САМООСВІТА ВИХОВАТЕЛЯ

Тема : « Морально – етичне виховання».

Вихователя старшої групи

1
Мета : підвищення свого теоретичного рівня, професійної майстерності і
компетентності.
Завдання :
 ознайомлювати з основними духовно – моральними цінностями на
основі зразків української культури, поняттями чеснот, добра і зла;
 ознайомлювати з правилами етики спілкування та стосунків між
людьми;
 сприяти формуванню у дошкільників психологічної готовності до
навчання в школі, до подолання адаптаційних труднощів, засвоєння
навичок організації здорової моральної атмосфери в дитячому
колективі, сім’ї, серед близького оточення;
 вчити дітей аналізувати свої дії, вчинки, мотиви та співвідносити їх із
загальнолюдськими цінностями;
 сприяти розумінню того, яке велике значення має дотримання
моральних правил;
 проводити навчально – виховні бесіди для підвищення дитячої
готовності до вирішення різних життєвих ситуацій, в які може
потрапити дитина;
 учити розрізняти позитивні й негативні вчинки, давати їм оцінку;
 допомагати дітям пізнавати та сприймати морально – етичні цінності й
застосовувати їх у своїй поведінці;
 виховувати у дітях моральні риси – любов до людей, Батьківщини,
пошану до батьків і старших, працьовитість, здатність долати
труднощі, схильність безкорисливо чинити добро;
 виховувати духовно – моральні почуття;
 виховувати у дітей стійку потребу в постійному регулюванні своєї
поведінки за свідомо засвоєними морально – етичними нормами;
 запобігати виникненню негативних емоцій: заздрощів, ревнощів,
зловтіхи;

2
 розвивати емоційно – вольову та когнітивну сфери дітей задля
найкращого відображення їхніх думок;
 підтримувати дітей в самовдосконаленні через розвиток їх духовно –
моральних цінностей;
 заохочувати дітей до роботи над собою (через ігрову діяльність,
художню творчість);
 розвивати емпатію та бажання бути потрібним людям, вміння радіти з
успіхів інших, співчувати невдачам;
 розвивати моральну свідомість, уміння осмислювати моральні цінності
українського народу.

3
Етапи роботи
№ Зміст роботи Терміни
Теоретичний етап
Вивчення методичної літератури з данної проблеми:
1. Глушкова Л.І. « Моральне виховання
дошкільників засобами хужожньої Протягом року
літератури».
2. Бех І. Д. « Формувати у дитини почуття
цінності іншої людини. Педагогіка
1 толерантності». 2001 - № 2 ( 16) . – с. 16- 21
3. Божович Л.І. « Особистість і її формування в
дитячому віці». – М., 1968. – 246 с
Вивчення статей в журналах:
« Вихователь ЗДО». Протягом року
« Дошкільне виховання»
« Дитина в дитячому садку»
« Інтернет видання».
Методичний та практичний етап Протягом року
1. Вивчення досвіду педагогів ЗДО
2. «Формування духовно – моральних якостей у Вересень
2
дошкільників».
3. « Розвиток почуттів у дошкільному віці». Вересень

1. « Дидактичні мовленнєві ігри та вправи з

морального виховання».
3 2. « Гра як засіб виховання дітей». Жовтень
3. Консультація для батьків « Роль гри в житті
та вихованні дитини».
4 1. « Моральне виховання дітей дошкільного
віку».

4
 2. « Формування у дітей почуття доброти і Листопад
людяності впроваджуючи творчу спадщину
В.О. Сухомлинського».
1. « Моральне виховання дошкільника в сім’ї та
дитячому садку». Грудень
5
2. «Конспекти занять з морального виховання з
дітьми старшої групи».
1. « Характеристика етичних почуттів Січень –
дошкільника». лютий
6
2. « Емоції в житті дитини».

1. « Моральне виховання дітей: основні етапи й Березень

поради батькам».
7
2. Досвід роботи вихователя з морального Протягом року
виховання».
1. « Особливості морального розвитку дітей
дошкільного віку». Квітень
8
2. « Роль сім’ї у моральному вихованні дітей».

1. « Морально – етичне виховання в структурі

духовного формування особистості». Травень
9
2. « Пам’ятка для батьків щодо виховання
дитини в родині».

ВЕРЕСЕНЬ
«Формування духовно – моральних якостей у дошкільників»

5
  В даний час сучасне  суспільство гостро переживає криза духовно-
моральних ідеалів. І найбільша небезпека, яка чатує на наше суспільство
сьогодні - в руйнуванні особистості. Нині матеріальні цінності домінують
над духовними, тому у дітей спотворені уявлення про доброту, милосердя,
великодушність, справедливість, громадянськість і патріотизм. Високий
рівень дитячої злочинності викликаний загальним зростанням агресивності і
жорстокості в суспільстві. Дітей відрізняє емоційна, вольова та духовна
незрілість.
Духовно-моральне виховання в дошкільному дитинстві формує ядро
особистості, благотворно впливаючи на всі сторони і форми взаємовідносин
людини зі світом: на його етичний та естетичний розвиток, світогляд і
формування громадянської позиції, патріотичну і сімейне орієнтацію,
інтелектуальний потенціал, емоційний стан і загальний фізичний і психічний
розвиток.
У сучасній системі дошкільної освіти питань духовно-морального виховання
приділяється серйозна увага. Здійснення роботи по даному напрямку
обумовлено існуючою соціальною ситуацією і підтверджується нормативно-
правовими документами.
В науці немає єдиного розуміння суті, змісту і завдань виховання духовності.
Існує різноманіття підходів, можна виділити в них спільне.
Духовність - це потреба і здатність людини прагнути до вершин
буття, слухати свій внутрішній голос і безкорисливо, за покликом серця ,
проявляти дійсну любов до оточуючих людей і природи.
У зв'язку з цим духовно-моральне виховання - це цілеспрямований
педагогічний процес взаємодії дитини з елементами духовної культури,
спрямований на становлення внутрішньої системи духовних цінностей
(абсолютних, загальнолюдських).
Ґрунтуючись на цьому, були розроблені мета і задачі роботи  по духовно-
моральному вихованню дітей.
6
Мета:
Створювати умови для духовно-морального розвитку дитини в тісній
взаємодії ДНЗ з сім'єю .
Завдання:
1.Підвищити професійну компетентність педагогів з духовно-морального
виховання дошкільнят.
2. Виховувати у дітей почуття любові і прихильності до сім'ї, малій
Батьківщини, рідній країны.
3. Розширювати уявлення про культуру, православні свята та народні
традиції свого народу.
4. Сприяти формуванню духовно - моральних якостей у процесі
встановлення позитивних міжособистісних відносин. Виховувати у дітей
чуйність, товариськість, дружелюбність.
5. Залучити батьків в освітню діяльність по духовно-моральному вихованню
дітей.
    Дуже важливо, щоб моральне становлення дитини передбачало не тільки
засвоєння знань та уявлень про норми і правила поведінки, вироблення
звички дотримувати ці правила і виховання моральних почуттів, але і
відбувалося освоєння, накопичення і збагачення морального досвіду у всіх
аспектах його прояву.
Безпосередньо організованої освітньої діяльності педагогів з дітьми
використовуються такі засоби;
Для формування у дошкільнят
Для створення у дітей практичного
духовно-моральних уявлень,
суспільної поведінки:
суджень, оцінок:
Вправи Переконання
Приклад дорослих  Оцінка дорослих, їх похвала
Показ дії  Розповіді дорослого
Організація діяльності  Бесіди 
Праця Гра Розглядання картин

7
 Читання літератури
Організація проблемних ситуацій, що Обговорення поведінки героїв
сприяють утворенню позитивного книг 
досвіду поведінки тощо Перегляд діафільмів, відеофільмів,
телепередач тощо

Виховно-освітній процес у розвитку духовно-моральних якостей

особистості старших дошкільників в ДНЗ будується, враховуючи
1. комплексно-тематичний принцип з урахуванням інтеграції освітніх
галузей;
2. облік індивідуальних і вікових особливостей дітей;
3. єдність виховних, розвиваючих і навчальних цілей і завдань;
4. неприпустимість перевантаження дітей;
5. використання необхідного і достатнього матеріалу, максимально
наближеного до «розумного» мінімуму;
6. введення культурних і регіональних компонентів;
7. двотижневий (і більше) період, присвячений одній темі.
8. розвиваюче середовище (тема повинна бути відображена в підборі
матеріалів, які знаходяться в групі в куточках розвитку).
Весь освітній процес будується навколо однієї центральної теми. Це дає
великі можливості для розвитку дітей. 
 Два рази в місяць центральною темою цього періоду планується підсумкова
організована освітня діяльність дітей по духовно-моральному вихованню. 
У підсумковій організованої освітньої діяльності упор робиться на
розвиток у дітей пізнавальної та мовленнєвої активності, формування у дітей
моральних почуттів, моральності, моральної позиції, на узагальнення,
закріплення знань, умінь і навичок за запланованою темою цього періоду. 
У всіх видах діяльності вирішуються завдання духовно-морального
виховання дітей центральною темою цього періоду, включаючи
етнокультурне розвиток дітей.

8
 Навколо однієї центральної теми щодня протягом дня в освітній діяльності,
здійснюваної в ході режимних моментів, в самостійній діяльності дітей
планується робота по духовно-моральному вихованню, в якій особлива увага
звертається:
1) на формування моральних почуттів (совісті, боргу, віри, відповідальності,
громадянськості, патріотизму), морального вигляду (терпіння, милосердя,
лагідність, незлобивости), моральної позиції (здатності до розрізнення добра
і зла, прояву самовідданої любові, готовності до подолання життєвих
випробувань);
2) на дотримання історичної спадкоємності поколінь, щоб діти не
позбавлялися можливості брати приклад з людей, які жили в минулому,
знали, як люди вирішували свої проблеми, що стало з тими, хто пішов проти
вищих цінностей, і з тими, хто зміг змінити своє життя, подаючи нам
яскравий приклад.
Завершують вивчення кожної теми, вечори розваг, народні  свята. Свято
дасть позитивні результати і підведе підсумок всієї попередньої роботи і
дітей і дорослих тільки в тому випадку, коли діти в різних видах діяльності
самі підготують свято разом з педагогами та батьками.
Участь батьків в освітній діяльності
Вжиті на сьогоднішній день спроби виховання духовно-моральної
особистості дитини показують, що найбільш слабким місцем у цій діяльності
є сім'я. Багатьом батькам просто невідомо, що саме в дошкільному віці
відбувається засвоєння соціальних норм, моральних вимог і зразків
поведінки на основі наслідування. Тому необхідно допомогти батькам
усвідомити, що в першу чергу в сім'ї повинні зберігатися і передаватися
моральні і духовні звичаї.
Сім'я є традиційно головним інститутом виховання. Те, що дитина в
дитячі роки набуває в сім'ї, він зберігає протягом усього подальшого життя.
Важливість сім'ї як інституту виховання обумовлена тим, що в ній дитина
знаходиться протягом значної частини свого життя, і по тривалості свого
9
впливу на особистість жоден з інститутів виховання не може зрівнятися з
сім'єю. У ній закладаються основи особистості дитини, і до вступу до школи
він вже більш ніж наполовину сформований як особистість.
Позитивне вплив на особистість дитини полягає в тому, що ніхто, крім самих
близьких для нього в сім'ї людей - матері, батька, бабусі, дідуся, брата,
сестри, не відноситься до дитини краще, не любить його так і не піклується
стільки про нього.
Діяльність сім'ї з розвитку, перетворення і формування духовно-
моральної сфери є провідною протягом усього періоду дошкільного віку.
   Робота в тісному співробітництві з батьками  в ході виховно-
освітнього процесу дозволили нам     розширити духовно - моральні уявлення
дітей про власної душевної близькості, причетності свого «Я» з іншими
людьми, що живуть, працюють, поруч. Ми отримали можливість
«занурення» дітей в інформативну, нову для них предметне середовище,
можливість співпереживання загальних вражень з батьками, іншими дітьми і
дорослими, можливість продуктивного відображення отриманих вражень,
переживань в дитячій і спільної з батьками, вихователями творчої діяльності
(образотворчої, інтелектуальної, мовний - накопичений досить багатий
словниковий запас, розвивається зв'язна мова, ручна умілість, мислення
тощо). Таким чином, зіставивши педагогічні спостереження від спілкування з
дітьми, батьками за останні два роки, ми переконалися в тому, що в
результаті поліпшення партнерських стосунків з батьками спостерігається
зростання духовно-морального виховання дітей.

« Розвиток почуттів у дошкільному віці».

10
 Почуття 3-4-річної дитини, хоч і яскраві, але дуже ситуативні і
нестійкі. Так, любов дитини до матері спонукає малюка обнімати її, цілувати,
вимовляти ніжні слова, але ще не може бути постійним джерелом вчинків,
які б її тішили. Дитина ще не здатна до тривалого співчуття і піклування про
інших, навіть рідних людей.
Не тривалі почуття молодших і середніх дошкільників щодо
однолітків. Здебільшого вони дружать почергово з багатьма дітьми залежно
від обставин. Така дружба заснована не на стійкому ставленні до однолітка, а
на тому, що дитина з ним грається або сидить поряд за столом.
З часом почуття дитини набувають більшої глибини і стійкості. Старші
дошкільники можуть виявляти істинне піклування про близьких людей,
намагаються відгородити їх від хвилювання, засмучення. Типовою для них
стає постійна дружба з однолітками, хоч часто трапляються і прояви
почергової дружби. Для виникнення дружби основне значення має не
зовнішня ситуація, а взаємна симпатія дітей, позитивне ставлення до їхніх
якостей ("Він знає багато ігор", "З ним весело", "Вона добра").
Розвиток почуттів у дошкільному дитинстві пов'язаний з розумовим
розвитком дитини, пізнанням навколишнього світу, ознайомленням з
наслідками своїх вчинків, усвідомленням, що добре і що погано.
Бездушність, навіть жорстокість маленьких дітей у ставленні до тварин
(розчавлюють мух, топчуть жуків, розривають метеликів, хапають за горло
кошенят) є наслідком бажання проникнути всередину речей і нерозуміння
суті таких дій.
3-річні діти радіють похвалі дорослих, засмучуються докорам,
переживають почуття гордості і сорому залежно від того, як їх оцінюють
дорослі. Однак ці переживання стосуються не вчинків, а оцінок іншими
людьми. Унаслідок засвоєння норм і правил поведінки, формування
самооцінки дитина переживає виконання (невиконання) цих норм,
відчуваючи залежно від обставин радість, гордість або смуток, сором.

11
 Суттєво змінюються і зовнішні прояви почуттів дошкільників, які
поступово оволодівають умінням стримувати бурхливі, різкі їх вираження. 5-
б-річна дитина може стримати сльози, вгамувати страх тощо, засвоює "мову"
почуттів - прийняті у суспільстві форми вираження найтонших відтінків
переживань за допомогою поглядів, усмішок, міміки, жестів, пози, рухів,
інтонації голосу.
Найрізкіші прояви почуттів (плач, сміх, крик) пов'язані з роботою
вроджених механізмів мозку і тільки у немовлячому віці мають мимовільний
характер. З часом дитина вчиться управляти ними (стримувати, свідомо
використовувати, інформуючи дорослих, однолітків про свої переживання,
впливаючи на них). Витонченіші засоби вираження почуттів мають соціальне
походження, дитина оволодіває ними шляхом наслідування.
Розвиток вищих почуттів у дошкільників
У дошкільний період у дитини інтенсивно розвиваються різноманітні
вищі почуття: моральні, Інтелектуальні, практичні і естетичні. У них
відображено багатство емоційних ставлень людини до соціальної дійсності.
Вищі почуття - емоційні процеси, які виражають цілісне
ставлення до світу, людей, відображають моральну позицію
особистості.
Одним із найважливіших елементів системи вищих почуттів є гуманні
почуття - переживання, у яких виражається ставлення до людей, визнання
їх самоцінності, прав і свобод. їх джерелом є взаємини з близькими людьми,
доброзичливість, увага, піклування, любов дорослих.
Особливі переживання властиві ставленню дітей до своїх батьків: маму
і тата вважають найкращими у світі людьми. Вони роблять багато
компліментів своїм батькам, хочуть у всьому бути на них схожими.
Основним приводом для радості є спілкування з батьками у спільній
діяльності. Діти гостро переживають розлади у сім'ї, сварки з однолітками,
несправедливість щодо них.

12
 Оволодіння нормами поведінки також є джерелом розвитку моральних
почуттів - переживань, у яких виявляється ставлення до суспільних подій та
їх учасників, до себе. Переживання тепер породжуються тим, що думають
про дитину дорослі й однолітки. Досвід таких переживань узагальнюється у
формі моральних почуттів. Молодші дошкільники оцінюють вчинок лише з
огляду на його безпосереднє значення для людей ("Битися не можна, а то
попадеш прямо в око"), старші вже узагальнюють оцінку ("З товаришами
битися не можна, тому що соромно ображати їх").
Могутнім фактором розвитку гуманних почуттів є сюжетно-рольова
гра, у якій діти вчаться розуміти іншого, враховувати його становище,
настрій, бажання, співпереживати. Радість від загального успіху, задоволення
від виконання своїх обов'язків, незадоволення від поганої роботи діти
переживають у трудовій діяльності, спрямованій на досягнення корисного
для всіх результату.
Ознайомлення з працею дорослих формує любов і повагу до неї,
намагання старанно працювати.
На 3-му році життя зароджується моральне почуття обов'язку. Малюк
підкоряється вимогам дорослого, не усвідомлюючи їх смислу, не розуміючи
значення для інших здійснених ним вчинків. Він лише фіксує і нагромаджує
первинні моральні уявлення: "можна", "не можна", "погано", "добре",
співвідносить їх зі своїми діями. Його емоційні реакції на позитивне і
негативне у вчинках дорослих ще нестійкі.
Перші відносно складні прояви почуття обов'язку виникають у 4-5-
річних дітей. На основі життєвого досвіду і первинних моральних уявлень у
них зароджується моральна свідомість, вони здатні розуміти смисл вимог і
співвіднести їх зі своїми вчинками і діями, а також з діями і вчинками інших.
Дитина переживає радість, задоволення при здійсненні нею гідних
вчинків і смуток, незадоволення, коли вона або інші порушують
загальноприйняті вимоги, роблять негідні вчинки. Почуття зумовлюються не
лише оцінкою дорослих, а й оцінним ставленням дитини до своїх і чужих
13
вчинків. Такі почуття вона переживає під час дій і вчинків людей, з якими
вона безпосередньо спілкується, до яких відчуває прихильність, симпатію,
співчуття, хоч вони ще неглибокі і нестійкі. У 5-7-річних дітей виникає
почуття обов'язку щодо багатьох дорослих, однолітків, малюків.
Наприкінці дошкільного періоду дитина усвідомлює необхідність,
обов'язковість правил поведінки і підпорядковує їм свої вчинки.
Підвищується її здатність до самооцінки. Порушення правил, негідні вчинки
викликають у неї ніяковість, почуття провини. У цьому віці почуття
обов'язку ґрунтується не лише на прихильності, а поширюється і на людей, з
якими дитина безпосередньо не взаємодіє, її переживання достатньо глибокі і
тривалі.
У дошкільному віці вищі моральні почуття поглиблюють почуття
гордості І самоповаги - задовлення від усвідомлення досягнутих успіхів,
першості у чому-небудь, поваги до себе. До 7-ми років ці почуття набувають
характеру індивідуальних стійких проявів особистості дошкільника. В одних
дітей почуття гордості, самоповаги розвинені сильніше, вони не допускають
приниження з боку дорослих і однолітків, інші - постійно перебувають під
чиїмось впливом, нездатні і не прагнуть дати відсіч кривднику. Почуття
гордості і самоповаги є важливим емоційним компонентом самооцінки
дитини, що мотивує її поведінку.
Іноді ці почуття переходять у егоїзм - прагнення зберегти за собою
право бути шанованим усіма, не маючи при цьому обов'язків щодо інших.
Товаришування і дружба починаються задовго до того, як діти
усвідомлюють свої стосунки з товаришами відповідно до моральних норм. У
5-річних дітей переважає дружба по черзі з багатьма дітьми, яка залежить від
обставин, або дружба відразу з кількома дітьми. Дружба з багатьма дітьми
зберігається до 7-ми років, хоч у старшому дитинстві найчастіше виникає
парна дружба - дружба двох дітей. Дружба невеликими групами виникає
здебільшого у грі на основі ігрових, інтелектуальних інтересів і нахилів.
Парна дружба супроводжується глибокою симпатією. Якщо малюк дружить з
14
ровесником тому, що той з ним грається (гратися і дружити для нього
означає одне й теж), то старший дошкільник грається з тими, з ким дружить
на основі симпатії і поваги. Отже, парна дружба б- 7-річних дітей
поєднується з товаришуванням.
Із становленням пізнавальної діяльності відбувається
розвиток інтелектуальних почуттів - переживань, які виникають і
розвиваються у розумовій діяльності, спрямованій на теоретичне пізнання
дійсності. Радість при пізнанні нового, здивування і сумнів не лише
супроводжують відкриття дитини, а й зумовлюють їх. Найяскравішими
інтелектуальними почуттями є здивування і допитливість, що відображають
ставлення дитини до нових фактів дійсності, які вона пізнає. Почуття
здивування, що виникає як природна реакція на новизну, завдяки підтримці
дорослого, дає імпульс для допитливості. Навколишній світ, природа
приваблюють малюка таємничістю, загадковістю, спонукають до пізнання їх
природи і суті. Здивування породжують питання, на які малюк намагається
знайти відповіді.
Важливе місце у розвитку особистості дитини займають естетичні
почуття - переживання, спричинені сприйманням та взаємодією з
естетичними цінностями (почуття прекрасного і потворного, почуття
гармонії, почуття ритму, почуття комічного). їх розвиток пов'язаний зі
становленням художньо-творчої діяльності дітей і художнього сприймання.
У життєдіяльності дитини естетичні почуття взаємопов'язані з моральними:
вона схвалює прекрасне і добре, засуджує потворне і зле у житті, мистецтві,
літературі.
Для 3-4-річного дошкільника красиве обов'язково має бути яскравим,
блискучим, нарядним тощо. Старший дошкільник починає знаходити красу у
ритмічності, гармонії фарб і ліній, музичній мелодії, пластичності танцю.
Сильні переживання викликає у нього краса природних явищ, пейзажів,
святкових виступів. Чим краще дитина орієнтується у життєвих реаліях, тим

15
різноманітнішими і складнішими є чинники, які породжують у неї почуття
прекрасного.
Особливою категорією емоційних переживань, пов'язаних з діяльністю
дитини, є праксичні почуття - переживання, зумовлені пізнавальною
діяльністю, її успіхами і невдачами, труднощами здійснення. Передумовою їх
виникнення є виконання певних дій: успіхи породжують яскраві позитивні
переживання, які можуть не проявлятися бурхливо; невдачі - різкий прояв
невдоволення. Пов'язані з діяльністю неприємні переживання можуть довго
зберігатися у пам'яті дитини, внаслідок чого у неї з'являється невпевненість у
своїх силах, страх перед новими завданнями. Іноді під впливом невдач
виникає стійке негативне ставлення до діяльності, супроводжуване
агресивними реакціями щодо важких дій, предметів, з якими дитині
необхідно діяти.
Праксичні емоції впливають на тонус, темп, кількісні і якісні показники
діяльності, є своєрідними резервуарами енергії. Чим інтенсивніші праксичні
емоції, тим ефективніша дія. Однак за великої складності дій підвищення
сили емоцій лише погіршує показники діяльності. Дуже насичений темп дій
може завершитись передчасно, задовго до одержання результату; надмірна
інтенсивність праксичних почуттів замість позитивних наслідків породжує
дезорганізаційний ефект.
До кінця дошкільного дитинства вищі почуття стають мотивами
поведінки дитини. За допомогою них відбувається регуляція вчинків, дій,
бажань відповідно до встановлених норм і вимог суспільства.

16
 ЖОВТЕНЬ
« Дидактичні мовленнєві ігри та вправи з морального виховання».

1. «Рученята»
Моральний розвиток: формувати усвідомлене розуміння дій у ситуації
конфлікту.
Діти об’єднуються у пари і виконують дії згідно з текстом вправи.
— Наші рученята вітаються, сваряться, миряться, жаліють одне одного,
обіймаються, прощаються.
Вправа повторюється декілька разів із прискоренням.
 
2. «Назви одним словом»
Моральний розвиток: розвивати усвідомлення моральних норм.
Мама, тато, сестричка, братик — сім’я.
Дякую, будь ласка, до побачення, вітаю — чарівні слова.
Доброзичливість, чуйність, щирість — моральні якості.
Посмішка, радість, співчуття — …
Вередливість, егоїзм, упертість —…
 
3. «Скажи навпаки»
Моральний розвиток: навчати називати моральні якості; формувати
розуміння, що людей цінують за їхні моральні якості.
Добрий — злий, веселий — сумний, сварливий — миролюбний,
сміливий — боязкий, щирий — потайний, жалісливий — черствий,
милосердний — жорстокий, працьовитий — ледачий.
 
4. «Мама — мамуся»
Моральний розвиток: учити добирати пестливі слова.
Мама — мамуся, тато — таточко, сестра — сестричка, брат — братик.
17
  
5. «Скажи, який?»
Моральний розвиток: формувати вміння визначати та називати чесноти
людей.
Мама — добра, ніжна, ласкава, лагідна…
Тато — сильний, сміливий, працьовитий…
Бабуся — лагідна, добра, роботяща, старенька…
  Дівчинка, хлопчик…
 
6. «Закінчи речення»
Моральний розвиток: формувати вміння визначати та оцінювати
вчинки оточуючих. Добрі діти батьків радують, а погані… Марійка бабусі
допомагала, а Сергій… Данилко з друзями ділиться, а Тарас…
 
7. «Назви якомога більше ознак»
Моральний розвиток: формувати вміння називати якості свої та
оточуючих. Я — який? Мій друг — який? Моя мама — яка?
 
8. «Відповідай швидко і точно»
Моральний розвиток: формувати вміння оцінювати взаємини людей.
Бабуся старенька, а мама…
Хороший друг пожаліє, а поганий…
Щира людина поділиться, а скупа…
Увічлива людина попросить, а не ввічлива…
 
9. «Запитую — відповідай»
Соціальний розвиток: формувати обізнаність про оточуючих, їхні
індивідуальні особливості.
Як звати твою маму? Як звати тата? Як тата звати по батькові? Імена
бабусь, дідусів? Хто твій друг? У які ігри ви любите гратися?
18
  
10.«Хто це?»
Моральний розвиток: систематизувати уявлення про взаємини людей.
Рідна, лагідна, найдорожча — хто? (Мама)
Сильний, сміливий, працьовитий — хто? (Тато)
Вірний, добрий, щирий — хто? (Друг)
 
11.«Хто? Або що?»
Соціальний розвиток: учити називати людей, які виконують роботу;
формувати повагу до праці.
 
12.«Хто що вміє робити?»
Мета: учити називати людей, які виконують дії.
Любить, піклується, жаліє —… (мама).
Любить, ремонтує, допомагає, виховує — … (тато).
Навчає, доглядає, турбується — … (вихователь).
Оглядає, лікує, дає поради —… (лікар).
 
13. «Доповни речення»
Моральний розвиток: учити аналізувати запропоновану ситуацію.
Тато ремонтує… (кран).
Хлопчик допомагає… (мамі).
Бабуся пече пиріжки… (онукам).
Двірник посипає слизьку доріжку… (піском).
 
14.«Закінчи прислів’я»
Моральний розвиток: ознайомити з етичними еталонами поведінки;
розвивати логічне мислення.
Без терпіння немає —… (уміння).
Шила в мішку —… (не заховаєш).
19
 Друга шукай, а знайдеш —… (тримай).
Праця годує, а лінь —… (марнує).
Шануй батька й неньку й тобі буде — … (гладенько).
 
15.«Назви лагідно»
Моральний розвиток: учити використовувати лагідні слова.
Малий — маленький — малесенький. Теплий — тепленький —
теплесенький.
 
16.«Що було б, якби…?»
Моральний розвиток: учити розв’язувати проблемну ситуацію, беручи
до уваги етичні еталони.
Що було б, якби вихователька не прийшла на роботу?
Що було б, якби кухар не зварив обіду?
Що було б, якби тато не заробляв гроші?
Якби в мене захворіла киця, то…
Якби мама купила багато цукерок, то…
Вередувати не можна, бо…
Потрібно слухати маму, тому що…
За столом не можна пустувати, тому що…
Якби я був чарівником, то…
Якби я був чарівником, для мами зробив би ось що…
Якби я був чарівником, зробив би багато добрих справ, а саме…
 
17.«Коли? Якщо?»
Моральний розвиток: виховувати почуття емпатії та повагу до
оточуючих.
Якщо мама стомилася,… (слід гратися тихо).
Коли завершив гру,… (необхідно прибрати іграшки).
Якщо другові сумно,… (потрібно розважити його).
20
  
18.«Як можна сказати?»
Моральний розвиток: формувати вміння диференціювати почуття.
Усмішка яка? (Весела, сумна, крива, щира, недобра…)
Учинки які? (Добрі, погані, недобрі, злі…)
Любить вилежуватися — лежень.
Не дякує — невдячний.
Зичить добре — доброзичливий.
Має добре серце — добросердий.
 
19.«Що буває…?»
Моральний розвиток: навчати розуміти метафори.
Добрим… (серце, бабуся, робота…)
Гарним… (очі, квіти, мама…)
Милим… (кошеня, дитя, іграшка…)
Поганим… (робота, вчинок, слова…)
Сумним… (розповідь, казка, фільм…)
 
20.«Чарівна пір’їнка»
Моральний розвиток: учити аналізувати та оцінювати свої вчинки.
Діти утворюють коло. Вихователь дає кольорову пір’їнку комусь із
дітей. Дитина, яка отримала пір’їнку, розповідає про свій добрий вчинок і
передає її іншій дитині.
 
21.«Який настрій?»
Моральний розвиток: формувати вміння розрізняти та називати емоції.
Сумний, веселий, радісний, сердитий, розгублений.
 
22.«Як почуваєшся?»

21
 Моральний розвиток: формувати розуміння впливу вчинків на почуття
оточуючих.
Вихователь пропонує до розгляду та аналізу малюнки, на яких
зображено проблемні ситуації. На малюнках відсутні
обличчя у деяких персонажів. Вихователь пропонує дітям описати
ситуацію на малюнку та почуття персонажів.

22
 « Гра як засіб виховання дітей».
Ні для кого не секрет, що діти набагато простіше засвоюють
інформацію, піднесену в ігровій формі. Так, останнім часом саме в ігровій
формі педагоги навчають дітей математики, грамоті, іноземним мовам. Але
не тільки для школярів гра важлива. Роль гри у вихованні дітей
дошкільного віку також велика. Адже саме за допомогою гри дитина
проявляє різні сторони характеру, задовольняє свої інтелектуальні та
емоційні потреби, формує особистість.
Гра як метод виховання: чому вона вчить?
Основи етикету. Дитині досить важко пояснити, як необхідно
правильно поводитися за столом, адже набагато цікавіше для нього
покататися на велосипеді. А от якщо проводити заняття в ігровій формі, то
все стане відразу набагато цікавіше. Наприклад, можна з донькою садити
ляльок за стіл і вчити їх правильно їсти. При цьому нехай донька скаже
лялькам: «Приємного апетиту», «Їж акуратно» і т.д.; Характер. Для
формування характеру корисно проводити з дитиною будь-які ігри в
змагальній формі. Гра як засіб виховання дітей вчить його формувати
характер, розвиває самооцінку та впевненість. У дитини природним є
бажання перемогти. Крім того, роль гри у вихованні дітей в тому, що діти
вчаться співпереживати, розвивають емоційно-вольову сферу, стимулюють
діяльність. В процесі гри, як методу виховання, створюються такі ситуації,
що вимагають негайного рішення, які вчать дитину приймати рішення і нести
відповідальність за свої дії; Соціалізація. Гра як засіб виховання дітей вчить
їх взаємодіяти один з одним, враховувати потреби та інтереси оточуючих.
Наприклад, рольові ігри сприяють збільшенню словникового запасу,
розвивають організаторські та творчі здібності. Гра як метод виховання вчить
дітей розвивати лідерські якості, розкривати свою індивідуальність і
здібності. А для соромливих дітей гра є чи не єдиною можливістю проявити
себе; Інтелектуальне і моральне виховання дітей. Гра прекрасно сприяє
23
процесу навчання і виховання моральних якостей. Так, набагато легше
навчити дитину запам’ятовуванню за допомогою асоціацій (дев’ять – це
гурток з хвостиком, а буква п – це дві палички і місток, і т.д.).

При правильному підході роль гри у вихованні дитини величезна –

вона вчить дитину любити знання, прагнути до навчання і виховання,
показує правильні моделі відносин і поведінки. Крім того, навчаючись чогось
допомогою гри, дитина навіть не підозрює, що вчиться.
Ігри морального виховання для дітей
У вихованні дітей необхідно керуватися народною мудрістю: «дитини
легше виховати, ніж перевиховати», а також: «чим раніше почати виховання,
тим краще буде результат». Тому завжди варто турбуватися про те, що, з
ким, і як робить ваша дитина. Щоб направити малюка на вчинення
позитивних вчинків і позитивні думки, необхідно особливу роль відвести
іграм морального виховання для дітей. Вони можуть бути рухомими або
спокійними – це неважливо.
Гра як засіб виховання дітей: приклади моральних ігор

24
 Гра «Чарівне слово». Надає дуже позитивний ефект, полягає в тому, що
кожна дія і вчинок необхідно супроводжувати проголошенням приємних слів
і ввічливих фраз; «Магазин однієї покупки». Дана гра як метод виховання
корисна тим, що дитина опиняється в ситуації вибору, при якому з безлічі
різних бажань він може вибрати тільки одне. Цю гру, як засіб виховання
дітей, корисно використовувати для того, щоб діти вміли орієнтуватися в
можливостях сімейного бюджету, у надлишку і корисності деяких речей, а
також вчилися робити усвідомлений вибір, за який вони згодом зможуть
нести відповідальність; «Добре-Погано». Роль гри у вихованні дитини
полягає в тому, що йому розкривається сутність поганого і хорошого,
формується система кончини про те, що погано і добре, розкривається
причинно-наслідковий зв’язок різних дій і вчинків.
Моральне виховання за допомогою народних ігор
Народні рухливі ігри дуже цікаві для дітей, а також надзвичайно
корисні. Ці ігри як метод виховання вчать їх управляти своїм тілом і рухами,
підкорятися і приймати правила гри, розвивають уяву. Особливо важлива в
народних іграх емоційна залученість дорослого. Намагайтеся не просто
демонструвати необхідні слова і дії, але максимально виражати інтерес до
конкретної гри.
Приклади морального виховання за допомогою народних ігор:
«Злови зайчика». Покажіть дитині сонячного зайчика за допомогою
дзеркала: як він стрибає, тікає, відпочиває і несподівано знову тікає і
ховається в інше місце. Потім запропонуйте малюкові зайчика наздогнати,
повторюючи при цьому: «ось зайчик прокинувся, подивися, він танцює і
сховався під стіл, а ти його не наздогнав. Ой, дивися, на стілець заліз, давай,
лови скорей », і т.д.; «Гуси-гуси-га-га-га». Поставте малюка на деякій
відстані від себе. Ви – господар гусей і живете з ними в одному будиночку.
Звертайтеся до дитини словами: «Гуси-гуси-га-га-га. Є хочете? Так-так-так.
Ну, летите. Ні-ні-ні. Сірий вовк під горою, зуби точить. З’їсти нас хоче, чи не
пускайте нас додому. Ну, летите, як хочете, тільки крила бережіть ».
25
Спочатку промовте весь текст самі, а коли малюк вивчить текст, нехай він
говорить від імені гусей. При цьому можна інсценувати погоню вовка за
гусьми; «Сонечко і дощик». Покажіть дитині стіл або стілець, і поясніть, що
це будиночок, в якому можна сховатися від дощику. Подивіться на небо і
скажіть: «Дивися, сонечко вийшло. Давай погуляємо ». Разом з вами малюк
виходить на середину кімнати і радіє сонячній погоді. Знову подивіться вгору
і скажіть: «Дивися, здається, дощ збирається, давай швидше сховаємося в
будиночку». Сховайтеся під ваш імпровізований будиночок.

Ігри як засіб виховання дітей непогано закінчувати грою в

мовчанку. Це перемкне увагу дитини і заспокоїть його.
Пам’ятайте, що батьки – найактивніші учасники ігор з дітьми, тому,
чим активніше буде спілкування батька та матері з дитиною, тим швидше він
буде розвиватися.

26
Консультація для батьків: « Роль гри в житті та вихованні дитини».

Величезна роль у розвитку та вихованні дитини належить грі -

найважливішого виду дитячої діяльності. Вона є ефективним засобом
формування особистості дошкільника, його морально-вольових якостей, у грі
реалізується потреба впливу на Світ. Дошкільне дитинство - короткий, але
важливий період становлення особистості. У ці роки дитина набуває
початкові знання про навколишнє життя, у неї починає формуватися певне
відношення до людей, до праці, виробляються навички і звички правильної
поведінки, складається характер. Основний вид діяльності дітей дошкільного
віку - гра, в процесі якої розвиваються духовні та фізичні сили дитини, її
увага, пам'ять, уява, дисциплінованість, спритність. Крім того, гра - це
своєрідний, властивий дошкільного віку спосіб засвоєння суспільного
досвіду. У грі формуються всі сторони особистості дитини, відбуваються
значні зміни в її психіці, що готують перехід до нової, більш високої стадії
розвитку. Цим пояснюються величезні виховні можливості гри, яку
психологи вважають провідною діяльністю дошкільник .
Гра - творча діяльність. Особливе місце займають ігри, які
створюються самими дітьми, - їх називають творчими або сюжетно-
рольовими. У цих іграх дошкільнята відтворюють у ролях все те, що вони
бачать навколо себе у житті і діяльності дорослих. Творча гра найбільш
повно формує особистість дитини, тому є важливим засобом виховання. Що
дає право називати гру творчою діяльністю? Гра - відображення життя. Тут
все "як ніби", але в цій умовній обстановці, яка створюється уявою дитини,
багато справжнього; дії тих, що грають завжди реальні, їхні почуття,
переживання справжні, щирі. У грі дитина починає відчувати себе членом
колективу, справедливо оцінювати дії і вчинки своїх товаришів і свої власні.
Моральні якості, сформовані в грі, впливають на поведінку дитини в житті, в
27
той же час навички, що склалися в процесі повсякденного спілкування дітей
один з одним і з дорослими, отримують подальший розвиток у грі .
Гра - важливий засіб розумового виховання дитини. Знання, отримані в
дитячому садку і вдома, знаходять у грі практичне застосування і розвиток.
Цікаві ігри створюють бадьорий, радісний настрій, роблять життя дітей
повної, задовольняють їх потребу в активній діяльність. Навіть в хороших
умовах, при повноцінному харчуванні дитина буде погано розвиватися, стане
млявою, якщо вона позбавлена захоплюючої гри. У грі всі сторони дитячої
особистості формуються в єдності і взаємодії. Організувати дружній
колектив, виховати у дітей товариські почуття, організаторські вміння можна
тільки в тому випадку, якщо вдається захопити їх іграми, що відображають
працю дорослих, їх благородні вчинки, взаємини. У свою чергу тільки при
гарній організації дитячого колективу можна успішно розвивати творчі
здібності кожної дитини, її активність. Більшість ігор відображає працю
дорослих, діти наслідують домашнім справам мами та бабусі, роботі
вихователя, лікаря, вчителя шофера, льотчика, космонавта. Отже, в іграх
виховується повага до всякої праці, корисного для суспільства,
стверджується прагнення самим брати в ньому участь.
Таким чином, гра за умови правильного використання розв’язує
завдання розумового, морального, фізичного, естетичного розвитку
дошкільника, починаючи з раннього віку. В грі з перших етапів її розвитку
формується особистість дитини, розвиваються якості, що будуть потрібні їй у
навчальній діяльності, праці, спілкуванні з іншими дітьми.

28
 ЛИСТОПАД
« Моральне виховання дітей дошкільного віку».

Дитинство— найкращий період життя. Саме цей період — початок

формування особистості. У дошкільника дуже швидко відбувається
фізичний, психічний і духовний розвиток, формуються певні якості, які
роблять із неї людину, закладається певний характер людини, ставлення її до
навколишнього світу, до людей, які оточують, до самого себе, відбувається
засвоєння моральних норм поведінки.
Це певною мірою період пізнання Людини і соціуму, саме відкриття
дитиноюБога, життя на планеті Земля в усьому різноманітті, з усіма
негативними і позитивними проявами. Лише в цьому закладається основне
формування моральних якостей дитини, що починається ще в дошкільному
дитинстві. Багато в чому залежить подальший розвиток дітей від того,
наскільки успішно здійснюється цей процес.
Найважливіше, з самого початку формувати у нього необхідні моральні
почуття, уявлення. У дошкільному закладі під керівництвом вихователів
дитина, перш за все, набуває первісний досвід своєї поведінки, ставлення до
близьких нам людей, до однолітків, а також, засвоює норми моралі у
суспільстві. Керуючи дитячою діяльністю, вихователь формує у дітей
важливі риси для людини. Це – любов до Батьківщини, доброзичливість,
повага до оточуючих, дбайливе ставлення до результатів праці людей,
допомога їм, активність та ініціатива в самостійній діяльності.
Щодо виховання – це одна з найважливіших функцій родини. Яка
забезпечує належні матеріальні та педагогічні умови як для фізичного,
морального так і духовного розвитку дитини, становлення особистості.

29
 Як же поводить себе морально вихована дитина? Насамперед, вона діє
з користю, як для себе, так і для партнера, вона вміє не брати краще собі, а й
віддавати іншому. За правилами добра з власної ініціативи діє лише
морально розвинена дитина, на неї не діє тиск спонукань зовні, охоче
приймає безкорисливі рішення, від яких не розраховує на винагороду чи
елементарне схвалення за кожний добрий вчинок. Дитина діє правильно, так
як їй здається без користі для себе.
Насправді, це зовсім не просто виявляти безкорисливу моральність
лише з власної ініціативи, особливо коли в сім’ї та у дитячому садку добрі
вчинки малечі заохочуються, регламентуються та винагороджуються,
привчають дитину чекати від дорослих дозвіл та вказівки. А це, як на мене,
трішки пригальмовує становлення безкорисливої й ініціативної моральності
від розпоряджень вихователя чи батьків.
Дуже важливі моральні якості для того, щоб формувати простір
зовнішнього життя дитини, повноцінна реалізація себе, насамперед, як
соціальна істота й індивідуальність. Це відповідальність, толерантність,
чесність, моральність, патріотизм, працелюбність, щирість, правдивість і
багато іншого.
Для мотивів розвитку поведінки, основою стають сформовані моральні
уявлення, що і спонукають дітей до різних чинників. Формувати такі мотиви
поведінки дуже важливо, вони спонукають їх до вчинків. Це може бути у
такому плані: турбота про когось, згода на щось, наперекір своєму бажанню,
подарунок для близької людини, зроблений своїми руками. Моральне
виховання дошкільників забезпечує – формування норм моралі, уявлень,
звичок та мотивів їхньої поведінки.
Обов’язковим євиховання духовного світу особистості– це дуже велике
і складне питання, яке потребує певної програми, за якою це виховання
викорується та розв’язується. Адже, саме душевно-духовний розвиток
дошкільника, залишається однією з добре відомою та освоєною сферою
роботи педагога. Тобто, потрібно навчати малюка вміти аналізувати свої
30
почуття, думки, вчинки і прагнення до вищого, доброго, чистішого.
Звичайно, що можуть бути різними форми та методи цієї роботи. І

найголовніше, щоб вони формували не егоїстичну позицію в дитини.

У дошкільному віці також формуються звички культурного,
правильного спілкування з дорослими та однолітками, звички говорити
правду, дотримуватися чистоти, порядку, виконувати корисну діяльність,
мати звичку до праці.
У старших дошкільників, на основі формування моральних почуттів,
виховується почуття власної гідності, задатки почуття поваги до людей,
відповідальність за доручену справу, обов’язок, почуття справедливості.
У перші роки життя дитини, перед педагогом стоїть завдання —
розвиток у дітей моральних уявлень, на основі яких формуються правильні
мотиви поведінки. На конкретних прикладах вихователь роз’яснює, як слід
чинити, а як — ні. Один відомий вчений казав, що турботливі діти — це ті
діти, які бережуть іграшки, доглядають за тваринами, рослинами,
допомагають дорослим. Такі роз’яснення допоможуть дітям усвідомлювати
моральні поняття, такі як добрий, скромний, справедливий, ввічливий,
турботливий та ін., хоча, не відразу можуть бути зрозумілі дітлахами.
Вихователь турбується про те, щоб діти зрозуміли суть цих понять,
могли співвіднести з ними зміст своїх та чужих вчинків.
Ще одним важливим принципом морального виховання є принцип
виховання дітей у колективі та за допомогою нього. Колектив — це школа
формування громадської спрямованості особистості дитини. Тут найбільш
яскраво розкривається його індивідуальність, здібності і моральні якості.
Моральна цінність людини проявляється насамперед у вчинках.
Перебуваючи в колективі дитина має змогу проявити свої знання,
ставлення до оточуючих та до діяльності: прагнення надати допомогу,
домогтися результату, подбати про однолітків, проявити доброту,
скромність, працьовитість.
31
 Всім відомо, що діти наслідують своїх батьків, дорослих, а й іноді
звичайних перехожих. Але вони мало знають про цей світ, тому мало вміють,
і часом, не завжди можуть робити те, що вважається хорошим. Тому що дітей
потрібно виховувати і пояснювати, що таке добро, а що не слід робити. Діти
швидко ростуть, тому потрібно не упустити такий момент.
Виховання дітей має включати в себе обов’язкову річ, як розвиток
звичок. Мабуть, кожний задасть собі запитання, що ж це таке, хоча насправді
відповідь дуже проста. Це ряд простих речей, про які дитина обов’язково
повинна пам’ятати.

32
 « Формування у дітей почуття доброти і людяності
впроваджуючи творчу спадщину В.О. Сухомлинського».

Мета: Формування духовно-моральних цінностей, орієнтирів,

переконань дошкільників та створення умов для підвищення рівня їх
моральної активності.
Становлення морально спрямованої особистості, формування
соціальної відповідальності та вміння відчувати й розуміти себе та інших
людей, виховання гуманістичних рис у дітей дошкільного віку на основі
педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського.
 
Завдання:
 збагачувати наочно – чуттєві уявлення дитини про моральні якості,
чесноти та добру поведінку;
 сприяти розумінню того, яке велике значення має дотримання
моральних прав та норм в житті кожної людини;
 формувати вміння розуміти позитивні й негативні вчинки, давати їм
оцінку;
 закріплювати вміння дотримуватись моральних прав і норм у
повсякденному житті.
 
Очікувальні результати освітньо–виховної роботи з дітьми
дошкільного віку:
 уміють поводитись з дітьми відповідно до вікових особливостей,
фізичного стану та настрою;
 володіють навичками спілкування, переймаються невдачами, горем
інших людей;
 посильно допомагають товаришам, людям, у яких сталися
неприємності, горе.

33
  
 
Душевність, людяність, щирість... Знайомі, звичайно, слова, але не такі
й уживані сьогодні. Чи випадково? Мабуть ні: спочатку минуле вправно
формувало в нас матеріалістичний світогляд, вело якнайдалі від ідеалізму,
від проблем людського духу; тепер сучасність з її економічними
пріоритетами, прагматичними орієнтаціями на вузькоспрямовані чесноти
(енергійність, діловитість, кмітливість тощо) витісняє з активного словника
для багатьох ці теплі, добрі такі природні поняття.
А якщо це стосується дошкільнят, то тут доцільно застосувати слова:
що посіємо, те й матимемо. Тому,взявши за основу в своїй роботі педагогічну
спадщину відомого педагога, пронизану вірою і любов'ю у могутню силу
виховання, ми називаємо свій садок «БУДИНКОМ ДОБРА І РАДОСТІ».
Найбільшою цінністю нашого закладу є дитина, з її правом на цікаве і
щасливе життя. Основний принцип роботи полягає в гуманізації виховного
процесу , що починається від дитини, осмислюється знову таки до дитини.
Тому всі педагоги керуються словами Василя Олександровича
Сухомлинського «...проводжаючи люблячим поглядом свою дитину ,
мати вірить у те, що педагог знає щось таке, чого не знає вона, мати. І
ми, педагоги, повинні знати те, що знає далеко не кожна мати, якщо ми
справжні учителі!»
Дослухаючись до порад педагога-гуманіста, працівники ДНЗ з перших
днів перебування малюків у садку прагнуть навчити їх розуміти красу
навколишнього світу, усвідомлювати моральний сенс міжлюдських
стосунків, пам’ятаючи, що сприймання, осмислення прекрасного – то основа
естетичної культури, без якої почуття залишаються глухими до всього
благородного і високого в житті .
Зараз ми розуміємо, що Василь Олександрович Сухомлинський бачив
далеко наперед. Все те, що він говорив, писав і застосовував на практиці,
відповідає сучасності, воно навколо нас, в повсякденній творчій лабораторії
34
наших педагогів. Вихователі постійно дбають над підвищенням своєї фахової
майстерності, впроваджуючи в практику роботи інноваційні технології за
спадщиною Василя Олександровича : « Пізнаємо світ розумом і серцем» та «
Виховуємо казкою».
Педагоги над інноваціями працюють тривалий час, в їх арсеналі велика
підбірка авторських матеріалів, що розкривають системний підхід роботи з
дітьми, педагогами, батьками з даного питання .
Разом з дошкільнятами ми мандруємо екологічними стежками в «
куточки невимовної краси», де протягом року спостерігаємо за живими
обектами. Там малята розв'язують складні філософські питання: « Чому
навколо все радіє?», « Що може бути скарбом для когось?», « Що відчуває
людина, коли обіймає дерево?», складаємо гімни Красі, Доброті, Праці. Ці
теми ми беремо з педагогічних матеріалів Великого Педагога , з його
оригінальної методики виховання культури почуттів.
Для дошкільнят казка-це те віконечко, через яке проникає світло про
оточуюче і формує навики пізнання світу. Тому творчі педагоги нашого
закладу широко використовують педагогічну спадщину Василя
Олександровича Сухомлинського, який цікаво розробив життєдайну теорію
«Виховуємо казкою». Творче використання даної технології вирішує складні
питання мовленнєвого розвитку та виховання в цілому.
Вихователі ДНЗ планують цікаву, насичену, а головне результативну
роботу по впровадженню педагогічних ідей Василя Сухомлинського. Такі
форми роботи, як театралізовані вистави, свята, розваги, літературні
вікторини, ігри-драматизації, музично-літературні мікси, широке
використання казок, міні-занять, казок-хвилинок позитивно вплинули на
збагачення словника дітей специфічними казковими зворотами,
фразеологізмами. Тексти казок та оповідань допомагають малятам правильно
будувати діалоги, логічно мислити.
В групових кімнатах створено спеціальні умови, а саме : виготовлені
різні види театру, дидактичні ігри, оформлений куточок ряження, розроблена
35
система методів роботи з казкою. Ми маємо чудову колекцію мякої іграшки,
яку подарували батьки. Коли педагоги розповідають казку про тварин,
малята часто запитують, чи це наш ведмедик, чи якась інша іграшка живе у
казочці. Обговорюючи різні ситуації на основі казок, пропонуємо дітям
придумати свої версії. Малюки залюбки продовжують казки або шукають
вихід із певної ситуації. Вони люблять придумувати казки і часто із
задоволденням розігрують та розповідають батькам, товаришам, адже це-
плід їхньої фантазії.
Педагоги не тільки вчать дітей створювати, слухати казки, а й
передавати враження від них у малюнках, аплікаціях, ліпленні. Діти
зображують те, що їх хвилює й радує, на папері відкривається світ мрії.
Адже, дитячий малюнок, сам процес малювання - це частка духовного життя
дитини. І, як говорив Сухомлинський :«Діти не просто переносять на
папір щось із навколишнього світу, а живуть у цьому світі, входять
у нього, як творці краси, дістаючи насолоду від неї».
В дошкільному закладі систематично проходять різноманітні виставки
робіт за сюжетами оповідань та казок видатного педагога, на яких діти,
батьки та педагоги демонструють свої творчі доробки. А в цих роботах
завжди бринить почуття любові, тендітне схиляння перед красою, таємниче
прагнення досконалості.
Педагогічний колектив дошкільного закладу велику увагу приділяє
питанню духовно-морального виховання дітей. З цією метою творчою
групою закладу оформлена « Галерея духовності», яка працює за
авторською програмою виховання основ духовно-морального спрямування
дітей дошкільного віку «Свічечка надії», розроблена педагогами нашого
закладу. Невідємний атрибут «Галереї духовності»-це інформаційний блок
для педагогів, батьків і дітей, який розміщений в зручному місці і
складається з 6 секторів, які мають визначені теми:
1сектор-Норми моральності за педагогічною спадщиною
В.О.Сухомлинського
36
 2 сектор -Духовні цінності сім'ї та родини
3 сектор-Моральні основи християнства
4 сектор- До витоків народної культури
5 сектор-Прикладне мистецтво у формуванні загальнолюдських
цінностей
6 сектор- Взаємодія дошкільного закладу і сім'ї.
В першому секторі зібрані матеріали, теооретичного та практичного
змісту, що розкривають основні моральні цінності, орієнтири, переконання
дошкільників на основі педагогічної спадщини Василя Олександровича
Сухомлинського.
Робота « Галереї духовності» не обмежується самими заняттями, як
найбільш відомою і популярною організаційною формою. Основними її
формами та видами є:бесіди-роздуми, бесіди-обговорення, читання художніх
творів духовно-морального змісту, моделювання вихователем життєвих
ситуацій, що вимагають морального вибору, зустрічі з цікавими
людьми,тощо . Крім макетів, предметів, експонатів до творів
Сухомлинського «Галерея духовності» надзичайно багата народною
мудрістю. Є в ній і казка і легенда, пісня і дума, загадка, прислів'я і приказка,
весела забавлянка та ніжна колискова, цікава гра і мирилочка-дражнилочка.
Розуміти дитину-означає розуміти її психологію, зазирнути в глибину її
душі. З цього приводу в дитячому садку успішно функціонує психологічна
служба, яка забезпечує озброєння педагогів, батьків спеціальними знаннями
та вміннями, «Методами людинознавства», як зазначав Сухомлинський.
Отже, розумітити дитину-це означає розуміти мотиви її вчинків і потреб. З
метою підвищення психологічної культури і професійної компетентності
вихователів планується і здійснюється система освітніх заходів. Тематика
занять практичного психолога з дітьми, батьками, педагогами виходить з
потреб сьогодення.
Отже, для виявлення результативності виховання у дітей духовно-
моральних цінностей було проведене діагностування. За такими напрямками:
37
 1. Що таке добро і зло?
2. Оцінка власних вчинків та однолітків.
3. Поняття правдивість і чесність.
В Діагностуванні взяли участь 50 дітей старшого дошкільного віку.
Отримали наступні результати: у більшості дітей сформовані поняття добра і
зла, правдивості і чесності. Діти дають оцінку власним вчинкам та вчинкам
своїх товаришів.
Проте незначна кількість дітей не завжди усвідомлюють що таке добро
і зло ,правдивість , чесність, плутаються в поняттях. Проявляючи егоїзм не
об'єктивно оцінюють свої вчинки та вчинки однолітків.
В.Сухомлинський прагнув народження доброти в серці кожної дитини.
Великий педагог робив все для того, щоб виховувати у дітей доброту,
людяність, сердечність, співчутливість. Сьогодні вихователі нашого закладу
прагнуть, щоб їхні вихованці памятали слова видатного педагога: «Живи так,
щоб твоя серцевина була здоровою, чистою і сильною. Бути справжньою
людиною-це значить віддати силу своєї душі в ім'я, того щоб люди навколо
тебе були красивішими, духовно багатими, щоб у кожній людині, з якою ти
зустрічаєшся в житті, залишилось щось хороше від неї, від твоєї душі»

38
 ГРУДЕНЬ
« Моральне виховання дошкільника в сім’ї та дитячому садку»

Змістом морального виховання є формування таких моральних якостей

дошкільника, як: повага до старших, дружні стосунки з однолітками, уміння
відповідно відгукуватися на горе і радість інших людей, домагатися дієвого
прояви гуманних почуттів і відносин, суспільної спрямованості, виховання
почав відповідальності. Серед них можна виділити два напрямки: створення
умов для практичного досвіду і формування правильних моральних оцінок. В
результаті такого морального виховання дитина починає діяти не тому, що
хоче заслужити схвалення дорослого, а тому, що вважає необхідним
дотримання самої норми поведінки, як важливого правила у відносинах між
людьми. Становлення особистості дитини відбувається спочатку в сім'ї.
Адже сім'я - це маленький колектив, заснований на принципах співпраці і
взаємодопомоги, де діти вчаться мистецтву жити серед людей, любити їх,
відчуваючи на собі і виявляючи до іншим уваги і доброго ставлення.
Важливу роль у вихованні дітей відіграє загальний уклад життя сім'ї: рівність
подружжя, організація сімейного життя, правильні взаємини між членами
родини, загальний тон доброзичливості, взаємної поваги і турботи,
атмосфера патріотизму, працьовитості, загальний порядок та сімейні
традиції, єдність вимог дорослих до дитини. Життя сім'ї повинна бути
організована таким чином, щоб повніше задовольняли і розвивалися не
тільки матеріальні потреби, але й духовні потреби.
Моральне виховання дітей відбувається на всьому протязі їх життя, і
визначальне значення у становленні моральності дитини відіграє
середовище, в якому він розвивається і росте. Тому переоцінити важливість
сім'ї у моральному вихованні дошкільнят неможливо. Способи поведінки,

39
прийняті в сім'ї, дуже швидко засвоюються дитиною і сприймаються їм, як
правило, в якості загальноприйнятої норми.
Існує кілька типів сімей і моделей сімейних взаємин. Є неблагополучні
сім'ї, неповні сім'ї. Найчастіше в цих сім'ях створені несприятливі умови для
розвитку дитини, її моральних якостей, і тому більшу частину функцій
виховання і навчання дітей в цій сім'ї бере на себе дошкільний виховний
заклад. Дитячий садок, замінивши сім'ю, точніше, замість сім'ї став
вирішувати проблеми соціалізації особистості. В нинішній час навіть повні,
гармонійні організовані родини, благополучні, з матеріальним достатком, не
завжди можуть приділяти час своїй дитині. Для виховання в дитині
моральних якостей, необхідно тісно працювати і співпрацювати з сім'єю.
Співпраця навчального закладу і сім'ї, одна з найважливіших завдань
соціалізації дитини в суспільстві. Необхідно створити такі умови, щоб у
дитини, грунтуючись на прикладах з досвіду, складалося усвідомлення і
розуміння того, що добре, а що погано, щоб він міг самостійно сформувати і
мати уявлення про моральних якостях, таких як: жадібність, дружба і
багатьох інших. Таке ставлення до основоположним поняттям нашого життя
продовжує формуватися і в подальшому по мірі дорослішання. Головним
помічником дитини на цьому шляху є дорослий, який конкретними
прикладами своєї поведінки і закладає у дитини основні моральні норми
поведінки. Якщо приклади з досвіду дитини, його близького оточення носять
негативний характер, то і чекати від нього розвинених високих моральних
якостей не доводиться. Найперше завдання батьків полягає в тому, щоб
допомогти дошкільникові визначитися з об'єктами його почуттів і зробити їх
суспільно цінними. Почуття дозволяють людині відчути задоволення після
здійснення правильного вчинку або змушують нас відчувати докори
сумління, якщо моральні норми були порушені. Основа таких почуттів як раз
і закладається в дитинстві, і завдання батьків допомогти своїй дитині.
Обговорювати з ним моральні питання. Домагатися формування чіткої
системи цінностей, щоб малюк розумів, які неприпустимі вчинки, а які
40
бажані і схвалюваності суспільством. Ефективне моральне виховання
неможливе без обговорення з малюком моральної сторони вчинків інших
людей, персонажів художніх творів, вираження свого схвалення його
моральних вчинків найбільш зрозумілим для малюка.
Однією з важливих завдань дитячого саду з соціально-морального
виховання є встановлення тісного зв'язку з сім'єю. Сім'я і дошкільний заклад
- два важливих інституту соціалізації дитини. І хоча їх виховні функції різні,
для всебічного розвитку дитини необхідно їх взаємодія (додаток №1
«Алгоритм взаємодії з сім'єю»). Необхідність підключення сім'ї до процесу
ознайомлення дошкільників з соціальним оточенням пояснюється
особливими педагогічними можливостями, якими володіє сім'я і які не може
замінити дошкільний заклад: любов і прихильність до дітей, емоційно-
моральна насиченість відносин, їх суспільна, а не егоїстична спрямованість.
Все це створює сприятливі умови для виховання вищих моральних почуттів.
Дитячий садок у своїй роботі з сім'єю повинен спиратися на батьків не
тільки на помічників дитячого закладу, а як рівноправних учасників
формування дитячої особистості. Тому так важлива тісний взаємозв'язок
педагогічного колективу, дітей і батьків. Саме від спільної роботи, від
єдності думок з основних питань виховання дітей залежить, якою виросте
дитина. Тільки за цієї умови можливе виховання цілісної особистості.
Так як, по мірі свого розвитку дитина приміряє на себе різні соціальні
ролі, кожна з яких дозволить йому підготуватися до виконання різних
соціальних обов'язків учня, капітана команди, друга, сина чи дочки. Кожна з
таких ролей має величезне значення у формуванні соціального інтелекту і
передбачає розвиток своїх власних моральних якостей: справедливості,
доброти, чуйності, ніжності, турботи про близьких. І чим різноманітніше
буде репертуар ролей малюка, тим з більшою кількістю моральних
принципів він познайомиться і тим багатшим буде його особистість.
Спільні форми роботи дитячого садка і батьків з формування
моральних якостей
41
 Робота з родиною - важлива і складна сторона діяльності вихователя та
інших працівників дошкільного закладу. Вона спрямована на рішення
наступних завдань:
- встановлення єдності у вихованні дітей;
- педагогічна просвіта батьків;
- вивчення і розповсюдження передового досвіду сімейного виховання;
- ознайомлення батьків з життям і роботою дошкільного закладу.
Єдність у вихованні дітей забезпечує вироблення правильної поведінки
дітей, прискорює процес засвоєння навичок, знань та умінь, сприяє
зростанню авторитету дорослих - батьків і вихователів в очах дитини.
Основою такої єдності є педагогічні знання батьків, їх обізнаність про роботу
дошкільних установ.
Сім'я є інститутом первинної соціалізації. Дитячий садок входить в
систему опосередкованого, або формального, оточення дитини і являє собою
інститут вторинної соціалізації. Всі етапи процесу соціалізації тісно пов'язані
між собою.
В даний час необхідність суспільного дошкільного виховання не
викликає ні в кого сумнівів. Відносини дошкільного закладу з сім'єю повинні
бути засновані на співпраці і взаємодії за умови відкритості дитячого садка
всередину (залучення батьків в освітній процес дитячого садка) і назовні
(співпраця ДНЗ з розташованими на його території соціальними інститутами:
загальноосвітніми, музичними, спортивними школами, бібліотеками).
Залучати батьків до заходів, що сприяють спільної діяльності батьків і
дітей. Необхідно широко застосовувати як групові, так і індивідуальні форми
роботи з батьками:
 бесіди;
 консультації: «Виховання самостійності та відповідальності», «Як
організувати працю дітей вдома»;

42
  спільні конкурси: «Дари Осені», «Мій гербарій» вироби з природного
матеріалу, поробки з овочів, сезонні виставки спільних робіт
«Новорічні іграшки»;
 спільні роботи дітей та батьків на теми: «Моя сім'я», «Спортивна
сім'я», «Як я провів літо». Оформляється фотоальбом, до якого хлопці
потім постійно звертаються, показують один одному фотографії своєї
сім'ї. Діти діляться своїми враженнями, вчаться слухати один одного,
виявляють інтерес до співрозмовника. Це може одержати підкріплення
у вигляді сімейної проектної діяльності на тему «Я і вся моя сім'я».
Даний дитячо-батьківський проект відноситься до довгострокових і
включає в себе: «Мій родовід», «Дерево моєї родини», «Герб родини»,
«Девіз родини», звичаї і традиції родини. Основною метою є виховання
любові до своїх рідних, сім'ї;
 дозвілля, свята: «День матері», «Тато, мама, я - дружна сім'я», «Веселі
старти»;
 доручення батькам;
Для колективу батьків організовуються спільні консультації, групові і
загальні батьківські збори, конференції, виставки, лекції, гуртки;
оформляються інформаційні та тематичні стенди, фотомонтажі; проводяться
вечори запитань і відповідей, зустрічі за круглим столом.
У старших групах, можливо, організація різноманітної спільної
діяльності педагогів, дітей і батьків. У фольклорних святах і розвагах, де із
задоволенням беруть участь і батьки. Завдяки таким святам і розвагам, і діти,
і батьки долучаються до джерел народної творчості, до історії свого народу,
його традицій. Можливо, створення міні-музеїв, наприклад, «Руська хата»,
«Музей ляльок», де діти можуть познайомитися з національними костюмами,
старовинними меблями, посудом, знаряддями праці, тим самим долучитися
до витоків народної культури.
Найбільш активним батькам за підсумками року на батьківських зборах
вручати грамоти, листи подяки від адміністрації дошкільного закладу.
43
 Також пропагувати знання про соціально-моральному вихованні через
систему наочної агітації:
Інформаційно-ознайомча: через інформаційні стенди ознайомлення
батьків з самим дошкільною установою, особливостями його роботи, з
педагогами, які займаються вихованням дітей. Інформаційно-
просвітницька: спрямована на збагачення знань батьків про особливості
розвитку і виховання дітей дошкільного віку.
У групах оформляти "Куточки для батьків", поміщати консультативні
матеріали.

44
« Конспекти занять з морального виховання з дітьми старшої групи».

Щоб щасливо жити –

слід з усіма дружити»
(конспект заняття з морального
виховання
з дітьми старшої групи)
       Програмовий зміст:  уточнювати і розширювати уявлення  дітей про
дружбу,  товаришування, дружні взаємини між людьми;
формувати комунікативну компетентність – вміння легко і невимушено
спілкуватись, домовлятись з дорослими та однолітками, знаходити вихід в
різних ситуаціях;
розвивати зв’язне мовлення дітей, вміння будувати складнопідрядні речення,
вживаючи сполучники (бо, тому, що);
викликати позитивні емоції, використовуючи елементи ігрових вправ;
 розвивати увагу, уяву, пам’ять, мислення;
  виховувати доброту, чуйність, бажання бути справжнім другом.
Матеріал:  аудіо запис пісні К. Рум’янової «Справжній друг», квіти, ваза,
м’яч, стрічка,  серця; дид. гра «Розкажи про вчинок», «Хто з ким товаришує».
                                            
                                    
Хід заняття

Привітання: 
Добрий ранок
В добрий час.
Ми  Вас раді тут вітать.
45
Наберем в долоні сміху
І розсипем всім на втіху.
Нашорошим швидше вуха –
Щоб могли усе - все слухать.
Ми потремо оченята –
Щоб могли спостерігати.
(Діти виконують рухи згідно тексту)
Вихователь:
Я пропоную вам послухати запис пісні із одного мультиплікаційного фільму.
Звучить запис пісні К. Рум’янової «Справжній друг» («Канікули кота
Леопольда»).
Здогадались, з якого мультфільму ця пісня? Хто її виконує?  А про що ж
говориться в пісні?
Вихователь:
От і я сьогодні пропоную поговорити про дружбу.
         Дружба – яке дивовижне і чарівне це слово. Давайте всі разом
промовимо це слово  - «Дружба».
-         А що ж таке дружба?
Відповіді дітей.
Вихователь:
Дружба – це коли люди хочуть бути разом, коли разом їм цікаво, весело і
комфортно; коли люди не сваряться, не ображають один одного; коли завжди
допомагають, особливо в біді,  вміють пробачати.
-         У вас є друзі?
Давайте пограємо з вами в гру «Квітка для друга».
(На підносі лежать квіти (серед них декілька зів’ялих, зламаних ), кожен
повинен вибрати квітку, яку б подарував другові).
Діти обирають квітку. Говорять: «Ця квітка для мого друга …» і ставлять
квітку у вазу.
Вихователь:
46
Всі ви вибрали яскраві, гарні квіти. Чому ніхто з вас не взяв ось таку квітку
(Показує вихователь зів’ялу квітку)?
Відповіді дітей.
Вихователь:
Справді, друзям хочеться подарувати все найкраще. Погляньте, який у нас
вийшов красивий букет!
Вихователь:
Вже ми знаємо, як звати ваших друзів. А ще хочеться дізнатись, які ж риси
характеру у них. Тому давайте пограємо в гру «Розкажи про товариша».
Дидактична гра «Розкажи про товариша»:
(діти стоять в колі, вихователь посередині з м’ячем в руках)
-         твій друг жадібний,-
-         твій друг неслухняний,-
-         твій друг лінивий,-
-         твій друг щедрий,-
-         твій друг сумний,-
-         твій друг надійний,-
-         твій друг злий,-
-         твій друг талановитий,-
-         твій друг спокійний,-
 Діти дають стверджувальну або заперечну відповідь («Так, мій друг
веселий», або «Ні, мій друг щедрий») .
Вихователь:
Дійсно, хороші у вас друзі. Але є люди, які не  вміють дружити.
Ось розгляньте картинки і скажіть, чи хотіли б ви мати собі таких друзів.
(Дид. гра «Розкажи про вчинок»: діти розглядають картинки і оцінюють
вчинки дітей. Потім говорять, як треба поводитись правильно).
Вихователь:
 А як ви гадаєте, легко знайти собі справжнього друга? Як стати справжнім
другом?
47
Відповіді дітей.
Вихователь:
Щоб стати справжнім другом, потрібно дотримуватись певних правил:
 -         бути добрим;
 -         бути щедрим;
 -         бути привітним і веселим;
 -         нікого не ображати;
 -         завжди допомагати.

Якщо ви будете дотримуватися цих правил, у вас буде багато друзів; вас
будуть любити і поважати.
Всі хочуть мати справжніх  друзів і,  навіть, мультиплікаційні герої .
Пригадайте свій улюблений  мультфільм. Виберіть головного героя.  А
пам’ятаєте з ким він товаришував? Знайдіть тепер товариша для свого
улюбленого героя.  (Дидактична гра «Хто з ким товаришує?»)
Вихователь:
Наразі, ви тільки вчитесь дружить. Що ж таке справжня дружба ви
дізнаєтесь, як станете дорослими. Трапляється так, що друзі часто сваряться і
перестають товаришувати, або не допомагають один одному і  дружба між
цими людьми зникає.  Ви хочете перевірити чи міцна у вас дружба?
Фізкультхвилинка «Дружба»:
Діти стають парами, обличчям один до одного і промовляють:
Я- твій друг, і ти - мій друг (показують один на одного)
І навколо друзі (розводять руками)  !
В мене - ніс і в тебе -  ніс(торкаються спочатку свого носика,а потім
товариша)
Плеснемо в долоні(плескають в долоні)!
В мене -  щічки, в тебе - щічки (погладжують щічки свої, а потім товариша)
Гарні та гладенькі!

48
Я – твій друг, і ти - мій друг!
Друзі ми рідненькі! (обіймаються)
Вихователь:
Тепер ми можемо розпочинати випробовування дружби.
Візьміть один одного за руку. Уявіть, що навкруг глибока річка…  Вам
потрібно перевести свого товариша на інший берег цієї річки. Але є лише
вузенький місточок. Добре подумайте, як ви виконаєте це завдання, адже  ви
повинні йти разом із своїм товаришем і ваші руки не повинні роз’єднатися.
І от хто справиться із цим завданням, отримає символ дружби, адже в них
справді міцна дружба.
Діти долають перешкоди і отримують серце.
     Ви добре справились із завданням. Ви справжні друзі!
Тому і надалі робіть все, щоб зберегти свої дружні, теплі стосунки. І навіть,
якщо так станеться, що ви коли-небудь образите товариша, - знайдіть в собі
сміливість вибачитись перед ним.

49
Конспект морально-етичної бесіди у старшій групі
на тему «Будь добрим - і тобі добре буде»

 Програмові завдання: -  продовжувати формувати уявлення дітей про

морально-етичні норми поведінки; розширювати та поглиблювати знання
про позитивні риси характеру та моральні чесноти людини (доброта,
щедрість, скромність, чуйність, ввічливість, доброзичливість, працьовитість,
миролюбність тощо); вчити дошкільників помічати та характеризувати
негативні риси характеру і прояви негідної поведінки оточуючих на прикладі
казкових героїв; спонукати самостійно робити оціночні судження та
аналізувати поведінку інших; сприяти усвідомленню дітьми необхідності
дотримуватися соціально прийнятих норм поведінки та моральних чеснот,
бути доброю людиною; -  розвивати логічне мислення, комунікативне
мовлення дітей; -  виховувати культуру поведінки та спілкування, бажання
наслідувати позитивні приклади соціально-моральної поведінки та кращі
моральні якості особистості.

Словник: пантоміма, моральні якості (чесноти), правила поведінки,

миролюбивий, милосердний.

Матеріал: ілюстрації до відомих казок; сюжетні картинки до теми «Хороші і

погані вчинки»; кольорові олівці чи фломастери; маски півника і курочки;
декорації (зелені ягоди, квіти, метелики, сніжинки).

Хід заняття
Діти заходять у групу, стають рядком.
50
Вихователь. - Погляньте, діти, скільки у нас гостей сьогодні. Давайте з ними
ввічливо привітаємося. Кожна дитина по черзі говорить своє привітання.
Наприклад: -        
Доброго ранку! -        
Добрий день! -        
Доброго здоров'я! -        
Привіт! -        
Раді вас бачити! -       
Ласкаво просимо! та ін.
Вихователь. -  А ще можна звернутися до людини без слів, а лише за
допомогою міміки і жестів. Пам'ятаєте, як ми гралися, і такий спосіб
спілкування називається як? (пантоміма) -        
Молодці, що пригадали. А давайте зараз пограємо в пантоміму! Згідні?

Розважальна гра «Пантоміма»

Одна дитина виходить вперед. Вихователь  промовляє фразу, а дитина
пробує відобразити її зміст за допомогою міміки і жестів. Наприклад: -        
Щиро дякую! (права рука на ліве плече, уклін, усмішка); -        
Раді вас бачити! (приязна усмішка, руки розведені в сторони, легкий
уклін); -        
Я більше так не буду. (руки схрещені на грудях, заперечливий помах
голови, сумний вираз обличчя); -        
Ходи до мене, маленька! (усмішка, руки простягнуті вперед,рухи
пальцями обох рук); -        
Не хочу з тобою гратися! (посуплене обличчя, руки схрещені на грудях)
Дозвольте запросити вас на танець. (усмішка, рука простягнута вперед,
легкий уклін головою) і т.д.
Вихователь. -  Молодці, діти! Дуже добре ви поспілкувалися без слів, а за
допомогою лише міміки і жестів і погралися в пантоміму. А зараз сідайте,
будь ласка, на стільчики, випряміть свої спинки, ніжки поставте разом. Вам
51
так буде зручно.
Сьогодні ми з вами поговоримо про дуже цікаві речі - про доброту,
прояви людських якостей і характер людини. Ви знаєте, діти, що людина
живе не сама в суспільстві, а поруч з іншими людьми. Як рослинка у полі не
може існувати сама, так і людина не може жити самотньо, а серед інших
людей і всі вони різні - одні добрі, а інші не зовсім такі.
-  Що ви можете сказати про добру людину, яка вона? (чесна, ввічлива,
скромна, працьовита, чемна, доброзичлива, дружелюбна, щедра,
справедлива, миролюбна, щира, милосердна та ін.)
Вихователь. - Я з вами згідна. Ви назвали багато хороших моральних
якостей людини. Давайте запам'ятаємо ці гарні слова - «моральні якості».
(Діти повторюють за вихователем). Саме таку людину і з такими моральними
якостями можна назвати доброю.
В нашій групі діти виховуються і дружать вже третій рік і дуже добре
знають один одного. Розкажіть, будь ласка, про своїх друзів, які вони?
Діти по черзі розповідають про своїх друзів. Наприклад: -        
Ярослав добрий, бо він дуже любить свою сестричку і багато
розповідає про неї; -        
Дарина ввічлива дівчинка, бо завжди вітається; -        
Марійка працелюбна, бо завжди допомагає виховательці; -        
Денис щедрий, бо з усіма ділиться; -        
Софійка дружелюбна, бо з усіма грається і ділиться іграшками; -        
Карина чесна, бо ніколи не обманює і т.д.
Вихователь. - Молодці, діти! Серед вас багато добрих і вихованих. Як ви
вдало підмітили хороші моральні якості  у своїх друзів. Дякую вам!
-  А чи пам'ятаєте ви вірш про хвалькуватого кота? Чи гарно хвалитися?
-  Що сталося із хвалькуватим котом? (Він пішов і пропав)

Фізкульхвилинка «Хвалькуватий кіт»

52
Діти стають у коло, читають знайомий вірш і показують відповідні рухи.
Хвалився кіт, що він убрід Дніпро перебреде,
(Ідуть по колу, виконуючи рухи руками, як при плаванні)
Та як пішов, то не прийшов - нема кота ніде.
(Зупинилися, повернулися у коло, по черзі відводять руки в сторони, підняли
плечі)
Тож ти ніколи не хвались, якщо не можеш - не берись!
(Сваряться пальчиком)
Діти повертаються у другу сторону і повторюють рухи ще раз.

Дидактична вправа «Голосно - тихо»

Першу частину вірша діти промовляють тихо, другу - голосно.

Дидактична гра «Скажи навпаки»

Вихователь називає хороші моральні якості людини, а діти - їм протилежні.

-         Дружелюбний - недружелюбний;        
чемний - нечемний;         
ввічливий - неввічливий;         
чесний - нечесний;        
скромний - нескромний;        
працьовитий - непрацьовитий (лінивий);      
  доброзичливий - недоброзичливий;
     щедрий - нещедрий (жадібний);
       справедливий - несправедливий;
        миролюбний - немиролюбний;
        щирий - нещирий;
      милосердний - немилосердний,
      добрий - недобрий (злий) та ін.
53
Вихователь. - Людей, які мають такі нехороші якості, називають
невихованими, недобрими або злими. Чи хочете, діти, щоб про вас так
думали? (Ні). Отож ведіть себе чемно і будьте завжди добрими і вихованими
дітьми, щоб вами могли пишатися ваші мами, тата і ми в дитячому садку. Бо
в народі кажуть: «Будь добрим - і тобі добре буде».

Вихователь запрошує дітей сісти на свої стільчики і уважно розглянути

ілюстрації до відомих казок.
Вихователь. - Діти, а зараз я хочу переконатися, чи все ви зрозуміли і
можете пояснити. Перед вами ілюстрація до якої казки? («Коза-дереза»)
Подумайте і дайте відповідь повним реченням, якою була коза у цій казці?
(Коза була хитрою, несправедливою, неввічливою, нечемною, неслухняною,
недоброзичливою, нещирою, недружелюбною, недоброю та ін.)    
 Кого обманула Коза-дереза? (діда, бабу, зайчика)       
 Хто допоміг зайчику визволити його хатку? (рак-неборак)       
 А що могло б статися, якби рак-неборак теж не зміг вигнати Козу-
дерезу із зайчикової хатки? (роздуми дітей)       
 Якими словами можна сказати про рака, який він? (сміливий,
справедливий, чесний, дружелюбний, миролюбний, милосердний,
добрий).
Вихователь. - Молодці! Добре розумієтеся на гарних моральних якостях.
Спробуємо далі.
Вихователь демонструє наступну ілюстрацію до казки «Котик і півник».
-         - А що можна сказати про котика із казки «Котик і півник»? Який
він? (добрий, працьовитий, відповідальний, дружелюбний, щедрий).
Вихователь. -  Так. Він кожного дня ходив у ліс рубати дрова, щоб
взимку можна було погрітися біля пічки. А що можна сказати про
Півника, який він? (неслухняний, нещирий, нечемний, несправедливий,
недобрий, непрацелюбний)
54
Вихователь. -  Справді, він не послухався Півника. Вийшов із хатки і з
ним сталася халепа. Що могло б статися, якби Котик не визволив Півника
від Лисички? (Міркування дітей)
-   А що можна сказати про Лисичку, яка вона? (хитра, недружелюбна,
несправедлива, нечемна, недоброзичлива, недобра).
Вихователь. -  Діти, мені дуже хочеться, щоб ви розглянули наступну
картинку і гарними словами описали дідову сімейку із казки «Ріпка». Яка
вона? (дружелюбна, добра, працьовита, відповідальна, щедра, милосердна,
доброзичлива) Що могло б статися з ріпкою, якби дід її не витягнув?
(Міркування дітей)
Вихователь. -  Молодці! Гарно міркуєте. А якою ви запам'ятали Лисичку
із казки «Лисичка та Журавель»? Скажіть повним реченням, якою була
Лисичка? (Лисичка була хитрою, нещедрою (жадібною), недружелюбною,
несправедливою, немилосердною, недоброю)
-  А яким був Журавель? (гостинним, добрим, щедрим, ввічливим,
доброзичливим) Чи зрозуміла Лисичка після відвідин Журавля, що
негарно вчинила? (Ні, ще й образилася і більше вони не товаришували)
Вихователь. -  Ось бачите, діти, навіть казка може нас навчити
розпізнавати хороші і погані вчинки, добрих і поганих людей.
Виконання завдань дітьми біля столів.

Дидактична гра «Оціни вчинок»

Кожна дитина вибирає собі сюжетну картинку із зображенням ситуації

морального змісту. Уважно розглядає і оцінює її, потім зафарбовує
кружечок під картинкою відповідним кольором: червоним - поганий
вчинок, зеленим - хороший. Пізніше вихователь пропонує дітям пояснити
свій вибір.

55
Вихователь. -  Діти, сьогодні я запрошую вас до театральної студії, де ми
переглянемо невеличку інсценівку про те, що буває з неслухняними і
невихованими.
Вихователь вибирає персонажів - Півника, Курочку та казкаря. Діти, що
залишаються сидіти на стільчиках, тримають в руках атрибути для
інсценівки - зелені ягоди, квіти, метелики, сніжинки.

Інсценівка казки Ушинського «Умій почекати»

 Вихователь. -  Молодці, діти! Добре справилися із завданням - гарно

показали поведінку неслухняного, невихованого Півника. Чи бажала
Курочка зла Півнику? З чого це було видно? (Курочка завжди повчала
Півника і застерігала його від небезпеки). Чи можна вважати, що Курочка
була доброю? (Так, вона дуже хвилювалася за неслухняного Півника і
бажала йому лише добра)
-  А якими хочете стати ви після нашого заняття? (чемними, вихованими,
дружелюбними, щедрими, добрими, чесними, вдячними, терпеливими,
працелюбними, відповідальними та ін.)
-  Підніміть руку ті, хто готовий кожен день робити добро і собі, і тим,
хто піклується про вас і любить? Отож, робіть добро - і вам добре буде.
Вихователь. -  А зараз давайте ввічливо прощатися з нашими гостями.
Діти використовують різні форми прощання. Наприклад:
-  До побачення!
-  Всього доброго!
-  До зустрічі!
-  Бувайте здорові!
- На все добре!
- Щасливої дороги! Приїжджайте ще до нас!
Вихователь. -  Щиро дякую дітям і гостям! Всім бажаю доброго здоров'я і
мирного неба над головою!
56
СІЧЕНЬ – ЛЮТИЙ
« Характеристика етичних почуттів дошкільника».

У процесі спілкування дитини з дорослими й однолітками, її участі у

колективних формах діяльності у неї формується емоційна складова
спрямованості на інших людей (Котирло В. К.), такі соціально цінні якості
особистості, як чуйність, уважність, запопадливість. При цьому важливе
значення має емоційний зміст спілкування дошкільника з оточуючими.
Виникають не просто окремі вміння розуміти іншого, виявляти йому
симпатію, співчуття, бути товариським, але й цілісне емоційне утворення -
спрямованість переживань дитини на емоційні прояви дорослого й
ровесника, яка слугує цілям проникнення у його внутрішній світ, що
виступає як засіб інтимного зв'язку із ними [157, с. 15].
Особливо важливу роль для розвитку етичних переживань
відіграють ситуації, коли дитина взаємодіє із ровесниками, між якими
виникають рівноправні партнерські стосунки. Тут вона сама будує лінію
своєї поведінки. Отже виникає потреба в етичних орієнтирах: як вчинити,
як почуватиметься товариш, як зберегти відносини з ним. Етичні оцінки
вчинків із зовнішніх вимог стають власними оцінками дитини і
включаються в переживання нею ставлення до певних вчинків або дій.
Позитивна емоційна спрямованість щодо ровесника формується у спільній
з ним діяльності за такої її організації, коли об'єктом переживань дитини
стає не тільки власний успіх, але й успіх товариша, успіх спільної справи
[157, с. 40].
У п'ять років спостерігаються низькі показники позитивного
емоційного ставлення до партнерів. Причинами виступає недостатнє
57
володіння дошкільниками навичками співпраці, труднощі у переносі їх з
ігрової діяльності на інші види діяльності; обмежений досвід взаємодії з
ровесником.
Емоційна спрямованість на інших охоплює собою систему гуманних
почуттів. Справжньої школою таких почуттів для дошкільників виступає
сюжетно-рольова гра, де виникає потреба зрозуміти іншого, врахувати
його позицію, інтереси, настрій, бажання. Виконання ролі кожною
дитиною та їх співвідношення будується на певних моральних уявленнях
про належні способи поведінки. Розвивається відповідальність за свою
ділянку роботи: якщо "лікар" буде постійно вибігати з "кабінету", то хворі
залишаться без допомоги; якщо "продавець" буде їсти цукерки, то
покупцям не вистачить. Таким чином, завдяки грі діти не тільки
переживають відповідні етичні колізії, але й краще усвідомлюють
моральні норми, в них формується установка на їх глибше пізнання.
У трудовій діяльності діти виконують соціально-цінні завдання,
переживаючи при цьому радість, гордість, відповідальність. Дорослі
пояснюють дітям, що коли вони ретельно поллють квіти, то рослини
будуть гарно виглядати; якщо приберуть в ігровій кімнаті, то в мами буде
більше часу і вона спече смачний пиріг тощо. Діти надають допомогу
своїм товаришам, спочатку за ініціативою дорослого, а до кінця
дошкільного віку - самостійно. Ось хлопчик розсипав мілкі деталі мозаїки
- доведеться довго збирати. Ровесники приходять на допомогу, а згодом
всі троє захоплено складають мозаїку. Можлива й інша реакція на скруту
товариша, коли в ровесника виникає незадоволення, роздратування,
враження, що невдала дія ровесника слугує перешкодою для власного
успіху: "Що тут все порозсипав. Як ми будемо тут гратись у поїзд!".
Дорослий повинен створювати умови для попередження таких явищ, що
несуть нетерпимість, байдужість один до одного.

58
 Етичні переживання дитини відображають вибірковість її
спілкування з ровесниками: співчуття діти виявляють, насамперед, своїм
найближчим товаришам, яким симпатизують.
В межах стійких дитячих об'єднань поступово виникають більш тісні
контакти між окремими дітьми, що стає основою для появи дружби. До 5-
ти років дружба дітей носить переважно ситуативний характер: дружать
діти, які поряд сплять у дитячому садку, чиї сім'ї є сусідами та часто
відвідують одна одну. Друзі більше граються разом, частіше
домовляються і виконують спільні справи, діляться іграшками. Дитина
часто змінює своїх друзів залежно від обставин.
Старший дошкільник більше орієнтується у виборі друга на його
ділові та особистісні якості, звички, уподобання: він добре будиночки з
піску будує, він цікавиться морськими подорожами, збирає листівки тощо.
У 5-7 р. частіше зустрічається парна дружба, водночас виникають стійкі
ігрові об'єднання з 3-5 учасниками. Дружба невеликими підгрупами
частіше за все народжується в грі на основі ігрових інтересів і
схильностей, у тому числі і на основі інтелектуальних інтересів. Парна
дружба характеризується глибокою симпатією, поєднується з широким
товаришуванням, зростає її вибірковість.
ВИСНОВКИ про особливості етичних почуттів дошкільника:
 - етичні почуття дошкільників становлять важливу складову їхньої
емоційної сфери, свідчать про розвиток їх особистості;
 - етичні почуття лежать в основі такого особистісного утворення, як
емоційна позитивна спрямованість на іншу людину;
 - у розвитку етичних почуттів провідне значення мають спілкування та
спільна діяльність дитини із дорослими та з ровесниками;
 - етичні переживання виникають спочатку під впливом вимог
дорослих, а до кінця дошкільного віку внаслідок засвоєння моральних
норм.

59
« Емоції в житті дитини».
 
        Дошкільне дитинство – особливий період в розвитку дитини, коли
розвиваються загальні здібності,
необхідні кожній людині в будь-якому виді діяльності.
Зараз діти стали менш чутливими до почуттів інших, вони не завжди можуть
зрозуміти їх, не можуть висловити й усвідомити свій внутрішній стан і свій
настрій, і часто виявляють його в різкій формі. Звідси і виникають труднощі
в стосунках з однолітками та дорослими. Також збідніла емоційна сфера є
причиною затримки розвитку інтелектуальної сфери. Діти менше цікавляться
чимось новим, в їхніх іграх відсутня творчість, а деякі зовсім не виміють
гратись.
Емоції відіграють важливу роль в житті дитини. Виявляючись у
поведінці, вони інформують дорослого про те, що дитині подобається, що
дратує. По мірі того, як дитина росте, її емоційний світ стає різноманітнішим
і багатшим.
До 3-х років емоційний розвиток дитини досягає такого рівня, що він
може себе поводити зразково. Однак те, що діти здатні до так званої
“хорошої поведінки”, ще не значить, що вона постійно буде такою.
Для молодшого дошкільника характерними є різкі перепади настрою, адже
його емоційний стан залежить від фізичного комфорту. Якщо чотирирічний
малюк дуже втомився чи переніс повний напруження день, він цілком може
себе поводити, як менша віком дитина. І це є сигналом для дорослого, що в
даний момент йому потрібна допомога та підтримка. На настрій малюка 3-4
60
років починають впливати  взаємостосунки з однолітками та дорослими. Він
починає оцінювати поведінку оточуючих людей.
До 4-5 років дитина стає більш витривалою фізично. Це стимулює
розвиток психологічної витривалості. Знижується втомлюваність, фон
настрою вирівнюється, стає більш стабільним, менш сприятливим до
перепадів.
В дітей старшого дошкільного віку почуття панують над всіма їх
сторонами життя. Дитина 6 років може бути стриманою і приховати страх,
агресію, сльози. Але лише тоді, коли це дуже потрібно.
Найбільш сильним і важливим джерелом для хвилювань стають стосунки  з
іншими людьми – дорослими та дітьми. Потреба “бути хорошим” для
оточуючих визначає поведінку дитини. Ця потреба визначає появу складних
багатопланових почуттів: ревнощі, співчуття, заздрість.
Процес розпізнавання і передачі емоцій є складним і потребує від
дитини певних знань, певного рівня розвитку. Діти звертають увагу головним
чином на вираз обличчя, не помічаючи пантоміміку (жести, постава). Старші
дошкільники мають ще недостатні уявлення про емоційні стани людини і їх
прояви.
Емоції не розвиваються самі по собі. Змінюються установки
особистості, її відношення до світу, і разом з ними формуються і змінюються
емоції. Виховання через емоційні впливи – дуже тонкий процес. Основним
завданням його є не пригнічення та викорінення емоцій, а правильне
керування ними.
 
Створюємо емоційне благополуччя дітей
 
 Шановні батьки! 
Виростити  психічно здорову та емоційно стійку дитину Вам допоможуть
наступні рекомендації:
 
61
v         - Оточіть дитину атмосферою психологічного комфорту: відмовтесь
від непорозумінь та конфліктів, категоричності, підвищених,
необґрунтованих  та  незрозумілих  вимог  до дитини.
v          - Звільніть дитину від негативних переживань. Навчіться керувати
власними  діями  та  висловами
 
v          - Збільшіть емоційне спілкування з дитиною: цікавтесь її внутрішнім
станом, переживаннями, бажаннями
 
v         - Виявляйте любов до дитини обіймами, поглажуваннями, цілунками,
ласкавим поглядом та теплим словом
 
v          - Вселяйте віру  дитини  в  її  сили, можливості
 
v          - Схвалюйте найменший успіх дитини, особливо невпевненої та
сором'язливої
 
v          - Будьте поруч з  дитиною  в  її  труднощах  і  радощах
 
v          - Свої  зауваження  чи  побажання  висловлюйте  тактовно
 
v          - Будьте терпимі та доброзичливі.

62
БЕРЕЗЕНЬ
« Моральне виховання дітей: основні етапи й поради батькам».

Олена, мати 8-річного Євгена, розповідає, що одного разу її син приніс

зі школи нову ручку. Він сказав, що знайшов її в класі на підлозі, а тому взяв
собі. Олена пояснила Євгенові, що так чинити не можна й порадила віддати
ручку вчителю, щоб він з'ясував, чия вона. Спочатку Євгену це не
сподобалося, але коли Олена пояснила, чому саме правильно віддати ручку її
власнику, він погодився.
Батьки й учителі мусять виховувати в дітей моральні принципи,
пояснювати їм, які вчинки є правильними, а які – ні. Розуміння моральної
поведінки та вміння діяти правильно багато в чому залежать від оточення, у
якому зростає дитина, а також від її емоційних, пізнавальних, фізичних і
соціальних навичок.
Розгляньмо основні етапи морального розвитку дітей та спробуймо
з’ясувати, як саме батьки можуть прищепити дитині моральні цінності.
Що таке моральність
Моральність – це здатність бачити різницю між правильними й
неправильними намірами, думками, вчинками й поведінкою. Моральний
розвиток дитини пов'язаний із поняттями про мораль, які людина пізнає з
дитинства і впродовж усього дорослого життя.
Батьки повинні прищепити дитині ці поняття – це основна мета всього
процесу виховання.
Етапи морального розвитку дітей

63
Моральний розвиток дитини відбувається поступово, починаючи з дитячого
й триваючи у підлітковому та старшому віці. Розгляньмо докладніше основні
етапи цього процесу:
1. Дитинство
Немовлята не розуміють моральних принципів. Розуміння ними, що
правильне, а що ні залежить від їхніх почуттів і бажань. Провівши 9 місяців у
лоні матері, немовля очікує, що мама й далі задовольнятиме його потреби.
Від їх задоволення залежить те, як немовля розуміє правильне й
неправильне:
 почуття голоду й самотності є дискомфортними для дитини, тому вона
вважає їх неправильними;
 коли мама піклується про дитину, обіймає і годує її, малюк робить
висновок, що це правильно, а якщо мама не відповідає на його потреби,
відчуває страх і робить висновок, що це неправильно.
2. Раннє дитинство (2–3 роки)
У цьому віці дитина починає розуміти, що інші люди теж мають права й
потреби. Однак вона ще не усвідомлює різниці між добром і злом. У 2–3-
річному віці малюк може відчувати провину й дотримуватися моральної
поведінки, заснованої на емпатії. Ґрунтуючись на реакції батьків, дитина
розуміє необхідність слухатися їх, оскільки:
 дитина знає, що забирати іграшки в молодшого брата – погано, тому
що за це батьки можуть її покарати;
 вона не розуміє, чому не можна штовхати однолітків, але знає, що буде
за це покарана;
 дитина зазвичай дотримується встановлених правил, щоб уникнути
покарання.
3. Дошкільний вік (3–5 років)
У цьому віці дитина переймає сімейні цінності. Відзначимо деякі
закономірності цього процесу:

64
  оскільки правила й норми необхідні для підтримання дисципліни в
сім'ї, вони стають важливими і для дитини;
 дитина очікує, що батьки або інші дорослі контролюватимуть
ситуацію;
 вона розуміє ролі дитини й дорослого й очікує, що дорослі будуть її
контролювати;
 вона розуміє, що вчинки мають наслідки;
 позитивне виховання дає змогу встановлювати зв'язок із дитиною, і
вона поводиться добре. Якщо такого зв'язку немає, дитина діятиме на
основі своїх почуттів, доки її не спіймають на поганій поведінці.
4. Шкільний вік (7–10 років)
Із семирічного віку діти починають сумніватися, чи ідеальними є батьки,
вчителі та інші авторитетні люди. Особливості цього етапу такі:
 дитина чітко розуміє, що повинна і що не повинна робити. Вона прагне
брати участь у встановленні правил;
 у дитини формується почуття справедливості, вона розуміє
необхідність існування правил;
 вона усвідомлює, що діти мають свої права, і розглядає правила,
виходячи з того, підходять вони їй чи ні.
5. Підлітковий вік (11–16 років)
Наближаючись до дорослого віку, дитина починає розвивати власні моральні
цінності, аналізуючи і ставлячи під сумнів цінності, які прищеплюють їй
батьки:
 підліток розширює горизонти своїх моральних принципів і розуміє
правила як набір корисних для всіх людей соціальних орієнтирів;
 дитина цінує правила, але обговорює їх;
 підліток виявляє інтерес до того, що становить суспільну користь,
оскільки в цьому віці розвивається здатність дитини до абстрактного
мислення;

65
  підліток починає розуміти, що його рішення впливають на людей
довкола нього;
 підліток прагне, щоб однолітки його приймали, для цього він може
міняти свої моральні принципи;
 таким чином, думка дитини змінюється від «я роблю так, тому що
вважаю це правильним» до «я роблю так, тому що так прийнято в моїй
родині» і далі – «я роблю так, тому що це правильно».
Моральний розвиток дитини – більш складний процес, ніж засвоєння
сімейних цінностей. У психології існують різні теорії, що пояснюють
моральний розвиток дитини.
Теорія морального розвитку дитини Жана Піаже
Швейцарський психолог Жан Піаже, чиї роботи були присвячені дитячому
розвитку, стверджував, що моральний розвиток дітей включає два основні
етапи.
Перший етап, який триває до семирічного віку, називається гетерономія. На
цьому етапі моральні принципи нав'язуються дитині. Після семи років
поступово починається новий етап – автономія.
Піаже зазначав, що моральний розвиток дитини залежить від її пізнавальних
здібностей. Відповідно, він поділяв процес морального розвитку на такі
стадії:
Сенсомоторна стадія (до 2-х років):
 дитина розуміє світ відповідно до розвитку моторики;
 вона отримує новий досвід через фізичну взаємодію: дивиться на
об'єкти, бере їх руками або кладе до рота;
 дитина засвоює «сталість об'єктів»: вона розуміє, що предмети є, навіть
коли вона не може їх побачити, почути або схопити.
Доопераціональна стадія (від 2-х до 7 років):
 у дитини не розвинена здатність до децентралізації, тобто основою всіх
її дій є переконання, що її потреби хтось повинен забезпечити;

66
  у дитини недостатньо розвинена логіка для здійснення мисленнєвих
операцій;
 мислення дитини егоцентричне, тобто вона не здатна зрозуміти точку
зору іншої людини.
На перших двох стадіях дитина не спроможна розрізняти те, що належить їй,
і те, що належить іншим. Отже, усі її дії спрямовані на задоволення власних
потреб, тому вона виявляє занепокоєння із цього приводу.
Стадія конкретних операцій (7–11 років):
 у дитини не розвинена здатність абстрактно мислити;
 під час цього процесу в дитини значно зростає психічне уявлення
об'єктів;
 унаслідок розвитку пізнавально-символічної сфери дитина швидко
засвоює мову;
 у дитини зменшується егоцентризм.
Стадія формальних операцій (11–12 років):
 дитина починає мислити абстрактно;
 у дитини розвивається фізичне та психічне уявлення об'єктів.
На стадіях конкретних і формальних операцій дитина може бачити речі з
боку. Вона розуміє важливість співпраці, взаємності та рівності. У цей період
вона переходить від гетерономії до автономії.
Теорія морального розвитку Лоренса Кольберга
Американський психолог Лоренс Кольберг запропонував теорію морального
розвитку, відповідно до якої виділив такі його етапи:
 етап 1: орієнтація на покарання та слухняність. Маленькі діти
поводяться правильно, тому що бояться тих, хто має владу, і
дотримуються правил, щоб уникнути покарання;
 етап 2: егоїзм / індивідуалізм. Дитина вважає правильними дії, що
задовольняють її потреби, а іноді й потреби інших. Взаємність на
цьому етапі не пов'язана з прихильністю або справедливістю;

67
  етап 3: чемний хлопчик / чемна дівчинка. Правильна дія в розумінні
дитини – те, що подобається людям навколо і що вражає їх. Дитину
хвилює враження, яке вона справляє на інших; за допомогою гарної
поведінки вона шукає схвалення;
 етап 4: орієнтація на закон і порядок. Правильна поведінка означає
виконання свого обов'язку, підпорядкування соціальним нормам собі
на благо й повагу до влади;
 етап 5: орієнтація на соціальний контракт. Дитина визнає універсальні
принципи, права й соціальні норми. Крім соціально прийнятих норм,
правильні дії ґрунтуються на особистих цінностях і переконаннях;
 етап 6: орієнтація на універсальні етичні принципи. Правильні дії
визначаються совістю людини відповідно до обраних етичних
принципів.
Перший і другий етапи Кольберг називав доконвенційною мораллю, третій і
четвертий – конвенційною, а два останні етапи – постконвенційною
мораллю.
Теорія морального розвитку Керол Гілліган
Керол Гілліган, учениця Лоренса Кольберга, помітила, що дослідження
Кольберга стосувалося тільки морального розвитку хлопчиків і чоловіків.
Вона стверджувала, що моральний та психічний розвиток жінок і чоловіків
відрізняється. Чоловіки розглядають мораль із точки зору правил і
справедливості, а жінки – із точки зору турботи та взаємин. Керол Гілліган
виділяє такі етапи морального розвитку:
 на доконвенційній стадії мета дитини – виживання;
 потім у дитини з’являється почуття відповідальності за інших;
 на конвенційній стадії дитина розвиває здатність до самопожертви;
 згодом дитина сприймає себе як особистість і намагається поводитися
не добре, а правильно;

68
  на постконвенційному етапі дитина розуміє необхідність не шкодити
собі та іншим.
Теорія морального розвитку Берреса Скіннера
Теорія Берреса Скіннера ґрунтується на принципах біхевіоризму:
 зовнішній світ має вирішальне значення для формування моральності
дитини;
 головний інструмент морального розвитку – соціалізація.
Є декілька теорій стосовно морального розвитку дитини, сутність яких
полягає в тому, що на цей процес впливають батьки й оточення дитини.
Роль батьків у моральному розвитку дітей
Діти вчаться моралі у найближчих їм людей. Щоб допомогти в цьому дитині,
батьки можуть зробити такі кроки:
 мотивуйте дитину діяти в рамках прийнятних норм;
 визначення й визнання емоцій на ранніх етапах допоможе дитині
зрозуміти, що ви їй співчуваєте;
 хваліть дитину кожного разу, коли вона виявляє позитивну поведінку й
демонструє правильну моральну поведінку. Так дитина зрозуміє, чого
від неї очікують;
 ваші діти уважно спостерігають за вами. Дотримуйтеся правил, яких ви
вчите дитину, показуйте їй позитивний приклад.
Крім того, щоб стати зразковим прикладом для наслідування для вашої
дитини, вам потрібно навчити її правильних із моральної точки зору моделей
поведінки.
Як прищепити дитині моральні цінності
Прищепити дитині моральні цінності непросто. Пропонуємо декілька порад:
 поясніть дитині моральні принципи, які, на вашу думку, мають
першорядне значення;

69
  розкажіть дитині, як погана поведінка впливає на інших і на неї саму.
Наприклад: «Якщо ти говоритимеш неправду, одного разу тобі ніхто не
повірить»;
 розгляньте із дитиною гіпотетичні ситуації, щоб вона оцінила свої
думки і прийняла рішення. Наприклад: «Уяви, що над твоїм другом
знущаються в школі. Як би ти вчинив?»;
 поясніть дитині, що гарні вчинки мають гарні наслідки;
 переконайтеся, що ви виконуєте свої зобов'язання й обіцянки, дані
дитині, і виявляєте доброту до неї;
 подавайте дитині позитивний приклад високоморальної поведінки;
 заохочуйте заняття, які вчать дитину моральності.
Заняття, які розвивають моральність у дитини
Щоб виявити в дитині її кращі моральні якості, запропонуйте їй пограти в
індивідуальні, групові та розвивальні ігри. Ігри можуть навчити дітей
співпраці та рівності, оскільки:
 групові ігри (наприклад, хованки, біг наввипередки тощо) вчать дітей
чесності й важливості дотримання правил;
 за допомогою групових ігор діти розуміють, що дотримуватися правил
потрібно не для того, щоб уникнути покарання, а тому що це
правильно й етично;
 гра в хрестики-нулики добре підходить для маленьких дітей. Грайте в
неї з дитиною, щоб показати, що ви можете бути з нею на рівних;
 ця гра допомагає дітям зрозуміти, що вони можуть брати на себе
відповідальність за деякі свої дії й рішення і що не все залежить від
інших людей.
Моральний розвиток дитини не менш важливий, ніж фізичний та психічний.
Вам не потрібно чекати, поки дитина виросте, щоб пояснити їй моральні
норми. Починайте з раннього дитинства, станьте для вашого малюка гарним

70
прикладом. Так дитина зможе перейняти ваші моральні цінності, зробивши їх
невід'ємною частиною свого життя.

КВІТЕНЬ
« Особливості морального розвитку дітей дошкільного віку».
У дошкільному періоді з'являються форми поведінки, пов'язані не тільки з
виділенням власного "Я", але і з принципово новим типом відносин дитини
до навколишнього світу - переважної орієнтації дитини на соціальне
оточення. Про це свідчить, зокрема, переважання тематики, пов'язаної із
зображенням людини у творчості дошкільника. Це створює сприятливу
основу для формування первинних форм соціально значущих цінностей і
моральних критеріїв.
Згідно Ж. Піаже моральне почуття у дітей виникає із взаємодії між їх
розвиваються розумовими структурами і поступово розширюється
соціальним досвідом. Розвиток морального почуття здійснюється у дві стадії
(табл. 10.3):
 • стадія морального реалізму - діти судять про моральність вчинку або
поведінки по його результату, не будучи здатними оцінити і врахувати
наміри;
 • стадія морального релятивізму - діти розуміють, що правила
створюються самими людьми і в ряді ситуацій люди бувають змушені
71
 від них відступати або змінювати їх. Це приводить їх до усвідомлення
відносності моральності вчинку. При його оцінкою вони починають
виходити з намірів, мотивів людини, а не з результатів і наслідків цих
вчинків.
Таблиця 10.3
Рівні морального самосвідомості дітей за Ж. Піаже

Рівень морального
Психологічна характеристика
самосвідомості

Моральні Орієнтування на результат, наслідок вчинку без

реалісти урахування його мотивів

Орієнтування на мотиви вчинків, розуміння

Моральні релятивісти
відносності моральних оцінок
Теорія двох стадій розвитку моральної свідомості Ж. Піаже була розвинена
Л. Кольбергом. На основі обговорення дітьми, підлітками і дорослими серії
коротких оповідань морального змісту він прийшов до висновку про трьох
рівнях формування морального самосвідомості у людей (табл. 10.4).
Таблиця 10.4
Рівні морального самосвідомості дітей по Л. Кольбергу

Рівень морального
Психологічна характеристика
самосвідомості

Орієнтація на уникнення покарань і слухняність:

Доконвенціональний
правила поведінки не порушуються у
рівень
присутності дорослих

Правила поведінки не порушуються і в

Конвенціональний рівень
відсутності дорослих через страх покарання

Правила поведінки не порушуються відповідно

Постконвенційної рівень
до власних моральними позиціями

72
Згідно Л. Кольбергу, моральний вибір робиться не у вакуумі, на нього
впливає можлива оцінка іншими людьми. Дитина ніби укладає якесь
моральне угоду (конвенцію) зі світом, зобов'язуючись вести себе певним
чином. Можливість ухвалення подібної конвенції з'являється в певному віці.
Моральне самосвідомість до "прийняття конвенції" характеризує
доконвенціональний рівень, на етапі її прийняття - конвенціональний рівень,
і відповідно, у більш зрілих людей - постконвенційної рівень. Зазначені рівні
можуть бути проілюстровані наступними прикладами: незрілий дитина не
їсть цукерки з святкового набору тільки тому, що поруч знаходиться мама,
що не дозволяє йому цього; дитина, що перебуває на конвенціональному
рівні не їсть ці цукерки вже тому, що обіцяв цього не робити; а ось вже на
постконвенційної рівні дитина мотивований тим, що не хоче зіпсувати
святковий стіл, хоче почастувати інших і т.п.
Сказане означає, що дитина-дошкільник в силу свого віку може бути або
моральним реалістом, або може мати доконвенціональний рівень моральної
свідомості. Моральний релятивізм і конвенціональна мораль - привілей
більш зрілого віку.
Розвиток моральної сфери особистості дошкільника зумовлене емоціями і
почуттями дитини і пов'язане з його прагненням зберегти позитивний образ
"Я". Розвиток моральної сфери особистості в дошкільному віці можна
представити як становлення інтегрального єдності і формування
взаємозв'язків моральної свідомості, поведінки, відносин, емоцій і почуттів
дитини. Його моральне поведінка засноване на поки що недостатньому
розумінні та прийнятті моральних норм і правил. Вони виконуються
дитиною при наявності та схваленні з боку дорослих.
Дошкільник розуміє правила адекватного взаємодії з людьми і в сприятливих
для себе умовах може вчиняти дії, орієнтуючись на ці правила. Індивідуальна
емоційна зацікавленість у схваленні оточуючих призводить до розуміння
необхідності відповідати позитивному еталону поведінки. Коли ця потреба
набуває особистісний сенс, у дошкільнят виникає відповідальність як
73
особистісна особливість, складаються основи відповідального ставлення до
результатів своєї поведінки. У процесі становлення відповідальності у
дитини розвивається здатність давати оцінку своїм окремим вчинкам і
поведінці в цілому як добре чи погано, якщо домінуючими мотивами
поведінки є суспільні мотиви. Опановуючи рефлексією, дитина намагається
аналізувати власну поведінку, проектувати свої дії на можливі реакції з боку
інших людей. Незважаючи на те що потреба надходити відповідно до правил
набуває особистісний сенс для дитини, її почуття відповідальності краще
проявляється у присутності дорослого. Розвиток моральної свідомості
дошкільнят відбувається в наступних напрямках:
 уточнення знань і уявлень про хороше і погане поведінці;
 усвідомлення наслідків порушення моральних норм;
 освоєння головних етичних понять: їх усвідомлення,
переживання і використання для оцінювання характеру
моральних дій і вчинків;
 конкордації моральних знань і уявлень, емоційних відносин і
вчинків.
Моральному розвитку сприяє посилення з віком значущості моральних норм
і правил, підвищення адекватності оцінки своїх вчинків і вчинків інших
людей на основі моральних знань. При цьому дошкільник залишається дуже
залежимо від оцінок дорослих. Основними етичними поняттями, які
зумовлюють розвиток моральної сфери особистості дошкільнят, є: добре -
погано, правда - брехня, можна - не можна, ввічливість - грубість, добро - зло
та ін.
Спільними факторами морального розвитку в дошкільному віці є: моральні
почуття і переживання дитини, усвідомлення моральних норм і ставлення до
них, адекватність емоційних відносин і поведінки у їх виконанні, моральну
свідомість і почуття морального обов'язку, моральна оцінка і самооцінка.
Загальний психологічний механізм полягає в інтеріоризації-екстеріорізаціі
моральних норм, що містяться в основних етичних поняттях. Приватними
74
психологічними механізмами морального розвитку особистості дошкільника
є: ідентифікація з носіями моральних норм, наслідування моральним зразкам,
неузгодженість між зовнішньою оцінкою дорослими моральної поведінки і
відносин і внутрішньої моральної самооцінкою дитини. Критеріями
ефективності розвитку моральної сфери особистості дошкільника є:
 - Критерій морального знання (що дитина знає);
 - Критерій морального ставлення (як він до цього ставиться);
 - Критерій моральної поведінки (як він себе веде);
 - Критерій моральних почуттів і морального переживання (що він при
цьому відчуває);
 - Загальний критерій - як єдність свідомості, поведінки, почуттів,
відносин і переживань.
Формування моральних понять в дошкільному віці здійснюється різними
способами. Процес формування моральних понять йде в дошкільному віці не
тільки по напрямку від конкретного до узагальненого розуміння моральної
сутності ситуацій. Під впливом спілкування з дорослими дошкільнята
засвоюють зміст моральних понять спочатку в категоріальної формі. Зміст
даних понять протягом дошкільного віку постійно уточнюється і
доповнюється, що сприяє інтенсифікації їх формування. У той же час це
створює можливість їх формального засвоєння. Формування елементарних
моральних понять і уявлень забезпечує більш усвідомлене входження у світ
дорослих і стимулює перехід дошкільника на новий рівень морального
розвитку. Поведінка, взаємини з дорослими і однолітками поступово
перестають носити безпосередній емоційний характер, а починають
визначатися моральними нормами. Старший дошкільник може сам
використовувати певні моральні оцінки і застосовувати загальні критерії
"добре - погано", відповідно до яких він диференціює соціально корисні і
негативні свої по ступки і дії інших людей.
Практичний приклад

75
В експериментальному дослідженні Н. В. Мельникової виявлено, що дівчатка
дошкільного віку мають більш високий рівень розвитку моральних почуттів і
моральної свідомості, що регулюють поведінку, тому їх загальний рівень
морального розвитку вище. Вони, на відміну від хлопчиків, здатні відчувати
переживання, пов'язані з виконанням або порушенням моральних норм,
незалежно від схвалення чи несхвалення оточуючих. Моральні почуття і
переживання хлопчиків-дошкільнят більшою мірою пов'язані з оцінками і
контролем оточуючих дорослих.
Спрямованість дошкільнят на виконання позитивно оцінюваних вчинків,
виступаючи в якості регулятора їх діяльності, є основою для формування в
них моральних властивостей. Велику роль в якості еталону поведінки для
дітей дошкільного віку виконують казкові персонажі, у яких в образній і
доступної їм формі виділяються позитивні і негативні особливості характеру.
Формування особистості за допомогою моральних критеріїв і оцінок
регулюється дорослими, які здійснюють відбір і заохочення соціально
значущих якостей. Самостійність дитини починає проявлятися в тих
ситуаціях, коли він співвідносить з собою і інші моральні оцінки і на цій
основі здійснює регуляцію своєї діяльності.
Таким чином, в дошкільному віці відбувається інтенсивне моральне розвиток
дитини: становлення етичних інстанцій, яке передбачає розвиток моральної
свідомості, моральної саморегуляції поведінки і соціальних, моральних
почуттів; формування морально-прагматичного поведінки, яке засноване на
посиленні зовнішнього контролю, розгалуженні його форм, ієрархазації і
переіерархізаціі прагматичних мотивів нормативного поведінки і виникнення
передумов до безкорисливого морального поведінки, який представляє
собою результат взаємодії свідомо засвоєних норм і переживання
альтруїстичного впливу з боку близьких дорослих.

76
« Роль сім’ї у моральному вихованні дітей».

Ефективність виховання дітей у сім'ї залежить від її непорушного

авторитету, подружній вірності, любові до дітей і відданості обов'язку їх
виховання, материнському покликанні жінки, піднесенні ролі батьків у
створенні та захисті домашнього вогнища, забезпеченні на їх прикладі
моральної підготовки молоді до подружнього життя.
Важливим у сімейному вихованні є те, наскільки родина живе
інтересами всього народу, інтересами держави. Діти прислухаються до
розмов батьків, є свідками їхніх вчинків, радіють їхнім успіхам чи
співчувають невдачам.
Виховний вплив сім'ї зростає, якщо батьки цікавляться не лише
навчанням, а й поза навчальною діяльністю своїх дітей. За таких умов
інтереси сім'ї збігаються з інтересами суспільства, формується свідомий
громадянин.
Дієвим чинником сімейного виховання є спільна трудова діяльність
батьків і дітей. Дітей слід залучати до сімейної праці, вони повинні мати
конкретні трудові обов'язки, адекватні їх віковим можливостям. Така
співпраця дітей з батьками має сильніший виховний вплив, ніж словесні
повчання.

77
 Успіх сімейного виховання значною мірою залежить від організації
домашнього побуту, традицій сімейного життя: порядку в сімейному
господарстві, залучення дітей до розподілу бюджету сім'ї, загального режиму
дня, визначення для кожного робочого місця, зокрема для навчальних занять,
дотримання певних сімейних правил (кожна річ має своє місце, прийшов з
прогулянки — вимий руки та ін.). Домашній затишок облагороджує дітей.
Провідну роль у сімейному вихованні відіграє мати. Саме вона
найсильніше впливає на дітей, особливо в сфері духовно-морального
виховання. Діти, які виростають без материнського тепла і ласки, похмурі, як
правило, замкнені, злостиві, вперті.
Не меншим є й вплив батька, особливо коли йдеться про виховання
хлопчиків. Проте виконати свої виховні функції батько і мати можуть лише
за умови, що вони є справжнім авторитетом для дітей.
«Ваша власна поведінка, — писав А. Макаренко, звертаючись до батьків, —
вирішальна річ. Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею
розмовляєте, виховує дитину кожний момент вашого життя, навіть тоді, коли
вас немає дома. Як ви одягаєтеся, як ви розмовляєте з іншими людьми і про
інших людей, як ви радієте або сумуєте, як ви поводитеся з друзями і
ворогами, як ви смієтесь, читаєте газету, — в тоні дитина бачить або
відчуває, всі повороти вашої думки доходять до неї невидимими шляхами, ви
їх не помічаєте. А якщо вдома ви грубі або хвастливі, або ви пиячите, а ще
гірше, якщо ви ображаєте матір, вам уже не треба думати про виховання: ви
вже виховуєте своїх дітей і виховуєте погано, і ніякі найкращі поради й
методи вам не допоможуть».
У своїй праці «Про батьківський авторитет» А. Макаренко наводить
приклади таких видів негативного авторитету батьків: «авторитет
придушення», який базується на примусі, залякуванні, і як наслідок —
формування у дітей брехливості, жорстокості, агресивності; .авторитет
віддалі» — батьки намагаються тримати дітей на відстані від себе,
розмовляють з ними зверхньо, холодно; «авторитет чванства», коли батьки
78
вихваляються своєю винятковістю, принижуючи при цьому своїх колег чи
опонентів; «авторитет педантизму» — батьки вимагають кожне мовлене
ними слово вважати наказом, карають за найменшу провину; «авторитет
резонерства» — батьки вдаються до моралізування з будь-якого приводу;
«авторитет любові» — так звана сліпа любов, усепрощення, надмірні
пестощі; «авторитет доброти» — батьки в усьому поступаються дітям, готові
на будь-які жертви, аби їм було добре; «авторитет дружби» — відповідна
поведінка дитини чи дії оплачуються подарунками, обіцянками. Цим не
вичерпується перелік фальшивих авторитетів, на які можна натрапити в
сімейному вихованні.
Справжнім авторитетом користуються батьки, які сумлінно ставляться
до праці, до сімейних обов'язків, активні в громадському житті. Такі батьки
уважні до дітей, люблять їх, цікавляться їхніми шкільними та
позанавчальними справами, поважають їх людську гідність. Важко
переоцінити роль дідусів і бабусь у сімейному вихованні. Однак це не
означає, що батьки повинні перекладати на них свої батьківські обов'язки.
Дитині потрібні ті й ті. Сімейне виховання повноцінне лише за розумного
поєднання виховного впливу першовихователів — батьків та багатих на
життєвий досвід помічників і порадників — дідусів і бабусь.
Саме дідусі й бабусі допомагають вирішити й таку моральну проблему,
як виховання у дітей чуйного, уважного ставлення до людей похилого віку.
Людяність виховується тільки на прикладі батьків. Якщо діти бачать
зневажливе ставлення батьків до дідуся чи бабусі, то годі сподіватися від них
іншої поведінки в майбутньому. [3]
Виховання дітей в сім'ї не завжди успішне. Негативний вплив на нього
мають об'єктивні (неповна сім'я, погані житлові умови, недостатнє
матеріальне забезпечення) та суб'єктивні (слабкість педагогічної позиції
батьків) чинники. Найвагомішою серед об'єктивних причин є неповна сім'я,
яка з'являється в силу того, що в усіх вікових групах від 20 до 50 років
смертність чоловіків більш як утричі вища, ніж жіноча, а у віковій групі 30—
79
34 роки — в чотири рази. Разом з великою кількістю розлучень це
призводить до збільшення кількості сімей, у яких мати (рідко — батько)
виховує дітей сама. У неповній сім'ї процес виховання ускладнюється,
оскільки діти значну частину часу бездоглядні, неконтрольовані,
перебувають на вулиці, нерідко контактують з аморальними людьми.
Негативно позначаються на вихованні дітей і погані житлові умови сім'ї. Як
свідчать дані спеціального обстеження, в Україні більше половини молодих
сімей не мають окремого житла навіть через 10 років подружнього життя,
майже половина сімей проживає з батьками в незадовільних для виховання
дітей житлових умовах. У таких сім'ях батьки часто не можуть забезпечити
дитину постійним робочим місцем, тому їй важко зосередитися над
завданням, з'являється роздратованість, незадоволення, а згодом і небажання
виконувати його.
Дається взнаки і низьке матеріальне забезпечення сім'ї. Згідно з даними
тижневого обстеження домогосподарств, серед сімей з дітьми частка тих, хто
отримував доходи, нижчі від офіційно встановленого рівня, що дає право на
отримання допомоги на дітей віком до 16 років, становила 31% , у тому числі
серед неповних сімей — 44, сімей з однією дитиною — 53, з двома — 64, з
трьома дітьми — 86%. Діти з таких сімей почуваються серед однокласників
меншовартісними, бо вирізняються із загальної маси одягом, відсутністю
грошей на обіди чи екскурсію. Це психологічно пригнічує їх, озлоблює проти
батьків, яких вони вважають невдахами. Згодом ця злість переноситься на
однокласників, педагогів.
Значна частина сучасних сімей припускається помилок у вихованні
дітей. Родини, які продукують так званих педагогічно занедбаних дітей, з
погляду педагогіки можна поділити на такі три групи: педагогічне
неспроможні, педагогічно пасивні та антипедагогічні.
Перша група — сім'ї, в яких батьки намагаються виявити певну
активність у вихованні дітей, проте роблять це невміло, їх виховний вплив
непослідовний, педагогічне необґрунтований. Найчастіше вони керуються
80
власним досвідом, якого набули, коли свого часу їх виховували батьки
(авторитарний стиль, обмеження свободи, погрози і покарання або
вседозволеність, потурання примхам).
Друга група — сім'ї, які не виявляють особливої активності у вихованні
дітей.
Народна педагогіка звертає увагу батьків на те, що правильна
постановка морального виховання дітей зумовлюється його вдалим початком
(«Добрий початок — половина задуманого»). Вона закликає дбати про
виховання з перших років життя дитини («Як не навчиш дитину в пелюшках,
то не навчиш і в подушках», «Нагинай гілляку, доки молода», «Гни дерево,
поки молоде, учи дитину, поки мала», «Молоде на всі сторони гнеться»,
«Учи сина, як годуєш, бо тоді вже не навчиш, як тебе годуватиме»), взявши
під контроль її моральну поведінку («Гідність людини визначають її
вчинки»).
У практиці народного виховання стало загальновизнаним з першого
року привчати дітей слухати дорослих, завжди виконувати вимоги батьків.
Цього принципу неухильно додержують протягом усього життя дитини в
сім'ї. Не позбавляється вона, звичайно, й у виявленні власної розумної
ініціативи. Добрий почин підтримувався дорослими, заохочувався («Кожна
птичка своїм носиком живе», «Людей питай, а свій розум май», «Дарма, що
малий, а й старого навчить», «Мале орля, та вище старого літає»). У два-три
роки діти вже виконують найпростіші доручення за вказівкою «подай»,
«принеси» тощо. Знають, що треба берегти речі й іграшки, рослини й тварин.
Між іншим, народна педагогіка не схильна ділити рослини й тварин при
маленьких дітях на корисні й шкідливі. Дитина підросте й з часом пізнає, що
корисне, а що паразитичне. А спочатку нехай для неї буде все живе добрим,
бо пізнання світу повинно починатися з добра. Тільки за цієї умови з дитини
виросте людина-добротворець. Саме тому в казках і піснях для малят звірята
наділені гарними ознаками: «зайчик-побігайчик», «лисичка-сестричка»,
«мишка-скряботушка», «сорока-білобока», «котик-мурчик», «коник-
81
стрибунець», «жабка-квакушка», «вовчик-братик». Ще сидячи в ліжечку,
дитя вже тягнеться до всього живого, до котика, який є в кожній хаті, до
бджілки, яка випадково залетіла у вікно й забриніла в кімнаті. Це
пробуджується чудова природна схильність людини брати під захист
слабшого від себе. З віком дитини тваринний і рослинний світ стає для неї ще
привабливішим. У трудових родинах вона вчиться доглядати тварин.
Особливий інтерес у дітей викликають маленькі звірятка — цуценя, каченя,
курча, гусеня, лошатко, котик, телятко, кроленя. Цей природний потяг у
родинному вихованні схвалюється з неодмінним застереженням, що тварин
не можна кривдити, мучити. Той, хто знущається з тварин, зазнає загального
осуду. А в батьків це викликало тривогу: з губителя природи неодмінно
виросте черства й жорстока людина, а то й мерзотник. Не можна спокійно
спостерігати, як хлопчина тягнеться зруйнувати пташине гніздо чи вкрасти
звідти яйця, а то й викинути немічних малят, мучить кішку та ще й радіє,
навмисно дратує собаку, б'є жаб. Навіть така «забава», як проколювання
хрущів, метеликів і запускання «парашутиків» чи «млинків», теж не
безневинна. Батько й мати вважають своїм обов'язком добитися, щоб їхня
дитина розуміла, що кривдити слабших від себе, навіть комах, не можна.
Слабшим треба співчувати, допомагати, захищати їх. Цікаво, що коли треба
було зарізати птицю або заколоти порося, то господарі намагалися зробити
це вдосвіта, коли діти ще сплять. Ставлення до тварин у народній педагогіці є
одним з мірил людської доброти.
У трудових сім'ях здавна укорінилась добра традиція привчати молодь
до піклування про слабших. Піклування про дітей, калік, хворих, старих є
виявленням однієї з основних ознак морального здоров'я народу. Навіть
людину слабоумну не залишали на поталу. Кривдити скривдженого
природою не можна. Його одягали, годували, по можливості лікували,
доглядали аж до смерті. Сільський дурник собі жив, щоранку зустрічав новий
день, усміхався сонцю. Цим своєрідно засвідчувалось, що мешканці даного
села вміють додержувати норм людської порядності.
82
 У практиці родинного виховання дитина привчається бути чемною і
ввічливою. Якщо ж вона забуває вітатися, а таке нерідко буває з дитиною
чотирьох-п'яти років, то їй про це нагадують, завертаючи увагу і на те, що
негарно кричати, вередувати, втручатися в розмову старших. Дитина п'яти-
шести років уже без нагадування повинна вміти вітатися і прощатися з усіма
дорослими, говорити спокійно і лагідно, але без сюсюкання, чемно
вислуховувати дорослих і виконувати їхні вимоги, увічливо звертатися з
проханням, поступатися дорогою і місцем дорослим і меншим за себе,
говорити правду, відповідати за свою провину, а не звалювати її на когось
іншого, виконувати посильні трудові доручення. Якщо ж трапляються
відхилення в поведінці, то дитині тут же нагадують, як слід чинити в даному
конкретному випадку. Причому, кращою вважалася та ситуація, коли
вихованець за натяком дорослого сам пригадає і скаже, як йому правильно
діяти. До безкінечних моралізувань народна педагогіка ставиться скептично.
У трудових сім'ях дитина з п'яти-шести років звикала піклуватися про
менших від себе — молодших братиків і сестричок. Вона допомагала їм
одягнутися і роздягнутися, забавляла, а як треба було, то намагалася на
справедливій основі розв'язати якісь дитячі суперечки.
Як бачимо, народна педагогіка послідовно бореться за те, щоб
організація життя сім'ї спонукала дитину до гарних вчинків, вправляла в
позитивній моральній поведінці. При цьому виділяється такий могутній
регулятор моральної поведінки, як слово вихователя. Завдяки слову
формуються моральна свідомість людини, її моральні почуття. А
справжньою може бути лише та мораль, яка виношена в душі. Тому моральна
поведінка дитини повинна регулюватися її внутрішніми моральними
почуттями і переконаннями. При визначенні моральних рамок народна
педагогіка часто вдається до внутрішнього світу людини, апелюючи до її
честі, совісті, сорому («Сумління — найкращий порадник», «Бережи честь
змолоду», «Хоч ганьба очі не виїсть, але не дає на люди показатися», «Стид
хоч і не дим, а очі виїсть», «Совість гризе без зубів»). Цим підкреслюється
83
велике значення тріади у моральному вихованні — формування моральної
поведінки разом з моральною свідомістю та моральними почуттями.
Перші знання про моральні норми дитина дістає від своїх перших
вихователів-батьків. Тут, у родинному колі, через казки, оповідання,
відгадування загадок, бесіди та й взаємини з рідними, сімейні традиції вона
починає пізнавати суть таких моральних понять, як гарне і погане, добро і
зло, справедливість, доброзичливість, чуйність, дбайливість, працьовитість,
старанність, співчутливість, мужність, чесність, обов'язок, правдивість,
ощадність. З віком ці моральні погляди, звичайно, змінюються,
поглиблюються, моральний досвід розширюється.
Визначаючи велику складність людської психіки («Чужа душа —
темний ліс», «У чужу душу не влізеш», «Щоб узнати чоловіка, треба з ним
пуд солі з'їсти»), народна педагогіка водночас шукала оптимальних шляхів
морального виховання дітей у сім'ї. За народними твердженнями, засвоєння
моральної істини повинно проходити через почуття, переживання та розум
людини і втілюватись у її благородних вчинках. З цією метою педагогічний
геній народу створив багатющу фольклорну скарбницю, насичену
змістовним, зворушливо емоційним матеріалом, який став мудрим
помічником батьків у моральному вихованні дітей. Образи народної поезії є
зразками для поведінки людини в житті. Думка, виражена в художній формі,
глибше вражає, стає більш зрозумілою, легше і на довший час
запам'ятовується. Так, коли йде мова про велику силу й переможність
правди, то в нашій пам'яті неодмінно випливуть почерпнуті з народної
творчості слова: «Правда світліша за сонце», «Правда — як олія, скрізь
наверх спливає», «Правду не сховаєш», «Правдою весь світ зійдеш, а
неправдою ані до порога». Однак просто завчені кимось моральні правила ще
нічого не значать. Скільки в житті ще таких, які знають моральні норми,
дуже багато люблять про них говорити й навіть інших повчати, а самі не
дуже поспішають їх виконувати. Народ таких людей називає «моральними
каліками» («Базіка — моральний каліка»), засуджує повторення моральних
84
істин без потреби, бо цим зумовлюєтся збайдужіле ставлення до них («Не так
він добре діє, як говорить»). Моральна поведінка йде від внутрішніх потреб
людини, від її моральних звичок («Звичка — друга натура»). У трудових
сім'ях дуже багато уваги приділяється виробленню в дітей таких важливих
звичок, як піклування про інших, керування своїми почуттями з
підпорядкуванням їх розуму й волі, орієнтування в ситуаціях, готовність
виконувати доручення старших, працювати разом з іншими, — робиться все
для того, щоб застерегти дитину від шкідливих звичок — лайки, куріння,
грубості, брехливості, лицемірства. І тут великого значення надається
позитивному прикладу, бо честь виховується честю, правдивість
правдивістю, грубість грубістю.
У народній педагогіці формуванню почуття честі приділяється велика
увага. Честь є найвищою окрасою людини. Честь у трудящих завжди
заслуговує найбільшої уваги. Дітей вчать змалку дорожити честю («Батьком-
матір'ю не хвались, а хвались честю», «Чесному всюди честь, хоч і під
лавою», «Честь честі шлях прокладає»). В одній стародавній притчі
розповідається, як Вогонь, Вода і Честь разом прийшли до роздоріжжя, де їм
треба було розійтися. Вогонь сказав: «Якщо загубите мене і захочете знайти,
то підіть у той бік, де відчувається тепло». Вода мовила: «А коли мій
загубите слід, то шукайте разом з тими, хто хоче втамувати спрагу». Честь
стояла мовчки, слухаючи своїх друзів. «За якими ознаками тебе знайти, коли
загубимо?» — запитали Вогонь і Вода. «Той, хто загубить мене, — тихо
відповіла Честь, — уже ніколи знайти не зможе. Я буваю тільки з тими, хто
мене не втрачає». Честь належить до надзвичайно важливих моральних рис
особистості, на яку велику увагу звертає не тільки українська педагогіка, а й
етнопедагогіки інших народів: «Бережи честь змолоду», — кажуть росіяни,
«Гроші втрачено — мало втрачено, здоров'я втрачено — багато втрачено,
честь втрачено — все втрачено», — кажуть естонці, «Чесна людина —
щаслива людина», — кажуть мордовці.

85
 Надаючи великого значення дисципліні («Дисципліна — мати
перемоги», «Сім'я без дисципліни як млин без води»), народна педагогіка
водночас наголошує, що дисципліна в сім'ї створюється не погрозами й
бійкою, а родинною атмосферою, загальним порядком у домі («Порядок
дому — лад усьому», «Не поможе й ремінець, як син поганець», «Дисципліна
міцніє не бійкою, а родинною спілкою», «То й дрюк не поможе, як з
порядком не гоже»).[6,7]
Моральне виховання дітей — справа тонка й складна. Тут не має місця
фальші, непослідовності, сюсюканню, нещирості у взаєминах між батьками і
дітьми. Народна педагогіка нещадно бореться з «ножицями» у вихованні,
тобто розходженнями між словами і вчинками дорослих.
Вимоги моралі стосуються усіх членів суспільства і підлягають неухильному
виконанню кожним. Принципи моралі стають непорушним життєвим
правилом для кожної людини.[4]

86
ТРАВЕНЬ
« Морально – етичне виховання в структурі духовного
формування особистості».

Морально-етичне виховання - цілеспрямована взаємодія дорослого і

дитини з метою формування моральних почуттів і якостей, засвоєння
морально-етичних норм і правил, розвитку моральних мотивів і навичок
поведінки.
  Зміст морального виховання підпорядкований вічним цінностям і
конкретним потребам суспільства, які з плином часу змінюються. Засноване
воно на принципах рівноцінності особистостей педагога і дитини,
гуманістичності змісту і засобів виховання, довіри і поваги до особистості в
процесі виховання, створення позитивної емоційної атмосфери, творчої
взаємодії педагога і дитини.
   Морально-етичне виховання передбачає різноманітні впливи на думки,
почуття, соціальну практику індивіда, його самовдосконалення. Цей процес
поєднує в собі такі особливості:
        цілеспрямованість     (полягає в чіткій     окресленості     мети
педагогічних впливів);
        багатофакторність (передбачає враховування всіх чинників, які
відіграють суттєву роль у процесі виховання);
        віддаленість у  часі  результатів роботи (виховання є тривалим
процесом, результати якого не можуть бути досягнутими відразу);
        неперервність     (полягає в  систематичності  взаємовпливів
вихователя і вихованця);

87
         визначальна роль педагога (педагог має бути моральним взірцем
для дитини);
        цілісність (передбачає внутрішню єдність усіх виховних засобів і
впливів щодо формування моральної культури людини).
Морально-етичне виховання з перших років життя дитини спрямоване на
формування її моральної позиції, ціннісних орієнтирів, інтересів і потреб.
Адже на цьому етапі закладаються основи морального розвитку особистості,
розвиваються уявлення, почуття, звички, які спрямовують подальше її
вдосконалення. Особливо значні зміни відбуваються у мотиваційній сфері
дитини-дошкільника, що виявляються у розвитку моральних мотивів
поведінки, а на етапі старшого дошкільного віку вони набувають
підпорядкованості певній вищій меті. Тому неувага до морально-етичного
виховання в дошкільному віці не може бути компенсована у подальші роки.
 Головною метою виховання моральності є перетворення зовнішніх вимог на
внутрішні мотиви поведінки, формування в дитини механізмів моральної
саморегуляції. Про моральну поведінку можемо говорити лише тоді, коли
бачимо пошук дитиною різних варіантів вирішення моральної проблеми за
умови критичного, вибіркового ставлення до правил поведінки. Мораль не
може забезпечити і передбачити приписи на всі випадки життя.
Реальні життєві обставини різноманітні, неповторні, унікальні, й дитині
доводиться щоразу по-своєму розв'язувати проблему, яка постає перед нею.
Отже, моральність передбачає:
 засвоєння морально-етичних норм та їх розуміння;
 формування позитивного ставлення до морально-етичних норм:
 виховування у собі моральних почуттів;
 формування психологічних установок на соціально-активну
поведінку;
 подолання вад характеру та виправлення поведінки.

88
Розвиток моральної свідомості дошкільника має певні закономірності і
проходить декілька стадій. Л.Колберг розрізняє такі рівні моральної
свідомості:
-доморальний період (дитина слухається, щоб уникнути покарання, керується
у своїх вчинках егоїстичними міркуваннями, індивідуальною або груповою
вигодою, її послух є обміном на певні блага та заохочення);
-рівень конвекційної моралі (дитина прагне бути доброю, слухняною,
очікуючи схвалення з боку авторитетних для неї людей, відчуваючи сором
перед їхнім осудом, для неї значним є встановлений дорослим порядок,
фіксовані правила, на її думку добрим є те, що відповідає правилам, які
виходять із зовнішніх вимог);
-рівень автономної моралі (проблема соціалізації переноситься у внутрішній
світ особистості, дитина віком 5-7 років уже здатна усвідомлювати
відносність та умовність соціальних норм і вимагає від дорослих
обґрунтувати їх, прагне з'ясувати їхню доцільність).
   Для становлення моральної свідомості особистості необхідно, щоб кожна
людина пройшла у своєму моральному розвиткові всі три етапи. Особливості
моральної свідомості і поведінки дошкільника щонайперше залежать від
характеру сімейних взаємин. Визначальним є не те, що говорять дитині про
морально-етичні правила і вимоги, а те, чи діють самі дорослі відповідно до
них. Якщо поведінка батьків свавільна і непослідовна, то вона і буде
моделлю, запропонованою дитині для наслідування. Якщо батьків не
бентежать проблеми чесності як риси характеру, то малоймовірно, щоб їхня
дитина приділяла велике значення цій якості.
В. Сухомлинський писав: „Дитина, яка відчуває серцем іншу людину, стає
доброзичливою. Дуже важливо також і те, що вона сприйнятлива до
доброзичливості вчителя: відчуває її, платить добром за добро -
важливість цієї обставини у виховній роботі важко переоцінити. Душа
дитини має бути підготовлена до виховання ласкою, добротою,
сердечністю".
89
   Формування у дітей моральних чеснот - це складний і довготривалий
процес, який має бути насичений копіткою наполегливою працею над
виробленням у дитини духовних устоїв, які не дадуть їй змоги чинити
усупереч моральних правил.

« Пам’ятка для батьків щодо виховання дитини в родині».

Сім принципів виховання дисципліни у дитини

1. Відокремлюйте свої почуття від дій. Не осуджуйте дитину. Вона повинна
відчувати, що її люблять. Пам'ятайте, щоб змінити вчинки дитини, треба
зрозуміти її почуття і навчитись з ними поводитись.
2. Уважно вивчайте дитину — ви повинні знати стан здоров'я її нервової
системи. Дії дитини в стані нервового розладу повинні сприйматися
батьками як симптом більш глибоких емоційних ускладнень, викликаних
критикою, звинуваченням або покаранням.
3. Відповідайте на почуття дитини. Створіть такі умови, щоб дитина
почувалась емоційно захищеною, могла виговоритись, а її негативні емоції
знайшли вихід у словах, а не в діях.
4. Якщо без покарання обійтись не можна, то нехай дитина обере його сама.
(Практика свідчить, що діти, як правило, вибирають більш суворе покарання,
ніж хотіли батьки. Але в таких випадках вони вже не вважають його
жорстоким, несправедливим і не ображаються на батьків).
5. Караючи дитину, переконайтесь в тому, що вона розуміє, за що. Що
звинувачує в цьому себе, а не того, хто карає. Допоможіть їй зрозуміти
правила поведінки і засвоїти їх.
6. Дайте зрозуміти своїй дитині, що дисциплінарні проблеми дітей
стосуються не тільки дорослих, а є їх спільними.

90
7. Накладіть обмеження на небезпечні та руйнівні дії. Допоможіть дитині
направити її дії в інше, дозволене русло. В цьому полягає основна формула
динамічного підходу до проблеми дисципліни дитини.
 
Допоможемо своїй дитині самоорганізовувати себе та своє робоче місце
1. Своєчасно лягати спати і рано вставати, щоб не запізнюватися до школи,
встигнувши перед тим без особливого поспіху та зайвої метушні й
нервування все зробити — прибрати постіль, провітрити кімнату, зробити
ранкову гімнастику, виконати туалетні і водні процедури, добре поснідати.
2.Тримати в чистоті, охайності своє робоче місце, коли кожна річ має своє
постійне місце; під руками завжди мати тільки те, що потрібно, а
використавши, покласти туди, звідки його взяв; після виконання всіх
домашніх завдань у ранець покласти все необхідне для шкільних занять
наступного дня з тим, щоб нічого не забути вдома.
3.Сівши за письмовий стіл, відразу приступити до роботи, не відволікаючись
на сторонні справи, працювати зосереджено, наполегливо, бо, як кажуть у
народі, «коли став робить, то байдики не бить».
4.Мати дозвілля тоді, коли виконано все домашнє завдання.
5.Виконувати завдання у той день, коли їх одержано; золотим правилом
поведінки нехай стане мудра народна порада: «Нинішньої роботи на завтра
не відкладай».
6.Працювати в темпі, жваво. «Відстанеш годиною  - не наздоженеш
родиною».
7.Неодмінно доводити розпочате виконання домашнього завдання до його
повного завершення.
8.Не братися відразу за багато справ, бо «Хто много зачинає, той мало
кінчить».
9.Благо — натхненна праця, яка будить охоту до неї, і це має дуже велике
значення. «Була б охота, піде на лад всяка робота», — вчить народна
педагогіка. Саме така мета вбачається у духовно-моральній допомозі. Тепле
91
слово, лагідність, доброзичливі стосунки в сім'ї, щира порада, зразковий
приклад батьків у тих чи інших вчинках, родинна любов, увага та повага,
підтримка та взаємовиручка в скрутну хвилину — ось якої саме допомогти у
навчанні потребують наші діти від своїх батьків.
 
Пропонуємо вам вісім порад щодо виховання дітей:
Будьте уважні до того, що ви говорите своїм дітям. Дорослі недостатньо
контролюють свої висловлювання, коли розмовляють з дітьми. Деякі батьки
звертаючись до дитини, називаючи їх поганими словами: ледарем, дурнем,
нездарою. Цим батьки і вихователі гублять дітей. Діти, піддаючись
навіюванню, через деякий час, дійсно, стають недопитливими, ледачими і
нездатними.
Не треба лякати дітей чудовиськами, вовками, поліцією. Це не зробить їх
ні розумнішими, ні добрішими.
Виховуйте дітей, подаючи їм бездоганний приклад. Діти не люблять
повчань та нотацій, вони хочуть бачити ваші вчинки, а не слухати ваші слова.
За будь-яких обставин намагайтеся бути на висоті в очах своїх дітей. Не
варто виставляти на показ свої слабкості і недоліки. Коли батьки дозволяють
дітям бачити їх слабкості, діти хвилюються, втрачають орієнтацію, оскільки
їм, як правило, нема більше на кого надіятись.
Знаходьте можливість підтримати свою дитину, а не «опустити». Дитина
відчуває себе маленькою і слабкою, а тому хоче мати над собою непорушний
авторитет, що захищає її. Дитина завжди шукає у батьків фізичної та
психологічної підтримки.
Краще ніколи не бити дитину. Хоча, якщо вона дійсно цього заслуговує,
покарання їй нe зашкодить, але будьте обережні! Ніколи не карайте дитину,
якщо ви злі. Тому що ви залишите в її пам’яті враження ненависті, злоби, а
не справедливості. А для справжнього виховання дитина повинна відчувати,
що ви справедливі і тому маєте рацію, караючи її.

92
Якщо вам і доводиться покарати дитину не виражайте ні злоби, ні
ворожості. Дитина швидко забуде ляпаса,  але ніколи не забуде ваш погляд,
повний ненависті і злоби. Ваші покарання повинні бути продиктовані не тим,
що у вас «увірвався терпець», а бажанням дати зрозуміти дитині, що для її ж
блага існують правила, яких потрібно дотримуватись.
Робіть все для того, щоб діти не втратили довіри до Вас. Діти повинні
безмежно довіряти своїм батькам і підкорятися їм. Це одне з основних
правил виховання дітей в дружній і люблячій сім’ї.
 
Закони розумно організованого сімейного виховання школярів
1. Пам’ятайте, що навчання – один із найскладніших видів праці,а розумова
сила й здібності дітей не однакові.
2. Не можна вимагати від учня неможливого. Важливо визначити, на що він
здатен у даний час навчальної діяльності, як розвивати його розумові
здібності.
3. Навчання не сприяє розвитку учня, якщо воно вимагає від нього
механічної роботи, зазубрювання, а не напруження розумових сил,
пізнавальної активності, мислення та дії.
4. Найпростіший метод виховання, що не вимагає ні часу, ні розуму – побити
дитину й цим озлобити її чи зламати. Виключайте опіку, крик, насилля й
командно – наказовий тон. Вони виключають протидію дітей, психічні
травми, придушують бажання та інтерес, примушують шукати порятунок в
обмані.
5. Розвивайте цікавість,інтелектуальні бажання,ініціативу й самостійність
дитини в навчанні та в усіх її справах.
6. Пам’ятайте, що згідно з науково обґрунтованими нормами ,над
виконанням усіх домашніх завдань учень першого класу має працювати не
більше однієї години, 2-го класу -1,5 годин, 3-4 класів – до 2-х годин, 5-6
класів – до 2,5 години, 7 класу – 3-х годин, 8 – 11 класу – 4-х годин.

93
7. Привчайте дітей користуватися годинником і не дозволяйте сидіти над
виконанням домашнього завдання більше встановленого часу. Це відіб’ється
на їхньому здоров’ї та розумовому розвитку. На вихідні дні та свята домашні
завдання не слід задавати.
8. Не примушуйте учнів писати в чернетках, переписувати виконане ним
завдання – це призводить до перевтоми, викликає відразу до навчання.
9. Не хвилюйтеся, якщо ваша дитина отримає виконану роботу не таку
оцінку, як вам би хотілося. По-перше, оцінка має виховну роль, а по-друге, це
не остання робота й не остання оцінка.
10. Дайте можливість дитині самостійно пізнати радість успіху в навчанні,
визначити індивідуальну стежку в розумовій праці.
11. Перевіряйте виконані дітьми домашні завдання, особливо на першому
етапі навчання. Але вашими оцінками має бути «задоволений» та «не
задоволений». Можна додати слово «дуже» .І будьте впевнені, що завтра
ваша дитина буде дуже старатися, щоб ви були нею задоволені.
12. Здоров’я дитини – крихка кришталева куля, а тримаю її три атланти:
спадковість, спосіб життя й середовище. Організуйте правильний режим
життя, харчування й відпочинку дітей.
13. Організовуючи різні ігри й види навчальних занять дітей, приділяйте
увагу фізичному розвитку й особливо розвитку дрібних м’язів (пальців та
рук). Від цього залежить почерк дитини, якість малювання, креслення, ігри
на музичних інструментах.
14. Обов’язково помічайте й заохочуйте навіть мало помітні успіхи дітей у
навчанні й поведінці, використовуючи для цього слова похвали, поцілунки й
різні види морального заохочення.
15. Батько і мати – найкращі вихователі, вони повинні впливати на поведінку
своїх дітей навіть тоді, коли їх немає вдома.
Пам’ятайте, що дитина – джерело життя своїх батьків. Як у краплині води
відбивається сонце, так у дітях відбивається вся організація життя сім’ї,
працьовитість, духовне багатство й моральна чистота матері та батька.
94
Майбутнє належить тільки дітям! Робіть усе, щоб дитинство й майбутнє
наших дітей було прекрасними.
Любові та взаєморозуміння, успіх і щастя вам і вашим дітям
 

95