НЕЙРОПСИХОЛОГІЧНИЙ ТА КОГНІТИВНИЙ

ПІДХІД У МЕТОДОЛОГІЇ НАУКОВИХ

ДОСЛІДЖЕНЬ ТА РОЗРОБКИ СУЧАСНИХ
ВІТЧИЗНЯНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
ЛОГОПЕДИЧНОЇ КОРЕКЦІЇ ДІТЕЙ
ШКІЛЬНОГО ВІКУ ІЗ ТПМ. ТЕХНОЛОГІЇ
МОВЛЕННЄВОЇ ПІДГОТОВКИ ДІТЕЙ ІЗ ТПМ
ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ
Сіріченко Лариса Вікторівна
 Методологія наукових досліджень логопедичної
корекції дітей шкільного віку із ТПМ

нейропсихологічний підхід конгітивний підхід

Нейропсихологічна корекція спрямована на В основі когнітивного підходу покладене

стимуляцію розвитку і формування злагодженої,
скоординованої діяльності різних структур
мозку. За допомогою спеціально розроблених
рухових вправ і розвиваючих ігор стимулюється
формування певних компонентів психічної
діяльності: регуляція і контроль психічної
діяльності, моторні навички, зорове, слухове,
просторове сприйняття та багато інших
сучасне уявлення про взаємодію мислення та
мовлення, мислення та мови. Когнітивні та
мовні структури в мовленнєвому процесі
функціонують у щільній взаємодії та
переплетені і мають спільні операційні
механізми, які складають
підґрунтя як мовної, так і когнітивної діяльності
 До групи мовленнєвих порушень належать:

дислалія (порушення звуковимови);

порушення голосу (дистонія та афонія);

ринолалія (порушення звуковимови і тембру голосу, пов’язане з вродженим дефектом будови

артикуляційного апарату);

дизартрія (порушення звуковимови та мелодико – інтонаційної сторони мовлення, зумовлені

недостатністю іннервації м’язів артикуляційного апарату);

заїкання;

алалія (відсутність або недорозвиток мовлення у дітей, зумовлене органічним ураженням головного
мозку);

афазія (повна або часткова втрата мовлення, спричинена органічним локальним ураженням
головного мозку);

загальний недорозвиток мовлення;

порушення письма (дисграфія) та читання (дислексія).

 Порушення темпо-ритмічної сторони мовлення
можуть бути
несудомного характеру:
- брадилалія — патологічне сповільнення темпу мовлення,
- тахилалія — патологічне пришвидшення темпу мовлення,
- ринолалія − порушення просодичної сторони мовлення,
спричинене вродженим незрощенням губи та піднебіння;
та судомного характеру:
 заїкання — порушення темпу, ритму та плавності усного
мовлення, зумовлене судомним станом артикуляційного апарату.
 дизартрія — порушення просодичної сторони мовлення,
внаслідок недостатньої іннервації мовленнєвого апарату.
 Порушення структурно-семантичного
(внутрішнього) оформлення висловлювання

Алалія (від грец. а — заперечення, lаlіа — Афазія — повна або часткова втрата
мовлення) — брак або стійке мовлення внаслідок локального ураження
недорозвинення мовлення внаслідок головного мозку різної етіології: судинної,
органічного ураження мовленнєвих зон травматичної, пухлинної.
кори головного мозку у
внутрішньоутробному або ранньому При афазії специфічно системно
періоді розвитку дитини (умовно — до порушується реалізація різних рівнів,
трьох років). аспектів, видів мовленнєвої діяльності (усне
Алалія полягає в недорозвиненні, порушенні або мовлення, мовленнєва пам'ять,
загальмованості мовленнєвих систем кори великих фонематичний слух, розуміння мовлення,
півкуль головного мозку (в основному центру писемне мовлення, читання, лічба тощо).
моторного мовлення, розташованого в задній частині
нижньої лобної звивини лівої півкулі — зона Брока, та
центру сприймання мовлення, розміщеного в задньому
відділі верхньої скроневої звивини лівої півкулі — зона
Верніке).
Сучасна психодіагностика та логопедія виділяють кілька
напрямків діагностики мовленнєвого розвитку дошкільнят:
 вивчення рівня зв’язного мовлення;
 обстеження темпо-ритмічних характеристик мовлення;
 вивчення стану лексики дітей;
 оцінка розуміння мовлення;
 вивчення словникового запасу дітей;
 вивчення граматичного ладу мовлення;
 вивчення практичного усвідомлення елементів мови;
 вивчення звукового ладу мовлення.
Молодші школярі із ТПМ мають свої психологічні особливості:
 нестійка увага;
 недостатня пильність, спостережливість за мовленням;
 недостатній розвиток словесно-логічного мислення;
 недостатня вербальна пам’ять;
 недостатній розвиток самоконтролю за власним мовленням;
 порушення емоційно-вольової сфери.
Мовленнєві вади негативно впливають на можливість вільного спілкування дитини з
іншими дітьми. Усе це поєднується з особливостями психічної діяльності, що значно
утруднює спонтанний розвиток комунікативної поведінки.

У спеціальній загальноосвітній школі передбачено проведення

корекційнорозвиткових занять з учнями із тяжкими порушеннями мовлення.
Особливість корекційних
занять полягає в тому, що методика корекційної роботи та її зміст залежать від
віку,
мовленнєвих недоліків, особливостей стану мовленнєвої діяльності дітей з
тяжкими
порушеннями мовлення.