Психологічні особливості

батьківського ставлення до
єдиної дитини
ПІДГОТУВАЛА КЛИМЕНКО ВІКТОРІЯ, 31 ГРУПА
Загальний вплив батьків на дитину

Сім'я є джерелом і наступною ланкою передачі дитині соціально-історичного досвіду, і перш за

все досвіду емоційних і ділових взаємин між людьми. З огляду на це, можна з повним правом
вважати, що сім'я була, є і буде найважливішим інститутом виховання, соціалізації дитини.
Сучасна наука має численними даними, що свідчать про те, що без шкоди для розвитку
особистості дитини неможливо відмовитися від сімейного виховання, оскільки воно дає дитині
всю гаму почуттів, найширше коло уявлень про життя.
Унікальність домашнього виховання пояснюється насамперед його первинністю, особливою
значущістю близьких дорослих у житті дитини в силу його біологічної і психологічної
залежності від них. Вчені виявили особливості дітей, властиві їм в перші роки життя, які
обумовлюють їх максимальну чутливість (сензитивність) до виховання і навчання. До таких
особливостей відносяться пластичність вищої нервової і психічної діяльності,
емоційність. Процес виховання оптимізується завдяки розвитку у малюка цінних потреб, якими
є потреби у спілкуванні, в отриманні нових вражень (пізніше - у пізнанні), в активній рухової
активності, у визнанні і любові.
Основні бачення позиції єдиної дитини

На проблему виховання єдиної дитини в родині вчені дивляться з двох позицій.

Перша: єдина дитина виявляється більш емоційно стійкіша, ніж інші діти, тому що не
знає хвилювань, пов'язаних із суперництвом братів. Друга: єдиній дитині доводиться
долати більше труднощів, ніж зазвичай, щоб придбати психічну рівновагу, тому що
йому не дістає брата чи сестри.
Що б там не говорили психологи, життя однієї - єдиної дитини в родині нерідко
складається так, що підтверджує саме цю другу, точку зору. Однак, труднощі не є
абсолютно неминучими.
Соціальний аспект виховання єдиної
дитини

Розвиток єдиної дитини випереджає ровесників, він не тільки раніше починає говорити, але й
читати, оскільки йому батьки приділяють багато уваги і прагнуть розвинути його здібності.
Зазвичай, така дитина рано «дорослішає», уміє на рівних спілкуватися з дорослими і висловлювати
свою думку, але в той же час може виникнути непристосованість до спілкування з ровесниками. У
таких дітей досить висока самооцінка.
Маючи багато можливостей він може повністю реалізувати себе і зайняти гідне місце в суспільстві.
У теж час, єдина дитина може відчувати труднощі при спілкуванні з іншими дітьми, важче
вливається в колектив. Батьки часто надмірно оберігають свою дитину, намагаються вгадати його
бажання, тому такій дитині важко вирішувати складні завдання і справлятися зі стресами. Крім
того, він може розчаруватися в людях, оскільки чекає від них того ж уваги і поступок, які робили
його родичі.
Відношення батьків та єдиної дитини

Батьки, у яких всього одна дитина, живуть в сильній напрузі. Їхня дитина одночасно і
перший і останній, він - їхній єдиний шанс проявити батьківські здібності, тому вони
прагнуть виконати все правильно.

Заклопотаність батьків і прихильність до дитини зростають, якщо ця дитина єдиний,

адже в цьому випадку батьки та дитина "налаштовані" один на одного. Тісна близькість
змушує обидві сторони невпинно дбати про те, як доставити один одному радість.
Часто один відчуває емоційний дискомфорт, коли другий потрапляє в біду чи чимось
засмучений.
За таких інтенсивних відносинах часто трапляється, що батьки щиро хочуть дати
своєму чаду все найкраще, а дитина відчуває себе зобов'язаним відповідати
очікуванням батьків.
Опіка батьків

Надмірна опіка може привести до того, що дитина втратить зв'язок з навколишнім світом. Але адже
дітям треба учитися звертатися з власними почуттями. Тому що це дуже нелегко для маленької
людини справлятися з розчаруваннями, нудьгою, чи фрустрацією люттю. Почуття необхідно
переживати самостійно і переборювати теж самостійно. Тому дуже важлива довірча атмосфера в
рідному домі - атмосфера, у якій можна відкрито говорити про те, що ти почуваєш. Батьки дуже
часто поводяться зі своїми єдиними дітьми як хазяїни. Будь-які заходи, що таять у собі потенційну
небезпеку, строжайше забороняються. І подібні заборони позначаються на творчому мисленні і
цікавості дітей. Навіть якщо дуже складно - потрібно намагатися перебороти себе і дозволити своїй
дитині учитися самостійно.
Також розвиваючись в атмосфері надмірної опіки, єдині діти не тільки утрачають упевненість, але і
звикають сприймати служіння, допомога батьків як саме собою що розуміється, вимагають її, коли
треба і не треба. Дитина починає почувати силу у своїй слабості, зловживає увагою і турботою
навколишніх.
Перекладання на єдину дитину

Батьки єдину дитину вважають, що він не буде потребувати ні в чому, буде краще
розвиватися і не позбавлений їх уваги, як діти з багатодітних сімей. Вони в чомусь
мають рацію, є й інша сторона медалі.
Дуже часто на єдину дитину покладаються великі надії або за допомогою нього батьки
хочуть здійснити свої не реалізовані мрії і замислюватися. Все це накладає відбиток на
психіку дитини, а не в змозі виправдати надії батьків він ставати пригніченим і
невпевненим.
Труднощі у стосунках з батьками

Положення єдиної дитини сприяє ранньому психологічному дозріванню: постійно

беручи участь у житті дорослих, він рано вчиться аналізувати вчинки інших людей,
починає проявляти інтерес до інтелектуальної діяльності, наприклад до читання. З
іншого боку, рання психологічна зрілість може бути наслідком моральної та
психологічного навантаження, яку перекладають на дитину батьки.
Ситуація стає особливо делікатним, якщо він живе в неповній родині (частіше за все - з
мамою). Мама, повністю поглинена турботами про свою дитину, схильна будувати з
ним егоїстичні відносини, що може призвести до зміщення ролей. «Якщо дівчинка стає
маминої кращою подружкою, то хлопчик, якого мати надмірно оточує своєю ніжністю,
несвідомо перетворюється на її забороненого коханця. І це результат природної логіки
розвитку їхніх відносин: чим сильніше самій мамі не вистачає любові, тим більш
пристрасними будуть її відносини з сином.
Висновки

Немає загальної думки щодо впливу позиціїї єдиної дитини та впливу цього на
ставлення батьків до таких дітей, бо можна виділити два основні аспекти:
- дитина отримує увагу від батьків, вони в міру займаються її розвитком, вибудовані
здорові та щирі стосунки
- батьки вдаються до гіперопіки, що сприяє викривленню світобачення, яке
відображається на всіх сферах життя.
Не завжди ситуація вдається до саме крайніх позицій, проте завжди є як і плюси, так і
недоліки даної позиції.
Посилання на використані джерела

1. https://ua-referat.com/%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB
%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_
%D0%B2%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD
%D1%8F_%D1%94%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%97_
%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8_%D0%B2_
%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D1%96
2. http://4ua.co.ua/psychology/xb2bc68a5c53a88521206d36_0.html