ПОЛТАВСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І ПРАВА

Кафедра соціальної роботи та спеціальної освіти

РЕФЕРАТ

з дисципліни: «Діагностика та моніторинг стану здоров'я та долікарська

медична допомога»

на тему:

«Моніторинг психічного здоров'я »

Виконала:
здобувач вищої освіти групи ЗСПО-19-1
спеціальності 016 «Спеціальна освіта»
Баштова К,О

Полтава – 2022
 ЗМІСТ

ВСТУП.............................................................................................................. 3

РОЗДІЛ 1. Психічне здоров’я, його основні ознаки..................................... 4

1.1. Психічне та психологічне здоров’я..........................................................4

1.2. Ознаки психічного здоров’я......................................................................7

РОЗДІЛ 2. Дослідження психологічного здоров’я.........................................9

ВИСНОВКИ.....................................................................................................13

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................15

 ВСТУП

Психічне здоров’я має першочергове значення для особистого благополуччя,

підтримки здорових сімейних відносин і здатності кожної окремої людини
зробити внесок в життя суспільства. І повірте, фізичне здоров’я неможливе
без психічного здоров’я. Людське тіло живе своїм власним життям, яке
нерозривно пов’язане з життям психічним, хоч до нього не належить. Проте,
людське тіло зовсім не бездушний механізм, воно у певному розумінні
рівноправний партнер. Воно не тільки храм духу, але й один із його аспектів.
Здоров’я, життєвий успіх і так зване щастя в значній мірі залежить від
набуття життєвої гармонійної цілісності психічного і тілесного компонентів.
Наші почуття постійно впливають на наші тілесні функції. Між
психічним та фізичним самопочуттям людини існує найтісніший
взаємозв’язок, думки та вчинки людей можуть та безпосередньо впливають
на їхній стан, фізичне та емоційне здоров’я, загальне благополуччя та якість
життя. Тому існує реальна необхідність приділяти увагу проблемам
психічного здоров’я людей з хронічними фізичними захворюваннями та
проблемам фізичного здоров’я людей, що страждають на психічні
захворювання, в рамках безперервного і комплексного медичного
обслуговування.
До поведінкових факторів, що негативно впливають на психічне
здоров’я, належать: тривалі негативні стресові ситуації, невміння
підтримувати адекватні відносини з оточуючими, конфлікти, недостатній
відпочинок, малорухомий спосіб життя, зовнішні подразники (шум та ін.).
Серед причин депресивних психічних розладів також економічна
нестабільність, невпевненість у завтрашньому дні, інформаційні
перевантаження через високу інтенсивність праці.
 РОЗДІЛ 1

1.1. Психічне та психологічне здоров’я

У науковий ужиток поняття «психічне здоров’я» увійшло порівняно недавно.

У нашій країні в практиці роботи з дітьми шкільного віку його широке
поширення пов’язано багато в чому з ім’ям В. В. Дубровиной. Дане поняття
розглядає як один з найважливіших в розумінні проблем, пов’язаних з
наданням психологічної підтримки дітям. Так, розробляючи стратегію і
практику функціонування психологічної служби освіти, вона в якості
основної її завдання визначила забезпечення психічного та психологічного
здоров’я дітей дошкільного та шкільного віку.
Психічне здоров’я — це стан душевного благополуччя, що характеризується
відсутністю хворобливих психічних явищ і забезпечує адекватну умовам
навколишньої дійсності реакцію поведінки і діяльності.
І. в. Дубровіна пропонує ввести в соціально-психологічну практику термін
«психічне здоров’я». На її думку, термін «психічне здоров’я» має
відношення, перш за все, до окремих психічних процесів і механізмів. Термін
же «психологічне здоров’я» відноситься до особистості в цілому і
знаходиться в тісному зв’язку з вищими проявами людського духу. Тому на
відміну від медичного, філософського та інших аспектів проблеми психічного
здоров’я можна виділити власне психологічний аспект.
Обґрунтовуючи цей термін, В. В. Дубровіна виходить з того, що в
повсякденній практиці, займаючись більше розумовим, психічним і фізичним
розвитком дитини, ми часом забуваємо про його духовний розвиток.
І. в. Дубровіна зазначає, що основу психологічного здоров’я складає
повноцінне психічне розвиток на всіх етапах онтогенезу. Отже, психологічне
здоров’я дитини і дорослого буде відрізнятися сукупністю особистісних
новоутворень, які ще не розвинулися у дитини, але мають бути присутніми у
дорослого. Таким чином, можна говорити про те, що психологічне здоров’я –
це прижиттєве утворення, хоча, безумовно, його передумови створюються ще
в пренатальному періоді. Природно, що протягом життя людини воно
постійно змінюється через взаємодію зовнішніх і внутрішніх чинників,
причому не тільки зовнішні фактори можуть переломлюватися через
внутрішні, а й внутрішні фактори можуть модифікувати зовнішні впливи.
І. в. Дубровіна стверджує, що слід розглянути психологічне здоров’я з точки
зору багатства розвитку особистості, тобто включати в психологічне здоров’я
духовний початок, орієнтацію на абсолютні цінності: Істину, Красу, Добро.
Таким чином, якщо у людини немає етичної системи, то неможливо говорити
про його психологічному здоров’ї.
Психологічне здоров’я дозволяє особистості стати поступово
самодостатньою, коли вона все більше орієнтується у своїй поведінці та
стосунках не тільки ззовні задаються норми, але і на внутрішні усвідомлені
самоориентири. Воно передбачає інтерес людини до життя, свободу думки і
ініціативу, захоплення якою-небудь областю наукової чи практичної
діяльності, активність та самостійність, відповідальність і здатність до
ризику, віру в себе і повагу іншого, розбірливість в засобах досягнення мети,
здатність до сильних почуттів і переживань, усвідомлення своєї
індивідуальності та радісне здивування з приводу своєрідності всіх
оточуючих людей, творчість у різних сферах життя і діяльності. Однак
принципова орієнтація дитини на розвиток активності, самодіяльності, а не
на дотримання зовнішніх рекомендацій сама собою не виникає, а вимагає
спеціальної роботи дорослих у цьому напрямку. Турбота про психологічне
здоров’я включає в себе увага до внутрішнього світу дитини, її почуттів і
переживань, захоплень і інтересам, здібностям і знанням, його відношенню
до себе, однолітків, до навколишнього світу, що відбуваються сімейних і
суспільних подій, до життя як такого.
Багато авторів вказують на тісний зв’язок психічного і психологічного
здоров’я, наприклад, Б. З. Братусь виділяє три рівня здоров’я:
 психофізіологічне
 індивідуально — психологічний
 особистісний
Перший відносить до психічному здоров’ю, в той час як другий і третій – до
психологічному благополуччю або психологічному здоров’ю. Застосовуючи
«поуровневий» підхід, він говорить про різних вимірах, рівнях психічного
апарату. Один рівень позначений власне особистісним або особистісно-
смисловим, «відповідальним» за виробництво смислових орієнтації,
визначення загального смислу і призначення свого життя, відносин до інших
людей і до себе. Інший рівень ним названий рівнем реалізації індивідуально-
виконавською або індивідуально-психологічним рівнем.
Крім двох зазначених рівнів у контексті вивчення аномального розвитку Б. С.
Братусь розглядає ще один — психофізіологічний рівень. Автор припускає,
що кожен з цих рівнів, маючи свої критерії, повинен мати і свої особливі
закономірності протікання. З цього в свою чергу випливає й інша гіпотеза:
незважаючи на взаємозв’язок і взаємообумовленість рівнів, можливі самі
різні варіанти їх розвиненості, ступеня та якості їх здоров’я. Інакше кажучи,
психічне здоров’я, будучи багаторівневим, може страждати на одних рівнях
при відносній збереженості інших. Про рівнях у строгому значенні доречніше
було б говорити при зміні якого-небудь властивості або якості, коли кожна
нова ступінь підйому вбирає в себе, як би «затоплює» нижележащие,
пройдені, залишені вже рівні (так кажуть про підвищення рівня освіти,
культури тощо). У нашому ж випадку мова йде скоріше про складових,
параметрів поверхах психічного здоров’я, що існують одночасно, нехай
глибоко взаємопов’язане і взаємозалежне, але все ж не поглинаючи і не
замінюючи один одного.
Основою підходу щодо багаторівневості психічного здоров’я є дані про те,
що вищий рівень психічного здоров’я пов’язаний з адекватним особистісним
виробництвом смислових орієнтацій, визначення загального сенсу життя,
життєвих стратегій, відносин до інших, собі – і робить регулюючий вплив на
нижні рівні. Подібним чином розуміється психічне здоров’я передбачає
наявність складних взаємодій різних рівнів і не може бути визначено через
поняття «балансу», «компенсація», «стабільність», «адаптація». Концепція
«позитивного психічного здоров’я» пов’язана з особливостями активності та
особистісного розвитку. Цей підхід призводить до визначення критеріїв
психічного здоров’я, що характеризують у більшій мірі сам процес, а не стан.
Тоді порушення психічного здоров’я не завжди пов’язані з психічним
захворюванням, під час якого порушується адаптивна функція, але розвиток
особистості при цьому не припиняється. Більш того, особистісне здоров’я
може проявлятися в деякого роду дезадаптації. Зазначений підхід до
психічному здоров’ю декларує його не як відсутність конфліктів, проблем, а
як зрілість, збереження і активність механізмів особистісної саморегуляції,
що забезпечують повноцінне людське функціонування.
1.2. Ознаки психічного здоров’я

Психологічно здорова людина – це перш за все людина спонтанна і творча,

життєрадісна і весела, відкрита і така, що пізнає себе і навколишній світ не
лише розумом, але і відчуттями, інтуїцією. Вона повністю приймає саму себе
і при цьому визнає цінність і унікальність людей, що оточують її. Така
людина покладає відповідальність за своє життя перш за все на саму себе і
отримує уроки з несприятливих ситуацій. Її життя наповнене сенсом, хоча
вона не завжди формулює його для себе. Вона знаходиться в постійному
розвитку і, звичайно, сприяє розвитку інших людей. Її життєва дорога
може бути не зовсім легкою, а інколи досить важкою, але вона адаптується до
умов життя, що швидко змінюються. І що важливе – вміє знаходитися в
ситуації невизначеності, довіряючи тому, що буде з нею завтра. Таким чином,
можна сказати, що «ключовим» словом для опису психологічного здоров’я є
слово «гармонія», або «баланс». І перш за все це гармонія між різними
складовими самої людини: емоційними і інтелектуальними, тілесними і
психічними тощо.

Оскільки кінцевим підсумком високорозвиненої особи є психологічне

благополуччя, тому для комплексного розвитку потрібно знати основні
складові психічного здоров’я і благополуччя. Їх усього шість.

1. Першою і найважливішою складовою є прийняття себе як людини, гідного

поваги. Це центральний ознака ментального здоров’я людини.

2. Уміння людини підтримувати позитивні, теплі, довірчі відносини з іншими.

Люди з такими якостями мають вищий потенціал до любові і дружнім
відносинам.

3. Автономність – це незалежність і здатність людини регулювати свою

поведінку зсередини, а не чекати похвали або оцінки себе з боку оточуючих.
Це здатність, завдяки якій людина може не дотримуватися колективних
вірувань, забобонів і страхів.

4. Екологічна майстерність – здатність людини активно вибирати і

створювати власне оточення, яке відповідає його психологічним умовам
життя.
5. Наявність мети в житті – упевненість в наявності мети і сенсу життя, а
також діяльність, спрямована на досягнення цієї мети.

6. Самовдосконалення – мало досягти тих характеристик, які були описані

вище, важливо розвивати власний потенціал. Тобто повинна бути потреба
реалізації себе і власних здібностей. Важливим аспектом ставлення до себе,
як до особистості, здатної до самовдосконалення, є також відкритість новому
досвіду.

За великим рахунком, психічне здоров’я залежить від стану нашого тіла,

психіки і соціального оточення.
 РОЗДІЛ 2

Проблеми стресостійкою і адаптованої особистості нерідко розглядаються

психологами в контексті її психічного та психологічного (особистісного)
здоров'я. Якщо в понятті "психічне здоров'я" підкреслюється альтернатива
психічному нездоров'ю, тобто порушень психіки, психічних захворювань, а
також життєздатність індивіда, забезпечена функціонуванням психічних
функцій (Н. Бредбері), то "психологічне здоров'я" являє собою комплексну
характеристику особистості, що має структуру і динаміку, визначений
соціокультурний феномен, що передбачає повноту її духовного розвитку. А.
Маслоу підкреслював, що люди здорові в психологічному сенсі - це люди з
високим ступенем самоактуалізації. Ряд психологів пов'язує з цією категорією
особистості такі її характеристики, як пристосованість до соціального та
природного оточення, відповідність певним соціальним і культурним
вимогам, стресостійкість і стабільність в процесі активної взаємодії з
середовищем, включеність в співтовариство людей (Б. С. Братусь, І. В .
Дубровіна, М. Ю. Михайлина, В. І. Слободчиков та ін.).
Всесвітня організація охорони здоров'я запропонувала як основного
показника здоров'я використовувати поняття "благополуччя". Ряд психологів
застосовують замість терміна "психологічне здоров'я" термін "психологічне
благополуччя". Ізраїльський соціолог А. Антоновський розглядає
психологічне здоров'я людини не як відсутність хвороби, а як положення,
займане ним в континуумі між психічним розладом і психологічним
благополуччям. Найважливішим завданням психологів він вважає пошук
факторів, завдяки яким він, незалежно від того, в якій точці континууму
знаходиться, рухається до полюса здоров'я (психологічного благополуччя).
На думку Антонівського, одним з факторів, що зміцнюють здоров'я, є почуття
зв'язності (sense of coherence), яке визначається ним як "загальна орієнтація
особистості, пов'язана з тим, якою мірою людина відчуває проникаюче в усі
сфери життя, стійке, але динамічне відчуття, що :
 1) стимули, що надходять із зовнішніх і внутрішніх джерел досвіду
в процесі життя, є структурованими, передбачуваними і піддаються
тлумаченню;
  2) є ресурси, необхідні для того, щоб відповідати вимогам, які
викликані цими стимулами;
 3) ці вимоги є викликами, які варті того, щоб вкладати в них
ресурси і самого себе ".
Почуття зв'язності в чому схоже з поняттям життєстійкості, введеним С.
Кобейса і С. Мадді, і включає в себе три взаємопов'язаних
компоненти: збагненними (почуття того, що світ пізнати, впорядкований,
передбачуваний); керованість (віра людини в те, що він володіє ресурсами,
які відповідають вимогам, що висуваються світом); осмисленість (емоційне
переживання того, що життя має сенс). Згідно з концепцією Антонівського
почуття зв'язності впливає на психологічне здоров'я трьома шляхами. По-
перше, через підтримання гомеостазу в організмі (психосоматичних шляхом);
по-друге, за допомогою формування мотивації, спрямованої на уникнення
загроз здоров'ю і активне підтримання його; по-третє, через вплив на процеси
когнітивної оцінки стресу.
Для вимірювання почуття зв'язності Антоновським розроблена Шкала
почуття зв'язності (SOC), що складається з 29 пунктів, що оцінюють
вираженість описаних трьох компонентів цієї характеристики.
Кожен пункт являє собою пару альтернативних тверджень, оцінюваних за
семибальною шкалою.
Приклади
Коли я замислююся про своє життя, то .... відчуваю, як задаю собі питання,
добре жити навіщо я взагалі живу
Виконання повсякденних справ викликає у мене почуття глибокого почуття
туги
задоволення і відчаю
Психометричні показники Шкали відповідали вимогам психодіагностики, але
трехфакторную структура виділялася не у всіх дослідженнях.
Російськомовні версії Шкали почуття зв'язності виконані M. Н. Димшиц і В.
В. Ручкина, а також Р. А. Колосовим. Їх дослідження на російськомовних
вибірках (менеджерів, студентів і делінквентна підлітків) підтвердили
гомогенність і ретестовой надійність методики, а також теоретичну валідність
щодо таких конструктів, як осмисленість життя, життєстійкість та ін.
Психологічне благополуччя розглядається як системна якість людини, що
набувається ним у процесі життєдіяльності, що виявляється в переживанні
смисловий наповненості свого життя і що дозволяє актуалізувати свої
індивідуально-психологічні можливості для досягнення внутрішніх,
соціально орієнтованих цілей (А. В. Вороніна, В. Е. Пахальян).
Психологічне благополуччя визначається і як переживання щастя і
задоволеності життям, і як переважання позитивних емоцій над негативними,
і інтенсивність вираженості позитивних емоцій (Н. Бредбері, М. Аргайл).
Психологічне благополуччя являє собою складне багатофакторне особистісне
утворення, що включає ряд компонентів. В даний час у вітчизняній
психології придбав популярність спрямований на оцінку психологічного
благополуччя опитувальник К. Ріфф, побудований з опорою на її концепцію.
Модель психологічного благополуччя Ріфф включає шість базових
компонентів: автономність (здатність бути незалежним, протистояти
соціальному тиску і оцінювати себе виходячи з власних
стандартів); самопринятие (позитивне ставлення до себе і свого
минулого); особистісний ріст (сприйняття свого життя як процесу
самореалізації); мети в житті (переживання осмисленості життя, наявність
занять, що додають життя сенс); компетентність (успішне управління
навколишнім середовищем, здатність домагатися бажаного); позитивні
відносини з іншими (здатність бути відкритим спілкуванню і ставитися до
інших людей тепло, з турботою і довірою).
Опитувальник "Шкали психологічного благополуччя" Ріфф (Riffs
Psychological Weil-Being Scale) переведений на російську мову, адаптований і
пройшов необхідні психометричні перевірки. Він представлений у двох
редакціях - одна виконана П. П. Фесенко і Т. Д. Шевеленковой (2005) [1], інша
- Л. А. Пергаменщика і Н. Н. Лепешинська (2007) [2]. Випробуваний повинен
оцінити ступінь своєї згоди з кожним твердженням опитувальника але
шестибальною шкалою: "повністю не згоден", "скоріше не згоден", "де в
чому не згоден", "де в чому згоден", "скоріше згоден", "повністю згоден" .[2]
Приклади (адаптація Л. А. Пергаменщика і Н. Н. Лепешинського)
Багато людей вважають мене люблячим і турботливим.
Вважаю підтримання близьких відносин складним і марним.
Результати перевірки гомогенності і ретестовой надійності обох варіантів
високі і задовольняють вимогам до психодіагностичних методик; встановлена
достатня критеріальна і Конструктная валідність; факторна структура
відтворюється на російськомовних вибірках. Це свідчить про те, що
опитувальник може бути використаний для російськомовних індивідів з
метою консультування та корекції, психологічного супроводу професійної та
навчальної діяльності. Однак робити це слід з обережністю, так як його
результати схильні до впливу установки на соціальну бажаність.
З концептами "психологічне здоров'я", "особистісне здоров'я", особистісна
зрілість узгоджується поняття "особистісний потенціал", введений Д. А.
Леонтьєвим і досліджуваний ним і його групою починаючи з середини 2000-х
рр. Під ним розуміється "інтегральна системна характеристика
індивідуально-психологічних особливостей особистості, що лежить в основі
здатності особистості виходити у своїй життєдіяльності із стійких внутрішніх
критеріїв та орієнтирів і зберігати стабільність смислових орієнтації та
ефективність діяльності на тлі тисків і змінюються зовнішніх умов". По суті,
це вищий рівень розвитку особистості, здатність людини проявляти себе в
якості особистості. Це відображення потенціалу саморегуляції
життєдіяльності, яка включає три регуляторні функції. Функція
самовизначення представляється як вибір мотивів і цілей для досягнення,
розкриття потенціалу свободи; функція реалізації проявляється у здійсненні
задуманого, подоланні невизначеності і розкритті потенціалу
відповідальності; функція совладания (збереження) виражається в гнучкості
перед обличчям стресогенних і деформуючих впливів.
Дослідження групи Д. А. Леонтьєва спрямовані на операционализацию
особистісного потенціалу, розробку оригінальних і адаптацію наявних
методик, що вимірюють його окремі компоненти. До оригінальних
відносяться опитувальник "Прагнення до змін" Д. А. Леонтьєва та Д. В.
Сапронова, що оцінює особистісний динамізм, готовність і здатність
приймати і стимулювати зміни в житті, здатність до усвідомленого ризику, і
Опитувальник самоорганізації діяльності Є. Ю. Мандрикової, вимірює
схильність і готовність до планування діяльності, а також уявлення про себе
як про цілеспрямоване людині. Ці методики проходять психометричні
перевірки.
До адаптованим відносяться Опитувальник діспозіціонного оптимізму,
російськомовна версія якого розробляється Т. О. Гордєєвій, О. А. Сичовим, Е.
Н. осино на основі опитувальника Life Orientation Test, створеного
американськими психологами М. Шейер і Ч. Карвером, опитувальник "Шкала
загальної толерантності до невизначеності "(Multiple. Stimulus Types
Ambiguity Tolerance Scale) Д. Маклейн, адаптований E. Г. Луковицького,
Методика незакінчених пропозицій Вашингтонського
університету (Washington University Sentence Completion Test - WUSCT), з
якою працюють Д. А. Леонтьєв, Н. А. Михайлова, Є. І. Рассказова,
вищеописаний Опитувальник життєстійкості та ін . Діагностика окремих
компонентів і цілісних структур, пов'язаних з характеристикою особистісного
потенціалу, має великі перспективи і практичну значимість, оскільки це
аналіз стрижня особистості, особистісної зрілості, її можливостей
справлятися з різноманітними викликами, зберігаючи цілісність і стійкість.

ВИСНОВКИ

Характеристикою психологічного здоров'я особистості є її моральнісна

позиція, яка залежить від її відношення до себе, інших людей і оточуючого
світу, – в цілому від відношення до життя. Важливим еволюційним
завоюванням людини в процесі розвитку високих моральних якостей буде, за
висловленням В. Франкла (1990), зміна позиції від "Що я хочу від життя?" до
"Що життя хоче від мене?". Мінімум нейтральності, байдужості, егоїзму,
максимум активності по відношенню до всього суспільно значимого – це, на
думку С.Л. Рубінштейна, характеризує максимально розвинену особистість.
Крім того, "зрілість" особистості проявляється також в її емоційній стійкості.
Поняття "хвороба", "здоров'я", "психічне здоров'я", "психологічне здоров'я"
не можна вважати на даний час концептуально визначеними і однозначними.
Хворобу мн розуміємо як результат дії сукупності руйнівних процесів в
організмі людини, наслідком чого є не лише погіршення фізичного
самопочуття хворого, а й зміни його особистості, відхилення в емоційно-
вольовій та мотиваційній сферах. З огляду на таку позицію, повернення до
здоров'я передбачає усунення негативних наслідків хворобливих переживань,
небажаних установок, невпевненості у власних силах, тривожності та інших
хворобливих і пограничних станів. Здоров'я можемо визначити як глобальний
психічний стан особистості, для якого характерна динамічна гармонійність
внутрішніх переживань і пов'язані з цим ефективність і успішність діяльності
людини.
Психічне здоров'я слід розуміти як аспект здоров'я взагалі, який підкреслює
стан душевного комфорту, відсутності патологічних психічних проявів та
здатності до ефективної діяльності і саморегуляції у відповідності до власних
цілей і інтересів людини.
Якщо поняття психічного здоров'я є конкретизацією (звуженням щодо сфери
психіки) явища здоров'я взагалі, то психологічне здоров'я не відповідає цій
логіці. Цей термін виник у зв'язку з необхідністю диференціювати стани
соматично і психічно здорової людини стосовно її становлення як цілісної
особистості, її рівня й змісту вищих духовних переживань і процесів
смислоутворення. Як слушно зазначає І.В. Дубровіна, психологічне здоров'я
найбільш евристично розуміти з погляду повноти і розмаїття розвитку
особистості. Безумовно, здоров'я загалом і психічне зокрема є необхідними
умовами психологічного здоров'я, але водночас останнє (тобто можливість
повноцінно розвиватися) впливає на соматичну і психічну сфери людини.
Більшість теорій особистості розглядає питання психічного здоров'я
особистості. Зигмунд Фройд вважав, що функціонування зрілої особистості
характеризується здатністю продуктивно працювати і підтримувати
доброзичливі міжособистісні відносини (два критерії – любов та праця).
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Кочерга О., Васильєв О. Психічне здоров'я молодшого школяра. //

Психолог на батьківських зборах / Упоряд. О. Главник. – К.: Редакції
загальнопедагогічних газет, 2003.
2. Крольчук М.С. Психодіагностика. Київ: Ельга, Ніка-Центр, 2012
3. Потапчук Є. М. Теорія та практика збереження психічного здоров'я
військовослужбовців: Монографія. – Хмельницький: Видавництво
Національної академії ДПСУ, 2014.
4. Дружинин В. Н. Экспериментальная психология.— СПб: Питер, 2020.
5. Данилова Н.Н. Психофизиология: Учебник для вузов. – М.: Аспект Пресс,
2020
6. Конфліктологія / За ред. В.М. Летюха. – К., 2015.