1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ
«Україна»
Інститут соціальних технологій
Кафедра соціальної роботи та педагогіки

Контрольна робота
з навчальної дисципліни
«Патопсихологія»
Тема: Предмет та завдання патопсихології

Галузь знань – 23 «Соціальна робота» Студент(ка) 3 курсу (3фмб)

Спеціальність – 231 «Соціальна робота»
Освітній рівень: Бакалавр
Ніщимна Ірина Станіславівна
(прізвище, імя, по батькові)
_________________________________
(підпис)
Науковий керівник
Базиленко Анастасія Константинівна
Оцінка «________________________»
_________________________________
(підпис)

Київ – 2024 р.
 2

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….…..3
1. Предмет та завдання патопсихології………………………………………..….…4
Висновки………………………………………………………………………………13
Список використаних джерел…………………………………………………….….15
 3

Вступ

Патопсихологія досліджує закономірності розпаду психічної діяльності і

властивостей особистості у співставленні з закономірностями формування і перебігу
психічних процесів в нормі і при патології.Одним з основних принципів
патопсихологічного експерименту є системний якісний аналіз досліджуваних
порушень психічної діяльності.
Будова патопсихологічного експерименту повинна дати можливість виявити не
тільки структуру змінених, але і таких, що залишилися збереженими форм психічної
діяльності хворого. Необхідність такого підходу важлива при рішенні питань
відновлення порушених функцій.
Медичний психолог оперує в своїх діагностичних висновках набором
патопсихологічних регістр-синдромів, нозологічне значення яких суттєво зростає у
зв’язку з конкретним завданням, яке поставлено перед медичним психологом.
Введення патопсихологічних регістр-синдромів у практику патопсихологічних
досліджень сприяє росту ефективності діагностично-інформативних рекомендацій
лікаря-клініциста.
 4

1. Предмет та завдання патопсихології

Психічні аномалії можуть вплинути на життя як відомої людини, так і

звичайної, як багатої, так і бідної. Психологічні проблеми приносять тяжкі
страждання і, навпаки, можуть бути джерелом натхнення та енергії. Сферу науки,
яка вивчає психологічні проблеми, називають патологічною психологією.
Дослідники патопсихології збирають інформацію, щоб мати можливість описати,
передбачити і пояснити досліджувані явища. Ці знання використовуються для
виявлення і лікування патологічної поведінки[4]
Патопсихологія (грец. Pathos - страждання, Psyche - душа, logos - вчення) - це
розділ медичної психології, який вивчає закономірності розладу психічної діяльності
і властивостей особистості у випадку психічних чи соматичних захворювань.
За Б. В. Зейгарник, патопсихологія вивчає структуру порушень психічної
діяльності, закономірності розладу психіки у їх зіставленні з нормою.
Патопсихологія – галузь психологічної науки, що вивчає хворобливі зміни
психіки, відхилення в розвитку психічної діяльності, закономірності змін та розпаду
психіки, співставляючи їх з закономірностями розвитку нормальної психічної
діяльності. Предметом дитячої патопсихології є відхилення в розвитку психічної
діяльності дитини. За відсутності правильної психолого-педагогічної допомоги
розвиток дитини, якій властиві порушення в психічній діяльності, призводить до
соціальної дезадаптації. Добір адекватних прийомів коригуючого впливу, в свою
чергу, можливий лише на базі виявлення глибинних, дійсних причин аномальної
поведінки дітей. Спеціальне патопсихологічне дослідження допомагає визначити ці
причини, виявити приховані для простого спостереження ознаки порушень вищих
психічних функцій та особистісних утворень, визначити їхні структуру та
взаємозв'язок[3]
Одним із головних завдань дитячої патопсихології є одержання даних про
психічний стан дитини з аномальною поведінкою; про стан її пізнавальної
діяльності, емоційно-вольової сфери та особистості загалом
 5

Оскільки в патопсихології вже накопичено достатньо даних про особливості

порушень психічної діяльності при різних захворюваннях, результати обстеження
допомагають поставити правильний діагноз. У роботі шкільного психолога
патопсихологічне обстеження дитини необхідне для відмежування відхилень у
поведінці, що виникли під впливом соціальної ситуації розвитку, від тих, які
зумовлені порушенням психічної діяльності. Наприклад, неуважність учня на уроці,
невиконання ним завдань учителя, вкрай низька успішність, що доходить до
неможливості оволодіння шкільними навичками та знаннями, можна пояснити
відсутністю навчальної мотивації, знеціненням навчання для дитини у зв'язку з
наявністю в неї інших інтересів та ціннісних орієнтацій, інших сфер
самоствердження. Проте така сама картина поведінки спостерігається і при
церебрастенічних станах, що характеризуються виснаженням уваги, низькою чи
нерівномірною працездатністю, інертністю психічних процесів, які часто пов'язані з
порушенням аналіз} та синтезу просторових відношень, тонкої моторики. Якщо
дитині властиві вказані особливості, то, незважаючи на її намагання заслужити
звання «гарного учня», вчитель сприйматиме її як ледачу, несумлінну, байдужу до
навчання[1]
Важливим завданням патопсихологічного обстеження дитини є раннє
виявлення симптомів психічного недорозвитку, а також викривленого,
дисгармонійного розвитку, дебюту психічних захворювань, невропатії, неврозів і т.
п. Виявивши загрозливі симптоми, шкільний психолог повинен направити дитину на
консультацію до відповідного спеціаліста для уточнення діагнозу та лікування.
Специфічні завдання постають перед дитячим патопсихологом, коли він
працює з підлітками. Цей віковий період, що є складним етапом розвитку для всіх
дітей, провокує різкі відхилення в поведінці підлітків з порушенням їхньої психічної
діяльності. Це часто буває навіть за мінімальних, компенсованих (тобто непомітних
при простому спостереженні) раніше порушеннях. Так, при деяких типах психопатій
та акцентуацій характеру в підлітків виявляються ознаки соціальної дезадаптації:
відмова виконувати вимоги дорослих, негативізм стосовно соціальне схвалених
норм поведінки, підвищення роздратованості, конфліктність та ін. Такі самі, на
 6

перший погляд, прояви поведінки властиві й звичайному підлітку у взаєминах з

батьками, якщо ті не хочуть змінити стиль стосунків із сином або дочкою,
намагаючись утримати їх у рамках дитячої «моралі слухняності». В цьому випадку
поведінка підлітка є не патологією, а реакцією емансипації, гіпертрофованою у
відповідь на неправильну поведінку батьків[2]
Наступне завдання, що його розв'язує дитяча патопсихологія, використання
даних патопсихологічного обстеження при здійсненні коригування. Так,
виявлення особливостей особистості дитини, її інтересів, інтелектуального рівня
допомагає встановити контакт із нею, прогнозувати особливості емоційного
реагування на психотерапевтичний вплив, гнучко будувати тактику спілкування[1]
 7

Висновки

Таким чином, патопсихологія вже в джерелах мала всі ознаки, необхідні для
твердження її наукової самостійності як галузь психологічної науки: предмет
дослідження - порушення психіки; методи - весь арсенал психологічних методів;
концептуальний апарат - апарат психологічної науки. Інша справа, яке зміст
вкладався в поняття психіки представниками різних психологічних плинів. У школі
В. М. Бехтерева намітилися широкі перспективи розвитку, позначилися теоретичні й
прикладні аспекти галузі, що стає.
Експериментальні дослідження використовувалися в рішенні завдань
диференціального діагнозу й у здійсненні контролю за динамікою психічного
розладу в ході лікування. Вони допомагали проникати в механізми психічного
розладу. Так, В. М. Бехтерев експериментально довів, що в появі й локалізації
галюцинацій у хворих відіграє роль їхня орієнтовна діяльність - тривожне
вслухання, придивляння; продемонстрував споріднення галюцинацій з ілюзіями.
Патопсихологичні методи використовувалися в дитячій і судової експертизах.
В. М. Бехтерев і Н. М. Щелованов писали, що дані патологічної психології
дозволяють майже безпомилково розпізнавати психічно неспроможних школярів,
щоб виділити їх у спеціальні установи для відсталих.
 8

Список використаних джерел

1. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості / Бондаренко О.Ф. –

Харків: Фоліо, 2005. – 237 с.
2. Каліна Н.Ф. Психотерапія / Н.Ф. Каліна. – К.: Академвидав, 2010. – 280 с.
3. Максимова Н.Ю. Основи дитячої патопсихології: навч. посібник /
Н.Ю.Максимова, К.Л.Мілютіна, В.М.Піскун. – К.: Перун, 2010. – 464 с.
4. Бауэр М. Психиатрия, психосоматика, психотерапія / М.Бауэр. — М.:
АЛЕТЕЙА,2009. – 348 с.
5. Гінгер С. Психотерапія: 100 хибних уявлень або як зробити свій вибір / С.
Гінгер.– Львів: Каменяр, 2007. – 150 с.