1

МІНІСТЕРТО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРЬКИЙ ДЕРЖАВИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЇ, ВІКОВОЇ ТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

КУРСОВА РОБОТА
з дитячої психології на тему:
ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ МОЛОДШИХ
ШКОЛЯРІВ З НЕПОВНИХ СІМЕЙ

студентки 3 курсу 33Бд поч групи

денної форми навчання
напрямку підготовки 013
Початкова освіта
Ігнатюк Дарини Олегівни

Науковий керівник:
к.психол.н.,доц.Дубравська Н. М.

Національна шкала:_________
Кількість балів____Оцінка:ECTS___

Члени комісії:_______доц. Дубравська Н.М.

_______ доц. Бутузова Л.П.
_______доц. Дмитрієва С М.
2

ЗМІСТ

ВСТУП..............................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ТРИВОЖНОСТІ У МОЛОДШИХ
ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ КАЗКОТЕРАПІЇ........................................5
1.1. Поняття про «тривожність» в науковій літературі ...............................................5
1.2. Вікові особливості тривожності у дітей молодшого шкільного віку................12
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ТРИВОЖНОСТІ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
ЗАСОБАМИ КАЗКОТЕРАПІЇ...............................................................18
2.1. Опис методик дослідження....................................................................................18
2.2. Аналіз результатів проведеного дослідження.....................................................20
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ І ЗАСОБИ КОРЕКЦІЇ ТРИВОЖНОСТІ У МОЛОДШИХ
ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ КАЗКОТЕРАПІЇ...............................................................28
3.1. Реалізація комплексу занять, спрямованих на корекцію тривожності дітей
молодшого шкільного віку за допомогою казкотерапії.............................................28
ВИСНОВКИ...................................................................................................................32
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................................34
ДОДАТКИ.................................................................................................................37
3

ВСТУП

Актуальність дослідження. У житті дитини одним із найскладніших та

найвідповідальнішим періодом є початок навчання в школі. Набуття нового статусу
“учень”, докорінно змінює режим, з'являються певні обов'язки які пов'язані з
навчальною діяльністю. Збільшується емоційна розумова та фізична навантаженість,
ускладнюється соціальна ситуація розвитку.
У цей період відбувається нервово-психічне перенапруження що викликає за
собою низку негативних психічних станів. Багато років вивченням проблеми
особливості емоційної сфери молодших школярів займалися видатні психологи такі
як В.К. Вілюнс, Л.С. Виговський, Г.С. Костюк, С.П,Рубіштейн, Л.А. Венгер, Л.І.
Божович та інші науковці.
Важливу роль в процесі виховання та підготовці школяра до школи, відіграє
сім'я. В нас час є актуальним питання неповних сімей. Адже в сучасному світі є різні
причини такого статусу, розлучення батьків, втрата одного із батьків, хвороба,
ув'язнення та найпоширеніша проблема це робота закордоном. Часто можемо
бачити сім'ї в яких мама чи тато працює закордоном і не яким чином не впливає на
виховання дітей.
Саме батьки закладають фундамент у вихованні дитини. А також батьки
суттєво впливають на розвинення навички спілкування яка необхідна для
налагоджування і підтримки взаємин з педагогами й однолітками в ході спільної
діяльності. Адже діти, з розвиненою мовою, що мають достатній досвід спілкування
і вмінням довільно-вольової регуляції поведінки, легко адаптуються до шкільних
умов.
Що року зростає кількість сімей де діти виховуються одним з батьків саме
тому ми обрали тему нашої курсової роботи “ особливості емоційної сфери
молодших школярів з неповних сімей”
Об’єктом даного дослідження є емоційна сфера молодших школярів з
4

неповних сімей.
Предметом даного дослідження є особливості емоційної сфери молодших
школярів з неповних сімей.
Метою даної курсової роботи є провести емпіричне дослідження емоційної
сфери молодших школярів з неповних сімей.
З поставленої мети випливають такі завдання:
- Встановити поняття та особливості емоційної сфери;
Визначити особливості емоційної сфери молодших школярів з неповних сімей.
Провести емпіричне дослідження емоційної сфери молодших школярів з
неповних сімей.
Структура роботи. Дана курсова робота складається зі вступу, трьох розділів,
висновків та списку використаних джерел
5

РОЗДІЛ 1. ВПЛИВ СІМ'Ї НА ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ ДІТЕЙ

1.1 Поняття “сім'я, вплив сім'ї на психічний розвиток дітей.
Представники усіх потужних напрямів сучасної психології досліджують
проблематику сім’ї з метою гармонізації сімейних взаємин, створення оптимальних
умов соціалізації особистості, забезпечення належного рівня психологічного
консультування та психотерапії сім’ї. На сьогоднішній день існує декілька
фундаментальних підходів до психологічного консультування та психотерапії сім’ї:
психоаналітичний напрям (З. Фройд, А. Фройд, Е. Еріксон та ін.), гуманістичний (Е.
Фромм та ін.), транзактно-аналітичний (Е. Берн та ін.), індивідуально-
терапевтичного (А. Адлер та ін.). [9, 95]
Сім'я це чоловік і жінка які мають узаконений шлюб та їхні діти що
проживають на одній території.
Сім'я це те середовище в яке потрапляє дитина одразу після народження. Саме
тут формуються навички фізичного емоційного та інтелектуального розвитку. В
період від народження і до 6 років, діти вважаються найбільш залежані від батьків. В
цей період діти намагаються у всьому наслідувати дорослих таким чином формують
певні особистісні якості, критерії оцінки інших та себе. Для дівчинки мама
являється зразком в поведінці, та в манері спілкування, так званий ідеальний образ
дівчинки, мами та жінки. А для хлопчика прообразом майбутньої жінки.
Батько в свою чергу є ідеальним зразком для сина та прообразом майбутнього
чоловіка дівчинки. Діти повинні відчувати від батьків турботу любов та значимість в
цій сім'ї. Адже ще з малих років діти створюють модель ідеальної сім'ї.
Діти дуже чуйно й швидко вловлюють навіть найменші нюанси у відносинах
батьків між собою. Взаємини матері й батька для дитини поступово стають зразком
для наслідування. Якщо батьків між собою доброзичливі, дружні, допомагають один
одному, то подібні відносини в них формуються й з дітьми, які у свою чергу так
само будуть ставитися до всіх оточуючих їх людей. Якщо ворогують, постійно
6

сваряться за лідерство в сім’ї, то й діти, як правило, поводяться так само [3, 99].

Взаємини між батьком і матір’ю у сім’ї чинять суттєвий вплив на емоційний
розвиток дітей, формування їх «життєвого сценарію», життєвої стратегії (за А.
Адлером). [20, 208]
Т.В.Кравченко у своєму досліді наводить чинники, які впливають на
особистість дитини у сім’ї. Автор поділяє їх на умовні три групи: 1) рівень
інтелектуального розвитку в сімейному оточенні; 2) емоційний вплив значущих
інших на особистість дитини; 3) духовний вплив на дитину [10] 
Сферою прояву почуттів і, водночас джерелом, є емоційний вплив . Перший
позитивний і негативний досвід дитина отримує при спілкуванні з іншими, в цей час
відбувається пізнання понять таких, як ніжність, любов, душевний спокій і навпаки -
страх, образа, гнів. Близькість, теплоту, турботу, співчуття та інший бік жорстокість,
холодності та байдужість, дитина має змогу побачити та відчути весь діапазон
відчуттів.[14]
Всі умови за результатом впливу на дитину Т.Ф. Алексеєнко поділяє на чотири
типи, а саме:
• сприятливі умови для виховання дітей, виникають в повних сім'ях де є
взаємозв'язок, кохання та взаємоповага між всіма членами сім'ї. Соціально
побутові умови які зазвичай наявні у таких родинах забезпечують
повноцінний розвиток дитини. При цьому мама і тато мають високий показник
педагогічної та духовної культури і відповідальності.
Як правило, в сім'ї запановує позитивний мікроклімат. Це сприяє дитині на
усвідомлення цінності свого "Я" та своїх недоліків, які відчиняють шляхи до
розвитку. Загалом усі ці умови позитивно впливають на розвиток в дитини
адекватної самооцінки, яка керується не тільки її відносинами до себе, але і до
решти.
• умови напруження можуть виникнути структурними змінами сім'ї, такі як
новий шлюб, розлучення, смерть одного із членів сім'ї; несприятливими
соціально-життєвими умовами; небажанням та невмінням батьків створювати
дружні взаємини між собою та дітьми; недостатнім рівнем педагогічної
7

культури. Найчастіше в таких сім'ях саме за рахунок дітей, відбувається

розрядка перенапруги але неоднаковими способами. Для відшкодування
втрати іншої близької людини, батьки всю міць своєї любові спрямовують на
дитину, і що зустрічається занадто часто, у своїй ніжності стають егоїстами.
Таким чином батьки не залишають дитині ніяких прав на незалежний вибір: за
дитину намагаються нести відповідальність за неї все виконують та вирішують. Інші
батьки, навпаки, зациклені лише на своїх труднощах та невдачах таким чином не
піклуючись про її внутрішні і духовні потреби а спілкування з дитиною зводять
лише до догляду за нею. Ще один тип батьків зневажають дитиною та її почуттями
залежно від свого настрою. Зривають на ній свій поганий настрій і тим самим
роблять її, якоюсь мірою, відповідальною за свої негаразди.
На передумові формування завищеної або заниженої самооцінки дитини,
спотворена батьківська любов може спровокувати в дитини внутрішній конфлікт між
реальним та ідеалізованим "Я",
• умови ризику з'являються тоді, коли відсутня закоханість і взаєморозуміння
між членами сім'ї, коли немає в наявності належних побутових умов, а
натомість наявною є аморальна поведінка хоча б одного з батьків (пияцтво,
вживання наркотиків, розпуста, лінощі, неробство тощо.)
Загальний мікроклімат безперестанку напружений. У таких сім'ях вимоги
батьків нелогічні, дорослі часто використовує дитину в своїх цілях проти іншого.
Через це в неї немає стабільних орієнтирів взаємної поведінки, наслідком чого є
формування рис протесту.
• несприятливі умови Несприятливі умови виникають у неблагонадійних
сім'ях, де батьки характеризуються антисуспільною поведінкою. Це можуть
бути лайки, бійки, приниження, фізичні покарання дитини. Найчастіше в
таких родинах немає потрібних для нормального розвитку й виховання дитини
соціально-побутових умов. Батьки не зацікавлені у формуванні особистої
педагогічної культури, не здатні аналізувати виховні дії й результати виховної
діяльності [1.53-61 ]
Сім'я являється дуже складною структурою для дослідження, тому важливо
8

буде зазначити що це умовний поділ. Часто можемо бачити на вигляд благополучну

та щасливу родину але насправді це не є реальністю члени цієї родини просто
приховують справжні стосунки дома або дотримуються правила “не виносити
сварки з будинку” а побачити приховане в цій родині може лише досвідчений
фахівець. Від ступеня вразливості їх нервової системи та від індивідуальних
особливостей дітей, може залежати результат впливу сім'ї.
Отже, одним найважливішим і впливовішим чинником соціалізації дитини
являється сім'я. Для подальшого життєвого шляху є важливе соціальне та ті,
наявність емоційних зв'язків і відносин, виявляють вплив на протязі всього етапу
дитинства, так і в подальшому житті, являються своєрідним зразком побудови його
взаємин з іншими людьми.

1.2 Неповна сім'я і її вплив на емоційний світ дитини.

Неповна сім'я-це один з основних соціально демографічних типів сучасної
родини. Неповна сім'я це мала група із частковими неповними зв'язками, де немає
традиційної системи відносин мати-батько-дитина[8, 29].
Дитячі психологи які займаються дослідженням проблем подружнього
виховання підкреслюють, що сім'я сама по собі не забезпечує успіх у вихованні
дитини, а лише створює передумови успішного формування особистості. Рано чи
пізно кожен з одиноких батьків зустрінеться з цілим рядом труднощів які приховані
у виховання дітей в неповній сім'ї.
Зазвичай вважається неповна сім'я це та яка складається з одного із батьків та
декількох дітей. Але в психологічній науці виділяється додаткова категорія таких
сімей, в яких є наявність двох батьків але з професійного або з іншого становища
мало приділяють для сім'ї , або взагалі забувають про свої виховні функції. Як
правило внаслідок розірвання шлюбу, смерті одного з батьків або окремого їх
проживання утворюється неповна сім'я. З урахуванням таких чинників виділяють
різновиди неповних сімей такі як:осиротілі, позашлюбні, розлучені, розпалися.
Дітям дошкільного та молодшого шкільного віку, які виховуються у неповних
9

сім’ях, притаманні: підвищений рівень тривожності, емоційне відчуження від

батьків, які не перебувають у сім'ї (у 78,3% неповних сімей не проживає разом з
сім'єю батько, у 10,7% – матір; у 11,0% – обоє батьків, дитину виховує бабуся або,
значно рідше, тітка), нижчий рівень емоційного благополуччя у сім’ї, порівняно з
дітьми цього ж віку з повних сімей. [19,111-118]
В більшості випадків неповна сім'я складається з мами та однієї або декількох
дітей. Тому ми будемо розглядати особливості материнських відносин до дитини та
їх вплив на емоційний розвиток дитини.
Важливу роль у вихованні та формуванні особистості відіграє батько. Було
доведено що відсутність в сім'ї чоловіка являється важливою передумовою
відхилень у психічному розвитку дитини.
Останнім часом значно скоротився перелік соціальних гарантій і знизився
рівень соціального захисту. Жінка - мати, що виховує дитину без батька, сама
повинна відповідати за добробут своєї родини. Особливий нестаток відчувають
неповні сім’ї, у яких ростуть діти з відхиленнями від норми у фізичному або
нервово-психічному розвитку, а тим більше діти - інваліди. Якщо дитина - інвалід
має потребу в постійному догляді, то жінка не має ніякої можливості поліпшити
матеріальний добробут, їм доводиться жити на пенсію по інвалідності дитини. [16,
59].
В неповних сім'ях дефіцит чоловічого впливу проявляється у
вигляді:порушення розвитку інтелектуальної сфери (страждають математичні
аналітичні та просторові здібності дитини за рахунок розвитку вербальних
здібностей); формування надлишкової, патологічної прив'язаності до матері,
оскільки відсутній член сім'ї, який міг би «відірвати» дитину від матері, вивести
його в більш широкий світ[4].

З раннього дитинства дуже важливо щоб в оточені дитини зустрілися два типи
мислення чоловічий та жіночий адже це впливає на повноцінний розвиток інтелекту
дитини. Як для хлопчиків так і для дівчаток відсутність батька в сім'ї негативно
впливає на їх розвитку інтелектуальних здібностей. Адже саме під впливом батьків в
10

дитини відбувається засвоєння жіночих та чоловічих моделей поведінки. Дорослі

орієнтують дитину в тому, що означає бути дівчинкою чи хлопчиком.

Зазвичай хлопчику частіше ніж дівчинці пробачають прояв агресивності і

заохочують їх активність. А від дівчаток чекають емоційності, чутливості та
душевності. Через наслідування та під керівництвом батьків дитина починає вчитися
бути дівчинкою чи хлопчиком. Ще змалку дівчинці роблять настанову “ Не можна
битися, будь охайна, не вилазь на паркан чи на дерево. Ти — дівчинка”. І щоразу
бешкетниця намагається приборкати свої дії, адже вона — дівчинка. З самого малку
хлопчик вчиться стримувати свої сльози адже постійно йому заявляють “ Плачуть
тільки дівчатка. А ти — хлопчик”. Риси жіночого характеру спостерігаються у
хлопчиків які виховувалися тільки мамою.

Деформація особистості дитини може стати в результаті витрат материнського

виховання в неповних сім'ях. Якщо батько в повній сім'ї виконує функцію
врегулювання поведінки та нормативного контролю. То мама в свою чергу створює
емоційний фон, підтримуючи родину атмосферу порозуміння та душевної
близькості. У неповноцінній родині ці функції виконує мама і зазвичай їй це недуже
добре вдається. В такій сім'ї за частіше страждають хлопчики тому що мама
намагається у всьому захистити та допомогти сину у життєвих труднощах. Тим
самим не дає змогу дитині самостійно розвиватись як особистість.

Гіперопіка призводить до ускладнення взаємовідносин між мамою та сином.

Якщо мама виховує в хлопчику самостійність, вміння долати труднощі, стимулює
бажання бути сильним та впевненим, то у хлопчика сформується чоловічий стиль
поведінки. Таким чином мама з сином будуть надійні друзі протягом всього життя.

Емоції надзвичайно значимі в будь-якій практичній діяльності, у тому числі в

навчальній діяльності. Емоції відіграють значну функцію і в формуванні
індивідуальності. Вони виявляють вплив на світогляд дитини, допомагають або
перешкоджають саморозвитку. Від них залежать і деякі характерологічні
11

закономірності. Емоційний стан залежить від скоєних

вчинків,самопочуття,перегляду вистави і т.д.
Для людини як типові особливості поведінки, так і випадкові що не характерні
для його психічного прояву, відкриваються в емоційних станах. Індивідуально-
типологічні особливості особистості виражаються у типових для людини емоційних
станах. Загалом всі емоційні стани носять тимчасовий характер. Дуже часто в людей
зустрічаються типові стани що супроводжуються характерними для особистості
проявами. Люди не завжди усвідомлюють причину свого емоційного стану. Емоції
не прогресують самі по собі та не мають власної історії. Змінюються установки
індивідуальності, її відносини до світу, що складається в діяльності і відображається
у свідомості, і разом з ними перетворюються емоції .Емоції не розвиваються з емоції
в замкнутому порядку.

Почуття, характерні для одного етапу, не перебувають у безперервному зв'язку з

почуттями попереднього етапу. Замість старих почуттів з'являються нові. В той час
коли певний період в житті людини відходить в минуле і на зміну приходить новий,
то разом з тим один етап емоцій змінюється інший. Відома спадковість є у розвитку
емоційного життя.

Маленька дитина що переживає страх, за даними Уолтера Б. Кеннона, більш за

все, буде шукати захист біля батьків або в старшого брата чи сестри. В буквальному
сенсі слова, тікають від небезпеки. А вже старші діти намагаються подолати
небезпеку з допомогою вербальних засобів. Людина у міру свого розвитку
навчається різноманітним реакціям на подолання страху, але разом ці методи не
більш ніж ускладнені моделі одного і того ж типу реакції, сприймання погроз та
втечі від них.

Які б складнощі та конфлікти не виникали у відносинах між батьками та

дітьми дуже важливо щоб батьки розуміли, що не вистачить, тільки любити дитину
та керуватися любов'ю у своїх повсякденних турботах по догляду за нею, у своїх
зусиллях щодо її виховання. Дитина повинна відчувати та бути впевненою що її
12

люблять. Якщо дитина впевнена в батьківській любові, то тільки в цьому випадку,

можливий вірний розвиток психічного світу дитини, тільки любов здатна навчити
любові. Це маленьке правило стосується і неповних сімей. Необов'язково один із
батьків повинен прагнути заповнити любов'ю “за двох” - це не завжди є правильним
рішенням.

Універсальною вимогою щодо виховання дітей є глибокий постійний контакт із

дитиною, який важливий в будь якому віці. Саме відчуття і хвилювання контакту з
батьками надають дітям змогу відчути й усвідомити батьківську ніжність, любов і
дбайливість. Особистісні якості,специфічні людські властивості формуються лише в
процесі взаємодії дитини з середовищем , у процесі його власної активної
діяльності. У формуванні особистості дитини велику роль відіграє спілкування. Під
час спілкування будуються певні особистісні взаємини. Від характеру відносин
дитини з навколишнім світом багато в чому залежить, які саме в ньому сформуються
особистісні якості.

Доведено що чим менше дитина отримує турботи, ласки і теплоти , тим

повільніше вона визріває як особистість, тим більша її схильність до пасивності і
апатичності, і цілком можливо, що в подальшому в цієї дитини сформується слабкий
характер.

Розвиток самосвідомості у дітей в залежності від особливостей сімейного

виховання простежувала М.І. Лисина. У батьків які приділяють досить багато часу
своїм дітям, виховуються діти з точним уявленням про себе; позитивно оцінюють їх
розумові та фізичні дані, але не вважають їх розвиток вище, ніж у більшості
однолітків; передбачають хорошу успішність у школі. Таких дітей зазвичай
заохочують, але не подарунками; покарання здійснюють в основному, відмовою від
спілкування. Діти що мають занижену самооцінку виховуються у сім'ях, в яких із
ними не займаються, але вимагають послуху; часто дорікають, карають, низько
оцінюють, іноді це все відбувається при сторонніх; від них не очікують успіхів у
навчанні та в подальшому житті.
13

Стиль ставлення дорослих до дитини впливає не тільки на психічне здоров'я

дітей, але і на ставлення тенденції до певного стилю дитячого поводження; сумніви
дитини у позитивному відношенні до себе дорослого чи, навпаки, впевненість саме
в неадекватній оцінці її як особистості викликає подавлену агресивність, якщо
дитина розцінює ставлення дорослого до себе як негативне, то усі спроби дорослого
спонукати дитину до спілкування викликають у неї стан тривоги та збентеження

В дитини під впливом досвіду спілкування з дорослими відбувається не тільки

формування критеріїв оцінки себе та інших, але і зароджується важлива здатність —
переживання чужого смутку та радощів як власні, співчуття іншим людям. В перше
усвідомлення того що потрібно враховувати не тільки свою точку зору але і чужу,
відбувається під час спілкування з однолітками і дорослими. Саме з налагодженої
системи взаємин дитини з дорослим і починається орієнтація дитини на інших, тим
більше що він також потребує визнання оточуючих людей [12].

«Малорозвиненість батьківських почуттів» виявляються в небажанні взаємодіяти

з дитиною, поверхневому інтересі до його справ. Батьки часто нарікають, наскільки
виснажливі батьківські обов'язки, що вони відволікають від чогось цікавого і
важливого. Зокрема саме особливості сімейного виховання є причиною
нерозвиненості батьківських почуттів, прикладом є те що в дитинстві один із батьків
був знехтуваний своїми батьками, та не мав змогу відчути батьківського тепла.

Американські вчені М. Кеммі і Б. Артур стверджують що діти які втратили

когось із батьків мають емоційні труднощі. Після печальної події в дитини присутні
емоційні проблеми які проявляються в різних розладах та реакціях: порушення сну з
важкими сновидіннями, фобії та смуток. Спостерігається страх розлуки з дорослим,
замкнутість, важкі спогади та фантазії. Душевний світ таких дітей наповнений
почуттям втрати, самотності та емоційної порожнечі. Вчені дійшли до висновку що
втрата одного із батьків в дитячому віці достатньо впливає на процес розвитку
індивідуальності і є чинником, що зумовлює патологію у дорослому віці.
14

Діти які виховуються в неповних сім'ях мало емоційні, замкнуті, сором'язливі,

в них відсутня впевненість у своїх силах та в можливостях. Для них зручніше побути
на самоті ніж в колі знайомих. Такі діти раніше навчаються бути самостійними.

У дітей з неповних сімей спілкування і емоційний фон діяльності знижений в

порівнянні з дітьми повних сімей. Варто зазначити що дітям з неповноцінної сім'ї
важче пристосуватися до життя, але вони прагнуть до встановлення з однолітками
теплих емоційно насичених стосунків.

Внаслідок відсутності батька, у дитини будуються особливі стосунки з мамою.

При вивчені материнського ставлення до дітей в неповній сім'ї не можливо виявити
велику різницю з батьками з повної сім'ї. Тому що всі батьки люблять своїх дітей, і
всіляким чином намагаються збудувати та забезпечити хорошу сімейну атмосферу в
сім'ї, але діти з неповноцінної сім'ї потребують особливих стосунків з мамою,
братиками і сестричками. Діти ,боячись втратити своїх близьких та їх любо,
ставляться до них більш трепетно.

Для дітей з неповноцінної сім'ї характерно висока турбота про здоров'я

близьких, яка пояснюється їх побоюваннями втратити єдиного із залишених батьків.
Це тривожне відчуття формується у дітей під час розлучення вже на першому етапі
розпаду сім'ї, і супроводжує їх до здобуття повної матеріальної та соціальної
самостійності. Зрозуміло пояснити також знайдення в дослідженні наявність більш
високої конфліктності відносин подружжя у повних сім'ях і затухання конфліктів
між батьками в позашлюбній сім'ї[11].

Друга група причин тривожності дітей пов'язана з їх особистісними

проблемами. Дитячі страхи виявляються через переживання розбіжностей з
батьками, а також через труднощі засвоєння шкільної програми
Діти розлучення реально оцінюють обмежені можливості підтримки і допомогу
з боку сім'ї та досить болісно відчувають занепокоєння за реалізацію своїх життєвих
планів.
15

Хлопчики в неповній сім’ї, де виховує одна мати, зіштовхуються з більш

серйозною проблемою, заголублені матір'ю або переконавшись у тому, що в
суспільстві головні жінки вони починають відчувати, що чоловіки грають незначну
роль як в сім’ї так і в суспільному житті. [18; 123]
Психологи акцентують особливу увагу на підвищену вразливість хлопчиків у
неповній сім'ї та наявність у них додаткових причин для неспокою. У зв'язку з
відсутністю в неповній сім'ї чоловічого еталона ідентифікації, самотня мати
намагається компенсувати синові цей недолік перетворенням своєї батьківської ролі.
Однак ця зміна стратегії відносин із сином призводить до драматичних результатів:
жінка не в змозі поєднувати материнську функцію любові, терпимості, чуйності і
теплоти з батьківською, побудованій на чоловічий строгості, вимогливості і
авторитарності. В результаті хлопчик втрачає не тільки батька, а й частково маму. На
підставі результатів психологічних тестів дослідники приходять до наступних
невтішних висновків.

Емоційний стан хлопчиків у неповній сім'ї більш низький, ніж дівчаток, і

пов'язаний з відчуттям особистісної ізоляції. Хлопчики в неповній родині частіше
переживають почуття самотності і складнощі в спілкуванні, ніж дівчата або діти з
повних сімей. Фахівці відзначають більш виражені негативні наслідки ситуації в
неповній родині у дітей розлучення, на відміну від дітей, які втратили батьків
внаслідок передчасної смерті. Якщо останні пережили втрату батька як наслідок
нещасного випадку, то у пережили розлучення батьків догляд одного з них
пов'язаний з поданням про зраду, відсутність любові і власної незначущості. Діти
розлучення більше схильні до психологічної деформації особистості, вони частіше
мають занижену самооцінку, високий показник тривожності, більше схильні до
комплексів.
16

РОЗДІЛ 2.ЕМПІРИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ

МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З НЕПОВНИХ СІМЕЙ
2.1. Опис методики дослідження
Методика Прихожан використалася для вивчення особистісної тривожності
дітей з неповних сімей, а також проективна методика «Сімейна соціограма». [17, 60-
64], [10, 32-36], [13, 91-94], [21, 460-465]
Методика 1.Шкала явної тривожності СМAS (адаптація А.М. Прихожан)
(додаток 1)
Мета: визначити рівень тривожності молодших школярів.
Матеріали і обладнання: індивідуальний бланк.
Інструкція дослідженому: На даних сторінках надруковані пропозиції. Біля
кожного з них два варіанти відповіді вірно й невірно. У пропозиціях описані події,
випадки, переживання. Уважно прочитай кожну пропозицію й виріши, чи можеш ти
віднести її до себе, чи правильно вона описує тебе, твоє поводження, якості. Якщо
так, постав галочку в колонку Вірно, якщо ні — у колонку Невірно. Не думай над
відповіддю довго. Якщо не можеш вирішити, вірно або невірно те, про що
говориться в пропозиції, вибирай те, що буває, як тобі здається, частіше. Не можна
давати на одну пропозицію відразу дві відповіді (тобто підкреслювати обидва
варіанти). Не пропускай пропозиції, відповідай на всі підряд. Давай потренуємося:
Обробка результатів:

1.Переглянули бланки щоб відібрати ті на яких всі відповіді однакові (тільки «вірно»
або тільки «невірно»). Під час перевірки такі бланки були відсутні.

2. Звернули увагу на наявність помилок у заповненні бланків: подвійні відповіді

(тобто підкреслення одночасно й «вірно», і «невірно»), виправлення. Таких бланків
було чотири, у випробуваних помилково заповнено не більше трьох пунктів
субшкали тривожності, їх дані були оброблені на загальних підставах. Такі
виправлення можуть свідчити про труднощі вибору відповіді.

Основний етап

1.Підраховували дані по контрольній шкалі - субшкалі «соціальної бажаності».

17

2.Підрахували бали по субшкалі тривожності.

3.Первинну оцінку перевели в шкальну. Як шкальну оцінку використали стандартну

десятку (стіни). Для цього дані випробуваного зіставили з нормативними
показниками групи дітей відповідного віку й статі.

4.На підставі отриманої шкальної оцінки зробили висновок про рівень тривожності
випробуваного.

Аналіз результатів: В підсумку експериментального тестування за методикою

“Шкала явної тривожності СМAS” було зафіксовано, що діти які виховані в
неповних сім'ях мають високу тривожність і знаходяться в зоні ризику (5 дітей),
явно підвищена тривожність(3 дітей), трохи підвищена тривожність(5 дітей),
нормальний рівень тривожності(2 дітей). Результати тесту у дітей з повних сімей
показали набагато нижчий рівень тривожності — трохи підвищена тривожність(3
дитини), нормальний рівень тривожності(12)

Отже, можна зробити висновок що за результатами даної методики діти що

виховуються в неповних сім'ях мають відчуття підвищеної тривожності, цим ми
можемо довести гіпотенузу, що неповна сім'я впливає на психологічний розвиток
дитини.

Методика 2 ТЕСТ “СІМЕЙНА СОЦІОГРАМА”

(додаток 2)
Мета: виявити положення суб'єкта в системі міжособистісних відносин та
характер комунікацій у сім’ї - прямий або опосередкований.
Матеріали і обладнання: бланк із намальованим колом діаметром 110 мм.
Інструкція дослідженому: На аркуші зображене коло. Намалюйте в ньому
самого себе й членів вашої родини у формі кружків і позначте кружки іменами.
Обробка результатів: Оцінка результатів тестування проводилася за авторськими
критеріями такими як:

1) число членів родини, що потрапили в площу кругу;

2) величина кружків;
18

3) розташування кружків відносно один одного;

4) дистанція між ними.

За першим критерієм, ми зіставили число членів родити які зображені нашим

досліджуваним з реальними. Що б перевірити хто рідних не потрапив до великого
кола або ж наявність сторонніх осіб,тварин.

За другим критерієм, ми звернули увагу на величину кружків. Наявність кружка

“Я” маленького порівняно з іншими свідчить про занижену самооцінку, або ж
навпаки, наявність великого свідчить про завищену або достатню самооцінку. Також
ми звернули увагу якими кружками позначені інші члени родини , адже їх розмір
говорить про значимість цих людей в житті досліджуваного.

За третім критерієм, ми звернули увагу на відношення та розташування кружків

один від одного. Перевірили наявність центральних кружків випробуваних, що
свідчать езопову спрямованість особистості. Розміщення осторонь або внизу від
інших членів родини говорить про переживання емоційної відкинутості. Також були
виявлені значимі члени родини які були позначені в центральній та верхній частині
кола великими кружками.

Аналіз результатів: Аналізуючи «Малюнок сім’ї», що був головним завданням

в проведенні тесту «Сімейна соціограма», ми отримали наступні результати:
• діти які виховуються в неповні й сім'ї:
відчувають дефіцит спілкування в сім’ї-9 дітей
відчувають себе відторгнутими і не потрібними в родині- 2дітей
виділяють одного члена сім’ї, ігноруючи інших- 1дитина
відчувають емоційний взаємозв’язок з усіма членами сім’ї-3 дітей
• діти які виховуються в повних сім’ях:

відчувають емоційний взаємозв’язок з усіма членами сім’ї-11дітей

виділяють одного члена сім’ї, ігноруючи інших- 3дітей
відчувають дефіцит спілкування в сім’ї-1дитина
19

Одержані дані за результатами тестування надають змогу стверджувати, що діти

які виховуються в неповних сім'ях відчувають нижчий взаємозв’язок та емоційний
комфорт в своїх сім’ях,також існує прив'язаність до одного із батьків з яким
проживає на даний час дитина. Згідно нашої вибірки є наявність дітей які
відчувають емоційний взаємозв'язок з усіма членами сім'ї це є показником
правильного соціального та емоційного виховання. Більше уваги потрібно проявити
дітям, які відчувають себе відторгнутими та не потрібними в сім'ї.

Методика 3 Тест Люшера

Додаток 3
Мета: визначити рівень емоційного стану дітей.

Матеріали і обладнання: 8 кольорових карток(4 основних-синій, зелений,

червоний, жовтий; 4 додаткових-фіолетовий, коричневий, чорний, сірий.)
Інструкція дослідженому:перший вибір “вам потрібно обрати з восьми кольорів
той який найбільше подобається. При виборі кольору не намагайтеся співвідносити
його з улюбленим кольором в одязі, очей і т.д. Картку з вибраним кольором,
відкладіть в сторону перекинувши кольоровою стороною до низу. Таким чином ви
обираєте наступну картку з решти кольорів найбільш приємніший. Також покладіть
картку кольоровою стороною донизу, праворуч від попередньої. І так до кінця.”
другий вибір “вам потрібно зробити знову ці самі дії, але при цьому не потрібно
згадувати порядок розкладки у першому виборі і свідомо змінити попередній
порядок. Представивши що ви робите це вперше.”
Обробка результатів:Обробку результатів ми почали з запису вибраних кольорів
здійсненням переліком номерів у порядку переваги з вказівкою позицій. Порівняли
роботи за вибором, перший вибір-бажаний стан, другий-дійсний.

Аналіз результатів:Після проведення методики здійснюється аналіз та

інтерпретація отриманих результатів.
№ 1 – синій. Символізує спокій, стан спокою, потребу у відпочинку, емоційну
стабільність і задоволеність, душевну прихильність, гармонію. Особистісні
20

характеристики кольору: чесність, справедливість, незворушність, доброта і

сумлінність.
№ 2 – зелений. Символізує вольове зусилля, напругу і наполегливість, високий
рівень домагань і самовпевненість, прагнення до самовираження, успіху і влади,
діловитість, наполегливість і завзятість у досягненні цілей, упертість, енергійний
захист своїх позицій. Самостійність, незворушність, черствість.
№ 3 – червоний. Символізує силу волі, активність, що доходить в ряді випадків до
агресивності, прагнення до успіху через боротьбу, наступальність і владність,
потребу діяти і витрачати сили, лідерство та ініціативність, збудженість. Особистісні
характеристики: чуйність, рішучість, енергійність, напруженість, дружелюбність,
впевненість товариськість, дратівливість, привабливість, діяльність.
№ 4 – жовтий. Символізує активність, прагнення до спілкування і
сприйнятливість до всього нового, оптимізм, радість і веселість, розслабленість і
розкутість, оригінальність і прагнення до розширення своїх можливостей. До
особистісних характеристик відносяться: балакучість, природність, відкритість,
товариськість, енергійність.
Додаткові:
№ 5 – фіолетовий. Символічне значення: вразливість, емоційна виразність,
чутливість, інтуїтивне розуміння, зачарованість і мрійливість, захоплення і фантазії.
Особистісні характеристики: несправедливість, нещирість, егоїстичність,
самостійність.
№ 6 – коричневий. Уособлює комфорт тілесних відчуттів, прагнення до затишку і
спокою, фізичну легкість і сенсорну задоволеність. Для коричневого кольору були
отримані такі особистісні характеристики, як поступливість, залежність, спокій,
сумлінність і розслабленість.
№ 7 – чорний. Символізує в першу чергу заперечення, закінчення чого-небудь і
відмову, зречення і неприйняття, протест проти чого – або кого-небудь. У граничній
формі символізує небуття. Особистісні характеристики чорного кольору:
непривабливість, мовчазність і замкнутість, упертість, егоїстичність, незалежність,
ворожість.
21

№ 0 – сірий. Символізує нейтральність і “безбарвність”, неучасть, соціальну

відгородженість, свободу від зобов’язань, неврівноваженість, млявість і
розслабленість, невпевненість, несамостійність і пасивність.

Дослідження проводилося на базі “ОНЗ Старочуднівськогутянський ЗЗСО І-ІІІ

ст.” Вибірка складала з 30 дітей молодшого шкільного віку.( 15 дітей з неповних
сімей та 15 з повних.)

2.2 Аналіз результатів проведеного дослідження

З метою вивчення рівня тривожності молодших школярів було проведено
методику “Шкала явної тривожності СМAS (адаптація А.М. Прихожан)”, результати
дослідження за якою представленні у таблиці 2.1
Таблиця 2.1.
Результат дослідження за методикою“Шкала явної тривожності СМAS (адаптація
А.М. Прихожан)”

Стіни Характеристика Примітка Кількість дітей з Кількість дітей

неповних сімей з повних сімей

1-2 Стан Подібний — —

тривожності «надмірний
випробуваному спокій» може
не властивий мати й не мати
захисного
характеру

3-6 Нормальний Необхідний для 2 дітей 12 дітей

рівень адаптації й
тривожності продуктивної
діяльності
22

7-8 Трохи Часто буває 5 дітей 3 дітей

підвищена пов'язана з
тривожність обмеженим колом
ситуацій, певною
сферою життя

9 Явно підвищена Зазвичай носить 3 дітей —

тривожність «розмитий»,
генералізований
характер

10 Дуже висока Група ризику 5 дітей —

тривожність

Ї Як бачимо в (табл. 2.1.), 5дітей з неповних сімей мають високий рівень

тривожності та 3 дитини явно підвищений рівень. На нашу думку це, може означати
те що така тривожність спричинена взаєминами в сім'ях, або є результатом
неправильного виховання чи пов'язано з оточенням у якому вони зростають. Це
може призвести до фобій, страхів та перерости в розлад що буде супроводжувати
дитину усе життя. 8 досліджених( 5 з неповних сімей, 3 з повних) мають трохи
підвищений рівень. На нашу думку це пов'язано з обмеженим колом ситуацій,
певною сферою життя. 14 дітей( 2 з неповних сімей, 12 з повних) мають нормальний
рівень тривожності це означає що діти мають необхідний рівень для адаптації й
продуктивної діяльності.

З метою вивчення положення суб'єкта в системі міжособистісних відносин та

характер комунікацій у сім’ї молодших школярів було проведено методику Тест
“Сімейна соціограма”результати дослідження за якою представленні у таблиці 2.2
Таблиця 2.2.
23

Результат дослідження за методикою Тест “Сімейна соціограма”

Діти які
Діти які
виховуються
виховуються в Всього
в неповних
повних сім’ях
сім'ях
Кількість Кількість Кількість
% % %
дітей дітей дітей
Відчувають дефіцит
9 60 1 7 10 33
спілкування в сім’ї
Відчувають себе
—
відторгнутими і не 2 13 0 2 7
потрібними в родині
Виділяють одного члена
1 7 3 20 4 13
сім’ї, ігноруючи інших
Відчувають емоційний
взаємозв’язок з усіма 3 20 11 73 14 47
членами сім’ї
Таким чином, проведена діагностична програма дозволила виявити, що 60 %
дітей з неповних сімей відчувають дефіцит спілкування в сім’ї це у дев'ять разів
більше ніж в повних сім'ях. Це може означати те що батьки приділяють замало часу
та уваги, або діти залишилися без піклування батьків. Це може призвести до
негативної поведінки відносно інших людей та порушення афектно-особових
відносин, гіпертрофії. Також 13 % дітей з неповних сімей мають відчуття
відторгнення від сім'ї. Це може означати що дитина не відчуває любові та
потрібності в родинні. Також до замкнутості та відчуття самотності у дітей. 7% дітей
з неповних сімей мають прив'язаність до одного з батьків це означає що відбувається
взаємодія з одним із батьків з яким проживає на даний час дитина. 20% з повної сім'ї
відчувають також прив'язаність до одного з батьків , це може означати те, що при
наявності обох батьків дитина не відчуває турботи, взаємодії та любові з одним із
батьків.
Надмірна прив'язаність може призвести до маніпуляцій, шантажів, та
закликання до жалю в сторону батьків. Лише 20% дітей з неповних сімей відчувають
24

емоційний взаємозв’язок з усіма членами сім’ї це відносно малий відсоток в

порівняні з дітьми із повних сімей 73%.
Отже, порівнявши два типи сім'ї, можна зазначити ,що дітям з неповних сімей
критично не вистачає спілку та взаємодії з батьками. Це безперечно має вплив на
емоційний та соціальний розвиток дитини.

З метою вивчення рівеня емоційного стану дітей було проведено методику “Тест Люшера”,
результати дослідження за якою представленні у таблиці 2.3
Таблиця 2.3.
Результат дослідження за методикою “Тест Люшера”
(1-15 з неповних,16-30 з повних сімей)
Кор
Чер Фіо
Жов Чор Сір
Синій

ичн
Зелений

№ ПІБ вон лето

тий еви ний ий
ий вий
й
1 Кліменчук Марія 3 2 1 4 7 5 6 8
2 6 7 8 3 4 5 1
2 Васіна Валерія 1 4 2 3 5 6 8 7
4 2 6 1 5 8 7 3
3 Васін Антон 3 2 5 4 6 7 1 8
1 5 2 6 7 8 3 4
4 Браморщик Анна 7 6 4 5 2 3 8 1
4 2 1 3 5 7 6 8
5 Бандоріна Ірина 8 5 3 2 1 4 7 6
2 5 3 4 1 8 6 7
6 Прокопович Євген 1 3 2 6 4 7 5 8
3 4 1 5 7 8 2 6
7 Савін Юрій 6 7 3 1 5 2 4 8
7 6 5 2 3 4 8 1
8 Садовська Юлія 4 2 1 5 6 3 7 8
5 1 2 4 3 6 8 7
9 Гановській Віктор 8 1 5 2 7 4 3 6
1 2 3 8 4 5 7 6
10 Хом'як Мирослава 5 6 4 1 3 2 8 7
3 8 2 4 1 5 7 6
11 Гулінський Артем 2 1 3 4 6 8 7 5
1 6 2 4 3 8 7 5
25

12 Бучко Леонід 1 2 6 4 5 7 3 8
1 6 4 2 3 5 8 7
13 Мосічук Лоліта 5 3 1 4 6 7 8 2
5 1 2 3 4 6 7 8
14 Шатило Олександир 1 2 3 4 7 5 8 6
2 1 3 5 6 4 7 8
15 Величко Олександра 7 1 2 3 4 8 5 6
3 4 2 1 6 5 8 7
16 Ковальчук Давид 5 6 3 4 7 8 1 2
6 3 4 7 2 1 8 5
17 Слободенюк Руслан 5 1 2 3 7 4 6 8
2 3 5 4 1 6 8 7
18 Гнатюк Софія 1 4 3 2 5 8 7 6
3 2 1 4 5 7 6 8
19 Терещук Іван 2 4 3 1 5 6 7 8
4 6 2 3 1 5 8 7
20 Кулаківська Вікторія 6 2 3 4 8 5 7 1
3 5 4 6 1 2 7 8
21 Темченко Роман 1 4 2 3 5 8 6 7
2 3 4 1 6 5 8 7
22 Бондарчук Оксана 4 1 2 3 6 5 7 8
5 2 6 7 3 4 8 1
23 Бурковський Юрій 3 2 1 4 5 7 8 6
4 1 3 2 5 6 8 7
24 Грушак Анастасія 5 3 4 6 8 1 7 2
1 5 3 6 4 2 7 8
25 Шатківська Ірина 4 2 1 3 6 8 5 7
1 3 2 4 7 5 8 6
26 Михайловська Івана 2 1 5 4 6 7 3 8
2 3 1 4 5 8 6 7
27 Степанюк Анна 4 2 3 1 5 7 8 6
6 4 2 3 1 8 5 7
28 Гой Валентин 1 2 3 4 7 8 5 6
1 2 4 3 5 7 6 8
29 Козлов Артем 1 3 2 4 7 5 8 6
2 6 1 7 5 3 4 8
30 Мазур Вадим 4 2 3 1 5 8 7 6
1 4 2 3 8 5 6 7
Умовні позначки
- перший вибір
- другий вибір
0 -хороший рівень емоційності
26

0 -конфлікт, тривожність
Як ми бачимо за таблицею перший вибір — бажаний , відрізняється від другого
вибору — дійсного. Це означає те що дійсний стан дітей відрізняється від бажаного
це стосується двох типів сімей. Але емоційний стан дітей з повних сімей має
хороший рівень емоційного стану в порівняно з дітьми з неповних сімей. У дітей з
неповноцінних сімей присутній страх, тривожність,низька працездатність,
невпевненість в своїх діях, загалом низькій рівень емоційної сфери. Це може
призвести до негативного відношення до навколишнього світу.
Узагальнюючи результати проведених досліджень за методиками: “Шкала
явної тривожності СМAS (адаптація А.М. Прихожан)”, Тест “Сімейна соціограма”,
“Тест Люшера”. Як бачимо, висунута на початку дослідження гіпотеза про те, що в
неповні сім'ї впливають на емоційний стан дітей молодшого шкільного віку,
повністю підтвердилася.
27

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ І ЗАСОБИ РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ МОЛОДШИХ

ШКОЛЯРІВ З НЕПОВНИХ СІМЕЙ
3.1 Тренінгове заняття з розвитку емоційної сфери
Для повноцінного розвитку та збереження психологічного здоров'я дитини, для
пристосування у соціальному світі і готовності до шкільного життя важливим
фактором є емоційний розвиток.
Метою нашого тренінгу є: навчити дітей вмінням керувати своїми емоціями для
зміцнення свого здоров'я; ознайомити з позитивними та негативними емоціями та
навчити учнів розрізняти їх; виховати бажання позитивних емоцій та розвивати
емоційну сферу, увагу, логічне мислення.
На початку заняття нами використовувався ритуал вітання, для цього дітям було
запропоновано стати в коло, взятися за руки і привітати один одного, дивлячись в очі
і з доброю посмішкою. Дітям ми роздали смайлики на яких був зображений настрій
(веселий, сумний) і попросили підняти смайлик, який відповідає їхньому
настрою. Декільком дітям запропонували розповісти, чому в них гарний чи поганий
настрій.
Далі ми використали вправу «Квітка емоцій та почуттів»
Ми роздали дітям пелюстки ромашки на яких дітям потрібно продовжити речення такі як:
• я сумую, коли…
• я гніваюся, коли…
• я радію, коли…
• я відчуваю провину, коли…
• я дивуюся, коли…
• я ображаюся, коли…
Далі діти зачитували свої речення та створюють «Квітку емоцій та
почуттів».
Також ми провели гру «Різний настрій»
Дітям потрібно зобразити відповідний настрій за допомогою рук та міміки.
Завдяки цій грі діти змогли відчути та пережити різні емоції на собі. Таким чином
28

мали змогу змінювати одну емоцію на іншу. Після гри ми обговори з дітьми чому, та
з яких причин буває цей чи інший настрій?
Наступну ми виконали роботу в парах, в грі «Дзеркало». Де один з пари
демонструє якусь емоцію. А інший що стоїть обличчям до нього має її відобразити
на своєму обличчі. Після гри учням були наданні питання “скажіть, чи всі емоції
виглядають гарно? Які так, які ні?”. Після чого ми всі разом зробили висновок, що
прикрашають людину лише позитивні емоції.
Вправа «Галерея емоцій»
Діти малювали асоціації, які у них виникають зі словами: СУМ, РАДІСТЬ, ГНІВ. Потім
малюнки наклеїли на ватман. Таким чином на ватмані паперу утворилася галерея емоцій.
Далі нами був використаний етюд «Тренуємо емоції» ми разом з дітьми зробили
півколо та розпочали тренувати свої емоції.
На завершення ми провели вправу «Малювання настрою». Діти уявили себе
художниками і трохи пофантазувавши спробували уявити яким кольором можуть
передаватися емоції. Всі вправи розписані в Додатку 4
В результаті проведеного експерименту в цілому, можна відзначити, що
обраний нами підходи в тренінговому заняття з розвитку емоційної сфери, отримав
своє виправдання і підтвердження доцільності його подальшого використання.
Так само ми з'ясував, що необхідна робота з батьками.

ВИСНОВКИ
29

Впродовж всього дитинства сім'я для дитини має важливе значення у розвитку
особистості. Поведінка дитини залежить від того який емоційний стан вона
переживає зараз, чи подобається їй запропонований вид роботи. Крім того, важливо
не забувати, що стрес, емоції, випробування в дитинстві, мають великий вплив на
все життя.
Дитині можна передати знання, розвинути мову, сформувати ряд навичок та
умінь, але не можна це все усталити без емоційного підкріплення. При відсутності
міцних почуттів та без вихованих правильно емоцій, все надбане залишається тільки
сміттям.
У нашій роботі було досліджено тонкість емоцій та почуттів у дітей які
виховуються в неповних сім'ях, а особливо невпевненість у собі, підвищений рівень
тривожності.
Дослідження рівня тривожності дітей молодшого шкільного віку з неповних
сімей, довело гіпотезу про те,що в результаті дії соціально-психологічних чинників у
дітей формуються негативні емоції як одна з поширених форм поведінки. Також ці
чинники спричиняють зростання тривожності,агресивності та інших негативних
емоцій. Негативні емоції мають значний вплив на всі сторони дитячого життя,в тому
числі на спілкування з дорослими та однолітками. При всьому цьому, відбувається
розвиток особистості дитини та своєрідно розвивається її емоційна сфера. Знаючи
специфіку, особливості та своєрідність дитячої емоційної сфери, спираючись на
наявні збереженні функції та можливості дитини з неповної сім'ї, дуже важливо
вміло проводити корекційну роботу з часткового або повного усунення негативних
емоцій. В цілому це буде відігравати цінну роль у розвитку індивідуальності дитини
та в подальшому у вирішенні важливого питання соціально-трудової адаптації.
Отож, дитячий емоційний світ дітей з неповних сімей заслуговує детального
вивчення і якомога більш раннього усунення з метою попередження появи неврозів
як психогенного захворювання особистості, що формується в
дитини.

СПИСОК ВИКОРАСТИНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

30

1. .Алексеєнко Т.Ф. Інтегровані умови сучасного сімейного виховання і

коефіцієнт їхньої корисної дії / Алексеєнко Т.Ф. // Педагогіка і психологія. -
2002.-№1-2. - С.53-61.
2. Бреслав Г.М. Эмоциональные особенности формирования личности в детстве.
— М., 1990;
3. Бурбо Л. Отношения родитель — ребенок. — Киев, 2002

4. Вартанян Г.А., Петров Е.С. Эмоции и поведение. Л., 2009.

5. Венгер А.Л. Психологические рисуночные тесты. — М., 2002;

6. Вердербер Р. Психология общения. — СПб., 2003
7.  Вроно Е. Пойми своего ребенка. — М., 2002;
8. Дружинин В.Н. Психология семьи. − Екатеринбург: Деловая книга, 2000;
9. Карабанова О.А. Психология семейных отношений и основы семейного
консультирования. — М., 2004;
10.Кравченко Т.В. Сім’я та її вплив на соціалізацію дитини / Т.В. Кравченко
//Педагогіка і психологія. - 2009. - №3. - С. 32-42.
11. Коробко С.Л., Коробко О. І. Робота психолога з молодшими школярами:
Методичний посібник. 2-ге видання. К.: Літера ЛТД, 2008.
12.Лисина М.І. Завантаження та його вплив на розвиток психіки дошкільника.
М., 1974 р.

13.Практикум по возрастной и педагогической психологии: Для студ.сред. пед.

учеб. заведений /Авт.- сост. Е. Е. Данилова; под ред. И. В. Дубровиной. – М.:
Академия, 1998. – 160 с.;
14.Савчин М. В, Василенко Л. П. Вікова психологія. К. Академвидав. — 2005. –
С. 141-147.
15.Степанов С. С. Большие проблемы маленького ребенка: советы психолога –
родителям. — Москва: Педагогика – Пресс, 1995 г. – 168 с.;
16.Фигдор Г. Дети разведенных родителей: между травмой и надеждой. — М.,
1995;
31

17. Шкала явной тревожности CMAS (адаптация А.М.Прихожан) / Диагностика

эмоционально-нравственного развития. Ред. и сост. И.Б.Дерманова. — СПб.,
2002. — С. 60-64;

18.Юрченко І.В., Психологічна характеристика неповної сім’ї // Альманах

студентського наукового товариства «Актуальні питання психологічної науки».
– Рівне: РДГУ, 2008. – Вип. 1. – С. 119–24;
19.Юрченко І.В. Психологічний супровід неповних сімей (утворених внаслідок
еміграційних процесів) в умовах роботи школи-садка // Науковий часопис
НПУ ім. М.П. Драгоманова. Серія 12: Психологічні науки. – К., 2007. – Вип. 14
(38). – С. 108–111;
20.Юрченко І.В. Функціонально неповна сім’я: характерні риси та проблеми //
Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. – Івано-
Франківськ: ВЦВ ЦІТ, 2008. – Вип. 13. – Ч. 2. – С. 207–216;
21.Юрченко І.В., Шевчук Г.С. Дослідження особливостей внутрішньо-сімейної
ситуації у функціонально неповних сім’ях за допомогою проективної
методики «Малюнок сім’ї» // Збірник наукових праць «Актуальні проблеми
практичної психології». – Херсон: ПП Вишемирський В.С., 2008. – Ч. 1. – С.
460–465.

Додаток1
32

Шкала явної тривожності СМAS (адаптація А.М. Прихожан)

Призначення тесту

Шкала явної тривожності для дітей (The Children’s Form of Manifest Anxiety Scale -
CMAS) призначена для виявлення тривожності як стійкого утворення у дітей 8-12
років

Інструкція до тесту:На наступних сторінках надруковані пропозиції. Біля кожного з

них два варіанти відповіді: вірно й невірно. У пропозиціях описані події, випадки,
переживання. Уважно прочитай кожну пропозицію й виріши, чи можеш ти віднести
її до себе, чи правильно вона описує тебе, твоє поводження, якості. Якщо так, постав
галочку в колонку Вірно, якщо ні — у колонку Невірно. Не думай над відповіддю
довго. Якщо не можеш вирішити, вірно або невірно те, про що говориться в
пропозиції, вибирай те, що буває, як тобі здається, частіше. Не можна давати на одну
пропозицію відразу дві відповіді (тобто підкреслювати обидва варіанти). Не
пропускай пропозиції, відповідай на всі підряд. Давай потренуємося:

Твердження Вірно Невірно

1. Ти хлопчик.

2. Тобі подобається грати на

вулиці, а не вдома.

3. Твій улюблений урок —

математика.

Примітка

• Методика може проводитися як індивідуально, так і в групах, з

дотриманням стандартних правил групового обстеження. Для дітей 7-8 років
переважніше індивідуальне проведення. При цьому якщо дитина зазнає
труднощів у читанні, можливий усний спосіб пред'явлення: психолог
33

зараховує кожний пункт і фіксує відповідь школяра. При груповому

проведенні такий варіант пред'явлення тесту, природно, виключений.
• Зразковий час виконання тесту - 15-25 хв.

Тестовий матеріал

№ Твердження Вірно Невірно

1 Тобі важко думати про щось одному.

2 Тобі неприємно, якщо хтось спостерігає за

тобою, коли ти щось робиш.

3 Тобі дуже хочеться у всьому бути краще за

всіх.

4 Ти легко червонієш.

5 Всі, кого ти знаєш, тобі подобаються.

6 Нерідко ти зауважуєш, що в тебе сильно

б'ється серце.

7 Ти дуже сильно соромишся.

8 Буває, що тобі хочеться виявитися

якнайдалі звідси.

9 Тобі здається, що в інших усе виходить

краще, ніж у тебе.

10 В іграх ти більше любиш вигравати, ніж

34

програвати.

11 У глибині душі ти багато чого боїшся.

12 Ти часто відчуваєш, що інші незадоволені

тобою.

13 Ти боїшся залишитися вдома на самоті.

14 Тобі важко зважитися на щось.

15 Ти нервуєш, якщо тобі не вдається зробити

те, що тобі хочеться.

16 Часто тебе щось мучить, а що - не можеш

зрозуміти.

17 Ти з усіма й завжди поводишся чемно.

18 Тебе турбує, що тобі скажуть батьки.

19 Тебе легко розлютити.

20 Часто тобі важко дихати.

21 Ти завжди добре поводишся.

22 У тебе пітніють руки.

23 У туалет тобі треба ходити частіше, ніж

іншим дітям.

24 Інші діти мають кращу вдачу аніж ти.

35

25 Для тебе важливо, що про тебе думають

інші.

26 Часто тобі важко ковтати.

27 Часто хвилюєшся через те, що, як

з'ясовується пізніше, не мало значення.

28 Тебе легко скривдити.

29 Тебе увесь час мучить, чи все ти робиш

правильно, так, як треба.

30 Ти ніколи не хвастаєшся.

31 Ти боїшся того, що з тобою може щось

трапитися.

32 Увечері тобі важко заснути.

33 Ти дуже переживаєш через оцінки.

34 Ти ніколи не спізнюєшся.

35 Часто ти почуваєш непевність у собі.

36 Ти завжди говориш тільки правду.

37 Ти почуваєш, що тебе ніхто не розуміє.

38 Ти боїшся, що тобі скажуть: «Ти все робиш

36

погано».

39 Ти боїшся темряви.

40 Тобі важко зосередитися на навчанні.

41 Іноді ти злишся.

42 У тебе часто болить живіт.

43 Тобі буває страшно, коли ти перед сном

залишаєшся один у темній кімнаті.

44 Ти часто робиш те, чого не варто було б

робити.

45 У тебе часто болить голова.

46 Ти турбуєшся, що із твоїми батькам і щось

трапиться.

47 Ти іноді не виконуєш свої обіцянки.

48 Ти часто утомлюєшся.

49 Ти часто грубиш батькам і іншим дорослим.

50 Тобі нерідко сняться страшні сни.

51 Тобі здається, що інші діти сміються над

тобою.

52 Буває, що ти брешеш.
37

53 Ти боїшся, що з тобою трапиться щось

погане.

Ключ до тесту

Ключ до субшкали «соціальної бажаності» (номера пунктів CMAS)

• Відповідь «Вірно»: 5, 17, 21, 30, 34, 36.

• Відповідь «Невірно»: 10, 41, 47, 49, 52.
Критичне значення по даній субшкалі - 9. Цей і більш високий результат свідчать
про те, що відповіді випробуваного можуть бути недостовірні, можуть
спотворюватися під впливом фактору соціальної бажаності.

Ключ до субшкали тривожності

• Відповіді «Вірно»: 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 11, 12,13, 14, 15, 16, 18, 19, 20, 22,
23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 31, 32, 33, 35, 37, 38, 39, 40, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 50,
51, 53.
Отримана сума балів являє собою первинну, або «сиру», оцінку.

Обробка й інтерпретація результатів тесту

Попередній етап

1. Переглянути бланки й відібрати ті, на яких всі відповіді однакові (тільки

«вірно» або тільки «невірно»). Як ми вже відзначали, в CMAS діагностика всіх
симптомів тривожності має на увазі тільки позитивна відповідь («вірно»), що
створює при обробці труднощі, пов'язані з можливим змішанням показників
тривожності й схильності до стереотипії, що зустрічається в молодших школярів.
Для перевірки варто використовувати контрольну шкалу «соціальної бажаності», що
припускає обидва варіанти відповіді. У випадку виявлення лівосторонньої (всі
відповіді «вірно») або правобічної (всі відповіді «невірно») тенденції отриманий
38

результат варто розглядати як сумнівний. Його варто ретельно проконтролювати за

допомогою незалежних методів.

2. Звернути увагу на наявність помилок у заповненні бланків: подвійні відповіді

(тобто підкреслення одночасно й «вірно», і «невірно»), пропуски, виправлення,
коментарі й т.п. У тих випадках, коли у випробуваного помилково заповнено не
більше трьох пунктів субшкали тривожності (поза залежністю від характеру
помилки), його дані можуть оброблятися на загальних підставах. Якщо ж помилок
більше, то обробку проводити недоцільно. Варто звернути особливу увагу на дітей,
які пропускають або дають подвійну відповідь на п'ять або більше пунктів CMAS . У
значній частині випадків це свідчить про утрудненість вибору, труднощах в
ухваленні рішення, спробі піти від відповіді, тобто є показником схованої
тривожності.

Основний етап

1. Підраховуються дані по контрольній шкалі - субшкалі «соціальної бажаності».

2. Підраховуються бали по субшкалі тривожності.

3. Первинна оцінка переводиться в шкальну. Як шкальна оцінка використовується

стандартна десятка (стіни). Для цього дані випробуваного зіставляються з
нормативними показниками групи дітей відповідного віку й статі.

Тривожність. Таблиця перекладу «сирих» балів у стіни

Стін Статево-вікові групи (результати в балах)

и
7 років 8-9 років 10-11 років 12 років

д м д м д м д м

1 0-2 0-3 0 0-1 0-3 0-2 0-6 0-5

2 3-4 4-6 1-3 2-4 4-7 3-6 7-9 6-8

39

3 5-7 7-9 4-7 5-7 8-10 7-9 10-13 9-11

4 8-10 10-12 8-11 8-11 11-14 10-13 14-16 12-14

5 11-14 13-15 12-15 12-14 15-18 14-16 17-20 15-17

6 15-18 16-18 16-19 15-17 19-21 17-20 21-23 18-20

7 19-21 19-21 20-22 18-20 22-25 21-23 24-27 21-22

8 22-25 22-24 23-26 21-23 26-28 24-27 28-30 23-25

9 26-29 24-26 27-30 24-26 29-32 28-30 31-33 26-28

10 29 і 27 і 31 і 27 і 33 і 31 і 34 і 29 і
більш більш більш більш більш більше більше більш
е е е е е е

Примітка до таблиці норм:

• д - норми для дівчат,

• м - норми для хлопчиків.
4. На підставі отриманої шкальної оцінки робиться висновок про рівень тривожності
випробуваного.

Характеристика рівнів тривожності

Стін Характеристика Примітка

и

1-2 Стан тривожності Подібний «надмірний спокій» може мати

випробуваному не й не мати захисного характеру
властивий
40

3-6 Нормальний рівень Необхідний для адаптації й продуктивної

тривожності діяльності

7-8 Трохи підвищена Часто буває пов'язана з обмеженим

тривожність колом ситуацій, певною сферою життя

9 Явно підвищена Зазвичай носить «розмитий»,

тривожність генералізований характер

10 Дуже висока Група ризику

тривожність

Додаток 2
Тест “Сімейна соціограма”
Тест “Сімейна соціограма” дозволяє виявити місце досліджуваного в системі
міжособистісних відносин і, крім того, визначити характер комунікацій в сім’ї –
прямий або опосередкований.
Автор: Є.Г. Ейдеміллер
Для проведення тесту досліджуваним видають бланки: на кожному бланку
намальований круг діаметром 110 мм.
Кожна дитина виконує завдання індивідуально.
• Кола можуть бути розташовані в лінійному порядку, що свідчить про
формальний підхід до дослідження або відсутності теплих відносин;
• Якщо кола розташовані у вільному розташуванні, в  різній віддаленості один
від одного, це свідчить про певний ступінь близькості між членами сім’ї.
• Важливою перевагою цієї методики також є той короткий час, протягом якого
можна отримати результат і скласти уявлення про сім’ю.
41

Додаток 3
“Тест Люшера”
М. Люшер дав приблизну характеристику обраних позицій:
1-а позиція відображає засоби досягнення мети (наприклад, вибір синього
кольору говорить про намір діяти спокійно, без зайвої напруги);
2-а позиція показує мету, до якої прагне досліджуваний;
3-а і 4-а позиції характеризують перевагу кольору і відображають відчуття
досліджуваним істинної ситуації, в якій він знаходиться, або ж образ дій, який йому
підказує ситуація;
5-а і 6-а позиції характеризують байдужність до кольору, нейтральне до нього
ставлення. Вони ніби свідчать, що досліджуваний не зв’язує свій стан, настрій,
мотиви з даними кольорами. Однак у певній ситуації ця позиція може містити
резервне трактування кольору, наприклад, синій колір (колір спокою) відкладається
тимчасово як невідповідний у даній ситуації;
7-а і 8-а позиції характеризують негативне ставлення до кольору, прагнення
придушити будь-яку потребу, мотив, настрій.
Розглядається взаємне положення основних кольорів. Коли, наприклад, № 1 і 2(синій
і зелений) знаходяться поруч (утворюючи функціональну групу), підкреслюється
їхня загальна риса – суб’єктивна спрямованість «всередину». Спільне положення
кольорів № 2 і 3 (зеленого і червоного) вказує на автономність, самостійність у
прийнятті рішень, ініціативність.
Поєднання кольорів № 3 і 4 (червоного і жовтого) підкреслює спрямованість
«зовні». Поєднання кольорів № 1 і 4 (синього і жовтого) підсилює уявлення
залежності досліджуваних від середовища. При поєднанні кольорів № 1 і 3 (синього
і червоного) в одній функціональній групі підкреслюється сприятливий баланс
залежності від середовища і суб’єктивної спрямованості (синій колір) автономності,
спрямованості «зовні» (червоний колір). Поєднання зеленого і жовтого кольорів (№
2 і 4) розглядається як протиставлення суб’єктивного прагнення «всередину»,
автономності, упертості прагненню «зовні».
Основні кольори, на думку Макса Люшера, символізують наступні психологічні
42

потреби:
№ 1 (синій) – потреба в задоволенні, спокої, стійкої позитивної прихильності;
№ 2 (зелений) – потреба в самоствердженні;
№ 3 (червоний) – потреба активно діяти і досягати успіху;
№ 4 (жовтий) – потреба в перспективі, надіях на краще, мріях.
Якщо основні кольори знаходяться в 1-й – 5-й позиціях, вважається, що ці
потреби певною мірою задовольняються, сприймаються як такі, що
задовольняються; якщо вони в 6-й – 8-й позиціях, має місце який-небудь конфлікт,
тривожність, незадоволеність через несприятливі обставини. Той колір, який
відхиляється досліджуваним може розглядатися як джерело стресу. Наприклад, якщо
відхиляється синій колір означає незадоволеність відсутністю спокою, прихильності.

Додаток 4
Гра «Різний настрій»
Запропонуйте дітям зобразити руками, мімікою відповідний настрій.
Наш Сашко бува веселий,
коли друзі всі в оселі.
Наш Сашко бува сердитий,
коли лоб його набитий,
Наш Сашко сумний буває,
коли іграшки не має,
Наш Сашко, буває, плаче,
коли хтось відніме м’ячик.
Наш Сашко, бува, хитрує,
коли фокуси майструє,
А як його насварять –
він ображений стоїть.
Як незвичне щось побачить,
то дивується одначе.
43

А як чогось злякається –
у кущі ховається.
- Від чого буває весело?
- Від чого сумно? Страшно?
- Коли люди дивуються, сердяться?
- Коли почувають себе винними?
- Коли стомлюються?
- Коли у людини буває хитре обличчя?
Вправа «Галерея емоцій»
Діти малюють асоціації, які у них виникають зі словами: РАДІСТЬ, СУМ, ГНІВ.
Наприклад: сонечко – радість, хмаринка – сум, блискавка – гнів… Потім малюнки
клеяться на ватман. Таким чином на ватмані паперу утворюється галерея емоцій.
Етюд «Тренуємо емоції»
А зараз будемо тренувати свої емоції.
Підведіться і станьте в півколо.
Пропонуємо дітям:
Уявіть себе та насуптесь, як
- осіння хмара,
- сердита людина,
Уявіть себе та посміхніться, як
- сонечко,
- як хитра лисиця,
Уявіть себе та позліться, як
- два барани на мосту,
- як людина, яку вдарили;
Уявіть себе та злякайтеся, як
- дитина, яка загубилася в лісі,
- заєць, що побачив вовка;
Заморіться, як
- людина, яка піднімає щось важке.
44

Малювання настрою
- А давайте уявимо себе художниками і трохи пофантазуємо. Спробуємо уявити,
якими кольорами може передаватися емоції…
За допомогою кольору можна передати свій настрій.
- Якого кольору може бути гарний настрій, поганий?
- Гарний настрій переливається різними кольорами.
- На що може бути схожим гарний настрій? Пофантазуйте, поміркуйте.
(На салют, веселку, квітку, кольорові кульки, сонечко… )
Отже, головним помічником у роботі має стати колір.