Тема: Ренесансний погляд на сутність соціальних зіткнень і соціальних

конфліктів (Т.Мор, Е. Ротердамський, Ф. Бекон)

Шегера Діана
 2
ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1 РЕНЕСАНСНИЙ ПОГЛЯД НА СУТНІСТЬ СОЦІАЛЬНИХ 6

ЗІТКНЕНЬ І СОЦІАЛЬНИХ КОНФЛІКТІВ
1.1. Теорія соціальних зіткнень та конфліктів за Т.Мором, Е. 6
Ротердамським, Ф. Беконом та основні праці дослідників, що сприяли
становленню соціології конфлікту
1.2. Соціологія конфлікту як наука: її об’єкт та предмет 9

1.3.1.Властивості конфлікту як соціального явища 12

1.3.2.Класифікація конфліктів 13

1.3.3.Процеси виникнення та врегулювання соціальних конфліктів 15

Висновки до розділу 1 19

РОЗДІЛ 2 СПЕЦИФІКА І СТАТУС СОЦІОЛОГІЇ КОНФЛІКТІВ ЯК 20

ОКРЕМОЇ ТЕОРІЇ СЕРЕДНЬОГО РІВНЯ В ПЕРЕБІГУ
СОЦІОЛОГІЧНОГО ПІЗНАННЯ
2.1. Роль соціології конфлікту в розвитку соціологічного пізнання 20

2.2. Специфіка теоретичних засад соціології конфлікту 21

2.3. Соціологія конфлікту в радянській літературі 22

Висновки до розділу 2 24

РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНИХ ЗІТКНЕНЬ 25

ТА КОНФЛІКТІВ В УКРАЇНІ
Висновки до розділу 3 26

ВИСНОВКИ 28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 29

ДОДАТКИ 31

ВСТУП
 3

Актуальність роботи. Сучасне суспільство переживає значні

трансформації, що покладає особливий акцент на вивчення історичних підходів
до розуміння соціальних конфліктів. Ренесансні погляди представників, таких
як Т. Мор, Е. Ротердамський і Ф. Бекон, стають ключовим елементом аналізу
соціальної динаміки та взаємодії в суспільстві.
Зокрема, розгляд аспектів соціальних конфліктів через призму
ренесансного світогляду дозволяє звернутися до коренів соціальної філософії та
визначити ті основоположні ідеї, які визначають причини, характер і наслідки
соціальних зіткнень. Урахування творчих праць великих мислителів того часу
може сприяти більш глибокому розумінню природи соціальних процесів і їх
впливу на розвиток сучасного суспільства.
Ренесансні ідеї мають потенціал стати ключовим джерелом
обґрунтованого підходу до аналізу соціальних конфліктів у сучасному світі.
Вивчення поглядів великих мислителів ренесансу допомагає розкрити
розмаїття підходів до розуміння людських відносин, прав та обов'язків, що є
ключовими факторами виникнення соціальних конфліктів.
Такий підхід до теми відкриває можливість насиченого діалогу між
минулим і сучасним, дозволяючи взяти краще з ренесансного досвіду для
розуміння та вирішення сучасних соціальних викликів і конфліктів.
Мета дослідження – визначити особливості соціальних зіткнень і
соціальних конфліктів за вченими Т. Мором, Е. Ротердамським, Ф. Беконом.
Із мети випливає ряд завдань, що потребують свого почергового
вирішення в курсовій роботі:
⦁ визначити теорію соціальних зіткнень та конфліктів за Т.Мором, Е.
Ротердамським, Ф. Беконом та основні праці дослідників, що сприяли
становленню соціології конфлікту;
⦁ розкрити соціологію конфлікту як наука: її об’єкт та предмет;
⦁ висвітлити класифікації фінансового ринку;
 4
⦁ охарактеризувати властивості конфлікту як соціального явища;
⦁ визначити процеси виникнення та врегулювання соціальних конфліктів;
⦁ описати роль соціології конфлікту в розвитку соціологічного пізнання;
⦁ дослідити специфіку теоретичних засад соціології конфлікту;
⦁ охарактеризувати соціологію конфлікту в радянській літературі;
⦁ проаналізувати перспективи розвитку соціальних зіткнень та конфліктів
в Україні.
Об’єкт дослідження – теоретичні та практичні основи соціальних
конфліктів
Предмет дослідження – особливості соціальних зіткнень і соціальних
конфліктів за вченими Т. Мором, Е. Ротердамським, Ф. Беконом.
Методи дослідження. Для опрацювання поставлених в дослідженні
завдань були використані наступні методи:
– теоретичні: аналіз, синтез, систематизацію, зіставлення та класифікацію,
що дало змогу узагальнити та структурувати погляди дослідників на
досліджувану проблему;
– емпіричні: методика динамічного відстеження та спостереження.
Теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Вивчення
цих поглядів дозволяє визначити основні принципи, які лежать в основі їхнього
розуміння соціальних явищ і взаємодії. Такий підхід сприяє формулюванню
теоретичних засад для аналізу соціальних конфліктів на сучасному етапі та
інтеграції цих ідей у сучасну соціологічну та філософську дискусію.
Застосування ренесансного підходу в сучасному контексті може сприяти
розвитку нових підходів до вирішення соціальних конфліктів, поліпшенню
міжкультурного взаєморозуміння та підвищенню соціальної гармонії.
Дослідження цієї теми може також внести вагомий внесок у формування
освітніх програм, спрямованих на розуміння та управління соціальними
конфліктами. Використання ренесансних ідей у навчальному процесі може
розширити кругозір студентів та дослідників, допомагаючи їм розвивати
критичне мислення та аналітичні навички в контексті соціальних динамік.
 5
Отже, отримані результати мають значення для розширення теоретичних
знань у галузі соціальної філософії та соціології, а також для розробки
практичних стратегій вирішення сучасних соціальних конфліктів на основі
ренесансного досвіду.
Структура та обсяг роботи. Курсова робота складається із вступу, 3
розділів, висновків.
 6
РОЗДІЛ 1
РЕНЕСАНСНИЙ ПОГЛЯД НА СУТНІСТЬ СОЦІАЛЬНИХ ЗІТКНЕНЬ І
СОЦІАЛЬНИХ КОНФЛІКТІВ

1.1. Теорія соціальних зіткнень та конфліктів за Т.Мором, Е.

Ротердамським, Ф. Беконом та основні праці дослідників, що сприяли
становленню соціології конфлікту

Конфлікти існують стільки, скільки існує людина. Проблема конфліктів і

конфліктного взаємодії відображена в багатьох працях: від технічного напряму
(теорії катастроф) до соціально-філософського.
У період Відродження відомі гуманісти Т. Мор, Е. Роттердамський, Ф.
Рабле, Ф. Бекон виступили з різким осудом соціальних зіткнень і соціальних
конфліктів. Еразм Роттердамський (1469 – 1536 рр.) вказував на наявність
власної логіки розпочатого конфлікту, який, розростаючись подібно ланцюгові
реакції, залучає в орбіту свого впливу все нові та нові сили, шари населення та
країни. Е. Роттердамський звертав увагу на складність примирення сторін в
конфлікті навіть в тих випадках, коли обидві вони стоять на єдинослужбових
ідеологічних позиціях. Англійський філософ Френсіс Бекон (1561-1626 рр.)
вперше піддав теоретичному аналізу сукупність причин соціальних конфліктів
всередині країни, детально розглянув матеріальні, політичні та психологічні
умови соціальних розладів, а також можливі шляхи їх подолання [11, c.114].
Вивчення праць радянських філософів дозволяє зробити висновок, що
категорія конфлікту або взагалі не згадується, або їй приділяється занадто мало
уваги. Вважалося, що в соціалістичному суспільстві існують лише
неантагоністичні протиріччя. Такий вид їх вирішення, як конфлікт, мав місце,
головним чином, у вигляді внутрішньо-особистісного або міжособистісного
конфлікту, іноді у формі конфлікту «особистість – група» [17,c.80].
 7
Розглянемо проблему вивчення конфлікту в вітчизняній науці. Нею
займалися соціологи П. О. Гріффін, І. М. Могилевський, Ю. Г. Запрудський, А.
Г. Здравомислов та ін. Протягом років тема соціальних конфліктів у
Радянському Союзі була закритою через розходження висновків, які були
зроблені вченими на Заході та у нас. Західні фахівці, визнаючи вчення Маркса
як закінчену теорію конфлікту, вважали неможливим побудову безкласового і
безконфліктного суспільства [19].
Хоча вітчизняні соціологи повернулися до проблеми конфлікту в другій
половині 60-х років, досліджень вчених у цій області дуже мало, оскільки
розробки в даному напрямку не підтримувалися владою, і роботи зарубіжних
вчених майже не публікувалися. Разом із соціологією конфлікту з'являється
новий науковий напрям - психологія конфлікту.
Психологія конфлікту розвивається на базі психології особистості,
соціальної психології спілкування. Класичні експериментально-психологічні
дослідження групової поведінки в конфліктній ситуації проводив М. Шериф.
На ігрових моделях різні варіанти дій в конфлікті вивчали Д. Рапопорт, Р. Доз,
Л. Томпсон та ін. Значний внесок у розробку психології конфлікту внесли праці
К. Томаса, який виділив п'ять основних типів поведінки людей в конфліктній
ситуації (уникнення, конкуренція, адаптація, компроміс, співпраця) і розробив
тестовий метод для визначення схильності людини до одного з цих типів. М.
Дойч, Д. Скотт, Д. Пруїтт, Дж. Сімпсон та ін. виявили ряд особливостей
комунікації між учасниками конфлікту.
Як показує дослідження, в психології склалася певна нерівномірність у
вивченні різних видів конфлікту. Вчені констатують, що приблизно 83% робіт
припадає на вивчення міжособистісних конфліктів, а внутрішньо-особистісним
конфліктам присвячено приблизно 8% публікацій. Психологічна
характеристика конфліктів в малих, середніх і великих групах та міжнародних
конфліктах представлена в 3–4% робіт.
На нашу думку, на сьогоднішній день в психології та педагогіці поки не
розроблено опитувач чи тест, повністю відповідного визначенню
 8
міжособистісної конфліктності людини, тому в своєму дослідженні ми
використовуємо ряд апробованих тестів, які фіксують вираження якостей,
властивостей і станів, що свідчать про підвищену конфліктність особистості.
Під конфліктністю особистості розуміється її інтегральна властивість, що
відображає частоту вступу в міжособистісні конфлікти.
Конфліктність особистості визначається комплексом факторів (рис. 1.1)

психологічних – темперамент, рівень агресивності,

рівень претензій, актуальний емоційний стан
(тривожність) та ін.;

соціально-психологічних – соціальні установки і

цінності, ставлення до опонента, спрямованість у
взаємодії "на себе", компетентність в спілкуванні,
інтелект, основні тенденції поведінки тощо;

соціальних факторів – умови життя і діяльності,

можливості релаксації, соціальне оточення, загальний
рівень культури, можливості для задоволення потреб
тощо.

Рис. 1.1. Передумови конфліктності особистості

Джерело: складено на основі [13, с.77]:

Можна виділити такі аспекти аналізу конфлікту:

 філософський, який виявляє роль, сенс і функції конфлікту як моменту
діалектичного розвитку;
 соціологічний, який вивчає характер громадських відносин в разі
максимального загострення протиріч класів, груп, спільнот;
 психологічний, який концентрується на аналізі міжособистісних і
внутрішньо-особистісних протиріч і на питаннях прикладного характеру,
 9
пов'язаних із знаходженням психологічних засобів, сприяючи вирішенню
конфліктів;
 педагогічний, який акцентує увагу на процесі впливу і взаємодії
педагогів і учнів, спрямований на виявлення і усунення причин і умов протиріч
у взаємовідносинах учнів між собою, між учнями та педагогами, між учнями та
батьками тощо, а також визначає шляхи конструктивного урегулювання і
вирішення конфліктів в освітніх установах [2, c.35-38].
Основними елементами аналізу конфліктної взаємодії є особистість, її
діяльність, середовище спілкування і в цілому умови життєдіяльності, де всі
рівні взаємодії визначені і задані необхідністю особистісних проявів.
Отже, конфлікт стає бажаним і обов'язковим елементом життя людини,
тим більше, якщо мова йде про життя зростаючого індивіда (додаток А).
Незначна частина дослідників говорить про необхідність конфлікту, додають
положення про цінність конфлікту в особистісному становленні. Строго
кажучи, конфлікт взагалі не можна виключити з соціальної дійсності, він
константа соціуму, тому мова йде не навіть про бажаність конфлікту, а про те,
щоб виявити максимальний його вплив на формування молодої людини.

1.2. Соціологія конфлікту як наука: її об’єкт та предмет

Соціологія конфлікту як наука досліджує соціальні конфлікти як

особливий тип взаємодії в суспільстві, зосереджуючись на їхньому виникненні,
розвитку та способах врегулювання. Об'єктом соціології конфлікту є соціальні
конфлікти, що виникають між різними соціальними суб'єктами, такими як
індивіди, групи, класи чи нації. Предмет дослідження включає в себе
закономірності, що визначають виникнення, розвиток та розв'язання конфліктів
у суспільстві, а також роль, яку вони відіграють у формуванні соціальної
структури та динаміці взаємин.
Специфіка соціології конфлікту полягає в тому, що вона аналізує
конфлікти як соціальні явища, звертаючи увагу на їхній вплив на соціальні
 10
групи та індивідів, а також на саму структуру суспільства. Основні аспекти
об'єкта та предмета соціології конфлікту включають вивчення причин
виникнення конфліктів, їхньої динаміки, форм та впливу на соціальні процеси
та інституції. Такий підхід дозволяє розуміти роль конфліктів у формуванні та
трансформації суспільства [12].
У концепції соціології конфлікту, розробленій С.Л. Прошановим, об'єктом
є сам соціальний конфлікт, розгляд якого визначається як частина об'єктивної
реальності та соціальний процес. Цей конфлікт є способом вирішення значущих
протиріч, що виникають у процесі взаємодії різних соціальних суб'єктів, таких
як особистості, групи, класи, нації, народи, держави тощо, і виявляється у їхній
протидії один одному [8, c.90].
Предметне поле соціології конфлікту тісно пов'язане з предметним полем
соціології безпеки, соціології компромісу і соціології ідеології. Соціальні
конфлікти є необхідним атрибутом соціальних взаємодій індивідів, груп,
спільнот. Вони можуть бути спровоковані боротьбою окремої особистості за
свої права чи потреби суспільства захищатися від внутрішніх і зовнішніх загроз
безпеці.
У рамках соціології безпеки висвітлюється дослідження конфліктних
ситуацій як всередині країни, так і на міжнародній арені, що можуть
порушувати національну та міжнародну безпеку і заважати позитивним змінам
у міжнародних відносинах. Концепція національної безпеки України визначає
необхідність усунення причин і умов, що сприяють виникненню політичного та
релігійного екстремізму, етносепаратизму та їх наслідків, таких як соціальні,
міжетнічні та релігійні конфлікти. Документ також вказує на те, що загрози для
України в міжнародному контексті пов'язані з виникненням та ескалацією
конфліктів біля її державного кордону і зовнішніх кордонів держав-учасниць
СНД.
Зростання етнічних конфліктів, як складової соціальної взаємодії між
національними та етнічними спільнотами, супроводжується загостренням
національної самосвідомості, поширенням негативних етнічних стереотипів та
 11
обмеженням методів боротьби за реалізацію національних вимог. Це також
пов'язане з небезпекою їхнього перетворення в озброєні конфлікти і його
міжнародну ескалацію. Соціологія безпеки розглядається як спеціалізована
соціологічна теорія, що вивчає безпеку як соціальне явище. Вона аналізує
індивідів, групи та інститути як об'єкти і суб'єкти безпеки в контексті
виникнення загроз і їхнього відбиття, досліджуючи закономірності масової
поведінки людей для забезпечення їхньої безпеки. Предметним полем є
причини, механізми і форми інституціоналізації політики безпеки, формування
безпеки та їх взаємодія з іншими структурами держави і громадянського
суспільства, а також методи збору емпіричних даних щодо суджень, вчинків і
результатів діяльності людей у сфері безпеки.
Таким чином, окрема увага приділяється соціології конфлікту, яка
досліджує закономірності виникнення, розвитку та розв'язання соціальних
конфліктів у суспільстві. Об'єктом досліджень є сам соціальний конфлікт як
форма взаємодії соціальних суб'єктів. Зазначено, що конфлікти можуть бути
стимульовані різними факторами, такими як боротьба за права окремої
особистості, потреба суспільства в захисті від загроз, що може відбуватися як
на внутрішньому, так і на міжнародному рівні.
В контексті соціології безпеки розглядається важливість вивчення
конфліктних ситуацій, які можуть впливати на національну та міжнародну
безпеку, а також заважати позитивним змінам у міжнародних відносинах.
Підкреслюється необхідність нейтралізації причин і умов, що сприяють
виникненню різноманітних конфліктів, зокрема політичного, релігійного та
етнічного характеру.
В контексті соціальної взаємодії і конфліктів важливо розглядати їхні різні
аспекти, здійснювати дослідження та розробляти стратегії для вирішення та
попередження конфліктних ситуацій в суспільстві. Розуміння природи
соціальних взаємодій та конфліктів є ключовим елементом для забезпечення
стабільності, безпеки і позитивного розвитку суспільства.
1.3.1.Властивості конфлікту як соціального явища
 12

Конфлікт – це складний та багатогранний процес, що виникає внаслідок

різноманітних суперечностей між індивідами, групами, організаціями чи
суспільством в цілому. Це соціальне явище має свої характеристики та
властивості, які можна описати наступним чином [21, c.109]:
1. Багатогранність: Конфлікти можуть мати різноманітні форми та
виявлятися на різних рівнях суспільства, включаючи міжособистісні, групові,
організаційні, соціокультурні та міжнаціональні конфлікти.
2. Неоднорідність учасників: Конфлікти виникають між різними
соціальними суб'єктами, такими як індивіди, групи, класи, нації чи держави.
Учасники конфлікту можуть мати різні цілі, інтереси та цінності.
3. Суперечливість інтересів: Основною причиною конфліктів є
суперечливість інтересів між учасниками. Це може включати боротьбу за
ресурси, владу, визнання чи справедливість.
4. Динаміка: Конфлікти розвиваються та змінюються з часом. Вони
можуть загострюватися, досягати критичної точки, або, навпаки, призводити до
компромісів та мирного врегулювання.
5. Вираженість емоцій: Учасники конфліктів часто висловлюють свої
емоції, такі як гнів, образа, розчарування. Емоційний аспект може впливати на
поведінку та призводити до інтенсифікації конфлікту.
6. Взаємодія зі структурами влади: Конфлікти можуть виникати
внаслідок недоліків у функціонуванні соціальних, політичних та економічних
систем. Вони можуть викликати зміни в структурах влади та суспільних
відносинах.
7. Потреба в управлінні та регулюванні: Управління конфліктами
важливо для забезпечення стабільності та сприяння позитивним змінам у
суспільстві. Ефективне управління конфліктами передбачає використання
методів врегулювання та примирення.
 13
8. Вплив на соціальний прогрес: Конфлікти можуть визначати шлях
соціального розвитку. Вони можуть сприяти переосмисленню цінностей,
розширенню прав та свобод, але також можуть гальмувати соціальний прогрес.
Розуміння цих властивостей дозволяє належним чином вивчати,
аналізувати та ефективно врегульовувати соціальні конфлікти для забезпечення
стабільності та розвитку суспільства.
Таким чином, конфлікт, як соціальне явище, виявляється дуже
різноманітним і складним процесом. Його властивості включають
багатогранність, неоднорідність учасників, суперечливість інтересів, динаміку,
вираженість емоцій, взаємодію зі структурами влади, потребу в управлінні та
регулюванні, а також вплив на соціальний прогрес.
Важливим аспектом розуміння конфлікту є його відношення до соціальних
взаємодій та структур в суспільстві. Конфлікти можуть виникати на всіх рівнях,
від індивідів до груп та міжнаціональних відносин. Вони визначають розвиток
та динаміку суспільства, впливаючи на його стабільність та прогрес. Є
необхідність управління конфліктами, щоб забезпечити позитивні зміни та
уникнути негативних наслідків. Ефективне управління вимагає використання
різноманітних методів врегулювання та примирення, а також розуміння
факторів, які впливають на конфліктні взаємодії.
Крім того, конфлікти можуть бути джерелом позитивних змін, сприяючи
переосмисленню цінностей, розширенню прав та свобод. Проте, їх негативний
вплив на соціальний розвиток вимагає уважного вивчення та ефективного
врегулювання. Отже, вивчення властивостей конфлікту як соціального явища
важливо для належного розуміння та управління суспільними відносинами з
метою досягнення стабільності та соціального прогресу.

1.3.2.Класифікація конфліктів

Серед інших класифікацій в психології часто зустрічаються систематизації

за наступними основами [23, c.81]:
 14
• За характером суспільних відносин, які стосуються конфлікту, його
можна поділити на ідеологічні, економічні, політичні, соціально-побутові,
сімейно-побутові, трудові та інші.
• За тривалістю: короткочасні та витягнуті. Витягнуті конфлікти
характеризуються стійкістю протиріч при збереженні контролю суб'єктів над
своїми діями.
• За формою прояву: приховані та відкриті.
• За ступенем напруженості: гострі та слабкі. Гострі конфлікти, як
правило, відрізняються великою емоційною напруженістю та відкритими
проявами крайніх форм негативного ставлення суб'єктів. У «слабких»
конфліктах переважно активною буває одна зі сторін, а інша не прагне вказати
свою позицію та увійти в конфронтацію.
В залежності від мети сторін конфлікти поділяються на ті, що
переслідують особисті, групові та громадські цілі. За ієрархічним положенням
сторін виділяються: «вертикальні», при яких сторони займають нерівне
положення одна по відношенню до одної, і «горизонтальні», при яких статуси
сторін відносно рівні. Як вже відзначалося, найбільш адекватним способом
запобігання конфліктам є усунення причин та умов, які сприяють їх
виникненню. В цілому, схема управління конфліктами зводиться до чотирьох
етапів (рис. 1.2).
 15

2. Попередження
1. Прогнозування конфлікту (комплекс,
(вивчення ймовірності заходів, спрямованих
конфлікта); на усунення
конфлікту);

3. Регулювання
конфлікту (на основі
принципів взаємоповаги 4. Вирішення
сторін, встановлення та конфлікту+профілактика
суворе дотримання правил
поведінки);

Рис.1.2. Схема управління конфліктами

Джерело: складено на основі [17, c.109]

Отже, існує безліч класифікацій конфліктів за різними основами. З метою

досягнення цілі дослідження явища конфліктної поведінки в контексті
психічних станів суб'єкта конфлікт буде розглядатися через призму
систематизації конфліктів за суб'єктним складом, зокрема, у контексті
переважно міжособистісного конфлікту як соціально-психологічного явища.

1.3.3. Процеси виникнення та врегулювання соціальних конфліктів

Соціальний конфлікт є результатом і умовою змін як соціальної системи в

цілому, так і окремих суб'єктів та відносин між ними. З аналізу психолого-
 16
педагогічної літератури можна виділити наступні основні причини конфліктів:
загальні та часткові (табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Загальні та особистісні причини соціальних конфліктів
Загальні причини Особисті причини
− соціально-політичні та економічні причини, − відмінності у виробничому
пов'язані з соціально-політичною та економічною колективі, фірмі та ін. місці роботи в
ситуацією країни; цілях, цінностях, засобах досягнення
− соціально-демографічні причини, що відображають цілей;
відмінності в установках та мотивах людей, − порушення трудового
обумовлені їх статтю, віком, приналежністю до законодавства з сторони
етнічних груп; адміністрації;
− соціально-психологічні причини, що відображають − незадоволеність умовами
взаємини у соціальних групах, колективні думки, професійної діяльності;
лідерство, групові мотиви тощо; − порушення службової етики;
− індивідуально-психологічні причини, що − обмеженість ресурсів;
відображають психологічні особливості особистості − незадовільні комунікації (на
(здібності, темперамент та ін.) підприємстві, компанії, фірмі)

Часткові причини безпосередньо пов'язані з конкретним видом конфлікту.

Причини конфліктів виявляються в конкретних конфліктних ситуаціях,
усунення яких є необхідною умовою вирішення конфліктів. Це можуть бути
проблеми, що охоплюють соціально-економічну, соціально-політичну, духовну
або суто соціальну сферу життєдіяльності.
Для соціальної роботи особливе значення набувають особисті проблеми,
що виникають у процесі взаємодії та взаємовпливу особистості і соціального
середовища. До соціального середовища відносять усі фактори, які мотивують
або блокують захист соціальних інтересів особистості, реалізацію її потреб
[20,c.186].
Однією з найважливіших умов вирішення соціальної проблеми є її точна
формулювання. Головним вимогам до формулювання соціальної проблеми є її
обґрунтованість. Проблема повинна випливати з реальних потреб і передумов.
 17
Відсутність зв'язку з реальними практичними або теоретичними потребами
робить проблему надуманою або незначущою. Вирішення соціальної проблеми
зводиться в кінцевому рахунку до вирішення існуючого внутрішнього або
зовнішнього протиріччя.
Завершення конфлікту полягає в переході від конфліктного протистояння
до пошуку рішення проблеми та припинення конфлікту з будь-яких причин. Ця
стадія може наступити, обходячи конфліктну взаємодію.
Конфлікти, що виникають між індивідами в групі, вирішуються переважно
двома методами: методом переконання та методом примусу.
Метод переконання пов'язаний з пошуком компромісів та взаємовигідних
рішень. Основний засіб при реалізації цього методу — це переконлива
аргументація своїх пропозицій. При цьому пошук можливостей і шляхів
досягнення компромісу є вирішальним при використанні цього методу.
Метод примусу передбачає здійснення насильницьких дій одного суб'єкта
над іншим. Залежно від складної ситуації конкретний метод примусу може
бути ефективним, зокрема, якщо потрібно припинити небезпечні для
суспільства, індивіда дії одного з боків. Форма заборони, примусу в деяких
випадках може бути необхідною для надання допомоги слабкій людині та інше.
Звертаючись до проблеми регулювання та вирішення конфліктів у процесі
соціальної роботи, слід звернути увагу на внутрішньо-особистісні та
міжособистісні конфлікти, а також конфлікт індивід-суспільство, індивід-
соціальна група [4, с.11].
Розв'язання конфлікту представляє собою багатоетапний процес (рис.1.3).
 18

− аналіз та
оцінка
конфліктної
ситуації;

− оцінка
ефективності − вибір
власних способу
стратегій вирішення
вирішення конфлікту;
конфлікту.

− формування
− реалізація
плану дій щодо
обраного
вирішення
плану дій;
конфлікту;

Рис. 1.3. Процедура розв’язання соціального конфлікту

Джерело: складено на основі [19, c.141]

У підсумку, процес виникнення та врегулювання соціальних конфліктів є

складним і багатоаспектним явищем, що виникає через різноманітні причини та
взаємодії у соціальних системах. Сприятливе середовище для виникнення
конфліктів може випливати з різних факторів, таких як економічні, політичні,
ідеологічні чи соціокультурні. Регулювання конфліктів вимагає комплексного
підходу та врахування різноманітних аспектів, таких як психологічні, соціальні
та економічні.
Один із ключових аспектів вирішення конфліктів - це розуміння їхньої
природи та особливостей. Важливо враховувати різні види конфліктів, їхній
 19
характер взаємодії та можливі наслідки. Розв'язання конфліктів повинно
ґрунтуватися на ретельному аналізі ситуації та врахуванні інтересів всіх сторін.
Окрім того, важливим етапом у регулюванні конфліктів є аналіз та оцінка
конфліктної ситуації, формулювання чітких цілей та вибір оптимального
способу вирішення. Реалізація обраних стратегій повинна супроводжуватися
постійною оцінкою їхньої ефективності та, у разі необхідності, коригуванням.
Таким чином, вирішення соціальних конфліктів є складним та
багатоетапним процесом, який вимагає глибокого розуміння причин та
контексту, а також використання різноманітних інструментів та стратегій для
досягнення конструктивних результатів.

Висновки до розділу 1

Соціальні конфлікти є неодмінною складовою соціальної динаміки,

відображаючи взаємодії між різними суб'єктами. Вони можуть виникати з
різних причин, включаючи соціальні нерівності, конкуренцію за ресурси та
культурні розбіжності. Важливим елементом вирішення соціальних конфліктів
є розуміння їхнього походження та вибір ефективних методів регулювання.
Специфічні властивості соціальних конфліктів підкреслюють необхідність
комплексного підходу до їх аналізу та управління. Крім того, розгляд
можливості перетворення конфліктів у позитивне русло суспільних змін
підкреслює конструктивний потенціал управління конфліктами.
Класифікація соціальних конфліктів за різними критеріями, такими як
індивідуальні чи групові, етнічні чи трудові, допомагає у створенні
систематизованого підходу до вивчення цих явищ. Такий теоретичний аналіз
становить основу для розроблення стратегій управління конфліктами,
спрямованих на підтримку стабільності та гармонії в суспільстві. У цілому,
розуміння соціальних конфліктів та їх врегулювання є важливим елементом
соціологічного аналізу та соціальної практики, спрямованої на розвиток
конструктивних взаємин у суспільстві.
 20
РОЗДІЛ 2
СПЕЦИФІКА І СТАТУС СОЦІОЛОГІЇ КОНФЛІКТІВ ЯК ОКРЕМОЇ
ТЕОРІЇ СЕРЕДНЬОГО РІВНЯ В ПЕРЕБІГУ СОЦІОЛОГІЧНОГО
ПІЗНАННЯ

2.1. Роль соціології конфлікту в розвитку соціологічного пізнання

Соціологія конфлікту відіграє ключову роль в розвитку соціологічного

пізнання, оскільки спрямована на вивчення явищ конфліктів у суспільстві, їх
природи, причин, наслідків та шляхів врегулювання. Ця галузь соціології
розкриває важливі аспекти взаємодії та суперечностей між різними
соціальними суб'єктами [1, c.63].
Основна роль соціології конфлікту полягає в аналізі структури та динаміки
соціальних конфліктів, розумінні їхнього впливу на суспільство. Вона
допомагає виявляти та класифікувати різноманітні форми конфліктів,
розглядаючи їх в контексті соціокультурного оточення та інституційних умов.
Соціологія конфлікту також вивчає роль, яку відіграють конфлікти в
процесах соціальної зміни та розвитку. Ця галузь допомагає розкрити джерела
конфліктів, визначити їхні детермінанти та вплив на соціокультурні
трансформації.
Крім того, соціологія конфлікту є інструментом вивчення механізмів
врегулювання конфліктів та розробки стратегій соціальної медіації. Вона
сприяє розумінню процесів соціальної адаптації та формуванню
конструктивних методів управління конфліктами в суспільстві.
Отже, соціологія конфлікту вносить важливий вклад у наукове пізнання
соціальних відносин, допомагаючи розкривати сутність, динаміку та вплив
конфліктних ситуацій на різні аспекти життя суспільства.
 21
2.2. Специфіка теоретичних засад соціології конфлікту

Специфіка теоретичних засад соціології конфлікту полягає в глибокому

вивченні і поясненні явищ конфліктів у соціумі. Основні аспекти цих засад
можна сформулювати наступним чином (рис. 2.1).

Системний
підхід

Структурний аналіз

Соціокультурний контекст

Динаміка конфліктів

Методологічний плюралізм

Рис. 2.1. Аспекти теоретичних засад соціології конфлікту

Джерело: складено на основі [2, c.314]

1) Системний підхід: Соціологія конфлікту використовує системний підхід

для розгляду конфліктів як взаємодії різних елементів соціальної системи. Вона
аналізує взаємозв'язки між суб'єктами конфліктів, їх роль у соціальних
відносинах та вплив на стабільність суспільства.
2) Структурний аналіз: Теоретичні засади соціології конфлікту
розглядають соціальні конфлікти як результат структурних нерівностей та
 22
нерівномірностей у розподілі ресурсів та влади. Вони досліджують, як
соціальні структури формують і утримують конфлікти в суспільстві.
3) Соціокультурний контекст: Теоретичні підходи враховують роль
культурних, ідентифікаційних та ціннісних аспектів у виникненні та ескалації
конфліктів. Вони вивчають, як соціокультурний контекст впливає на
формування конфліктних ситуацій та способи їх вирішення.
4) Динаміка конфліктів: Теорії соціології конфлікту аналізують динаміку
конфліктів в часі, відзначаючи етапи їх розвитку та зміну властивостей на
різних стадіях. Вони розглядають фактори, що призводять до зростання або
зменшення інтенсивності конфліктів.
5) Методологічний плюралізм: Сучасні підходи до соціології конфлікту
використовують методологічний плюралізм, об'єднуючи якісні та кількісні
методи дослідження. Це дозволяє отримати комплексне розуміння конфліктних
явищ та їх впливу на соціальні структури.
Такий підхід до теоретичних засад дозволяє соціології конфлікту
висвітлювати різноманітні аспекти конфліктних ситуацій, враховуючи їхню
складність та багатофакторність.

2.3. Соціологія конфлікту в радянській літературі

Соціологія конфлікту в радянській літературі визначалася ідеологічними

рамками та спрямовувалася на вивчення соціальних конфліктів у контексті
марксистської теорії. Здебільшого, це означало аналіз класових конфліктів у
соціалістичному суспільстві та питань побудови комуністичного суспільства.
Основні риси соціології конфлікту в радянській літературі включають
(рис.2.2).
 23

відсутня
класовий підхід
критика влади

підсилення
ідеї ідеологічна
соціалістичної спрямованість
солідарності

акцент на
розвиток

Рис. 2.2. Ідеї соціології конфліктів в радянській літературі

Джерело: складено на основі [19, c.117]

1. Класовий підхід: Основним акцентом був класовий аналіз соціальних

конфліктів, які виникали внаслідок антагонізмів між пролетаріатом і
буржуазією, а також в контексті боротьби за побудову соціалістичного
суспільства.
2. Ідеологічна спрямованість: Дослідження конфліктів мали сильну
ідеологічну спрямованість, орієнтовану на доведення переваги соціалістичного
ладу та необхідності перемоги комуністичних ідеалів.
3. Акцент на розвиток: Літературні твори висвітлювали конфлікти не
тільки як ситуації напруження, але й як можливість досягнення вищого рівня
розвитку суспільства через їхнє вирішення.
 24
4. Підсилення ідеї соціалістичної солідарності: Радянська література
висвітлювала конфлікти також як можливість зміцнення соціалістичної
солідарності та змагання за спільні інтереси.
5. Відсутність критики влади: В той час як конфлікти можливо було
висвітлити, деяка тематика, пов'язана з критикою влади чи системи, була
цензурована.
Ця соціологія конфлікту в радянській літературі була вкрай залежною від
ідеологічних керівництв та обмежена рамками марксистсько-ленінської теорії.

Висновки до розділу 2

Соціологія конфліктів, розглядана як окрема теорія середнього рівня в

системі соціологічного пізнання, займає важливе місце в розумінні та аналізі
соціальних явищ. Її специфіка полягає в глибокому вивченні причин, динаміки
та наслідків соціальних конфліктів у суспільстві. Ця теорія розкриває внутрішні
механізми суперечностей, що виникають між різними соціальними суб'єктами,
такими як індивіди, групи, класи та інституції.
Основною рисою соціології конфліктів є її зосередженість на аналізі
взаємодії та протиріч між соціальними чинниками, які спричиняють напругу та
невпорядкованість. Вона вивчає не лише самі конфлікти, а й способи їхнього
вирішення та вплив на соціальну структуру. Специфіка соціології конфліктів
полягає в тому, що вона дозволяє розкривати глибинні резерви соціальних
трансформацій через аналіз суперечностей та їхнього впливу на розвиток
суспільства.
В контексті системи соціологічного пізнання, соціологія конфліктів здатна
пояснити важливі відносини між індивідами та групами, висвітлити роль влади,
ресурсів та ідеологій у формуванні конфліктних ситуацій. Її статус як теорії
середнього рівня надає їй можливість сполучати загальні соціологічні
принципи з конкретним вивченням соціальних протиріч та суперечностей.
 25
РОЗДІЛ 3
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНИХ ЗІТКНЕНЬ ТА
КОНФЛІКТІВ В УКРАЇНІ

Перспективи розвитку соціальних зіткнень та конфліктів в Україні

визначаються рядом факторів, які включають соціально-економічні, політичні
та культурні аспекти. Деякі з можливих перспектив можуть бути наступними
(рис. 3.1).

економічні
фактори

розвиток
політичні та
механізмів
соціокультурні
урегулювання
фактори
конфліктів

зміни в
системи освіти
суспільних
та медіа
цінностях

Рис. 3.1. Перспективи розвитку соціальних зіткнень та конфліктів в

Україні
Джерело: авторська розробка

1. Економічні фактори: Соціальні конфлікти можуть згенерувати

економічні невпевненості, особливо в умовах економічних труднощів або криз.
Розподіл ресурсів, нерівномірність розвитку різних регіонів, а також питання
зайнятості та соціального захисту можуть стати джерелами конфліктів.
2. Політичні та соціокультурні фактори: Напружені політичні відносини,
етнічні та культурні розбіжності можуть поглиблювати соціальні конфлікти.
 26
Зміни в політичних структурах, конфліктні ситуації на міжнародному рівні
також можуть впливати на внутрішні соціальні динаміки.
3. Зміни в суспільних цінностях: Розриви в суспільних цінностях,
відмінності в поглядах та цілях різних соціальних груп можуть призвести до
конфліктів. Процеси глобалізації та зміни у суспільних стандартах також
можуть впливати на формування конфліктів.
4. Система освіти та медіа: Зміни в системі освіти та вплив медіа можуть
впливати на формування громадської свідомості і сприяти або запобігати
конфліктам. Важливо розвивати освітні та інформаційні ініціативи, спрямовані
на зменшення стереотипів та побудову діалогу.
5. Розвиток механізмів урегулювання конфліктів: Зміцнення інституцій для
вирішення конфліктів, вдосконалення судової системи, підвищення рівня
правової культури можуть сприяти врегулюванню конфліктів і забезпеченню
справедливості.
Управління соціальними конфліктами в Україні вимагає комплексного
підходу, що враховує різноманітні аспекти суспільного життя. Вироблення та
впровадження стратегій соціальної стабільності, розвиток діалогу між різними
групами суспільства та створення умов для справедливого розподілу ресурсів
можуть сприяти зменшенню інтенсивності соціальних конфліктів та сприяти
позитивному розвитку країни.

Висновки до розділу 3

У висновку слід визначити, що соціальні конфлікти є невід’ємною

частиною суспільного життя, їх виникнення пов'язане з різноманітними
факторами, такими як економічні труднощі, політичні нестабільності,
соціокультурні розбіжності та інші. Україна, як і будь-яка інша країна,
стикається з викликами управління соціальними конфліктами, і вирішення цих
завдань визначатиме подальший розвиток суспільства.
 27
Один із ключових аспектів полягає в розумінні та визначенні причин
виникнення конфліктів. Врахування економічних, політичних, культурних та
соціальних факторів є важливим етапом в розробці стратегій протидії
конфліктам. Важливо акцентувати увагу на розвитку ефективних механізмів
вирішення конфліктів та сприяння діалогу між різними суспільними групами.
Потрібно також визначити важливість освіти та інформаційних кампаній
для зменшення стереотипів та побудови відкритого суспільного діалогу.
Розширення можливостей для спільної участі різних соціальних акторів може
сприяти побудові конструктивних відносин і зменшенню конфліктів.
Також, важливо визначити, що розвиток ефективної системи управління
соціальними конфліктами в Україні має вирішальне значення для забезпечення
стабільності та розвитку країни. Інтеграція різноманітних підходів, урахування
глибинних причин та сприяння взаєморозумінню в суспільстві може
сформувати позитивний вектор розвитку, спрямований на побудову
гармонійного та стійкого суспільства.
 28
ВИСНОВКИ

В епоху Ренесансу, коли суспільство переживало період трансформацій та

культурного розквіту, погляди на сутність соціальних зіткнень та конфліктів
зазнали істотних змін. Замість традиційного сприйняття їх як негативних явищ,
ренесансні думки акцентували увагу на їхньому позитивному впливі.
Конфлікти стали розглядатися як каталізатори інновацій, джерела розвитку та
різноманітності.
Сучасна соціологія конфліктів, як окрема теорія середнього рівня,
визначається своєрідним підходом до вивчення виникнення, розвитку та
розв'язання соціальних конфліктів. Вона розкриває глибокі взаємозв'язки в
суспільстві, допомагаючи розуміти природу індивідуальних та колективних
протирічь. Специфіка цієї теорії полягає в її здатності висвітлювати ключові
аспекти соціальних відносин та формувати об'єктивний погляд на реальність.
Україна, розглядаючи перспективи розвитку соціальних зіткнень та
конфліктів, повинна об'єднувати естетику ренесансного погляду на конфлікти
та методологічні підходи сучасної соціології. Це створює унікальну можливість
подолання внутрішніх труднощів та визначення стратегій спільного розвитку
суспільства, де конфлікти виступають не лише як виклики, але й як можливості
для позитивних трансформацій.
Соціальні конфлікти є невід’єною частиною життя суспільства, їх сутність
полягає у протиріччях та суперечностях між різними соціальними групами,
індивідами чи інститутами. Вони виникають через розбіжність інтересів та
потреб різних суб'єктів у процесі їхньої взаємодії.
Конфлікти можуть виникати на різних рівнях, включаючи міжособистісні,
групові чи міжнаціональні, і взаємодія між різними соціальними групами та
індивідами. Вони можуть мати негативні наслідки, такі як руйнування
соціального порядку та погіршення міжособистісних відносин, але також
можуть створювати можливості для змін та розвитку.
 29
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Біляк Ю.В. Сучасні концепції дослідження конфліктів інтересів.

Економіка та держава, 2020. №9. С.80-85.
2. Ганзенко О.О. Правові засоби вирішення суспільних конфліктів в
Україні в умовах євроінтеграції. Вісник Запорізького національного
університету. Юридичні науки, 2017. №3. С.13-20.
3. Гарькавець С.О. Проблема соціальних конфліктів, психологічні наслідки
та шляхи подолання. Теоретичні і прикладні проблеми психології, 2018. №3 (1).
С.110-117.
4. Гарькавець С.О. Соціальні конфлікти–пропозиція нової класифікації.
Теоретичні і прикладні проблеми психології, 2018. №2. С.87-98.
5. Денисенко І.Д. Сучасна теорія конфлікту: проблеми експлікації,
демаркації, класифікації. Український соціум, 2013. №3. С.32-43.
6. Жекало Г.А. Основні підходи до визначення поняття конфлікт. Схід,
2015. №2. С.62-65.
7. Казаков В.М. Зовнішні та внутрішні конфлікти. Соціологія: теорія,
методи, маркетинг, 2019. №2. С.84-97.
8. Калюжна Ю.Н. Попередження соціальних конфліктів: інформаційний
аспект. Гілея: науковий вісник, 2017. №122. С.380-383.
9. Коваленко А.С. Причини розгортання соціальних конфліктів.
Гуманітарний дискурс суспільних проблем: минуле, сучасне, майбутнє, 2023.
С.68-70.
10. Ковтуненко Е.С. Концептуалізація поняття конфліктної взаємодії в
руслі теорії соціального конфлікту. Актуальні проблеми соціології, психології,
педагогіки, 2013. №19. С.71-77.
11. Коновальчук І.М. Соціально-психологічні причини конфліктів в
міжособистісній взаємодії. Актуальні питання сімейної медицини, 2018. С.424-
432.
 30
12. Леонов Б.Д. Соціальні конфлікти та їх роль у детермінації
терористичної діяльності. Інформація і право, 2022. №3(6). С.164-168.
13. Мацієвський Ю.І. Теоретичні аспекти аналізу суспільних конфліктів:
множинність концептуальних підходів. Людина і політика, 2014. №3. С.115-
130.
14. Назаров Н.К. Конфлікти на підприємстві: визначення, причини, типи.
Науковий вісник Херсонського державного університету. Сер.: Економічні
науки, 2014. №5 (2). С.198-201.
15. Савельєв, Ю.Б. Мультикультуралізм та соціокультурні конфлікти.
Actual Problems of Mind, 2022. №4. С.227-134.
16. Скалацька О.В. Структура соціального конфлікту: філософський
вимір.The Journal of VN Karazin Kharkiv National University. Series" Theory of
Culture and Philosophy of Science", 2013. №2. С.195-195.
17. Соколов А. В. Класифікація конфліктів на підприємстві. Міжнародний
науковий журнал Науковий огляд, 2015. №8 (18). С.88-101.
18. Хасанов Р.О. Соціальний конфлікт: архетипна природа та механізм
розв’язання. Публічне урядування, 2018. № 1 (11). С.301-311.
19. Шевель І. П. Культурний розвиток соціальних конфліктів. Наукові
праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили
комплексу Києво-Могилянська академія. Серія: Соціологія, 2015. Вип. 246.
С.38-42.
20. Шевель І. П. Культурний розвиток соціальних конфліктів та соціальних
рухів. Вісник Львівського університету. Серія соціологічна, 2014. №8. С.13-19.
21. Шевель І. П. Різноманітні напрямки вивчення сучасної соціології
конфлікту. Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки, 2014. №4.
С.125-130.
22. Шевель І. П. Соціальний конфлікт як феномен соціологічного пізнання.
Габітус, 2018. №5. С.105-108.
 31
ДОДАТКИ

Додаток А
Сутність конфлікту