You are on page 1of 8

1

Заняття
Лекція 6
Тема: Проблема психічного розвитку дитини періоду
новонародженості, немовляти, раннього дитячого віку

План.

1. Розвиток дитини в пренатальний період.


2. Анатомо-фізіологічні особливості новонародженої дитини.
3. Психологічна характеристика і психічний розвиток дитини у фазі
новонародженості.
4. Комплекс пожвавлення.
5. Потреба у спілкуванні з дорослими. Соціальна ситуація розвитку «Ми».
6. Криза першого року життя. Суперечності психічного розвитку дітей
раннього віку.
7. Зародження предметних дій, новоутворення і основні досягнення
наприкінці першого року життя.
8. Соціальна ситуація розвитку дитини раннього віку.
9. Предметна діяльність як провідна у ранньому дитячому віці. Основні
новоутворення.
10. Досягнення дитини і криза трьох років.
Література:
1. Дуткевич Т. В. Дитяча психологія. Навч. посіб. – К.: Центр
учбової літератури, 2012. – 424 с.
2. Павелків Р.В. Цигипало О.П. Дитяча психологія. – К.:
Академвидав, 2015. – 400 с.
3. Вікова психологія: Навч. посібник / О. В. Скрипченко, Л. В.
Долинська, З . В. Огороднійчук та ін. - К.: Просвіта, 2001. -С. 5-7, 10-39.
4. Сергєєнкова О.П. Вікова психологія : навч. посіб. /
Сергєєнкова О.П., Столярчук О.А., Коханова О.П., Пасєка О.В. – К.:
ТОВ «Центр учбової літератури». – 2012. – 384 с.

Виклад лекції
1. Розвиток дитини в пренатальний період.
Онтогенез людини розпочинається далеко до народження дитини і
поділяється на два етапи - пренатальний, який триває від зачаття до
народження, та постнатальний, що починається з народження, охоплює
дитинство, дорослішання, власне дорослість і закінчується смертю людини.
Вплив особливостей пренатального розвитку дитини на її психіку.
Зародження психіки майбутньої дитини відбувається доволі рано. Так,
до кінця другого місяця пренатального періоду з'являються смакові відчуття,
2

згодом розвиваються нюх, слух, відчуття рівноваги. Зорові відчуття


формуються найпізніше. Наприкінці шостого місяця всі органи відчуттів вже
функціонують, за їх допомогою плід розрізняє інформацію з навколишнього
середовища, визначає його як сприятливе чи несприятливе.
Вже на шостому місяці плід реагує на яскраве оранжеве світло,
спрямоване на оголений живіт матері, п'ятнадцятитижневий плід вже
спроможний здійснювати хватальні рухи, морщитись, рухати очима і
показувати гримаси.
Вплив процесу народження на психіку дитини
Американський психолог, засновник трансперсонального напрямку в
психології С.Гроф здійснив розподіл процесу природного народження дитини
на чотири послідовні етапи - базові перинатальні матриці (БПМ), досвід
переживання яких формує психологічні наслідки.

Рис. 1. Етапи народження за Грофом

За думкою психолога, "рай" виявляється як симбіоз матері та дитини, і


триває все перебування дитини в утробі матері. Адекватна тривалість першої
базової перинатальної матриці формує в дитини впевненість, активність.
Скорочення "раю" через недоношеність викликає емоційну незахищеність,
сором'язливість. Затягування цього етапу через переношування спричинює
проблеми вольової регуляції індивіда, а саме нерішучість, схильність до
маніпулювання іншими шляхом перекладання на них своїх проблем.
Назва наступного етапу символізує незвичайні переживання дитини,
викликані початком переймів, скороченнями матки, виходом навколоплідної
рідини. Адекватна тривалість цього випробування формує цілеспрямованість
та рішучість. Затягування виявляється в майбутньому через пасивність та
почуття безпорадності індивіда перед проблемами. Надто швидке
проходження (так звані стрімкі пологи) спричинює надмірний оптимізм,
нездатність до критичного сприймання проблем.
В ході етапу "вигнання з раю" відбувається просування дитини
пологовим шляхом матері, що при адекватному розгортанні формує
психологічну загартованість, цілеспрямованість людини. Ускладнення
цього етапу визначає "стиль борця", ознаками якого є життя індивіда в
хронічному подоланні проблем, часто надуманих, авантюризм (невиправдана
ризикованість).
3

Останній етап народження, що символізує звільнення, відродження,


свободу, на фізичному рівні виглядає як відокремлення дитини від матері,
початок самостійного дихання малюка. При нормальному перебігу четвертої
перинатальної матриці вона формує адекватне сприймання дійсності
індивідом, при ускладненнях - надмірну фантазійність, вразливість,
недовірливість. Викладені ідеї С.Грофа заслуговують на увагу, однак
гіпотетичність даного підходу ще потребує наукової перевірки.
Бондінг - підтримуючий емоційно-тілесний контакт батьків з
новонародженим, спрямований на подолання почуття самотності і
незахищеності малюка внаслідок різкої зміни середовища його існування
Для налагодження бондінгу батькам достатньо пригорнути
новонародженого, приголубити, щоб він відчув серцебиття матері чи батька.
Сприятливим є й перебування малюка разом з матір'ю після пологів.
Американські вчені з'ясували, що встановлення батьками бондінгу з
новонародженим відчутно позитивно проектується на гармонійність їх
подальших взаємин.

2. Анатомо-фізіологічні особливості новонародженої дитини.


Народження є великим потрясінням для організму дитини. Від існування
у відносно постійному середовищі (організмі матері) він переходить у зовсім
нові умови повітряного середовища з багатьма подразниками, які часто
змінюються, у той світ, де він має стати розумною особистістю.
Довжина тіла новонародженого становить приблизно 50-51 см" вага -
3,4-3,5 кг. За перший місяць вага тіла збільшується на 600 г. У нього ще
непропорційні окремі частини організму: відносно велика голова, довгий
тулуб і короткі кінцівки. Хребетний стовбур майже прямий, голівка падає на
груди.
У момент народження апарат травлення дитини ще дуже слабкий, він
може перетравлювати лише материнське молоко або спеціально виготовлені
молочні суміші.
Життя дитини в постнатальному періоді починається з кризи
новонародженості, що спричинюється різкою зміною середовища існування
дитини з пренатального на постнатальне. Дана криза виявляється у втраті ваги
новонародженим, а розв'язується через процеси його адаптації до нових умов
автономного життя. Прилаштування дитини до самостійного існування
відбувається завдяки систематичній турботі дорослих.
Фізіологічною основою для розгортання психічної діяльності
новонародженого є його вроджені безумовні рефлекси:
Фаза новонародженості охоплює перші 4-6 тижнів
4

Рис. 2. Базові безумовні рефлекси новонародженого

3. Психологічна характеристика і психічний розвиток дитини у фазі


новонародженості.
Вагомим досягненням психіки новонародженого є виникнення зорового
і слухового зосередження. Так, вже на 3-му тижні життя, почувши голосний,
різкий звук, дитина завмирає, прислухається. Згодом (4-5 тиждень) з'являється
здатність до зорового зосередження - фіксації погляду малюка на яскравому
предметі. Спроможність дитини до зорового і слухового зосередження стає
засобом пізнання дійсності.
На основі постійного контакту батьків з дитиною у неї впродовж
першого місяця життя відбувається фіксація, запам'ятовування образів
значимих дорослих. Подальше активне спілкування батьків з дитиною
забезпечує формування у неї психічного новоутворення, що свідчить про
завершення фази новонародженості - комплексу пожвавлення. Це
новоутворення є проявом першої соціальної потреби дитини - у спілкуванні з
дорослим.

4. Комплекс пожвавлення - позитивна емоційно-рухова реакція


впізнавання та радості дитини при появі значимого дорослого.
Стійка позитивна реакція дитини на появу матері відображає
сформованість соціальної ситуації розвитку немовляти.

Немовлячий вік:
 Соціальна ситуація розвитку – Пра-«МИ»
 Провідна діяльність – Безпосереднє емоційне спілкування (БЕС)
 Новоутворення - індивідуальне психічне життя

5. Потреба у спілкуванні з дорослими. Соціальна ситуація розвитку


«Ми».
Соціальна ситуація розвитку немовляти полягає в тому, що вся
поведінка і діяльність дитини реалізується нею або безпосередньо через
дорослого, або у співробітництві з ним.
Нерозривний зв'язок дитини і дорослого зберігається впродовж усього
1-го року життя, тому соціальну ситуацію розвитку в немовлячому віці Л.
5

Виготський назвав "Ми". За його словами, немовля подібне до дорослого


паралітика, який каже: "Ми поїли", "Ми погуляли" тощо. Воно нічого не може
без дорослого: його життя і діяльність ніби вплетені в життя і діяльність
дорослого, який піклується про нього. Особливістю цієї ситуації є потреба в
комфорті, а центральним елементом цього комфорту - дорослий.
Безпосереднє емоційне спілкування дитини з дорослим перетворюється
в її специфічну активність, яка здійснюється заради самого контакту, а не для
досягнення якихось інших цілей.
Дитяча шпитальність - відставання фізичного та психічного розвитку
дитини, спричинене дефіцитом її позитивного спілкування зі значимими
дорослими.

Ранній вік.
 Соціальна ситуація розвитку – Ситуативно-ділове спілкування (6
міс. -2 р.)
Позаситуативно-пізнавальне спілкування (3-5 рр.)
 Провідна діяльність – предметна діяльність
 Новоутворення –
1. прямоходіння;
2. формування мовної структури (наприкінці 1-го року дитина
вимовляє перші слова)
3. предметних дій (дитина освоює довільні дії з предметами
навколишнього світу).

6. Криза першого року життя. Суперечності психічного розвитку дітей


раннього віку.
Криза першого року життя - криза, спричинена руйнуванням
необхідності емоційної взаємодії дитини з дорослим, яка проявляється у
плаксивості, похмурості, інколи у порушенні сну.
Конструктивне подолання цієї кризи потребує перебудови ставлень
дорослого до дитини - надання їй доречної самостійності у пізнанні предметів
навколишньої дійсності.

7. Зародження предметних дій, новоутворення і основні досягнення


наприкінці першого року життя.
Основними новоутвореннями цього періоду розвитку є ходьба,
формування мовної структури (наприкінці 1-го року дитина вимовляє перші
6

слова) і предметних дій (дитина освоює довільні дії з предметами


навколишнього світу).
Оволодіння ходьбою відіграє важливу роль не лише у фізичному, а й у
розумовому розвитку дитини. Навчившись ходити, вона вступає у новий
період свого життя. V дитини з'являються нові можливості пізнання світу.

8. Соціальна ситуація розвитку дитини раннього віку.

У ранньому віці продовжується інтенсивний фізичний розвиток дитини,


але темпи його уповільнюються. Подальше зростання молочних зубів, перші з
яких з'явились ще в немовлячому періоді, може викликати тимчасове
пригнічення життєдіяльності малюка, спричинювати дратівливість.
Оволодіння ходою значно розширює можливості дитини взаємодіяти з
навколишнім середовищем.
Як і раніше, дитина ще не спроможна самостійно задовольнити
життєві потреби, тому взаємодія з дорослим - необхідна умова забезпечення
її зростання та розвитку. Роль дорослого для психічного розвитку
переддошкільника має багатоаспектний характер:

Рис. 2.20. Функції дорослого для психічного розвитку


переддошкільника

Емансипація - прагнення до відокремлення від дорослого.

9. Предметна діяльність як провідна у ранньому дитячому віці.


Основні новоутворення.
В ранньому віці дитина відкриває для себе світ предметів та їх
призначення як надбань людської матеріальної та духовної культури - за
рахунок функціонування провідної діяльності віку - предметно-
маніпулятивної.
Предметно-маніпулятивна діяльність - система дослідницьких дій,
маніпуляцій дитини з предметами, спрямована на вивчення їх
функціонального призначення.
7

Значущими для розвитку дитини є співвідносні та знаряддєві дії. Вони


ознайомлюють дитину із найпростішими знаряддями, діями з ними, водночас
активізуючи пізнавальні процеси, розвиваючи вправність рук.
Співвідносні дії-дії, мета яких полягає у приведенні двох або
декількох предметів, їх частин у певні просторові відношення.
Немовлята починають виконувати дії з двома предметами: складати,
нанизувати один на одного тощо. Однак вони не враховують властивостей цих
предметів: не добирають їх за величиною, формою, не розміщують у певному
порядку, тобто не зіставляють між собою. Засвоєння співвідносних дій
пов'язане з необхідністю привести два предмети або кілька частин предмета у
певні просторові відношення. Це робить дитина, складаючи пірамідку з кілець,
вкладаючи мотрійку у мотрійку, використовуючи конструктори, закриваючи
коробки кришками. Самостійно зробити ці дії дитина ще не може і не прагне
на перших порах, її цілком влаштовує нанизування кілець на стержень, а
послідовність їх розміщення зовсім не важлива.
Для здійснення знаряддєвих дій дитині спершу необхідно
ознайомитися з найпростішими знаряддями - ложкою, чашкою, совком,
лопаткою, олівцем.
Знаряддєві дії-дії, в яких один предмет (знаряддя)
використовується для впливу на Інші предмети.
Освоюючи дії зі знаряддями, малюк вчиться перебудовувати рухи своєї
руки залежно від їх будови. Застосування навіть найпростіших ручних знарядь
збільшує природні сили людини, дає змогу виконувати недоступні
неозброєній руці дії.
Знаряддя є своєрідним посередником між рукою дитини і предметами,
на які потрібно впливати. Особливості цього впливу залежать від будови
знаряддя, що можна побачити у процесі оволодіння дитиною вмінням
користуватися ложкою. Зачерпнувши нею їжу, потрібно підняти ложку
вертикально, не нахиляючи, а потім спрямувати до рота. Однак "неозброєна"
рука, яка несе їжу, діє зовсім інакше - по прямій лінії відразу до рота. Тому рух
руки, яка тримає ложку, повинен перебудуватися. Це може відбутися за умови,
якщо дитина навчиться враховувати зв'язок між знаряддям і предметами, на
які спрямована дія: між ложкою та їжею, совочком і піском, олівцем і папером.
Таке завдання є досить складним для неї.

10.Досягнення дитини і криза трьох років.


У маляти з'являється тенденція до самостійного задоволення своїх
потреб, а дорослий зберігає старий тип взаємин і тим самим обмежує
активність дитини. Батьки починають відчувати труднощі у взаємовідносинах
з дитиною, звичними проявами поведінки якої стають впертість, негативізм
- відмова виконувати вказівки дорослого або протилежні дії, примхливість,
дратівливість, знецінення малюком старих норм поведінки. Така поведінка
8

дитини має вибірковий характер - стосується лише дорослих, які "зазіхають"


на її свободу.
Дослідниця кризи 3-ох років Ельза Келер виділила її
типові характеристики:
Негативізм. Один з найперших симптомів, який виникає. Дитина взагалі не хоче
підкорятися дорослим. Негативізм не слід ототожнювати із неслухняністю, що буває і в
більш ранньому віці. Це реакція не на зміст дії, а на запит дорослого. Наприклад, дитина
хоче спати, але не лягає тому, що це сказав дорослий. Можливо, при негативізмі
відбувається перебудова мотиваційної системи.
Упертість. Дитина наполягає на своїй вимозі, на власному рішенні. Малюк починає
усвідомлювати себе як особистість і хоче, щоб на цю особистість зважали. Як правило,
упертість визначають як наполегливість проти аргументів. Дитина наполягає на своєму не
тому, що сильно бажає, а тому, що саме вона цього просить. Мотивом є те, що дитина
пов’язана попереднім рішенням.
Примхливість. Близька до негативізму та впертості, але має більш генералізований і
безособовий характер. Це протест проти порядків, що існують вдома. Примхливість
безособова. Вона спрямована проти норм виховання, проти способу життя і навіть проти
іграшок, з’являється як відстоювання власних бажань.
Свавілля. Прагнення до емансипації від дорослого. Дитина хоче бути самостійною (від
наміру, задуму). Бажання робити все самостійно.
Знецінювання дорослих. Батьки переживають справжній шок, почувши від дитини
„дурень” або щось подібне. У лексиці дитини з’являються слова які позначають все
погане, брутальне. Також може бути знецінювання улюбленої іграшки, відмова гратися.
Протест-бунт. Виявляється у частих сварках з батьками. Дитина вишукує тисячу
способів, щоб повернути положення раннього дитинства, коли батьки виконували всі
примхи. Якщо в родині ще є діти, то такий симптом називають симптомом ревності -
тенденція до деспотизму, володарства.

You might also like