1. Принципи розвитку в дитячій абілітації та реабілітації.

Абілітація - це система медико-педагогічних заходів, спрямованих на

профілактику та лікування тих патологічних станів у дітей раннього віку, які
ще не адаптувались до соціального середовища, що призводить до постійної
втрати можливостей працювати, вчитися та бути корисним членом
суспільство. Реабілітація - система медико-педагогічних заходів,
спрямованих на профілактику та лікування патологічних станів, які можуть
призвести до тимчасової або постійної втрати працездатності. Мета
реабілітації - якомога швидше відновити здатність жити і працювати в
нормальних умовах. Слід згадати про абілітацію в тих випадках, коли пацієнт
з інвалідним патологічним станом виник у ранньому дитинстві. У дитини в
цьому віці ще не сформувався нормальний руховий стереотип, гностичні та
практичні та мовні функції. Він не має навичок самообслуговування та
громадського досвіду. Реабілітацію слід обговорювати у випадках, коли
пацієнт вже мав досвід соціального життя та суспільно корисну діяльність.
Абілітація полягає в медико-педагогічній корекції рухової, психічної та
мовної сфер маленьких дітей; Реабілітація включає такі заходи для дітей
старшого віку та дорослих.
Ряд патологічних факторів, які інвалідизують пацієнта, у зв'язку з чим
виникає питання про необхідність абілітації або реабілітації. До таких
факторів належать внутрішньоутробні ураження нервової системи, пологи та
черепно-мозкова травма. У ранньому дитинстві до цих факторів належать
запальні, травматичні та інші ураження нервової системи.
У дітей старшого віку ураження нервової системи може призвести до
травм головного та спинного мозку, інфекційно-запальних захворювань
(наслідки енцефаліту, арахноїдиту, менінгіту, поліомієліту), дегенеративних
захворювань нервової та нервово-м’язової систем. У дорослих найчастіше
виснажливі стани виникають при судинних захворюваннях, порушеннях
мозкового кровообігу.
2. Психологічні аспекти реабілітації дорослих людей.
Програми реабілітації сприяють створенню таких умов, коли інвалід
почуватиметься не як суб'єкт, а як суб'єкт соціально-культурної діяльності.
Завданнями реабілітаційних проектів є: відновити здатність індивіда
здійснювати дозвілля та рекреаційні заходи відповідно до його інтересів та
уподобань; підтримка життєво важливої та соціально-культурної діяльності
людини; створення сприятливого психоемоційного середовища за
допомогою спілкування та відпочинку; набуття навичок адаптації до нових
умов життя; освіта дорослих.
Соціокультурний, що включає активізацію та розвиток творчого та
художнього потенціалу дорослих, засвоєння ними культурно-мистецьких
цінностей. Прикладами цієї сфери є проекти "Дозвілля для всіх", "Культура
та люди з обмеженими можливостями" тощо;
3. Поняття стигматизації, психологічні, педагогічні та соціальні
аспекти стигматизації.
 Стигматизація - це процес здійснення соціального тиску на індивіда чи
групу, під час якого на нього накладається певна стигма, що додатково
визначає поведінку стигматизованого та стає частиною його "Я".
Тому для того, щоб зменшити або усунути негативний вплив цього
процесу в майбутньому, слід підвищити не тільки толерантність до
суспільства, риси характеру, дії чи характеристики, що підлягають
стигматизації, але й підвищити стійкість стигматизованих людей до завдання
"клеймо".
Вивчення та розуміння явища стигматизації дозволяє визначити
найбільш ефективні способи виконання дестигматизаційної роботи.
Подальші дослідження в цій галузі виявлять кращі шляхи управління
процесом стигматизації та розроблять нові принципи та механізми
дестигматизації цього явища з метою зміни громадської думки щодо людей
або груп, які мають риси стигматизації, що, в свою чергу, покращить якість
їх ресоціалізація та адаптація в суспільстві.
4. Засвоєння принципів та понять через рольову гру.
Реабілітаційна педагогіка повинна поєднувати психотерапевтичні
функції з традиційними цілями та цілями навчання та виховання, тобто не
лише формувати, розвивати, а й усувати перешкоди, що виникають на шляху
нормального розвитку особистості.
Підхід особистості та ролі не є новим для педагогіки. Хоча рольова гра
вважається одним із важливих методів навчання (особливо, коли мова йде
про розвиток професійних навичок), поки все ще рано говорити про всебічне
використання ігрових методів у педагогіці. Традиції використання ігор
(включаючи рольові) у психотерапії набагато сильніші, і рольову
психотерапію можна охарактеризувати як окрему галузь практики
психологічної допомоги людині. На наш погляд, рольові методи дуже
придатні для поєднання терапевтичного та педагогічного підходів та
створення концепції рольової реабілітації.
Однією з найважливіших функцій психологічної ролі є її зв'язок із
образом "Я". Найважливіші завдання людини є частиною структури її
особистості, а тому особистий добробут залежить від їх функціонування. З
іншого боку, завдяки цій ролі можна впливати на особисті механізми для
цілей психотерапії, психореабілітації та виховання Я-концепції, оскільки це
суттєво залежить насамперед від психологічних ролей людини - від
очікувань інших.
Роль є не тільки однією з функцій особистості, але і моделлю
можливого "Я" людини. Ролі можуть бути реальними та уявними,
зовнішніми та внутрішніми. У рольовій формі можуть існувати різні форми
самосприйняття людини, тобто включені в конкретні образи ролей, які не
обов’язково відповідають реальним функціям особистості, але можуть бути
пов’язані з ідеалами, прагненнями, потребами особистості . .
Реабілітація ролей найчастіше необхідна тоді, коли відбувається втрата
або порушення ролі людини. Деформація або руйнування психологічної ролі
призводить до дезадаптації ролей і вимагає психокорекції, спрямованої на
відновлення нормальних рольових функцій. Найкраще це робити в штучній
ігровій ситуації. По-перше, за словами Г.Л.Ландретт, «гра - це природна мова
дитини, це середовище для її самовираження, в якому він почувається
найкомфортніше». «По-друге, дитина не боїться помилитися в грі, оскільки
це помилка не така фатальна, як у реальному житті. Роль гри полягає в тому,
щоб "спроектувати" роль життя, і ви можете розвивати її механізми без
серйозних наслідків для життя людини та стосунків з іншими.
Рольова гра - ефективний засіб реабілітації дитини, яка зазнала
психологічних травм, переживає кризу або має інші емоційні психологічні
проблеми. Завдання виконується на двох рівнях: поведінковому та
сенсорному. У процесі виконання ролі у дитини формується рольовий досвід,
який поєднує інтелектуальні, моральні та інші почуття, пов’язані з рольовим
образом. Рольовий досвід може служити засобом реабілітаційного впливу як
форма емоційної реакції та як форма компенсації дисгармонії власної
особистості у процесі творчості.
Важливим аспектом рольової реабілітації є зв’язок життєвих ролей
людини з життєвим світом особистості. Світ людського життя - це певне
співвідношення зовнішнього світу, в якому живе людина, і внутрішнього
світу його переживань, образів, стосунків. Під час життєвої кризи життєвий
світ людини зазнає деформацій, а іноді (в особливо серйозних випадках
майже повного руйнування): втрати контактів, змін у стосунках, зникнення
звичних орієнтирів тощо. Очевидно, що реабілітаційна допомога повинна
бути спрямована на оновлення живого світу, точніше його внутрішньої
підструктури.