МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет лінгвістики та соціальних комунікацій

Контрольна робота
з дисципліни: Вікова психологія
На тему: Особливості розвитку психічних процесів в період
ранньої дорослості. Методи діагностики пам’яті

Виконала студентка 3-го курсу

Спеціальність 053 «Психологія»
Група ПП-301 Бз
заочне навчання
Оникієнко Тетяна Михайлівна
Номер залікової книжки 20.0396
Перевірив викладач Алпатова Олександра Валентинівна

Київ 2022
 План

Вступ…………………………………………………………………………....3

1. Специфіка розвитку психічних процесів в період ранньої дорослості….4

2. Погляди на розвиток психічних процесів в період ранньої дорослості…6

3. Методи діагностики пам'яті………………………………………………...9

Висновок……………………………………………………………………….11

Список використаної літератури……………………………………………..12

2
 Вступ

Розвиток психіки зумовлений функціонуванням системних фізіологічних

механізмів. На кожному етапі онтогенезу вони створюють передумови для
засвоєння нового досвіду і формування нових психічних можливостей. У період
ранньої дорослості окремі структури і функції мозку досягають повної зрілості,
що виявляється у неповторній його психофізіологічній "архітектурі".

Психофізіологічна еволюція є складною, що спричинене дією закону

гетерохронності. Вона полягає в дозріванні різних якостей однієї й тієї самої
функції, наприклад, у розвитку абсолютної і специфічної чутливостей зорового
аналізатора, кінестетичної чутливості, у вікових змінах слухової та вібраційної
чутливостей. Гетерохронність наявна і при зіставленні вікових кривих різних
психофізіологічних функцій.

Суперечливе поєднання різнорідних процесів створює складну структуру

розвитку психофізіологічних функцій дорослої людини в період ранньої і
середньої зрілості. У цій структурі найменше моментів, які свідчать про
стабілізацію функціонального рівня, а найбільше тих, що засвідчують його
підвищення (позитивні мікровікові зсуви). Простежуються також моменти
зниження функціонального рівня (негативні мікровікові зсуви). Моменти
зниження функціонального рівня є прихованими періодами перебудови
функцій, які готують їх піднесення в майбутньому. Певне співвідношення
моментів стабілізації" зниження і підвищення стосується розвитку
інтелектуальних функцій (мислення, пам'яті, уваги), нейродинамічних
характеристик (сили і динамічності нервових процесів), пов'язаних з
енергетичними процесами психомоторних і фізіологічних показників
(основного обміну, теплопродукції).

3
 Специфіка розвитку психічних процесів в період ранньої
дорослості

У цей період пізнавальні психічні процеси розвиваються нерівномірно.

Інтелектуальний розвиток, людини, яка досягла ранньої дорослості, проходить
у взаємодії з формуванням або трансформацією його особистості. І хоч
розвиток психофізичної функції на рубежі 25 років припиняється,
інтелектуальний розвиток триває ще багато років.

Доросла людина може самостійно контролювати хід свого інтелектуального

розвитку і досягати більших результатів, пов’язаних з працею або творчістю.
Успішність людини залежить від ступеня його обдарованості, рівня освіченості
і правильно обраного виду діяльності. Цей факт свідчить про те, що розвиток
когнітивної сфери людини має індивідуально обумовлений характер.

Головними проблемами в емоційній сфері, потребують обов’язкового

вирішення саме в період ранньої дорослості, є досягнення ідентичності і
близькості.

Емоційна близькість у людських відносинах виступає як основа любові.

Почуття кохання має глибоко інтимний характер і супроводжується ситуативно
виникають і змінюються емоціями ніжності, захоплення, ревнощів, яка часто
виражається у вигляді гніву, смутку, злості, образи, розчарування та інших
емоцій. Любов охоплює досить широке коло емоційних явищ, що
розрізняються глибиною, силою та іншими характеристиками: від порівняно
слабко виражених відносин (симпатії) до цілком захоплюючих людини
переживань, досягають сили пристрасті.

В ранній дорослості відбувається розвиток комплексу емоцій, таких як емоція

батьківських відносин, що включають в себе радість від спілкування з дитиною,
почуття прихильності і довіри, особлива чутливість до потреб дитини, почуття
інтересу до дитини, захоплення і гордості за нього.
4
В основному емоційна сфера людини в цьому віці вже сформована і стабільна.

Роль мотиваційної сфери дуже велика, тому що в цей життєвий період людина
вступає в доросле життя і йому належить вирішити багато проблем, серед яких
створення сім’ї, народження дітей, вибору професії.

Створення сім’ї – дуже важливий крок у житті будь-якої людини, який

обумовлюється наступними мотивами: кохання, духовна близькість,
матеріальний розрахунок, психологічна відповідність і моральні міркування.
Від того, на які цінності орієнтується людина при створенні сім’ї, залежатиме
його майбутнє.

Ще одним важливим кроком, яким людина визначає своє майбутнє, є вибір

професії. Людина, роблячи цей вибір, керується практичними міркуваннями,
батьківськими установками, бажанням реалізувати свої здібності, інтересом до
професії та орієнтацією на сформовану систему цінностей, яка може
змінюватися з віком.

Помічено, що ближче до 30 років на зміну романтично пофарбованим

цінностям приходять більш практичні. Головними стають зовнішні фактори
мотивації праці: заробітна плата та матеріальне заохочення. Людина вже
реально оцінює свої можливості, коригує життєві цінності і рівень домагань.

На самосвідомість, самооцінку, «Я-концепцію» впливають наступні фактори:

самовизначення особистості в якості сексуального партнера, чоловіка, батька,
професіонала і громадянина.

Згідно з усвідомленням своїх фізичних особливостей, усвідомленням

психологічного віку, професійної орієнтації та основними особистими і
соціальними установками в цілісну «Я-концепцію» включаються
новоутворення, які відображають зрілість особистості.

5
В цей період спостерігається нормативний криза 30-33 років. Він обумовлений
неузгодженістю між життєвими планами і реальними можливостями людини. У
цьому віці відбувається перегляд життєвих цінностей і незначні цінності
відсіваються.

Період ранньої дорослості характеризується освоєнням професійної діяльності,

самовдосконаленням, створенням сім’ї, вихованням дітей, особливостями
організації вільного часу (дозвілля), яка дозволяє втілити в життя
нереалізований потенціал особистості.

Таким чином, кожна сфера людської активності характеризується специфічним

характером діяльності та спілкування: працю – суспільно-корисною діяльністю,
сім’я – концентрацією і різноманітністю міжособистісних відносин, дозвілля –
реалізацією особистісного потенціалу. Провідним чинником розвитку в даний
період є трудова діяльність, а головними завданнями ранньої дорослості стають
самовизначення і створення сім’ї.

Погляди на розвиток психічних процесів в період ранньої

дорослості

В психології існує дві точки зору на розвиток інтелектуальних здібностей в

період дорослості. Одні вчені вважають, що інтелектуальні здібності досягають
найвищої точки в кінці юнацького або на початку віку ранньої дорослості. Інші
вчені стверджують, що інтелектуальні здібності у людей, які займаються
інтелектуальною працею, зберігаються тривалий час.

Пако і К. Ховланд припускають, що оптимум розвитку інтелектуальних

функцій знаходиться між 18—20 роками. За даними Л.А. Баранової, В.І.
Сергеєвої та В.П. Лисенкової найбільш високі показники коефіцієнту
розумового розвитку виявляють молоді люди 19 років. Саме на 19 років
6
припадає найбільший відсоток коефіцієнтів розумового розвитку — це є
сенситивним періодом розвитку дорослої людини. С. Пако також вважає, що
інтенсивність інволюції інтелектуальних функцій залежить від двох факторів.
Внутрішнім фактором є обдарованість. У обдарованих людей
інтелектуальніший процес більш тривалий і інволюція настає пізніше.
Зовнішнім фактором є освіта людини, вона протидіє старінню, гальмує
інволюцію.

В. Овенс і Л. Шоенфельд вважають, що вербально-логічні функції досягають

першого оптимуму в ранній молодості, потім вони можуть зростати до 50 років
і знижуватися близько 60 років. В своєму дослідженні В. Овенс і Я. Шоенфельд
отримали картину стаціонарного стану інтелекту з 18 до 60 років, вони
відмічали виражені прогресивні зрушення, еволюцію загальних характеристик
інтелекту дорослих людей, але особи, за якими вони спостерігали, постійно
тренували інтелектуальні функції, тобто займалися розумовою працею.

За даними Д. Векслера, еволюція інтелектуальних функцій охоплює період з 19

до ЗО років. Вершина лексичних функцій досягає свого максимуму в 40 років.
Після 30 років спостерігається зниження інтелектуальних функцій, пов'язаних
не з мовою, а з моторикою. В інтелектуальному розвитку людини Є.І.Степанова
виокремлює 3 макроперіоди. Перший період — від 18 до 25 років, другий — 26
—35 років, третій — 36— 40 років. Найбільші зміни інтелекту відбуваються в
першому макроперіоді, а другий і третій макроперіоди характеризуються
відносною сталістю, але вираженого підйому набуває вербальний інтелект.

Б.Д. Бромлем оцінювалися вербальні і невербальні функції у людей від 20 до 80

років. Уже в 30—35 років відмічається поступова стабілізація, а далі зниження
у 40 років невербальних функцій. Разом з тим, вербальні функції саме в цьому
періоді прогресують найбільше і досягають максимуму після 40— 45 років.
Отже, загальному процесу старіння протистоять мовномисленнєві
другосигнальні функції, вони самі зазнають інволюції значно пізніше всіх
7
інших психофізіологічних функцій. Вербально-логічні функції прогресують і
тоді, коли еволюція старості вже вразила невербальний інтелект і
сенсомоторику людини.

Рання дорослість має характерні тільки для неї стадії розвитку інтелекту. Так Д.
Перрі вважає, що на першій стадії молоді люди інтерпретують події та явища
авторитарними висловлюваннями на зразок "істина-брехня" і поділяють світ на
біле і чорне.

Наступна, друга стадія когнітивного розвитку, виявляє терпимість молодих

людей до інших точок зору, яких може бути багато і потрібно навчитися їх
приймати та визнавати, а потім схвалювати думки інших людей.

Третя стадія дає можливість людині самостійно обирати позицію і нести

відповідальність за свою точку зору. Когнітивна зрілість дорослої людини
виникає як потреба мати особисту думку, знайти відповіді на поставлені
питання, самостійно приймати рішення.

На думку К. Рігеля, діалектичне мислення має особливо важливий аспект — це

інтеграція ідеального і реального — бо реальний світ є корекцією штучного,
абстрактного, ідеального мислення. Вміння вносити корекцію є сильною
стороною мислення дорослої людини.

На думку К. Шайі, когнітивний розвиток дорослих можна розглядати з точки

зору функціональних змін, що відбуваються з ними. Ранній дорослості
відповідає стадія досягнень. Інтелект використовується для вирішення
реальних проблем, які визначають подальшу долю людини, це вибір професії
або супутника життя.

Середня дорослість вступає в стадію виконання соціальних обов'язків, коли

людина відповідає не тільки за себе, але й за інших, і, приймаючи будь-яке

8
рішення, враховує не тільки свої інтереси, а і інтереси оточуючих (чоловіка,
дружини, батьків, дітей, колег по роботі).

Люди середнього віку, які працюють на керівних посадах вступають у стадію

адміністрування і від їх вміння приймати рішення залежать долі сотень, тисяч
людей.

З настанням пізньої дорослості використання знань і інтелекту знову

змінюється, люди повертаються до власних інтересів, цінностей, установок.

Методи діагностики пам'яті

Психодіагностика пам’яті – сукупність прийомів і методик, спрямованих на

отримання психологічного діагнозу особливостей пам’яті. Вивчаються різні
характеристики і види пам’яті (обсяг і міцність довготривалої, оперативної,
зорової і слухової пам’яті).

Діагностика особливостей пам’яті важлива для розв’язання завдань шкільної

психодіагностики в професійно – психодіагностичних дослідженнях.
Порушення пам’яті нерідко є важливими проявами різних видів нервово –
психічних і соматичних захворювань. Стан функції пам’яті у ряді випадків
відображає динаміку розвитку захворювання. Звідси зрозуміла роль
психодіагностики пам’яті у галузі клінічної психодіагностики.

У психодіагностиці накопичений значний досвід розробки і застосування

спеціалізованих методик для дослідження пам’яті. Серед психометричних
тестів пам’яті можна вказати на шкалу пам’яті Векслера. Ряд тестів пам’яті
поряд з кількісною оцінкою передбачають якісний аналіз результатів
дослідження: тест пам’яті Мейлі, тест візуальної ретенції Бентона. У
комплексні тестові батареї для дослідження інтелекту практично завжди
включаються спеціальні субтести для оцінки пам’яті: шкала вимірювання

9
інтелекту Векслера, тест структури інтелекту Амтхаура, шкала розумового
розвитку Стапфору – Біне).

Дослідження пам'яті почалося ще в стародавності Платоном, Аристотелем і

іншими філософами того часу. Багато з відомих вчених-психологів більш
пізнього часу розглядали проблеми пам'яті. Родоначальником
експериментальних досліджень пам'яті був Герман Ебінгауз. У сучасних
психологічних дослідженнях пам'ять розглядається як складна психічна
діяльність, як один з пізнавальних процесів, який полягає в закріпленні,
збереженні й наступнім відтворенні людиною свого досвіду. У структурі
пам'яті розрізняють наступні основні процеси: запам'ятовування, збереження,
забування, відновлення (дізнавання, відтворення). В основі класифікації пам'яті
лежать наступні критерії - об'єкт запам'ятовування, ступінь вольової регуляції
пам'яті й час збереження інформації в пам'яті.

Психодіагностика пам'яті - сукупність прийомів і методик, спрямованих на

одержання діагнозу психологічного особливостей пам'яті.

Сучасні методи дослідження пам'яті аналізують і вивчають пам'ять особистості

на кожному з основних процесів - на етапі засвоєння, збереження й відтворення
інформації. Для дослідження різних типів пам'яті й різних її процесів
використовуються різні методики.

10
 Висновок

Структура психофізіологічного розвитку дорослих має періоди підйомів,

стабілізації і спадів. Стаціонарні стани зустрічаються нечасто. Розвиток
психофізіологічних функцій має суперечливий характер, він відображає
онтогенетичні закономірності, вплив трудової діяльності, практичного досвіду
людини. Б.Г. Ананьєв виділяє дві фази в процесі онтогенетичного розвитку.
Перша фаза характеризується загальним фронтальним прогресом функцій в
юності, в ранній дорослості, на початку середньої дорослості. У другій фазі
психічні функції спеціалізуються в певній діяльності і досягають максимуму в
період середньої і пізньої дорослості. Досягнення високого рівня розвитку в
період дорослості можливе завдяки тому, що психічні процеси знаходяться в
умовах оптимального навантаження, посиленої мотивації, операційних
перетворень. Вершини розвитку психофізичних функцій досягаються в більш
пізні періоди дорослості, причому оптимум спеціалізованих функцій може
співпадати з початком інволюції загальних властивостей цих же функцій.
Наприклад, вербально-логічні функції продовжують свій прогрес, коли
еволюція вже вразила невербальний інтелект і сенсомоторику людини.
Двохфазний розвиток психофізіологічної еволюції людини - це прояв єдності
людини як індивіда і особистості як суб'єкта діяльності. Із настанням
дорослості змінюється співвідношення базових факторів психічного розвитку
людини - роль біологічного послаблюється, посилюється активність самої
особистості в контексті певних соціальних умов. За словами Г.Крайг, хід
розвитку дорослих описується визначеними культурою соціальними
орієнтирами, а також ролями та відносинами, котрі входять в склад циклів
11
родинного життя та кар'єри. На особистість впливають як передбачувані, так і
несподівані події її власного та суспільного життя. Тому дорослість як
найбільш тривала епоха онтогенезу людини важко піддається типізації. І все ж
таки, за допомогою виокремлення найбільш загальних ознак психіки дорослих,
надається характеристика їх психологічних якостей.

Список використаної літератури

1. Агафонов А. Ю. "Загальна психологія. Пам'ять і уявлення", С.: Універс груп,

2007.

2. Борисова О. М., Гуревич К. М. «Психологічна діагностика дітей і підлітків»,

М.,1995.

3. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. «Словник- Довідник по психологічній

діагностиці». Київ, 1989. 199с.

4. Виготський Л. С. «Педологія підлітка. Збiрник творів». Т. 4. М.: Педагогіка,

1984.

5. Гiпенрейтер Ю. Б., Романов В. Я. "Хрестоматія по загальній психології.

Психологія пам'яті" М.: Черо, 2002.

12