувати вихователя про осіб, яким батьки

доручають приводити дитину до дошкільного навчального закладу та
забирати її з нього. За потреби таке доручення оформлюють письмово.

 Вихователь не має права віддавати дитину неповнолітнім дітям та

батькам у нетверезому стані. Лише за наявності письмової заяви батьків
можна віддавати дитину іншим членам родини.

 Вихователь та медична сестра оглядають дитину з метою своєчасного

виявлення ознак захворювання (сипу, розчісувань, запалення очей тощо),
нездужання (головний біль, хворе горло, слинотеча тощо), тілесних
ушкоджень (синьці, подряпини, гулі тощо). Якщо під час ранкового
прийому у дитини виявлено ознаки захворювання, батьки зобов'язані
звернутися до лікаря за консультацією або медичною допомогою.

 Ранковий туалет дітей потрібно робити вдома. Батьки мають приводити

дітей до дошкільного навчального закладу чистими, охайно вдягненими
ЛЮТИЙ
Форми та методи роботи з дітьми
дошкільного віку в ДНЗ з дошкільниками.
Збагачення уявлень вихованців ДНЗ про живі організми і природне
середовище, багатоманітність явищ природи, причинно-наслідкові зв’язки у
природному довкіллі та взаємозв’язок природних умов, рослинного і
тваринного світу, позитивний і негативний вплив людської діяльності на стан
природи реалізується в дошкільному закладі через різні виді діяльності:
заняття, ігри, пошково-дослідницьку діяльність, спостереження, трудову
діяльність, екскурсії, бесіди, проектну діяльність та в повсякденному житті.

      Особливу увагу педагоги закладу повинні приділяти створенню

розвивального середовища, яке б сприяло розвитку в дошкільників
природничої компетентності, вмінню спостерігати, аналізувати, цікавитись,
берегти, турбуватись, передавати враження, розвивати у вихованців творчі
здібності.

       Пошуково-дослідницька діяльність в природі набуває особливого значення.

З цією метою в кожній віковій групі дитячого садка мають бути створені

 та обладнані природничі центри, оснащення яких відповідає програмовим,

віковим та особистісним вимогам дошкільників. Мешканцями центрів є
кімнатні рослини, різноманітні тварини. Діти з задоволенням спостерігають за
їх життям, радіють їх зростанню та відповідально ними опікуються.

     Календарі природи, розташовані в природничих

осередках, повинні  відповідати віку дітей та вимогам програми. Завдяки їм
діти слідкують за перебігом пір року, днів тижнів та діб, помічають результати
довготривалих спостережень за сезонними змінами, наприклад, зміни в
тривалості дня, відлітанні та прильоті птахів тощо.

      Система організації дослідницької

діяльності, повинна передбачати дослідження вихованцями живої і неживої
природи через короткотривалі та довготривалі досліди.

     Активізуючи пізнавальну діяльність дітей через залучення вихованців до

дослідів, педагоги дитячого садка розвивають в них спостережливість, логічне
мислення, формують пізнавальний інтерес до природи, усвідомлення
причинно-наслідкових зв'язків, активно підтримують їх прагнення самостійно
висловлювати свої судження і робити висновки.

     Щоденне планування та проведення спостережень в ранкові години, на

прогулянці в першу та другу половину дня сприяють збагаченню дитячих
уявлень про сезонні зміни в природі, погодні умови, встановленню зв’язків між
природними явищами і погодою, між діяльністю людей та станом природи.
Спостереження, які є складовою навчальних екскурсій, забезпечують
безпосередній контакт дітей з об’єктами природи, в наслідок якого в
дошкільників формуються реалістичні уявлення про об’єкти і явища природи та
зв’язки між ними.

      Екскурсії в природу роблять життя вихованців цікавішим, допомагають

краще орієнтуватися в довкіллі. Завдяки  зеленій території дошкільного
навчального закладу розвиваються пізнавальні процеси та екологічна культура
дошкільників.

        Цільові прогулянки,  проводяться на території ДНЗ не тільки з

пізнавальною, а й з пізнавально-практичною метою - збирання ягід, для
підгодовування птахів узимку, збирання плодів, листя дерев та кущів для
організації ручної праці, самостійної художньої діяльності, реалізації проектної
діяльності – гербарії, поробки з природничого матеріалу тощо.
      Добре озеленена територія дитячого садка,   квітники, куточок лісу, городні
ділянки  забезпечують оптимальні умови для проведення спостережень,
дослідницької роботи, цільових прогулянок та організації трудової діяльності з
дітьми.

      Вивченню та збагаченню знань дітей про лікарські властивості рослин, їх

вирощування, догляду за ними сприяє створена на території дитячого садка
валеологічна стежина, де діти мають можливість не тільки спостерігати за
ростом лікарських рослин, вдихати їх цілющі пахощі, але й доглядати за ними,
висаджувати, розсаджувати, поливати тощо.

      Зважаючи на те, що провідною діяльністю в дошкільному віці є гра,

педагоги повинні подбати про забезпечення навчально-виховного процесу
різними видами ігор, в яких малюки збагачують та закріплюють уявлення про
взаємозв’язки і взаємозалежності у природі, практичні навички дбайливого
ставлення до тварин і рослин.

     Відтворенню та усвідомленню знань про природу сприяють різноманітні

інтелектуальні, рухливі ігри, екологічні завдання, проблемні ситуації,
кросворди, екологічні акції тощо.

Види педагогічної діяльності та форми роботи з дітьми в днз види педагогічної

діяльності та форми роботи з дітьми в днз нетрадиційні форми роботи з дітьми
в днз
Виховна робота в ДНЗ
Виховна система ДНЗ – це цілісна структура, яка сприяє успішній
діяльності виховання та розвитку дошкільника. У дошкільному закладі
відбувається моральне становлення вихованців, формування в них творчого
мислення, відповідальності.

Напрямки виховної роботи:

 патріотичне;

 правове;

 моральне;

 художньо-естетичне;

 трудове;

 фізичне;

 екологічне.

Пріоритетним у виховній роботі дошкільного закладу є:

  реалізація особистісно-орієнтованого підходу в навчально-виховному
процесі;

 залучення малят до національної та світової культури;

 збереження морального та фізичного здоров’я підростаючого покоління

 виховання патріотизму, громадських якостей особистості;

 забезпечення педагогічних умов для соціалізації дошкільників, виховання

в них життєвої компетентності.

Для реалізації цих завдань у ДНЗ розроблений річний план навчального закладу
який був затверджений педагогічною радою закладу, керівником ДНЗ,
погоджений з відповідним органом управління освіти. Цей план охоплює всі
напрямки виховання та розвитку дітей.

В процесі навчально-виховного процесу педагоги нашого дошкільного закладу

стараються дотримуватись таких принципів:

1. Принцип народності передбачає єдність загальнолюдсь¬ких і

національних цінностей; забезпечення національної спря¬мованості
виховання; оволодіння духовними багатствами свого народу: мовою,
традиціями, звичаями, національно-етнічною культурою; шанобливе
ставлення до національних надбань тих народів, які мешкають в Україні.

2. Принцип демократичності потребує подолання автори¬тарного стилю

виховання; забезпечення співробітництва вихова¬телів і вихованців;
врахування думки колективу й кожної особи¬стості; виховання
особистості як вищої природної і соціальної цінності; формування
колективу на засадах волі і прагнень його членів; в цілому формування
вільної особистості.

3. Принцип природовідповідності  спрямований на врахуван¬ня

багатогранної природи людини, особливостей її анатомо-фізіологічного і
психічного розвитку.
4. Принцип гуманізації передбачає створення оптимальних умов для
інтелектуального і соціального розвитку кожного ви¬хованця; виявлення
глибокої поваги до людини; визнання при¬родного права кожної
особистості на свободу, на соціальний за¬хист, на розвиток здібностей і
вияв індивідуальності, на самореалізацію фізичних, психічних і
соціальних потенцій, на створен¬ня соціально-психічного фільтра проти
руйнівних впливів нега¬тивних чинників навколишнього природного і
соціального сере¬довища; виховання у молоді почуттів гуманізму,
милосердя, доб¬рочинності.

5. Принцип неперервності випливає з того, що виховання є багатогранним і

багатофакторним процесом, який не обмежуєть¬ся ні часовими, ні
віковими рамками; виховання здійснюється з часу народження і триває
впродовж усього життя; соціальне і природне середовище, діяльність
особистості так чи інакше впли¬вають на формування певних якостей;
процес навчання — важ¬ливий чинник виховання як через зміст
навчального матеріалу, так і через організацію діяльності.

6. Принцип індивідуалізації та диференціації: врахування у навчально-

виховному процесі індивідуальних особливостей фізичного, психічного і
соціального розвитку особистості; засто¬сування засобів впливу на
особистість з урахуванням її індивіду¬альних фізичних і соціально-
психічних властивостей; моделю¬вання на основі індивідуальних
потенцій групових та індивіду¬альних програм розвитку, стимулювання
фізично-оздоровчої, предметно-практичної, навчально-пізнавальної,
соціально-кому¬нікативної, орієнтаційно-оцінної діяльності вихованців.

7. Принцип єдності виховання і життєдіяльності: процес виховання — не

відокремлена сфера діяльності уособлених лю¬дей, він є цілісною
системою організації життєдіяльності дітей і дорослих у сім´ї, школі, на
виробництві, в соціально-природно¬му середовищі; кожен компонент
такої діяльності певним чином впливає на формування тих чи тих якостей
 особистості; органі¬зовуючи будь-який вид діяльності, необхідно дбати,
щоб вона несла в собі виховний потенціал.

8. Принцип етнізації  передбачає наповнення виховання на¬ціональним

змістом, спрямованим на формування національної свідомості і
національної гідності; створення умов для дітей усіх національностей, що
є громадянами України, навчатися рідною мовою, вивчати традиції,
звичаї, обряди свого народу; забезпечувати умови для відчуття етнічної
причетності до свого народу, його культури, формування рис
національної ментальності; ви¬ховувати в молоді почуття соціальної
відповідальності за збере¬ження, примноження і продовження етнічної
культури.

9. Принцип послідовності і систематичності вимагає забезпечувати певний

вплив на особистість дитини з урахуванням її вікових можливостей і
розвитку, поступово розширювати сис¬тему вимог до діяльності;
забезпечувати доцільну єдність вимог до вихованця з боку вихователів
(членів сім´ї, та ін.): створювати оптимальні умови для вияву
самостійності вихован¬ця при розв´язанні виховних завдань, дбаючи про
розумне педа¬гогічне керівництво.

10.Принцип культуровідповідності передбачає невід´ємний зв´язок

виховання з культурними надбаннями людства і, зокре¬ма, свого народу:
знання загальнолюдських багатств у царині культури, особливостей
розвитку та становлення національної культури і її взаємозв´язку з
загальнолюдською, знання історії свого народу, його культури;
забезпечення духовної єдності та спадкоємності поколінь.
БЕРЕЗЕНЬ
Особливості розвитку дітей раннього віку.

Ранній вік - унікальний період у розпитку дитини, який відріз-

няється низкою особливостей. Для цього віку характерний швидкий темп
фізичного і психічного розвитку. У старшому віці не спостерігається
такого швидкого збільшення ваги і росту дитини, інтенсивного розвитку її
мовлення, рухів, інтелекту.

Інтенсивний теми розвитку пов'язаний зі швидким підвищенням працездатності

організму малюка. Одночасно дитину раннього віку характеризує недостатня
витривалість нервової системи. Чим меншою є дитина, тим коротшим с час її
неспання і довшим є сон упродовж доби. Якщо порушуються ці умови, то у
дитина втомлюється, що призводить до виснаження нервової системи. Чітке до-
тримання режиму забезпечує правильний розвиток і добре самопочуття дитини.

Незрілість внутрішніх систем у поєднанні з інтенсивним розвитком роблять

організм малюка вразливим, він часто хворіє. Завданням дорослих є охорона
здоров'я дитини, зміцнення організму: гігієнічний догляд, раціональне
харчування, прогулянки, загартування за допомогою води і повітря, масаж,
гімнастика, забезпечення оптимальної рухової активності.
Для дітей раннього віку характерним є тісний взаємозв'язок між фізичним і
психічним розвитком. Фізично міцний малюк діяльний, бадьорий, активно
сприймає навколишнє середовище.

Діти раннього віку мають нестійкий емоційний стан.

Підвищена збудженість підкоркових відділів і слабкість регулюючої функції

кори головного мозку призводять до того, що відповідні реакції
дітей нарізноманітні зовнішні збудники супроводжуються яскравими емоціями.
Незначні відхилення в режимі дня (не поклали своєчасно спати), неправильна
організація пестити(дефіцит спілкування з дорослими
таін.), перебування поблизу інших дітей призводить до змін у настрою малюків:
одні збуджуються, інші- пригнічуються. Малюкам легко передається
настрій дорослого, а також інших дітей. Вони чутливо сприймають ставленнядо
себе з боку дорослих, хворобливо реагують на їхні численні заборони. Раннє
формування позитивних емоцій, тісний емоційний контакт,
який встановлюється між дитиною і дорослим із перших місяців життя, є базою
для своєчасного та успішного становлення особистості дитини.

Якщо діти у цьому віці починають плакати, то вони вже нічого не бачать,
почують, хаотично рухають руками і ногами. Якщо починають сміятися, то
підскакують, плескають у долоні. Захоплюючись повзанням або безладною
біганиною, малюки зазвичай самі не в змозі зупинитися, вони потребують
допомоги дорослого. Почувши заборону, вони не можуть відразу перервати
свою діяльність їм необхідний певний час, щоб перевести свою увагу на щось
інше.

Діти потребують руху, тому необхідно створити умови для задоволення їхніх
рухів. Перш за все потребується одяг, що не затримує рухів. У приміщенні
повинен бути простір для вільного пересування, а отже, необхідно правильно
розставити меблі та розмістити іграшки. Потреба дітей в активних рухах
задовольняється за умов педагогічно правильної організації прогулянки в різні
пори року.
Діти втомлюються, виконуючи багаторазово одноманітні рухи, не можуть
довго займатися з однією іграшкою. Тому необхідно забезпечити їм зміну видів
діяльності - обмеження вактивних різноманітних рухах перешкоджає
фізичному розвитку малюків, знижує їхню пізнавальну активність,
самостійність та ініціативність.

Уміння, які опановують діти, взаємопов'язані. Початок формування органів

чуття, перш за все зору і слуху, відіграє важливу роль у розвитку рухів руки,
повзання і ходьби, а без своєчасного розвитку руки неможливим є подальший
розвиток предметної діяльності тощо.

Розвиток мовлення пов'язаний із розвитком рухової сфери дітей. Дрібні рухи

пальців рук стимулююче впливають на формування розмовного центру.

Діти раннього віку легко навчаються. їхнє навчання передбачає розвиток

зорового і слухового сприйняття, мовлення (пасивного й активного), основних
рухів, рухів руки, взаємодії з близькими дорослими і дітьми.

Доведено, що кора головного мозку дітей раннього віку має великі

компенсаторні можливості. Якщо дії дорослого мають цілеспрямований
характер (навчання), то малюки можуть досягти високого рівня розвитку
здібностей, які самостійно сформувати вони не зможуть.

Одночасно для дітей раннього віку характерною є нестійкість сформованих

умінь. Через це в роботі з дітьми передбачаються повторення занять,
закріплення матеріалу в самостійній діяльності.

Малюків неможливо примусити дивитись, слухати, запам'ятовувати, якщо їм це

нецікаво. На заняттях із дітьми раннього віку використовується метод появи
зненацька і зникнення предмета, сюрпризні моменти. Тривалість занять
залежить не тільки від віку дітей, рівня їхнього розвитку, але й від тину занять,
його змісту.

Діти раннього віку легко відволікаються, реагують на сторонні розмови,

пересування групою тощо.
Необхідно враховувати, що відповідні реакції дітей с відстроченими,
тому підчас проведення заняття не слід вимагати від них швидкої відповіді,
зміни рухів.

Успішність розвитку і виховання дітей раннього віку залежить від таких умов:

дотримання режиму, який відповідає віковим та індивідуальним особливостям;

систематичне проведення занять, розваг, свят;

педагогічно-правильне керівництво самостійною діяльністю;

створення спокійного ритму життя, доброзичлива атмосфера, стійкий емоційно-

позитивний настрій дітей; емоційно-збагачене спілкування з кожним;

педагогічна майстерність вихователів та їхня любов до кожного малюка.

Конспекти занять з дітьми раннього віку.

Тема: «Подорож Колобка»

Програмовий зміст:

Граматика: Вчити дітей будувати прості речення, погоджувати слова в реченні

в роді, числі і відмінку; правильно вживати в реченні прийменники: на, під.

Словник: Продовжити збагачувати словник дітей іменниками (вовк, заєць,

їжак, лисиця, миша), прикметниками (довгі, сіренька, маленький). Виховувати
уважність, посидючість.

Матеріал: набір іграшок (колобок, їжак, зайчик), ялинка, макет дерева, листя,
хатинка, площинні картинки звірят, геометричні фігури.

Попередня робота: читання казки «Колобок», розглядання картинок,

дидактичні ігри «Дикі тварини», «Хто що їсть?».

Хід заняття

Вихователь:

-         Погляньте, малята хто до нас прийшов? (Колобок)

-         А хто мені скаже з якої казки до нас прийшов колобок? (Колобок)

-         Від кого він утік? (Від діда, від баби, від зайця, від вовка, від ведмедя)
-         Колобок і від нас хоче втекти, але ми тихесенько підемо за ним в казкову
подорож. Хочете? (Так)

Гра «По рівненькій доріжці»

(Разом з колобком діти підходять до ялинки)

По рівненькій доріжці

Крокують наші ніжки

Рівненькі в нас доріжки,

Раз, два , два, раз, два!

Вихователь

-         Колобочку дуже сподобалася ялинка.

Давайте і ми її уважно розглянемо.

-         Яка ялинка? (Гарна, зелена, пухнаста, колюча)

-         Що ви бачите на ялинці? (шишки, пташку)

-         Де ростуть шишки? (на ялинці)

-         Де сидить пташка? (на гілці)

-         Так, пташка зараз сидить на гілці, а що ще вона вміє робити? (літати,

клювати зернятка, стрибати)

-         Ой, який Колобок непосидючий. Що ще він побачив?

-         (Під ялинкою лежить купка листя, діти і вихователь піднімають по

одному листочку і знаходять їжака)

У кущах щось шарудить –

Зазирнем туди на мить.

Подивіться, що ми бачим?
Це ж летить колючий м’ячик… (їжак)

Вихователь:

-         А що ж це він тут робить? (спить)

-         А чому їжак спить? (до зими готується)

-         Де спить їжак? (під ялинкою)

-         Який їжак? (колючий, сірий)

-         А що робить їжак, коли він щось боїться? (фиркає)

-         Як їжачок фиркає? (показ дітей)

-         Давайте його прикриємо листочками хай далі собі спить.

(Колобок котиться далі і зупиняється біля пенька)

Вихователь:

-         Дітки де зупинився Колобок? (біля дерева)

-         Ой, а хто це сидить на пеньку? (заєць)

-         Як ласкаво можна назвати зайця? (зайчик)

-         Де сидить зайчик? (на пеньку)

-         Що тримає зайчик в лапках? (моркву)

-         А що ще він любе їсти? (гілочки, травичку ,яблучка)

Вихователь: У зайчика великі вуха, вони йому потрібні, щоб добре чути. А ще у
зайчика є маленький хвостик, коли він злякається – хвостик тремтить. У нього
сіренька шубка.

-         А чи завжди у нього сіра шубка? (зимою у нього біла шубка)

-         Чому? (щоб серед снігу його не побачили хижі звірі)

-         Так, дітки, зайчик дуже обережний, і тому міняє сіру шубку на білу.
-         А кого в лісі боїться зайчик? (лисицю, вовка, ведмедя)

-         А що зайчик вміє робити? (стрибати)

Фізхвилинка

Сірий зайчик сів і жде (Присідають)

Спритно вушками пряде (Приклавши руки до голови, згинають і розгинають їх)

Зимно зайчику стояти

Треба трошки пострибати (Стрибають)

Так стомились його ніжку (Ходьба на місці)

Відпочити б зайцю трішки.

Вихователь: А наш Колобок веде нас далі… (Зупиняються біля хатинки)

-         Яка гарна хатинка. Хто ж у ній живе?

Д/гра «Хто в будиночку живе?»

(Вихователь показує хвостики тварин – вовка, лисиці, миші)

-         Хто живе в будиночку? (вовк)

-         А тут хто заховався? (лисиця)

-         Хто показує вам свій хвостик? (мишка)

(вихователь виставляє тварин попереду будинка)

-         Правильно малята в цій хатинці живуть лісові звірята.

-         З ким в хатинці живе лисичка? (з мишкою і вовком)

-         З ким в хатинці живе вовк? (з лисичкою і мишкою)

-         Як ходить лисичка? (діти імітують лисицю)

-         Як говорить мишка? (пі-пі-пі)

-         Який вовк? (злий, голодний, сердитий)

-         Вам сподобалась наша подорож? (так)

-         Тож нам час повертатися до себе у групу, але спочатку слід попрощатися
з Колобком і звірятами. (Допобачення!)

Вихователь:

(підходимо до столиків у групі)

-         Малята, а зараз я вам пропоную скласти з геометричних фігур тих тварин,

яких ми зустріли у лісі.

-         Тож сідайте на місця і нумо до роботи!

-         Тож кого ми зустріли в лісі? (Діти по черзі називають тварин, яких

складали.)

-         Молодці, малята, як гарно ви сьогодні працювали, а що вам більше всього

сподобалось на занятті? (діти називають)

Тож слід нам попрощатися з нашими гостями. (Допобачення!)

 Казка в гості завітала

Мета: закріпити знання дітей про знайомі казки; продовжувати вчити розуміти
казку, відтворювати її зміст за запитаннями, загадками, називати та
характеризувати її героїв; продовжувати вчити дітей придумувати події до
знайомої казки, змінюючи характер та вчинки героїв, вводячи в казку нового
героя; розвивати інтонаційну виразність мовлення, дикцію, удосконалювати
навички розповідного мовлення, пам’ять, уяву, спостережливість, логічне та
креативне мислення; прищеплювати почуття добра, дружніх стосунків,
взаємодопомоги; викликати інтерес до народної мудрості, духовної спадщини.

Матеріал: вірші, загадки, казкові завдання, записи музичних творів, декорації,

персонажі рукавичкиного театру, костюми казкових героїв, текст медитаційної
казки, подушечки на кожну дитину, магнітофон, кольорова гірлянда.

Попередня робота: читання та інсценізація казок, вивчення віршів, малювання

ілюстрацій.

Хід заняття

Вих: – Діти, сьогодні незвичайний день. Ми з вами вирушаємо в подорож, в

якій на нас чекають цікаві зустрічі та завдання.

(Вимикається світло, звучить чарівна музика. Діти проходять і сідають на

персональні подушечки. В центрі на килимі відбувається гра світла)

Вих: Блукає вечір за вікном,

Сховавши всі яскраві фарби,

 І місто спить чарівним сном,

Знов наступило царство казки.

Вих: – Діти, чи всі ви любите казки?

 Чи хотіли б ви сьогодні зустрітись з героями казок? Тож вирушаємо у

подорож!

Фізкультхвилинка

Сонце стукає в віконце.

Ви не спіть як сходить сонце.

Всі ми в подорож рушаємо,

Вже казок багато знаємо!

Вліво-вправо повернемось,

Дружно за ручки візьмемось.

Наші очі загораються,

Наші личка посміхаються.

Чарівна казка починається!

(Діти сідають на подушечки. Обговорення образу Лисички в казках)

Вих: – А чи хотіли б ви мати такого друга як Лисичка?

 Яким, на вашу думку, повинен бути справжній друг?

 Ой, подивіться, що це за кошик! Ми з вами Звичайно знаємо, що чужих

речей чіпати не можна, але може статись так, що комусь дуже потрібна
допомога. Зараз з’ясуємо!

 Та тут чиїсь речі! Де ж нам знайти їх господарів?

 Діти, ми з вами подорожуємо казковою країною, а в

ній можуть трапитись різні дива, заплющіть очі і уявіть, що загублені речі
раптом ожили і тепер вони можуть розмовляти. Може вони нам щось
повідомлять.

Гра «Перевтілення»

(Діти за бажанням обирають собі річ і розповідають від її імені: рукавичка,

яєчко, ріпка)

 Ось бачите, діти, речі теж можуть сумувати за своїми господарями. Як же

нам знайти цих казкових героїв?

 Давайте візьмемо кошик з собою і полетимо далі на килимі-літаку, може

когось зустрінемо.(Діти розсаджуються на подушечки, що лежать на
великому килимі)

 А поки будемо летіти я загадаю вам загадки і перевірю, як ви знаєте

казки. (Під час загадування загадок навколо килимка виставляються
ялинки, пеньочки, квіти – імітація галявини)

1. Розкажу вам, діти, казку Я про кішку, про собачку,

І про діда, і про бабу,

І про мишку сіроманку.

Я скажу, а ви згадайте,

Назву казки відгадайте.

(Ріпка)

2. Сидить дівчина в корзині

На ведмежій дужій спині.

А чому вона сховалась

І ведмедю не призналась

 (Маша і ведмідь)

3 Хто утік від баби з дідом – Не зміг всидіти на вікні.

Зустрів у лісі різних звірів І кожному співав пісні?

(Колобок)

       – Молодці, діти, гарно знаєте казки! Погляньте, ми з вами опинилися на

казковій галявині!

      – Ой, здається до нас хтось поспішає!(Поява Лісовичка)

Лісовичок: – Добрий день, я – Лісовик, за порядком слідкувати звик. А ви що

робите в моєму лісі?

Вих: – Ми подорожуємо по Країні казок, знайшли речі казкових героїв і хочемо

їх повернути. Чи не допоможеш ти нам знайти господарів цих речей?

Лісовик: – Я завжди радий допомогти в біді. Але спочатку вам треба виконати
мої завдання.

Вих: – Ну що, діти, спробуємо?

Завдання 1

Гра «Розклади за кольором»

Мета: вчити дітей правильно розкладати м’ячики за кольором; розвивати увагу,

мислення, пам’ять; виховувати інтерес до роботи та взаємодопомогу.

Матеріал: м’ячики та кошики.

Завдання 2

Гра «Збери віночок»

Мета: вчити дітей добирати стрічки до квіточки; розвивати окомір, увагу,
мислення; виховувати спритність в роботі та взаємодопомогу.

Матеріал: магнітний віночок, стрічки.

Завдання 3

Гра «Кожній казці свої герої»

Мета: вчити дітей запам’ятовувати казки та уважно слухати їх; вчити

правильно називати головних героїв казок; розвивати пам’ять, мислення, увагу;
виховувати любов до книги та казки

Матеріал: герої з відомих дітям казоклісовичок: Ох які ж Ви молодці. Я

допоможу Вам знайти господарів цих речей.

Вихователь:

-Скажіть, ким ми будемо зараназиватись?(Казкарями)

Вих: – Зараз я вам нагадаю знайомого віршика.(Читання вірша П.Воронько

«Їжачок»)

 Давайте складемо казку про їжачка.(Складання казки дітьми).

Вих: – Гарну казочку склали! Діти, я прихопила з собою малюнки, які ви

малювали до вірша. Думаю, що вони підійдуть і до нашої казки. Залишилось
тільки придумати її назву.(Пропозиції дітей)

-Давайте складемо з малюнків книжечку і скажемо чарівні слова, нехай

з’явиться обкладинка до нашої книжечки: «Крібле, крабле, брись – обкладинка
до книжечки з’явись!»

Вих: – Погляньте, яка гарна книжечка «Пригоди їжачка»!

– Я думаю, що казковим героям теж сподобалась наша казкова книжечка. Тож

давайте намалюємо на їх обличчях радісні емоції.
(Діти під музику малюють емоції казковим героям)

Вих: – Діти, подивіться, кого веде до нас Лісовичок! Та це ж наші казкові герої!
Ось тепер ми можемо повернути загублені речі.

Вих: – Настав час прощатися, а нам час повертатись додому.

 Сідайте зручніше, заплющіть оченята та уявіть, що ви сидите на

м’якенькій, легенькій хмаринці, вона злегка вас погойдує і ви летите.. .
(Медитаційна казочка про хмаринку)

Вих: – А тепер розкрийте оченята і подивіться навкруг. Ось ми з вами і вдома.

Наша казкова подорож скінчилася.
КВІТЕНЬ
Рекомендації батькам в адаптаційний період дітей раннього віку.

      Щоб легше проходило звикання до дитячого саду, ми пропонуємо вам,

батькам наступні поради.

1. За місяць до вступу дитини в дитячий садок дотримуйтесь вдома режимних

моментів дитячого садка:

a) сніданок о 8.30; обід о 12.00; сон з 13.00 до 15.00;

б) заздалегідь ознайомтеся з меню дитячого саду і по можливості готуйте вдома

деякі страви, включаючи в обід повний набір страв (перше, друге, третє);

в) по можливості відучіть дитину від шкідливих звичок: пустушки, пляшки,

виключить памперси;

г) приучіть дитину до самостійності: щоб дитина їла по можливості сама,

частково одягалася – натягувала труси, колготи, шкарпетки, взуття,
користувалася горщиком;

2. Підберіть дитині зручний одяг і взуття, щоб вони відповідали потрібному

розміру. Бажано одягати дитині шкарпетки і колготи бавовняні, тому що якщо у
дитини запітніли ніжки, їх легше зняти і одягнути.
3. Збираючи дитину в дитячий садок, не квапте її, при цьому самі не
дратуйтеся.

4. Приходьте в дитячий сад завчасно, щоб дитина встигла пограти в іграшки до

сніданку до 8.15 год

5. Дитина повинна поступово звикати до режиму в дитячому саду: на початку

на 1-2 години, потім, збільшуючи час перебування в дитячому саду до обіду,
потім залишатися на цілий день.

6. Привчайтеся з першого дня відвідування дитиною дитячого садка,

дотримуватися порядку в дитячій шафці. Всі речі повинні висіти на пришитих
петельках, зайвих речей не повинно бути. Всі речі заздалегідь повинні бути
позначені, щоб без зусиль дитина і вихователь могли знайти речі вашої дитини.

7. Якщо до відвідування дитячого саду ви не відучили дитину від шкідливих

звичок, то під час адаптації не можна відразу забирати в дитини пустушки,
пляшки і так далі.

8. Необхідно вихователю розповісти про індивідуальні особливості своєї

дитини, щоб вихователю було легше знайти підхід до неї.

9. Можете своїй дитині давати її іграшки, так як в дитячому саду вони будуть
частинкою вашого будинку.

10. Прийшовши з дитиною в дитячий садок, після того як роздягли

її, розставання повинно бути швидким і легким.

11. Тривожний, збуджений стан матері несприятливо впливає на вашу дитину

під час звикання, тому що коли у вас підвищується занепокоєння за
дитину,вона відповідає також порушенням, протестом і сльозами.

12. Цікавтеся у дитини, як у неї пройшов день, чим вона займалася, в які грала
ігри. Дитина із задоволенням з вами поділитися, і знатиме, що її відвідування
дитячого садка вам не байдуже.
13. Розкажіть дитині про можливі труднощі в дитячому садку, підбадьорюйте її.
Поговоріть про те, що вона може звернутися за допомогою до вихователя, якщо
у неї щось не вийде. І що обов’язково їй буде надана допомога.

14. Дитина повинна чути правильне звернення батьків до вихователя (по імені
та по батькові) і вчитися цьому самій.

15. Обов’язково дивіться малюнки та вироби з пластиліну своєї дитини. Хваліть

свою дитину, так як похвала для неї важлива оцінка її діяльності.

16. Даремно не лайте дитину і не лякайте її дитячим садком, щоб у дитини не

склалося негативне ставлення до нього.

17. Прислухайтеся до порад вихователів, так як вони з вашою дитиною

знаходяться більший час і допоможуть вам доброю порадою.

Шановні батьки, якщо ви будете дотримуватися наших рекомендацій, то ваша

дитина швидко і добре адаптується в дитячому садку, і ви отримаєте від цього
велике задоволення, і будете працювати спокійно і плідно.
ТРАВЕНЬ
Як привчити дитину до порядку?

Усі діти прагнуть бути самостійними, але вони не завжди погоджуються

виконувати доручення батьків.

Якщо діти з раннього віку починають допомагати батькам по господарству, то

вони будь-яке нове заняття сприйматимуть не як повинність, а як можливість
навчитися чогось нового. Але, на жаль, мами і татусі часто скаржаться на те, що
їхня дитина виконує всі доручення «з-під палки». Як же виховати в малюка
відповідальність і свідоме ставлення до дорученої справи?

Насамперед, мами і тата повинні подбати про те, щоб у малюка були свої
обов’язки, які, окрім нього, ніхто не виконуватиме. Наприклад, дошкільник має
після прогулянки почистити черевики і повісити на місце свою курточку,
скласти перед сном іграшки і прибрати зі столу після обіду... Коло обов’язків
може бути різноманітним, головне — не доручати робити те, з чим йому буде
важко впоратися.

Спочатку ненав’язливо керуйте процесом. Хочете, щоб малюк витер пил на

меблях? Покажіть, як це потрібно зробити. І нічого, якщо перший досвід
виявиться невдалим, не потрібно вказувати малюкові на помилки — з часом він
усього навчиться. Краще похваліть його. Можна навіть сказати: «Ти дуже добре
впорався з цим завданням, тому тепер я довіряю тобі таку відповідальну
справу, як миття за собою посуду». І ось вже звичайна хатня робота з
примусової перетворюється на спосіб заохочення, і малюк захоплено
виконуватиме будь-яке ваше доручення. У дошкільному віці, коли малюка
щойно починають залучати до праці, дуже корисно заохочувати й
нагороджувати за кожну виконану роботу (хоча б наклейкою або зірочкою). Це
стане для нього чудовою мотивацією.

І ще один важливий момент: намагайтеся все робити разом із малюком.

По-перше, це найкращий приклад і стимул для нього.

По-друге, ніщо так не об’єднує, як спільна праця.

Батькам слід замислитися і про те, як поводитися, якщо малюк не виконав

доручену справу.

Він має розуміти: до вимог дорослих потрібно ставитися з повагою, а

байдужість та небажання не залишатимуться безкарними. Тому потрібно
обов’язково обговорити це з малюком. Йдеться не про тілесне покарання або
щось подібне, що принижує гідність маленької людини, а про те, щоб навчити
малюка дотримуватися слова. Пропонуючи малюкові щодня прибирати свої
іграшки, домовтеся з ним: «Ти маєш починати класти на місце іграшки одразу,
щойно я тобі нагадаю про це, і зробити це потрібно до початку вечірнього
мультфільму. Якщо за цей час ти не прибереш іграшки на місце, їх приберемо
ми. І два дні ти не будеш ними гратися».

Головне в такій домовленості — бути послідовним і не змінювати рішення.

Якщо це вийде — малюк навчиться вчасно виконувати обіцянку. В іншому
випадку він вважатиме, що завжди знайдеться спосіб «ухилитися» від
обов’язків.