КОМУНАЛЬНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ХОРТИЦЬКА НАЦІОНАЛЬНА НАВЧАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНА

АКАДЕМІЯ» ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

Кафедра спеціальної педагогіки та спеціальної психології

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА

Кузьменко Олександри Іванівни

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«ЛОГОПЕДІЯ»

Галузь знань 01 Освіта

Спеціальність 016 Спеціальна освіта
Рівень освіти перший (бакалаврський)

2018 – 2019 навчальний рік

 ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

№ № Назва теми Кількість

з/п теми годин
1 1 Первинні та вторинні порушення в структурі дефекту при ринолалії 2
Завдання: підготувати конспект з докладним переліком питань для
збору анамнезу дитини з відкритою механічною ринолалією.
2 2 Відкрита рінолалія 4
Завдання: скласти схему обстеження дитини з уродженою
ущелиною губи і піднебіння.
3 3 Комплексне дослідження осіб з ринолалією. 4
Завдання: підготувати наочний матеріал і посібники для
обстеження дитини.
4 4 Логопедичне обстеження осіб з ринолалією. 6
Завдання: заповнити мовленнєву карту на дитину з відкритою
механічною ринолалією
5 5 .Відкрита ринолалія: доопераційна робота при уроджених 6
незрощеннях твердого і м'якого піднебіння
Завдання: дібрати вправи для формування мовленнєвого дихання,
артикуляційного праксису.
6 6 Відкрита ринолалія: післяопераційна робота при уроджених 8
незрощеннях твердого і м'якого піднебіння
Завдання: підібрати вправи: для розвитку рухливості м'якого
піднебіння, голосової функції, для міогімнастики та масажу,
дидактичний матеріал; скласти конспект заняття з дитиною в
післяопераційний період.
7 7 Поняття про дизартрію. Форми дизартрії за клінічною 3
класифікацією (в залежності від осередку ураження).
Завдання: підготувати опитувальник з переліком питань для збору
анамнезу дитини з дизартрією.
8 8 Методика проведення обстеження дітей із дизартрією 2
Завдання: підібрати та законспектувати книгу за темою ( на вибір
студента)
9 9 Аналіз і інтерпретація матеріалів обстеження. Система корекційної 4
логопедичної роботи
Завдання: заповнити мовленнєву карту на дитину з дизартрією
(форма дизартрії за вибором)
10 10 Система корекційної педагогічної роботи при дизартрії 3
Завдання: підготувати матеріал для обстеження моторики рук
11 11 Основні прояви стертої дизартрії 3
Завдання: підготувати наочний матеріал і посібники для
обстеження дитини з дизартрією
12 12 Особливості діагностики стертої дизартрії. 4
Завдання: скласти схему обстеження дитини з дизартрією.
Підготувати мовленнєву карту для обстеження дитини з
дизартрією..
13 13 Корекція стертої форми дизартрії. 4
Завдання: скласти конспект логопедичного заняття (етап корекції –
на вибір».
Додаток «фото варіативного банку»
Завдання 1: підготувати конспект з докладним переліком питань для збору анамнезу дитини
з відкритою механічною ринолалією.

(Додаток 2)*

*Особливості збирання анамнезу у дітей

Правильно і своєчасно розпочати лікувати хвору дитину можливо тільки

тоді, коли хворий детально обстежений і захворювання діагностовано.
Вивчення і практичне засвоєння методики клінічного обстеження дітей
складає один з розділів пропедевтичної педіатрії, який є одним з
найважливіших в підготовці лікарів загальної практики та педіатрів. Стати
кваліфікованим лікарем можна тільки оволодівши навичками об’єктивного
клінічного обстеження. Основу своєчасної діагностики і правильного
лікування складає саме методика і техніка клінічного об’єктивного
обстеження.

Не дивлячись на велику кількість сучасних інструментальних методів

дослідження, що активно використовуються в клінічній практиці, фізичні
методи обстеження не тільки не втратили свого значення, а й навпаки,
стали більш необхідними. Не можна не відзначити, що нерідко навіть сучасні
інструментальні методи дослідження стають джерелом діагностичних
помилок.

Діагностика захворювань у дітей і оцінка їх загального стану — це досить

складна проблема, яка значно складніша, ніж у дорослих, оскільки від дитини
важко або зовсім неможливо одержати точний опис її відчуттів і скарг.
Процес Діагностики розпочинається вже при першому контакті з хворою
дитиною і збирання анамнезу — це перший крок на шляху до діагнозу.

Опитування (лат-interrogatio) є найважливішим методом обстеження

хворих Дітей. Базується цей метод на спогадах хворого і тому носить назву
анамнезу (від грец. — спогад). Але він включає також аналіз і оцінку
суб’єктивних відчуттів і переживань хворого, які виникають в період
захворювання. Причому Дані анамнезу не можна отримати ніякою, навіть
найдосконалішою технікою. Зібрати анамнез у дитини — це дуже тяжка
справа. Вона потребує досить багато часу, вміння, такту і витримки.

При збиранні анамнезу у дитини необхідно дотримуватись певних

правил,  які дозволяють забезпечити правильний висновок про хворого і
належне його лікування:
 1. Збирати анамнез потрібно терпеливо, спокійно, ввічливо і завжди бути
готовим до занепокоєння, тривоги, а іноді і до неврівноваженої
поведінки батьків чи родичів дитини.
2. Потрібно виділяти і відмежовувати достовірні і надумані відчуття
хворої дитини та її батьків, значимі і другорядні дані, які вони
повідомляють.
3. Розпитувати хворого слід, по можливості, без навідних запитань.
Насамперед слід вислухати скарги від дитини або матері, докладну
історію захворювання, не перериваючи, давши їм можливість вільно
висловитись.
4. При необхідності питання до дитини та її батьків потрібно ставити
чітко, в зрозумілій, дохідливій формі, і саме цим визначається
мистецтво збирання анамнезу.

Збирання анамнезу у дітей має певні особливості. Ці особливості

полягають в тому, що збирання анамнезу проводять у дітей, їх батьків,
родичів або вихователів (чи вчителів). Причому обов’язково проводять
опитування дитини, незалежно від її віку. Це дає не стільки інформацію про
захворювання, скільки дозволяє оцінити загальний стан дитини. При цьому
потрібно пам’ятати, що у дітей раннього віку скраги дитини заміняють
скарги матері, які основані тільки на її спостереженнях за дитиною.

Крім того, збираючи анамнез, слід пам’ятати, що чим менша за віком

дитина, тим детальніше виясняються питання анамнезу життя. Особливо
це стосується перебігу вагітності, пологів та періоду новонародженості,
характеру вигодовування на першому році життя та ін.

До оцінки анамнестичних даних завжди слід підходити критично і не все

сприймати на віру, оскільки можливі випадки навмисного перебільшення
хворим (або його батьками) своїх почуттів (агравація) і умисне введення
лікаря-педіатра в оману неправильними відомостями (симуляція). Особливо це
стосується дівчаток пубертатного віку.

Для того щоб одержати максимум інформації і не пропустити досить

важливих моментів при збиранні анамнезу, при опитуванні необхідно завжди
дотримуватися певної послідовності. Спочатку з’ясовують загальні довідкові
відомості про хвору дитину (ім’я, прізвище і вік дитини, місце проживання та
ін.). Після цього вислуховують скарги хворого, проводять їх деталізацію і
збирають анамнез захворювання (anamnesis morbi), визначаючи хронологічну
послідовність появи і розвитку основних симптомів захворювання (коли і як
почалося захворювання, як воно проявлялося і розвивалося, яке проводилось
лікування і якою була його ефективність).
 Покінчивши з анамнезом захворювання, лікар повинен докладно з’ясувати
анамнез життя дитини (anamnesis vitae). При цьому уточнюють кількість
попередніх вагітностей та пологів у матері, число викиднів, причини
передчасного переривання вагітності, яким був перебіг цієї вагітності, чи
хворіла і чим мати під час вагітності, які ліки отримула, чи виконувала
шкідливу роботу на виробництві та ін. Обов’язково слід уточнити, чи вчасно
народилась дитина, якими були пологи. Особливої уваги заслуговує перебіг
періоду новонародженості: стан дитини після народження, оцінка за шкалою
Апгар, антропометричні показники (маса, зріст та ін.), патологічні стани і
перенесені захворювання в періоді новонародженості, стан пупкової ранки.
Детально слід розпитати про вигодовування дитини на першому році життя.
При цьому увагу необхідно звернути на характер вигодовування, введення
прикорму та харчових добавок, профілактику гіповітамінозу D та ін.

Важливим елементом анамнезу життя у дитини є відомості про її

фізичний, психічний і статевий розвиток. При цьому уточнюють, коли
дитина почала тримати голову, самостійно сидіти, стояти, ходити, коли
з’явилась посмішка, як розвивалася мова, а також різні навички і вміння. Слід
уточнити матеріально- побутові умови сім’ї, умови виховання, поведінку
дитини в сім’ї та в дитячому колективі, перенесені захворювання, їх перебіг і
ефективність лікування в різні вікові періоди життя.

Обов’язково уточнюють епідеміологічний анамнез, який включає дані про

перенесені інфекційні захворювання і контакти з інфекційними хворими
протягом останніх 3-х тижнів, а також наявність інфекційних хвороб в сім’ї,
в будинку або дитячому колективі, який відвідує дитина. Розпитують про
профілактичні щеплення, які було зроблено дитині, і можливі ускладнення.

При збиранні алергологічного анамнезу уточнюють наявність у дитини

проявів алергії, реакції на харчові продукти, лікарські засоби, імунні
препарати тощо.

Закінчують збирання анамнезу даними про спадкові хвороби у дитини і її

родичів, стан здоров’я батьків (генетичний анамнез).

Схема обстеження дитини з ринолалією

Анкетні дані, відомості про сім'ю дитини та умови'її виховання
1.Прізвище та ім'я дитини.
2.Вік дитини.
3.Національність. Звертають увагу на наявність двомовності
всім'ї, шо в подальшому може ускладнити роботу над розвитком мовлення.
 4.Відвідує чи відвідувала раніше дитина дитячий дошкільний заклад, чи
навчається в школі ( загальноосвітня школа чи школа для дітей з тяжкими
вадами мовлення).
5.Вік, професія і місце роботи батьків. Слід звернути увагу на наявність
різних «шкідливостей», які могли мати місце до народження дитини.
6.Умови виховання в сім'ї: де виховується чи навчається дитина (вдома, в
дитячому будинку, вшколі-інтернаті);як адаптувалася дитина до дитячого
навчального закладу, особливості мовленнєвого середовища (контакти з
іншими особами, які мають мовленнєві вади, наявність двомовності,
особливості мов-
леннєвого виховання в домашніх умовах тощо); культурно-по-бутові умови
в.сім'ї, психологічниймікроклімат у сім'ї (конфлікти між
членамисім'ї,гіпо- абогіперопікування дитини, ставлення членів родини до
мовленнєвої вади дитини тощо), скарги з боку батьків, вихователів, вчителів,
заходи, яких було вжито для усунення проблем у розвитку дитини.
Дані анамнезу
1.Скарги хворого або його родичів.
2.Чинник спадковості, її характер. Скільки дітей у сім'ї, чи є
уінших дітей, батьків чи близьких родичів патологія губи і піднебіння або
мікроознаки; в якому поколінні траплялися подібні вади в роду батька і матері
тощо.
3.Яким був перебіг вагітності матері, особливо в перші місяці її, на що
хворіла мати під час вагітності тощо.
4.Характер пологів (нормальні, стрімкі, затяжні, зі стимуляцією); чи була
асфіксія, як довго вона тривала тощо.
5.Маса і зріст дитини при народженні.
6.На який день було виписано дитину з пологового будинку. Додатковий
строк перебування в пологовому будинку, причини.
7.Особливості перебігу післяпологового періоду (чи одразу закричала дитина,
наявність пологових травм, їх характер тощо).
8.Наявність природженого незрощення верхньої губи і/або піднебіння, вид
незрошення, у якому віці було зроблено хірургічну операцію, результати
відновлювальної хірургії тощо.
9.Особливості годування (грудне, через зонд, через спеціальну соску та ін.).
10.Хвороби у перші місяці життя.
11. Хвороби у віці від 1 до 3 років.
12.Ранній психомоторний розвиток дитини (коли вона по-
чала тримати голову (в нормі з 1,5 міс.), хапати предмети (в нормі з2,5 міс.),
перевертатися (в нормі з2,5—3міс.), сидіти (в нормі з 6 міс.), повзати(6—
8міс.), вставати(7—9міс.), ходити за руку(9—12міс.), самостійно ходити(10
—12міс.).
13.Поява перших зубів (у нормі — 6—8міс.).
 14.Характер порушень моторики: занадто рухлива дитина, невправна,
загальмована в рухах, незграбна тощо.
15.3 якого часу диті на почала себе самостійно обслуговувати (їсти,
вмиватися, одягатися, взуватися тощо).
16.Ранній мовленнєвий розвиток (особливостігудіння (в нормі з 2—3 міс.) і
лепету (4—8 міс.) — активність, різноманітність звукових комбінацій,
характеристика голосових реакцій тощо). Коли з'явилися перші слова (9—
12 міс.), проста фраза (1,5— 2 роки), чи є розгорнуте фразове мовлення.
Мовленнєва активність.
17.Чи мали місце грубі порушення звуко-складовоїструктури слова після 3
років, грубі аграматизми після 3 років.
18.Чи займалася дитина з логопедом, де, коли, упродовж якого часу, якими
були результати такої роботи.
19.Ставлення дитини до своєї вади (мовлення і зовнішнього вигляду).

Обстеження педіатра
До висновку педіатра мають увійти дані про загальний соматичний стан
дитини, супутні захворювання, рекомендації щодо специфіки годування,
догляду за такою дитиною, можливі протипоказання до проведення
логопедичних занять.

Обстеження отоларинголога
Для логопеда важливо отримати висновок лікаря-отоларин-голога про стан:
а) слухової функції (рівень зниження слуху); б) носової порожнини (чи є
викривлення носової перегород-
ки, наявність поліпів, стан носових ходів тощо); в) носоглотки (хоан,
аденоїдів); г) піднебінних мигдаликів у ротоглотці;
д) голосових зв'язок, характер змикання їх тощо.
Ці дані є важливими для планування і реалізації логотерапії,
оскількі^зниження фізіологічного слуху призводить до несформованості
фонематичних уявлень, значно ускладнює формування процесів
фонематичного аналізу і синтезу; різноманітні відхилення носоглотки,
ротоглотки, носової порожнини можуть спричинювати порушення дихальної
і голосової функцій.

Обстеження стоматолога й ортодонта

Висновки лікаря-стоматологаілікаря-ортодонтає надзвичайно важливими
для визначення методів і прийомів логопедичної роботи, її строків, змісту і
обсягу. Вони мають охоплювати дані про:
а) стан зубощелепної системи (відсутність зубів або наявність
некомплектних, порушення прикусу, інші особливості);
 б) патологію верхньої губи, піднебіння, язика. Наявність ана- томо-
функціональнихпорушень (характер і вид незрощення;
 м'якого піднебіння, його розміри, рухомість; особливості будови твердого
піднебіння після уранопластики: особливості будови і рухомості верхньої губи
тошо);
в) характер рефлекторної діяльності піднебінної і глоткової мускулатури,
особливості піднебінно-глотковогозмикання;
г) годування: чи користується дитина обтуратором, з якого часу, як довго.

Обстеження інших фахівців

У разі потреби дитину обстежують інші спеціалісти, висновки яких
обов'язково враховує в своїй роботі логопед. За поєднаної вади необхідною
буває консультація психоневролога, психопатолога, генетика, ендокринолога,
фізіотерапевта, лікаря ЛФКта ін.

Логопедичне обстеження
1. Загааьна характеристика мовлення.
З'ясувати, які засоби спілкування доступні дитині (окремі звуки, склади,
звуконаслідування, міміка, жести, слово чи фраза); які засоби виразності
виявляються у мовленнєвих реакціях (радість, здивування, розчарування,
роздратування). Характер загального звучання мовлення (прояви назальності,
хрипкості, неприродності голосу особливості темпу мовленнєвих
висловлювань і дотримання ритмічного малюнка їх). Якість дикції,
зрозумілість мовлення. Емоційна виразність мовлення (нормальне,
маловиразне, монотонне).
2. Будова і функції артикуляційного апарату.
Будова:
а) довжина м'якого піднебіння (логопед шпателем намагається довести
задній край м'якого піднебіння до задньої стінки глотки, притримуючи язик
дитини марлевою серветкою);
б) форма твердого піднебіння (високе, готичної форми або занизьке, пласке).
Обидва варіанти негативно впливають на формування звуковимови;
в) наявність післяопераційних рубців уділянні твердого, м'я- кого піднебіння,
верхньої губи, наявність незрощень, субмукозної щілини тощо;
г) аномалії прикусу (прогенія, прогнатія, відкритий передній або бічний
прикус, аномалії зубного ряду);
д) будова губ (характер і вид природженого незрощення верхньої губи,
сформованість губи після хейлопластики);
є) будова язика (макроабо мікроглосія, закоротка під'язикова вуздечка та
ін.).
Функції:
а) рухомість м'якого піднебіння;
 б) наявність піднебінно-глоткового змикання, його вид і характер
(достатнє, недостатнє, активне);
в) рухомість губ; г) положення і рухомість язика (його спинки, кореня і кінчи-
ка); рухомість нижньої щелепи; д) стан мімічної мускулатури; наявність
синкінезій (додат-
кові, супутні рухи).
Обстеження мовленнєвої моторики спрямоване на визначення особливостей
рухів артикуляційних органів за такими параметрами:
•наявність або відсутність рухів;
•тонус, тобто нормальне напруження, гіпотонус або підвищений тонус м'язів
артикуляційного апарату;
•активність рухів (нормальна активність, загальмованість або
розгальмованість рухів);
•об'єм рухів (повний, неповний);
•точність ( точне або неточне виконання рухів);
•тривалість виконання рухів, тобто здатність утримувати органи
артикуляційного апарату в запропонованому положенні впродовж певного
часу;
•здатність до переключення рухів (плавно або поштовхоподібно, з включенням
мімічної мускулатури тощо);
•темп рухів (нормальний, швидкий, загальмований);
•заміни одних рухів іншими;
•наявність додаткових, зайвих, супутніх рухів.
Обстеження рухомості артикуляційних органів передбачає
виконання ізольованих рухів, серії рухів, рухів за наслідуванням, заТловесною
інструкцією, спонтанних рухів.
Будову і функції артикуляційного апарату обстежує логопед незалежно від
повноти висновку лікаря-стоматолога.
3. Стан дихальної функції:
а) фізіологічне дихання у стані спокою: тип дихання, його глибина і сила;
б) стан мовленнєвого дихання: тип, сила, тривалість фонаційного видиху;
наявність проходження повітря через ніс під час вимовляння ротових звуків,
координація дихання і фонації тощо.
4. Просодична сторона мовлення.
Обстеження стану голосової функції та інтонаційної сторони мовлення
спрямоване на визначення таких характеристик:
а) сила голосу за параметрамитихий—гучний—затухаючий;сильний—
слабкий(пропонують вимову голосних звуків, складів, слів, фраз від шепітного
мовлення до повноцінного голосу: шепітно, тихим голосом, голосом середньої
гучності, голосно, з поступовим підсиленням або послабленням сили голосу);
б) висота голосу за параметрамивисокий—низький(вимова голосних звуків,
складів, слів з підвищенням або зниженням висоти голосу, проспівування гами
у різних діапазонах з урахуванням віку дитини та її голосових можливостей);
 в) тембр голосу (забарвлення, якість голосу) — сиплий, хрипкий, глухий,
дзвінкий, металічний, різкий, з назальним відтінком тощо (обов'язково
звертають увагу на ступінь назалізації під час ізольованого вимовляння звуків,
а також у мовленнєвому потоці);
г) мелодика голосу (чи вміє дитина варіювати голосом, забарвлюючи його
інтонаційно (стверджуючи, запитуючи, окликаючи тощо);
д) темп і ритм мовлення (нормальний, швидкий, повільний, дисритмія).
5. Стан фонетичної і фонематичної сторін мовлення:
а) у дитини до 3 років визначають здатність до звуконаслідування;
б) після 3 років досліджують стан звукоскладової структури
слова(відображено повторити за логопедом слова з 1, 2, 3, 4 складів;
відмічають максимальну кількість правильно відтворених складів);
в) обстеження стану звуковимови починають з ретельної перевірки
ізольованої вимови голосних і приголосних звуків. Потім досліджують вимову
звуків у складах, словах, реченнях. Увагу звертають на те, як саме
вимовляється звук; самостійно, за показом, за словесною інструкцією
логопеда. Дитині пропонують предметні картинки, в назві яких є потрібний
звук. У дитини з ринолалією особливу увагу звертають на стан вимови
голосних звуків. У карті обстеження реєструють якісну сторону кожної вади
звуковимови: порушення, заміна, плутання.
Якщо у дитини з ВНГП уранопластику ще не проведено, обстеження стану
якості вимови звуків доцільно проводити двічі: без обтуратора і з
обтуратором. Результати можуть мати відмінності, які слід обов'язково
зафіксувати в карті обстеження.
Послідовність обстежуваних звуків може бути такою: голосні (а, о, у, е, и,
і), середньоязиковий (й),губно-губніприголосні (л,б, м, в), губно-
зубніприголосні(ф), задньоязикові приголосні(г, к, х), фарингальний (г'),
передньоязикові (зубні —т, д, з, с, ц, дз, л, н, піднебінно-зубніабо коміркові —
ж,дж, ч, ш, р). Логопед фіксує також увагу на вимові звуків у твердому і
м'якому варіантах;
г) обстеження стану фонематичного сприйманняє обов'язковим, навіть
якщо у дитини з ринолалією немає порушень фізичного слуху. Для цього звуки
диференціюють попарно (тверді— м'які, глухі—дзвінкі, свистячі—
шиплячі, сонори) у спеціальних
логопедичних завданнях і вправах. Визначають характер труднощів
фонематичного уявлення і сприймання, простежують зв'язок фонематичних
проблем з порушеннями звуковимовної сторони мовлення;
д) стан звукового аналізу і синтезу слова.Залежно від віку дитині
пропонують завдання на визначення місця голосного або приголосного звука в
слові, загальної кількості звуків та їх послідовності у слові, впізнавання слова
за названими звуками тощо.
6. Стан лексики і граматичної будови імпресивного мовлення:
 а) пасивний словник — відмічають обсяг словника, точність розуміння
значень слів (показати за словесною інструкцією логопеда предмети, частини
тіла, вибрати предметні картинки тощо), розуміння дій (показати на
картинках, де дівчинка спить, біжить, грається, їсть, малює тощо) та
узагальнювальних слів (з 3 років — вибрати предмети або картинки за
темами: «Іграшки», «Посуд», «Меблі», виконання доручень за словесною
інструкцією «Дай мені ляльку», «Погодуй свою ляльку»,«По- клади ляльку
спати» тощо);
б) розуміння форм однини і множини іменників (з 3—4років) (показати на
картинках:кубик—кубики,гриб—гриби,яблуко— яблука,цукерка—
цукеркитощо);
в) розуміння прийменниково-відмінковихконструкцій з прийменникамина, під,
в, за, біля, над (після 4 років) — («Поклади ручку на стіл», «Поклади ручку в
стіл», «Покчади ручку під книгу» тошо);
г) розуміння зменшувальних суфіксів іменників (4—5років) — (показати на
картинках, де єм'яч—м'ячик,заєць—зай-чик,ложка—ложечка,подушка—
подушечка);
д) диференціація дієслів з різними префіксами: йшов, пішов, прийшов,
підійшов, відійшов, вийшов, зайшов, перейшов тощо (з 5 років);
е) розуміння словосполучень і простих речень (покажи: ручкою олівець і
ручку олівцем; картинки, де хлопчик грає в м'яч, сидить на траві, читає книгу
тощо);
ж) розуміння зв'язного мовлення (з 5 років).
7. Стан лексики і граматичної будови експресивного мовлення:а) загальна
характеристика експресивного мовлення(чи є мов-
лення взагалі, мовлення на рівні лепетного, мовлення на рівні окремих слів,
фразове мовлення);
б) активний словник: іменники (назвати предмети, картинки за темами:
«Посуд», «Одяг», «Сім'я», «Тварини» тощо);дієслова (назвати, що робить
дівчинка на картинці: спить, одягається, їсть, сидить, читає, малює,
біжить, гуляє);прикметники (назвати, розглядаючи картинки, колір, розмір,
смак);
в) стан граматичної будови мовлення і зв'язного мовлення(обстежують,
якщо дитина користується фразовим мовленням):
•використання іменників у називному відмінку однини і множини: стіл—
столи; лялька—ляльки;рука—руки;дерево—де-рева;квітка—квіти;машина—
машини;риба—рибитощо;
•використання іменників у знахідному відмінку однини без прийменника («Назви,
що ти бачиш на картинці». — «Бачу собаку, будинок, м'яч, пташку» тощо);
•узгодження іменників з прикметниками однини чоловічого
іжіночого роду (назвати колір предметів: кулька — червона, олівець —
жовтий, машина — жовта, помідор — червоний, сонце — жовте, сонях —
жовтий);
•використання у власному мовленні прийменників (простих
 іскладних) на матеріалі картинок або демонстрації дій;
•використання родового відмінка множини: багато чого? Жук — жуків; ключ
— ключів; літак— ...;дерево— ...;яблуко— ...;портфель— ...;ручка— ...тошо;
•утворення іменників зі зменшувально-лагіднимисуфіксами: квітка — квіточка;
лисиця — лисичка; дівчина — дівчинка; хлопець — хлопчик; намисто —
намистинка; м'яч — м'ячик; книга— ...;лялька— ...;гриб— ...;кішка— ...тощо;
•утворення відносних прикметників від іменників: варення з яблук — яблучне;
склянка зі скла — скляна; олівець із дерева — дерев'яний; коробка з
картону — ...;черевички зі шкіри— ...;погода з дощем— ...тощо; г)переказ
розповіді (зміст тексту добирають залежно від віку
дитини), складання розповіді за запитаннями логопеда, за серією сюжетних
малюнків, складаннярозповіді-спогадутощо.
У висновках відмічають наявність і характер аграматизмів,
визначають рівень розвитку зв 'язного мовленння;
д) обстеження стану читання і письмаобов'язково проводять, якшо у
дитини виявлені порушення фонематичних процесів, лексичної і граматичної
будови мовлення (тексти для обстеження добирають з урахуванням віку
дитини і програмних вимог).
Завдання 2. Скласти схему обстеження дитини з
уродженою ущелиною губи і піднебіння.
Нині у нас немає достатніх знань та можливостей для профілактики не-
зрощень. Ми не можемо завжди своєчасно діагностувати ( на ранніх етапах
внутрішньоутробного розвитку плода) вади лиця, тому реальна допомога
таким дітям полягає в умінні лікувати, а ефективність лікування залежить
насамперед від злагодженої дії команди спеціалістів

Сучасні принципи та підходи до лікування дітей зі вродженими

незрощеннями передбачають такі положення:
1.Лікування, згідно з наказом міністра охорони здоров'я України, повинно
проводитися в умовах Українського (Київ) чи міжобласних (Харків, Донецьк,
Львів, Одеса, Дніпропетровськ) центрів з надання допомоги дітям із
вродже-ними та набутими захворюваннями органів ротової порожнини і
щелепно-ли-цевої ділянки.
Комплексна допомога таким дітям надається бригадою найдосвідченіших
висококваліфікованих спеціалістів, до складу якої входять: педіатр, анес-
тезіолог, щелепно-лицевий хірург, загальний хірург, терапевт-стоматолог,
ор-тодонт, логопед, психолог. За показаннями до цієї групи залучаються
невропа-толог, ЛОР-спеціаліст, окуліст, кардіолог та ін.
2.Головною метою роботи бригади є надання своєчасної та координованої
допомоги дитині кожним із спеціалістів згідно з сучасними поглядами на цю
проблему, що забезпечує найповноціннішу та найранішу медичну і соціальну
реабілітацію.
3.Обов'язковим у проведенні комплексного лікування є дотримання умов
надійного зворотного зв'язку: центр—пацієнт—центр.
4.Здійснення комплексного лікування передбачає ведення необхідної до-
кументації (що затверджена міністром охорони здоров'я України) всіма
спе-ціалістами; це дозволяє чітко простежити динаміку та ефективність
лікування на кожному з його етапів кожним спеціалістом.
Завдання 3. Підготувати наочний матеріал і
посібники для обстеження дитини.

*ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТАЦІЇ ЛОГОПЕДА

1. Витяги з протоколів.
2. Мовні картки.
3. Перспективний план роботи логопеда (на навчальний рік).
4. Тематичний план подолання мовних вад дітей.
5. Плани занять (фронтальних, підгрупових, індивідуальних).
6. Зошит для вечірніх занять вихователя.
7. Журнал відвідування дітей.
8. Журнал обліку (руху) дітей.
9. Звіт.
10. Індивідуальні зошити дітей для домашніх завдань.
11. Графік роботи логопеда.
МОВНА КАРТКА
У перші два тижні перебування дитини у логопедичній групі проводиться її
спеціальне логопедичне обстеження. Звергається увага на:
— будову та рухливість артикуляційного апарату;
— розуміння мови;
— вади звуковимови (вказуються зразки дитячої вимови слів);
— готовність до звукового аналізу слів;
— сформованість складової структури слів;
— наявність фразової мови та її лексико-граматичне оформлення;
— розвиток загальної та дрібної моторики;
— розвиток психічних процесів.
Наприкінці обстеження складається план корекційної роботи.
ОРІЄНТОВНИЙ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПЛАН КОРЕКЦІЙНОЇ
РОБОТИ
1. Розвивати рухливість артикуляційного апарату.
2. Розвивати фонематичне сприймання, слухову увагу, вміння чути себе.
3. Розвивати координацію рухів, дрібну моторику.
4. Розвивати всі психічні процеси.
Усунути вади звуковимови:
— поставити звуки (вказати які);
— провести диференціацію звуків (вказати яких);
— автоматизувати поставлені звуки у складах (прямих, обернених, із збігом
приголосних);
— автоматизувати звуки у словах (з прямими, оберненими складами, із збігом
приголосних);
— автоматизувати поставлені звуки у реченнях, зв'язному
тексті. Підготувати до звукового аналізу слів. Вчити:
— визначати місце звука в слові (на початку, в кінці, в середині слова);
— визначати кількість складів, виділяти наголошений склад;
— розрізняти слова, подібні за звучанням;
— розрізняти слова з парними звуками;
— розрізняти слова у фразі;
— запам'ятовувати і відтворювати ряд
слів. Збагачувати словниковий запас:
— розширити, уточнити словник (вказати який);
— навчити вживати узагальнюючі поняття (вказати які);
— вправляти у встановленні причинно-наслідкових зв'язків, у класифікації,
вилученні зайвого предмета;
— навчити вимовляти слова складної
структури. Формувати граматичну будову
мови:
— навчити дотримуватись порядку слів у реченні;
— вправляти у вживанні збірних іменників;

ПЕРСПЕКТИВНИЙ ПЛАН РОБОТИ ЛОГОПЕДА

Необхідно передбачити:
1. Обстеження мови дітей старших, підготовчих груп, дошкільних установ.
2. Залучення лікарів до обстеження, лікування дітей.
3. Консультації для вихователів, музкерівників, батьків.
4. Відкриті логопедичні заняття для логопедів, вихователів, батьків.
5. Участь у роботі педрад, методичних об'єднань.
6. Підвищення фахового рівня.
7. Поповнення логопедичного кабінету.

Завдання 5. Дібрати вправи для формування мовленнєвого

дихання, артикуляції праксису.
Дорослим слід навчити малюка правильно користуватись диханням під час
мовлення. Логопедичні дихальні вправи використовуються з метою
вироблення цілеспрямованого струменя повітря, необхідного для вимови
звуків.
Перед початком дихальної гімнастики необхідно провітрити приміщення.
Під час виконання логопедичних дихальних вправ потрібно стежити, щоб
дитина дихала діафрагмально. Під час вдиху живіт випинається вперед,
плечі не піднімаються. Під час видиху живіт втягується.
Щоб дитина займалась із задоволенням, не забувайте проводити
логопедичні заняття в цікавій ігровій формі.

Дихальна вправа "Кулька"

Надути щоки. Повільно, плавно випускати повітря через губи, витягнуті
вперед. Дихальна вправа "Хом'як"
Поперемінно надувати щоки.
Дихальна вправа "Футбол"
Губи витягнуті вперед. Здувати ватну чи пінопластову кульку на
протилежний край столу. Слідкувати, щоб видихуваний струмінь повітря
був цілеспрямованим, а щоки не надувались.
Дихальна вправа "Бульбашки"
Рот трохи відкрити. Широкий кінчик язика впирається у нижні зуби.
Посередині язика покласти соломинку для коктейлю, кінець якої опустити
у склянку з водою. Дути у соломинку так, щоб утворювались бульбашки.
Слідкувати, щоб губи були нерухомими і щоки не надувались.
 Завдання 6. Скласти конспект заняття з викликанню-
якого звуку (за вибором); підібрати необхідні вправи,
дидактичний матеріал.
Заняття проводилось у: Комунальний заклад «Обласний дошкільний
психоневрологічний центр санаторного типу» Запорізької обласної ради

КОНСПЕКТ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема занятия: Постановка звука С

Возрастная группа: №3 (Нионила)
Цель занятия: подготовить органы артикуляции к произнесению звука
[с].

Задачи:
1. развивать умение удерживать губы в улыбке;
2. развивать умение округлять губы;
3. вырабатывать умение, расслабив мышцы языка, удерживать его широко
распластанным;
4. развивать умение удерживать кончик языка за нижними зубами;
5. развивать фонематический слух;
6. развивать мелкую моторику.
План занятия:
1. Организационный момент.
2. Артикуляционная гимнастика.
3. Выделение звука [с] среди звуков, далеких по акустическим и
артикуляционным признакам.
4. Шнуровка «корзина».
5. Итог занятия.
Оборудование: зеркало, шнуровка «корзина».

Ход занятия.

Этапы Деятельность логопеда Деятельность Время

занятия ребенка

1. Орг. Логопед приглашает ребенка Ребенок входит в 1 мин

момент. в свой кабинет, просит кабинет садится за
присесть за стол. стол. Внимательно
 Рассказывает о том, что слушает логопеда.
сегодня будет очень
интересное занятие.
2.Артикуля Каждое упражнение
ционная повторяется 5 раз, логопед ребенок внимательно 5 мин
гимнастика следит за правильностью их слушает, наблюдает
выполнения. за верным
1. «Заборчик». выполнением
- Сначала давай поиграем с упражнений,
нашим ротиком. Выполним выполняет их
разные упражнения. Давай? самостоятельно,
- Тогда мы с тобой сомкнем глядя в зеркало.
зубки, красиво улыбнемся. - Да.
Верхние и нижние зубы у нас
должны быть видны. Вот ребенок выполняет
так. упражнение
Логопед демонстрирует «Заборчик».
правильное выполнение.
- Смотри в зеркало. Ты
правильно делаешь? - Да.
2. «Рупор».
- Хорошо. А теперь мы с
тобой сомкнем зубки, губки
округлим и немного вытянем Ребенок выполняет
вперед, как при произнесении упражнение «Рупор».
звука [о]. Верхние и нижние
зубы у нас видны. Смотри, как
делаю я.
Логопед демонстрирует
правильное выполнение.
3. «Лопатка».
- Умничка. А теперь положи ребенок выполняет
широкий язычок на нижнюю упражнение
губку. Он у нас должен быть «Лопатка».
как лопатка.
Логопед демонстрирует
правильное выполнение.
- Молодец. Держи так язычок, - Да.
а я посчитаю до 10.
4. «Почистим зубы». Ребенок выполняет
- А давай научим наш язычок упражнение
чистить зубки? «Почистим зубы».
- Тогда открой ротик,
 улыбнись. Кончиком язычка
погладь нижние зубки. Вот
так.
Логопед демонстрирует
правильное выполнение.
5. «Накажем непослушный
язычок». Ребенок выполняет
- Но язычок нас иногда не упражнение
слушается, правда? Давай мы «Накажем
его накажем! Мы с тобой непослушный
улыбнемся, приоткроем рот, язычок».
положим язычок на нижнюю
губку и будем пошлепывать
его губами, произнося «пя-пя-
пя».
Логопед демонстрирует
правильное выполнение.
- Хорошо. А теперь держи
так язычок, а я посчитаю до
5.
- Молодец. Теперь до 10
посчитаю.
3. Логопед предлагает ребенку 3 мин
Выделение поиграть в игру «Поймай
звука [с] звук».
среди - давай поиграем в игру. Тебе
звуков, нужно будет поймать звук. Я - Да.
далеких по буду произносить звуки, а ты, При произнесении
акустическ если услышишь звук [с], логопедом звука [с],
им и хлопни в ладоши, поймай его. ребенок хлопает в
артикуляци Договорились? ладоши.
онным - Тогда слушай внимательно -
признакам. [л], [с], [р] [с], [л], [м], [б], ребенок выполняет
[с]. задание.

Далее - аналогичное задание

со слогами, а затем словами.
Слоги, которые произносит
логопед – ла, со, ро, су, па, су,
сы, ба.
Слова, произносимые
специалистом – мак, сыр, сук,
полка, сынок, булка, лампа,
 сом.
Логопед предлагает ребенку
4. шнуровку. 5 мин
Шнуровка - Ты когда-нибудь играла в
(корзина) такую игру?
- Она называется Шнуровка. - Нет.
Смотри, как в нее нужно
играть.
Логопед демонстрирует
правильное выполнение
задание. - Да.
- Поняла? Ребенок выполняет
- Тогда теперь сделай также задание.
сама.
Логопед при необходимости
оказывает ребенку помощь.

5. итог Логопед подводит итог и 1 мин

занятия прощается до следующего
занятия. - Шнуровка.
-Ты молодец. Мне очень
понравилось, как ты сегодня - До свиданья.
занималась. А что тебе
больше всего понравилось?
- Хорошо. Спасибо за работу.
До свиданья.
15 мин
Завдання 7. Підібрати вправи для розвитку рухливості
м'якого піднебіння, голосової функції, по міогімнастику та
масажу.

Артикуляційні вправи для м'язів глотки і м'якого піднебіння

Вправа 1. Позіхати з відкритим і закритим ротом.

Вправа 2. Довільно покашлювати.

Вправа 3. Імітувати полоскання горла рідиною із закиненою головою.

Вправа 4. Надувати щоки при затисненому носі.

Вправа 5. Вимовляти звуки з позіхом: і, є, я, ю.

Вправа 6. Робити активний видих з викашлюванням голосних є, а, о, у.

Завдання 9. Скласти конспект заняття з дитиною в
післяопераційний період.
(Додаток 3)
*Виправлення мовлення у дітей та підлітків з уродженими розщелинами
піднебіння за методикою І.І.Єрмакової: створення бази для розвитку
мовлення (підготовка піднебінної завіси до зімкнення; попередження
дистрофії м’язів глотки, створення передумов для правильної звуковимови;
розвиток правильного дихання; постановка голосних звуків; розвиток
фонематичного слуху; виправлення вад звуковимови); розвиток рухливості
піднебінної завіси (співи, ковтання, масаж, жувальна гімнастика, вимова
голосних звуків)
Специфічними для післяопераційного періоду є наступні види роботи:
а) масаж м'якого неба-
б) гімнастика м'якого піднебіння і задньої стінки глотки-
в) артикуляційна гімнастика-
г) голосові вправи. ня нових звуків у мовлення; автоматизація утворених
навичок.

Заняття проводилось у: Комунальний заклад «Обласний дошкільний

психоневрологічний центр санаторного типу» Запорізької обласної ради

КОНСПЕКТ ГРУПОВОГО ЗАНЯТТЯ (Кирило після операції)

Тема занятия: Домашние животные

Возрастная группа: №3 (Кирилл и Ярослав)
Цель занятия:

Коррекционно-образовательные цели: Закрепление представлений о

домашних животных, их внешнем виде, образе жизни в зимний период.
Уточнение, расширение и активизация словаря по теме «Домашние
животные» (животное, корова, лошадь, коза, овца, свинья, собака, кошка,
рога, копыта, грива, хлев и т. д.). совершенствование грамматического строя
речи (употребление существительных с суффиксами -онок-, -енок-, -ат-,
-ят-). Обучение детей составлению загадок.
 Коррекционно-развивающие цели: Развитие диалогической речи, слухового
внимания, зрительного гнозиса, мышление, тонкой и общей моторики,
координации речи с движением.
Коррекционно-воспитательные цели: Формирование навыков
сотрудничества, взаимопонимания, доброжелательности,
самостоятельности, инициативности, ответственности.
Оборудование: Мольберт, магнитофон, диск с записью голосов домашних
животных, предметные картинки с изображением домашних животных с их
детенышами, схема для составления загадок, конверты с пазлами «Домашние
животные», контейнер с карандашами, наклейки.
Предварительная работа: Разучивание пальчиковой гимнастики
«Буренушка». Повторение упражнения «Козочка».

Логопед приглашает детей в кабинет, организует приветствие, предлагает

занять свои места за столом, включает магнитофон. Звучат голоса
животных. Логопед выключает магнитофон.
1. Организационный момент.
Здравствуй солнце золотое,
Здравствуй небо голубое,
Здравствуй матушка земля,
Здравствуйте мои друзья.
Логопед: Где мы с вами только что побывали? Что там услышали?
Дети: Мы побывали в деревне и услышали голоса домашних животных.
Логопед: Перечислите их.
Дети: Мы услышали голоса коровы, лошади, козы, свиньи, собаки, кошки.
Логопед: Как подает голос собака?
Дети: Она лает.
Логопед: А кошка?
Дети: Она мяукает.
Логопед: А свинья.
Дети: Свинья хрюкает.
Логопед: Кто знает, как подает голос корова, лошадь и коза?
Дети: Корова кричит «Му!», лошадь «И-го-го!», овца «Бе!»
Логопед: Корова мычит, лошадь ржет, овца блеет.
Логопед: Думаю, вы уже догадались, что сегодня мы будем говорить о
домашних животных, о том как они выглядят, какую пользу приносят
человеку, как человек за ними ухаживает.
2. Беседа о домашних животных с опорой на картинки.
Логопед помещает на мольберт картинки с домашними животными и их
детенышами.
Логопед: Внимательно посмотрите на картинки. Кто на них изображен?
Дети: На картинках изображены домашние животные и их детеныши: коза с
козленком, лошадь с жеребенком, свинья с поросенком, корова с теленком,
овца с ягненком собака со щенком, кошка с котенком.
 Логопед: Каких домашних животных можно назвать крупными?
Дети: Корову и лошадь.
Логопед: Вспомните, какую пользу приносят людям эти животные?
Дети: Корова дает молоко и мясо. Лошадь перевозит грузы.
Логопед: Каких домашних животных мы считаем средними по размеру?
Дети: овцу, барана, козу, свинью.
Логопед: Какую пользу они приносят человеку?
Дети: Они дают человеку мясо, а овцы и бараны- еще и шерсть.
Логопед: Каких домашних животных мы считаем мелкими?
Дети: Собаку и кошку.
Логопед: Расскажите, какую пользу они приносят.
Дети: Собака охраняет хозяина и его дом. Кошка ловит мышей.
Логопед: Человек за это ухаживает за домашними животными. Зимой он
держит скот (корову, козу, лошадь, овцу, барана) в теплом хлеву, дает ему
вкусное сено и теплое пойло, убирает навоз. Кошка живет в теплом доме
хозяина. Конуру собаки на зиму утепляют, стелят сено, чтобы собаке не было
холодно спать на земле. Лошадь очень нужна человеку. Она поможет хозяину
привезти из леса дрова, с поля - сено, заготовленное летом в стога. Все
домашние животные нужны человеку. Значит, они какие?
Дети: Нужные.
Логопед: Все они приносят пользу. Значит, они какие?
Дети: Полезные.
3. Игра «Угости животных».
Логопед на мольберте помещает одним столбиком картинки с изображением
домашних животных (кролика, коровы, кошки, собаки), а вторым столбиком
располагает изображения «угощения»,(стог сена, кочан капусты, коробку с
молоком, косточку).
Логопед: Вспомните, чем человек кормит домашних животных.
Логопед предлагает соединить ровной линией животное и «угощение».
1-й ребенок: Я накормлю корову сеном.
2-й ребенок: А я угощу кролика капустой.
3-й ребенок: Кошка пьет молоко.
4-й ребенок: А собаку можно угостить косточкой.
Логопед: Вы хорошо выполнили последнее задание.
4. Работа с пазлами «Домашние животные».
Логопед раздает детям конверты с пазлами.
Логопед: Достаньте из конвертов пазлы и соберите картинки. Изображение
домашних животных на мольберте будут для вас подсказками.
Дети выполняют задание.
Логопед: Молодцы. Вы очень быстро справились с трудной задачей. Кто у
тебя на картинке, Даша? Подбери как можно больше слов об этом
животном, отвечающий на вопрос «Какая?»
Дети рассказывают о животном, которое они сложили из пазлов.
5. Пальчиковая гимнастика «Буренушка»
 Логопед предлагает детям встать в круг на ковре и выполнить пальчиковую
гимнастику.

Дай молока, Буренушка, (Показывают, как доят корову)

Хоть капельку – на донышке.
Ждут меня котятки, (Делают «мордочки» из пальчиков)
Малые ребятки.
Дай им сливок ложечку, (Загибают по одному пальчику на руках,
Творогу немножечко. начиная с мизинцев, на каждое название
Масло, простоквашки, молочного продукта)
Молока для кашки.
Всем дает здоровье (Снова «доят»)
Молоко коровье.

6. Составление загадки по лексической теме.

Логопед помещает на мольберт схему №1 для составления загадки. И
предлагает детям сочинить загадку про домашнего животного.
Логопед: Ребята давайте сочиним загадку про какого-нибудь домашнего
животного? О ком будем сочинять?
Дети: Про корову.
Логопед: Корова какая?
Дети: Рогатая.
Логопед: А еще какая?
Дети: Большая, рыжая.
Логопед: А кто бывает рогатый, как корова?
Дети: коза.
Логопед: А кто бывает большой?
Дети: Лошадь.
Логопед: А кто бывает рыжим?
Дети: Лиса.
Логопед заполняет схему. После заполнения логопед предлагает прочитать
загадку, вставляя между строчками правого и левого столбцов связки "Как"
или "Но не".
Чтение загадки может происходить коллективно всей группой детей или
каким-либо одним ребенком. Сложенный текст неоднократно повторяется
всеми детьми.
7. Подвижная игра «Козочка».
Я козочка Ме-ке-ке, (Идут по кругу)
Я гуляю на лужке.
Остренькие рожки, (Показывают «рожки» прыгают на носочках)
Тоненькие ножки.
На самой макушке – (Ладошками показывают «ушки»)
Бархатные ушки.
Язык полотняный, (Показывают язык «лопатой»)
 Хвостик конопляный… (Рукой показывают «хвостик»)
Как прыгну - сразу забодаю. (Прыгают «бодаются»)

8. Работа в тетради №1.

Логопед раздает тетради и ставит контейнер с карандашами.
Логопед: Откройте тетради, где лежат закладки. Кого вы там видите?
Дети: Лошадь, собаку и кошку.
Логопед: Верно. Прослушайте загадку об одном из этих животных.
Заворчал живой замок,
Лег у двери поперек.
Дети: Это собака.
Логопед: Верно. Возьмите серый карандаш, обведите собаку по контуру,
раскрасьте ее, нарисуйте ей глаза.
Логопед оценивает их работу и выдает за старание наклейки на тетради.
Логопед убирает тетради и контейнер с карандашами.

9. Итог занятия (оценка работы детей).

Логопед предлагает вспомнить все задания, которые они выполняли,
рассказать, что им было интересно. Затем он оценивает работу детей.
Завдання 10 Підготувати опитувальник з переліком
питань для збору анамнезу дитини з дизартрією.

СХЕМА ОБСТЕЖЕННЯ ДИТИНИ З ДИЗАРТРІЄЮ

1. Анкетні дані.
2. Анамнез.
3. Загальна моторика.
4. Дрібна моторика рук: • стискувати і розтискати пальці в кулак (5—7 разів
під рахунок);
5. Будова апарату артикуляції.
6. Моторика апарату артикуляції. У дітей з дизартрією особливо
засмученою є рухливість органів артикуляції, яка знаходиться в прямій
залежності від глибини поразки і форми дизартрії.
7. Стан міміки.
8. Звукопроїзношеніє.
9. Слухова функція: • стан фізичного слуху; • стан фонемного слуху, аналізу
і синтезу.
10. Зорова функція.
11. Стан словарного запасу і граматичної будови мови.
12. Письмова мова.
13. Психічний стан.
14. Висновок про стан мови. Необхідно вказати форму дизартрії
(бульбарную, псевдобульбарную, екстрапірамідну . мозочок, кіркова)

Завдання 11 Заповнити мовленнєву карту на дитину з

дизартрією (форма дизартрії за вибором)

МОВНА КАРТКА
a 1. Прізвище, ім’я, по
батькові Маша
2. дата народження 2013
3. школа, дитяча -
установа
4. клас, група 3

b Стан слуху нормальний

c Стан артикуляційного апарату
1. зуби нормальні, великі, дрібні, рідкі, деформовані, поза
щелепною дугою
2. губи нормальні, товсті, вузькі, розщеплення, рубці, парез
3. рухи точні, активні; швидкі; з ускладненням; повільні.
4. язик нормальний, великий, маленький, довгий, короткий,
широкий, вузький, м’ясистий, малорухливий, в’ялий,
напружений, парез.
5. рухи язика точні, активні; швидкі, з ускладненням, повільні, об’єм
рухів неповний, обмежений; недостатньо точний,
тремор, девіація ( уліво, вправо ).
6. звя′зка нормальна, коротка, довга, приросла, відсутня,
малорухлива.
7. тверде нормальне, високе, низьке, вузьке, широке, розщеплене
піднебіння
8. мяке нормальне, вкорочене, роздвоєне, відсутнє, в’яле,
піднебіння напружене, парез, (повний, однобічний )
9. прикус нормальний, прогнатія, прогенія, відкритий ( боковий,
передній ).
Загальна характеристика Висновок:
мовлення:
d 1. Словниковий запас активний словник відповідає віковій нормі,
активний словник нижчий вікової норми,
активний словник менший від пасивного
словника, словник у межах повсякденного
вжитку
самостійне називання 
 предметів і предметних
малюнків
підбір слів з протилежним 
значенням
самостійне називання дій за 
малюнками
пори року -
професії -
кольори  (основні)
діти тварин  (на малюнку)
узагальнюючі слова  (основні)
2. Оцінка розуміння рівня нормальний, нульовий, ситуативний,
мовлення номінативний, предикативний,
розчленований
3. Граматична будова, типи односкладні, прості, поширені, двоскладні
речень
Зразок -что ты видела в цирке?
-клоун.
4. Фразове мовлення фразами, окремими словами
опис сюжетного малюнку:  (по словах)
переказування казки: -
складання речення за  За зразком дорослого
опорними словами:
декламація вірша; З підказками
5. Склад слова основні побутові слова правильно,
пропускає звуки, склади, називає окремі
склади.
e Фонематичний слух Висновок: збережений, порушений //
звуковий аналіз слова - сформований,
несформований
1. відтворення ритму -
2. визначення звуку серед ряду -
інших
3. диференціація близьких за -
звучанням слів
4. виділення звуку на початку -
слова
5. виділення звуку у кінці слова -
слова
6. визначення наявності звука у -
слові
7. визначення послідовності -
 звуків у слові
8. повторювання  (спотворює)
багатоскладових слів
f Просодичний бік мовлення
1. ТЕМП нормальний, повільний, тахілалія, брадилалія,
спотикання
2. ГОЛОС нормальний, тихий, сиплий, згасаючий до кінця фрази,
не модульований, назальний, стомлюваний, викрикування
слів
3. ТЕМБР нормальний, м’який, різкий
4. ДИХАННЯ верхньо-ключичне, грудне, діафрагмальне, уривчасте,
експіративне, распіративне
5. АРТИКУЛЯЦІЯ нормальна, мовлення крізь зуби, змазана, в’яла, нечітка
Й ДИКЦІЯ
6. ГОЛОСОВІ активні, пасивні
ЗВ’ЯЗКИ
7. СУПРОВОДЖУ відсутні, у м’язах обличчя, шиї, рук; тіки, гримаси.
ЮЧІ РУХИ
8. ЕМБОЛОФРАЗІ -
Я
9. ЗАЇКУВАННЯ -
g Звуковимова: С З Ц – міжзубні

Ш Ж Ч Щ – змазані
Л(м’який)- заміняє на Й

Р- горловий (не застосовує у мовленні)

 МПБ
 К Х
 Ф
 Д
 Т
 Н
 Л
Завдання 12 Підготувати практичний матеріал для
обстеження моторики рук
Обстеження є необхідним для встановлення характеру порушень довільної
моторики, а також виявлення степені затримки або відставання в
моторному розвитку. Ці дані слугують додатковим матеріалом для
диференційної діаг-ностики невротичного і неврозоподібного заїкання.
Вони допомагають визначити засоби диференційованого корекційного
виливу в процесі логоритмічних занять і вибрати способи індивідуальної
роботи.
Обстеження краще проводити в три етапи: на початку, в середині і в кінці
корекційних занять.
Обстеження стану довільної моторики включає наступні моменти:
-обстеження довільної мімічної моторики (якість і об'єм рухів м’язів лоба,
очей, щік)
-мовної моторики (сила, точність, об'єм, переключення рухів губ, язика, щік)
-стану окремих компонентів загальної довільної моторики: статична і
динамічна координація, одночасність, чіткість рухів
-обстеження тонкої моторики пальців рук (якості і степені
диференційованості рухів, можливості дій з предметами)
Для обстеження дітей від 4 до 6 років використовуються тести
Л.А.Квінта в модифікації Г.Гельнитця.
1.Підняти брови («Здивування»)
2. Трішки зімкнути повіки
3.Примружити очі («Яскраве сонечко»)
4.Щільно зімкнути повіки («Стало темно»)
5.Стиснути губи
6.Надати губам такого положення, яке потрібно для гри на духовому інст-
рументі
7.Витягнути губи як для вимови звука «О»
8.Надути щоки
9.Оскалити зуби («Парканчик»)
10.Витягнути губи, як для свисту
Завдання повторюються підряд 3 рази. Бажано проводити обстеження у
ігровій формі.
 СХЕМА ОБСТЕЖЕННЯ МОТОРИКИ
Прізвище, ім’я, вік.
Відношення до мовленнєвої інструкції.
1.Міміка (об’єм, якість, степінь диференційованості рухів).
2. Жестикуляція (жвава, в’яла, природня, різка, плавна, переважаючі
жести).
3. Мовленнєва моторика (точність, об’єм, рухливість, переключення
органів мовної артикуляції).
4.Темп рухів (швидкий, повільний, нормальний).
5.Ритм (точне, неточне відтворення ритмічного малюнка, неможливість
відтворення ритму).
6.Статична координація (позу втримує добре, з утрудненням, не втримує).
7.Динамічна координація.
8.Одночасність рухів.
9.Чіткість рухів (наявність або відсутність синкинезій).
10.Тонкі рухи пальців рук (степінь диференційованості рухів, якість, темп,
дії з предметами).
11.Координація слова з рухом (чітке поєднання слова з рухом, слово
випереджує рух, відстає від нього, відсутність координації слова і руху).
12.Супутні мові рухи.
13.Орієнтування в просторі.
14.Стан м’язового тонусу.
15.Втомлюваність (швидко, повільно проявляються ознаки втоми,
здатність до тривалої роботи).
16.Вправність у моторних навиках.
Заключення.
Завдання 13: скласти конспект логопедичного заняття
(етап корекції – на вибір».
Заняття проводилось у: Комунальний заклад «Обласний дошкільний
психоневрологічний центр санаторного типу» Запорізької обласної ради

КОНСПЕКТ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема: Автоматизация звука [С] в словах, предложениях.

Возрастная группа: №3 (Нионила) стертая форма дизартрии

Задачи:

o автоматизация [С] в словах, предложениях;

o упражнение в подборе антонимов – признаков;
o упражнение в делении слов на слоги;
o развитие связной речи: составление распространенных
предложений (по картинкам);
o развитие фонематического слуха, памяти, внимания, мышления.

Оборудование: предметные картинки, таблицы, кукла Соня.

Ход занятия.

1. Организационный момент:

Логопед: Здравствуй, Нионила! Сейчас я тебе загадаю загадку.

Послушай.

“Светит, сверкает, всех согревает.” Что это?

Ребенок: Солнце.

Логопед: Правильно. Как мы скажем ласково про солнце?

Ребенок: Солнышко.

Логопед: Молодец! Представь, что солнышко согревает твое лицо,

руки, тебе приятно. Давай потямся, улыбнемся, покажем как нам
хорошо и приятно. Подул холодный ветер, тебе холодно. Давай
покажем как нам холодно, не приятно. Опять засверкало солнышко.
2. Логопед: Присаживайся. Нионила, я предлагаю тебе отправиться в
путешествие. Оно будет непростым. Отправляемся в путь. А в
дорогу мы с тобой возьмем звук, который встречается в словах: сова,
сумка, каска, лес, глобус…

Ребенок: Звук [с].

Логопед: Скажи звук [с] какой?

Ребенок: Звук [с] – согласный, глухой, твердый, обозначаем синим

цветом.

Логопед: Идем по дорожке и поем песенку. Повтори за мной точно

как я:

Ста – сто – сту

Ска – ско – ску

Сна – сно – сны

Сом - сад – суп

Стул – стол – стук

3. Логопед: Куда же нас привела дорожка? Впереди река, а мостика

нет. Только доски какие – то лежат… ( на столе кучкой лежат 10
картинок: сомы, собака, слон, самолет, кастрюля, носорог, лиса,
автобус, лес, троллейбус). Давай разберем дощечки. А разложим их
так: картинки, в названии которых звук [с] стоит в начале, в
середине, в конце

Логопед: Посчитай картинки. Каких больше “дощечек”?

Ребенок: Больше “дощечек” там, где звук [с] в начале слова.

4. Логопед: А теперь давай построим мостик. Выкладывая мостик из

этих “дощечек”. Сначала те “дощечки”, в которых 1 слог, затем 2
слога, 3 слога.

Ребенок: Лес, слон – 1 слог, лиса, сомы – 2 слога, кастрюля, автобус,

троллейбус, носорог – 3 слога.

Логопед: Перешли по мосту. Куда же нам дальше идти? Дорогу

найдем, ели подберем слова наоборот:

Логопед: Веселый.
 Ребенок: Грустный.

Логопед: Подбери картинку, где у мальчика веселое лицо, а где

грустное.

Логопед: Широкий.

Ребенок: Узкий.

Логопед: Покажи где широкий бант, а где узкий.

Логопед: Низкий.

Ребенок: Высокий.

Логопед: покажи, где высокая ель, а где низкая.

Логопед: Пасмурный.

Ребенок: Ясный.

Логопед: Какая картинка вызывает улыбку, покажи, а какая грусть.

Логопед: Новый.

Ребенок: Старый.

Логопед: покажи, где новые сандалии, а где старые.

Логопед: Молодец! Какой звук встречался в каждом слове, которое

ты называл? ([с])

5. Логопед: Давай немножко отдохнем, а потом дальше пойдем.

Пальчиковая гимнастика
6. Логопед: А тут нас встречает девочка Соня. Соня хочет с тобой
поиграть. Посмотри, она приготовила для тебя картинки. Посмотри
внимательно и скажи, чем они отличаются?
7. Логопед: Посмотри, Соня приготовила для тебя еще картинки. Давай
составим по картинкам предложения, а Соня послушает. ( Света ест
сушки. Соня пьет сливовый сок. Собака ест мясо.

Логопед: Молодец! Соне очень понравились твои предложения. Она

благодарит тебя и дарит тебе подарок. Нам пора возвращаться
домой. А вот и наш мостик. Надо вновь пройти по нему и вспомнить
все картинки. Ты ведь их хорошо запомнила? Если ребенок
затрудняется, то можно предложить ему помощь вспомни, были ли
на картинках животные, транспорт, посуда… (Ребенок вспоминает и
 называет картинку. Переворачивая ее и проверяет правильность
ответа)

8. Итог занятия: Вот и подошло к концу наше путешествие. А какой

звук сопровождал нас в этом путешествии? ([С]). Молодец! Ты
сегодня очень хорошо занималась. Мне очень понравилось как ты
произносила звук [C], как называла слова наоборот.