Психологія особистості та міжособистісних стосунків

1. Психологія особистості
2. Психологія міжособистісних стосунків
3. Діяльність як форма активності особистості
4. Спілкування

1. Психологія особистості
1. Загальне поняття про особистість, індивід, індивідуальність та
суб’єкт.

індивід індивідуальність

ЛЮДИНА

особистість суб'єкт

Індивід - це біологічний організм, або істота, яка належить до

людського роду. Коли характеризують людину як індивід, то говорять про її
біологічні властивості.
Індивідні характеристики…...

Особистість - це людина, яку розглядають як соціальну істоту, яка

розглядається з боку тих психічних властивостей, які найбільш прямо
впливають на поведінку людини.

Існує 2 народження особистості:

1. усвідомленням себе, світу, розумінням "Я" - наприкінці дошкільного
віку.
2. формуванням поглядів, переконань, світогляду.- підлітковий вік.

Виділяють 3 найважливіші психологічні характеристики особистості:

1. Стійкість властивостей особистості

2. Єдність особистості.
3. Активність

Суб'єкт - людина як носій того чи іншого типу активності. Для того, щоб
описати людину як суб'єкт, треба характеризувати ті її психічні властивості,
які визначають особливості активності цієї людини.
Пасивна поведінка - має місце в тому випадку, коли поведінка людини
спрямовується, визначається зовнішніми, відносно цієї людини, факторами.
Активна поведінка - має місце в тому випадку, коли поведінка визначається
внутрішніми умовами, тобто іде від самої людини.

Види активності
психічна фізична соціальна
Індивідуальність - це людина, яку розглядають з боку тих якостей,
які відрізняють її від інших.

Теорії особистості (Фройд, Юнг).

За 3. Фрейдом, структура особистості складається із трьох компонентів,

або рівнів: «Воно», «Я», «Над-Я».
За К. Юнгом, психіка людини має три рівні: свідомість, особисте
несвідоме і колективне несвідоме. Визначальну роль у структурі особистості
відіграє колективне несвідоме, яке утворюється із слідів пам'яті, що
залишається від усього минулого людства і впливає на особистість людини,
визначає її поведінку з моменту народження.
Колективне несвідоме - це самий глибокий рівень психіки, який
представляє собою збереження слідів пам'яті людства і навіть наших
людиноподібних предків. В ньому відображені думки, почуття, загальні для
всього людства. Колективне без свідоме складається з архетипів (первинний
образ) — з грецького «відбиток». Це утворення архаїчного характеру, що
містить міфологічні мотиви.
Архетипи - це вроджені ідеї або спогади, які спонукають людей
сприймати, переживати та реагувати певним чином. К. Юнг зарахував до
архетипів основні складові структури особистості, виділяючи такі елементи:
Персону, Его, Тінь, Аніму (у чоловіків), Анімус (у жінок) і Самість.

2.Психологія міжособистісних стосунків

В українській мові існує специфіка вживання термінів "відносини" і

"стосунки". Термін відносини (зв'язки, взаємозв'язки - ділові, офіційні)
вживають, коли йдеться про зв'язок між об'єктами чи явищами (міждержавні
відносини, виробничі зв'язки тощо). Поняття стосунки (взаємини,
взаємовідносини - між людьми) використовують тоді, коли мають на увазі
зв'язок між суб'єктами (людьми) у процесі спілкування.
Міжособистісні стосунки - це взаємозв'язки між окремими людьми
(групами людей), які об'єктивно виявляються в характері і способах
взаємних впливів людей один на одного в процесі різних видів спільної
діяльності, зокрема спілкування, та суб'єктивно переживаються і
оцінюються ними.
 Група - це об'єднання людей на основі певної ознаки. Психологічні
характеристики групи:

2. Види груп.
Ознаками груп можуть виступати: спільна діяльність людей, спільні інтереси,
місце проживання, національність, класова залежність. Класифікація груп за
Андрєєвою Г.О

Умовні групи - це довільні об'єднання людей за певною ознакою

(за статтю, за віком, професією та ін.). Вони існують лише в статистиці, на
папері, або на словах: жінки, чоловіки, діти, підлітки, студенти, пенсіонери,
українці, кароокі, блондинки, ……. Члени такої групи можуть не знати один
одного і не підтримувати між собою реальних контактів.
Реальні групи – це дійсно існуючі об'єднання людей. У цих групах
люди взаємодіють між собою.
Лабораторні групи людей - це тимчасові об'єднання для проведення
експериментів, досліджень.
Зазвичай такі групи створюються в таких галузях, як медицина,
психологія.
Природні групи - постійні об'єднання людей. … Природні групи
бувають великими і малими.
Великі групи- це 40 і більше людей.
Малі групи- це стійкі об'єднання людей, пов'язаних взаємними
контактами (від 2 до 40 чол.).
Всі групи людей можуть бути формальними і неформальними.
Формальні (офіційні) - це офіційно зареєстровані об'єднання людей
на підставі наказів, інструкцій. Взаємовідносини між членами такої групи -
інструкція.
Неформальні (неофіційні) - спільність людей, яка виникла
нерегульованим шляхом, стихійно, на підставі інтересів її членів. На
основі симпатії, єдності поглядів та переконань. Такі групи не зареєстровані.
Наприклад панки, рокери, байкери, фанати відомих співаків.
Організовані групи - це відносно довготривалі об'єднання людей, що
мають певну структуру, спільну мету, пов'язані спільною діяльністю.
Неорганізовані групи - стихійно виникли і швидко зникають,
характеризуються добровільним часовим об'єднанням людей на основі
спільних інтересів та спільності простору (Наприклад: глядачі кіно, члени
екскурсій).
Референтна група - це реально існуюча чи уявна група, погляди,
норми, цінності якої є взірцем для особистості. Це коло людей, з якими
особистості приємно спілкуватися й серед цих людей приємно знаходитися.
Це група, де людина почуває себе прийнятою, її розуміють і підтримують. Для
когось це сім’я, для когось – дворова компанія, члени гуртка, одногрупники
і.т.д.
Вища форма розвитку групи - колектив. Колектив - група людей зі
специфічними органами управління, які об'єднані сумісною діяльністю та
мають єдину мету, що підпорядковується цілям суспільства.
У групах часто існує таке явище, як конформізм.
Конформізм - це поведінка людини, що характеризується
зовнішньою відповідністю цілям колективу при внутрішньому
розходженні з ними.

Взаємини в групах різноманітні й складні. Виділяють рейтинг і статус

особи в групі.
Рейтинг - положення особистості в групі відносно інших, її
авторитет, ступінь популярності. За рейтингом особистості в групі
поділяються на:
1). Лідер
2). Особи популярні (актив)
3). Особи інтерферентні (пасив)
4). Відторгнуті особи (ізгої)
 5). Непопулярні
Статус - посада особистості в групі, офіційне чи неофіційне
положення.

Методи вивчення міжособистісних стосунків:

• Спостереження
• Бесіда
• Інтерв'ю
• Тестування
• Соціометрія
Соціометрія - метод оперативного вивчення міжособистісних
відносин.
Етапи проведення:
1. Опитування.
2. Заповнення соціоматриці.
3. Створення соціометричної мішені.

3.Діяльність як форма активності особистості

діяльність людини — це свідома активність, що виявляється в системі дій,
спрямованих на досягнення поставленої мети.

В усіх різновидах діяльності люди користуються рухами природженими

(безумовно-рефлекторними) та набутими (умовно-рефлекторними).
Систему рухів, спрямованих на присвоєння предмета чи його змісту,
називають діями. Розрізняють дії предметні та розумові.
Структура діяльності
Зміст структури діяльності:
Потреба
Мотив
Мета
Дії
Зовнішні
(предметні)
Внутрішні
(розумові)
Операції
Результат
Види діяльності: Гра, навчання, праця.

4.Спілкування.
 За Лісіною Спілкування – це взаємодія двох чи більше людей,
спрямоване на погодження та об’єднання їх зусиль з метою налагодження
відносин і досягнення спільного результату.

Види спілкування вирізняються за різними параметрами.

1. Залежно від контингенту учасників спілкування може бути між-
індивідним індивідно-груповим та міжгруповим.
2. За мірою опосередкованості вирізняють безпосереднє
і опосередковане спілкування.
3. За тривалістю - короткочасне і тривале.
4. За закінченістю - закінчене та незакінчене.
5. Специфічним є так зване особистісне спілкування, яке має свою мету,
засоби і прийоми. Особистісне спілкування - це таке спілкування, в процесі
якого в людини, яка вступає в контакт, виявляється доброта як якість її
особистості (М.І. Бобнєва).

Спілкування — це багатоплановий процес, в якому можна виокремити

такі основні функції: комунікативну, інтерактивну та перцептивну.
Адекватний психологічний портрет суб'єкта спілкування формується
залежно від об'єктивних та суб'єктивних чинників і охоплює дію трьох
важливих механізмів міжособистісного сприймання:
 ідентифікацію,
 рефлексію (інтерпретацію) і
 стереотипізацію.
Стереотипізація — це класифікація форм поведінки та інтерпретація їх
причин через співвіднесення із зразка, що відповідають соціальним
стереотипам. Стереотип — це сформований за конкретних соціальних умов
образ людини, яким користуються як штампом.

Вербальні та невербальні засоби спілкування тісно

взаємопов'язані. Експериментально встановлено, що понад 50% змісту
інформації передається виразом обличчя, близько 40% - інтонуванням слів і
менше 10% - їхнім значенням. Ці цифри суттєво варіюються залежно від
змісту та емоційного навантаження фрази, але єдність та взаємо впливовість
систем комунікації незаперечні.
Невербальні засоби спілкування:
1. Оптико-кінетична система знаків (міміка, пантоміміка, жести).
2. Паралінгвістична система знаків (тембр, діапазон голосу).
3. Екстралінгвістична система знаків (покашлювання, пауза в мові,
сміх, темп мови).
4. Простір і час.
5. Візуальне спілкування (погляди, контакти очей).
Міжособистісний простір, або дистанція спілкування - це
суб'єктивний просторовий критерій емоційної близькості людей. Дистанція
залежить від близькості стосунків людей, віку, соціального статусу партнерів,
їхніх психологічних особливостей та національних стандартів поведінки.
Переважно, люди почувають себе зручно і справляють приємне
враження на співрозмовника, якщо сидять чи стоять на віддалі, яка, на їхню
думку, відповідає дистанції діалогу. Надміру близьке, як і надто віддалене
розміщення негативно впливає на результат спілкування.
За даними американських психологів, віддаль між партнерами залежить
від різновиду взаємодії і варіює в таких межах:
- інтимна дистанція (до 0,5 м) відповідає інтимним стосункам,
трапляється також у спорті, балеті;
- міжособистісна дистанція (0,5-1,2 м) - у бесідах з друзями;
- соціальна дистанція (1,2-3,7 м) - для неформальних соціальних та
ділових стосунків;
- публічна дистанція (3-7 м і більше), на якій не вважається грубим
обмінятися репліками чи утриматися від спілкування. Правильно обрана
дистанція задає тон спілкуванню.
Міжособистісний простір впливає також на тривалість і частоту
візуальних контактів. Що ближче знаходяться люди один до одного, то менше
вони зустрічаються поглядами. І навпаки, перебуваючи на віддалі, вони
тривалий час дивляться одне на одного і використовують жести для
підтримання уваги під час розмови.
Візуальний контакт є надзвичайно важливою частиною спілкування.
Погляд на співрозмовника означає не лише зацікавленість, а й зосередженість
на тому, що нам говорять. Під час розмови партнери то дивляться один на
одного, то відводять погляди, даючи змогу "відпочити". Час від часу їхні
погляди зустрічаються і знову розходяться.