Тема: Дитячі страхи у нормі та патології: теорія, діагностика, корекція

Джус Вікторія Мирославівна

 2
ЗМІСТ

ВСТУП 3

Розділ 1. Теоретичні аспекти дитячих страхів у нормі та патології 5

1.1. Сутність феномену «дитячі страхи» у психології та медицині 5

1.2. Ознаки та різновиди страхів у дітей 8

1.3. Особливості прояву дитячих страхів у нормі та патології 11

Висновки до розділу 1 13

Розділ 2. Методологія психологічного дослідження дитячих страхів 14

2.1. Методики діагностики страхів у дітей 14

2.2. Рекомендації для зниження страхів у дітей 19

2.3. Методи профілактики та корекції дитячих страхів у нормі та патології 22

Висновки до розділу 2 24

ВИСНОВКИ 26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 27

ДОДАТКИ 30
 3
ВСТУП

Актуальність роботи. Проблематика є надзвичайно актуальною і значущою

з психологічного, педагогічного та медичного погляду. Дитинство є ключовим
періодом формування особистості, і страхи в цей час можуть визначати
подальший розвиток. Розуміння та вивчення дитячих страхів в нормі та патології
сприяє не лише виявленню особливостей психічного здоров'я дітей, а й розробці
ефективних стратегій діагностики та корекції.
Наукове обґрунтування принципів формування страхів у дітей дозволяє
розкрити важливі аспекти впливу різноманітних факторів на психічний стан
дитини. Це може включати в себе вивчення ролі сім'ї, оточення, а також
особливостей внутрішньо-особистісного розвитку. Такі знання стають основою
для розробки індивідуальних підходів до кожної дитини, сприяючи її
гармонійному зростанню та стабільному розвитку.
У контексті освітнього процесу тема дитячих страхів відкриває можливості
для вдосконалення методик виховання та навчання. Педагоги можуть адаптувати
свої підходи до дітей з урахуванням їхніх індивідуальних страхів, створюючи
сприятливий та безпечний навчальний середовище.
У сфері медицини вивчення дитячих страхів має важливе значення для
розробки методів психотерапії та психологічної підтримки. Доступ до ефективних
інструментів діагностики та корекції страхів може покращити якість медичної
допомоги для дітей і підлітків.
Отже, тема вивчення дитячих страхів у нормі та патології відкриває широкі
перспективи для розвитку науки, практики та соціальної допомоги дітям та їхнім
сім'ям.
Об’єкт дослідження – теоретичні та практичні основи дитячих страхів в
медицині та психології
Предмет дослідження – особливості дитячих страхів в нормі та патології.
Мета дослідження – аналіз особливостей дитячих страхів в нормі та
патології.
 4
Із мети випливає ряд завдань, що потребують свого почергового вирішення
в курсовій роботі:
⦁ визначити сутність феномену «дитячі страхи» у психології та медицині;
⦁ розкрити ознаки та різновиди страхів у дітей;
⦁ висвітлити особливості прояву дитячих страхів у нормі та патології;
⦁ проаналізувати методики діагностики страхів у дітей
⦁ описати рекомендації для зниження страхів у дітей;
⦁ сформувати методи профілактики та корекції дитячих страхів у нормі та
патології.
Структура та обсяг роботи. Курсова робота складається із вступу, 2
розділів, висновків.
 5
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДИТЯЧИХ СТРАХІВ У НОРМІ ТА ПАТОЛОГІЇ

1.1. Сутність феномену «дитячі страхи» у психології та медицині

Дитинство представляє собою ключовий період у житті особистості, під час

якого відбувається активне формування індивіда. Цей процес часто
супроводжується виникненням різноманітних дитячих страхів, які, обмежуючи
пізнавальні потреби дитини, можуть стати серйозною перепоною для її
гармонійного розвитку, заважаючи повноцінній соціалізації і спричиняючи ризик
невротизації [15, с.106].
У сучасних дослідженнях страх розглядається з різних точок зору, що
свідчить про його багатогранність як психологічного феномена. Існують різні
погляди на проблему дитячих страхів, які поки що не були об'єднані в єдину
психологічну концепцію [17, с. 9].
У психологічних словниках страх визначається як «емоція, що виникає в
ситуаціях загрози біологічному чи соціальному існуванню індивіда і спрямована
на джерело дійсної чи уявної загрози», або «афективно-чуттєва емоція, яка
виникає у ситуації загрози чи боязні за свою соціальну чи біологічну екзистенцію
у суб'єкта, при цьому сам суб'єкт спрямований на об'єкт-джерело достовірно-
конкретної чи ірраціональної загрози» [11, с.76].
О. Захаров концептуалізує страх як емоційний стан, що виникає в свідомості
людини під впливом конкретної загрози для її життя та благополуччя. Вчений
підкреслює, що особа, яка відчуває страх, реагує на конкретні об'єкти і ситуації
[12, с.44].
Вчені наголошують, що страх є негативним емоційним станом, що виникає
при отриманні інформації про загрозу біологічному чи соціальному становищу
особи, будь то реальна чи уявна загроза. Інтенсивність відчуття страху може
варіювати в широкому спектрі відтінків, залежно від темпу отримання інформації
 6
про конкретну загрозу (рис. 1.1). Таким чином, страх впливає на зниження
життєдіяльності організму.

А. Прохоров У роботі, присвяченій нестійким станам людини (страх, тривога, щастя, гнів,
паніка тощо), вказує на те, що такі стани характеризуються підвищеною
психічною активністю, виникають в особливих умовах, часто обумовлюють
виникнення межових та патологічних порушень. На переконання вченого,
функція негативних станів, до яких належить і страх, полягає в активізації
рефлексивних процесів, необхідних для вирішення важких ситуацій, а також для
формування стійких моделей поведінки [14].

А. Прихожан Відзначає, що на сьогодні найпоширенішим є переконання, згідно з яким

страх розглядають як реакцію на конкретну, визначену, реальну загрозу
[13].

Т. Смолєва В аналізі феномену невпевненості дитини зазначає, що провідним

негативним емоційним переживанням, яке впливає на виникнення
невпевненості дитини, є страх. Дослідниця визначає страх як негативне
переживання, пов’язане з очікуванням неуспіху в діяльності чи при
встановлені контактів з іншими [8].

Р. Грановська Також зазначає, що найсильнішою негативною емоцією є страх, який

визначає очікування і передбачення невдачі при здійсненні дії, що повинна
бути виконана в цих умовах [21].

О. Кондаш «Страх – психологічний сигнал, що свідчить про небезпеку та несе в собі

попередню оцінку ситуації. Тобто насамперед цей стан виконує сигнальну
функцію. Хочемо зазначити, що у деяких психологічних словниках
визначення поняття «страх» узагалі відсутнє [13].

О. Захарова У дослідженнях розкривається поняття негативного емоційного досвіду як

відображення індивідуально-значущих подій життя, що спричиняють
негативну дію на індивіда в цілому. Учений розглядає такий досвід як один
із чинників розвитку страхів і наголошує на тому, що «жити у страху – це
ніби постійно озиратися назад, виходячи зі свого травматичного минулого,
і не бачити майбутнього [22].

Рис.1.1. Наукові погляди на феномен «дитячі погляди»

Джерело: створено на основі [19, c.32]

О. Захаров вказує на ряд психотравмуючих умов у житті дітей, які можуть

викликати у них страхи. Серед таких умов вчений виокремлює сильні психічні
потрясіння, зневагу з боку батьків, залякування, постійні тривожні передчуття від
 7
дорослих членів сім'ї, тяжкі випробування, невдачі та постійне психічне
напруження [2]. Також відзначається вплив негативного досвіду на формування
страхів у дітей.
Я. Омельченко та З. Кісарчук пов'язують виникнення негативного
емоційного досвіду з неправильним вихованням у сім'ї, наявністю постійних
конфліктів та взаєминами між батьками і дітьми. Ці фактори створюють
несприятливу атмосферу для емоційного розвитку дитини [6].
Феномен «дитячі страхи» у медицині пояснюється з погляду
психофізіологічних та психосоціальних аспектів психіки дітей. Медична наука
розглядає дитячі страхи як нормальну частину емоційного та психічного розвитку
дитини, враховуючи особливості її психологічного статусу та етапів формування
(рис.1.2).

Розвиток
Еволюційний Психосоціальний Індивідуальні
психічних
підхід контекст особливості
механізмів

Дитячі страхи
Вплив оточуючого
Деякі страхи можуть виникати Кожна дитина
середовища,
можуть бути на етапах розвитку унікальна, і її
спілкування з
вбудовані у конкретних власні
батьками,
генетичний код як психічних характеристики,
лікарями, та
еволюційний механізмів, таких темперамент,
загальна атмосфера
механізм як уявлення та досвід впливають
в медичних
виживання. формування на те, як вона
установах може
Наприклад, страх свідомості. Діти реагує на медичні
впливати на
перед невідомим можуть ситуації. Деякі
формування
або болючим може стурбовуватися діти можуть бути
страхів. Негативні
бути спадковим невідомим або більш схильними
досвіди чи перебіг
образом непередбачуваним до розвитку
попередніх
визначеним для через їх обмежену страхів через своє
медичних процедур
забезпечення здатність індивідуальне
можуть викликати
безпеки та абстрактно сприйняття та
тривожність та
існування. мислити та реакції на події.
страх у дітей.
передбачати події.

Рис. 1.2. Основні аспекти пояснення феномену «дитячі страхи» у медицині

Джерело: створено на основі [18, c.96-97]
 8
Отже, сучасні тлумачення визначають страх як негативну емоцію, нестійкий
стан, афективно-загострений стан та негативне емоційне переживання. У нашому
розумінні, страх – це негативний емоційний стан, який пов'язаний з
усвідомленням загрози для життя та благополуччя особи. Цей стан проявляється у
очікуванні та передбаченні можливої невдачі при виконанні конкретних завдань у
визначених умовах. Важливим аспектом у дослідженні дитячих страхів є розгляд
їх як наслідку негативного емоційного досвіду, який не може залишити психіку
дитини осторонь. Навіть видимо слабкі, але тривалі негативні впливи, які часто
повторюються, можуть значно впливати на психічний стан дитини.

1.2. Ознаки та різновиди страхів у дітей

У дошкільному віці дитина сприймає світ так само, як і її батьки. Відповідно,

батьки часто передають свої переживання і страхи дитині, навіть не помічаючи
цього, тим самим викликаючи у свого маляти почуття тривоги, яке в подальшому
може перерости в страх.
Щоб допомогти дитині подолати будь-які страхи, важливо розібратися у
причинах їх виникнення. Дитячий страх – це серйозна проблема, існування якої
може бути викликано кількома факторами (рис. 1.3).

залякування

негативний
самотність
досвід

агресивна надмірна
сім'я опіка батьків

турбота віртуальна
батьків реальність

Рис. 1.3. Причини виникнення дитячих страхів

Джерело: складено на основі [19, c.45]
 9
1. Залякування: укус тварини або комахи; несподіваний голосний звук,
крик; сварки і скандали батьків; залякування казковими персонажами, монстрами
тощо.
2. Негативний досвід: вразливі події в житті дитини, такі як потоплення в
річці та ковзання води, укус собаки, загублення в магазині і т. д.
3. Надмірна опіка батьків: батьки, прагнучи захистити дитину від усіляких
неприємностей і загроз, не дозволяють їй адаптуватися в сучасному світі.
4. Розмови дорослих: часті розмови батьків на теми, які не відповідають
вікові дитини, можуть сприяти розвитку в неї відповідних страхів, наприклад,
страху захворіти.
5. Віртуальна реальність: відсутність живого спілкування з ровесниками та
батьками може призвести до захоплення комп'ютерними іграми, які можуть
суттєво впливати на психіку та викликати різні страхи.
6. Турбота батьків: стрес та турбота батьків можуть передаватися дитині за
допомогою таких попереджень, як «Не бігай – впадеш і вдаришся», «Докладай –
подавишся» і т. д.
7. Порушення прив'язаності: відсутність відчуття безпеки в сім'ї та
відсутність підтримки з боку близьких людей можуть ускладнити сприйняття
світу для дитини.
8. Агресивні батьки: агресія до дитини може підірвати базове відчуття
безпеки та викликати страх.
9. Конфліктна сім'я: діти трудно сприймають навіть невеликі сімейні
сварки. Постійний стрес в сім'ї може викликати постійний стрес і страх у дитини.
10. Хвороби: неврози та інші психічні захворювання можуть призвести до
виникнення страху у дитини, у такому випадку лікування слід проводити
медичними засобами.
11. Відчуття самотності: якщо дитина відчуває себе самотньою в сім'ї, вона
може уникати спілкування з однолітками та стати замкненою на себе, боячись
спілкування та взаємодії з іншими людьми [19].
 10
У сучасних психолого-педагогічних дослідженнях існує кілька підходів до
класифікації дитячих страхів, серед яких, в період дошкільного дитинства, варто
відзначити наступні [1, c.113-115]:
1) Природні (ґрунтуються на інстинкті самозбереження):смерть (власна,
батьків), замкнутий простір, темрява, глибина, висота, тварини, чудовиська,
комахи, стихії (вода, вогонь), кров, лікарі, уколи, гучні звуки.
2) Соціальні: самотність, покарання, засудження, глузування.
3) Уявні – найбільш поширені, основною причиною виникнення яких є
нестримна фантазія, здатна наростати до неймовірних розмірів:страх темряви,
коли дитина переконує саму себе, що в темряві живуть чудовиська; смертельний
страх за батьків, коли малюк боїться, що мама запізнюється з роботи через те, що
вона померла.
4) Нав'язливі та реальні ‒ викликаються конкретними життєвими ситуаціями,
які можуть стати психотравмуючими:якщо дитина застрягла у ліфті на кілька
годин, у неї може довго залишитися емоційний слід, який, якщо не допомогти їй
позбутися його, може перерости в фобію.
5) Абсурдні – менш вивчені дитячі страхи, причини яких невідомі: іноді
батьки не можуть зрозуміти, чому дитина боїться власного дідуся, чи горобця, чи
інших елементарних речей і явищ.
6) Ситуативні ‒ обумовлені конкретною небезпечною ситуацією (аварією,
падінням з висоти, смертю батьків і т.д.), яка виступає в ролі психотравмуючої,
впливаючи на всю подальшу дитячу життєдіяльність і легко переходять у фобії.
7) Особистісні ‒ обумовлені індивідуальними особливостями дитячої
психіки, характеру (сором'язливість, невпевненість, замкнутість тощо),
проявляються частіше в новому колективі, непривичному оточенні і з часом
можуть розвиватися у відсутність адаптації, аутизм, внутрішні комплекси та
низьку самооцінку.
8) Гострі ‒ виникають у певній ситуації, часто мають короткочасний характер
і за підтримки батьків чи роботи з психологом швидко зникають без наслідків.
 11
9) Хронічні ‒ розвиваються з гострих при відсутності необхідної підтримки з
боку дорослих; можуть бути обумовлені схильністю до тривожності; вимагають
психотерапевтичного втручання; є фобіями.
10) Нічні страхи ‒ виділяються в окрему групу як найбільш поширені та
небезпечні; представляють собою парасомнії ‒ порушення поведінки в різних
фазах сну, обумовлені нестійкістю ЦНС, що пояснює частоту виявлених випадків
у дітей порівняно з дорослими. Проявляються у вигляді нічних кошмарів,
лунатизму, розмов у сні, сонячного паралічу, бруксизму.
Отже, дитячі страхи є складним та різноманітним явищем, яке можна
класифікувати за декількома ознаками та різновидами. Основні категорії
включають природні страхи, які базуються на інстинктах самозбереження,
соціальні страхи, пов'язані з взаємодією в суспільстві, уявні страхи, які виникають
внаслідок безудержної фантазії, та нав'язливі та реальні страхи, які виникають
через конкретні життєві обставини. Також слід відзначити абсурдні, ситуативні,
особистісні, гострі, хронічні та нічні страхи як різновиди, які можуть впливати на
розвиток та психічний стан дитини.
Детальне вивчення цих страхів важливе для психологічного супроводу дітей,
оскільки вони можуть впливати на їхню поведінку, адаптацію до навколишнього
середовища та загальний психічний стан. Розрізнення різновидів страхів
допомагає розуміти їхні джерела та ефективно впливати на їх розвиток та
подолання. Важливою є роль батьків, педагогів і психологів у створенні
сприятливого середовища для дитини, яке дозволяє їй розкривати свій потенціал,
а також вчить ефективним стратегіям подолання страхів і розвитку психологічної
стійкості.

1.3. Особливості прояву дитячих страхів у нормі та патології

Спеціалісти-психологи умовно розподіляють дитячі страхи на нормативні і

патологічні.
Нормативні страхи є віковими. Це означає, що у певний віковий період
виникнення деяких страхів для дитини є нормальним і природнім. Зі спокоєм та
 12
уважністю з боку батьків ці страхи зникають самі собою, коли дитина трошки
підростає. Нормативні страхи виникають разом з розвитком дитини,
супроводжуючи її психологічне становлення [17, c.114].
Патологічні страхи можуть виникати внаслідок травматичних ситуацій,
високого рівня тривожності в сім'ї або як вияв психічних відхилень. Патологічні
страхи - це страхи, які є надто незвичайними для віку або тривало не зникають,
дуже інтенсивні та заважають нормальному життєдіяльності сім'ї [17, c.119].
Дитячі страхи є нормальним явищем у розвитку дитини і можуть
проявлятися на різних етапах її життя. У нормі вони відображають стадії розвитку
дітей та сприяють формуванню стратегій адаптації. Однак, існують особливості
прояву дитячих страхів як у нормі, так і в патології (рис. 1.4).

Фазові прояви: На різних етапах дитинства виникають різні страхи, що є

нормальним явищем. Наприклад, страх темряви або страх розлуки з
Особл батьками може бути характерним для дошкільного віку
ивості Застосування як захисний механізм: Деякі страхи можуть виконувати
прояв функцію захисту, спонукуючи дитину уникати потенційно небезпечних
у ситуацій.
норма Виявлення в поведінці та емоціях: Дитина може реагувати на страхи
тивни збільшеним тривожністю, виявляти нерішучість, сховатися або шукати
захисту близьких
х
страхі
в
Надмірна тривожність: У деяких випадках страхи можуть бути надто
інтенсивними та тривожними, перешкоджаючи повсякденному
функціонуванню дитини.
Фобії: Деякі страхи можуть переростати в фобії — надмірні, неприйнятні за
Особл інтенсивністю та тривалістю страхи перед конкретним об'єктом чи
ивості ситуацією.
прояв Травматичні досвіди: Деякі страхи можуть виникнути внаслідок
у травматичних подій чи впливу негативних досвідів, таких як втрата
близької людини або переживання нещасного випадку.
патоло Спроби уникнення: Дитина може спробовати уникати ситуації, пов'язаної
гічних зі страхом, що впливає на її соціальну та емоційну адаптацію.
страхі Зміни в поведінці: Страхи, які перетворюються на патологічні, можуть
в призводити до значних змін у поведінці дитини, включаючи сонні розлади,
агресивність або ізоляцію

Рис. 1.4. Особливості прояву дитячих страхів в нормі та патології

Джерело: авторська розробка
 13
У випадках, коли дитячі страхи виходять за межі норми та негативно
впливають на якість життя дитини, важливо шукати допомогу від кваліфікованих
фахівців, таких як психолог чи психіатр.
Отже, ми встановили, що дитячі страхи є природним та нормальним явищем
у розвитку дитини, відображаючи її стадії розвитку та виконуючи функцію
захисту. Однак, в окремих випадках, страхи можуть стати патологічними,
виходячи за рамки нормального функціонування та перешкоджаючи
повсякденному життю дитини. Надмірна тривожність, розвиток фобій та вплив
травматичних досвідів можуть викликати серйозні зміни у поведінці та
емоційному стані дитини. У таких випадках важливо звертатися за допомогою до
кваліфікованих фахівців, які здатні надати ефективну психологічну або
психіатричну підтримку, сприяючи адаптації та благополуччю дитини.

У ході дослідження теоретичних аспектів страхів у нормі та патології були

з'ясовані ключові аспекти цього феномену. Визначено, що дитячий страх - це
негативний емоційний стан, що виникає при свідомому відображенні загрози для
життя та благополуччя дитини. Зазначено, що страх може бути наслідком
психотравмуючих умов життя, негативного емоційного досвіду та впливу
сімейного середовища.
Одним із ключових моментів є розгляд ознак та різновидів дитячих страхів.
Серед них виділені природні, соціальні, воображені, навязчиві, ситуативні,
личностні та ночні страхи. Особливий акцент зроблено на тому, що деякі з цих
страхів є нормативними, пов'язаними із розвитком дитини, в той час як інші
можуть вказувати на патологічний стан та вимагати спеціалізованої підтримки.
Розглядаючи особливості прояву дитячих страхів у нормі та патології, було
визначено, що нормативні страхи виникають відповідно до етапів розвитку
дитини і можуть зникнути при належній увазі та підтримці з боку батьків. З
іншого боку, патологічні страхи можуть бути наслідком травматичних ситуацій,
високого рівня тривожності в сім'ї або вказувати на наявність психічних
відхилень.
 14
РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ДИТЯЧИХ
СТРАХІВ

2.1. Методики діагностики страхів у дітей

Для діагностики дитячих страхів використовують наступні методики

(рис.2.1).
Методика «Страхи в
М.А. Панфілова
будиночках»

Методика «Силует людини» Л. Лебедьова

Г.Т. Хоментаускас та В.К.

Методика «Малюнок родини»
Лосева

Опитувальник П. Бейкер и М. Алворд

Г.П. Лаврентєва та Т.М.

Опитувальник
Титаренко

Критерії страху П. Бейкер та М. Алворд

Рис.2.1. Методики діагностики страхів у дітей

1. Методика «Страхи в будиночках» М.А. Панфілової.

Автор здійснив своєрідний синтез двох відомих методик: модифікованої
бесіди А. І. Захарова та тесту «Червоний дім, чорний дім». Модифікована бесіда
про страхи А.І. Захарова передбачає визначення та уточнення переважаючих
видів страхів (страх темряви, самотності, смерті, медичні страхи і т.д.). Перед тим
як допомагати дітям подолати страхи, необхідно визначити, конкретним чином
яким саме страхам вони піддаються. Дізнатися весь спектр страхів можна за
допомогою спеціального опитування при умові емоційного контакту з дитиною,
 15
довірливих відносин і відсутності конфлікту. Про страхи слід розпитувати когось
з знайомих дорослих або фахівців під час спільної гри чи дружби. Пізніше
батькам слід уточнити, чого саме і наскільки боїться дитина.
Бесіда розглядається як «умова для подолання страхів через їх вираження та
малювання» [8, c.71]. Рекомендується розпочати питання щодо страхів із
запропонованого списку для дітей віком не раніше трьох років; питання повинні
бути доступні для їх розуміння. Ведення бесіди передбачає обережність та
докладність, перераховуючи страхи та чекаючи відповідей «так» - «ні» або
«боюсь» - «не боюсь». Запитання про те, чи дитина боїться чи не боїться, слід
ставити час від часу, щоб уникнути наводження страхів чи їх непроханого
навіювання. При стандартному запереченні всіх страхів просять надавати
розгорнуті відповіді типу «не боюсь темряви», а не «ні» чи «так». Дорослий, який
ставить питання, сидить поруч, а не напроти дитини, і періодично її підбадьорює
та хвалить за те, що вона висловлює свої почуття. Бажано, щоб дорослий вказував
на страхи з пам'яті, лише іноді перевіряючи список, а не читаючи його. Загальні
відповіді дитини об'єднуються за видами страхів, сформульованими А. І.
Захаровим. Якщо дитина в трьох випадках із чотирьох-п'яти відповідає
позитивно, то цей вид страху вважається наявним. Проведення методики є досить
простим та не вимагає спеціальної підготовки.
Дитині пропонується намалювати два будинки - червоний і чорний (або
використовувати аркуш із вже нарисованими будинками). У цих будинках діти
розміщують страхи: в червоному - «нестрашні», в чорному - «страшні страхи».
Після виконання завдання дитині пропонується зачинити чорний будинок на
замок (намалювати його), а ключ - викинути чи втратити. Автор вважає, що цей
акт допомагає заспокоїти актуальні страхи. Аналіз результатів передбачає
підрахунок страхів у чорному будинку та порівняння їх з віковими нормами.
Захаров визначає вікові норми та розподіл страхів (за віком та статтю). З 29
страхів, виділених автором, у дітей спостерігається від 6 до 15. У міських дітей
можлива кількість страхів доходить до 15.
 16
Згідно інструкції, потрібно розмістити 29 страхів у червоному і чорному
будинках (додаток А). У чорному будуть жити страшні страхи, а в червоному -
нестрашні. Дорослий перераховує страхи і записує їх номери всередині будинку.
Проективна методика «Мої страхи» А.І. Захарова передбачає попередню
бесіду, яка актуалізує спогади дитини про те, що її лякає [13, c.166]. Потім їй
пропонується аркуш паперу та кольорові олівці. Під час аналізу звертають увагу
на те, що дитина намалювала, а також на використані нею кольори під час
малювання. Після завершення малювання просять дитину розповісти про те, що
вона зобразила, тобто вербалізувати свій страх. Таким чином, передбачається, що
активне обговорення дитиною своїх відчуттів в ігровому середовищі дозволяє
внутрішнім ресурсам змінити напрямок від захисту до конструктивного процесу
особистісних змін.
2. Методика «Силует людини» Л. Лебедевої діагностує емоційний стан
дитини за вибором кольору відповідно до Макса Люшера.
Дослідження Макса Люшера виявили, що чотирьом кольорам можна
призначити чотири типи почуттів про себе. Наприклад, дитина, яка обирає синій
колір, часто відчуває задоволеність життям; ті, хто вибирає червоний, проявляють
життєрадісність та активність; представники «зеленого» кольору свідчать про
серйозне ставлення до життя і стабільність, тоді як вибір світло-жовтого кольору
асоціюється з веселістю та відкритістю.
Крім того, кожному кольору Люшера притаманні певні характеристики
особистості. Наприклад, «сині» люди прагнуть до єдності та згоди, «червоні»
виявляють амбіції та бажання впливати на оточуючих. Ті, хто обирає зелений
колір, відчувають потребу в безпеці і стабільності, тоді як «жовті» орієнтовані на
зміни та вільність.
Згідно з Максом Люшером, Л.Н. Собчик наголошує на значущості
кольорового вибору в контексті виявлення стресу. Особливу увагу слід звертати
на коричневий, сірий та чорний кольори, які можуть свідчити про високий рівень
стресу. Це може виникнути внаслідок об'єктивно складних життєвих обставин або
невротичної реакції на труднощі.
 17
Людські почуття можна розглядати як відображення явищ зі стійкою
мотиваційною значущістю. Малюнки емоцій і почуттів виступають своєрідним
аналогом невербальної сповіді, в якій психолог стає непередбачуваною свідком
відкриття особистих переживань.
При інтерпретації малюнка важливо враховувати, де саме розташовані
«яскраві» емоції, такі як біль, провина, образа, гнів, приниження, страх та помста.
Інформативність «емоційного вмісту» може бути виявлена в життєво важливих
зонах, таких як область головного мозку, шия, груди та живіт. Це може вказувати
на проблеми, які турбують людину, але з якихось причин на даний момент ще не
усвідомлюються або свідомо пригнічуються [18].
3. Методика «Малюнок сім'ї» Г.Т. Хоментаускаса і В.К. Лосевої дозволяє
відстежити емоційні проблеми та труднощі у взаємовідносинах у сім'ї дитини,
побачити його суб'єктивну оцінку його місця в сім'ї та взаємин з іншими членами
сім'ї.
Тест допомагає виявити ставлення дитини до членів своєї сім'ї, як він
сприймає кожного з них і свою роль в сім'ї, а також ті взаємини, які викликають у
нього тривогу.
Сімейна обстановка, яку батьки оцінюють позитивно, може бути сприйнята
дитиною абсолютно протилежним чином. Дізнавшись, яким він бачить
навколишній світ, сім'ю, батьків, себе, можна зрозуміти причини виникнення
багатьох проблем дитини і ефективно допомогти йому в їх вирішенні.
4.Опитувальник від авторів П. Бейкера і М. Алворд рекомендує приділити
увагу дитині і дає можливість дослідити, чи наявні у дошкільника характерні
ознаки тривожності за такими критеріями визначення дитини:
 Тривожність;
 Складність, щоб сконцентруватися на чомусь потрібно більше зусиль;
 Напруження тіла;
 Роздратованість.
 Порушення сну.
 18
Можна допускати, що дитина перебуває в стані тривоги, якщо один із
вищезазначених критеріїв постійно проявляється в її поведінці.
5. Опитувальник Г.П. Лаврентьєвої і Т.М. Титаренко застосовується для
виявлення тривожної дитини в групі ровесників [22, c.87] (додаток Б).
Підраховувати кількість «плюсів», щоб отримати загальний бал тривожності.
Висока тривожність - 15 - 20 балів; середня - 7 - 14 балів; низька - 1-6 балів.
В дитячому саду діти часто відчувають страх розлуки з батьками. Важливо
пам'ятати, що у віці двох-трьох років наявність цієї риси допустима і
пояснюється. Але якщо дитина і в підготовчій групі постійно плаче при
розставанні, не відводить очей від вікна, чекаючи кожну секунду з'явлення
батьків, це слід взяти до уваги особливо.
6. Наявність страху можна визначити за наступними критеріями, за
висновками психологів П. Бейкера та М. Алворд (рис.2.2).

Повторювана надмірна
засмученість, сум при
розставанні

Постійне надмірне турбування про втрату, про

Постійне надмірне те, що дорослому може бути погано
турбування, що будь-яка
подія призведе його до
розлуки з сім'єю
Постійні відмови візиту
дитячого саду

Постійний страх залишитися самому

Постійний страх
засинати самому

Постійні нічні кошмари, в яких дитина

розлучається з кимось

Рис.2.2. Критерії наявності страху в дитини ( за П.Бейкером та М.Алвордом)

 19
Джерело: складено на основі [11]

Якщо хоча б три ознаки проявлялися в поведінці дитини протягом чотирьох

тижнів, то можна припустити, що у дитини дійсно спостерігається цей вид страху.
Таким чином, методики діагностики страхів у дітей є ефективним
інструментом для виявлення та розуміння емоційного стану дітей, пов'язаного зі
страхами. Різноманітні підходи, такі як бесіди, рисунки, опитувальники та
проективні методи, надають можливість докладно вивчати індивідуальні аспекти
та характеристики страхів у кожного дитини. Використання цих методик дозволяє
психологам та педагогам не лише виявляти страхи, але й розуміти їхнє джерело та
вплив на емоційний стан дитини. Важливою перевагою є можливість адаптації
методик до вікових та індивідуальних особливостей дітей, що сприяє точному та
глибокому аналізу їхніх почуттів.

2.2. Рекомендації для зниження страхів у дітей

Щоб позбавити дитину від страхів, батькам доведеться провести

фундаментальну роботу як з його усталеними паттернами поведінки, так і зі
своїми власними. Важливо бути готовими до змін міжособистісних відносин та
психологічної атмосфери в сім'ї.
Допоможуть справитися із страхами такі прості дії:
- співчувати тому, кого боїться маля (монстра, чудовиська, сусідського
хлопчика-бійця, павука);
- розповісти йому про власні страхи та переконати, що всі щось бояться
(навіть дорослі);
- використовувати метод символічного тотема — купити плюшеву іграшку
(чарівний плед) і переконати дитину, що вона завжди буде його захищати (щось
на зразок ловця снів);
- розвивати позитивне мислення, знаходячи позитивні моменти в усьому;
- проводити рольові ігри, в яких чудовиська завжди програють і виявляються
нешкідливими;
 20
- просити намалювати монстра, який його лякає, а потім разом сміятися з
нього;
- пояснювати все, що відбувається навколо, щоб не було боязні елементарних
звуків дощу по даху, блискавки і грому і так далі.
У маленькому віці всі ці прийоми слід проводити у формі гри. Що доведеться
змінити в сім'ї:
1) приділяти більше часу дитині, спілкуватися, розмовляти душа в душу;
2) забезпечити комфортну атмосферу вдома;
3) щоденно обіймати, цілувати, тримати за руку, сидіти на колінах;
4) говорити про свою любов;
5) переконати його у повній захищеності;
6) нормалізувати внутрішньо-сімейні відносини, які потребують
виправлення;
7) записати на секцію або гурток за інтересами, щоб не було часу думати про
страхи, уникаючи при цьому перевантаження.
Оскільки страхи дітей часто впливають на психосоматику, батькам необхідно
знизити неприємні прояви подібного роду. Як можна зменшити рівень
тривожності:
 зменшити навантаження в школі та вдома;
 збільшити дозу позитивних емоцій;
 нормалізувати режим дня: їсти, спати, вчитися, відпочивати, працювати —
строго за годинником;
 забезпечити збалансоване харчування та повноцінний сон;
 збільшити кількість часу, проведеного на вулиці, і в зворотній пропорції
скоротити час, який дитина приділяє гаджетам;
 утримувати спільні прогулянки, сімейні події, подорожі, відвідування
гостей;
 залучати до спорту, збільшувати рухливу активність;
 перед сном організовувати заспокійливі ванни на травах.
9 категоричних «не можна» для батьків:
1. Не карати за боягузтво.
 21
2. Не змушувати переборювати страх будь-якою ціною.
3. Не скандалити всередині сім'ї, не піднімати голос.
4. Не дозволяти переглядати «жахи» та грати в агресивні комп'ютерні ігри
перед сном.
5. Не соромити і не смішити.
6. Не називати боягузом.
7. Не розповідати при дитині про страшні ситуації (катастрофи, чиєсь смерті,
нещасних випадках).
8. Не акцентувати увагу на страхах.
9. Не покарати занадто жорстоко. Всі ці дії з боку батьків допоможуть
позбавити дитину від страхів. Якщо ж методи їх подолання виявилися
неефективними, необхідно звернутися за допомогою до фахівців.

2.3. Методи профілактики та корекції дитячих страхів у нормі та

патології

Проблематика дитячих страхів та тривог особливо важлива для обговорення

в дошкільних закладах. Перш ніж дитина піде до школи та стикнеться з періодом
складної адаптації до нового колективу та зрослої відповідальності, їй слід
допомогти подолати ті перешкоди, які виникнуть на шляху подальшого
гармонійного розвитку особистості.
Методи та прийоми корекції дитячих страхів, які можна використовувати
(рис.2.3).
 22

Ігротерапія

Казкотерапія

Лялькотерапія

Мистецька терапія

Пісочна терапія

Тілесна терапія

Функціональна музика

Релаксація

Індивідуально-групові заняття

Покращення дитячо-батьківських відносин

Рис.2.3. Методи профілактики та корекції дитячих страхів у нормі та

патології

Ігротерапія. Гра є провідним засобом психотерапії в дошкільному віці. Гра

допомагає дитині вивчити певні навички спілкування, освоїти соціальні норми
поведінки, приносить задоволення, підвищує життєвий тонус та покращує
емоційний стан. Ігри, які можуть бути проведені батьками для подолання страхів
у маляти, давно відомі. Вони допоможуть зняти напруження, обмеженість та
страх, що виникають у дитини в темряві, закритому просторі, при несподіваному
впливі або потраплянні в нову, неочікувану ситуацію спілкування. Цінність цих
сімейних ігор полягає в тому, що діти, які відчувають страхи, легше адаптується в
грі з батьками, а не в групі дитячого саду.
Перша гра — «П'ятнашки» (подолання в грі страхів перед несподіваним
впливом. Спрямована на нейтралізацію перевищення батьківських загроз і
покарань. За допомогою цієї гри вдається забезпечити емоційний розряд, розсіяти
накопичене нервове напруження, значно зменшити страх перед несподіваним
впливом, а також страх перед покаранням від батьків, розвинути вправність,
 23
координацію рухів, встановити більш прямий контакт між батьками та дітьми [14,
c.159].
Друга гра — «Прикриті очі». (подолання в грі страхів перед несподіваним
впливом, частково темрявою та закритим простором. Спрямована на
нейтралізацію перевищення батьківських загроз і покарань.
Третя гра - «Хованки» (подолання в грі страхів темряви, самотності та
закритого простору. Спрямована на корекцію перевищення батьківської турботи
(«Де моє дитя?) «Тваринки в норці» (подолання страху темряви). «Безглуздий
кошмар» (корекція нічних кошмарів) [14, c.184].
Арт-терапія сприяє актуалізації страхів, підвищує впевненість у собі,
розвиває дрібну моторику та зменшує тривожність. Першим етапом у подоланні
відчуття страху є його зображення. Саме конкретизація страху допомагає дитині
позбутися невизначеності і вивести на поверхню те, що турбує та мучить. Дітям
часто легше нарисувати, не деталізуючи, «страх», ніж описати його словесно,
оскільки асоціативне мислення у них розвинуте краще.
Другий, не менш важливий етап у подоланні відчуття страху - моделювання
виходу із складної ситуації. Існує безліч методів і прийомів:
1. домальовка «Захисного об'єкта»;
2. зафарбовування «Страшного»;
3. знищення «Зла» (скатати, порвати, викинути і т. д.);
4. домальовка цікавих інтегруючих деталей («Сюрприз»);
5. видозміна малюнка, перетворення «страшного» в «смішне»;
6. прикраса похмурого, перетворення в красиве.
Можливо, конкретна ситуація підкаже вам свої власні варіанти рішень.
Слідкуйте за тим, щоб дитина не закрашувала самого себе, «Знищувала» не
конкретну людину-противника, а лише зло, яке він завдає. Головне правило:
«зло» не повинно перемагатися «злом», для цього є «добро».
Піскова терапія. Дитина під час піскової гри має можливість висловити свої
найглибші емоційні переживання, вона звільняється від страхів і пережитого.
Тілесна терапія використовується для зниження напруженості, тривожності.
Підвищує впевненість в собі та зменшує страхи.
 24
Функціональна музика, що має заспокійливий та відновлюючий ефект,
сприяє зменшенню емоційної напруженості та переключенню уваги.
Релаксація забезпечує гармонізацію рівнів емоційної регуляції та зниження
рівня тривожності. Вона:
1) готує тіло і психіку до діяльності;
2) зосереджує на внутрішньому світі;
3) звільняє від зайвого нервового напруження.
Індивідуально-групові корекційні заняття:
 Підвищують впевненість в собі (самооцінку).
 Знімають страхи.
 Розвивають комунікативні навички.
Покращення дитинсько-батьківських відносин: Багато труднощів дитини
повинні вирішуватися через призму сімейних відносин: змінюючи сімейну
ситуацію та виправляючи, насамперед, ставлення до дитини, ми вирішуємо його
проблему. Робота спільно із сім'єю дитини дозволяє створити умови для
розкриття особистості маляти, надати йому можливості виявити себе, свої
почуття та емоції; сприяти збагаченню емоційного світу батьків і дітей; сприяти
підвищенню самооцінки дітей та їхнього відчуття власної важливості.

Таким чином, дослідження методик діагностики страхів у дітей надає

глибокий уявлення про емоційний стан маленьких особистостей. Критерії,
встановлені для виявлення страхів, включають психологічні розлади та
занепокоєння перед певними ситуаціями. Розроблені методики дозволяють вчасно
виявляти та аналізувати страхи, що може служити основою для ефективної
корекції та психологічної допомоги дітям.
Рекомендації для зниження страхів у дітей виявляються важливим етапом
підтримки емоційного благополуччя. Використання ігрових методів, відкриті
розмови та взаємопідтримка є важливими аспектами у цьому процесі. Родинна
підтримка, яка дозволяє дитині відкриватися та поділятися своїми страхами,
інколи може бути так само важливою, як і самі рекомендації для зменшення
страхів.
 25
Методи профілактики та корекції дитячих страхів у нормі та патології
включають в себе різноманітні терапевтичні підходи. Удосконалення
батьківських відносин також відіграє ключову роль у роботі над дитячими
страхами, сприяючи покращенню родинної динаміки та психологічного клімату.
Загалом, інтеграція вказаних методик та рекомендацій в процес виховання та
підтримки може ефективно допомагати дітям в подоланні та управлінні своїми
страхами, створюючи сприятливе емоційне середовище для їхнього зростання та
розвитку.
 26
ВИСНОВКИ

Феномен «дитячих страхів» представляє собою значущу проблему, яка

активно вивчається в галузі психології та медицини. Його сутність глибоко
вкорінена в психічному стані дітей, визначаючи їхні емоційні реакції та взаємодію
з навколишнім світом. Ознаки та різновиди страхів у дітей розкривають
багатогранність цього явища, включаючи як щоденні, так і специфічні обставини,
які викликають емоційні реакції.
Особливості прояву дитячих страхів у нормі та патології розкривають
широкий спектр варіацій, від звичайних емоційних реакцій до складних
патологічних станів. Розуміння цих особливостей є ключовим для вчасної
діагностики та розробки ефективних стратегій корекції.
Методики діагностики страхів у дітей відіграють значущу роль у розкритті
внутрішніх переживань дитини. Здатність виявляти та аналізувати страхи
дозволяє психологам та медикам створювати індивідуалізовані програми
допомоги.
Рекомендації для зниження страхів у дітей є практичним кроком у розв'язанні
цієї проблеми. Вони орієнтовані на створення емоційно підтримуючого
середовища, використання ігрових методик та відкритого спілкування для
зменшення внутрішніх напруг та тривог.
Методи профілактики та корекції дитячих страхів у нормі та патології
враховують різноманітні аспекти, включаючи терапевтичні методи, а також
покращення сімейного середовища для підтримки дитини. Інтеграція цих підходів
може сприяти створенню позитивних та емоційно збалансованого дитинства для
малечі, що є важливим аспектом їхнього всебічного розвитку.
 27
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Байда С.П. Дитячі страхи та невротичний розвиток особистості. Вчені

записки ТНУ ім. В.І. Вернадського. Серія «Педагогічна та вікова психологія»,
2022. Т.33. №4. С.55-59.
2. Богуславська, С. О. Особливості корекції дитячих страхів. Наука сегодня:
теория, методология, практика, проблематика, 2014. С.31-36.
3. Вінс В.А.; Лебедєва К.О. Консультування батьків щодо профілактики
дитячих страхів засобами казкотерапії. Науковий вісник Ужгородського
національного університету. Серія: Психологія, 2022. №4. С.25-28.
4. Даценко Т.О. Феномен дитячого страху: психологічний вимір. Вісник КУ
ім. Б. Грінченка, 2021. №18. С.182-187.
5. Ісаєва Д. Ю. Дитячі страхи: психологічна підтримка. Science and
innovations in the 21st century: матеріали І Всеукраїнської Інтернет-конференції
студентів та молодих вчених (Мелітополь, 12 травня 2021 р.) Гуманітарні
науки. Соціальні та поведінкові науки. Мелітополь: ТДАТУ, 2021. 126 с.
6. Камінська О.М. Проблема дитячих страхів у дослідженнях вітчизняних та
зарубіжних науковців. PSYCHOLOGICAL JOURNAL, 2018. №4. С.86-104.
7. Карпенко Н. В. Корекція та профілактика дитячих страхів. Психологічна
газета, 2016. №7. С.1-31.
8. Касян Т. В. Особливості дитячих страхів. Актуальні проблеми
природничих та гуманітарних наук у дослідженнях молодих учених «Родзинка–
2018»/XX Всеукраїнська наукова конференція молодих учених, 2018. С.330-331.
9. Каченюк І.Л. Програма психологічної корекції страхів дітей молодшого
шкільного віку. Друкується за рішенням Вченої ради Навчально-наукового
інституту педагогіки, психології, підготовки фахівців вищої кваліфікації
Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла
Коцюбинського, 2018, 62.
10. Ларін, Д.І. Дитячі страхи як психологічна проблема в дошкільному віці.
Збірний наукових статей з актуальних проблем філософії, культурології,
 28
психології, педагогіки та історії. Серія «Гуманітарний корпус», 2018. №1. С.106-
108.
11. Ларін Д.І. Теоретичний аналіз дитячих страхів у психологічній науці.
Збірний наукових статей з актуальних проблем філософії, культурології,
психології, педагогіки та історії. Серія «Гуманітарний корпус», 2014. Вип.3.
С.145-147.
12. Мазур, О. Дитячі страхи. Діагностика та корекція. Психолог: Шкільн.
Світ, 2017. №39. С.15-18.
13. Максимець С.М. Особливості страхів дітей дошкільного віку.
Формування професійної компетентності майбутніх педагогів дошкільної та
початкової освіти, збірник науково-методичних праць/за заг. ред. ВЄ Литньова.
НЄ Колесник, ТВ Наумчук., 2014. 577 с.
14. Матковська А.Т. Почуття страху та його прояви у дітей дошкільного віку.
Соціальної роботи: Збірник доповідей Всеукраїнської студентської науково-
практичної конференції, присвяченої 120-річчю з Дня народження Еріка Еріксона,
2023.–305 с., 155.
15. Морозюк В. М. Корекція дитячих страхів, як нaпрямок роботи
прaктичних психологів. Нaуковий часопис Національного педагогічного
університету ім. М.П. Драгоманова. Київ : НПУ, 2017. Вип. 19 (43). С. 184-188.
16. Ольховецький, С.М. Психологічні чинники дитячих страхів. Актуальні
проблеми психології, 2019. С. 233-240.
17. Покришко Д.О. Корекція дитячих страхів за допомогою ігрових методик.
Молодий вчений, 2020. №9 (85). С.72-75.
18. Резніченко, О.О. Класифікація та типологія страхів як теоретико-
методологічне підґрунтя для пошуку ефективних напрямків психологічної
допомоги. Особистісні та ситуативні детермінанти здоров’я, 2020. С. 109-113.
19. Скаковська А.В. Теоретичні підходи до вивчення дитячих страхів.
Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Психологічні
науки», 2018. Т.1. Вип.2. С.113-119.
 29
20. Степанюк І.М. Корекція дитячих страхів в дошкільних дитячих закладах
методами арт–терапії. Психологія: реальність і перспективи, 2018. №11. С.155-
160.
21. Тарапата І.Л. Арт-терапія як засіб подолання страху у дітей дошкільного
віку. Молодий вчений, 2019. №10 (74). С.114-119.
22. Федорченко Н. Роль сім’ї у виникненні дитячих страхів. Студентського
наукового товариства, 2010. №64. С.155-187
23. Філімончук А.В. Страхи дітей. Шляхи їх подолання. Психолог, 2017. №10.
С.21-25.
 30
ДОДАТКИ

Додаток А
29 страхів за методикою М.А. Панфілової

бандитів захворіти,
самотності смерті
(грабіжників) заразитися

загроза втрати
смерті батьків чужих людей покарань
батьків

Баби Яги, Змія запізнитися в

перед тим як
Горинича, дитячий сад, страшних снів
заснути
чудовиськ школу

бурі, урагану,
вовка, ведмедя, машин, поїздів,
грози, повені,
темряви собак, павуків, літаків (страх
землетрусу (страх
змій (страх тварин) транспорту)
стихії)

залишатися в
коли дуже високо коли дуже глибоко
маленькій, тісній вогню
(страх висоти) (страх глибини)
кімнаті

лікарів (крім
пожежі війни великих площ
стоматологів)

неочікуваних,
крові уколів болю
раптових звуків
 31
Додаток Б
Опитувальник Г.П. Лаврентьєвої і Т.М. Титаренко

Не може довго працювати, не втомлюючись.

Йому важко сконцентруватися на чомусь.

Будь-яке завдання викликає зайву тривогу.

Під час виконання завдань дуже напружений, скований.

Бентежиться частіше за інших.

Часто говорить про напружені ситуації.

Зазвичай рум'яніє в незнайомому оточенні.

Скаржиться, що йому сниться страшні сни.

Руки в нього зазвичай холодні і вологі.

У нього часто буває розлад стільця.

Сильно потіє, коли збуджений.

Не має хорошого апетиту.

Спить неспокійно, засинає з труднощами.

Легко лякається, багато що викликає у нього страх.

Зазвичай хвилюється, легко розстроюється.

Часто не може стримати сліз.

Погано переносить очікування.

Не любить братися за нову справу.

Не впевнений в собі, в своїх силах.

Боїться зіткнутися з труднощами.