ЗАГАЛЬНА ПЕДАГОГІКА

СЕМІНАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ

ТЕМА 2. ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ І ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ

Мета: формування уявлення про виховання особистості як вид діяльності людини та про наукову
галузь, про єдність і взаємозумовленість біологічних і соціальних чинників у процесі розв'язання
завдань всебічного розвитку особистості
Поточний контроль:

1.__________________________________ 2._____________________________________
3. _________________________________ 4. _____________________________________
5. __________________________________ 6. _____________________________________
7. __________________________________ 8. ____________________________________
Результати тестування (зазначити №№ правильних відповідей):
1. - А ; 2 -В ; 3Б ; 4- А; 5- А ; 6-В; 7-В ; 8-В ; 9-Б ; 10 - Б ;
11. - В ; 12 - В ; 13 - Б ; 14 –А,В,Г ; 15 – Б,В ; 16 - В ; 17 - Б ; 18 -Б ; 19 - А;
20 - В .
Практичні завдання
1. Скласти словник педагогічних термінів і визначень:
Формування- це складний процес становлення людини як особистості, який відбувається в
результаті розвитку і виховання; цілеспрямований процес соціалізації особистості, що
характеризується завершеністю.
Розвиток - незворотня, спрямована, закономірна зміна матеріальних і ідеальних об'єктів. Тільки
одночасна наявність всіх трьох зазначених властивостей виділяє процеси розвитку серед інших
змін: оборотність змін характеризує процеси функціонування;
Особистість - віддзеркалення соціальної природи людини, розгляду її як індивідуальності та
суб'єкта соціокультурного життя, що розкривається в контекстах соціальних відносин,
спілкування і предметної діяльності; соціально зумовлена система психічних якостей індивіда,
що визначається залученістю людини до певних суспільних, культурних, історичних відносин.
Формування особистості - Формування особистості — становлення людини як соціальної істоти
внаслідок впливу середовища і виховання на внутрішні сили розвитку. Поняття
«розвиток особистості» та «формування особистості» дуже близькі, їх нерідко вживають як
синоніми.
Спадковість - передача з покоління в покоління спадкових ознак, збереження й відтворення у
нащадків основних ознак зовнішньої та внутрішньої будови, фізико-хімічних особливостей і
життєвих функцій батьків. Забезпечується відтворенням матеріальних одиниць спадковості —
генів.
Середовище -  оточуючий зовнішній соціальний світ (соціум) — норми, закони, правила, традиції,
які впливають на людину або соціальну групу.
Соціалізація - комплексний процес та результат засвоєння й активного відтворення людиною
соціально-культурного досвіду на основі її діяльності, спілкування і відносин, обов’язковий
фактор розвитку особистості.
Виховне середовище - це сукупність природних, фізичних та соціальних об'єктів і суб'єктів, які
впливають на виховання учня, на його творчий, професійний та особистісний розвиток,
сприяють становленню міжсуб'єктних взаємодій та особистісно орієнтованих педагогічних
комунікацій у виховному процесі
Активність - неодмінний атрибут існування і функціонування психіки людини.
Діяльність -  процес активної взаємодії суб'єкта з об'єктом, під час якого суб'єкт задовольняє
будь-які свої потреби, досягає мети. Діяльністю можна назвати будь-яку активність людини, якій
вона сама надає деякий сенс.
Спілкування -  передача інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо
або за допомогою засобів зв'язку будь-якого типу.
Самовиховання - направлена індівідуумом діяльність на самостійне отримання знань і досвіду. 
Творчість - діяльність людини, спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше
духовних або матеріальних цінностей. Необхідними компонентами творчості є фантазія, уява,
психічний зміст якої міститься у створенні образу кінцевого продукту.
Творча особистість - цілісна людська індивідуальність, яка виявляє
розвинені творчі здібності, творчу мотивацію, творчі вміння, що забезпечують їй здатність
породжувати якісно нові матеріали, технології та духовні цінності, що в більшій чи меншій мірі
змінюють на краще життя людини
Задатки - це потенційні можливості, що виявляються в діяльності, яка не може існувати без них.
Кожна здібність становить складну синтетичну якість людини, в якій поєднуються окремі
психічні властивості: чутливість, спостережливість, особливості пам'яті, уяви, мислення і т. д.
Здібності - індивідуально-психологічні стійкі властивості особистості, які є вирішально-
визначальною умовою успішності становлення і функціонування її як суб'єкта певного виду
діяльності.
Обдарованість -  Першим аспектом обдарованості є обдарованість вроджена або ще як її
називають «актуальна» та набута — «потенційна».
Вроджена («актуальна») обдарованість — це особливий стан індивіда, який характеризується
насамперед активністю, швидкістю сприймання і переробки інформації, пошукової поведінки
водночас із сильною індивідуалізацією (спеціалізацією) цих процесів бо здібні інакше
відображають світ, його логіку та ін. Спеціалісти до цього аспекту обдарованості включають й
природні здібності.
Багато відомих вчених, музик, художників, письменників проявляли свої видатні здібності ще в
дитячі роки. Усім відомі яскраві творчі досягнення маленького В.-А. Моцарта, видатні здобутки
у дитинстві Ф. Гальтона, В. Гюго.
Набутою або «потенційною» називається така обдарованість, яка проявилася в певній галузі
науки у дорослому віці.
По-друге, обдарованість поділяється на загальну як «універсальну здібність» (здібності до
усього) та спеціальну.
Більшість дослідників впевнені в тому, що обдарованість — інтеграційна (сумарна) особистісна
властивість. Інакше кажучи, якщо людина обдарована, то вона здатна досягати успіхів у багатьох
галузях. Ця обдарованість називається загальною.
Спеціальна обдарованість, тобто обдарованість в однієї сфері діяльності, яка завжди придатна до
якогось типу обдарованості (математична, літературна, спортивна тощо)
Талант - високий рівень обдарованості, природний хист людини до певного виду діяльності;
видатні природні здібності людини до діяльності в якійсь галузі та уміння, які розвиваються з
набуттям навичок і досвіду.
Геніальність - це набір здібностей, який визначає появу творців, що мають історичне значення в
житті суспільства, засвідчують нову епоху в розвитку культури, науки та науково-технічного
прогресу.

2. Конкретизуйте зміст питання "Чинники розвитку особистості".

Слово «особистість» вживається тільки стосовно людини, і притому починаючи лише з деякого
етапу її розвитку. Ми не говоримо «особистість немовляти». Фактично кожний з них – вже
індивідуальність... Але ще не особистість! Людина стає особистістю, а не народжується нею. Ми
всерйоз не говоримо про особистість навіть дворічної дитини, хоча вона багато чого придбала із
соціального оточення.
У розвитку людини взаємодіють біологічний і соціальний аспекти. Адже, народившись із
певними задатками і якостями, людина протягом усього життя вдосконалюється морфологічно і
функціонально: розвивається її організм, збагачуються зв'язки з навколишнім світом. Як індивіда
її характеризують передусім біологічні особливості, які є передумовами соціального розвитку.
Знання законів біологічних і фізіологічних змін, що відбуваються з людиною, допомагає
педагогу здійснювати природовідповідну освіту дитини — забезпечення відповідних до її
розвитку змісту, форм і методів навчання і виховання.
Отже, поняття «людина» має біологічні й соціальні характеристики; поняття «особистість»
визначає соціальну сутність людини, сукупність її соціальних особливостей; «індивідуальність»
— виражає сукупність фізичних і психічних рис, життєвий досвід, що відрізняють одну людину
від інших, роблять її неповторною. Встановлення зв'язку між ними є неодмінною умовою
правильного виховання, спрямованого на формування у дитини важливих загальнолюдських
якостей з урахуванням можливостей її розвитку та індивідуальних особливостей.
Фактори розвитку особистості поділяються на внутрішні (біологічні) та зовнішні(соціальні).
Внутрішні (біологічні) - спадковість:
Спадковість виявляється в тому, що людині передаються основні біологічні ознаки людини
(здатність розмовляти, працювати рукою). За допомогою спадковості людині передаються від
батьків анатомо-фізіологічна будова, характер обміну речовин, ряд рефлексів, тип вищої
нервової діяльності. За допомогою спадковості людині передаються визначені задатки
здібностей. До них відносяться, насамперед, особливості будови головного мозку, органів
відчуття і руху, властивості нервової системи, якими організм наділений від народження.
У чому полягає значення кожного із рівнів педагогіки для розвитку цієї галузі знань в
цілому?
1. Біологічні чинники формування особистості
Найперше, що впливає на формування особистості - це генетичний матеріал, який людина
отримує від батьків. Гени містять інформацію про ту програму, яка була закладена в предках
двох пологів - материнському і батьківському. Тобто, новонароджена людина - це продовжувач
відразу двох родів. Але тут слід внести ясність: людина не отримує від предків риси характеру,
обдарованість. Він отримує основу для розвитку, яку вже і повинен використовувати. Так,
наприклад, від роду особистість може отримати задатки співака і холеричний темперамент. Але
те, чи зможе людина бути хорошим вокалістом і контролювати запальність свого темпераменту
залежить від його безпосередньо від виховання, світогляду.
2. Соціальні чинники формування особистості.
Підсумовуючи, можемо сказати, що стартовою базою для розвитку і формування особистості
виступає сім'я, в якій дитина осягає перші правила поведінки, норми спілкування з суспільством.
Далі естафета переходить до дитячих садків, шкіл, вузів. Велике значення мають секції та гуртки,
групи за інтересами, заняття з репетирували. Виростаючи, приймаючи себе як дорослої людини,
особистість вчиться новим ролям, в тому числі і ролі чоловіка / дружини, батьків, фахівців. У
цьому значенні на особистість впливають не тільки виховання і середовище спілкування, а й
засоби масової інформації, Інтернет, громадську думку, культура, політична ситуація в країні і
багато інших соціальні фактори.
3. Провідними у соціалізації і розвитку особистості є :
Особливу роль у формуванні та становленні особистості, її окремих структур грають її соціальне
взаємодія, спілкування і діяльність. Спочатку через взаємодію і спілкування з батьками, іншими
людьми, а потім і через різноманітні види спільної з ними діяльності людина засвоює соціальний
досвід, оволодіває нормами, правилами, способами поведінки і діяльності, окремих дій -
відбувається соціалізація особистості, формується і розвивається се суб'єктність.
4. Аргументуйте доцільність завдання "всебічний гармонійний розвиток особистості :
Це насамперед процес виховання всебічно і гармонійно розвиненої особистості є досить
складним і багатоаспектним. Для досягнення бажаних результатів необхідно залучити і задіяти
всі ланки: сім'ю, навчально-виховні заклади, громадські формування, спеціальні інституції
держави. І лише комплексний підхід може принести очікувані результати. Він передбачає
забезпечення єдності вимог у системі всебічного гармонійного виховання, а також єдності й
узгодженості форм, засобів і методів впливу на особистість
3. Складіть кросворд (не менше 8 позицій) із виокремленням ключового слова на основі
матеріалу до питання "Умови соціалізації та розвитку особистості". Запитання-завдання
подати нижче кросворда (не менше 8 запитань-завдань). Відповіді представити на
зворотньому боці аркуша із кросвордом.
Завдання:
По горизонталі:
1. Жива iстота, що володiє здiбнiстю до працi, мислення i мови
2. Ознака, що характеризує несхожiсть особистостi на iнших
3. Бажання i здатнiсть людини дiяти у напрямi свiдомо поставленої мети, долаючи внутрiшнi i
зовнiшнi перешкоди
4. Вроджена (бiологiчно зумовлена) i незмiнна властивiсть людської психiки, що визначає реакцiї
людини на iнших людей та на обставини
По вертикалі:
5. Одинична людина як бiосоцiальна iстота
6. Соцiальний … — це вiдносне становище (позицiя) iндивiда або групи в соцiальнiй системi
7. Соцiальна …  - система стереотипних установок i дiй людини, що визначаються її становищем
в суспiльствi
8. Ознака, яка визначає рiвень iнтелектуального розвитку особистостi
По горизонталі:
1 – людина
2 – індивідуальність
3 – воля
4. – темперамент
По вертикалі:
5 – індивід
6 – статус
7 – зв’язок
8 – розумність

4. Прокоментувати ситуацію: У жовтні 1920 р. біля індійського села Годамурі у вовчій конурі
разом із вовченятами знайшли двох дівчаток: восьми і трьох років. До вовків вони потрапили у
грудному віці. Дівчаток забрали до дитячого притулку і взялися за їх виховання. Старшій дали
ім’я Камала, молодшій – Амала. Амала невдовзі померла від хвороби нирок. Камала прожила до
1929 р. Камала не любила сонячного світла, з настанням темноти вона ставала жвавою і йшла в
саду. Їла лише м’ясо, розриваючи його зубами, воду хлебтала. Камала не визнавала ніякого одягу,
зривала його із свого тіла. Пересувалася на чотирьох кінцівках. Дуже важко було навчити Камалу
говорити. Через шість років вона знала лише 40 слів. У подальшому її лексикон розширився до
100 слів. Через сім років вона навчилася ходити на двох ногах, але коли їй загрожувала небезпека,
тікала на четвереньках. Розумовий розвиток Камали у 17 років відповідав розвитку чотирирічної
дитини.
Запитання для аналізу ситуації: 1. Чому розвиток Камали за роки її перебування у вовчому
середовищі не пішов “людським” шляхом?
Розвиток Камали не пішов людським шляхом, тому що вона розвивалась не в такому середовищі
де б її навчили людських манер.
2. Чому розвиток дівчинки за останні 9 років відбувався так повільно?
Дівчина на біологічному рівні від початку свого життя опустила азів біологічного поступового
виховання. На основі цього в неї сповільнився процес розвитку, адже з кожним роком все важче
надолужити опущене.
3. Проаналізуйте це явище з позицій генетичної концепції розвитку людини
Якщо б дитина попала з малку не у вовчу зграю а в притулок, і її почали розвивати на
біологічному рівні з малечку, то її розвиток відповідав її віковій категорії.
5. Прокоментувати ситуацію: У 2000 р. тринадцятирічний випускник загальноосвітньої школи
(Татарстан) успішно вступив на механіко-математичний факультет Казанського університету. У
розмові з мамою хлопчика кореспонденти запитували: - Коли і як почали його виховувати? - О,
ще до народження, – мовила мама. – Коли йому було 4 місяці, я повторювала вголос таблицю
множення. Тому у 3 роки я нагадала йому – і він відтворив.
Запитання для аналізу ситуації: 1. Наскільки така думка мами хлопчика відповідає певним
закономірностям розвитку людини?
На мою думку дитина не могла відтворити табличку множення достовірно та досконало в свої
три роки. Можливо це і правильно, що мама від малечку вчила табличку множенння дитину. Але
не потрібно перегружати мозок дитини в такі роки.
2. Які чинники і з якого моменту можуть впливати на розвиток людини?
Розвиток людини починається ще з малечку. Важливими показниками є навички до розумових
зусиль, зосередженість до роботі, вміння слухати і виконувати завдання. Пізнавальна діяльність
відбувається переважно в процесі навчання, пам'ять наочно-образна, мислення розвивається від
емоційно-образного до образно-логічного.