Корбут Анастасія 1/9а

Самостійна домашня робота №1

Найбільше мені сподобався дослід із гумовою рукою. Мені сподобався цей

експеримент простотою його виконання і цікавим наслідком
Для нього розташували гумову руку так щоб людині вона здавалася її власною.
За допомогою пензлика торкалися одночасно пальців гумової та справжньої
руки. Потрібно переконати, що гумова рука є власною рукою людини. Потім
руку вдаряють молотком і людина лякається, адже подумає, що вдарили по її
власній руці.
Експеримент ілюструє глибину взаємодії різних почуттів. Коли ви простягаєте
руку ви знаєте про її розташування завдяки інформації, що проступає від
ваших м'язів і сухожилля. Однак ілюзія гумової руки показує, що ця
інформація може бути скоригована більш важливою зоровою інформацією.
Ілюзія гумової руки вказує на потужний зв'язок між зором та дотиком. Під час
демонстрації експерименту мозок змінює свою діяльність, щоб адаптуватися
до нової руки. Подібні зміни можна назвати нейропластичністю.
Нейропластичність - нова концепція згідно з якою мозок змінюється
відповідно до отриманого досвіду. Під час демонстрації ілюзії мозок міг на
якийсь час створити нові зв'язки щоб адаптуватися до нової руки.

Я дізналася що Ілюзії такі сильні, що навіть коли ми знаємо як вони

працюють, ми продовжуємо в них вірити. Ілюзії – корисний інструмент, що
показує, що світ зовні відрізняється від світу в нашій голові. Різниця між
реальністю та її сприйняттям – це ключ до розуміння того, як влаштовані наші
почуття.
Провівши експеримент з кулькою ( кульку підкидають 2 рази, а потім на третій
раз вона нібито зникає, хоча насправді і не була підкинута в останній раз) був
зроблений висновок, що очі і мозок сприймають різну інформацію. Рух очей
показав, що хоча людина і обманута ілюзією, з очима це не відбувається. Це
говорить про те, що ілюзія діє у свідомості людини. Ілюзії говорять про
дивовижну здатність нашого мозку наділяти сенсом безглузде. Коли органи
почуттів працюють разом ілюзії стають ще цікавішими.

Завдяки цьому фільму я зрозуміла, що фокуси та ілюзії - це не лише забави

задля привертання уваги глядачів і отримання за це грошей , а й цікавий
інструмент вивчення нашої свідомості і мозку та його реакцій . Усі ілюзії
наведені у фільмі дійсно дивують, а описання реакцій нашого організму - ще
більше. Тепер трохи більше зрозуміло чому саме так ми реагуємо на той чи
інший фокус. І віднині я буду спостерігати за різними ілюзіями не тільки зі
сторони захопленого глядача, а й зі сторони захопленого спостерігача , який
аналізує вплив цих ілюзій на себе та на людей, які оточують.

 Самостійна домашня робота №2

Важко сказати який дослід мені сподобався найбільше. Усі досліди по-свому цікаві і
повчальні. Наприклад, такий експеримент: показують добровольцям фотографію
«злочинця» та просять охарактеризувати людину. Усі дають негативну
характеристику. Наступній групі кажуть, що це «видатний учений». Усі дають
позитивну характеристику. Отже у невизначеній ситуації, за браком інформації, ми
мимоволі знаходимо те, що чекають від нас інші люди. Ми бачимо те, що хочемо
побачити. Психологічна установка - це неусвідомлена налаштованість, готовність
щось сприйняти певним чином, а ми вважаємо «це моя думка».
Або інший дослід із фотографіями. Група людей наполягає на тому, що тут є два
портрети однієї людини. Дівчина спочатку була абсолютно впевнена в тому, що це
портрети різних людей, але потім, коли на неї почала тиснути думка оточуючих,
було видно, що вона засумнівалася. Але все ж таки думка інших не змогла її
переконати і вона залишилася при своїй думці. А ось другий випробуваний відразу
змінив свою думку, послухавши що кажуть оточуючі. Він пояснив це тим, що не
хотів відрізнятися від інших, не хотів здатися менш освіченим.

Вплив людини на групу надзвичайно сильний. Причому в обох випадках коли це

стосується і дітей і дорослих. Наше сприйняття, наш особистий досвід часто
підвозить нас. Ми це розуміємо. І тому майже завжди самі не помічаючи цього,
співвідносимо своє сприйняття, свою думку і поведінку зі сприйняттям, думкою та
поведінкою інших людей, що нас оточують. Інші люди для нас джерело інформації.
Діти, прекрасна модель вивчення деяких психологічних закономірностей. Багато
наших вчинків об'єктивно пояснюються навіюванням, хоча ми цього й не помічаємо.
Для всіх нас (і особливо для дітей) важлива думка інших. Як приклад експеримент
із пірамідами та експеримент із кашею. Бути таким, як Усі для дитини, дуже
потрібно. У дитячому віці насамперед через гру наслідування йде активний процес
становлення людини. Процес засвоєння правил вироблених суспільством, процес
соціалізації людини.

Чи стикалася я з подібними психологічними проявами у своєму житті? Звичайно так.

Мені здається, що немає людини, яка ніколи не розраховує чи не посилається у
якійсь ситуації на думку іншої людини. У певному віці це проявляється у певних
ситуаціях. Найпростіший приклад: у школі, наприклад, під час контрольної чи
опитування, достатньо двом дітям сказати якусь відповідь, і цього буде достатньо
щоб змінити свою думку і повірити у думку тих дітей, навіть якщо до цього ви були
впевнені у своїй відповіді. Так і у житті: ми буваємо впевнені у тому що думаємо чи
кажемо, але достатньо почути іншу думку, як у нас починається невпевненість, яка
може перерости у зміну думки, особливо якщо ваша думка не збігається з думкою
достатньо великої групи людей.
Дивлячись цей фільм, було іноді смішно як група людей може впливати на думку
іншої людини. Особливо коли був експеримент з 2 пірамідами ( білою і чорною),
адже, здавалося би, їх кольори добре видно, але всерівно були люди діти, та навіть
дорослі які казали що це дві білі піраміди , адже так сказали інші. Але якщо
подумати, то щодня у нас трапляються такі ситуації, коли ми можемо казати чи
робити схожу нісенітницю, тільки тому що так роблять інші. Уміння мати власну,
непохильну думку — дуже важливе. Варто завжди спостерігати за собою і робити
важливі незалежні висновки.