Семінар № 2

1. Поняття об'єкту та його різновидів.

Об'єкт — це реальна фізична особа або річ; психічний образ людини,
іншої живої істоти або неживого предмета; комплекс переживань, котрій
стосується певної ситуації. Водяться поняття зовнішнього і внутрішнього
об'єктів. Внутрішній об'єкті психічним образом реального (зовнішнього)
об’єкта як поєднання емоційних, інтелектуальних та анатомічних якостей.
Відтак внутрішня об’єкт наділяється унікальними переживаннями та
уявленнями кожної конкретної людини, які набувають для неї значущості.
2. Поняття об'єктні відношення в наукових концепціях дослідників.
Об'єктне відношення – це відношення людини до оточуючого світу
людей і речей, засноване на сприйнятті реальних або уявних об’єктів та
можливих способів взаємодії з ними, внутрішні відношення, формування
яких здійснюється під впливом відповідних способів сприйняття світу,
адекватних чи не адекватних реакцій на нього, нормальних чи патологічних
форм захисту які виникають у ранньому дитинстві і дають про себе знати в
житті дорослої людини; результат особистісної організації, певного типу
сприйняття об’єктів і способів захисту, які обираються, а також певна
внутрішня картина, яку суб’єкт створює завдяки своєму ставленні до об’єкта,
суб’єктивний зразок взаємовідносин що поєднує свідомі уявлення та
несвідомі процеси.
2. Взаємозв’язок едіпової залежності з об’єктними відношеннями.
За Т.C. Яценко едипова залежність визначається як прикутість до
одного лібідного об’єкта, а об’єктні відношення - це залежність від
типових стосунків, які склалися у первинній лібідній ситуації.
4. Значення доедіпового періоду розвитку особистості. Наукові
концепції дослідників.
Практичне завдання:
1. Проаналізувати та прописати критерії згідно яких едіпальна
залежність пов’язана з об’єктними відношеннями.
 2. Дональд-Вудс Віннікот (1896-1971), Замість оцінки впливу
"хорошого" і "поганого" грудного годування він застосував
поняття "холдинг" - первинна материнська турбота і підтримка. Саме
турбота і відданість матері, яка чутливо реагує на всі потреби дитини,
добре розуміє її бажання і страхи, є провідним чинником розвитку
об'єктних відносин. У взаєминах холдингу формується перше відчуття
власного Я: усі елементи відчуттів і дій поступово з'єднуються і настає
момент інтеграції, коли немовля вже є цілим, хоча й залежним цілим.
Підтримка материнського Я полегшує організацію Я дитини.
Поступово дитина набуває здатності утверджувати свою
індивідуальність, у неї з'являється відчуття ідентичності. Мати
ідентифікується з дитиною своєрідно: вона відчуває себе нею,
залишаючись дорослою людиною. З іншого боку, дитина переживає
свою ідентичність із матір'ю в моменти контакту, що є радше не
досягненням, а стосунками, які стали можливими завдяки матері. З
погляду немовляти, на світі немає нічого, крім нього самого, і тому
спочатку мати теж уявляється як його частина. На думку Д.-В.
Віннікота, це і є первинна ідентифікація.
Мати природно і просто забезпечує первинну підтримку
немовляти. Вона буквально підтримує його навколишній простір,
дбаючи, щоб світ не "навалився" на нього дуже рано або дуже сильно.
Невпевнені в собі, тривожні або депресивні матері не здатні
забезпечити таку підтримку, і дитина може пронести своє раннє
відчуття "хисткості" навколишнього світу і стосунків із близькими
через усе подальше життя.
Холдинг - важливий чинник психічного розвитку і становлення
стосунків у ранньому дитинстві. Д.-В. Віннікот описав т.
зв. достатньо хорошу матір - спокійну, дбайливу, розумну і
люблячу, яка забезпечує немовляті не тільки догляд і комфорт, а й
можливість об'єктного задоволення. Така природна материнська
здатність ґрунтується на специфічній "одержимості" новонародженою
дитиною: зазвичай у перший місяць мати повністю поглинена
турботою про своє немовля і практично ігнорує навколишній світ. Цей
стан називають "первинна материнська заклопотаність", і він є
природною адаптивною реакцією жінки.
Згодом для лікування дитячого аутизму (заглиблення у світ,
власних переживань) було розроблено холдинг-терапію - своєрідну
імітацію ранньої фази взаємин немовляти з матір'ю. За цією
процедурою мати ніжно, але міцно пригортає роздягнену дитину до
своїх оголених грудей і, не випускаючи з обіймів, говорить їй про свою
любов, наспівує ласкаві пісеньки, заколисує. При цьому важливо
зберігати постійний зоровий контакт. Дитина спочатку чинить опір і
прагне вирватися, але поступово втомлюється і затихає у матері на
руках. Ця своєрідна регресія до початку дитинства дає високі
результати в роботі з дітьми віком 5-10 років.
Достатньо хороша мати у процесі догляду за немовлям і
спілкування з ним створює потенційний простір для розвитку його
об'єктних відносин. Вона знайомить малюка з новими об'єктами
(їжею, іграшками, людьми, тваринами) відповідно до його
можливостей і бажань. Цей простір стає джерелом утворення зв'язків
між дитиною та об'єктами. У ньому здійснюється взаємодія
зовнішнього і внутрішнього, реалізується здатність до символічної
гри, творчого й естетичного сприйняття дійсності.
Для пояснення того, як у немовляти формується здатність до
самостійного і окремого від матері існування, Д.-В. Віннікот
запроваджує поняття "перехідний об'єкт* - будь-яка річ, яку дитина
цінує і любить, бо за її допомогою може дати собі раду в ситуаціях,
коли мати залишає її наодинці. Вона смокче пелюшку або власний
палець, притискує до себе край ковдри тощо. Перехідний об'єкт - це
момент підготовки до сприйняття об'єкта, відмежованого від суб'єкта,
і до власне об'єктного ставлення, проте його роль із розвитком
індивіда не зменшується. Перехідний об'єкт і перехідні явища
спочатку дають людині те, що назавжди зберігає для неї значення,
вони відкривають перед нею нейтральне поле досвіду.
Крім того, Д. -В. Віннікот і його учениця Рената Гаддіні
описали попередні об'єкти, пов'язані з першим досвідом тактильних і
смакових відчуттів, - це можуть бути пустушка, власні пальці або
волосся тощо. Попередні і перехідні об'єкти не тільки допомагають
немовляті комфортно переносити відсутність матері, а й слугують
опорою розвитку його уявлень про зовнішню реальність. На дорослій
стадії розвитку об'єктних відносин символічні характеристики
перехідних об'єктів часто визначають індивідуальний вибір та
пріоритети особистості і можуть відтворюватися в широкому контексті
соціально значущих ситуацій.