Завдання 1.

Дайте визначення поняттям «інтеграція», «інклюзія»,

«сегрегація». Доберіть приклади до визначень (на основі кейсів).

1. Інтеграція – процес пристосування дітей з ООП до закладів

дошкільної та загальної середньої освіти, до освітніх і навчальних програм,
які реалізуються у них.
Мета інтеграції в освіті – залучити дітей з різними можливостями у
вже сформоване шкільне життя і шкільну структуру, допомогти вписатися у
вже існуючу модель навчання. При цьому успішність інтегрованого навчання
визначається, головним чином, готовністю дитини до навчання в умовах
освітньої школи, тобто наявністю в неї відповідного віковій нормі або
близького до неї рівня психофізичного і мовного розвитку, що дозволяє
дитині опанувати загальноосвітній стандарт у строки, передбачені для дітей,
що нормально розвиваються. Вважається, що при інтегративній моделі
навчання дитина повинна оволодіти програмою загальноосвітньої школи,
прийняти існуючі норми, дотримуватися їх і бути рівною з усіма.
Приклади: 1) Перше соціальне кафе-пекарня «Sunshine Cafe», де
працюють люди з ментальною інвалідністю. 2) Школа забезпечує
доступність для дітей з обмеженими можливостями, забезпечуючи пандуси,
спеціальні підйомники та інші засоби, щоб забезпечити доступ до навчання.

2. Інклюзія – процес збільшення ступеня участі всіх громадян у

соціальному житті. Інакше кажучи, інклюзія дає можливість кожному члену
суспільства зробити свій вибір з усіх аспектів повсякденного життя, дозволяє
кожній людині повноправно брати участь в житті суспільства згідно з її
бажанням.
Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на
принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її
за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими
освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу.
Приклади: 1) В музичному фестивалі забезпечено можливість участі
для всіх, включаючи людей з різними типами інвалідностей, шляхом
забезпечення доступності майданчиків, аудіоопису та іншої адаптивної
технології. 2) Організація спортивного заходу, яка активно заохочує участь
людей з інвалідністю, забезпечуючи доступність спортивних майданчиків,
рівні умови для змагань та підтримку спеціалізованих тренерів.

3. Сегрегація – діти з ООП отримують освіту у відокремлених

закладах (установах), пристосованих до різних або до певного виду
порушень дітей;
Сегрегація — це коли є ми, розумні і здорові, а десь там, подалі,
будинки-інтернати, де живуть “вони”. У дитинства немає інвалідності.
Всім дітям, навіть з найскладнішими комплексними діагнозами, потрібна
соціалізація, спілкування, навчання, дружба, нові враження.
Приклад: Створення окремих шкіл-інтернатів для дітей з особливими
потребами, де вони навчаються окремо від інших дітей, не маючи
можливості взаємодіяти та спілкуватися з ними.
Завдання 2. Поясніть розуміння інклюзивної освіти як моделі
соціального устрою (на основі «хмари слів»).

Інклюзивна освіта є моделлю соціального устрою, що базується на

принципах рівності, доброзичливості та поваги до різноманітності. Вона
спрямована на створення умов, що забезпечують доступ до якісної освіти для
всіх людей, незалежно від їхніх особистих характеристик, обмежень чи
потреб. Це підхід, який сприяє включенню всіх учасників освітнього процесу
у спільну навчальну та соціальну діяльність, підтримуючи різноманітність
індивідуальних потреб та здібностей.

1. **Рівність**: Це відображає принцип рівних можливостей для всіх учнів

незалежно від їхнього походження, статусу, особливих освітніх потреб і тд.

2. **Диференціація**: Це гнучкий спосіб коригувати методи навчання з

урахуванням освітніх потреб, компетентностей та можливостей кожної
дитини. Дітей не змушують адаптуватися до стандартних навчальних
шаблонів, а навпаки – пристосовують шаблони до потреб учнів.

3. **Толерантність**: В інклюзивній освіті покладається акцент на повагу

до різниць, прийняття індивідуальності та розуміння.
4.**Доступність**: В інклюзивній освіті кожному надається можливість
отримати доступ до освітніх ресурсів та навчання.

5. **Співпраця**: Важливим елементом інклюзивної освіти є співпраця між

учасниками освітнього процесу - учнями, вчителями, батьками та іншими
зацікавленими сторонами.

6. **Взаємодія**: В інклюзивній освіті акцентується на взаємодії між

учнями, яка сприяє розвитку соціальних навичок та побудові позитивних
взаємин.

7.**Підтримка**: Це означає надання учням з особливими потребами

необхідної підтримки, середовища та ресурсів для їхнього успішного
навчання та розвитку.

Завдання 2. Порівняйте соціальну та медичну моделі інвалідності.

Покажіть, у чому перевага біо-психо-соціальної моделі.

1. Медична модель

Медична модель розглядає інвалідність, як «дефект» чи хворобу, яку

потрібно вилікувати. Панує переконання – якщо людину вилікувати, її
проблема перестане існувати. За таких умов людина з інвалідністю в силу
обставин опиняється відстороненою від суспільного життя. Життєдіяльність
такої людини зосереджується в колі ближнього оточення: родинних
стосунків і надавачів медичних послуг. При цьому лікарі й інші фахівці
виступають найбільш компетентними і впливовими у вирішенні проблем осіб
з інвалідністю.

Прихильники медичної моделі до цього часу мають суттєвий вплив на

законодавство, соціальну політику й освіту. Не зважаючи на позитивні зміни,
ця модель все ще є панівною в Україні, що проявляється насамперед у
формуванні політики стосовно інвалідності у сфері освіти,
працевлаштування, реабілітації, соціальної адаптації.

2. Соціальна модель

Соціальна модель була розроблена у відповідь на медичну модель та на

той вплив, який медична модель спричиняла для людей з інвалідністю.
Витоки соціальної моделі інвалідності можна простежити в роботі Пола
Ханта «Критичний стан» 1966 року. У своїй праці Хант розмірковує над тим,
що люди з інвалідністю – це виклик західним цінностям, оскільки
сприймаються, як нещасливі, непотрібні тощо, а в повсякденному житті вони
стикаються з упередженнями, що виражаються в їхній дискримінації.
 Соціальна модель вбачає проблеми людей з інвалідністю як такі, що
пов`язані з перешкодами у зовнішньому оточенні, а не із самою інвалідністю.
Водночас соціальна модель не заперечує наявність фізіологічних
відмінностей та підтримує те, що догляд, лікування, реабілітація повинні
здійснюватися фахівцями. Але результати їх діяльності не повинні впливати
на обмеження участі людини з інвалідністю у житті суспільства.

Крім цих моделей є ще й такі моделі розуміння інвалідності, як

реабілітаційна й економічна.

Порівння медичної та соціальної інвалідності:

1.Медична модель інвалідності:

 Орієнтація: Медична модель більше зосереджена на визначенні

інвалідності через медичні діагнози та фізіологічні відхилення. Вона
розглядає інвалідність як проблему, що виникає з медичних або
біологічних факторів.
 Підходи: В цій моделі інвалідність розглядається як стан, який
потребує медичного втручання для лікування або відновлення здоров'я.
 Фокус: Медична модель зазвичай ставить акцент на медичному
втручанні, реабілітації та компенсації функціональних обмежень.

2.Соціальна модель інвалідності:

 Орієнтація: Соціальна модель інвалідності розглядає інвалідність як

результат взаємодії особистості зі своєю фізичною та соціальною
оточуючою середовищем.
 Підходи: У цій моделі велике значення надається необхідності
створення доступних та інклюзивних середовищ для людей з
інвалідністю.
 Фокус: Соціальна модель спрямована на виправлення соціальних,
культурних та інституційних бар'єрів, які ускладнюють життя людей з
інвалідністю.

Біопсихосоціальне розуміння здоров’я та захворювання прийшло до нас

з появою вчення Фройда в кінці ХІХ ст. Тривале панування дихотомії
(поділу) на тіло й душу було переосмислене. Характерний для нового
мислення холізм (грецьк. holos – ціле) ґрунтується на цілісному уявленні про
організм людини. Психічні процеси і соматичні прояви розглядаються не
окремо, а як взаємозв’язаний механізм.
 Біопсихосоціальна модель змінила світоглядне розуміння здоров’я та
захворювання. Згідно з цією моделлю, виникнення хвороби зумовлене
сукупністю біологічних, психологічних та соціальних факторів. Ці фактори
впливу поділяють на фактори ризику, стрес-фактори та протективні. Кожен
випадок захворювання є індивідуальним. Діагностика окремого випадку
вимагає вивчення усіх факторів впливу в біологічній, психологічній та
соціальній сферах. На сьогодні лікування згідно з біопсихосоціальним
підходом вважається найефективнішим способом допомоги, сприяє
швидшому видужанню та попереджає рецидиви.

Переваги біо-психо-соціальної моделі інвалідності:

 Ширший погляд: Біо-психо-соціальна модель інвалідності враховує

не лише медичні аспекти, але й психологічні та соціальні фактори, що
впливають на життя людей з інвалідністю.
 Інклюзія: Ця модель акцентує увагу на необхідності створення
інклюзивного середовища, що дозволяє людям з інвалідністю активно
брати участь у соціальному житті.
 Виправлення системних проблем: Біо-психо-соціальна модель
відмовляється від медичного патологічного підходу до інвалідності, а
замість цього ставиться на виправлення соціальних та системних
проблем, що ускладнюють життя людей з інвалідністю.

Отже, біо-психо-соціальна модель інвалідності сприяє більш глибокому та

комплексному розумінню та управлінню інвалідністю, що дозволяє краще
враховувати потреби та права людей з інвалідністю.