1.

Психічний стан людини, яка потребує реабілітації: діагностика та

вибір адекватних засобів реабілітації.
Помірно виражений реабілітаційний потенціал дозволяє частково
відновити пошкоджені функції організму в процесі виконання
реабілітаційних заходів у запланований період часу. Низький реабілітаційний
потенціал свідчить про відсутність або незначну ступінь відновлення
порушених функцій організму в процесі виконання реабілітаційних заходів у
запланований період часу.
Рівень реабілітаційного потенціалу при патології нервової системи
базується на оцінці порушень різних функцій організму, що характеризують
тяжкість ураження. Визначення реабілітаційного потенціалу є
найважливішою частиною впровадження заходів з медичної реабілітації не
тільки при визначенні прогнозу та правильному складанні реабілітаційної
програми, але й адекватній організації реабілітаційного процесу.
2. Роль емпатії, дистанціювання та принцип "найбільш важливий
клієнт".
Емпатія (грец. Em - інтер’єр, pathos - почуття) розглядається на двох
рівнях: як процес чи стан і як стійка здатність (вміння) особистості, що
розвивається в процесі соціалізації. Емпатія як здатність - це здатність
розуміти душевний стан, досвід іншої людини, розуміти його емоційну мову,
реагувати на психологічний стан. Це також інтуїтивне розуміння
психологічного настрою, здатність взяти на себе роль іншої людини,
розуміння його прихованих мотивів, психічних розладів, ототожнення його
почуттів з емоціями іншого і водночас усвідомлення їх унікальності,
індивідуальності .
3. Аналоговість, метафоричність та парадоксальність в роботі з
мотивацією.
Створення метафоричної реальності - це побудова моделі явища чи
події. Маніпулюючи моделлю, ми отримуємо інструмент, знаходимо способи
взаємодії з тим, що ще не повністю з’ясоване, нереалізоване. Як частина
консультаційного процесу, метафора служить дзеркалом, полегшуючи
ідентифікацію, роблячи прихований вміст доступним та доступним. Захищає
клієнта від жорстокого втручання. Метафоричні фільтри a
дозволяє вибрати власну і, якщо потрібно, уникнути прямої відповіді.
Завдяки образності метафоричні історії вже давно запам’ятовуються і можуть
застосовуватися до інших життєвих ситуацій.
Парадоксальні настанови часто мають приховану мету для клієнта
викликати реакцію, протилежну до того, що йому приписують.
Парадоксальні установки вимагають, щоб консультант добре знав усі
характеристики та деталі ситуації та характеристики його персонажів, він
повинен бути переможений достатньо, щоб функціонувати саме так, як
очікувалося. Це також вимагає глибокого знання людської природи та
певного ризику. Звичайно, різниця досить серйозна: покласти на підлітка
повну відповідальність за гру в ігрові автомати або сексуальне життя в
ранньому віці. Однак у першому та другому випадках психолог підраховує,
що дозвіл швидко призведе до насичення потреб дітей (зауважте, що потреби
дітей, на відміну від залежностей дорослих, мають постійну тенденцію до
насичення) і формують більш-менш помірковану ставлення до них.
Класичні парадоксальні повідомлення найчастіше використовуються в
сімейній психотерапії, де одне повідомлення підказує, що було б непогано
змінитися, а друге - що це буде не так добре (обидва повідомлення
передаються одночасно). Корисним буде будь-якими способами порушити
дисфункціональний баланс, в якому перебуває сімейна система. А
використання суперечливих парадоксальних повідомлень визнає надію на те,
що члени сім'ї вживатимуть заходів проти тієї частини повідомлення, яка
відбиває їх від змін. Таким чином порушується патогенна рівновага, система
рухатиметься і шукатиме нову точку рівноваги. Парадоксальні втручання
виправдані, особливо в тих випадках, коли симптоматична поведінка клієнта
відіграє певну роль у сім'ї, і заздалегідь ясно, що прямі вказівки не
виконуватимуться.
 4. Засвоєння принципів та понять через рольову гру.
Послідовність використання активних методів та форм навчання чітко
не визначена. У деяких випадках аналіз конкретної проблемної теми може
розпочатися з лекції про проблеми, яка стосується основних теоретичних
проблем, а матеріал може бути закріплений за допомогою ділових ігор,
тренінгів тощо. В інших випадках "початком" розгляду теми може стати
психологічний практикум, під час якого студенти можуть зацікавитись
певними характеристиками своєї діяльності, а потім детально розглянути їх
на проблемній лекції. Роздуми над темою також можуть розпочатися з
"мозкового штурму", під час якого студенти називають кілька особливостей
управління та професійної діяльності, які систематизуються та
розробляються в процесі наступної лекції. Такі методи навчання, як пошук
основних, можна доповнити інформаційно-продуктивними методами,
наприклад, ознайомивши учнів з дуже важливою інформацією, фактами,
цифрами. Застосування певної системи та послідовності методів та форм
управління уроком визначається конкретною темою, особливостями
аудиторії та фактичною ситуацією навчання.