Самоосвіта вихователя

Тема: « Гра, як засіб розвитку мовлення дітей

раннього віку».

Вихователя раннього віку

Мета: виявити особливості розвитку мовлення у дітей раннього віку в
процесі ігрової діяльності.

Завдання:

1. проаналізувати психолого – педагогічну та методичну літературу з

проблем розвитку мовлення у дітей раннього віку в процесі ігрової
діяльності;

2. визначити рівень розвитку мовлення у дітей раннього віку в процесі

ігрової діяльності;

3. розробити систему ігор для мовлення у дітей раннього віку;

4. визначити ефективність системи ігор для розвитку мовлення у дітей

раннього віку.
№ Зміст роботи Терміни
Теоретичний етап
Вивчення методичної літератури з
даної проблеми: Протягом року
1. Бондаренко А.К. « Дидактичні ігри
в дитячому садку»
2. Богуш А. М. « Мова дітей».
1.
3. Пироженко Т.О. « Розвивальні ігри
та вправи третього року життя».
Вивчення статей в журналах: Протягом року
1. « Вихователь ЗДО».
2. « Дошкільне виховання».
3. « Дитина в дитячому садку».
Методичний та практичний етап
1. Розвиток дітей раннього віку в
2.
процесі ігрової діяльності. Вересень
2. Розвиток дітей раннього віку.
1. Ранній розвиток дитини за
допомогою Мнемодоріжок.
3.
2. Розвиток мовлення дітей раннього Жовтень
віку.
1. Формування мовлення : етапи і
рекомендації.
4.
2. Правильне мовлення дитини: коли Листопад
варто звертатись до логопеда.
1. Характеристика мовлення дитини
дошкільного віку. Грудень
5.

6. 1. Аспекти розвитку мовленнєвої

особистості у ранньому дитинстві.
2. Роль батьків у розвитку мовленні Січень
 дітей.

1. Природні умови для розвитку

мовлення дитини.
7 2. 5 порад як розвинути мовлення у Лютий
дитини.

1. Дидактичні ігри з розвитку

мовлення у дітей.
2. Роль і місце дидактичних ігор у Березень
8.
розвитку мовлення дітей
дошкільного віку.

1. Роль ігрової діяльності в житті

9. дитини. Квітень
2. Влив ігор на розвиток дитини.
1. Заняття з розвитку мовлення дітей
10. раннього віку. Травень

ВЕРЕСЕНЬ
Розвиток дітей раннього віку процесі
ігрової діяльності
Коли суспільство говорить про «ранній розвиток», мають на увазі
інтенсивний розвиток здібностей дитини віком від 0 до 3-4 років.

Після того, як вчені з'ясували, що розвиток клітин головного мозку до

трьох років завершується на 70 %, а до шести-семи років - на 90 %, стало ясно,
скільки можливостей ми втрачаємо, не використовуючи вроджений потенціал
малюка.

Багато педагоги-новатори вважають, що дітей починають вчити занадто

пізно - як раз в той період, коли мозок вже перестає рости (близько 7 років).

Але невже дійсно необхідно починати вчити малюків у настільки ніжному віці?

Ранній розвиток - це:

• необмежена фізична активність дитини, якій сприяють спеціальні вправи та

обладнані місця в будинку, що дозволяє маляті краще і раніше оволодіти своїм
тілом, бути спритніший, сильніший, відчувати себе впевненіше, фізичний
розвиток безпосередньо пов'язаний і з інтелектуальним;

• спеціально створена життєва середовище, наповнене цікавими і незвичайними

об'єктами, які дитина може вивчати і розглядати;

• різноманітні іграшки, часто з простих підручних матеріалів, що дають багато

найрізноманітніших відчуттів тактильних, зорових, звукових;

• постійні прогулянки та екскурсії, бесіди, обговорення, читання книг,

малювання, музика та багато іншого;

• активна позиція матері по відношенню до дитини в перші роки життя; це

творчий процес, що вимагає постійного «присутності» в дитячому житті;
• можливість отримувати радість від пізнання і творчості, бажання і прагнення
зробити життя малюка цікавою, повної і барвистою.

У ранньому віці виникають ситуативна та описова форми мовлення.

Особливо помітного розвитку досягають такі функції мовлення, як
комунікативна, пізнавальна, узагальнююча, регулююча.

У спілкуванні дитини переважає ситуативне мовлення, що приходить на

зміну жестикуляторному. Хоча в ньому зберігається значний вміст жестів та
міміки, проте зростає доля вербальних компонентів, міцно пов'язаних з
навколишньою ситуацією.

Велике досягнення Марії Монтессорі у тому, що вона створила свою

педагогічну систему, яка максимально наближена до тієї ідеальної ситуації,
коли дитина навчається сама.

Система складається з трьох частин: дитина, навколишнє середовище,

вчитель.

У центрі всієї системи - дитина. Навколо неї створюється спеціальне

середовище, в якому вона живе і вчиться самостійно. У цьому середовищі
дитина удосконалює свій фізичний стан, формує моторні та сенсорні навички,
що відповідають віку, набуває життєвий досвід, вчиться упорядковувати і
зіставляти різні предмети і явища, а основне - здобуває знання на власному
досвіді. Вчитель же спостерігає за дитиною і допомагає їй, лише тоді, коли це
справді потрібно.

Таким чином, Монтессорі вдалося створити цілу освітню систему

(садочки, школи), яка заснована на самоформуванні особистості дитини самою
дитиною, виходячи з її власного внутрішнього потенціалу.

Також, спостерігаючи за дітьми, Марія Монтессорі виділила важливі

особливості психічного розвитку: поглинаюче мислення і вікову сензитивність
(чутливість).
 При роботі з дітьми Монтессорі помітила, що вони мають зовсім іншу
формою мислення, ніж дорослі, яку вона і назвала «поглинаючим мисленням».
Мислення дитини - це всепоглинаюча губка, яка вбирає в себе образи
зовнішнього світу, не розділяючи їх на "хороші" і "погані", "корисні" і
"непотрібні" і т.д.

Виходячи з цього предметне і соціальне середовище, що оточує дитину,

набуває величезного значення.

І якщо дорослі хочуть, щоб дитина добре розвивалась, то повинні

створити навколо дитини таке середовище, у якій вона могла б знайти все, що
потрібно для повноцінного розвитку: величезну кількість різноманітних
сенсорних вражень, соціально прийнятні способи емоційного реагування,
зразки позитивної соціальної поведінки, способи раціональної діяльності з
предметами. І, крім усього іншого, у дитини повинна бути можливість
"увібрати" правильну мову.

Марією Монтессорі також були відкриті сенситивні (тобто найбільш

чутливі) періоди сприйняття світу, які характерні тільки для дітей і не
повторюються в дорослому віці.

Особливість цих періодів згідно з методикою Монтессорі в тому, що в

кожен конкретний віковий проміжок розвивається певна ділянка мозку.

І завдання дорослих - створити таке навколишнє середовище, яке

сприятиме розвитку навичок, пов'язаних саме з цією ділянкою.

Але при цьому важливо пам'ятати: у процесі розвитку всіх дітей

виникають сензитивні періоди, але час їх виникнення, тривалість і динаміка
протікання різні в різних дітей.

* період розвитку мови (0-6 років)

* період сприйняття порядку (0-3)

* період сенсорного розвитку (0-5.5)

 * період сприйняття маленьких предметів (1.5-2.5)

* період розвитку рухів і дій (1-4)

* період розвитку соціальних навичок (2.5-6) Марія Монтессорі

стверджувала, що ніколи дитині не вдається так швидко, повноцінно і радісно
навчитися чому-небудь, окрім як у відповідний сензитивний період. 2,5-3 роки -
дитина часто розмовляє сама із собою.

Її, так звана егоцентричних мова - прекрасна можливість побачити в

дитини логіку, послідовність чи непослідовність в її думках, бо все те, про що
вона зараз думає, відразу ж проговорюється. Це не дуже тривалий етап в
мовному розвитку: поступово монологи стають внутрішніми, і про особливості
мислення людини в подальшому можна буде здогадатися лише непрямим
чином. 3,5-4 роки - дитина починає вживати мову цілеспрямовано й
усвідомлено. Це означає, що за допомогою мови вона вчиться вирішувати свої
проблеми і може, наприклад, попросити закрити вікно.

Дитина усвідомлює силу власної думки, грамотно вираженої за

допомогою мови.

4-4,5 роки - діти цього віку жваво цікавляться символічним

позначенням звуків

- літерами, із задоволенням обводять літери з шорсткого паперу тощо;

- вони можуть працювати з рухомим алфавітом, викладаючи один біля

одного букви, що позначають окремі звуки, їх поєднання

- аж до простих слів. Близько 5 років

- цілком природно настає наступний серйозний крок у мовному розвитку

дитини: дитина починає спонтанно писати окремі слова, цілі речення і короткі
оповіданнячка.

І це при тому, що її може ніхто не вчити письму. Йшла непряма

підготовка його інтелектуальних і рухових здібностей.
 Дитина без примусу і самостійно вчиться читати: до цього веде його
логіка мовного розвитку.

Процес письма - це вираз особливим чином власних думок, а процес

читання включає окрім розрізнення літер і вміння складати їх у слова, ще й
розуміння думок інших людей, які стоять за цими словами.

А це складніше, ніж висловлювати власні думки. Період розвитку

«відчуття порядку». Цей сентизивний період докладно описаний лише у
роботах М. Монтессорі від народження до 3,5 років

Для дитини порядок означає щось інше, ніж для дорослого.

Монтессорі каже: "Для дитини порядок є те ж саме, що для нас підлога,

по якій ми ходимо, а для риби - вода, в якій вона плаває.

У ранньому дитячому віці людський дух бере з навколишнього світу

орієнтуючі елементи, які потрібні для подальшого освоєння навколишнього
світу ".

Етап найвищої інтенсивності протіканння цього періоду настає в

середньому близько 2-2,5 років У віці 2-2,5 років дитина відчуває особливу,
характерну цьому періоді любов, точніше, справжню пристрасть до дотримання
звичного для нього порядку, голосно висловлюючи своє обурення в тому
випадку, якщо він порушується дорослими. Йому вкрай необхідний порядок, і
особливо в трьох сферах: в навколишньому його середовищі (у приміщенні), у
часі, в поведінці дорослих по відношенню до нього.

Марія Монтессорі вважала, що завдання виховання полягає в тому, щоб

не змішувати добро з нерухомістю дитини і зло з його активністю, чим грішать
застарілі уявлення про дисципліну.

Сенсорний розвиток. Від народження до 5 років. Марія Монтессорі

вважала, що сенсорне виховання є основою мислення: «У розумі немає нічого
такого, чого б не було раніше у відчуттях». Вона розробила комплект
розвиваючих сенсорних матеріалів, за допомогою яких діти можуть розвивати
свої здібності: зір, слух, дотик, нюх, смак тощо. Період сприйняття дрібних
предметів. Від 1,5 до 5,5 років. Дитина хоче маніпулювати ґудзиками,
горошинами тощо Справа в тому, що дитину цікавить проблема цілого і
частини; вона отримує задоволення від того, що на її очах при ударі об підлогу
порцелянова чашка розпадається на кілька частин, які, у свою чергу,
складаються з ще більш дрібних частин.

Таким чином, дитина відчуває, що світ ділиться і складається із все більш

дрібних частин. Без спілкування з однолітками діти будуть позбавлені
можливості вчитися на власному досвіді будувати свої взаємини з іншими
людьми. Крім того, це буде «гальмувати» розумовий розвиток.

Саме в дитячому колективі діти вчаться спілкуватися, вбирають правила

поведінки. Невипадково в середовищі Монтессорі всі матеріали були лише в
одному екземплярі. Це навчало дітей домовлятися, вміти просити і відмовляти,
вміти дякувати і погоджуватися співпрацювати.

Значення гри на ранньому етапі розвитку дитини. В історії розвитку ясел

у нашій країні був період так званого госпіталізму.

У той період діти в яслах мали прекрасні гігієнічні умови, але їх

психічному розвиткові та вихованню не приділялася належна увага. В
результаті цього здорові, добре доглянуті діти пізно починали ходити,
розмовляти, гратися.

Отже, для правильного розвитку дитини не досить, щоб вона мала лише
нормальну будову організму й властиві йому біологічні задатки, потрібний ще
активний вплив на дитину дорослих, які її оточують.

У деяких закордонних теоріях обстоюється думка про те, що маленька

дитина вчиться на власному досвіді й сама „відкриває світ”. Немає сумніву в
тому, що дитина багато що засвоює безпосереднім наслідуванням людей, які її
оточують.
 Граючись, дитина навчається розрізняти форму, величину, колір
предметів, оволодіває різноманітними діями, рухами. І все це своєрідне
засвоєння елементарних знань і вмінь здійснюється у захоплюючих, доступних
дитині формах. Народна мудрість створила дидактичну гру, яка є для маленької
дитини найпридатнішою формою навчання.

Навчальний вплив необхідний як у сім'ї, так і в дитячих закладах, тут він

набуває особливо важливого значення. В умовах суспільного виховання
найдоцільніше комплектувати групи дітьми одного віку. Це дає змогу розумно
здійснювати гігієнічний режим і догляд за дітьми відповідно до особливостей
кожного віку, розв'язувати завдання фізичного виховання.

Але в цих умовах дитина більшу частину часу проводить у колі

ровесників, і в неї мало можливостей наслідувати досконаліші зразки мови, гри,
навичок старших дітей. Значення дидактичних ігор і занять для виховання дітей
раннього віку

Найдієвішою формою навчального впливу є дидактично спрямовані

заняття, спеціально організовані вихователем. Вони дають педагогові
можливість систематично, поступово ускладнюючи матеріал, розвивати
сприймання дітей, повідомляти їм доступні відомості, формувати вміння й
деякі інші важливі якості. Завдяки організованому характеру занять,
відведенню для них спеціального часу в режимі дня вихователь може
заздалегідь продумати їх зміст, подбати про добір дитячих ігор.

Як зазначалося раніше, найефективнішою формою навчання дітей

раннього віку є дидактичні ігри, коли дитина, граючись, непомітно для себе
засвоює ті відомості й уміння, які дорослий вважає за необхідне їй дати.

Ігрова форма навчання – провідна в ранньому дитинстві, але вже в цьому

віці вона не єдина. Дидактична гра — це практична діяльність, в якій діти
використовують знання, здобуті на заняттях.

Вона створює життєві умови для різноманітного застосування цих знань,

активізації розумової діяльності. Скажімо, дітям уже відомі ознаки різних пір
року, але в дидактичній грі "Пори року" від них вимагається вміння
класифікувати сезонні явища, узагальнювати конкретні прояви й визначати
узагальнюючі поняття: весна, літо, осінь, зима.

Дидактична гра ефективно допомагає долати відставання у розумовій

діяльності в деяких дітей. Організовуючи індивідуальну гру з дитиною, педагог
створює сприятливі умови для спілкування з нею, з'ясовує причини
недостатньої сформованості певних розумових дій і за допомогою
багаторазового вправляння піднімає рівень її розвитку; сприяє формуванню
правильних взаємин між дітьми, вмінню разом грати, підпорядковувати свої
інтереси інтересам колективу, допомагати одне одному, радіти з успіхів інших.
Окрім того, дидактична гра сприяє розвиткові ініціативи.

Ігри типу лото, доміно тощо використовуються самостійно й позитивно

впливають на розвиток організаторських здібностей. На другому, а тим більше
на третьому році життя, увага малюка затримується багато на чому з того, хто її
оточує: дитина може довго розглядати малюнки, свійських тварин, транспорт,
що рухається по вулиці. Вона з цікавістю стежить за діями дорослих.

Щоб задовольнити зростаючий інтерес дитини до навколишнього,

спрямувати увагу на певні явища, дати дітям потрібні відомості, пояснення,
вихователеві необхідно деякі речі показувати дітям організовано, розповідати,
розмовляти з ними. Такі заняття не можуть уже вкладатися в рамки
дидактичної гри, хоча в них і можна використати окремі ігрові прийоми.

Ось чому в цьому посібнику ми користуємося двома термінами —

«дидактичні ігри» і «заняття». І те й друге проводиться організовано в
спеціально відведений час.

Обмежитися просто назвою «заняття» недоцільно, оскільки дидактичній

грі, без сумніву, належить дуже важливе, провідне місце в навчанні маленьких
дітей.

Серед розмаїття ігор, які проводяться в дошкільному закладі, значне

місце посідають дидактичні ігри. Вони особливі тим, що створюються
дорослими й пропонуються дітям, наповнені конкретним змістом і
супроводжуються певними правилами.

Це — навчальні ігри, й педагоги широко послуговуються ними як

засобом виховання та навчання для розширення уявлень дошкільнят,
закріплення набутих знань і формування вміння використовувати їх на
практиці, для полегшення та пожвавлення процесу навчання.

Адже, коли розумове завдання розв'язується в ході доступної для дітей

діяльності, яка зберігає ознаки гри, це дарує малим велику радість.

Тож дидактична гра — „одна з форм навчального впливу педагога на

дитину”. Вона стане йому в добрій нагоді під час засвоєння дітьми будь-якого
матеріалу, передбаченого програмою, й має проводитися на заняттях; може
входити до музичного заняття, бути одним із елементів прогулянки, а також
особливим видом діяльності.

Друга мета дидактичної гри — суто ігрова, задля якої діє дитина. Це,
зокрема, ігри, в які діти грають самостійно, поза заняттями, коли можуть
обирати їх за власним бажанням.

Важливо, щоб обидві мети доповнювали одна одну й забезпечували

засвоєння дошкільнятами певних знань. Наприклад, навчальна мета гри "Що
котиться, що не котиться?" — навчити дітей розпізнавати предмети за формою
(куб, куля), звернути їхню увагу на властивості предметів.

Ставиться нібито лише ігрове завдання — спритно докотити предмет до

риски, але зробити це зможе лише та дитина, яка вміє розпізнавати куб і кулю й
розуміє, що до риски докотиться лише куля. Отже, засвоєння програмного
змісту стає умовою досягнення ігрової мети.

Кожна дидактична гра містить конкретне завдання і, щоб виконати його,

необхідно долати труднощі, самостійно діяти в певній ситуації або з певними
предметами, набуваючи власного діяльнісного та чуттєвого досвіду. Зміст
дидактичних ігор визначено в чинних програмах. Істотною ознакою
дидактичної гри є ігровий задум.

Він зацікавлює дітей, збуджує їхню активність, викликає бажання грати.

Ігровий задум часто закладений у самій назві гри і є її початком.

Так, у грі "Впізнай, що в торбинці" цей задум полягає в тому, щоб

намацати рукою якусь іграшку в торбинці й назвати її.

Дидактична гра має певні правила, які водночас виконують важливу роль
— визначають характер та спосіб ігрових дій, організують і визначають
поведінку та взаємини дітей у грі.

Використовувані правила є критерієм правильності ігрових дій, їхньої

оцінки. Специфічний характер дидактичних ігор і занять висуває необхідність у
певній регламентації відомостей, потрібних дітям, а також умінь і якостей, які в
них слід формувати. Такий матеріал для груп раннього дитинства дає програма
виховання в дитячому садку.

Програма організовує виховний процес у дошкільному закладі, робить

його чітким і результативним. В цьому його перевага перед сімейним
вихованням, де не завжди проводиться продумана система впливу на дитину.
Дидактичні ігри й заняття дадуть добрий результат лише тоді, коли вихователі
ясно усвідомлюють, які завдання можуть бути розв'язані в процесі їх
проведення і в чому особливості організації цих занять у ранньому дитинстві.
Дидактичні ігри й заняття дуже важливі для розумового виховання маленьких
дітей.

Під час занять у дитини виробляються важливі якості, необхідні для

успішного розумового розвитку. У малюків поступово формується здатність
зосереджуватися на тому, що їм показує і говорить дорослий.

Використовуючи схильність маленьких дітей до наслідування, вихователь

спонукає їх відтворювати побачені дії, почуті слова. „Розвиток зосередженості і
здатності до наслідування — необхідні умови засвоєння дітьми відомостей і
вмінь.

Це — одне з важливих завдань, яке має розв'язуватися під час занять, тим
більше, що не всі діти однаковою мірою оволодівають цими якостями”.
Спонукаючи до наслідування своїх дій і слів, вихователь учить дітей уважно
придивлятися, прислухатися, розуміти й в міру своїх можливостей робити те,
що від них вимагають.

Отже, щоб діти розвивалися нормально, педагоги дошкільних закладів

повинні користуватись найбільш дійовими, активними засобами виховання.
Навчальний вплив, який у сім'ї здійснюється стихійно, від випадку до випадку,
повинен стати провідною формою виховання й застосовуватися навмисно й
планомірно, охоплюючи всіх дітей групи. Багато чого дитину можна навчити в
процесі повсякденного спілкування з нею в побуті, під час режимних процесів
(умивання, вдягання тощо), а також під час прогулянок, ігор.
 Розвиток дітей раннього віку
Дитинство чарівний та неповторний час в житті кожної людини…

Перші роки життя – це період найбільш інтенсивного фізичного та

психічного розвитку дітей. В цьому віці при відповідних умовах в дитини
розвиваються різні здібності, мова, удосконалюються рухи, починають
формуватися моральні якості, складаються риси характеру.

На даний час існує безліч методик, які сприяють ранньому розвитку

дитини. Це і методика навчання дітей читанню М.Зайцева, в основу якої
закладено дію дитини з оригінальними кубиками… Це і методика Г.Домана, де
особлива увага приділена карткам з комбінаціями яскравих точок,
зображеннями різних предметів, зі словами… Належне слід віддати видатним
педагога– Ф.Фребелю, М.Монтессорі, О.Декролі, К.Ушинському, Є.Тихеєваій,
С.Русовій та іншим, які приділяли велику увагу розвитку дітей.
Проаналізувавши ряд методик, можна відмітити, що головне завдання
дорослого – допомогти дитині самостійно пізнати навколишній світ.

Особливе значення в розвитку має засвоєння дитиною суспільного

сенсорного досвіду, опанування дій сприймання та їх удосконалення. Я
використовую в своїй роботі елементи методики М.Монтессорі.

Вважаю, що саме вони допоможуть моїм вихованцям сприймати

оточуючий світ в такій красі, яким він є, стати всебічно розвинутими.
Основним видом діяльності дошкільників є гра.

Тому пізнавати навколишню дійсність дітям цікавіше, легше через ігрову

діяльність. З раннього дитинства дитину приваблюють яскраві предмети.
Маніпулюючи ними, вона знайомиться з їх властивостями, якостями, вчиться
діяти ними… Саме під час ігрової діяльності відбувається не тільки пізнання
оточуючого світу дітьми, а й формування важливих якостей дитячої психіки.
Перш за все розвивається вміння самостійно займатися будь – чим та
проводити з предметами цілеспрямовані дії.
 Дидактичні ігри являють собою дієвий засіб формування сенсорних
здібностей у дітей. В своїй роботі я використовую різноманітні дидактичні ігри,
які допомагають дитині розвиватися всебічно: з сюжетними іграшками, з
будівельним матеріалом, з лялькою…

Пропоную ознайомитися з деякими іграми, які допомагають мені в роботі

з моїми вихованцями. Дидактичні ігри на розвиток тактильних чуттів.

Дидактична гра «Знайди такий же мішечок»

Мета: вчити на дотик порівнювати вміст мішечків, знаходити серед

множини мішечків мішечок з ідентичним наповненням.

Матеріал: мішечки з тканини, котрі наповнені різним природнім

матеріалом: зернами, камінцями по парно.

Хід гри:

- Хом’ячок серед власних запасів загубив мішечок з … Що в цьому

мішечку? Допоможіть йому знайти такий же мішечок. Діти обстежують
мішечки дотиковим способом, знаходять потрібний мішечок.

Аналогічно можна провести дидактичну гру «Знайди такий же

мішечок»

Мета та матеріал використовую той же.

Хід гри:

Складаємо запаси для Хомки. Обстежуємо мішечки дотиковим способом

та виставляємо їх попарно(залежно їхнього вмісту: мішечок з кукурудзою до
мішечка з кукурудзою…)
 Подобається малечі грати в дидактичну гру «Чарівна торбинка».
Мета: вчити дотиковим способом обстежувати предмети в торбинці, називати
їх.

Матеріал: яскраво оздоблена торбинка, іграшки різної фактури

невеликого розміру.

Хід гри:

Чарівну торбинку маємо, Що в ній ховається не знаємо. Пропонуємо

дитині опустити руку в торбинку і дотиковим способом обстежити обраний
предмет. Назвати його. Дитина виймає обстежений предмет, перевіряє, чи вірно
його назвала.

Розвиток тактильних чуттів відбувається і під час дидактичних ігор таких

як «Знайди такий же предмет», «Склади пірамідку», «Хто заховався в піску»,
«Тактильний килимок» та інших.

Дидактичні ігри та вправи на закріплення поняття величини.

Дидактична гра «Виклади доріжку»

Мета: вчити викладати предмети(геометричні фігури) від більшого до

меншого.

Матеріал: беремо відомі дітям площинні геометричні фігури (коло,

трикутник, квадрат…), зображення будинку.

Хід заняття:

Запропонувати дітям викласти доріжку, щоб потрапити до бабусі в гості.

Викладати доріжку починаємо від найбільшої фігури до меншої. Після меншої
кладемо зображення будинку. Доріжку гарну маємо, до бабусі завітаємо.
 Дидактична гра «Сходинки»

Мета: вчити викладати предмети (геометричні фігури) від більшого до

меншого.

Матеріал кубики різного розміру.

Хід гри:

Запропонувати дітям спорудити сходинки для будь-якого іграшкового

героя. Споруджувати починаємо від найбільшого кубика до найменшого.
Запропонувати іграшковому герою піднятися та спуститися сходами. Гарні
сходи маємо, Вгору, вниз ними гуляємо.. Граючи, дитина непомітно для себе
засвоює ті відомості та вміння, котрі я вважаю необхідно їй дати.

За допомогою ігрової діяльності я маю можливість систематично,

поступово ускладнювати матеріал, розвивати сприйняття дітей, надавати їм
доступні знання, формувати позитивні моральні якості…

Слід відмітити, що навчання дітей раннього віку відбувається не тільки

під час спланованої діяльності, а і в повсякденному житті: під час режимних
процесів, спостережень, на прогулянці, під час самостійної ігрової діяльності,
під час виконання елементарних трудових доручень…
ЖОВТЕНЬ
Ранній розвиток дитини за
допомогою « Мнемодоріжок».
Наше сучасне сьогодення набуває дуже швидкого розвитку, в науці,
освіті та інших галузях.

Кожні люблячі батьки бажають, щоб їхня дитина була особливою,

розумною та розвиненою з самих пелюшок.

Деякі батьки віддають дитину до студій «Раннього розвитку», а я

намагалася створити умови для розвитку своїх дітей вдома.

Дитина частіше за все краще запам’ятовує те що побачила, тому з перших

днів життя своєї дитини над пеленальним столом розвішувала різнокольорові
геометричні фігури з різним емоційним станом.

Кожного дня звертала увагу дитини на ці геометричні фігури, назвавши

їх колір, форму та емоційний стан.

Таким чином у дитини розвивалася пам'ять, увага, мислення та інші

психічні процеси. Коли дитина підросла, я вирішила надалі розвивати пам'ять
дитини за допомогою мнемотехніки. Це не складна система запам’ятовування,
яка складається з трьох частин. Спочатку дитина вивчає мнемо квадрати.
Ведмедик спить ведмедик грає ведмедик збирає квіти Причому зображення
повинно бути кольоровим, щоб дитина одразу бачила, якого кольору повинна
бути тварина чи іграшка.
 Також кольорове зображення дитина запам’ятовує краще чим графічне.
Після ознайомлення дитини з мнемо квадратами, я розпочала знайомство з
мнемо доріжками, таким чином дитина вчиться не тільки запам’ятовувати, але і
складати прості речення, мислити та робити умовиводи.

Діти більш старшого дошкільного віку вже вчаться працювати з мнемо

таблицями, де подається більший об’єм інформації. Після такої домашньої
практики, моїм рішенням було, впроваджувати мнемотехніку в своїй
педагогічній роботі з дітьми дошкільного віку.

За таким же принципом я працювала з дітьми дошкільниками. Спочатку

ми вивчали мнемо квадрати, а згодом працювали за мнемо доріжками. Рівень
знань дітей набагато покращився, вони навчилися запам’ятовувати, складати
речення, а згодом і розповіді. Діти залюбки виконували завдання.

Мнемо доріжки я використовувала на занятті з розвитку мовлення і

культури мовленнєвого спілкування, в сюрпризному моменті, назвавши їх
квитками. Дитина отримувала квиток, складала речення, і займала місце в
транспорті. Після чого ми продовжували подорож в країну знань.

Діти залюбки виконували завдання. Мнемо доріжки я використовувала на

занятті з розвитку мовлення і культури мовленнєвого спілкування, в
сюрпризному моменті, назвавши їх квитками. Дитина отримувала квиток,
складала речення, і займала місце в транспорті. Після чого ми продовжували
подорож в країну знань.

З впевненістю можу рекомендувати використання мнемо доріжок для

«раннього розвитку» дитини. Лиш доклавши зусиль, ми отримаємо гарний
результат.
Розвиток мовлення дітей
раннього віку
Сучасні програми розвитку дитини дошкільного віку в реалізації завдань
мовленнєвого розвитку наймолодших визначає як одне з найголовніших
– навчити малюка слухати, чути й розрізняти:

 інтонацію голосу дорослого (веселу, лагідну, сувору);

 звуки природи (шум вітру, гавкання собаки,й щебетання пташок тощо);

 гру на музичних інструментах (піаніно, сопілка);

 наголос у словах;

 слова, що різняться одним звуком (чашка – кашка, мишка – мушка,

тощо);

Крім завдань на розвиток слухової уваги та фонематичних процесів

ставляться й інші завдання:

 вправляти в умінні чітко вимовляти звуки в словах, договорювати їх, не

оглушуючи дзвінких і приголосних;

 збагачувати активний і пасивний словник дитини;

 формувати граматичні уміння (вживати кличну форму, вживати

сполучники, займенники, змінювати слова за зразком);

 сприяти формуванню комунікативного мовлення (пояснювати, просити,

запитувати, відповідати);

 формувати здатність розповідати напам'ять;

  заохочувати та схвалювати бажання дитини складати власні казки та
оповідання;

Процес мовленнєвого розвитку дитини глибоко індивідуальний,

неповторний. Терміни появи першого слова мають великий діапазон. Є
випадки, коли дитина ще до року промовляє більше десяти слів. Інший приклад
– на третьому році життя – жодного слова. За даними наукових досліджень
мінімальний словник дітей віком 1 р. 3 міс. становив 4 слова, а максимальний
232. Всі діти нормально розвивались. Але відсутність мовленнєвих проявів у
ранньому віці може бути показником серйозних захворювань:

 порушення слуху – унеможливлює розвиток слухової уваги до свого та

чужого мовлення, а відтак, і його наслідування;

 алалія – один з найскладніших дефектів, що характеризується

відсутністю мовлення або його системним недорозвитком. Це результат
органічного ураження мовленнєвих зон кори головного мозку в
зародковому стані або в ранньому періоді до формування мовлення;

 аутизм – ослаблення зв'язків з реальністю, що проявляється у небажанні

вступати в контакти з довкіллям, зосередженості на собі, відокремленості
від однолітків та рідних;

В цих випадках, однозначно, необхідна допомога фахівців.

Соціальні причини запізнілої появи мовлення:

 дефіцит спілкування дорослих з дитиною. Дитина не має іншого шляху

навчитися говорити як тільки наслідуючи мовлення дорослих. В такому
випадку говорять про педагогічну занедбаність дитини;

 гіперопіка дитини. Батьки, зчитуючи жести, міміку дитини миттєво

задовольняють потреби, що виникають у дитини. Необхідність докладати
мовленнєвих зусиль не активізується;
  надмірність іграшок. Дитина маніпулює ними, емоційно реагує на дії з
ними. Дорослі тішаться, що дитина на набридає їм, і вони мають змогу
займатися своїми справами;

 використання дорослими спотвореного дитячого мовлення, так званого

“сюсюкання” у спілкуванні з дітьми. Таким чином, у дитини з'являється
спотворений зразок для наслідування і не виникає потреби в
удосконаленні звуковимови;

В реалізації завдань мовлення дітей раннього віку як один із принципів,

використовується принцип інтеграції. Сутність його – вирішення проблем
мовленнєвого розвитку (профілактика та корекція) через всі сфери
життєдіяльності – “Природа“, “Культура“, “Люди“, “Я сам“
Методи та прийоми:

 ігри – вправи;

 ігри – заняття;

 ігри – доручення;

 ігри з лялькою;

 бесіди на різноманітну тематику;

 розгляд картинок, книжкових ілюстрацій з супроводжуючим описом або

бесідою;

 читання художньої літератури відповідно віку дитини;

 розучування потішок, забавлянок, невеличких віршів;

Напрямки профілактичного та корекційного навчання:

 проведення мовної гімнастики (вправи на розвиток мімічних м'язів і губ,

артикуляційні, дихальні та голосові вправи);

 розвиток загальної моторики;

Зазначені напрямки роботи реалізуються впродовж дня у різні режимні
моменти:

 ранкова та корекційна гімнастика після сну;

 всі види ігор;

 організована діяльність дітей;

З метою зміцнення мімічних м'язів і губ можна проводити такі вправи:

 жабка (посміхнутись, розтягнувши губки, а розслабити їх 1 – 2 – 3);

 слоник (випнути трубочкою напружені зімкнуті губи 1 – 2 – 3);

 полоскання (імітувати полоскання зубів);

 парканчик (зімкнути верхні й нижні губи, посміхнутись 1 – 2 – 3;

Артикуляційні вправи:

 лопатка (широкий язичок злегка висунутий з рота, покласти на нижню

губу та розслабити);

 хованки (широкий язичок витягнутий з рота, розслабити потримати в

такому положенні 2 – 3 сек. і заховати в рот);

 годинник (відкрити рота, висунути язик і рухати ним вліво та вправо.

Слідкувати за тим, щоб язик не облизував губи);

 гойдалка (відкрити рота, почергово кінчик язика тягнути до носика та

підборіддячка 3 – 4 р.);

 смакота (повільно облизати широким кінчиком язика почергово верхню

та нижню губу);

Дихальні вправи:

 квіточка (вдихнути через ніс, легенько видихнути через складені

трубочкою губи);
  морозець (зігріти долоні , вдихаючи та видихаючи повітря ротом);

 вітер (глибоко вдихнути й видихнути повітря через рот);

Дорослий слідкує, щоб дитина не піднімала плечі і не надувала щоки під

час виконання дихальних вправ.
Голосові вправи в роботі з дітьми раннього віку використовуються на
поєднання голосних звуків. Це в основному вправи імітаційного характеру:

 дитина плаче а – а – а або уа – уа – уа;

 дитина загубилася ау – ау – ау;

 кричить ослик іа – іа – іа;

Обов'язково потрібно дотримуватися гігієнічних вимог і не

перенапружувати дитячі голосові зв'язки. Розвиток загальної моторики
активізує мовленнєву діяльність дитини. Науковцями доведено, що мовленнєві
центри і центри рухової діяльності знаходяться поруч. Активізація центрів
рухової діяльності спричиняє активізацію мовленнєвих центрів. Тому вправи на
координацію рухів, збереження рівноваги та їх виконання в певному темпі
формує у дітей почуття певного ритму, що є основою формування
фонематичного сприймання. Упродовж усього раннього віку чітко
простежується залежність – разом з удосконаленням тонких рухів пальців
відбувається і удосконалення мовлення. Дослідження засвідчують, що
мовленнєві області формуються під впливом імпульсів, які відходять від
пальців рук. Роботу з тренування пальців рук можна починати у віці 6 – 7
місяців з легкого масажу.

Найбільш ефективними є прийоми:

 катання кульок з різного матеріалу;

 перебирання великого дерев'яного намиста;

 перебирання дрібних камінців насіння крупи;

  складання пірамідок – втулок;

 шнурування та застібання ґудзиків;

 ігри з крупною мозаїкою, конструктором;

 всі види зображувальної діяльності;

 штрихування, обведення контурних зображень;

 ігри – вправи з пальчиками;

Особливе місце серед таких ігор посідають народні пальчикові ігри

“Сорока – ворона“, “Кую – кую чобіток“, “Печу – печу хлібчик“. Вони
розвивають у малюка слухову зосередженість, підвищують мовленнєву
активність, викликають позитивні емоції. А також дають змогу інсценізувати
невеличкі фольклорні твори без використання спеціального дидактичного
матеріалу.
ЛИСТОПАД
Формування мовлення : етапи і
рекомендації.
У міру зростання й розвитку дитина вимовляє спочатку окремі звуки,
потім – прості слова (наприклад, «мама» чи «тато»), і лише потім учиться
говорити складні слова. Розвиток мовлення – особливий процес, за яким батьки
спостерігають із великою цікавістю.

Мовленнєвий розвиток має важливу роль у процесі загального розвитку

дитини. Знаючи специфіку цього процесу та його основні етапи, ви можете
зрозуміти, наскільки добре у вашої дитини розвинені мовленнєві навички.
Розгляньмо їх детальніше.

Розвиток мовлення в дитини

Основи мовлення закладаються в дитини впродовж першого року життя,

а перші три роки життя є вирішальними в розвитку мовленнєвих навичок. Ці
навички розвиваються в середовищі, де дитина чує звуки й мовлення інших
людей. Діти до трьох років найкраще сприймають мовлення, тому розвиток
мовленнєвих навичок у цьому віці надзвичайно важливий.
 Немовлята спілкуються за допомогою плачу, наприклад, коли вони
голодні або хочуть, щоб батьки підійшли до них. У міру розвитку вони вчаться
чути й розуміти звуки мови й можуть висловлювати свої думки за допомогою
окремих слів і коротких односкладних речень. Швидкість розвитку
мовленнєвих навичок індивідуальна для кожної дитини.

Етапи розвитку мовленнєвих навичок у дітей

Домовленнєвий етап

На цьому етапі дитина вчиться спілкуватися з людьми навколо. Більшість

дітей починає спілкуватися з батьками у приблизно однорічному віці. На цей
час діти вже розуміють більшу частину того, що їм говорять батьки, і можуть
висловлювати свої потреби, вказуючи на конкретні об'єкти.

Варто також зауважити, що не всі діти розвивають мовленнєві навички в

однаковій послідовності.

3–4 роки

У 3–4-річному віці дитина зазвичай веде з батьками довгі й цікаві, хоча

іноді досить безглузді розмови. У цьому віці в дітей зростає словниковий запас,
вони починають розуміти основи граматичної будови мови. Вони багато
розмовляють і насолоджуються довгими бесідами.

На цьому етапі можна виокремити певні показники, які свідчать про

нормальний мовленнєвий розвиток дитини:

1. Дитина швидко засвоює нові слова.

2. Дитина використовує іменники у множині, але може неправильно вживати

форми дієслів (наприклад, вона говорить «продавати» замість «продає»).

3. Трирічна дитина розмовляє досить зрозуміло і зв'язно:

 складає речення з чотирьох і більше слів;

 знає й розуміє дитячі вірші;

  правильно вживає займенники.

4. Мовлення чотирирічної дитини цілком зрозуміле, іноді в ньому трапляються

дрібні неточності. У цьому віці дитина:

 використовує довгі й складні речення;

 може розповідати довгі історії, дотримуючись правильної послідовності

подій;

 ставить багато запитань. Мовлення дитини чітке й зрозуміле, без грубих

помилок.

У дошкільному віці дитина зазвичай веде порівняно довгі й складні

розмови з батьками.
Правильне мовлення дитини : коли
варто звертатись до логопеда.
Мовлення – це процес спілкування опосередкований мовою. У
дошкільному віці дуже активно проходить розвиток комунікативних форм та
функцій мовної діяльності, удосконалюються практичні мовні навички,
поповнюється словниковий запас. Саме тому, коли дитині три-чотири роки,
батькам варто звернути увагу на те, як вона розмовляє.

Лікар-логопед першої категорії Медичного центру Medicover Соломія

Рихлівська зазначає, що є певні стадії розвитку мовлення, які дитини повинна
пройти, і під час цих стадій потрібно уважно слідкувати за тим, як розмовляє
дитина, як вона вимовляє звуки та формує свої думки.

Загалом, розвиток мовлення дитини проходить у ранньому віці. За

словами лікарі-логопеда, перед першими словами має пройти стадія лепету або
гуління. Ця стадія є дуже важливою для розвитку артикуляції дитячого мовного
апарату. Відсутність лепету у дитини – перший тривожний дзвіночок для
батьків. Закінчується стадія лепету до року. Вже до двох років дитина повинна
володіти двома десятками простих слів, як от: мама, тато, дати, взяти, їсти
тощо.

«Інколи діти народжуються з діагнозами, які супроводжуються розладами

мовлення, такими як дитячий церебральний параліч (ДЦП), спинна м’язева
атрофія (СМА) та різні генетичні захворювання, при яких ймовірна затримка
психічного розвитку або розумова відсталість. Також сильний фактор має
спадковість чи хірургічне втручання при анатомо-фізіологічних дефектах
мовленнєвого апарату (ринолалії чи короткій вуздечці). В цих випадках
заняття з логопедом потрібно починати якомога раніше. Якщо ж мовлення не
розвивається з інших незрозумілих причин, то варто обстежити слух та
зір», – наголошує логопед Медичного центру Medicover.

Що стосується дошкільнят, то тут є певна градація:

 діти від 3 до 4 років повинні вміти вимовляти свистячі звуки;

 від 4 до 5 – шиплячі звуки;

 від 5 до 6 – сонорні звуки.

«Якщо батьки зауважують у дітей якісь відхилення, як-от: порушення

звуковимови, дуже пом’якшену вимову чи, навпаки, тверду, якщо дитина
порушує складову структуру слів, вимовляє одне і теж слово по-різному, має
проблеми з розвитком зв’язного мовлення, – то варто звернутись до логопеда,
який кваліфіковано проаналізує ситуацію та надасть рекомендації», – радить
лікар.

Зі схожою ситуацію стикнулась пані Ольга, матір близнюків Миколки та

Даринки, у яких у дошкільному віці виявили певні проблеми з мовленням.

«Порівнюючи з іншими однолітками в дитячому садку, я виявила певну різницю

у мовленні: інші діти вже досить добре говорили, а в моїх дітей була якась
затримка. Так ми звернулись в дитячу поліклініку, де сказали піти до
логопеда», – розповіла Ольга.

Лікар-логопед Медичного центру Medicover відзначає, що найкращим

часом для проведення корекції мовлення є дошкільний вік, однак тут все
залежить від діагнозу. Якщо він легкий, то достатньо кількох занять, щоб все
виправити.
 Одним із таких найпоширеніших діагнозів є дислалія, коли у дитини
спостерігається багатий словниковий запас, правильна побудова речень,
розвинуте зв’язне мовлення, але є порушення вимови окремих звуків.

«Якщо ж діагноз важчий (наприклад, дизартрія чи алалія, коли мовлення

відсутнє взагалі), тоді потрібно докладати великих зусиль, і кропітка праця
може тривати кілька років за злагодженої роботи логопеда, психолога та
батьків», – наголошує логопед Медичного центру Medicover.

У випадку близнюків Миколи та Дарини, то у хлопця були серйозніші

проблеми – ІІ ступінь загального недорозвинення мовлення (ЗНМ).

«На момент, коли я виявила, що у дітей є затримки у мовленні, їм було три

рочки, – розповідає мама. – Зараз їм п’ять, і я бачу різницю у порівняні з тим,
що було. Звичайно, що це був довгий, кропіткий процес. Щотижневе
відвідування уроків логопеда. Тричі  на тиждень ми робили спеціальні домашні
вправи: від рухів язиком, до повторення слів з певними звуками. Це важко
фізично й психологічно, але головне – результат, який ми маємо зараз, після 2
років занять».

Важливим фактором недостатнього розвитку мовлення у дитини є

соціальна занедбаність. Тут мова радше не про умови проживання, а про
недостатню увагу батьків, відсутність спілкування з однолітками тощо.

«Як показує практика, діти-логопати, як би це жахливо не звучало, мають

відставання у розвитку в цілому. Важливим є психологічний супровід, який
розвиває всі психічні процеси у дитини: уяву, пам’ять, мислення, сприймання –
без цього неможливе засвоєння матеріалу, який потрібен дітям-логопатам», –
зазначає Соломія Рихлівська.

Дитині не достатньо просто відвідувати та займатись у логопеда. Роль

батьків у розвитку їхнього мовлення є дуже важливою. Їм слід готуватися, що
процес корекції може тривати довше, ніж очікувалось. Батьки повинні
приділяти багато уваги дитині: більше розмовляти із нею, чітко висловлювати
свої думки та формулювати речення. Розмова з дитиною не може
перетворюватись на монологи батька чи матері – потрібно давати дитині
можливість самостійно відповідати на запитання та формулювати свої думки й
бажання. У цьому процесі важливими є спокій та підтримка.

ГРУДЕНЬ
Характеристика мовлення дитини
дошкільного віку
Засвоєння всіх сторін мови та функцій мовлення

У процесі оволодіння мовою як специфічною системою знаків (фонем,

морфем, слів, синтаксичних конструкцій) розвивається знакова функція
мовлення. У дошкільному віці відбувається засвоєння всіх рівнів мовної
системи. Дитина добре розрізняє фонеми та слова, що відрізняються між собою
лише однією фонемою: люк - лак; нога нова тощо. Це свідчить про добре
розвинений фонемний слух. Зменшується кількість звуків мовлення, які дитина
не може правильно вимовляти. До 6-7 років вимова стає чистою. У
протилежному випадку порушення вимови набувають стійкого характеру та
вимагають допомоги логопеда. Дитина усвідомлює звукову будову слова і
словесний склад речення. Задача звукового аналізу слова не виникає спонтанно,
а ставиться перед дітьми в процесі спеціального навчання. Вже в 4 роки у дітей
можна сформувати розрізнення на слух твердих і м'яких, дзвінких і глухих
приголосних, назву першого звуку в слові. Старші дошкільники визначають
послідовність всіх звуків в слові.
 Лексика значно розширюється. Розуміння дитиною значення слів стає
стабільним та позаситуативним. При цьому дитина інтуїтивно орієнтується на
суттєві ознаки групи предметів, яку позначає слово. Так, словом "трикутник"
дитина називає всі фігури з 3-ма сторонами, незалежно від кольору, розміру,
матеріалу. Серед прикметників багато слів на позначення рис характеру
людини (веселий, злий, добрий), які дитина засвоює завдяки включенню у
конкретні ситуації міжособистісної взаємодії, де ці якості проявляються: злий,
бо заважає дітям гратись, обдурює; добрий, бо допомагає, схвалює. Дитина
прагне розширити свій словник, намагається зрозуміти нове слово. Таким
чином у неї спостерігається пізнавальне ставлення до системи мови. Нерідко,
дитина наділяє почуте своїм смислом. К. Чуковський зауважував: "Дитина
несвідомо вимагає, щоб у звуках був смисл, щоб у слові був живий ...образ; а
якщо цього немає, дитина сама надає незрозумілому слову бажані образ та
смисл.

Вентилятор в неї - вертилятор.

Міліціонер - вулиціонер. Екскаватор - пісковатор. Коклюш - кашлюш" [162, с.

89].

Для того, щоб зрозуміти значення слів, дитині необхідно спиратись на

свій чуттєвий досвід. Найкраще засвоюються слова, з якими дитина постійно
зустрічається та діє. Є. А. Аркін дослідив, що у мові дитини 4-х р. доля
іменників певної теми спадає згідно з наступним списком: житло, їжа, одяг,
тварини, рослини, міський побут, частини тіла, професії, техніка та
інструменти, нежива природа, час, соціальні явища, родові поняття,
геометричні фігури, абстрактні слова.

У граматиці дитина інтенсивно засвоює парадигму форм слова (відміни, )

та практично орієнтується на окремі частини слова, зокрема суфікси. Першими
(на межі раннього та дошкільного віку) засвоюються суфікси зі значенням
зменшення-перебільшення; позитивної-негативної емоційної оцінки.
 Засвоєння морфемного складу слів виявляється та закріплюється в
самостійному словотворенні, що характерне для дитини 2-5 років. Широку
палітру дитячого словотворення представляє Корній Чуков-ський у книзі "Від
двох до п'яти". Ось хлопчик запитує:

• - Ви і шишку поливати будете?"

• - Так.

• - Щоб виросли шишенята?"

Або інше: "Жив-був пастух. Його звали Макар. І була в нього дочка Макарона"
[162, с. 75].

Мовне експериментування на 5-му році виявляється також у словесних

каламбурах, коли дитина підбирає слова, подібні за звучанням, кілька разів з
інтересом повторює їх, порівнює звучання та значення, радіє своїм відкриттям.
Викликає у дитини інтерес і римування слів. З'являється гра словами. Дитина
навмисно змінює звучання слова, придумує слова не співвіднесені з
предметами. Мовне експериментування являє собою процес активного
творчого засвоєння системи мови дитиною. Слово стає об'єктом перетворень
дитини, здійснюваних за законами словотворення, обмеження яких дитина ще
не усвідомлює. Дитина не розуміє, чому співвідношення коза і козел не можна
поширити на стрекоза - стрекозел [162, с. 73]. За аналогією покласти-викласти
дитина просить маму висолити занадто солоний

суп [162, с. 100].

Поступово у дитини формується здатність встановлювати словесний

склад речення. Спочатку дошкільник відноситься до речення як до смислового
цілого. Далі виникає аналіз інтонаційно-смислових груп: іменників і дієслів. На
питання, скільки слів у реченні "Діти граються м'ячем?", дитина відповідає:
"діти - перше слово, грались м'ячем - друге". І лише в результаті навчання діти
виділяють всі слова, виключаючи службові частини мови.
 Помітно ускладнюється регулююча функція мовлення. Дитина не просто
здатна виконувати інструкції дорослого, але прагне, щоб вони були мотивовані.
Дорослий розвиває у дітей свідоме виконання своїх вимог. За допомогою
мовлення дитина впливає на дорослого і однолітка. Інструкції дорослого
ускладнюються, передбачають виконанні дитиною послідовної низки дій. Вони
набувають характер пояснень дитині порядку роботи. Наприклад, дорослий
поясню дітям, як слід діяти, щоб намалювати гарний пейзаж, виліпити з
пластиліну грибочок. Пояснення дорослого супроводжує показ, а лише потім до
роботи приступають самі діти. У таких завданнях розвивається здатність
приймати та втримувати інструкцію, що відіграватиме важливу роль у
шкільному навчанні.

Завдяки мовленню у дитини розвивається внутрішній план діяльності,

який випереджує практичне виконання. Дошкільник починає діяти за
принципом "сім раз відмір - один раз відріж". Мовлення дозволяє краще
зрозуміти свій план, розділити його на етапи, зафіксувати задум, продумати
наявність умов та засобів виконання. Практичне досягнення результату стає
більш швидким, точним, правильним. Планування поєднує практичну й
розумову діяльність в єдине ціле, надає їм організованості та
цілеспрямованості. Діти планують свої ігри, малювання, аплікації тощо.
 СІЧЕНЬ
Аспекти розвитку мовленнєвої
особистості у ранньому дитинстві.
Сучасні підходи до роботи з дітьми раннього віку дещо різняться від
застарілої практики, коли дорослий сам для себе планував роботу з дітьми,
готував матеріали на власний розсуд, завбачував кінцевий результат і під нього
чи до нього «підтягував» кожного малюка. Якщо ж деякі діти не відповідали
очікуванням вихователя, то з ними проводилась індивідуальна робота задля
«вирівнювання» з іншими та відповідно до планомірного педагогічного
процесу. Ще гірше, коли малюка піддавали поверхневій діагностиці, на підставі
якої робили висновки-діагнози, зокрема щодо мовленнєвого розвитку.

Передумови розвитку мовлення різноманітні й закладаються задовго до

народження дитини. Адже, крім спадкових особливостей, на майбутній
мовленнєвий розвиток впливає й те, як спілкувалися батьки з ще ненародженим
малюком. Тут йдеться не про смислове наповнення слів, а про емоційно-
інтонаційні звертання, побажання, мрії, плани, що містяться у словесних
пестощах бажаної й очікуваної дитини. Украй важливим є й те, якою мовою до
дитини звертаються батьки, бо саме вона буде засвоєна дитиною як рідна. Для
оптимального розвитку мовленнєво компетентної і активної дитини надзви-
чайно важливо створити належні умови, зокрема:

·    проводити просвітницьку та освітню роботу з дорослими, ознайомлюючи їх

з особливостями та винятковою необхідністю сприяти своєчасному
становленню мовленнєвої особистості у дошкільному дитинстві;

·    спрямовувати дорослих на оптимально необхідну для малюка тривалість,

кількість, якість мовленнєвих контактів;

·    забезпечувати періодичне або епізодичне перебування з однолітками тих

дітей, які постійно чи тимчасово перебувають удома, спонукаючи їх до пошуків
партнерів задля реалізації комунікативної активності;

·    організовувати життєдіяльність малюка у розміреному темпі та незмінній

атмосфері доброзичливості, радості, терпимості, любові й захищеності щодо
його успіхів чи невдач у мовленнєвому зростанні;

·    уникати використання запитань-зауважень дисциплінарного характеру

(«Хто тобі дозволив це брати?», «Чому ти не слухаєшся?», «Куди ти поліз?»,
«Ти що робиш?» тощо);

·    забезпечувати спілкування з дитиною відповідно до орфоепічних норм

української мови;

·    уникати категоричного та безапеляційного діагностування рівня

мовленнєвого розвитку дитини;

·    розвивати загальну та дрібну моторику дитини, що безпосередньо впливає

на розвиток мовлення;

·    не порівнювати мовленнєві досягнення окремої дитини з досягненнями її

ровесників;

·    визнавати право кожної дитини на індивідуальне мовленнєве зростання —

темп, терміни оволодіння мовленням (якісні та кількісні показники).
 Дорослим варто пам'ятати, що вікові норми мовленнєвого розвитку дуже
відносні і можуть коливатися у досить значному діапазоні.

Часто дорослих хвилює питання: коли дитина має промовити перше

слово? Терміни його появи знову таки дуже індивідуальні й відрізняються у
кожної окремої дитини. Не варто очікувати першого слова, фрази у чітко
визначений дорослими час. Ще гірше, якщо успіхи дитини порівнюють з
мовленнєвим розвитком іншого однолітка, а то й малюка, молодшого на кілька
місяців. То не трагедія, що інший такий балакучий. Справа у тому, що він —
інший. Процес появи першого слова, фрази індивідуальний, темпи збагачення
словника та терміни його активізації — різні. У жодному разу не треба
поспішати встановлювати нищівний діагноз чи дозволяти іншим це робити.

Освітні програми про мовленнєвий розвиток дошкільників

У Базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі», у

програмі «Зернятко» та методичних рекомендаціях до них ми звертаємося не
лише до спеціалістів, які мають відповідну освіту та досвід роботи, а й до
батьків.

Програмно-методичний блок орієнтує дорослих на конкретні показники

розвитку у певний віковий період, яких може досягти кожна дитина за умов
оптимальної організації життєдіяльності та реалізації програмового змісту і
завдань. Однак означені показники ніяк не є обов'язковою директивою для
засвоєння матеріалу за конкретний відрізок часу.

Усі контакти дорослого з маленькою дитиною мають супроводжуватися

мовленням. Це можуть бути гра, гра-забава, ігрова вправа, гра-заняття. Дитина
може просто спілкуватися з дорослим чи займатися спільною діяльністю, на
фоні якої відбувається спілкування. Час для цього не слід регламентувати.
Взаємодія дорослого з дитиною цілком залежить від готовності дитини до
контактів, її бажання та активності. Усі без винятку заняття — це гра та
спілкування. Зауважимо, що авторський колектив програм не розглядає заняття
в його традиційному розумінні ні для дітей раннього віку, ні на пізніших
етапах. Більше того, ми вважаємо, що традиційне заняття може бути не лише
малоефективним, а інколи й шкідливим для дітей через їх тривале перебування
у статичній позі. Неприйнятні сьогодні однотипні вказівки, завдання, вимоги,
заборони та повчання для усієї групи, розраховані на «середню» дитину.
Зберігаючи термін «заняття», ми наповнюємо його дещо іншим змістом:
заняття — форма зайнятості дітей будь-якою діяльністю, що потребує
концентрації уваги та зосередженості. Це результат самоорганізації дітей або
організації дорослими їхньої діяльності.

Наголошуємо, що дитина має право на час, тривалість і силу прояву свого

інтересу, тому не варто активізувати її мовлення, якщо вона відчуває
дискомфорт, та ігнорувати її інтерес до предмета або явища, навіть якщо вони
не цікавлять дорослого.

Становлення мовленнєвої особистості

Не позбавляйте себе задоволення уважно слідкувати за поетапним

проходженням дитиною сходинок до статусу мовленнєвої особистості, не
перескакуючи і не пропускаючи жодної з них.
Уже на другому році життя дитина критично ставиться до неправильного
мовлення дорослих, проте власне спотворення слів не викликає у неї
негативних емоцій. Звертання до партнера по спілкуванню набуває
різноманітного інтонаційного та смислового забарвлення: малюк просить,
вимагає, закликає, наполягає, капризує, констатує, розповідає, розмовляє зі
своїми іграшками.
Нема у світі милішої мелодії, ніж: мелодія свого імені. Згідно з чинним
законодавством України батьки можуть наполягати на присвоєнні дитині
подвійного, зменшувального, пестливого або скороченого імені. Варіювання
імені надає йому емоційного забарвлення від пестливо-зменшувальних до
відчужено-згрубілих відтінків. Розмаїття таких форм звертання дитина має
чути, знати і відгукуватися на них. Вживання єдиного варіанту імені не лише
емоційно збіднює малюка, а й спричиняє незручності у налагодженні контактів
з новими партнерами по спілкуванню.
Мовленнєвий простір, насичений зразками мовленнєвої культури, є основним
джерелом становлення мовленнєвої особистості у ранньому дитинстві. Малюк
не має іншого шляху навчитися говорити, тільки як наслідувати мовлення
дорослих.
Дозволимо собі дати кілька порад:
·    остерігайтеся уподібнення до дитячого мовлення, шаблонності у побудові
форми висловлювання;
·    надайте у власність дитини першу бібліотеку в умовах дошкільного
навчального закладу чи сім'ї;
·    заохочуйте активне мовлення дитини — не поспішайте миттєво виконати її
бажання, реагуючи лише на плач, крик, невербальні прояви. Знаючи
можливості її активного мовлення, короткими запитаннями спонукайте дитину
до звукового чи словесного означення прохання;
·    базуючись на досвіді дитини, періодично намагайтеся зацікавити її і вивести
на рівень інтересу, спонукаючи до запитань, порівнянь, аналогій, узагальнень,
ототожнення, встановлення взаємозв'язків між предметами, об'єктами,
явищами;
·    не кидайтеся на допомогу щоразу, як тільки дитина зіткнеться з невідомим,
проте слідкуйте неупинно за її безпекою.
Щоб малюк заговорив, його треба захопити, здивувати, зацікавити. Тому дайте
час на самостійне ознайомлення з невідомим, «піймайте» здивовано -
запитальний погляд і лише тоді назвіть, поясніть дивину.
Дитина третього року життя вже може бути повноцінним співбесідником. Вона
бере до уваги свого партнера, активно «бореться» за культуру мовлення, її
орфоепічну чистоту, помічаючи та виправляючи помилки у мовленні дорослих
і дітей. Але варто пам'ятати, що мовлення дитини формується шляхом на-
слідування. Саме тому у згаданих вище програмах та методичних рекомендаці-
ях до них ми поставили завдання створити таке середовище, яке було б
розвивальним та сприяло б безпроблемному засвоєнню рідної мови. А
основним і незамінним суб'єктом такого середовища є дорослий — партнер по
спілкуванню, по спільній діяльності.
Часто дорослі тішаться і хвалять ту дитину, яка здатна сама себе зайняти
тривалою грою, дією, не набридаючи їм нескінченними запитаннями. У цій
ситуації згадується такий жарт.
Батьки звертаються до продавця магазину іграшок: «Чи є у вас така бага-
тофункціональна іграшка, яка була б цікавою тривалий час, говорила,
розвеселяла б нашу дитину, коли та на самоті?». На що продавець відповідає:
«Ми батьками не торгуємо».

Причини затримки мовленнєвого розвитку малюка

Тривале мовчання малюка має занепокоїти дорослих. Адже існують різні

причини, що можуть викликати проблеми у мовленнєвому розвитку малюка,
зокрема:

·  фізіологічні — недостатньо розвинений нервово-м'язовий апарат. Дитячий

мозок повільно і нечітко диференціює рухи артикуляційного апарату, слабо
розвинені органи, що сприймають і відтворюють звуки мовлення;

·  психологічні — недостатньо розвинені фонематичний слух (дитина не

розрізняє подібні звуки), слухова пам'ять (дитина не утримує у пам'яті норму
звучання звуків), нестійка слухова увага (один і той самий звук дитина
відтворює щоразу інакше);

· соціальні — постійна присутність у близькому оточенні людей, які мають

вади мовлення, педагогічна занедбаність.

Дуже часто мовленнєвий розвиток малюка затримується через

педагогічну занедбаність. Ситуації, що призводять до цього, можуть бути дуже
різними. Щоб допомогти дитині, необхідно визначити причину тривалого
мовчання та дібрати відповідні способи її усунення. Ось деякі з причин, що
можуть впливати на затримку розвитку активного мовлення малюка.

Причина перша — домінування процесу слухання чужого мовлення пригнічує

процес активної мовленнєвої діяльності малюка. Дитина здатна показати,
вказати поглядом, поворотом голови безліч речей, про які її запитують,
виконати інструкції, вказівки дорослих. Дорослий очікує появи перших слів,
покладаючись на те, що дитина їх розуміє, і не створює ситуації активного
мовленнєво - предметного співробітництва, вважаючи це зайвим: мовляв, якщо
дитина активна в інших життєвих проявах, з цікавістю і розумінням слухає
дорослого, то врешті решт вона заговорить.

Така ситуація затримує розвиток активного мовлення малюка, проте,

найімовірніше, таки станеться «прорив» мовленнєвої активності, що приємно
здивує дорослих, як у відомому жарті.

Хлопчику три роки, а він не говорить. Мама годує його сніданком. Дитина
каже: «Каша не солодка». «Синку, чому ти так довго мовчав?» — запитує
здивована мама. «Раніше все було в порядку», — відповідає хлопчик.

Причина друга — етап засвоєння дитиною слів-назв тривалий час залишається

у незмінному стані. Дорослі називають предмети та об'єкти, що викликають
дитячий інтерес, але не пояснюють їхніх властивостей, не показують, як з ними
можна діяти. Методи розповідання, бесіди, читання літературних творів,
спільні ігри не домінують у спілкуванні з дитиною.

Причина третя — батьки вважають, що прояви любові забезпечать

повноцінний мовленнєвий розвиток, і вживають слова-пестощі на означення
свого ставлення до дитини протягом перших років життя, тоді як емоційне
спілкування, як вид діяльності, має домінувати лише з немовлятами.

Причина четверта — маніпулятивна діяльність підміняє комунікативну.

Великий арсенал іграшок, що постійно поповнюється, захоплює дитину. Вона
задовольняється маніпулюванням з ними, проявляючи звукову активність.
Задоволені й дорослі, вважаючи, що дитина вже здатна сама себе забавити, не
набридаючи їм, а зі звука неминуче вийде слово.

Причина п'ята — відсутність відповідного зразка для наслідування.

Виникнення «дитячих» слів є процесом закономірним. Маленька дитина ще не
здатна вимовити слово так, як воно звучить в устах дорослого, бо м'язи
артикуляційного апарату не досить розвинені. Це призводить до спотворення,
заміни, пропусків звуків. Дитячий варіант слова викликає розчулення,
здивування, захоплення дорослих, і вони, щоб подовжити свій емоційний стан
чи викликати подібний у знайомих, родичів, вживають те саме слово й у своєму
мовленні. Як наслідок дитина чує спотворений зразок для наслідування, і тому
у неї не виникає потреба удосконалювати власне мовлення.

Причина шоста — необхідність докладати мовленнєві зусилля не

актуалізується. Зчитуючи жести, звукокомплекси, міміку дитини, батьки
розуміють їх і миттєво задовольняють потреби, що виникли. Якщо така дитина
змушена тимчасово перебувати з іншими дорослими, вона, відчуває себе
безпорадною, зазнає емоційного дискомфорту, що спричиняє роздратування,
плаксивість, пригніченість.

Причина сьома — дорослі не надають спілкуванню з дитиною відповідного

значення, а здійснюють, переважно, догляд за нею. Голосові реакції дитини
залишають без уваги і без відповіді, не стимулюють їх повторення та розвиток.
Збідненість мовленнєвого простору є перепоною до мовленнєвого зростання,
адже дитина може навчитися говорити, лише наслідуючи мовлення дорослих.

Означені причини спричиняють педагогічну занедбаність, проте

підлягають корекції.

Вважаємо за доречне звернути увагу дорослих на кілька вад, що

спричиняють затримку мовленнєвого розвитку дитини.

Порушення слуху унеможливлює розвиток слухової уваги до чужого

мовлення, а відтак, і його наслідування. Слід зауважити, що гуління, гукання та
белькіт є вродженими голосовими реакціями, а не «дитячою розмовою», як
здається деяким дорослим. Вони не пов'язані зі слуховою функцією. Гукають і
белькочуть навіть тотально глухі діти.

Алалія — одна з найскладніших вад, що характеризується відсутністю

мовлення або його системним недорозвитком. Це результат органічного
ураження мовленнєвих зон кори головного мозку в зародковому стані або в
ранньому періоді ще до формування мовлення. Дитина з такою вадою
позбавлена засобів спілкування, а її поведінка наштовхує дорослих на хибну
думку про порушення слуху. Мовлення у такої дитини без допомоги
спеціалістів не формується.

Аутизм — ослаблення зв'язків з реальністю, що проявляється у небажанні

вступати у контакт навіть з найближчим оточенням — батьками та членами
сім'ї, зосередженості на собі, відсутності інтересу до навколишнього світу.
Найяскравіші події не викликають емоційного та мовленнєвого відгуку.
Вивести дитину з такого стану надзвичайно важко. Вона потребує допомоги
спеціалістів.

Мовленнєвий розвиток дитини — це складова і показник загального

психічного розвитку, зокрема інтелектуального та емоційного. Відхилення,
вади, розлади мовлення, що можуть виникнути у різні періоди раннього
дитинства, позначаються на подальшому інтелектуальному та комунікативному
розвитку, призводять до руйнації особистості, соціальної незрілості.

У змісті чинних освітніх програм ми намагалися підійти до мовленнєвого

розвитку дитини раннього віку різнобічно. Увагу акцентували не стільки на
засвоєнні лінгвістичних одиниць (звук, слово, граматична конструкція}, скільки
на розвитку здатності дитини до взаємодії з навколишнім світом. Актуалізація
особистісних переживань, станів, ставлення дитини до людей і самої себе є
провідною умовою розвитку її комунікативно-мовленнєвих здібностей.
Навчаючи спілкування, ми розвиваємо у дітей спостережливість, творче
мислення, вміння слухати і продуктивно співпрацювати з людьми, допомагаємо
дітям самовиражатись.
Роль батьків у розвитку мовлення
дітей
Мовлення є основним засобом спілкування. С. Аксаков писав: « Слово є
перша ознака свідомого, розумного життя. Слово є відтворення усередині себе
світу». Відтворення це йде все життя, але особливо інтенсивно - у перші роки
життя. І дуже важливо допомогти дитині якомога успішніше оволодіти
прекрасним даром.

Дитина повинна чути правильну, виразну, багату мову. Без помилок і

недоліків.

Наявна двомовність нашого середовища може позначитися на мовленні

дитини або позитивно, або негативно. Якщо дорослі, які її оточують, говорять
чистою, правильною мовою, вона перейме це від них, а якщо спотвореною,
перевантаженою грубими формами висловлювань, жаргонізмами -відповідний
буде й результат. Проте самого наслідування і запам'ятовування для оволодіння
умінням говорити не досить. Потрібна цілеспрямована послідовна робота з
розвитку усного мовлення. Отже, щоб запобігти виникненню «суржику»,
батьки мають демонструвати дітям зразки правильного мовлення.

Ви, батьки, повинні не просто володіти українською мовою. А бути

провідником національної культури: знати і любити народну творчість, звичаї,
традиції, особливості свого краю і передавати це своєму малюкові. Мова
дорослого має бути доброзичлива, м'яка, лагідна, емоційна й виразна, звучати
плавно й мелодійно. Важливі своєчасні міміка, жести, рухи. І головне - якщо
діти бачитимуть, що батьки говорять українською мовою з внутрішньої
потреби, а не примусово, вони наслідуватимуть їх.

Дитині нелегко заговорити одразу українською мовою, якщо навколо

вона постійно чує російську або змішану, а значить, потрібні особливий такт,
терпіння, спостережливість, сімейне читання, вивчення римованих творів,
прослуховування пісень, казок, перегляд фільмів для дітей. Слід відразу
помітити появу говоріння, заохотити малого. І ще - процес оволодіння
українською мовою досить тривалий, тому не треба постійно виправляти
помилки, виказувати за це. Щирий, довірчий, невимушений характер розмови
викликатиме у дитини бажання говорити українською мовою.

Правила, яких потрібно дотримуватися батькам

під час спілкування з дітьми.

1.  Бажано, щоб дитина чула літературну мову в сім'ї, тому що мова дитини
розвивається шляхом наслідування мови людей, які її оточують. Мова батьків,
усіх членів сім'ї - це перший зразок, який наслідує дитина. Навіть якщо Ви
мовчазні від природи - все одно постійно говоріть з малюком.

2.  Супроводжуйте свої дії словами! Але не говоріть у порожнечу - дивіться

малюку в очі. Це особливо важливо, якщо Ваш малюк надто активний і
постійно рухається.

3.  Завжди підтримуйте прагнення дитини до спілкування, вислуховуйте її

уважно, не обривайте. Відповідайте на всі питання спокійно, неквапливо, чітко,
виразно, голосом середньої сили, правильно виголошуйте звуки і слова - це
допоможе малюку швидше опанувати правильну вимову.

4.  Шануйте дитину! Давайте їй можливість чути себе і Вас. Під час розмови
намагайтеся вимкнути телевізор, радіо тощо.

5.  Ніколи не сюсюкайте з дитиною і не відтворюйте неправильну мову дитини.

6.  Говоріть повільно, простими словами, короткими фразами, витримуйте
паузи між фразами, тоді й діти, наслідуючи Вашу мову, навчаться правильно
говорити.

7.  Постійно читайте дитині добрі вірші, казки, розповіді, перечитуйте їх

декілька разів, діти краще сприймають знайомі тексти.

8.  Не вимушуйте дитину вивчати довгі вірші, не перевантажуйте мовним

матеріалом.

9.  Чітко називайте нові предмети та їх ознаки, спонукайте дитину до

обстеження предмета.

Особливу увагу приділяйте розвитку дрібної моторики, бо вона

безпосередньо пов'язана з розвитком мови. Ліплення, малювання, ігри з
дрібними предметами - усе це допоможе мові, а в майбутньому - в опануванні
письма.

Рідна мова відіграє унікальну роль у становленні мовленнєвої особистості

дитини дошкільного віку. К. Ушинський назвав рідну мову «Цвітом духовного
життя нації», порівняв її з квіткою, яка ніколи не в'яне і вічно розвивається.

Опанування рідної мови, рідного слова починається з раннього

дитинства, сім'ї, серед близьких і рідних дитині людей, а вдосконалення триває
в дошкільних навчальних закладах, школі і упродовж  усього життя.

Отже, рідна мова є загальною основою навчання і виховання дітей.

Оволодіння рідною мовою як засосом пізнання та способом людського
спілкування є найважливішим досягненням дошкільного дитинства.
ЛЮТИЙ
Природні умови для
розвитку мовлення дитини
Діти швидко розвиваються не в процесі навчання, а в процесі пізнання
навколишнього світу, життя, в процесі спілкування. І батькам слід створити
атмосферу взаємної довіри, любові, поваги, радості, співчуття і
співпереживання, в якій народжується співпраця дорослого і дитини.

У дитини з народження розвинена здатність засвоювати мовлення, а

пізніше і розмовляти. Про це свідчить фізіологічна сформованість головного
мозку, нервової системи, органів чуття, артикуляційного апарату. Малюк у віці
двох років вже починає спілкуватися з тими, хто його оточує, за допомогою
мови. І основне завдання батьків – всебічно розвивати усне мовлення, в яке
дитина «вростає сама по собі» (Л. С. Виготський). Малюк, звертає увагу
вчений, сотні разів чує правильне висловлювання дорослого і, здається, засвоює
його. Але раптом, коли починає промовляти фразу самостійно, робить помилку.
Наступного разу робить «відкриття» – вимовляє правильно. Тобто, згідно
психологічним закономірностям розвитку мовлення, дитина повинна сама
«дійти», зрозуміти правила говоріння, які використовують дорослі, сама
зробити «відкриття», переосмислити отримані знання та досвід. Це свідчить
про творчий характер розвитку мовлення.

Усне мовлення має свої особливості. Це – інтонація, темп, виразність,

емоційність, окрас, імпровізація, своєрідність. Складовими її є міміка, жести,
паузи, погляд, вираження почуттів. Це «живе» мовлення. А значить воно
виражає всю гаму почуттів людини: радість, сміх, образу, гнів, незгоду,
гордість, милосердя ... І лише з часом усне мовлення можна характеризувати за
лексичним запасом, граматичними конструкціями, наголосу, логіці викладу
думок. Часто кажуть: «Яке мовлення - таке й мислення».

Поради логопеда батькам щодо поліпшення показників розвитку усного

мовлення у дітей

Дітей раннього віку необхідно спонукати до сприйняття і розуміння мовлення.

Для цього слід прослуховувати або виконувати самостійно колискові пісні,
промовляти потішки, лічилки, коротенькі віршики, які мають ритмічну
структуру. При цьому обов'язково викликати у малюка позитивні емоції. Також
необхідно постійно збагачувати словниковий запас дитини назвами
навколишніх предметів, іграшок; вчити розуміти суть цих слів у буденних
ситуаціях, відповідати на питання: Хто це? Що це? Поповнювати словник
словами-визначеннями (прикметниками), вчити відповідати на питання: Який?
Яка? Яке? Які?, розуміти і відповідати на запитання: Що робить? Викликати
інтерес до розмови з дорослими. Вчити розуміти почуте, слухати пояснення
сюжету прочитаного твору, спонукати наслідувати деякі повторення у віршах,
казках, піснях; розучувати короткі віршики.

Працюючи над збагаченням усного мовлення дітей середнього і старшого

дошкільного віку, необхідно поступово розширювати словниковий запас
різними частинами мови. Формувати культуру мовлення, стежити за
виразністю, чіткістю, природною інтонацією. Розвивати вміння відповідати на
питання про зміст твору, частково або повністю переповідати його. Самостійно
складати розповідь з власного досвіду («Що я бачив?», «Який у мене папуга?»).
Розучувати скоромовки, лічилки, вірші, казки, загадки, прислів'я, а також
розрізняти їх за жанром і використовувати в різних життєвих ситуаціях.
Продовжувати формувати вміння робити паузи, регулювати силу, висоту
голосу, темп мовлення. Також у цьому періоді мовленнєвого розвитку
необхідно звернути увагу на звукову культуру мовлення: перевірити наявність
усіх звуків і чистоту їх вимови (дитина не повинна пропускати, спотворювати і
підміняти звуки); здатність чути і розрізняти звуки в словах (фонематичний
слух).

Дитина, яка звикла, що нею керують і пригнічують, не може самостійно

мислити, діяти, розуміти інших. Потрібно виховувати вміння спілкуватися.
Батькам дуже важливо сформувати правильну поведінку дитини в різних видах
спілкування. Дитина повинна усвідомлювати, що спілкування необхідне їй в
житті, зокрема для взаєморозуміння. Слід надати дитині можливість самостійно
мислити, шукати рішення, аналізувати свої дії, висловлювати свої думки.

Для того, щоб дитина навчилася навичкам вільного спілкування,

необхідно:

 Не нав'язувати їй норми поведінки, а зробити їх способом життя.

 Не повчати, а жити разом з дітьми, бути прикладом для наслідування.

 Формувати особистісні якості через аналіз своєї поведінки, думок і

почуттів.

 Привчати самостійно приймати рішення, відповідати за свою поведінку.

 Навчати взаємодіяти у спільній діяльності.

5 порад як розвинути мовлення у
дитини
Свідомі батьки нерідко цікавляться, як допомогти дитині розвинути
мовлення? Чи можливо дорослим, які не мають спеціальної освіти, у домашніх
умовах покращити мовлення малюка? Особливо гостро це питання постає
перед батьками, які виховують дитину з особливостями розвитку, адже надія,
що малюк сам згодом почне розмовляти у даному випадку невелика.

Відповідь очевидна — це не лише можливо, а і потрібно! Ніхто не знає вашу

дитину краще за вас. Ніхто так швидко не знайде правильний підхід до неї.
Ніхто не покаже такий дієвий приклад, як ви — його батьки!

Ми пропонуємо 5 універсальних порад з розвитку мовлення дитини. Вони

призначені саме батькам, які, знаючи особливості свого малюка, мають
визначити і задати правильний темп навчання й обрати відповідні способи і
тривалість занять.

1. Гарний настрій.

Почніть із себе! Пам’ятайте: кожне заняття і навіть просте спілкування з

дитиною мають відбуватися в спокійній, дружній атмосфері. Діти відчувають
настрій і стан дорослих. Якщо ви втомилися, напружені, ваші думки
зосереджені на чомусь іншому, краще відкласти заняття до більш слушного
моменту. Погодьтеся, малюку складно сфокусувати увагу на завданні, якщо в
мами від напруги тіпається око або вона постійно дивиться на телефон в
очікуванні важливого дзвінка.

Настрій дитини — теж важливий аспект. Якщо ви на даний момент готові гори
звернути, а малюк хоче пити, їсти, спати або погано почувається, заняття
навряд чи підуть на користь. Дише в гарному настрої дитина готова сприймати
інформацію.

2. Ігрова форма.

Гарному настрою, як відомо, сприяє гра! Намагайтеся всі заняття проводити в

невимушеній ігровій формі.

Урізноманітнюйте ігри, використовуючи різні матеріали. Наприклад, сьогодні

ви можете показати малюку картки «Звуконаслідування», розповісти йому про
деяких тварин і про звуки, що вони їх видають. Вимовляйте  разом з малюком.
Це дуже весело! Мукайте, крякайте, кумкайте, кукурікайте… Гарний настрій
забезпечено! На наступному занятті попросіть дитину вибрати серед іграшок
тварину, що її зображено на тій чи іншій картинці. Спросіть між іншим, які
звуки вона видає. Поступово ускладнюйте завдання, шукайте альтернативні
варіанти гри.

Секрет успіху полягає в регулярності й різноманітності занять, які будуть

сприйматия дитиною просто як цікава й весела гра, як приємне дозвілля з
батьками, а не як обов’язкові нудні заняття.

3. Допоміжні матеріали.

Існує безліч цікавої і корисної літератури, розвивальних наборів з картками,

пазлами, ігор різних рівнів складності. Використовуйте їх! Адже правильний
добір навчальних матеріалів і візуального супроводження до кожного заняття
— запорука успіху вашої дитини.

Наприклад, серія книжок «Розвивальна логопедія» створена спеціально для

того, щоб допомогти малюкам розширити словниковий запас і заохотити її
повторювати окремі слова. Читаючи разом з дитиною простий текст,
акцентуючи її увагу на його певних частинах, голосно повторюючи слова і
речення, ставлячи правильні наголоси і чітко вимовляючи звуки, ви
допоможете малюку скоріше заговорити. Використовуйте різні логопедичні
техніки в домашніх умовах, якомога більше читайте малюку!

4. Батьківський приклад.

Як говориться у англійському прислів’ї: «Не виховуйте своїх дітей, все одно

вони будуть схожі на вас. Виховуйте СЕБЕ». Малюки наслідують середовище,
у якому зростають. Якщо ви постійно мовчите або обмінюєтесь короткими
фразами, то не очікуйте, що дитина стане безперервно балакати. Вона, не скоро
почне казати слова правильно, якщо постійно чує їх у спотвореному вигляді
(наприклад, якщо ви казатимете «добле» замість «добре», то й малюк
повторюватиме за вами).

Дитина сприймає вас як зразок для наслідування. Тож подавайте правильний

приклад:
– звертайте увагу на те, як розмовляєте з дитиною;

– стежте за дикцією, інтонацією, жестами;

– говоріть чітко і зрозуміло;

– дозвольте дитині зазирати до свого рота, коли вимовляєте складні звуки;

– багато розмовляйте, коментуйте дії, свої і малюка;

– називайте речі, предмети, надавайте їм характеристики (кажіть: «ми

надягаємо теплий светр», а не «ми надягаємо це»).

5. Терпіння, наполегливість, регулярність.

Не слід чекати на негайний результат. Не звинувачуйте дитину, не квапте її,

якщо вона не демонструє дива артикуляційної майстерності на перших
заняттях. Усі діти різні. Комусь для досягнення навіть невеликого результату
може знадобитися і рік, і два. І це нормально!

Наберіться терпіння, займайтеся щоденно. Регулярність дуже важлива для

закріплення результату. Складіть план занять і дотримуйтеся його. Виконуйте
вправи поступово і не занадто швидко, щоб малюк не втратив інтерес до занять.

Отже, якщо ви свідомі батьки, які намагаються дати дитині максимум знань,
сприяти її всебічному розвитку і становленню мовлення, то в першу чергу
потурбуйтеся про те, щоб показувати гідний приклад. Забезпечте сприятливу
атмосферу, гарний настрій. Проводьте заняття в ігровій формі. Приділяйте
увагу добору дидактичного і візуального матеріалу. Спілкуючись з дитиною не
будьте категоричними. Не акцентуйте увагу на невдачах, а хваліть за
найменші досягнення. Будьте наполегливі і терплячі. 

І вам все обов’язково вдасться!

БЕРЕЗЕНЬ
Дидактичні ігри з розвитку мовлення
дітей
Мова - це засіб обміну інформацією з навколишнім світом. Тому в шкільних і
дошкільних установах розвитку зв'язного мовлення приділяється велика увага.
Дидактичні ігри з розвитку мовлення - це спосіб формування правильного
мовлення, вимови, розвитку моторики і розширення словникового запасу.

Дидактичні ігри корисні тим, що вони в ігровій формі, не напружуючи

дітей, розвивають мовні функції. Картотека ігор для дошкільнят включає
методи, які використовуються з метою розвинути мова, мислення і навіть
пам'ять.

Для малюків гра є основним засобом навчання, до якого вдаються

систематично вихователі в дошкільних установах і батьки. Бажання дошкільнят
грати проявляється постійно, досвідчений педагог направить його в потрібне
русло, щоб малюк в ігровій формі розвивався. А правильне і повноцінний
розвиток можливо тільки в разі правильного підходу до постановки вправ.
Правило дидактики, розроблене вченим і психологом Я.А. Коменського,
говорить про найважливішому принципі наочності, без якого навчання
перестане бути ефективним. Принцип наочності стверджує, що навчання
доцільно, якщо до нього підключити використання органів почуттів.

 Правило говорить, що до формування пізнавальних процесів дітей

важливо підійти, з практичної точки зору. Хлопці будуть робити досліди,
спостерігати, помилятися, робити власні висновки. Тільки за допомогою
таких методів процес отримання знань придбає ефективність.

Ігри для молодшої групи

Придумати вправи і створити реквізити для них неважко своїми руками,

матеріал знайдеться в кожному приміщенні. Малюки тільки починають
розуміти навколишній світ, допоможіть їм краще зрозуміти мова, навчитися
формулювати думки і відповідати на питання. Пограйте в такі ігри:

 Роздрукуйте картинку, на якій зображена кімната. Зробіть своїми руками

або роздрукуйте і виріжте картинки із зображенням тварин: кішки,
собаки, папуги, рибки. Скажіть, що тварини не пам'ятають, де їх місце.
Попросіть малюка розташувати кішку НА дивані, собаку - ПІД столом,
папуги - НАД диваном, а рибку - В акваріумі. Гра розрахована на
вивчення прийменників. В її ході голосом виділяйте приводи.

 Назвіть дитині слово. Наприклад, «чашка». Попросіть назвати цей же

предмет, тільки маленький. Якщо не вгадає, скажіть, що це «чашечка».
Практикуйтеся з декількома предметами за одну гру.

 Скажіть дитині: «Що навколо нас зелене?». Нехай він перерахує зелені
предмети. Міняйте постановку питання. Варіанти: про які предмети я
скажу, що вони червоні? Ти знаєш, які предмети жовті?

Ігри підходять для першої і другої молодшої групи. Пам'ятайте, що діти ще не

здатні довго концентруватися на одному занятті, тому не займайтеся з ними
довше, ніж 20 хвилин в день, якщо тільки малюк не попросить більшого.
Ігри для середньої групи

Хлопці середньої групи ДНЗ вже вміють формулювати частина думок і мають
невеликий словниковий запас. Щоб вплинути на розвиток зв'язного мовлення,
словникового запасу і мислення дошкільнят, пограйте з ними в дидактичні ігри:

 Запитайте у дитини: «Що їздить». Перераховуйте предмети: поїзд, літак,

карусель, машина, вагон. Поспросіте малюка підняти руку, коли ви
назвете транспорт, який їздить. Також пограйте з ним, запитавши, що
літає, повзає, ходить.

 Запитайте дитини: «Яка мама?». Він назве характеристики матері (добра,

чуйна ласкава). Так само грайте, розмовляючи про тата, бабусі. Пізніше
попросіть охарактеризувати предмети (стіл - твердий, великий,
коричневий і т. Д.).

 Навчіть малюка називати протилежні слова. Наприклад: великий -

маленький, легкий - важкий, веселий - сумний. Скажіть йому 2 слова для
прикладу, після чого він виявить бажання грати далі.

Дошкільнят легко зацікавити, але не перестарайтеся з цим, щоб малюки не

втрачали інтерес в ході гри.

Дидактичні ігри для старшої і підготовчої групи ДНЗ

Діти старшої і підготовчої групи мають сформований мислення і здатні

виділяти ознаки предметів. Для розвитку мислення, пам'яті та зв'язного
мовлення пограйте з ними в такі ігри:

 Купіть або зшийте своїми руками мішечок, в який покладіть 5 предметів.

Дайте дітям по черзі витягнути з мішечка предмет, не дивлячись в нього.
Коли він витягне предмет, попросіть назвати 3 ознаки цього предмета
(ручка - пластикова, друкарська, біла).
  Побудуйте дітей в лінію. Кожну дитину просите назвати один предмет,
який знаходиться в кімнаті. Просіть дітей по черзі називати предмет не
повторюючись. Малюка, який назве більше слів, нагородите призом.

 Назвіть пропозицію: я купив булку. Попросіть дітей вимовити його у

множині: я купив булки. Попрактикуйтесь мінімум з 5 пропозиціями за
одну гру.

Для дітей ігровий процес важливий, оскільки вони не змусять себе робити
щось, тому що «так треба». Не змушуйте їх грати, якщо бажання немає.

Ігри на розвиток сенсорних здібностей

У повсякденному житті малюк постійно стикається з квітами, звуками,

запахами і іншими явищами. Дидактичний матеріал для ігор - це, свого роду,
реквізити. Ознайомлення дитини з звичайної матрьошкою сприяє розвитку
зв'язного мовлення, сприйняття, вивчення кольорів і форм, будівельний
матеріал в іграх допомагає вивчити форму предметів.

Щоб розвивати сенсорне сприйняття дітей, грайте з ними в ігри:

 Посадіть дітей в ряд, поставте перед ними кошик з різнокольоровими

кульками. Поруч розставте різнокольорові ємності для кульок.
Викликайте кожної дитини, пропонуючи йому витягнути кульку певного
кольору і покласти його в ємність цього ж кольору.

 Вам знадобляться повітряні кульки і різнокольорові нитки. Покличте

дитини і запропонуйте йому пов'язати на червоний кулька червону нитку,
на синій - синю, на зелений - зелену. Якщо малюк не може, покажіть
йому приклад.

 Запасіться волосінню і намистинками: маленькими і великими. Покажіть,

як ви нанизуєте намистинки на волосінь. Робіть це, чергуючи маленьку і
велику намистину. Попросіть малюків повторити, стежте, щоб вони
нанизували намисто в правильному порядку.
Сенсорні вправи ефективні в дошкільному та молодшому шкільному віці для
розвитку мови і уваги.

Комунікативний розвиток: розвиток соціально-пізнавальних процесів

Соціально-емоційний розвиток важливо для дитини, тому що він тільки

освоюватися в суспільстві. Великий відсоток дошкільнят ходить в дитячий сад
в пригніченому стані, не розслабляється в колективі однолітків. Ігри на
комунікативний розвиток допомагають дітям розвиватися соціально,
розпізнавати емоції і почуття оточуючих людей. Пограйте з дітьми в такі
пізнавальні ігри:

 Роздрукуйте кілька фотографій людей з різними емоціями. Запропонуйте

дітям вгадати, які емоції зображені на кожній картинці.

 Запропонуйте дітям намалювати смуток, радість, здивування і страх.

 Попросіть хлопців повторити емоції, які зображені на фотографіях. Для

цього забезпечте їх дзеркалами.

Подібні ігри позитивно впливають на замкнутих в собі дітей, оскільки

сприяють подоланню страхів перед публікою.

Гра: назви ласкаво

Гра «Назви ласкаво» показує рівень граматичного розвитку дітей, сприяє

розширенню власного словника і художньо-естетичному розвитку дитини, тому
вона так популярна. Суть гри полягає в тому, що педагог під контролем
логопеда вимовляє фрази:

 Квітка жовтий, а квіточка ... Дитина відповідає: «жовтенький»;

 Груша смачна, а грушка ... Смачненька;

 Кішка пухнаста, а кошеня ... пухнасті;

 Торт солодкий, а тортик ... Сладенький.

Придумайте більше таких фраз, щоб працювати з дітьми довше. Під контролем
логопеда гру проводити ефективніше, щоб контролювалася правильність мови.

Формування граматичної будови мови

Роль формування граматичної будови мови важко переоцінити, оскільки мова є

основним засобом спілкування, що вважається основою для розвитку мислення,
вимови і інтелекту.

Формування граматичної будови мови відбувається в дошкільному віці, а

дидактичні ігри є кращим засобом для цієї мети. Вони не тільки сприяють
художньо-естетичному розвитку, а й за допомогою ігор привертають дітей
до проведення занять. Класифікація дидактичних ігор дозволяє кожній групі
підносити матеріал, придатний для віку хлопців.

Часто здійснення раннього розвитку вимагає допомоги логопеда, але і в цьому

мистецтві застосовуються дидактичні ігри.

Пам'ятайте, що сім'я грає найважливішу роль в розвитку людини. Сім'я для

дітей до 10 років є авторитетом. Тому грайте з дитиною в ігри. Якщо ви не
знаєте ніяких вправ, розроблені різні посібники, відповідні спеціально для
розвитку зв'язного мовлення, художньо-естетичного мислення, інтелекту,
словникового запасу. Роль занять ви оціните, коли малюк піде в школу, і легко
адаптуються серед нової обстановки.

Гра: назви, що змінилося

Гра розвиває пам'ять, увагу і логічне мислення. Вам знадобиться не менше 6

різних іграшок. Розкладіть їх в ряд перед дітьми. Попросіть запам'ятати
послідовність іграшок.

Коли малюки надивляться, попросіть їх закрити очі, після чого поміняйте

кілька іграшок місцями або приберіть одну. Запропонуйте хлопцям вгадати, що
змінилося. Найуважніший з дітей одержує приз.

Гра: дізнайся за описом

Гра є універсальною. Вона розвиває логіку, пам'ять мислення дітей, вчить
розрізняти ознаки предметів.

Для проведення гри вам знадобиться кілька наборів картинок, які різні за
деякими ознаками. Наприклад, набір з синім, білим снеговиком з довгою
морквиною або короткою, з мітлою або без. Тобто, все картинки в наборі - це
сніговики, але вони різні. Попросіть хлопців вибрати такого сніговика, якого ви
опишіть.

Як показує практика, хлопцям подобається ця гра.

Ігри на звукову культуру мовлення

Розвиток звукової культури - це важлива складова дитячого розвитку. Воно

допомагає малюкові розрізняти звуки і слова, правильно вимовляти пропозиції і
формулювати думки. Ігри на звукову культуру:

 Імітуйте голоси тварин. Запропонуйте дітям вгадати тварина по звуках,

які воно видає. Поміняйтеся з дитиною ролями.

 Шепніть на вухо дитині, який сидить перший в лінії, назва будь-якого

предмета в кімнаті. Він передає це слово по ланцюжку, а останній малюк
в лінії встає і показує на предмет.

 Запитайте хлопців, на чому можна їздити. Вони перерахують: машина,

автобус, трамвай і т. Д. Також запитаєте, на чому можна літати, що
можна їсти, де можна гуляти і т. Д.

Дидактичні ігри - це універсальний метод розвитку дітей дошкільного віку.

Проводьте їх регулярно, і малюк не буде відчувати труднощів у школі.

Дошкільний вік - найбільш благодатний період в житті людини, коли

інтенсивно розвиваються основні психічні процеси: мислення, увагу, пам'ять,
мова, закладаються головні якості особистості. Особливе значення в розвитку
дошкільника відводиться мови, так як саме мова і тісно пов'язане з нею
мислення дають великі можливості для пізнання навколишнього світу. Це, в
свою чергу, позитивно впливає на своєчасне розвиток інших психічних
процесів. Батькам потрібно розуміти, що дитина, безумовно, опанує промовою,
але наскільки швидко і добре - буде залежати від оточуючих людей. Тому
просто необхідно, щоб з раннього віку близькі люди активно розвивали і
збагачували мова малюка. Серед інших найдієвішим засобом в цій справі є
дидактичні (розвиваючі) гри для розвитку мови.

Що таке гри на розвиток мови дошкільнят?

Щоб правильно організувати гри з розвитку мовлення в домашніх умовах,

батькам бажано познайомитися з особливостями дидактичних ігор і їх
відмінністю від інших видів. Одночасно зрозуміти, за якими напрямками йде
розвиток мовлення у дошкільників.

Головною особливістю такої гри є те, що в ній обов'язково ставиться навчальна

задача, яка вирішується за допомогою певних правил і дій. Наприклад, в
популярній грі «Предметне лото» завданням буде - закріплення знань дітей про
предметах навколишнього світу і їх властивостями. У дидактичних іграх
основними напрямками на розвиток мови будуть:

1. збагачення словника

2. Формування граматичної культури

3. Формування звукової культури

4. Оформлення зв'язного мовлення

Дидактичні ігри на збагачення словника

важливо:   збагачення словникового запасу дітей - головне, над чим повинні

попрацювати батьки. Потрібно пам'ятати, що дорослі є прикладом для дітей, і в
тих сім'ях, де розмовляють багатим літературною мовою, у дитини буде
правильна, добре розвинена мова. Не треба чекати якогось певного віку, вже
немовляті близькі можуть розповідати про предмети навколишнього світу. Так
накопичується пасивний словник дитини, який потім перейде в активний.
 В накопичення пасивного словника
дошколенка повинні увійти слова, що позначають об'єкти навколишнього світу,
їх властивості, призначення, взаємозв'язок. Крім того, необхідно всіма засобами
активізувати словник, щоб дитина могла користуватися великою кількістю слів
в розмовній мові. З цією метою для домашнього навчання підійдуть розвиваючі
ігри на розширення кількісного запасу, закріплення лексичного значення слова.

«Торбинка слів»

Популярна гра по типу «чудесного мішечка» добре допомагає накопичувати

словниковий запас дошкільнят і вчити їх зіставляти слово і предмет. Можна
проводити з дітьми різного віку, відмінністю в кожній віковій групі буде
ускладнення словесного ряду. Молодші діти закріплюють назви предметів,
старші - більше уваги приділяють властивостями і призначенням предметів, їх
взаємозв'язку. Ведучий готує гарний мішечок, куди складаються дрібні
іграшки, знайомі дітям. Дитина повинна намацати в мішечку предмет і назвати
його, наприклад, м'ячик, ложечка, мотузочок, кубик. Потім предмет витягується
з мішечка і перевіряється, чи правильно дитина назвав.

У старшому віці правила ускладнюються: треба намацати і дістати предмет по

опису. Наприклад, ведучий дає завдання: «Знайди кругле, гладке, схоже на
бублик, можна надіти на пальчик (колечко)» або «М'який, пухнастий клубочок
дуже любить молочко (іграшковий кошеня)», або «Довга, важка, металева
(ложка)» . Діставши предмет, дитина повинна доповнити інші властивості
(колір, форму, призначення). Якщо гра йде в підгрупі дітей, виграє той, хто
правильно знайшов і назвав всі предмети.

«Це місце називається ...?»

 Розвиваюча гра, яка вчить дитину
розуміти лексичне значення слова. Корисна тим, що можна грати в будь-яких
умовах: під час прогулянки, на дачі, будинки. Дорослий називає поширене
поняття, а дитина дає йому назву. Наприклад, місце, де вчаться діти (школа); де
малюки роблять пасочки (пісочниця); де видаються книги для читання
(бібліотека), куди приходять дивитися фільми (кінотеатр). Обов'язково
заохотити дитину, який зрозумів і назвав все слова. Для малюків гра буде поки
важка, тому починати можна з середніх дошкільнят чотирьох або п'яти років.

"Як правильно?"

Жартівлива гра, аналогічна попередній по поставленому завданню: потрібно

вибрати правильне тлумачення слова, наприклад, ложка - предмет для копки
землі? для малювання? для їжі? Стілець - предмет для сну? для їзди по дорозі?
для сидіння? Лейка - предмет для пиття? для поливу квітів? для зберігання
гудзиків? Такі смішні поняття і потішать дитину, і допоможуть правильно
зрозуміти лексичне поняття.

«Як ти гадаєш, що це?»

Завдання гри - правильно дізнатися предмет по його частинах. Наприклад,

ведучий говорить: «Кабіна, гвинт, мотор, крила, шасі (літак); кузов, двигун,
колеса, кермо, фари (автомобіль); стіни, дах, вікна, фундамент, труба, двері
(будинок); тротуар, проїзна частина, пішоходи, машини (дорога) ». У грі для
малюків можна використовувати картинки для опори на наочний матеріал.
Старші діти працюють на слухове сприйняття.

«Що забув художник?»

Гра допомагає закріпити назву частин предметів, активізувати словник дітей.
Дорослий готує картинки із зображенням предметів, у яких не вистачає будь-
яких частин: у будинку - вікна, у крісла ніжки, у чайника - кришечки, у сумки -
ручки. Дитина повинна правильно назвати відсутню деталь і домалювати її. Для
старших дітлахів можна поступово ускладнювати сюжет картинок і
збільшувати кількість відсутніх деталей, наприклад, чайний посуд на столі.

«Предметне лото (домашні і дикі тварини, посуд, рослинний світ,

транспорт, меблі, одяг та інші теми)»

Всілякі завдання по типу лото дають

прекрасний матеріал для збагачення словника і знайомства з новими словами.
Правила прості: дітям лунають великі картки, ведучий бере по черзі маленькі
картки і називає їх. Діти намагаються знайти у себе відповідний предмет на
своїй картці і закрити його. Перемагає той, у кого швидше зберуться великі
карти. Як ускладнений варіант на розвиток слухового сприймання, ведучий не
показує маленькі картинки, а називає їх.

Подібним чином проходять розвиваючі ігри:

 «Хто як кричить: собака гавкає, кішка нявкає, півень кукурікає, корова

мукає»,

 «У кого який будиночок: у ведмедя - барліг, у мишки - норка, у птиці -

гніздо?»,

 «Чий дитинча: у корови - теля, у вівці - ягня, у кози - козеня, у собаки -

щеня, у птиці - пташеня».
Вони дають можливість закріпити в мові дітей назви тварин, їх дитинчат,
повадки, середовище проживання. Правила аналогічні попереднім іграм: знайти
відповідну картинку серед інших. Підтримувати інтерес до досить монотонним
діям можна загадками. Наприклад, "відгадай, щоб знайти правильну картинку":

Вчора цілий день я готував барліг,

  Листочків і моху нагортають потроху.
  Працював я довго, звалився без сил,
  А ввечері купу трави наносив (ведмідь).

пробігла купина
  Близько пенёчка.
  А у купини чорний ніс
  І в колючках спинка.
  На колючках листя віз
  З дуба і осинки (їжак).

Як в лісі осінньому тихо!

  Попастися йде лосеня.
  А за нею між сосонок
  Скаче маленький ... (лосеня).

Під кущами на узліссі

  Бачу сіренькі вушка.
  З трави вони стирчать,
  Вушка маленьких ... (зайчат).
Ось сидить грудочку пуху.
  Носик, чорненьке вухо.
  А відпустиш на галявину -
  Дременув задасть, як зайчик
  (Кроленя).

П'ятачок і хвіст гачком.

  Ти, звичайно, з ним знайомий.
  Він - великий свині дитина,
  А зветься - ... (порося).

Ігри на формування культури мовлення дітей дошкільного віку

важливо:   батьки повинні знати, що формування граматичної культури

мовлення необхідно для оволодіння правильною побудовою пропозицій,
важкими граматичними формами, розуміння літературної мови. Всі ці навички
мають величезне значення при подальшому навчанні в школі, так як граматика
робить мову зрозумілою і красивою.

Часто у маленьких дітей спостерігаються серйозні помилки в мові. Наприклад,

вони можуть неправильно вимовляти закінчення іменників (багато дівчаток,
куклов, медведёв), змінювати рід іменників (сукні красива, дай морожену,
велика вікно), неправильно вимовляти невідмінювані іменники (на піаніно, у
пальта), дієслова (шукати замість шукай, ехай замість їдь, скакати замість
скачи), причастя (сломатая іграшка, сошітая сукні). Всі подібні мовні помилки,
на які батьки можуть не реагувати або розчулюватися дитячим спотворень,
призводять до їх міцному закріпленню в мові, і в подальшому доводиться
звертатися до логопедам для їх виправлення. Щоб цього не сталося, батькам
необхідно звертати увагу на формування правильної культури мовлення.
Період словотворчості, який так розчулює дорослих, триває від 2 до 5, а далі
вже йде робота над помилками. Тому краще відразу навчати свою дитину,
правильно організовуючи дитячі ігри.

«Хто в будиночку живе?»

Гра відмінно направляє дітей на оволодіння такий граматичної категорією, як
рід іменників. Вирішити таку складну задачу можна з користю для дітлахів,
якщо проявити фантазію. Наприклад, дорослий вирізає будиночки з віконцями,
можна з щільного паперу, підбирає картинки, наприклад, вікно, яблуко, квітка,
півень, машина, цукерка, пиріжки, книжки. Добре, якщо дитина візьме активну
участь в підготовці атрибутів для гри. Це підніме інтерес до завдання: «У
чотирьох будиночках живуть різні картинки, у кожної є свій будиночок,
підписаний словами« він »,« вона »,« воно »,« вони ». Потрібно правильно
розселити всі предмети ». Перевіряти правильність вибору можна словами -
помічниками: він - мій; вона моя; воно - моє; вони мої. Завдання призначені для
розвитку мовлення дошкільнят старшого віку.

«Творимо вірші»

Такі мовні ігри призначені для дітей з 4 - 5 років, так як вони вимагають
наявності певного досвіду. Завдання вчать дітлахів правильно використовувати
відмінки іменників. У даній грі відпрацьовується вміння вимовляти слова
множини родового відмінка, так як саме в цій формі дошкільнята роблять
найбільше мовних помилок: без черевиків (черевик), для хлопців (хлопців), з
цукеркою (цукерочок). Щоб не перетворювати гру в нудне заняття і
підтримувати ігровий інтерес, можна використовувати жартівливі вірші
відомих авторів С. Маршака, К. Чуковського або самим скласти подібні
чотиривірші, наприклад:
  з улит ок, Мушлі ек
  І зелених лягуша ек.

Після прочитання чотиривірші запитати у дитини, чому Маршак думає, що

хлопчики зроблені з равликів, черепашок і жаб? Чи правда те, що говорить
автор? Якщо це жарт, то ще з чого можуть бути зроблені хлопчики?
Запропонувати дитині пофантазувати на цю тему, підібравши слова в риму.
Дорослий починає, а дитина продовжує:

З чого зроблені хлопчики?

  З чого зроблені хлопчики?
  з машин ок   і м'яч їй,
  І вже їй, І голуб їй.
  шоколад ок   і лягуша ек,
  І улюблених іграш ек.
  Ось з цього зроблені хлопчики!

«Кошик слів»

Для роботи зі словом, збагачення словника дітей старшим дошкільнятам можна

запропонувати гру на перетворення слова в зменшувальну форму з суфіксами
- ик   і - ок. У цю гру цікаво грати в групі дітлахів, наприклад, на дні
народження, коли збирається кілька різновікових дітей, або на сімейне
дозвілля. Гравці сідають в коло, лічилки вибирається ведучий, який бере в руки
кошик. Всі учасники кажуть: «У тебе кузов ок, Кидай в нього все на ок».
Дитина відповідає: «Покладу я в кузов ок   цукор ок, колоб ок, катер ок,
сапож ок, тісте ок». Якщо гравець помиляється, віддає фант (будь-якої
невеликий предмет). Коли кошик пройде всіх учасників, можна викуповувати
фанти, виконуючи якесь завдання: заспівати пісеньку, загадати загадку,
станцювати, придумати риму до якомусь слову, наприклад, «дам тобі багато
цукерок, а мені віддай велосипед». Продовжити гру можна, помінявши кошик
на красивий пакет. В цьому випадку гравці говорять: «У руках у тебе пакет ик,
Кидай в нього все на ик». Гравець вимовляє: «Покладу я в пакет ик   квиток ик,
велосипед ик, вітання ик, браслет ик, омлет ик, букет ик, пістолет ик». Щоб у
хлопців не загубився інтерес до гри, дорослому треба заздалегідь зробити
заготовки: набір слів або картинок для допомоги дітям.

Ігри на формування звукової культури

У дитячому садку в рамках підготовки до школи багато уваги приділяється

вдосконаленню у дошкільнят звуковимови відповідно до норм рідної мови, що
має на увазі вміння сприймати і відтворювати всі звуки, працювати зі словом,
управляти гучністю і швидкістю мови, використовувати інтонацію для
виразності, логічний наголос. Всі ці вміння дають можливість успішно
навчатися в школі читанню, письму, грамотно виконувати диктанти, творчі
роботи. Які дидактичні ігри на розвиток мовлення у дошкільників можна
запропонувати для домашнього використання?

«Словесна ланцюжок»

Гра розвиває слухове сприйняття, вміння

маніпулювати зі словом. Правила аналогічні всім відомої гри в «міста».
Учасники стоять колом, ведучий починає гру з будь-якого слова, кидаючи м'яч
гравцеві. Той придумує слово, що починається з останнього звуку
попереднього, наприклад, до м - ми шь - шуб а - арбу з - золот і т. д. Головне,
гравці повинні чітко вимовляти слово і виділяти останній звук.

«Докажи слівце»

Мета гри аналогічна попередній: розвиток слухового сприймання. Дорослий

кидає м'яч дитині з будь-яким стилем, а той повинен продовжити слово і
повернути м'яч. наприклад, ле - лето, зи - зима, нЕ - нЕбо, мед - медадже.
Слова підбираються з двох складів, обов'язково вітається прагнення дитини
знайти кілька варіантів, наприклад, ле - літо, лінь, лепет, ліпити.

«Заселяємо будиночки»

Гра вчить дошкільнят виділяти склади,

допомагає правильному звуковимовленню. Краще грати індивідуально з
дитиною, щоб отримати хороший результат. Для підтримки інтересу навіть у
маленьких дітлахів дорослий може використовувати ігровий момент: в гості
прийшли різні слова - картинки і хочуть поселитися в будиночках
(намальованих або побудованих з кубиків). У будиночку з одним віконцем
будуть жити слова з одним складом, з двома віконцями - двоскладовий слова.
Наприклад, дитина чітко промовляє слова "кіт, їжак, вовк, лось, рись, кріт; бел-
ка, чи-са, кіш-ка, за-Яц, мед-адже, дя-тел, ка-бан, со-ва (можна використовувати
картинки з "Лото"). Як варіант, використовується мікс (суміш) картинок різної
тематики. Для ускладнення гри зі старшими дошкільнятами вводяться загадки,
а потім відшукується відгадка-картинка.

Ігри для формування зв'язного мовлення

Грамотна і красива мова - це, в першу чергу, вміння складно викладати свої
думки. Формування зв'язного мовлення як би узагальнює роботу попередніх
напрямків, тому в іграх буде простежуватися зв'язок збагачення словника з
граматичною будовою мови, вихованням звукової культури.

Що буде якщо...?

Гра добре розвиває вміння осмислено вести діалог, розширює словниковий

запас, виховує культурну мова дошкільнят. Можна починати грати з чотирьох -
п'яти років, поступово ускладнюючи дії в старшому дошкільному віці. Правила
досить прості: дорослий починає фразу, як причину, а дитина закінчує
наслідком. Тематика може бути різною: погода, природа, тваринний світ,
предмети побуту та інше. наприклад,

 Якщо ми посадимо в землю насінину, то ... (виросте квітка).

 Якщо не поливати рослину, то ... (воно загине).

 Якщо пішов дощ, то ... (потрібно взяти парасольку, надіти чобітки).

 Якщо є холодне морозиво, то ... (заболить горло).

Як варіант, можна видозмінити фрази, які можуть закінчуватися не наслідком,

як в першому варіанті, а причиною. наприклад,

 Діти одягнені в теплі курточки, тому що ... (на вулиці холодна погода).

 Ми їдемо відпочивати, тому що ... (у мами і тата відпустку).

 Кішка любить молочко, тому що ... (воно смачне).

 Брат вчиться в школі, тому що ... (він великий).

Обов'язково заохочувати оригінальні відповіді дітлахів, а найцікавіші

записувати, щоб потім обговорити на сімейній раді і похвалити дитину.

«Реклама (словесний малюнок предмета)»

У цій грі може брати участь вся сім'я, так як бажано показати дитині різні
варіанти опису предметів. Дорослі подають приклад, як правильно
охарактеризувати будь-який предмет, щоб захотілося з ним пограти або
скористатися в побутовій ситуації. Ведучий закриває очі, а один з учасників
розповідає про предмет. Ведучий намагається відгадати, про що йде мова. На
першому етапі краще використовувати предмети, дуже добре відомі дитині,
наприклад, домашні побутові або їстівні, або іграшки, Потім, у міру
накопичення знань, треба розповідати про інших предметах, які можна
побачити в іграшковому магазині або продовольчому. наприклад,

 Це кухонний посуд, вона металева, з прозорою кришкою. У неї є дно,

стінки, ручки. Без неї не можна приготувати смачний суп або компот
(каструля).

 Її люблять і дорослі, і діти. Вона може бути круглої або як цеглинку,

білого або коричневого, в обгортці або коробці. Вона дуже солодка на
смак, без неї буде сумно на святі, нею можна навіть прикрашати ялинку
(цукерка).

Дорослі повинні заохочувати дитину, коли він спробує скласти свій опис
предметів. Після гри можна влаштувати сімейне чаювання, весело
обговорюючи реклами учасників гри.

Такі дидактичні ігри з розвитку мовлення у дошкільників обов'язково

допоможуть батькам сформувати у дошкільника грамотну красиву мову, що
допоможе йому успішно навчатися в школі.
Гра - провідний вид діяльності дошкільника. Саме в процесі гри малюки
всебічно розвиваються. Особлива роль у розвитку дитини належить
словниковим дидактичним іграм. Головною особливістю є те, що в
дидактичних іграх всі завдання пропонуються в ігровому виді. Граючи, діти
засвоюють знання, вчаться культурі спілкування.

Роль дидактичних ігор з розвитку мовлення:

Значно збільшують словниковий запас;

  Сприяють розвитку зв'язного мовлення;
Вчать складати розповідь;
  Дозволяють формувати правильну вимову звуків;
  Вчать підбирати потрібні слова в залежності від ситуації.

Такий вид ігор дозволяє дитині розширити знання про навколишній світ. Вони
не вимагають спеціальних дорогих матеріалів. У них можна грати в будь-якому
місці. Головне в таких іграх - володіння мовою. Якщо батьки з дитиною їдуть в
транспорті або стоять в черзі, то в цей час можуть пограти в словесні ігри. Тоді
час буде проведено з величезною користю.

Дидактичні мовні ігри носять захоплюючий і одночасно пізнавальний характер.

Такі ігри не вимагають глибоких знань в галузі педагогіки, тому з великим
успіхом можуть бути використані батьками. Завдяки таким іграм у малюків
розвивається тяга до словотворчості, вони з успіхом опановують рідною мовою.

Види мовних дидактичних ігор:

Гра з предметами;
  Настільна гра;
  Словесна гра без використання наочного матеріалу.

Організуємо дидактичну гру правильно:

Дидактична гра повинна відповідати деяким вимогам, щоб приносити

максимальну користь для розвитку малюка:
Сприяти розумовому розвитку;
  Повинна бути захоплюючою, спрямованої на подолання труднощів;
  Повинна використовувати гумор, жарт і цікавість.

Групи мовних дидактичних ігор:

1. Ігри, в процесі яких формується фонематическая сторона мови;

  2. Ігри з розвитку лексичного запасу;
  3. Ігри з розвитку граматичної сторони мовлення;
  4. Ігри з розвитку зв'язного мовлення.

Ігри для формування фонематичної сторони мови:

Гра «Інша звучання»

Дорослий називає чотири слова, дитині необхідно назвати слово, яке звучить
інакше:
  Шок - ток - сік - пісня
  Сом - кому - будинок - ліжко
  Лимон - бетон - газон - пес
  Мак - пак - рак - малина
  Гілка - дитинко - сітка - пальто

Гра «Дізнайся звук»

Дорослий називає звук. Дитина повинна виділити його бавовною. Наприклад,

звук А. Спочатку дорослий повторює цей звук, а потім починає вимовляти
звуковий ряд. Дитині необхідно грюкнути в долоні при звучанні саме звуку А.
  Звуковий ряд може виглядати наступним чином:
  У - О - І - А - Е - А - М -Ю - Я - А

Гра «Назви предмети»

Дитині показують сюжетну картинку із зображенням різних предметів.

Називається звук (наприклад, К). Дитина повинна назвати всі предмети на
картинці, в назвах яких є вказаний звук.
Ігри для розвитку лексичного запасу:

Гра «Збираємо речі»

Дорослий пропонує дитині парні картинки, на яких зображені подібні за

призначенням предмети, а також схожі зовні. Наприклад, рукавички - рукавиці,
чашка - стакан, тарілка - блюдце, банку - графин, шкарпетки - гольфи, чоботи -
черевики, туфлі - босоніжки. Потім пропонує дитині скласти в коробочку ту
картину, яку назве.

Гра «Збери урожай»

Дорослий розкладає на столі муляжі або справжні фрукти і овочі. Поруч

ставить два кошики - одну для овочів, а іншу для фруктів. Дитині необхідно
брати по одному предмету і класти в кошик зі словами: «Слива - це фрукт, тому
що росте на дереві» і так далі.

Гра «Склади правильно речі»

Дорослий показує дитині намальований шафа з полицями - вгорі для одягу, а

внизу - для взуття. Перед дитиною розкладаються картинки із зображенням
різної одягу та взуття. Необхідно правильно розмістити картинки з коментарем:
«Туфлі - це взуття, тому що її взувають на ноги» і так з усіма картинками.

Гра «Лови м'яч»

Дорослий тримає в руках м'яч і вимовляє слово. Наприклад, «чорний».

Одночасно кидає м'яч дитині. Кроха ловить м'яч і вимовляє слово з
протилежним значенням. В даному варіанті це слово «білий». Можна
використовувати різні частини мови.

Гра «Що з ним робити?»

Дорослий готує для гри різноманітні предмети. По одному він показує їх

дитині. Малюк повинен назвати якомога більшу кількість варіантів
використання цього предмета. Наприклад, чашка - пити сік, ставити в неї
олівці, вимірювати кількість сипучих речовин, поливати рослини.
Ігри для розвитку граматичної сторони мовлення:

Гра «Закінчи речення»

Дорослий тримає в руках м'яч. Промовляючи початок пропозиції, кидає його

дитині. Малюк ловить м'ячик і закінчує пропозицію одним словом. Наприклад
"У лісі ростуть ..." (гриби, дерева, чагарники, ягоди і т.д.).

Гра «Пропозиція»

Дорослий називає одне слово. Дитина повинна придумати речення, що містить

це слово. Наприклад, дорослий вимовляє слово «м'яч», а дитина придумує з
ним пропозиція (наприклад, мені купили м'яч).

Гра «Виправи пропозицію»

Дорослий вимовляє дитині пропозицію зі смисловим помилкою. Дитині

необхідно знайти помилку і виправити пропозицію.
  Приклади пропозицій:

1. На березі ростуть яблука.

  2. Дівчинка їла чашку.
  3. В Африці було дуже холодно.
  4. Хлопчик взув на ноги пальто.
  5. Пташенята годують птицю.

Ігри для розвитку зв'язного мовлення:

Гра «Придумай розповідь»

Дорослий пропонує дитині 4 - 6 картинок, пов'язаних одним сюжетом. Дитині

необхідно розкласти їх в ряд у правильній черговості і скласти розповідь.

Гра «Знайди місце»

Дорослий викладає в ряд серію картинок, пов'язаних одним сюжетом. Одну

картинку не викладає, а пропонує дитині знайти їй місце, щоб вийшов
пов'язаний розповідь. Після відновлення ряду дитині необхідно озвучити
розповідь.

Гра «Так не буває»

Дитині показують картинку-нісенітницю і просять розповісти, що саме в

зображенні безглузде.
  Дидактичні ігри з розвитку мовлення обов'язково повинні бути в
повсякденному житті малюка, щоб стимулювати його пізнавальну активність.
Чим частіше дитина буде грати вдома в словесні ігри, тим краще буде
розвинена його мова.

Приділяйте більше часу ігор зі своєю дитиною.

Розвиток мовних навичок в ДОУ через гру

Дошкільний вік, як відомо, період інтенсивного розвитку дитини, а своєчасне

оволодіння правильною мовою, в тому числі і активне користування нею, є
одним з основних умов нормального психофізичного розвитку дитини,
формування повноцінної особистості, підготовки до навчання в школі.
  В даний час збільшилася кількість дітей дошкільного віку, які відчувають
труднощі у взаємодії з однолітками. Л.С.Виготський вважав, що «за допомогою
мови дитина вперше виявляється здатним до оволодіння власною поведінкою,
ставлячись до себе як би з боку, розглядаючи себе як деякий об'єкт. Йдеться
допомагає йому оволодіти цим об'єктом ».
   У дошкільному віці-гра є провідним видом діяльності дитини, ефективним
методом і однією з форм навчання і виховання, яка стимулює мовну активність
дітей.
  Ігри зі словом і звуком для дітей є не тільки привабливими, але і корисними.
Мовні ігри спрямовані на розвиток мовлення у дітей, уточнення і закріплення
словник, на формування правильного звуковимови. Одночасно вони є основою
для активізації пізнавальної діяльності, розвитку розумових здібностей. У
дошкільнят формується вміння висловлювати свою думку, робити висновки,
застосовувати нові знання в різних життєвих ситуаціях.
  Мовні ігри мають велике значення для розвитку мови і мислення дітей; вони
активізують, збагачують їхній словниковий запас, покращують фонематичний
слух у дітей, прищеплюють інтерес і любов до мови.

Ігри для розвитку і збагачення активного мовного словника

А) Доповни пропозиції
  - Влітку листочки на деревах зелені, а восени ..
- Зайчик влітку ...., А взимку ...
  - Гриби ростуть ..., а огірочки - на ...
  - Риба живе в ..., а ведмідь - в ...
  - Цукор солодкий, а лимон ...
  - Днем світло, а вночі ...
Б) Закінчи пропозицію
  Діти по черзі закінчують кожну з пропозицій:
  Я хочу...
  Я вмію...
  Я допоможу...
  Я принесу...
  Я заспіваю ...
В) Скажи який
  - Олівець - новий, великий, красивий, ребристий, кольоровий, тонкий,
міцний ...
  - Лист осінній, жовтий, великий, маленький, опалий ...
  - Квітка - запашний, весняний, лісової, яскравий, маленький ...
  - Річка - швидка, прозора, глибока, чиста, широка ...
  - Мама - добра, ніжна, мила, лагідна, працьовита ...

Ігри на розпізнавання частин мови, з'ясування взаємозв'язку між ними

А) Весела сімейка
  Правильно назвати тварин і їх дитинчат.
  - Мама - лисиця, тато - лисиць, малюки - лисенята.
  - Півень, курка, курчата.
  - Кот, кішка, кошенята.
  - Гусь, гуска, гусенята.
  - Ведмідь, ведмедиця, ведмежата.
Б) Великий - малий
  Підібрати пестливе слово.
  - Мама - матуся,
  - ваза - вазочка,
  - кіт - котик,
  - сонце - сонечко,
  - річка - річечка,
  - береза \u200b\u200b- берізка,
  - листок - листочок.
В) Злови м'яч
  Вихователь називає іменник і кидає дитині м'яч. Дитина утворює із
запропонованого слова прикметник і повертає м'яч педагогу.
  - весна - весняний,
  - сонце - сонячний,
  - береза \u200b\u200b- березовий,
  - липа - липовий,
  - дощ - дощовий.
   Мовні ігри для формування вміння висловлювати власну думку
  А) Згода - незгода
  Завдання педагога - формувати у дітей уміння стверджувати або заперечувати
тезу, обґрунтовувати свою думку.
  Вихователь. Сьогодні буде дощ.
  Діти. Ні, не буде, тому що небо чисте.
  Вихователь. Всі птахи відлітають у теплі краї.
  Діти. Ні, деякі залишаються зимувати (горобець, ворона, галка).
  Вихователь. Це - риба.
  Діти. Ні, це не риба. Це - мишеня. Риба не вміє бігати, а мишеня вміє. У
мишеняти є вуха. а у риби немає.
  Б) Розповідь-небилиця
  Завдання педагога - вчити визначати тему роздуми вставними конструкціями
«я думаю», «я знаю», «мені здається», «на мій погляд»; заперечувати
невідповідні явища, використовуючи підрядні союзи «тому що».
  Після прослуховування розповідей-небилиць діти визначають невідповідності,
які вони помітили.
  Влітку яскраво світить сонце, тому діти вийшли на прогулянку. Вони зробили
зі снігу гірку і почали кататися на санках. Потім зліпили з піску снігову бабу.
Ось як весело було дітям!
Прийшла осінь, тому що почали опадати зелені листочки. Діти пішли на
екскурсію до озера. Там вони побачили багато цікавого. На березі озера сиділи
два окуня і рак. Коли діти підійшли ближче, то рак і окуні впали прямо в воду.
Біля озера росло багато берізок, а на їх гілочках сховалися серед зелених
листочків гриби. Діти підстрибнули і зірвали кілька грибів. Ось скільки
цікавого вони побачили на екскурсії!
  Ігри для вдосконалення правильного звуковимови, розвиток фонематичного
слуху
  А) Нове словотворення
  У слові замінити голосний звук [у]:
  білка - булка, річка - рука, дати - дути.
  Замінити голосний звук [о]:
  сам - сом, рама - Рома, каса - коса, раса - роса.

Що за предмет?

мета:   вчити називати предмет і його описувати.

Дитина виймає з чудесного мішечка предмет, іграшку, називає його (Це м'яч).

Спочатку іграшку описує вихователь: «Він круглий, синій, з жовтою смугою і
т.д.»

Вгадай іграшку
мета:   формувати у дітей уміння знаходити предмет, орієнтуючись на його
основні ознаки, опис.

На огляд виставляються 3-4 знайомі іграшки. Вихователь повідомляє: він

окреслить іграшку, а завдання грають, прослухати і назвати цей предмет.

Примітка:   спочатку вказуються 1-2 ознаки. Якщо діти не можуть 3-4.

Хто більше побачить і назве

мета:   вчити позначати словом і дією частини і ознаки зовнішнього вигляду

іграшки.

вихователь:   У нас в гостях лялька Оля. Оля любить, коли її хвалять, звертають
увагу на її одяг. Доставимо ляльці задоволення, опишемо її плаття, туфельки,
носочки.

сорока

мета:   співвідносити дієслово з дією, яке він позначає і з суб'єктом, який ця дія
виробляв.

Матеріал: голки, окуляри, мило, дзвінок, щітка, праска. Кисть, віник, іграшка -
птах Сорока.

вихователь:   Поки ви були вдома, в дитячий сад прилетіла сорока і зібрала в

свою сумку різні речі. Давайте подивимося, що вона взяла

(Вихователь розкладає предмети)

діти:

Сорока, сорока

Віддай нам мильце

сорока:

Не дам, які не віддам

Візьму ваше мильце

Віддам моєму сорочонку вмитися.

діти:

Сорока, сорока

Віддай нам голку!

сорока:

Не дам, не віддам.

Візьму я голку

Сорочку пошию своєму сорочонку.

діти:

Сорока, сорока,

Віддай нам очки

сорока:

Не дам, не віддам.

Я сама без окулярів,

Прочитати не можу сорочонку віршів.

діти:

Сорока, сорока.

Віддай нам дзвіночок.

сорока:

Не дам, не віддам.

Візьму я дзвіночок.

Віддам сорочонку - телефонуй мій, синочку.

вихователь:

Ти, сорока, не поспішай

Ти у діток попроси.

Всі тебе вони зрозуміють.

Все що треба подадуть.

вихователь:   Що ти хочеш зробити, сорока? (Почистити, погладити,

пофарбувати ...)

вихователь:   Діти, що для цього потрібно сороку?

(Діти називають і приносять всі предмети)

Сорока дякує і відлітає.

Назви якомога більше предметів

мета:тренувати дітей в чіткому вимові слів.

Вихователь пропонує дітям подивитися навколо себе і назвати якомога більше

предметів, які їх оточують (Назвати тільки ті, що знаходиться в полі їх зору)

Вихователь стежить, щоб діти правильно і чітко вимовляли слова, не

повторювалися. Коли малюки не зможуть більше нічого назвати самі,
вихователь може ставити їм навідні запитання: «Що висить на стіні?» І т.д.

Оліни помічники

мета:   утворювати форму мн. Числа дієслів.

матеріал:   лялька Оля.

До нас прийшла лялька Оля зі своїми помічниками. Я їх вам покажу, а ви

вгадайте, хто ці помічники і що вони допомагають робити Оле.

Лялька йде по столу. Вихователь вказує на її ноги.

Що це? (Це ноги)

Вони Оліни помічники. Що вони роблять? (Ходять, стрибають, танцюють і
т.д.)

Різнобарвний скринька

мета:   вчити дітей при узгодженні іменників середнього (жіночого) роду з

займенником орієнтуватися на закінчення слова.

матеріал: Шкатулка, предметні картинки за кількістю дітей.

вихователь:

Я картинки поклала

У різнокольоровий скринька.

Ну-ка, Іра, заглянь-но,

Вийми картинку, назви.

Діти виймають картинку і називають, що на ній зображено.

Скажи, який?

мета:   Вчити дітей виділяти ознаки предмета.

вихователь (Або дитина)   виймає з коробки предмети, називає їх, а діти

вказують на будь-якої ознака цього предмета.

Якщо діти не можуть, вихователь допомагає: «Це кубик. Який він?"

«Чарівний кубик»

Ігровий матеріал:   кубики з картинками на кожній грані.

Правила гри.   Дитина кидає кубик. Потім він повинен зобразити те, що
намальовано на верхній межі, і вимовити відповідний звук.

Дитина разом з вихователем вимовляє: «Повертайся, крутись, на бочок лягай», -

і кидає кубик. На верхній грані - наприклад, літак. Вихователь запитує: «Що
це?» І просить с'імітіровать гул літака.
Аналогічно розігруються й інші грані кубика

«Незвичайна пісенька»

Правила гри.   Дитина співає голосні звуки на мотив будь-якої знайомої йому
мелодії.

вихователь:   Одного разу жуки, метелики і коники посперечалися, хто краще за

всіх заспіває пісеньку. Першими виступили великі, товсті жуки. Вони важливо
співали: О-О-О. (Діти пропевают мелодію на звук О). Потім випурхнули
метелики. Вони дзвінко і весело заспівали пісеньку. (Діти виконують ту ж
мелодію, але на звук А). Останніми вийшли музиканти-коники, вони заграли на
скрипочках - І-І-І. (Діти співають цю ж мелодію на звук І). Тут на галявину
вийшли всі і почали розспівування зі словами. І відразу ж все жуки, метелики,
коники зрозуміли, що краще за всіх співають наші дівчатка і хлопчики.

«Ехо»

Правила гри.   Педагог голосно вимовляє будь-який голосний звук, а дитина

повторює його, але тихо.

Вихователь голосно говорить: А-А-А. дитина-відлуння тихо відповідає: а-а-а. І

так далі. Можна так само використовувати поєднання голосні звуків: ау, уа, ЕА
і т.д.

«Садівник і квіти»

мета:   закріпити знання дітей про квіти (Лісових ягодах, фруктах і т.д.)

П'ять, шість грають сидять на стільцях, розставлених по колу. Це квіти. У них

всіх є назва (Можна, щоб грають вибрали картинку-квітка; ведучому
показувати не можна). Ведучий-садівник каже: «я так давно не бачив чудовий
білий квітка з жовтим оком, схожим на маленьке сонечко, не бачив ромашку».
Ромашка встає і робить крок вперед. Ромашка, поклонившись садівнику, каже:
«Дякую Вам, дорогий садівник. Я щаслива, що ви захотіли поглянути саме на
мене ». Ромашка сідає на інший стілець. Гра продовжується до тих пір, поки
садівник не перерахує всі квіти.

«Хто більше дій назве»

мета:   активно використовувати в мовленні дієслова, утворюючи різні

дієслівні форми.

Матеріал.   Картинки: предмети одягу, літак, лялька, собака, сонце, дощ, сніг.

Приходить Неумейка і приносить картинки. Завдання дітей підібрати слова, які

позначають дії, що відносяться до предметів або явищ, зображеним на
картинках.

наприклад:

Що можна сказати про літак? (Летить, гуде, піднімається)

Що можна робити з одягом? (Прати, прасувати, зашивати)

Що можна сказати про дощ? (Йде, капає, ллє, мрячить, стукає по даху)

«Козенята і вовк»

Мета.   Закінчувати казку по її початку.

Матеріал.   Фланелеграф і атрибути до казки «Коза з козенятами», зайчик

Вихователь розповідає початок казки, демонструючи фігурки персонажів.

вихователь:   зайчик говорить ....

діти:   не бійтеся мене, це я - маленький зайчик.

вихователь:   Козенята пригостили його ....

діти:   морквиною, капустою ...

вихователь:   потім вони стали ...

«Розбуди кота»
Мета.   Активізувати у мові дітей найменування дитинчат тварин.

Матеріал.   Елементи костюма тварин (Шапочка)

Хтось із дітей отримує роль кота. Він сідає, закривши очі, (Як би спить), На
стілець в центрі кола, а решта, за бажанням обравши роль якого-небудь
дитинчати тварини, утворюють коло. Той, на кого вкаже жестом вихователь,
подає голос (Видає звуконаслідування, відповідне персонажу).

Завдання кота:   назвати, хто його розбудив (Півник, жабеня і т.д.). Якщо

персонаж названий правильно, виконавці міняються місцями, і гра триває.

«Вітерець»

Мета.   Розвиток фонематичного слуху.

Діти стають в коло. Педагог вимовляє різні звуки. Якщо почуєте звук,
наприклад, у, підніміть руки і повільно покружляти.

Вимовляються звуки у, і, а, о, у, і, у, а. Діти, почувши звук у, роблять відповідні

рухи

«Буратіно-мандрівник»

Мета.   Орієнтуватися в значенні дієслів.

Матеріал.   Лялька Буратіно.

Буратіно - мандрівник. Він подорожує по багатьом дитячим садам. Він

розповість про свої подорожі, а ви відгадаєте, в яких кімнатах дитячого садка
або на вулиці він побував.

Зайшов до кімнати, де діти засукувати рукави, намилюють руки, витираються.

Позіхають, відпочивають, сплять ...

Танцюють, співають, кружляють ...

Був Буратіно в дитячому саду, коли діти:

Приходять, вітаються ... (Коли це буває?)

Обідають, дякують ...

Одягаються, прощаються ...

Ліплять снігову бабу, катаються на санках

«Хованки»

Мета.   Формування морфологічної сторони мовлення. Підвести дітей до

розуміння прийменників і прислівників, що мають просторове значення (В, на,
за, під, близько, між, поруч, зліва, справа)

Матеріал.   Дрібні іграшки.

Виготовлені заздалегідь іграшки вихователь ховає в різних місцях групової

кімнати, а потім, зібравши навколо себе дітей. Повідомляє їм: «Мене
сповістили, що у нас в групі оселилися непрохані гості. Слідопит, який вів за
ними спостереження, пише, що хтось сховався в верхньому правому шухляді
письмового столу. Хто піде на пошуки? Добре. Знайшли? Молодці! А хтось
сховався в куточку іграшок, за шафою (Пошуки). Хтось під лялькової ліжком;
хтось на столі; що стоїть праворуч від мене »

Т.О. діти шукають всіх непрошених гостей, ховають їх у коробочку і

домовляються, що знову пограють з їх допомогою в хованки.

«Листоноша приніс листівку»

Мета.   Вчити дітей утворювати форми дієслова в теперішньому часі (Малює,

танцює, біжить, скаче, п'є, поливає, нявкає, гавкає, гладить, барабанить І.Д.)

Матеріал.   Листівки із зображенням людей і тварин, що виконують різні дії.

Гра проводиться з невеликою підгрупою.

У двері хтось стукає.

вихователь:   Хлопці, нам листоноша приніс листівки. Зараз ми їх розглянемо

разом. Хто на цій листівці намальований? Правильно, Мишка. Що він робить?
Так, барабанить. Ця листівка адресована Оле. Оля, запам'ятай свою листівку.
Ось ця листівка адресована Паші. Хто тут зображений? А що він робить? І, ти,
Петя, запам'ятай свою листівку.

Т.О. розглядаються 4-5 штук. І ті, кому вони адресовані, повинні правильно
назвати дії персонажа і запам'ятати зображення.

вихователь:   Тепер я перевірю, чи запам'ятали ви свої листівки? Сніговики

танцюють. Чия це листівка? І т.д.
Роль і місце дидактичних ігор у
розвитку мовлення дітей
дошкільного віку
У загальній системі навчання дітей дошкільного віку дидактична гра, як
форма організації навчання, набула самостійності і використовується на
заняттях. Її місце визначається тією роллю, яку їй відводить вихователь,
застосовуючи різноманітні форми навчання, виховання і розвитку дітей в
закладі дошкільної освіти.

Дидактична гра, як форма підвищення ефективності навчання дітей,

проводиться на заняттях у всіх групах і стає формою ігрового навчання лише
тоді, коли   дидактичні   завдання   ставляться   перед   дітьми  не прямо, а тісно

пов’язуюються з ігровими діями.  Дидактична  гра  має  сталу  структуру,    яка

відрізняє її від інших видів діяльності дітей.

Структура  дидактичної гри – це основні елементи, які надають їй

форми навчання і гри одночасно: дидактичні та ігрові завдання, ігровий задум,
ігрові дії, правила, пізнавальний зміст, результат. Дидактичні
завдання визначаються вихователем відповідно до програми. Ігрові завдання
– це ті завдання, які виконуються дітьми в ігровій діяльності. Постановка двох
завдань – дидактичних і ігрових – відображає взаємозв’язок навчання і гри.

Ігровий задум у дидактичних іграх здебільшого виражений у самій назві.

Наприклад, мета дидактичної гри «Школа» полягає в тому, щоб у цікавій для
дітей формі навчити їх правильно описувати об’єкти, розповідати про явища
природи. Діти в цій грі виконують роль учнів у школі, «читають», а насправді
описують картини. Іноді ігровий задум має форму ігрового завдання.
Наприклад: підбери однакові за формою, кольором і величиною смужки
паперу. У таких іграх діти, виконуючи ігрове завдання, навчаються
диференціювати предмети за певними ознаками.

Ігрові дії надають дидактичній грі ігрової форми і викликають у дітей

інтерес до її змісту. Адже ігровий задум можна реалізувати лише в ігрових діях.
Ігрові дії організовують діяльність кожної дитини і об’єднують колектив у грі.
Ці дії дуже різноманітні. Іноді вони зумовлені елементами змагання.
Наприклад, треба швидко помітити схожість чи відмінність, сказати або не
сказати заборонене слово, не пропустити чергового ходу. До таких ігор
належать ігри типу лото, доміно, квартету.   Ігрові дії полягають у перестановці
предметів, їх збиранні, у розкладанні картинок, у наслідуванні рухів тощо.
Вони можуть виражатись не тільки в зовнішніх діях, а й у внутрішніх – у
розумових операціях (зіставляти, об’єднувати, класифікувати).   Чим менші
діти, тим ігрові дії простіші.

Кожна дидактична гра має правила, які підпорядковані ігровому задуму і

змісту гри і водночас виконують дуже важливу функцію – організують гру.
Правила гри – це точно визначені вимоги до дітей, які даються в ігровій формі.
Вихователь, враховуючи правила гри, визначає спосіб і послідовність дій.

Основою дидактичної гри є пізнавальний зміст, тобто зміст тих знань,

умінь і навичок, які застосовуються для розв’язання ігрового завдання і таким
чином закріплюються в ній як у практичній діяльності.

Дидактична гра має певний результат,  що є фіналом гри, надає їй

закінченості. Результат гри діти сприймають як певне своє досягнення:
відгадали поставлені грою загадки, виконали доручення, ігрові завдання. Для
вихователя результатом гри є засвоєння дітьми конкретних знань, вироблення
певних умінь і навичок, а також встановлення між ними дружніх взаємин.
Цінність дидактичної гри і полягає в тому, що вихователь не тільки визначає
її зміст, хід, а й передбачає результат, який є одним з показників розвитку
дітей.
 Дидактична гра не є ізольованим засобом навчання дітей, а тому треба
продумати і визначити її місце і роль у навчально-виховному процесі,
пов’язати із змістом занять, іншими прийомами навчання та виховання дітей.
Оскільки дидактичні ігри не можна обмежувати лише розв’язуванням
навчальних завдань, вихователь має визначити і виховні завдання.

Добре продумане планування і підготовка дидактичної гри значною

мірою зумовлюють її хід та результат. Проте і процес самої гри має велике
значення та свою специфіку. Дидактичну гру, особливо нову, організовує
вихователь, він же й керує нею. Але керувати грою треба так, щоб зберегти
самостійність та ініціативу дітей, їх щирі стосунки.

Вихователь повинен уміти почати гру, викликати в них інтерес до гри,

бажання гратися. Велике значення при цьому має ставлення самого вихователя
до гри, його зацікавленість, емоційність, уміння захопити дітей, організувати
їх.  Мова вихователя, який пояснює задум і зміст гри, має бути образною й
стислою, жести – скупими й виразними. Пояснення змісту гри повинно бути
коротким і водночас зрозумілим, чітким, образним. Вихователь, беручи участь
у грі, встановлює такий темп, який не викликає квапливості і водночас не
втомлює дітей.

У ході гри вихователь, виступаючи в ролі учасника гри, залишається

педагогом: він спрямовує гру репліками, запитаннями, непомітно підтримує
зусилля слабших, створює умови для виявлення ініціативи, самостійності, за
допомогою виконуваної ролі запобігає неправильним вчинкам. Не кожна гра
потребує оцінки, бо іноді оцінка її полягає в самому результаті. Розв’язані
завдання, поставлені грою, діти задоволені. Це і є оцінкою гри. Закінчуючи гру,
вихователь повинен підтримати інтерес дітей до дальшої гри.
КВІТЕНЬ
Роль ігрової діяльності в житті
дитини
Підкреслюючи провідну роль гри в житті дитини, науковці називають її
вищою формою дослідження навколишнього світу, а також основою людської
культури.

Гра для дошкільняти - зовсім не забава, у ній малюк переживає

різноманітні емоції, задовольняє потребу в дії, закріплює знання і пізнає нове,
набуває соціального досвіду, засвоює морально-етичні норми. У грі малюк
живе і різнобічно розвивається, хоча сам про це й не здогадується, захоплений
ігровим процесом і спілкуванням з дорослими та однолітками.

З грою дитину ознайомлює дорослий, тому він має створити всі умови
для вільного творчого розгортання ігрової діяльності та посприяти
повноцінному розвитку в ній кожної дитини.

Не маючи ігрового досвіду, дитина не має можливості навчатися

самостійно визначати мету своєї діяльності та планувати її. Що маємо робити
для розвитку ігрової діяльності:

Допомогти дітям навчитися грати: розширити їхній кругозір (проводити

тематичні заняття, екскурсії, бесіди, сюжетно-дидактичні ігри тощо), увійти в
гру дітей, іти за ними, дотримуватися правил гри. Залучати малюка у систему
активної взаємодії з природним та соціальним довкіллям.
 Допомагати дитині адаптуватися в соціальному просторі через ігрові ролі,
ігрові та реальні стосунки з дорослими й однолітками. Постійно розширювати й
змінювати навколишнє предметне середо-вище шляхом зміни та доповнення
сюжетних ліній гри.

Розвивати ігрові навички: від здатності самостійно ставити мету,

визначати сюжет гри до вміння організовувати ігрову діяльність, підпо-
рядковувати свою поведінку ігровим правилам, планувати гру, доводити її до
логічного завершення сюжету та вичерпання ігрових ролей. Залучати дитину до
культурно-історичних досягнень суспільства засобами збагачення змістової
складової гри та відповідних сюжетних ліній.

Формувати загальнолюдські цінності, такі як добро, істина, краса,

справедливість, любов

Розкриваючи зміст ігрової ролі, сприяти опануванню дитиною норм

спілкування. Тож спрямовувати гру, хоча б на етапах визначення сюжету,
характеру та ролей, необхідно, але непомітно, тактовно і обережно. У дітей має
залишатися свобода та можливість реалізовувати власні ідеї доти, доки гра
розвивається в позитивному й безпечному напрямі.

Дорослий має допомогти дитині перетворити гру на змістовну, цікаву

діяльність, забезпечивши її виховну цінність, і при цьому зберегти її
самодіяльний характер. Водночас важливо подбати, щоб між дітьми
встановилися дружні стосунки, сприяти створенню позитивної емоційної
атмосфери.

Педагог може впливати на творчі ігри вихованців непрямим і прямим

способами. Перша і неодмінна умова розвитку ігрової діяльності - наявність у
дітей потрібних знань, якими маємо збагачувати їх і в повсякденному
спілкуванні, і на заняттях.

Так, діти не гратимуть у пожежників, геологів, моряків, не маючи

уявлення про ці професії. Іноді вже розпочата гра гальмується через брак
необхідної інформації. Тож вдаючись до непрямого впливу на гру, вихователь
допомагає дітям набути певні знання, надаючи процесові емоційного характеру.
Прямий вплив на організацію гри педагог може здійснювати під час сюжетно-
дидактичних ігор, які відрізняються від сюжетно-рольових тим, що в них
дорослий має на меті навчити дітей грати за визначеним сюжетом, розподіляти
ролі, наповнювати їх новими ігровими характеристиками, дотримуватись
ігрових правил.

До того ж у кожній віковій групі є пасивні, несміливі діти, яким бракує

віри в себе, свої можливості.

Щоб зробити цих дітей рівноправними учасниками гри, їм треба

допомогти увійти в неї, підказуючи цікаві ролі, викликаючи бажання грати.
Предметно-ігрове середовище дитсадка має забезпечувати свободу й активність
дитини, максимально відповідати її інтересам, мати інтенсивно розвивальний
характер.

Вимоги до предметно-ігрового середовища в групі ü  Іграшки, матеріали,

атрибути, предмети-замінники мають об'єднуватися за функціональними
ознаками відповідно до різних видів предметно-ігрової діяльності дітей
(рухової, образотворчої та ін.).   Більшість дидактичних матеріалів мають бути
поліфункціонапьними.   Іграшки треба групувати за розмірами відповідно до
стаціонарного предметного оточення. Поєднувати знайомі дитині компоненти
середовища з новими, що забезпечує пізнавальний розвиток. Систематично
підвищувати інформативність середовища, урізнома-нітнюючи тематику
можливих ігор дітей.   Забезпечувати динаміку й мобільність середовища, що
розвиває вміння дітей активно діяти в ньому. Середовище має спонукати до
активності й давати свободу (можливість вільного пересування в певному
просторі).

Отже, сюжетно-рольові ігри слід розглядати не ізольовано від виховної

діяльності педагога, а в тісному зв'язку з нею. Можна навіть стверджувати, що
рівень опанування дітьми різноманітних ігор є переконливим показни-ком
якості освітньої роботи в дитсадку.
Вплив ігор на розвиток дитини
Вплив ігор на розвиток дитини дуже великий, адже в залежності від виду
гри дитина може розвиватися фізично, психологічно й особистісно.

Знайомство з навколишнім світом, розвиток уяви і фантазії, а також

комунікаційних навичок – все це проявляється під час дитячих ігор.

Залежно від виду, гра здатна розвивати різні якості у малюка.

Так, наприклад, дидактичні ігри в основному спрямовані на знайомство зі

світом, на пізнання нових і елементарних речей, на формування почуттів і
якостей. Такі ігри найкраще підходять для зовсім маленьких дітей, які завдяки
різнобарвним кубикам та фігуркам вчаться розрізняти предмети в залежності
від їх форми і кольору, групуючи окремо кубики і кульки. Дидактичні ігри
розвивають увагу і зосередженість.

Не менш важливими є сюжетно-рольові ігри. Завдяки тому, що потрібно

придумати сюжет гри, розподілити ролі і чітко дотримуватися відведеної
дитині ролі, такі ігри вчать дітей дисциплінованості та відповідальності, а
також розвивають уяву. У таких іграх найбільш чітко проявляється характер
малюка, його ставлення до одноліток. Під час такої гри дитина може копіювати
поведінку своїх батьків, тому потрібно уважно стежити за тим, як вона себе
поводить в рамках відведеної їй ролі. Якщо вона, граючи «в магазин» або «в
сім’ю» постійно свариться з іншими дітьми, веде себе агресивно, то можливо
саме батьки є причиною такої поведінки. Адже сам малюк не може сформувати
модель поведінки в такому ранньому віці, тому скоріш за все він копіює
поведінку в сім’ї.
ТРАВЕНЬ
Заняття з розвитку мовлення
раннього віку
Комплексне заняття з мовленнєвого спілкування на тему «Викупаємо
ляльку Катю перед сном» для дітей раннього віку

Програмові завдання: розмовне мовлення: вчити дітей говорити фразами та

реченнями з 3-5 слів; розвивати діалогічне мовлення на основі програвання
знайомої потішки; словник: називати дії вихователя та дітей в процесі купання
(купаю, намочую, намилюю, змиваю, поливаю, витираю); закріпити назви
предметів гігієни (мило, губка, ванночка, рушничок, постіль); звукова культура:
розвивати мовне дихання шляхом проспівування голосного звука «и»; вчити
промовляти слова у різному темпі (швидко-повільно), чітко вимовляти кожний
склад у 2-3 складових словах (мило, губка, водичка, рушничок, ванночка).
Матеріал: потішка «Хлюп-хлюп, водиченько», дидактична лялька, предмети
для купання ляльки, ліжечко, постіль, кружечки.

Методичні прийоми: дидактична гра «Викупаємо ляльку Катю перед сном»,

дидактична гра «Який, яка, яке»?

Хід заняття

Ритуал привітання

Вихователь. - Добрий день, малята. Готові до пригод?

Психогімнастика «Краплинки» Вихователь показує кульку «Краплинку»

- До нас завітала в гості Краплинка. Як ви думаєте, звідки вона прилетіла? (з
хмаринки)

Краплинка. - Привіт, малята!

Діти. - Привіт, Краплинко!

Вихователь. - А тепер уявіть, що ви також краплинки і літаєте в небі на

хмаринці. Хмара нас струсила на землю. Ми капаємо: кап-кап-кап, стрибаємо з
листочка на квіточку, з квіточки на землю: кап-кап-кап.

Діти виконують рухи відповідно до тексту.

Вихователь. - Ой, скільки багато краплинок - ціле озерце. А тепер ви не

краплинки, а маленькі діточки. Давайте сядемо зручненько, бо до нас ще одна
гостя прийшла.

До дітей в гості приходить лялька Катя після обіду (брудна)

Вихователь. - Діти, вам подобається лялька-бруднуля? (Не подобається).

Чому? (Бо вона брудна і неохайна)

 Вихователь. - Вона збирається спати, але трапилася біда - зникла з її ліжечка

чиста біленька постіль. Як ви думаєте, чому постіль зникла? (Бо не хоче, щоб
на неї лягала брудна лялька)

-   А я знаю секрет, що потрібно зробити, щоб постіль повернулася в ліжечко.

Як ви думаєте, що потрібно зробити ляльці? (Потрібно її покупати)

- Яких дітей любить подушечка та простирадло? (чистеньких)

- Так, адже подушечка, простирадло люблять лише чистеньких дітей.

- У чому купають діток? (Діток купають у ванночці)

- А що наливають у ванночку? (водичку)

- У нас є дві ванночки. Якого вони кольору? (голубого і червоного)

- Яка вода у червоній ванночці? (холодна)

-  Яка вода у голубій ванночці? (тепла)

Вихователь пропонує дітям попробувати воду на дотик пальчиком.

Вихователь. - Діти, як ви думаєте, в якій водичці потрібно купати ляльку

Катю? (Ляльку Катю потрібно купати у теплій водичці)

-  У якій ванночці тепла вода? (в голубій) Правильно, вода для купання

потрібна тепла, чиста.

-  А що потрібно для купання? Як ви думаєте? (мило, губка, шампунь)

Діти з вихователькою купають ляльку, супроводжуючи рухи словами:

Миєм очки, миєм щічки, Миєм носик невеличкий. Хлюп, хлюп, водичко

- Буде в лялі чисте личко.

Умиватися - це діло.

Допоможе в цьому - мило.

Подавайте сюди мило,

Щоб я ручки помилила

Вихователь. - Чим я намилюю ручки? (милом)

-  Яке мило? (Мило біле, пахуче) Намилюємо ручки, робимо пінні рукавички.
Намилюємо спинку і животик, а ще ніжки. Вихователь намилює, а діти
спостерігають.

-  А чим будемо мити голівку? (Голівку будемо мити шампунем) Бачите, як

піниться шампунь.

-  Яка тепер стала вода у ванночці? (Вода мильна, брудна) А тепер потрібно
змити мило і шампунь. Чим будемо змивати мило і шампунь з ляльки Каті?
(водою)

Вихователь змиває ляльку теплою водою з глечика. Хлюп, хлюп водиченько,

Хлюп, хлюп на личенько. І на ручки і на ніжки Хлюп, хлюп, хлюп!
Вихователь. - Ось і змили з ляльки мило.

Яка тепер стала вода? (Вода брудна)

А яка лялька стала? (чиста, мокра)

- Що потрібно зробити, щоб лялька стала сухою? (Ляльку потрібно витерти

рушником)

- Що я роблю? (витираю)

- Який рушник? (Рушник мокрий)

Вихователь спонукає дітей до відповідей фразами та повними реченнями.

Перепитує по 2-3 дітей. Поки лялька висихає, діти граються.

Рухлива гра «Зайчик сірий умивається»

Дидактична гра «Який, яка, яке?»

Мета: закріпити назви предметів гігієни, їх властивості.

Підсумок. - Діти, вам сподобалося заняття? Хто до нас приходив? Якою була
лялька? А якою вона стала? - Лялька хоче спати, давайте її заколишемо. Діти
кладуть ляльку у ліжечко, до якого повертається постіль. Співають знайому
колискову.

«Знайомство з сонечком»
Гра - заняття з розвитку мовлення з дітьми раннього віку.

    Мета: активізувати мовлення дітей; удосконалювати розуміння мови

дорослого; вчити розуміти слова - руху, спонукати передавати руху, пов'язані з
образом божої корівки; розвиток дрібної моторики пальців і координацію рухів;
розвиток загальної моторики; створювати позитивний емоційний настрій.

Матеріал: Іграшка - сонечко, вирізана з картону велика божа корівка і 4-5

маленьких - для дітей, чорні цятки - прикраси.

Методи і прийоми: демонстрація об'єкта, запитання до дітей, художнє слово,

заохочення, сюрпризный момент.
Попередня робота: Розглянути на прогулянці божу корівку.

                                     Хід гри.
Орг. Момент.
«До нас у гості прилетіла сонечко, вона вітається з вами»- сідає кожній дитині
на долоню, діти вітаються з нею і гладять її. Потім розглядаємо її. - «
Подивіться, яка гарна! Які в неї лапки, вусики, вічка, носик (залучаю дітей до
повторення частин тіла). Вона червона, а цятки на спинці чорні, їх багато».
Физк. Хвилинка.
-«Божа корівка, а ми про тебе віршик знаємо. Послухай».
Б. К. чорна голівка Підносимо руки до голови.
Улети на небо - Махають руками, як крилами
Принеси нам збіжжя Махають кистями рук на
Чорного і білого себе.
Тільки не горілого Загрожують пальчиком.
«Хлопці послухайте хтось штовхає. Пошукаємо, хто ж це до нас прилетів? Б. К.
прилетіла до нас не одна, а зі своєю подружкою. Подивіться уважно, що у неї
не вистачає».
Звертаємо увагу, що одна божа корівка має чорні цятки, а інша ні. Пропоную
дітям нарядити Б. К. Спільна робота вихователя з дітьми.
« Молодці, як добре у вас вийшло. Подивіться, у Б. К. є маленькі дітки, а у них
є цятки? Допоможемо їм стати ошатними?»
Діти прикрашають кожен свою Б. К.
-« Хочете ми з вами перетворимося в божих корівок і політаємо»
Одягаємо дітям шапочки з зображенням Б. К.
-« Раз, два, три - в небо полетимо».
Діти бігають, махають руками, як крилами, сідають навпочіпки ( квіточки).
-« Добре ми політали, а зараз сідайте на стільчики. Б. К. вам щось принесла.
Вона принесла вам хліба - чорного і білого, тільки не горілого».
Частування дітей.