Шановні студенти групи ПСО 18 Б !

В умовах карантину я буду відправляти вам завдання, яке ви виконуєте

самостійно і готуєте для перевірки. Я поки що не готова перевіряти матеріали
в електронному вигляді. Тому ви продовжуєте писати конспекти.
За нашим розкладом, І модуль ми повинні закінчити 31 березня. Тому
ви самі виконуєте ті завдання, з якими я вас вже ознайомила раніше. На
допомогу відправляю ще тексти лекцій.
Наступну порцію завдань відправлю 31 березня.
Будьте здорові!
Галина Олександрівна
 ОСНОВИ ПСИХОДІАГНОСТИКИ (2019-2020 н.р.)
Освітньо-професійна програма: Початкова освіта та спеціальна освіта
ІІ курс ПСО 18 Б
Структура навчальної дисципліни

Кількість годин
Назви змістових модулів і тем усього у тому числі
лк пр с.р.
1 2 3 4 5
Розділ 1.
Змістовий модуль 1. Психодіагностика як наука
Тема 1. Поняття про психодіагностику 7 2 4
2
Тема 2. Історія психодіагностики 7 2 4
Тема 3. Характеристика психодіагностичного процесу 8 2 2 4
Тема 4. Характеристика психодіагностичного 8 2 2 4
інструментарію
Тема 5. Психометричні основи психодіагностики 8 2 2 4
Підсумкове заняття 2 2 -
Разом за змістовим модулем 1: 40 8 12 20
Змістовий модуль 2. Практикум з психодіагностики дитини
Тема 6. Діагностика дошкільників 6 2 2 2
Тема 7. Діагностика готовності дитини до школи 7 2 2 3
Тема 8. Діагностика пізнавальної сфери дитини 6 2 4
(сприймання)
- // - // - // - (увага) 7 4 2 4
- // - // - // - (пам’ять) 7 2 4
- // - // - // - (мислення й мовлення) 7 2 4
- // - // - // - (уява) 7 2 4
Тема 9. Діагностика особистості в дитячому віці 8 2 2 4
Тема 10. Діагностика міжособистісних стосунків дітей 8 2 2 4
Підсумкове заняття 2 2 -
Разом за змістовим модулем 2: 65 12 20 33
Усього годин 105 20 32 53

Розподіл балів, які отримують студенти

Сума
ІНДЗ

Поточне тестування та самостійна робота

Змістовий модуль № 1 Змістовий модуль № 2
Тема 8 а
Тема 1

Тема 2

Тема 3

Тема 4

Тема 5

Теми 6

Тема 7

Тема 8 б

Теми 9-10
Самостійна робота

роботаМодульна контрольна

Самостійна робота

роботаМодульна контрольна

4 4 4 4 4 5 20 4 4 4 4 4 10 20 5 100
 Теми занять
Змістовний модуль І
Психодіагностика як наука
Тема 1. Поняття про психодіагностику
1. Предмет та методологія психодіагностики.
2. Завдання психодіагностики.
3. Психодіагностика в закладах освіти.
Тема 2. Історія психодіагностики
1. Становлення психодіагностики до ХХ століття
2. Розвиток зарубіжної психодіагностики у ХХ столітті
3. Розвиток вітчизняної психодіагностики у ХХ столітті
С.Р. 1. Література: Моргун В.Ф., Тітов І.Г. Основи психологічної діагностики –
К.: «Слово», 2009. – С.14-35 (Тема 1; Тема 2).
Тема 3. Характеристика психодіагностичного процесу
1. Характеристика етапів психодіагностичного обстеження.
2. Поняття психологічного діагнозу.
3. Характеристика ситуацій психодіагностичного обстеження.
4. Принципи та морально-етичні норми психодіагностичного обстеження.
С.Р. 2. Література: Моргун В.Ф., Тітов І.Г. Основи психологічної діагностики –
К.: «Слово», 2009. – С.36-58.
Тема 4. Характеристика психодіагностичного інструментарію
1. Характеристика методик високого рівня формалізації:
2. Характеристика малоформалізованих методик:
3. Критерії класифікації та аналізу діагностичного інструментарію.
С.Р. 3. Література: Основы психологии: Практикум./ Ред.-сост. Л.Д.Столяренко.
– Ростов-на-Дону: «Феникс», 2002. – С. 17 - 38.
Тема 5. Психометричні основи психодіагностики
1. Психометричні вимоги до психодіагностичного інструментарію: стандартизованість,
надійність і точність, валідність.
2. Методи статистичної обробки даних: вибіркове середнє, дисперсія, мода, медіана.
3. Способи графічного і табличного представлення результатів обстеження.
С.Р. 4. Література: Немов Р.С. Психология. В 3 кн.: Кн.3: Введение в научное
психологическое исследование с элементами математической статистики. – М.:
ВЛАДОС, 2002. – С. 42-47; 559-566; 586-591.
С.Р. 5. Обробка діагностичних даних (За зразком попередньої самостійної роботи №4)
Задача 1.
Дані представити у таблиці, графіку, діаграмі.
В результаті першого етапу дослідження 48% обстежуваних виявили високий рівень
тривожності, і лише 15% низький. Після корекційної роботи високий рівень тривожності
залишився у 26% обстежуваних, низький рівень – у 32%.
Задача 2.
Розташувати числові значення за рейтингом (у порядку зростання або спадання, кожне
число нумерується, ряди чисел записуються у стовпчик). Обчислити міри центральної
тенденції результатів обстеження коефіцієнту інтелекту (середнє арифметичне, моду,
медіану).
Оцінки: 81, 93, 100, 84, 91, 97, 95, 106, 91, 95, 93, 105, 91, 109, 93, 91, 87, 95,
112, 84, 103, 79, 91, 87, 97.
 Характеристика психодіагностичного інструментарію
План
1. Мало формалізовані методики
2. Методики високого рівня формалізації
3. Критерії класифікації діагностичних процедур
Література
1. Корольчук М.С., Осьодло В.І. Психодіагностика: Навч. посібник. – К.:
Ельга, Ніка-Центр, 2004.
2. Моргун В.Ф., Тітов І.Г. Основи психологічної діагностики: Навч. посібник.
– К.: Слово, 2009.
3. Немов Р.С.Психология. Кн. 3. Психодиагностика. – М.: Владос, 2002.
4. Общая психодиагностика / Под ред. А. А. Бодалева, В.В.Столина. – М.:
МГУ, 1987.
5. Основы психодиагностики / Под ред. А.Г.Шмелева. – Ростов-на-Дону:
Феникс, 1996.
6. Психологическая диагностика: Учебное пособие / Под ред. К. М. Гуревича,
Е.М.Борисовой. – М.: Изд-во УРАО, 2000.

Весь діагностичний інструментарій за ступенем стандартизації

(формалізації) поділяється на дві групи: малоформалізовані методики та
методики високого рівня формалізації.

-1-
Малоформалізовані методики не підпорядковуються жорстким
вимогам щодо їх будови та обробки результатів. Процедура обстеження
розробляється самими користувачами, тому вони у більшості ґрунтуються на
професійному досвіді психолога-діагноста. Достовірність результатів цих
методик забезпечується рівнем компетентності, підготовленості того, хто
проводить обстеження.
До цієї групи належать спостереження, опитування (бесіди, інтерв’ю,
анкетування), аналіз продуктів діяльності. Застосовуються
малоформалізовані методики у тих випадках, коли предметом обстеження
виступають психічні властивості, які погано піддаються об’єктивізації
(наприклад, суб’єктивні переживання, особистісні смисли) або є надто
динамічними за змістом (стани, настрої, цілі тощо).
Малоформалізовані методики не слід протиставляти
високоформалізованим; вони взаємно доповнюють один одного. У
діагностичному обстеження слід поєднувати застосування методик кожної
групи формалізації.
Спеціально організоване, цілеспрямоване, систематичне та планомірне
сприйняття досліджуваного об’єкта називається – спостереженням. Метод
спостереження (обсерваційний метод) – полягає у фіксації психічних явищ
через їх візуальне сприйняття. Використовується у тих випадках, коли не
можна застосувати стандартизовані процедури обстеження, при цьому не
вимагається згода обстежуваного.
Для проведення спостереження важливим є попередня розробка його
програми, досконале володіння психологом відповідними уміннями і
навичками, форма фіксації результатів, неупереджене ставлення до
обстежуваного, тривалість проведення спостереження і т.д.
Опитування – метод збору даних на основі вербальної комунікації.
Методи опитування мають певні відмінності за формою і характером їх
організації. Так, вони можуть проводитись усно або письмово, індивідуально
або у групі. Це достатньо широка за обсягом група методів обстеження, до
якої належать бесіда, інтерв’ю, анкетування.
Спільним для всіх методів опитування є те, що вони містять перелік
питань, поданих у певній послідовності, на які обстежуваний повинен давати
відповіді. Застосування опитування містить ряд труднощів: формулювання
питань, налагодження контакту з опитуваним, збереження невимушеності
впродовж обстеження, визначення достовірності відповідей тощо.
Аналіз продуктів діяльності – кількісно-якісна оцінка матеріальних та
ідеальних результатів діяльності, яка дозволяє зробити висновки про суб’єкта
цієї діяльності. Джерелами інформації при цьому виступають листи,
щоденники, малюнки, вироби, твори мистецтва та інш.
Для подолання суб’єктивності дослідника і чіткості в обробці даних
була запропонована процедура контент-аналізу (буквально „аналіз змісту”).
Вона передбачає виділення спеціальних одиниць інформації (смислових
одиниць), а потім визначається їх частота, кількість повторів. Тобто, якісна
інформація перетворюється на статистично фіксовану, таку, що підлягає
обрахуванню, порівнянню.

-2-
Методики високого рівня формалізації. Для них характерні жорстка
регламентація процедури обстеження (точне дотримання інструкцій, строго
визначені способи пред’явлення стимульного матеріалу, заборона втручатись
досліднику у діяльність обстежуваного тощо), стандартизація (наявність
норм або інших критеріїв оцінки результатів), надійність і валідність. У
змісті цих методик щось змінювати забороняється. Це тести, опитувальники,
проективна техніка та психофізіологічні методики. Ці методики дозволяють
зібрати діагностичну інформацію у відносно короткий термін і у такому
вигляді, який дає можливість кількісно та якісно порівнювати їх результати.
Тест (у перекладі з англ. мови – випробування, перевірка, проба) – це
стандартизовані, обмежені у часі дослідження, які дозволяють вимірювати
психічну властивість кількісно і якісно. Тести можна класифікувати в
залежності від того, яка їх властивість виступає основою поділу на групи.
Найбільш поширена класифікація – за змістом і цілями обстеження.
За такою класифікаційною основою виділяють чотири групи тестів:
1. Тести інтелекту – призначені для дослідження і виміру
інтелектуального (розумового) розвитку людини.
 2. Тести здібностей – призначені для оцінки тих психічних
властивостей, які забезпечують успішність діяльності людини (здібностей).
Загальноприйнятим є поділ здібностей на загальні і спеціальні. Відповідно, і
тести поділяються на тести загальних і тести спеціальних здібностей.
Загальні здібності забезпечують оволодіння різноманітними видами
діяльності. Їх ототожнюють з інтелектом, тому часто називають розумовими
здібностями. Діагностичний інструментарій для оцінки загальних здібностей
– це тести інтелекту.
3. Тести досягнення (тести успішності, дидактичні тести) – призначені
для того, щоб оцінити успішність оволодіння конкретними знаннями,
уміннями, навичками щодо навчальних дисциплін, курсів навчання.
4. Тести особистості – призначені для оцінки якостей, властивостей,
рис особистості, які визначають особливості поведінки обстежуваних у
різноманітних ситуаціях. До цієї групи належать тести, які визначають
темпераментальні, характерологічні, мотиваційні, емоційно-вольові
компоненти психічного складу людини.
Опитувальники – це група психодіагностичних методик, в яких
завдання представлені у вигляді запитань або тверджень. Вони призначені
для одержання даних зі слів обстежуваного (Q-даних).
У переважній більшості опитувальники містять запитання і варіанти
відповіді (закриті опитувальники). Обстежуваний повинен вибрати один із
запропонованих варіантів (наприклад „так”, „ні”, „не знаю”); правильних і
неправильних відповідей бути не може. Варіантами відповідей
обстежуваного виступають бальні оцінки (виражають міру згоди – незгоди із
твердженнями), ранжування запропонованих тверджень, понять.
Для підвищення рівня достовірності в опитувальники включають
шкалу „правдивості”, „відвертості”. З тестами опитувальники зближує спосіб
обробки результатів: підрахунок балів за ключем, формалізація оцінок, чіткі
критерії інтерпретації.
Прикладами опитувальників є особистісний опитувальник Г.Айзенка,
опитувальник дослідження тривожності Спілгергера, Шістнадцяти
факторний опитувальник Кеттела.
Проективна техніка – група методик, в яких обстежуваний виконує,
як правило, творчі завдання, у ході яких виявляє неусвідомлені особистісні
характеристики. Так, обстежуваним пропонується інтерпретувати зміст
сюжетних малюнків; завершити незакінчені речення, твори; тлумачити
невизначені зображення; малювати тощо.
Найбільш суттєвою ознакою проективних методик є використання у
них невизначених стимулів, з якими має діяти обстежуваний. При цьому
припускається, що результати діяльності (висловлювання, малюнки, твори) є
носіями особливостей його особистості. Тому відповіді не можуть
оцінюватись як правильні і неправильні.
Проективні методики, як формалізовані інструменти передбачають
інтерпретацію результатів обстеження за чітко визначеними критеріями, але,
у той же час, вимагають високого рівня професійної підготовки діагноста.
Прикладами проективних методик є Тест Роршаха (плями), Тест Люшера,
малюнкові методики «Будинок. Дерево. Людина», «Малюнок сім’ї».
Психофізіологічні методики – діагностують особливості людини,
обумовлені властивостями її нервової системи. Це методики дослідницького
характеру, для яких неможливим є оціночний підхід; вони виявляють якісні
характеристики нервової системи, умовно-рефлекторної діяльності.
За своєю формою більшість таких методик – апаратурні, в яких
використовується спеціальне технічне обладнання. За допомогою таких
пристроїв фіксуються біоритми, складаються електроенцефалограми,
вимірюється швидкість реакцій. В останні роки у психофізіологічних
дослідженнях широко застосовуються комп’ютерні методики.

-3-
Крім основної класифікації можна виділити цілий ряд інших,
побудований на різних критеріях. Критерії (ознаки, показники) виступають
також характеристиками, за якими не тільки систематизують, але й
розрізняють діагностичний інструментарій.

Підстави для класифікації (аналізу) та види діагностичних

методик:
1. Тип задач, які використовуються в методиці:
- питальні (перелік питань);
- стверджуючі (система суджень, тверджень, з якими обстежуваний
погоджується або ні);
- продуктивні (завдання – отримати певний результат, продукт діяльності:
малюнок, вирішену задачу, розповідь тощо);
- дійові (завдання – виконати певні дії з предметами або без);
- фізіологічні (методики ініціюють і вимірюють результати фізичних або
фізіологічних реакцій).
2. Адресат тестового матеріалу, який використовується в методиці
(рівень психіки, на який спрямовано дію методики):
- свідомі (передбачають вивчення свідомого рівня психіки; наприклад,
опитувальники);
- несвідомі ( спрямовані на фіксацію неусвідомлених фактів психічного;
наприклад, проективні методики).
3. Форма представлення тестового матеріалу:
- бланкові (тестовий матеріал подається у письмовій, схематичній,
малюнковій формі, надрукований на папері);
- технічні (демонструють стимульний матеріал за допомогою ауді-, відео-
або кіноапаратури, потребують використання технічних пристроїв);
- сенсорні (представляють матеріал у вигляді фізичних стимулів, що
безпосередньо діють на органи чуття: звуки, кольори, предмети, які
необхідно сприймати тактильно).
 4. Характер даних, що використовується для висновків:
- об’єктивні (використовуються показники, які не залежать від свідомого
втручання обстежуваного або експериментатора; наприклад, фізіологічні
показники);
- суб’єктивні (дані обстеження залежать від свідомості дослідника і
обстежуваного, можуть змінюватись від їх мотивації і досвіду).
5. Наявність тестових норм:
- методики можуть мати певні норми, шкали оцінки, рівні або не мати їх
взагалі;
- методики можуть бути такими, що передбачають правильні відповіді у
виконання завдань, або такими, у яких критерій „правильно - не
правильно” відсутній.
6. Внутрішня структура методики:
- мономірні (діагностується лише одна властивість, якість);
- багатомірні, полімірні (вимірюється цілий ряд діагностичних показників,
властивостей, якостей).
7. Засоби спілкування, які використовуються для виконання завдання
методики:
- вербальні (вимагають мовної активності обстежуваного; містять завдання,
пов’язані оперуванням словами, формулюванням тверджень, умовисновків
тощо);
- невербальні (мовлення використовується лише для інструктажу).
Одна й та ж методика одночасно може класифікуватись і аналізуватись
за різними критеріями, з різних боків. Тому певні конкретну методику можна
віднести не до однієї, а до кількох класифікаційних груп, що допомагає
психологу у виборі діагностичного інструментарію для проведення
обстеження.
 Психометричні основи психодіагностики
План:
1. Стандартизація
2. Надійність
3. Валідність
4. Методи статистичної обробки діагностичних даних
Література
1. Корольчук М.С., Осьодло В.І. Психодіагностика: Навч. посібник. – К.:
Ельга, Ніка-Центр, 2004.
2. Моргун В.Ф., Тітов І.Г. Основи психологічної діагностики: Навч. посібник.
– К.: Слово, 2009.
3. Немов Р.С.Психология. Кн. 3. Психодиагностика. – М.: Владос, 2002.
4. Общая психодиагностика / Под ред. А. А. Бодалева, В.В.Столина. – М.:
МГУ, 1987.
5. Основы психодиагностики / Под ред. А.Г.Шмелева. – Ростов-на-Дону:
Феникс, 1996.
6. Психологическая диагностика: Учебное пособие / Под ред. К. М. Гуревича,
Е.М.Борисовой. – М.: Изд-во УРАО, 2000.

1.
Психодіагностичні методики повинні відповідати певним вимогам,
критеріям. Саме вони визначають наукову обґрунтованість
психодіагностичних засобів, їх високу якість як вимірювальних інструментів.
До психометричних критеріїв відносяться стандартизація, надійність,
валідність.

Стандартизація – відповідність методики еталону, стандартам. За

твердженням А.Анастазі, стандартизація – це одноманітність процедури
проведення і оцінки виконання тесту. Розрізняють дві форми стандартизації:
1. Регламентація процедури дослідження, уніфікація, типовість щодо
інструкцій, бланків реєстрації результатів, стимульного матеріалу, умов
проведення дослідження.
2. Нормування результатів обстеження – визначення рівня конкретного
обстежуваного відносно інших, встановлення його місця у розподілі
результатів вибірки обстежуваних. Оцінка та інтерпретація результату є
можливою лише у порівнянні з середніми або крайніми (найнижчими і
найвищими) даними.
Результат обстеження визначається у певних, стандартних показниках
(одиницях, оцінках). Завдяки їм стає можливим зіставлення отриманих даних
у різних обстежуваних, за різними методиками.
Процедура стандартизації діагностичної методики передбачає кілька
етапів:
1. Формування репрезентативної вибірки стандартизації та отримання
на ній первинних даних про об’єкт дослідження.
 Репрезентативність – властивість вибірки відображати в якісному та
кількісному аспекті характеристики генеральної сукупності.
2. Доведення нормального розподілу первинних оцінок та приведення
їх у разі необхідності до нормального виду.
3. Переведення первинних оцінок у стандартну шкалу. (стени)
4. Встановлення статистичних норм (Нормативних показників).

2.
Надійність – стійкість, постійність результатів обстеження при
первинному і повторному діагностуванні; незалежність від сторонніх,
зовнішніх факторів, обставин.
Ступінь надійності залежить від багатьох причин: стан самого
обстежуваного (самопочуття, настрій); відмінності манери поведінки і
особистісних якостей психолога-діагноста; зміни ситуації обстеження, умов,
у яких воно проводиться (час, сторонні подразники, особливості
приміщення). Всі ці фактори слід мати на увазі і намагатись знизити ступінь
їх впливу.
Гуревич К.М. запропонував розглядати надійність з трьох позицій:
- надійність самого вимірювального інструментарію – те, як побудована
методика, наскільки правильно підібрані завдання, які способи обробки
результатів застосовуються;
- стабільність властивості, яка вивчається – врахування ступеня сталості-
мінливості психічної якості;
- константність, тобто відносна незалежність результатів від особистості
експериментатора; константність залежить від міри відповідальності
діагноста-користувача, його ставлення до дотримання усіх вимог щодо
проведення обстеження.
У залежності від умов, які впливають на результати методики, і
способів перевірки надійності виділяють три типи надійності.
1. Ретестова надійність – визначається за допомогою повторного
обстеження на одній і тій же вибірці обстежуваних через певний проміжок
часу; результати першого і другого обстеження порівнюються.
2. Надійність паралельних форм – це погодженість, співвідносність
результатів обстеження за допомогою схожих, аналогічних методик, або
спеціально розроблених форм однієї і тієї ж методики.
3. Надійність частин тесту – визначається розчепленням, поділом тесту
на дві рівноцінні частини і подальшим порівнянням результатів кожної
частини.

3.
Валідність – буквально „повноцінність”, „відповідність”; означає
придатність методики для вимірювання саме тієї психологічної властивості,
яку вона має вимірювати. А.Анастазі дає таке визначення: „Валідність тесту
– поняття, яке вказує, що тест вимірює і наскільки добре він це робить”.
 Характеристика валідності методики містить відомості про те, що
можна дослідити за її допомогою, та інформацію про сферу її застосування
(наприклад, вказується психічна функція і вікові обмеження щодо
використання методики).
Розрізняють декілька видів валідності, які вказують на різні
характеристики методики.
Теоретична та емпірична валідність:
Теоретична валідність – відповідність даних методики теоретичним
уявленням про механізми і закономірності функціонування психічного
явища, яке вимірюється; можливості виділення у ньому показників,
критеріїв, які можуть бути зафіксовані даною методикою.
Емпірична валідність – відповідність діагностичних показників
реальній поведінці, вчинкам і діям обстежуваного; показникам, які
фіксуються візуально, за допомогою спостереження або експертних оцінок
(L-дані).
Внутрішня та зовнішня валідність:
Внутрішня валідність – означає відповідність завдань, питань,
тверджень (окремих елементів) методики загальній меті обстеження.
Зовнішня валідність – відображає залежність завдань, питань методики
зовнішнім критеріям вияву властивості, яка вивчається. Зовнішні критерії і
діагностична методика повинні знаходитись між собою у внутрішній
смисловий відповідності (К.М.Гуревич).
Поточна, прогностична, ретроспективна валідність:
Поточна валідність – визначається на основі зіставлення результатів
діагностування за даною методикою з даними інших методик, обстеження за
якими проводилось одночасно (на одних і тих же обстежуваних).
Прогностична валідність – здатність методики визначати результати
обстеження разом з імовірністю передбачення подальшого розвитку
досліджуваної властивості. Цей вид валідності перевіряється порівнянням
поточних результатів з даними, які збираються через деякий час на тому ж
контингенті обстежуваних.
Ретроспективна валідність – визначається на основі критерію, який
відображає рівень і стан якості в минулому. Для визначення валідності дані
обстеження зіставляються з попередніми результатами.
Валідність „за змістом” – логічна валідність, використовується в
основному у тестах досягнень. Логічна валідність означає можливість
тестових завдань представляти весь зміст і обсяг матеріалу, що перевіряється.
Для перевірки цього типу валідності результати тестування порівнюються з
успішністю, експертними оцінками викладачів.

4.
Всі методи математико-статистичного аналізу умовно діляться на
первинні і вторинні. Первинними називають методи, за допомогою яких
можна отримати показники, безпосередньо відображають результати
вироблених в експерименті вимірювань. Відповідно під первинними
статистичними показниками маються на увазі ті, які застосовуються в
самих психодіагностичних методиках і є підсумком початкової статистичної
обробки результатів психодіагностики. Вторинними називаються методи
статистичної обробки, за допомогою яких на базі первинних даних
виявляють приховані в них статистичні закономірності.
Такими показниками є мода, медіана, вибіркове середнє, дисперсія.
Числовою характеристикою вибірки, яка не вимагає обчислень, є так
звана мода. Модою називають числова величина діагностичного показника,
яка найчастіше повторюється у результатах обстеження.
Для симетричних розподілів ознак, в тому числі для нормального
розподілу, значення моди збігається зі значеннями середнього і медіани. Для
інших типів розподілі, несиметричних, це не характерно. Наприклад, у
послідовності значень ознак 1, 2, 5, 2, 4, 2, 6, 7, 2 модою є значення 2, так як
воно зустрічається частіше за інших значень - чотири рази.
Медіаною називається значення досліджуваного ознаки, яке ділить
вибірку, впорядковану за величиною даної ознаки, навпіл. Праворуч і ліворуч
від медіани в упорядкованому ряду залишається за однаковою кількістю
ознак. Наприклад, для вибірки 2, 3, 4, 4, 5, 6, 8, 7, 9 медіаною буде значення
5, так як зліва і праворуч від нього залишається по чотири показника. Якщо
ряд включає в себе парне число ознак, то медіаною буде середнє, взяте як
полусумма величин двох центральних значень ряду. Для наступного ряду 0,
1, 1, 2, 3, 4, 5, 5, 6, 7 медіана буде дорівнює 3,5.

Вибіркове середнє (середнє арифметичне) значення як статистичний

показник являє собою середню оцінку досліджуваного в експериментальних
даних психологічної якості. Ця оцінка характеризує ступінь його розвитку в
цілому у тієї групи досліджуваних, яка була піддана психодиагностическому
обстеженню. Порівнюючи безпосередньо середні значення двох або
декількох вибірок, ми можемо судити про відносну величину ступеня
розвитку у людей, що складають ці вибірки.

Вибіркове середнє визначається за допомогою наступної формули:

де х - вибіркова середня величина або середнє арифметичне значення

по вибірці; n - кількість випробуваних у вибірці чи приватних
психодіагностичних показників, на основі яких обчислюється середня
величина; х k - часткові значення показників у окремих досліджуваних.
Усього таких показників n, тому індекс k даної змінної приймає значення від
1 до n; Σ - прийнятий у математиці знак підсумовування величин тих
змінних, які знаходяться праворуч від цього знаку
Дисперсія - це середнє арифметичне квадратів відхилень значень
змінної від її середнього значення.
 Дисперсія як статистична величина характеризує, наскільки одиничні
значення відхиляються від середньої величини в даній вибірці. Чим більше
дисперсія, тим більше відхилення або розкид даних.