Презентація

на тему:
«Сучасна класифікація
порушень мовлення»

Підготувала студентка 114 групи І

курсу ФДСО Білобров Олександра
 Психолого-педагогічна
класифікація

Порушення засобів спілкування

Порушення застосування засобів спілкування
ФФНМ (фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення)

ЗНМ (загальний недорозвиток мовлення) Заїкання

ЛГНМ (лексико-граматичний недорозвиток мовлення)
Порушення засобів спілкування

 Фонетико-фонематичний недорозвиток
(ФФНМ) – порушення процесів формування вимовної
системи рідного мовлення у дітей з різноманітними
мовними розладами внаслідок дефектів сприймання і
вимови фонем.

3
 Загальний недорозвиток мовлення (ЗНМ) – різноманітні складні мовленнєві розлади, при яких
порушено формування всіх компонентів мовленнєвої системи, які відносяться до звукової та
складової сторони.

В залежності від ступені сформованості засобів мовлення у дитини загальний недорозвиток

підрозділяється на три рівні (за Р. Левіною):

І – рівень. Характеризується цілковитою відсутністю словесних засобів спілкування у віці, коли у дітей з
нормальним розвитком мовлення в основному сформоване. При такому рівні мовного розвитку
словниковий запас дитини складається здебільшого із звукових та звуконаслідувальних комплексів, які
супроводжуються жестами, як правило не зрозумілі для оточуючих.

ІІ – рівень. Характеризується тим, що мовленнєві можливості значно зростають. Спілкування

здійснюється не лише за допомогою жестів і лепетних слів, а й мовленнєвими засобами, проте таке
спілкування переважно зрозуміле близькому оточенню.

ІІІ – рівень. Передбачає розгорнуте без грубих фонематичних і лексико-граматичних відхилень

мовлення, але з окремими порушеннями в фонетиці, лексиці й граматиці. 18.10.2023
4
Л

 Лексико-граматичний недорозвиток мовлення

(ЛГНМ) – це термін, що харакетризує недорозвиток
у дітей лексичної системи мовлення при достатній
сформованості фонетико-фонематичних його
компонентів.

18.10.2023
5 ДОБАВИТЬ НИЖНИЙ КОЛОНТИТУЛ
Порушення застосування засобів спілкування
 Заїкання - одне з найскладніших і тривалих мовленнєвих порушень. Медики характеризують
його невроз (дискоординацію скорочень м'язів мовленнєвого апарату). Педагогічне
трактування: це розлад темпу, ритму, плавності мовлення судомного характеру. Психологічне
визначення: це розлад мовленні переважним порушенням його комунікативної функції.
Мовна судома перериває мовленнєвий потік зупинками різного характеру. Судоми виникають
тільки при продукуванні мовлення. Заїкання буває невротичне та неврозоподібне.

6
 Клініко-педагогічна
класифікація
Порушення усного мовлення Порушення писемного мовлення

 Порушення фонематичної сторони мовлення  Порушення читання

 Порушення інтонаційно-мелодійної сторони  Порушення письма
мовлення
 Порушення голосу
 Порушення темпу і ритму мовлення
 Порушення структурно-сомантичної організації
мовлення

7
 Порушення усного мовлення
 Порушення фонематичної сторони мовлення:

Дислалія – порушення
звуковимови при
нормальному слуху і
збереженій іннервації
мовного апарату. Дизартрія – порушення
Проявляється в вимовної сторони мовлення,
неправильному звуковому Ринолалія – порушення зумовлене недостатньою
(фонематичному) оформленні тембру голосу і звуковимови, іннервацією мовного апарату.
мовлення: зумовлене анатомо-
у викривленій вимові звуків, фізіологічними дефектами
в замінах звуків або в мовного апарату.
їх змішуванні. Проявляється патологічному
змінені тембру голосу, який
виявляється занадто
назалізованим..
8
  Порушення інтонаційно-мелодійної сторони мовлення

Ринофонія — зміна тембру

голосу при нормальній вимові
звуків. Типовий при ринофонії
носовий відтінок голосу
виникає внаслідок
неправильного направлення
голосовидихаючого струму.

9
  Порушення голосу

Фонастенія - цеорушення
Афонія – це порушення голосової функції в
роботи голосового апарату, результаті неповного
при якому відбувається змикання голосових зв’язок
втрата звучності голосу. при відсутності патологічних
Дисфонія – це порушення змін в області гортані.
частоти, сили і тембру голосу.
Спастична дисфонія – це
тяжке функціональне
порушення голосоутворення,
обумовлене дискоординацією
дихання, фонації та
артикуляції.

10
  Порушення темпу і ритму мовлення

Заїкання — це порушення
Брадилалія – це патологічно мовлення, що виявляється у
уповільнений темп мови мимовільному повторенні
внаслідок ускладнення окремих звуків, складів або
здатності видавати цілих фраз, неприродному
розчленовані звуки; наслідок розтягуванні звуків або
місцевого захворювання блоках мовчання, протягом
головного мозку. Тахілалія – це порушення яких людина, що заїкається,
мовлення, яке не може вимовити звук.
характеризується вираженим
багатослів'ям або різко
пришвидшеним його темпом
і не супроводжується
дефектами фонетичного,
лексичного і граматичного
ладу.
11
  Порушення структурно-сомантичної організації
мовлення
Афазія – повна або часткова
Алалія – відсутність або
втрата мовлення, обумовлена
недорозвиток мовлення
локальними ураженнями
внаслідок органічного ураження
головного мозку. У дитини
мовних зон кори головного мозку
втрачається мовлення унаслідок
у внутрішньоутробному або
черепно-мозкової травми,
ранньому періоді розвитку
нейроінфекції або пухлин мозку
дитини.
після того, як мовлення було
сформоване.

12
 Порушення писемного мовлення
 Порушення читання
Дислексія – часткове
специфічне порушення
процесу
читання. Проявляється в
утрудненнях впізнавання та Алексія (візуальна афазія) -
розпізнавання літер; в порушення читання, втрата
ускладненнях злиття літер в здатності розуміти написане
склади і складів в слова, що або нездатність оволодіння
призводить до неправильного процесом читання.
відтворення звукової форми
слова; в аграматизмі і
спотворенні розуміння
прочитаного.

13
  Порушення письма

Дисграфія – це специфічне Дизорфографія — це

розлад письмового виду специфічне стійке порушення
мовлення, виявляючи себе в письма, що виявляється у
стійких помилках і виникає в неспроможності засвоїти
разі порушення в області орфографічні навички,
вищих відділів ЦНС. незважаючи на знання
Аграфія – це порушення відповідних правил.
психофізичних процесів, які
забезпечують закономірний
зв'язок між звуковим та
письмовим аспектами
мовленнєвої діяльності;
виявляється в повній
нездатності користуватися
письмом або в частковій
втраті цього вміння.
14