Категорія особистості у психології.

Структура особистості
Категорія особистості у психології.
Особистість найчастіше визначають як людину в сукупності набутих
соціальних якостей. До числа особистісних не належать такі
особливості людини, які генотипічно чи фізіологічно обумовлені і не
залежать від життя у суспільстві.
-------
У сучасній психології виділяють наступні напрями дослідження
особистості: біогенетичний, соціогенетичний і персоногенетичний.
Біогенетичного напрям - проблеми розвитку людини як індивіда, що має
певні антропогенетичні властивості: темперамент, стать тощо.
Соціогенетичного напряму - вивчення процесів соціалізації людини,
формування соціального і національного характеру людини як члена тієї
або іншої спільності.
Персоногенетичний напрям – вивчає проблеми активності,
самосвідомості і творчості особистості, виховання індивідуального
характеру і здібностей, самореалізації, пошуку сенсу життя.
-----
Якщо сказали більш конкретно, то особистість - це людина в системі
певних психологічних характеристик, які соціально обумовлені, є
стійкими і визначають моральні вчинки людини.
Коли ми кажемо людина, ми маємо на увазі, що мова йде про істоту, яка
поєднує в собі два напрямки розвитку:
1. біологічний (людина є представником біологічного виду і
характеризується певною тілесною організацією, що має такі
суттєві ознаки: прямоходіння, наявність пристосованих до праці
рук, високорозвинений мозок, особливі морфологічні ознаки)
2. соціальний (людина є носієм свідомості, що є суспільним
продуктом).

Щоб підкреслити біологічно зумовлену належність новонародженої

дитини і дорослої людини саме до людського роду та відрізнити їх від
тварин, використовують поняття "індивід".
Б. Г. Ананьєв виділяв первинні і вторинні властивості індивіда.
Первинні: вікові особливості, а також індивідуально-типологічні
характеристики, у тому числі особливості конституції (складу тіла),
нейродинамічні властивості мозку
Сукупність первинних властивостей індивіда визначає його вторинні
властивості: динаміку психофізіологічних функцій і структуру
органічних потреб.
----
Проте, людина - це не лише індивід та особистість, але і носій
свідомості, суб'єкт діяльності, що виробляє матеріальні і духовні
цінності.
Категорія "суб'єкт" означає вищий рівень розвитку особистості.
Особистість стає індивідуальністю, досягаючи максимального рівня
своєї неповторності, а суб'єктом вона стає, досягаючи оптимального
рівня розвитку своєї людяності, етичності.
-----
Щодо Індивідуальністі:
Індивідуальність - це поєднання психологічних особливостей людини,
що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей.
У ряді концепцій індивідуальність трактується як вищий рівень
розвитку особистості.
Рівень індивідуальності дає можливості для найвищі досягнень людини,
оскільки індивідуальність виявляється у взаємозв'язку і єдності
властивостей людини як індивіда, особи і суб'єкта. Саме ця єдність
складає основу для максимально повного розвитку і виявлення
людиною своїх здібностей.

Отже, кожна людина постає одночасно як індивід, особистість і суб'єкт

діяльності, але далеко не усім удається стати індивідуальністю.
 Структура особистості

Особистість людини — це складне утворення, процес розвитку,

становлення, формування якого залежить від багатьох компонентів.
Звідси виникає питання про об'єднання їх у певні взаємопов'язані
групи, які і називають структурою особистості.

При аналізі структури особистості існують два основні способи її

побудови: емпіричний і теоретичний.

1. Емпіричний - ґрунтується на виокремленні елементів

структури за допомогою застосування методів математичної
статистики до великого масиву емпіричних даних.

Виокремлені кластери, або фактори, слугують елементами

структури особистості.

2. Теоретичний спосіб побудови структури особистості

грунтується на висуванні теоретичного принципу, який зв'язує
між собою окремі рівні та елементи.

-------------

У вітчизняній психології представлені обидва способи побудови

структури особистості.

Емпіричний підхід реалізовано в працях Вольфа Соломоновича

Мерліна, який на основі емпіричних досліджень прийшов до
трирівневої структури особистості.

 Нижній рівень представлений властивостями особистості, які

є її елементами.
 Другий рівень утворюють симптомокомплекси — групи
властивостей особистості, пов'язаних між собою
ймовірнісними зв'язками.
 Третій рівень складають три вторинні фактори, які включають
у себе всі симптомокомплекси.
 Теоретичний підхід до побудови структури особистості
реалізовано Костянтином Костянтиновичем Платоновим, який
використовує принцип співвідношення соціального та біологічного.

 Нижній рівень представлений тими компонентами

особистості, які біологічною складовою: темперамент, статеві
та вікові властивості.
 Другий рівень включає в себе особистісні особливості перебігу
психічних процесів. Він детермінований і біологічними, і
соціальними чинниками.
 Третій рівень зумовлений переважно соціальними чинниками,
складається із звичок, умінь, навичок і знань особистості.
 Четвертий рівень має соціальну детермінацію і
представлений такими характеристиками як: переконання,
світогляд, ідеали, прагнення, інтереси, бажання.

--------

Один із учнів Фрейда , засновник аналітичної психології Юнг

висловив позицію, що психіка людини має три рівні:

1. свідомість
2. особисте несвідоме
3. колективне несвідоме.

Визначальну роль у структурі особистості відіграє колективне

несвідоме, яке утворюється із слідів пам’яті, що залишається від
усього минулого людства і впливає на особистість людини, визначає
її поведінку з моменту народження.

-------

Інший учень З. Фрейда, Адлер - підкреслював, що основне в

людині – не її природні інстинкти, а “суспільне почуття” або
“почуття спільності”. Це почуття є природженим, але має
розвиватися впродовж життя.

Він стверджував що структура особистості єдина і тому не може

бути розчленованою на три інстанції. Детермінантою розвитку
особистості є потяг до вищості, прагнення влади, самоствердження.
Однак цей потяг не завжди здійснений, наприклад через дефекти у
розвитку або несприятливі соціальні умови. Тоді може виникнути
почуття неповноцінності.

--------

Борис Герасимович Ананьєв показує наявність складних

кореляційних плеяд, що включають соціальні, соціально-
психологічні й психофізіологічні характеристики (статус, роль,
характерологічні риси, інтелект, моторні функції тощо).

Він вибудовує структуру особистості одночасно за двома

принципами: субординаційним, або ієрархічним, за ним: складніші
й загальніші соціальні властивості особистості включають у себе
елементарніші й часткові соціальні та психофізіологічні
властивості.

--------

Інший рядянський психолог Сергій Ковальов включає до

структури особистості:

 темперамент (структура природних властивостей),

 спрямованість (система потреб, інтересів та ідеалів),
 здібності (система інтелектуальних, вольових та емоційних
властивостей).

---------

Григорій Силович Костюк при аналізі структури особистості

спирається на аналіз її діяльності.

Якості особистості, які формуються в ході діяльності,

включаються до структури її подальшої діяльності, змінюються і
стають компонентами структури особистості.

До структури особистості належать різні психічні властивості,

насамперед свідомість та самосвідомість.

Крім того, важливою підсистемою структури особистості є

спрямованість її діяльност.
До структури особистості також належать: уміння, здібності та
вольові якості, а також психофізіологічні властивості індивіда.

Таким чином, структура особистості — ієрархічне утворення, яке

містить підструктури різного онтогенетичного віку. Ці
підструктури включаються в загальну організацію особистості як
суб'єкта спілкування, пізнання і праці.

---------------------

Отже, у сучасній психології не існує єдиної, загальноприйнятої

структури особистості, оскільки існують різноманітні підходи до
вирішення даної проблеми: соціально-психолого-індивідуальний,
діяльнісний, генетичний, що виступають базовими параметрами
для психологічної структури особистості.